Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 164/1293/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано судом: 27.01.2023. Зареєстровано: 28.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2023.
Дата набрання законної сили: 19.04.2023
Результат оскарження 19.04.2023 Волинський апеляційний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/164/4/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017030000000040

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                       Справа № 164/1293/17 
		                                       п/с 1-кп/164/4/2023
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		    
		   27 січня 2023 року Маневицький районний суд Волинської області
		                                                       
		в складі:    головуючого - судді             ОСОБА_1 ,
		з участю    секретарів судового засідання     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		    ОСОБА_5 ,
		   прокурорів     ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_9 , 
		   захисників     ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		                            ОСОБА_12 ,
		       спеціаліста                 ОСОБА_13 ,
		       
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017030000000040 від 15 лютого 2017 року, про обвинувачення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Яблунька Маневицького району Волинської області, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , українця,громадянина України,з повною вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого на посаді старости Великоосницького старостинського округу Колківської селищної ради Луцького району Волинської області, раніше несудимого,запобіжний західу виглядіособистого зобов?язаннящодо обвинуваченогозастосовувався ухвалоюЛуцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від23 лютого 2017 року на строк 60 днів, продовжувався ухвалою Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 20 квітня 2017 року на строк 30 днів,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		   
		ОСОБА_9  обвинувачується в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за наступних обставин.
		Згідно з рішенням Великоосницької сільської ради № 1/2 від 9 листопада 2015 року визнано повноваження обраного 25 жовтня 2015 року сільського голови ОСОБА_9 з присвоєнням останньому 9 рангу посадової особи органів місцевого самоврядування на підставі рішення № 1/8 вищевказаної сільської ради від 9 листопада 2015 року.
		   Крім того, рішенням Великоосницької сільської ради № 1/2 від 9 листопада 2015року проведено реєстраціюдепутатів Великоосницькоїсільської ради,обраних намісцевих виборах25жовтня 2015 року, до складу яких входить 12 осіб.
		   Відповідно до ст.ст. 12, 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні № 280/97ВР від 21 травня 1997 року ОСОБА_9 , як сільський голова, є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села, здійснює свої повноваження на постійній основі, очолює виконавчий комітет відповідної сільської ради, головує на її засіданнях, організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчим комітетом, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради. 
		   Крім того, ОСОБА_9 , як службова особа, на яку поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені Законом України „Про статус депутатів місцевих рад № 93-IV від 11 липня 2002 року, як представник інтересів територіальної громади, повинен дотримуватись таких правил етики: керуватися загальнодержавними інтересами та інтересами територіальної громади; керуватися у своїй діяльності та поведінці загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності; не приймати будь-яких гонорарів, подарунків, не отримувати винагород безпосередньо чи опосередковано за дії, пов?язані зі здійсненням ним повноважень, не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи корисливих цілях.
		   Разом з тим, ОСОБА_9 , будучи службовою особою, уповноваженою на виконання функцій органу місцевого самоврядування, являючись згідно з п.п. „б п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про запобігання корупції суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, в порушення вищевказаних вимог отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_14 в сумі 15000 гривень для себе за сприяння, шляхом впливу на депутатів сільської ради, яку він очолює, заявнику у погодженні надання земельної ділянки в урочищі „Підстав?я Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області в оренду для здійснення сільськогосподарської діяльності, а саме: вирощування малини, за наступних обставин.
		   Так, 17 січня 2017 року в с. Велика Осниця Маневицького району в приміщення Великоосницької сільської ради, яке розташоване по АДРЕСА_2 , до ОСОБА_9 , як до голови Великоосницької сільської ради, звернувся ОСОБА_14 та повідомив йому, що бажає отримати в оренду земельну ділянку для вирощування малини.
		   Тоді ж, Великоосницький сільськийголова ОСОБА_9  сказав заявнику написати заяву на його ім`я, роз`яснивши, що вказане питання буде виноситись на сесію сільської ради, де рішення будуть приймати депутати.
		   В подальшому, 13 лютого 2017 року під час чергової зустрічі ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_14 , що його питання з приводу отримання земельної ділянки в оренду буде виноситись на сесію сільської ради 16 лютого 2017 року. В цей час у ОСОБА_9 , який знав, що вирішення питання про погодження надання в оренду земельної ділянки для вирощування малини відноситься до компетенції депутатів сільської ради, виник злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_14 неправомірної вигоди для себе за вплив на депутатів Великоосницької сільської ради, з метою позитивного голосування депутатами за рішення про погодження надання ОСОБА_14 в оренду земельної ділянки для вирощування малини. 
		   Цього ж дня, перебуваючи в приміщенні Великоосницької сільської ради, що по вул. Центральна, 57 в с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області, ОСОБА_9 , розуміючи та усвідомлюючи, що він, як Великоосницький сільський голова, використовуючи свій авторитет, зможе повпливати на прийняття депутатами сільської ради, як позитивного, так і негативного рішення для заявника, керуючись особистим корисливим мотивом, висловив прохання щодо необхідності передачі йому неправомірної вигоди, не вказавши при цьому конкретної суми, за його вплив на депутатів Великоосницької сільської ради щодо позитивного голосування за рішення про погодження надання земельної ділянки в оренду для вирощування малини в урочищі „Підстав?я Великоосницької сільської ради, а після згоди ОСОБА_14 із висловленим ОСОБА_9 проханням, останній прийняв вищевказану пропозицію отримання неправомірної вигоди.
		Так, 15 лютого 2017 року під час попередньо узгодженої зустрічі в м. Луцьк Волинської області в приміщенні піцерії, яка розташована по вул. Лесі Українки, ОСОБА_9 , будучи керівником органу місцевого самоврядування, усвідомлюючи, що прийняття рішення про надання згоди на передачу в оренду вищезгаданої земельної ділянки приймається виключно на сесії депутатами місцевої ради, з метою особистого незаконного корисливого збагачення та кінцевої мети отримання неправомірної вигоди, поставив ОСОБА_14 як умову за здійснений ним вплив на депутатів Великоосницької сільської ради при вирішенні ними на сесії заяви про надання згоди на передачу в оренду земельної ділянки цій особі - надання йому особисто неправомірної вигоди в сумі 10000 гривень. 
		В подальшому, реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_9 , попередньо зареєструвавши заяву ОСОБА_14 , направив її на розгляд сесії Великоосницької сільської ради. 
		Так, 16 лютого 2017 року під час сесії Великоосницької сільської ради ОСОБА_9 переконував депутатів сільської ради в доцільності позитивного голосування за рішення про погодження надання ОСОБА_14 земельної ділянки в оренду для вирощування малини, які в свою чергу, погоджуючись із його думкою, запропонували ОСОБА_9 провести додатково зібрання селян, з метою погодження останніми надання земельної ділянки в оренду заявнику в урочищі „Підстав`я для вирощування малини. 
		ОСОБА_9 17 лютого 2017 року для здійснення свого задуму поряд з приміщенням школи в с. Заріччя Маневицького району Волинської області зібрав „віче - загальні збори жителів територіальної громади, на які були запрошені і депутати Великоосницької сільської ради, на яких виступав за передачу ОСОБА_14 земельної ділянки в оренду, таким чином заздалегідь формуючи думку депутатів з цього питання. 
		В подальшому, в с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області, 20 лютого 2017 року під час сесії сільської ради сьомого скликання, де розглядалося питання про погодження надання в оренду ОСОБА_14 земельної ділянки, площею 20 га, із земель невитребуваних паїв для вирощування малини, ОСОБА_9 , як сільський голова, першочергово, особисто, проявивши ініціативу, виступив перед депутатами сільської ради та рекомендував сесії прийняти рішення про погодження передачі в оренду земельної ділянки, площею 20 га, із земель невитребуваних паїв для вирощування малини.
		Таким чином, ОСОБА_9 , використовуючи своє службове становище, а також свій авторитет та вплив, як сільського голови, переконав депутатів Великоосницької сільської ради у необхідності прийняття рішення щодо погодження надання в оренду ОСОБА_14 земельної ділянки, площею 20 га, із земель невитребуваних паїв для вирощування малини. Як наслідок, рішенням Великоосницької сільської ради Маневицького району № 15/2 від 20 лютого 2017 року було погоджено передання в оренду ОСОБА_14 земельної ділянки, площею 20 га, в урочищі „Підстав?я для вирощування малини.
		Після цього, ОСОБА_9 , продовжуючи свої дії, стійко направлені на отримання неправомірної вигоди, під час телефонної розмови із ОСОБА_14 , яка відбулася 20 лютого 2017 року, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, повідомив ОСОБА_14 , що в зв`язку з тим, що орендна плата за рішенням сесії становить 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а не 4%, за своє сприяння ОСОБА_9 збільшив суму неправомірної вигоди з 10000 гривень до 15000 гривень, заявивши про необхідність надання йому вказаних грошових коштів в найкоротший термін. 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 21 лютого 2017 року, приблизно в передобідню пору, в с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області, ОСОБА_9 , змінивши місце зустрічі, провів ОСОБА_14 в приміщення, яке знаходиться в середині загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області, яке він використовував для власного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, під час передачі ОСОБА_14 рішення Великоосницької сільської ради № 15/2 від 20 лютого 2017 року про надання в оренду земельної ділянки, площею 20 га, із земель невитребуваних паїв для вирощування малини, стоячи біля столу у вищевказаному приміщенні, припідняв скатертину та вказав ОСОБА_14 покласти на стіл неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 15000 гривень за вже здійснений ним вплив на депутатів очолюваної ним сільської ради, після чого вийшов на вулицю. 
		   В подальшому, будучи обізнаним із формамита методамидокументування корупційногокримінального правопорушення,а такожз метоюуникнення відкримінальної відповідальності, ОСОБА_9 ,тримаючи вруках чорнийполіетиленовий пакет,взяв нимгрошові коштив сумі15000гривень,які вінотримав вякості неправомірноївигоди від ОСОБА_14 засприяння йомув погодженнінадання воренду земельноїділянки вурочищі „Підстав?яВеликоосницької сільськоїради дляздійснення сільськогосподарськоїдіяльності,а саме:вирощування малини,та заховавїх впідсобному приміщенні,яке знаходиться взагальноосвітній школіІ-ІІІступенів с.Велика ОсницяМаневицького районуВолинської області-у приміщенні, де ОСОБА_9 проживав, після чого вийшов на вулицю до ОСОБА_14 , де і був затриманий працівниками правоохоронних органів.
		   Виходячи з вищевикладеного, своїми умисними діями, що виразились в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		Відповідно до ст. 129 Конституції України, норм КПК України основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом, повага до людської гідності.
		Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об?єктивно з?ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
		При цьому, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену Конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі I Конвенції та розділі VIII Конституції України.
		Обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, обґрунтовувалось показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_14 ,а такожписьмовими доказами,зокрема,витягом з кримінального провадження № 12017030000000040 від 15 лютого 2017 року (а.с. 26 Т.1), заявою ОСОБА_14 від 14 лютого 2017 року (а.с. 94 Т.1), рапортом ст. о/у в ОВС 1 сектору ВБКОЗ УСБУ у Волинській області ОСОБА_30 від 14 лютого 2017 року (а.с. 95 Т.1), протоколом прийняття заяви про вчинення злочину від 15 лютого 2017 року (а.с. 96 Т.1), дорученням заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 15 лютого 2017 року (а.с. 97 Т.1), протоколом огляду та вручення грошових коштів від 21 лютого 2017 року, додатками до нього (а.с. 98-108 Т.1), постановою прокурора відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_32 про проведення освідування від 20 лютого 2017 року (а.с. 109-110 Т.1), протоколом освідування особи від 21 лютого 2017 року (а.с. 111-112 Т.1), заявою ОСОБА_9 від 21 лютого 2017 року про добровільну згоду на проведення огляду квартири по АДРЕСА_2 (а.с. 113 Т.1), протоколом огляду місця події від 21 лютого 2017 року (а.с. 114-116 Т.1), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21 лютого 2017 року (а.с. 117-118 Т.1), постановою слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 від 21 лютого 2017 року про допуск захисника для здійснення захисту (а.с. 119 Т.1), ордером серії ТР № 017083 від 21 лютого 2017 року, договором № 18 про надання правової допомоги у кримінальному провадженні від 21 лютого 2017 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000055 від 18 березня 2015 року (а.с. 120-123 Т.1), пам?яткою про процесуальні права та обов?язки підозрюваного ОСОБА_9 від 21 лютого 2017 року (а.с. 124-125 Т.1), заявою ОСОБА_14 від 21 лютого 2017 року про долучення до матеріалів кримінального провадження документів (а.с. 126 Т.1), постановою слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 від 21 лютого 2017 року про визнання документів речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження (а.с. 127 Т.1), протоколом огляду від 21 лютого 2017 року та додатками до нього (а.с. 128-130 Т.1), постановою заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 від 22 лютого 2017 року про допуск захисника (а.с. 131 Т.1), угодою на захист інтересів від 22 лютого 2017 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 245 від 4 червня 2003 року (а.с. 132-133 Т.1), постановою заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 від 22 лютого 2017 року про перекваліфікацію (а.с. 134 Т.1), постановою слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 від 24 лютого 2017 року про призначення експертизи спеціальних хімічних речовин (а.с. 139-140 Т.1), постановою заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 від 21 лютого 2017 року про визнання речей та грошових коштів речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження (а.с. 141 Т.1), протоколом огляду від 24 березня 2017 року (а.с. 142 Т.1), запитом слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 від 28 лютого 2017 року (а.с. 143 Т.1), повідомленням Маневицької райдержадміністрації Волинської області від 21 березня 2017 року (а.с. 144 Т.1), протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 21 лютого 2017 року (а.с. 145-146 Т.1), клопотанням від 15 лютого 2017 року слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (а.с. 147-149 Т.1), ухвалою слідчого судді апеляційного суду Волинської області ОСОБА_34 від 17 лютого 2017 року (а.с. 150-151 Т.1), постановою прокурора відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_32 про проведення контролю за вчиненням злочину від 17 лютого 2017 року (а.с. 152-153 Т.1), запитом заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 від 11 квітня 2017 року (а.с. 154 Т.1), повідомленням Маневицької районної ради Волинської області від 21 квітня 2017 року (а.с. 155 Т.1), повідомленням відділу освіти Маневицької райдержадміністрації Волинської області від 17 травня 2017 року (а.с. 156 Т.1), протоколом огляду від 21 лютого 2017 року (а.с. 180 Т.1), постановою слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 про витребування документів від 21 лютого 2017 року (а.с. 181 Т.1), актом прийому-передачі документів, що витребовуються від 21 лютого 2017 року та додатками до нього (а.с. 182-207 Т.1), постановою слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 від 21 лютого 2017 року про визнання документів речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження (а.с. 208 Т.1), протоколом огляду від 17 березня 2017 року (а.с. 211 Т.1), постановою слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 про витребування документів від 17 березня 2017 року (а.с. 212 Т.1), актом прийому-передачі документів, що витребовуються від 17 березня 2017 року та додатками до нього (а.с. 213-229 Т.1), постановою слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 від 17 березня 2017 року про визнання документів речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження (а.с. 230 Т.1), заявою ОСОБА_14 від 22 лютого 2017 року (а.с. 235 Т.1), постановою слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 від 22 лютого 2017 року про визнання речей речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження (а.с. 236 Т.1), протоколом огляду від 22 лютого 2017 року та фототаблицею до нього (а.с. 237-240 Т.1), протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23 лютого 2017 року (а.с. 1-4 Т.2), протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28 лютого 2017 року (а.с. 5-6 Т.2), супровідним листом СУ ГУ НП у Волинській області № 263/24/01-18 від 20 березня 2018 року про скерування в прокуратуру Волинської області доручення № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, дорученнями заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, запитом прокуратури Волинської області № 04/2/4-352 вих.-18 від 19 березня 2018 року про витребування з СУ ГУНП у Волинській області доручення № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, листом УСБУ у Волинській області № 54/3-2001 від 11 квітня 2018 року про скерування в прокуратуру Волинської області доручення № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, запитом прокуратури Волинської області № 04/2/4-456 вих.-18 від 3 квітня 2018 року в УСБУ у Волинській області про витребування доручення № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року (а.с. 13-18 Т.2), додатковим протоколом огляду місця події від 21 лютого 2017 року (а.с. 127-129 Т.2), висновком судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № 101/99 від 23 березня 2017 року (а.с. 144-151 Т.2), повідомленням про підозру від 22 лютого 2017 року (а.с. 153-157 Т.2), дорученням від 22 лютого 2017 року (а.с. 158 Т.2), пам?яткою про процесуальні права та обов?язки підозрюваного (а.с. 159-160 Т.2), повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри від 19 травня 2017 року (а.с. 161-167 Т.2), пам?яткою про процесуальні права та обов?язки підозрюваного (а.с. 168-170 Т.2), дорученням від 19 травня 2017 року (а.с. 189 Т.2), постановою про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у кримінальному провадженні від 16 лютого 2017 року (а.с. 24-25 Т.1, а.с. 31-32 Т.3), повідомленням заступника начальника відділу БКОЗ ОСОБА_35 № 54/3-1203 (а.с. 33 Т.3), протоколом вручення технічних засобів від 21 лютого 2017 року (а.с. 34 Т.3), витягом про фізичну особу-підприємця ОСОБА_14 (а.с. 67-68 Т.3), повідомленням Маневицької райдержадміністрації Волинської області № 677/34/2-17 від 21 березня 2017 року (а.с. 70 Т.3), постановами про розсекречення матеріалів щодо проведення НСРД від 6 березня 2017 року та 25 квітня 2017 року (а.с. 71-75 Т.3). 
		Однак, вказані докази, зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_9 , на думку суду, є недостатнімидля ухваленнящодо ньогообвинувального вироку, оскільки не спростовують встановлені під час судового розгляду обставини та не підтверджують обвинувачення  ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		Обвинувачений  ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, від дачі показань по суті пред?явленого йому обвинувачення відмовився на підставі ст. 63 Конституції України, просив повністю його виправдати за пред`явленим йому обвинуваченням. Вважає, що відносно нього було вчинено провокацію зі сторони правоохоронних органів. Будь-яких коштів у ОСОБА_14 він не вимагав, зустрічей з ним не шукав. Саме ОСОБА_14 неодноразово пропонував йому кошти за швидке вирішення питання про погодження передачі землі в оренду. Після затримання на нього протягом тривалого часу чинився тиск працівниками поліції, які забрали у нього мобільний телефон, нікуди не відпускали від себе, погрожували притягненням до кримінальної відповідальності дружини ОСОБА_36 , яка працювала на посаді директора школи, якщо він не погодиться на співпрацю з ними. Стверджує, що згорток з коштами йому дали працівники поліції. Після тиску на нього з їх сторони  ОСОБА_9 погодився видати даний згорток з коштами під час проведення додаткового огляду місця події. Заяву про надання згоди на проведення огляду місця події він писав 21 лютого 2017 року не перед проведенням огляду місця події, а в приміщенні СУ ГУНП у Волинській області, куди був доставлений після проведення огляду місця події та додаткового огляду місця події, після чого був затриманий. 
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні підтвердила, що до неї, як до Куклинського сільського голови, в грудні 2016 року звернувся чоловік, прізвище, ім?я та по батькові якого ОСОБА_15 не пам?ятає, здається на ім?я ОСОБА_37 , який хотів орендувати земельні ділянки на території Куклинської сільської ради Маневицького району Волинської області. Оскільки в них невитребуваних паїв було не багато, а земельними ділянками за межами села розпоряджається райдержадміністрація, ОСОБА_15 направила його в Маневицьку райдержадміністрацію. Голова райдержадміністрації ОСОБА_28 телефонував до ОСОБА_15 з приводу вказаного орендаря. Оскільки на той момент вона була у відпустці, то сказала, щоб орендар звернувся по питанню оренди земельних ділянок до землевпорядника сільської ради. Їй відомо, що ОСОБА_37 приїжджав в сільську раду три рази. Третій раз він приїжджав з чоловіком на ім?я ОСОБА_38 , якого представив як свого юриста. Земельні ділянки на території сільської ради вони не оглядали. З їх слів ОСОБА_15 стало відомо, що останні представляють інтереси інвестора з Польщі, однак не повідомили, якого саме. Вони цікавились саме невитребуваними паями, так як, з їх слів, вказані земельні ділянки було легше оформити в оренду. Землевпорядник їм повідомив про кілька урочищ за межами населених пунктів на території сільської ради, однак їм було роз?яснено, що питання передачі цих ділянок в оренду належить до компетенції райдержадміністрації. Які особи звертались по питанню оренди земельних ділянок у Великоосницьку сільську раду Маневицького району Волинської області, ОСОБА_15 не відомо.
		Свідок ОСОБА_21 суду підтвердив, що він працює на посаді Довжицького сільського голови. В грудні 2016 року, коли він був у відпустці, у Довжицьку сільську раду Маневицького району Волинської області до бухгалтера звернувся якийсь чоловік, прізвище, ім?я та по батькові якого ОСОБА_21 не відомі, який хотів орендувати земельні ділянки на території сільської ради. Йому роз?яснили, що вся необхідна інформація є на сайті сільської ради. Голова райдержадміністрації ОСОБА_28 ще влітку чи восени 2016 року звертався до ОСОБА_21 по питанню можливої оренди земельних ділянок на території сільської ради. Його було проінформовано, що на території сільської ради є мало невитребуваних паїв. Після цього, в сільську раду приїжджали кілька чоловік, дивились на земельні ділянки, але будь-яких рішень по питанню оренди землі сільською радою не приймалося. На території сільської ради немає невитребуваних паїв, щоб було багато землі. Сільська рада, на думку ОСОБА_21 , приймає рішення про погодження надання в оренду землі, щоб уникнути в подальшому спірних питань, щоб люди знали про те, що дані земельні ділянки будуть передаватись в оренду. Рішення про передачу земельної ділянки в оренду за межами населених пунктів на території сільської ради райдержадміністрація може прийняти і без погодження з сільською радою. Дане питання врегульоване ЗК України, яким визначено, що сільська рада приймає рішення про передачу в оренду земельних ділянок на її території в межах населеного пункту, а райдержадміністрація - за межами населеного пункту. У Довжицькій сільській раді Маневицького району Волинської області не було випадків надання в оренду землі райдержадміністрацією без рішення сільської ради про погодження надання землі в оренду. Які особи звертались по питанню оренди земельних ділянок у Великоосницьку сільську раду Маневицького району Волинської області, ОСОБА_21 не відомо.
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні підтвердив, що до нього як начальника відділу у Маневицькому районі ГУ Держгеокадастру у Волинській області звертався землевпорядник Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області ОСОБА_27 з приводу надання в оренду невитребуваних паїв. Йому було роз?яснено, що за межами населених пунктів на території сільської ради земельні ділянки надає райдержадміністрація, але необхідне погодження сільської ради про надання таких земельних ділянок в оренду. Це вимагає райдержадміністрація, хоча в законодавстві це не прописано. Згідно з ст. 13 Закону України „Про порядоквиділення внатурі (намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв),ст.122ЗК Українирішення пропередачуземельної ділянки в оренду за межами населених пунктів на території сільської ради приймає райдержадміністрація. З 1 січня 2013 року відповідно до ЗК Україниземлірозподілені натакі,що перебуваютьу приватній,державній такомунальній власності.Невитребувані паїналежать доколективної власності.Маневицька райдержадміністраціянеодноразово приймаларішення про передачуземельнихділянок воренду замежами населенихпунктів,однак передприйняттям цихрішень булиотримані погодженнясільських рад,на територіяхяких знаходилисьвказані земельніділянки.Ці погодженняоформлялись відповіднимрішенням сільськоїради.Землевпоряднику Великоосницькоїсільської радиМаневицького районуВолинської області ОСОБА_27 було повідомленопро необхіднийпакет документівдля прийняттярішення райдержадміністрацієюпро передачуземельноїділянки воренду замежами населеногопункту,а такожпро необхідністьпогодження сільськоюрадою передачіземлі в оренду. ОСОБА_18 відомо, що в подальшому Великоосницькою сільською радою Маневицького району Волинської області було прийнято рішення про погодження передачів оренду земельної ділянки за межами населеного пункту на території цієї сільської ради. Крім того, додав, що на даний час питання виділення колективної власності не врегульовано, а врегульовано лише питання щодо приватної, державної і комунальної власності. В Маневицькому районі Волинської області рішення про передачу земельних ділянок за межами населених пунктів в оренду приймала лише райдержадміністрація, що передбачено ст. 122 ЗК України, але після погодження відповідної сільської ради, на території якої знаходилась вказана земельна ділянка.
		Свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 суду підтвердили, що ОСОБА_16 , ОСОБА_17 являються депутатами Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області від с. Заріччя Маневицького району Волинської області, ОСОБА_19 , ОСОБА_20 - від с. Мала Осниця Маневицького району Волинської області, ОСОБА_22 - від с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області, що знаходяться на території цієї сільської ради. Про сесію 16 лютого 2017 року всі були завчасно повідомлені. На сесії виступив голова сільської ради ОСОБА_9 по питанню погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв, загальною площею 20 га, в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Також виступав на сесії по даному питанню землевпорядник сільської ради ОСОБА_27 , який показав на карті, де знаходиться ця земельна ділянка. Була зачитана заява ОСОБА_14 про передачу землі в оренду. Депутати запропонували не ставити це питання на голосування, а вирішили провести спочатку обговорення із жителями громади, де знаходяться ці земельні ділянки, щоб не виникало в подальшому будь-яких спірних питань. Після проведення обговорення із жителями депутати мали на сесії прийняти рішення по питанню погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв в оренду ОСОБА_14 . Голова сільської ради ОСОБА_9 не наполягав, щоб депутати проголосували та прийняли рішення по даному питанню саме 16 лютого 2017 року, не переконував, щоб голосували саме за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. 17 лютого 2017 року на зборах жителів с. Заріччя Маневицького району Волинської області були голова сільської ради ОСОБА_9 та землевпорядник сільської ради ОСОБА_27 . Хто з них виступав по питанню передачі землі в оренду для вирощування малини, ОСОБА_16 не відомо, так як вона підійшла на збори пізніше. ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 на цих зборах присутні не були. Їм відомо, що жителі села проти передачі землі в оренду для вирощування малини не заперечували. На сесії 20 лютого 2017 року голова сільської ради ОСОБА_9 повідомив депутатів про результати зборів жителів громади, що останні не заперечували проти передачі землі в оренду для вирощування малини. Після цього, ніякої дискусії між депутатами, обговорень по даному питанню не було. Всі депутати проголосували за погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв, загальною площею 20 га, в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Ніхто з депутатів не голосував проти прийняття такого рішення. Чи обговорювалось депутатами питання про розмір орендної плати, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 не пам?ятають. Хто запропонував чи погодив розмір орендної плати саме 3%, їм не відомо. Ніхто з депутатів не заперечував проти такої орендної плати. Який порядок передачі в оренду невитребуваних паїв, їм не відомо. Голова сільської ради ОСОБА_9 нікого з депутатів не просив, не переконував, щоб голосували саме за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 про це нічого не відомо. Всі депутати знали, яка думка жителів громади по даному питанню, а тому проголосували за прийняття даного рішення. Особисто ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 голова сільської ради ОСОБА_9 нічого не пропонував, не обіцяв та не переконував їх, щоб вони проголосували за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Якби жителі громади були проти передачі землі в оренду для вирощування малини, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 не голосували б за погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв, загальною площею 20 га, в оренду ОСОБА_14 . Крім погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 на сесії розглядалися та приймалися рішення по інших питаннях. За яких обставин та за що саме було передано кошти голові сільської ради ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 не відомо.
		ОСОБА_20 , крім того, додав, що він являється членом земельної комісії. Питання про погодження передачі невитребуваних паїв в оренду на засіданні земельної комісії не обговорювалося та не вирішувалося, в тому числі про розмір орендної плати. Депутати вирішили, щоб це питання обговорювалося та вирішувалося на сесії. Раніше жителі громади виступили проти передачі землі в оренду ТОВ „Баффало, а тому і депутати проголосували проти передачі землі в оренду ТОВ „Баффало. 
		ОСОБА_22 , крім того, додала, що вона працює вчителем Великоосницької загальноосвітньої школи. Голова сільської ради ОСОБА_9 займає в школі приміщення з окремим входом. Раніше там був гардероб, потім це було закинуте приміщення. Розмір приміщення - як клас. Чи проживав ОСОБА_9 в даному приміщенні, в тому числі чи проживає на даний час, ОСОБА_22 не відомо. Який порядок передачі в оренду невитребуваних паїв, ОСОБА_22 не відомо. Вважає, що рішення про передачу землі в оренду за межами населеного пункту, в тому числі невитребуваних паїв, має приймати райдержадміністрація, так як вирішення даного питання не відноситься до компетенції сільської ради. 
		Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні підтвердив, що він являється депутатом Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області від с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області. 16 лютого 2017 року на сесії він присутній не був. 17 лютого 2017 року на зборах жителів с. Заріччя Маневицького району Волинської області ОСОБА_23 присутній не був. Йому відомо від інших депутатів, що жителі села проти передачі землі в оренду для вирощування малини не заперечували. На сесії 20 лютого 2017 року голова сільської ради ОСОБА_9 повідомив депутатів про результати зборів жителів громади, що останні не заперечували проти передачі землі в оренду для вирощування малини. Після цього, ніякої дискусії між депутатами, обговорень по даному питанню не було. Всі депутати проголосували за погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв, загальною площею 20 га, в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Ніхто з депутатів не голосував проти прийняття такого рішення. Чи обговорювалось депутатами питання про розмір орендної плати, ОСОБА_23 не пам?ятає. Хто запропонував чи погодив розмір орендної плати саме 3%, йому не відомо. Ніхто з депутатів не заперечував проти такої орендної плати. Який порядок передачі в оренду невитребуваних паїв, йому не відомо. Голова сільської ради ОСОБА_9 нікого з депутатів не просив, не переконував, щоб голосували саме за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини, ОСОБА_23 про це нічого не відомо. Всі депутати знали, яка думка жителів громади по даному питанню, а тому проголосували за прийняття даного рішення. Особисто ОСОБА_23 голова сільської ради ОСОБА_9 нічого не пропонував, не обіцяв та не переконував його, щоб він проголосував за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Крім погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 на сесії розглядалися та приймалися рішення по інших питаннях. За яких обставин та за що саме було передано кошти голові сільської ради ОСОБА_9 , ОСОБА_23 не відомо. Від жителів села він лише чув про затримання ОСОБА_9 , але про обставини затримання йому нічого не відомо.
		Свідок ОСОБА_24 суду підтвердила, що вона з 1 вересня 1991 року є секретарем Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області. ОСОБА_14 написав заяву про погодження передачі землі в оренду 17 січня 2017 року. ОСОБА_24 його в той день не бачила, так як перебувала в смт. Маневичі. Їй передали на реєстрацію заяву ОСОБА_14 з резолюцією голови сільської ради ОСОБА_9 для землевпорядника про розгляд цієї заяви на сесії. Про сесію 16 лютого 2017 року всі були завчасно повідомлені. На сесії виступив голова сільської ради ОСОБА_9 по питанню погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв, загальною площею 20 га, в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Також виступав на сесії по даному питанню землевпорядник сільської ради ОСОБА_27 , який зачитував заяву ОСОБА_14 та показав на карті, де знаходиться ця земельна ділянка. Депутати запропонували не ставити це питання на голосування, а вирішили провести спочатку обговорення із жителями громади, де знаходяться ці земельні ділянки, щоб не виникало в подальшому будь-яких спірних питань. Після проведення обговорення із жителями депутати мали на сесії прийняти рішення по питанню погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв в оренду ОСОБА_14 . Голова сільської ради ОСОБА_9 не наполягав, щоб депутати проголосували та прийняли рішення по даному питанню саме 16 лютого 2017 року, не переконував, щоб голосували саме за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. 17 лютого 2017 року на зборах жителів с. Заріччя Маневицького району Волинської області були голова сільської ради ОСОБА_9 та землевпорядник сільської ради ОСОБА_27 . Хто з них виступав по питанню передачі землі в оренду для вирощування малини, ОСОБА_24 не відомо, так як вона на цих зборах присутня не була. Їй відомо, що жителі села проти передачі землі в оренду для вирощування малини не заперечували, так як ці землі пустували, не оброблялися, а після передачі землі в оренду для людей були б додаткові робочі місця. На сесії 20 лютого 2017 року голова сільської ради ОСОБА_9 повідомив депутатів про результати зборів жителів громади, що останні не заперечували проти передачі землі в оренду для вирощування малини. Після цього, ніякої дискусії між депутатами, обговорень по даному питанню не було. Всі депутати проголосували за погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв, загальною площею 20 га, в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Ніхто з депутатів не голосував проти прийняття такого рішення. Депутатами питання про розмір орендної плати не обговорювалося. Сільська рада не встановлює орендну плату при передачі землі в оренду за межами населених пунктів на території сільської ради, так як прийняття рішення по даному питанню належить до компетенції райдержадміністрації. В проекті підготовленого землевпорядником ОСОБА_27 рішення було визначено орендну плату 3%. За це рішення і проголосували депутати. Ніхто з депутатів не заперечував проти такої орендної плати. Голова сільської ради ОСОБА_9 нікого з депутатів не просив, не переконував, щоб голосували саме за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини, ОСОБА_24 про це нічого не відомо. Всі депутати знали, яка думка жителів громади по даному питанню, а тому проголосували за прийняття даного рішення. Особисто ОСОБА_24 голова сільської ради ОСОБА_9 нічого не пропонував, не обіцяв та не переконував її, щоб вона проголосувала за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Крім погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 на сесії розглядалися та приймалися рішення по інших питаннях. Після сесії всі рішення були підписані та завірені. Протокол сесії має бути виготовлений протягом 5 робочих днів, що передбачено регламентом роботи Великоосницької сільської ради та Законом України „Про доступ до публічної інформації. Сесії веде голова сільської ради, так як це передбачено регламентом роботи Великоосницької сільської ради. 21 лютого 2017 року ОСОБА_24 бачила як до сільської ради перед обідом під?їхав білий мікроавтобус. Хто з нього виходив, вона не звернула уваги, ОСОБА_14 . ОСОБА_24 не знає і з ним ніколи не спілкувалася. Чи зустрічався 21 лютого 2017 року голова сільської ради ОСОБА_9 з кимось біля сільської ради, ОСОБА_24 не звернула уваги. 21 лютого 2017 року, біля 14 год. 30 хвилин, в приміщення сільської ради прийшли працівники поліції, яким ОСОБА_24 видала всі необхідні їм документи. За яких обставин та за що саме було передано кошти голові сільської ради ОСОБА_9 , ОСОБА_24 не відомо, як і не відомі обставини його затримання 21 лютого 2017 року. В сільській раді немає рахунку для перерахування благодійної допомоги. Крім того, додала, що земельна ділянка, про погодження передачі якої в оренду приймалося рішення на сесії 20 лютого 2017 року, по даний час пустує і не обробляється. ОСОБА_14 будь-яких робіт на цій земельній ділянці не проводив після прийняття рішення на сесії 20 лютого 2017 року. ОСОБА_24 за місцем проживання голови сільської ради ОСОБА_9 ніколи не була. Чи проживав він в приміщенні школи з сім?єю та де саме, ОСОБА_24 достовірно не відомо.
		Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні підтвердила, що вона являється депутатом Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області від с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області, є головою земельної комісії сільської ради, в яку входять 6 членів. 16 лютого 2017 року на сесії вона присутня не була, так як по роботі перебувала на нараді в смт. Маневичі. Питання погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв, загальною площею 20 га, в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини на засіданні земельної комісії сільської ради не обговорювалось та не вирішувалось, так як 16 лютого 2017 року ОСОБА_25 перебувала на нараді в смт. Маневичі. Рішення по будь-якому земельному питанню приймається після його попереднього вирішення на засіданні земельної комісії, однак питання погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини на засіданні земельної комісії не обговорювалось та не вирішувалось, так як ОСОБА_25 перебувала на нараді в смт. Маневичі. Депутати вирішили, щоб це питання обговорювалося та вирішувалося на сесії. Як їй відомо, 16 лютого 2017 року на сесії виступив голова сільської ради ОСОБА_9 по питанню погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв, загальною площею 20 га, в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Також виступав на сесії по даному питанню землевпорядник сільської ради ОСОБА_27 , який зачитував заяву ОСОБА_14 та показав на карті, де знаходиться ця земельна ділянка. Депутати запропонували не ставити це питання на голосування, а вирішили провести спочатку обговорення із жителями громади, де знаходяться ці земельні ділянки, щоб не виникало в подальшому будь-яких спірних питань. Після проведення обговорення із жителями депутати мали на сесії прийняти рішення по питанню погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв в оренду ОСОБА_14 17 лютого 2017 року на зборах жителів с. Заріччя Маневицького району Волинської області ОСОБА_25 присутня не була. Їй відомо від інших депутатів, що жителі села проти передачі землі в оренду для вирощування малини не заперечували. На сесії 20 лютого 2017 року голова сільської ради ОСОБА_9 повідомив депутатів про результати зборів жителів громади, що останні не заперечували проти передачі землі в оренду для вирощування малини. Після цього, ніякої дискусії між депутатами, обговорень по даному питанню не було. Всі депутати проголосували за погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв, загальною площею 20 га, в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Ніхто з депутатів не голосував проти прийняття такого рішення. Депутатами питання про розмір орендної плати не обговорювалось. Хто запропонував чи погодив розмір орендної плати саме 3%, їй не відомо. Ніхто з депутатів не заперечував проти такої орендної плати. Голова сільської ради ОСОБА_9 нікого з депутатів не просив, не переконував, щоб голосували саме за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини, ОСОБА_25 про це нічого не відомо. Всі депутати знали, яка думка жителів громади по даному питанню, а тому проголосували за прийняття даного рішення. Особисто ОСОБА_25 голова сільської ради ОСОБА_9 нічого не пропонував, не обіцяв та не переконував її, щоб вона проголосувала за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Крім погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 на сесії розглядалися та приймалися рішення по інших питаннях. Де проживає голова сільської ради ОСОБА_9 , ОСОБА_25 точно не пам?ятає, здається в с. Велика Яблунька Маневицького району Волинської області. У нього вдома вона ніколи не була. Де проживав голова сільської ради ОСОБА_9 в с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області, ОСОБА_25 не відомо.
		Свідок ОСОБА_26 суду підтвердив, що він являється депутатом Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області від с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області, є членом земельної комісії. Про сесію 16 лютого 2017 року всі були завчасно повідомлені. На сесії виступив голова сільської ради ОСОБА_9 по питанню погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв, загальною площею 20 га, в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Також виступав на сесії по даному питанню землевпорядник сільської ради ОСОБА_27 , який показав на карті, де знаходиться ця земельна ділянка. Була зачитана заява ОСОБА_14 про передачу землі в оренду. Депутати запропонували не ставити це питання на голосування, а вирішили провести спочатку обговорення із жителями громади, де знаходяться ці земельні ділянки, щоб не виникало в подальшому будь-яких спірних питань. Після проведення обговорення із жителями депутати мали на сесії прийняти рішення по питанню погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв в оренду ОСОБА_14 . Голова сільської ради ОСОБА_9 не наполягав, щоб депутати проголосували та прийняли рішення по даному питанню саме 16 лютого 2017 року, не переконував, щоб голосували саме за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Питання про погодження передачі невитребуваних паїв в оренду на засіданні земельної комісії не обговорювалося та не вирішувалося, в тому числі про розмір орендної плати. Депутати вирішили, щоб це питання обговорювалося та вирішувалося на сесії. 17 лютого 2017 року на зборах жителів с. Заріччя Маневицького району Волинської області ОСОБА_26 присутній не був. Йому відомо, що жителі села проти передачі землі в оренду для вирощування малини не заперечували. На сесії 20 лютого 2017 року ОСОБА_26 присутній не був. Чи обговорювалось депутатами питання про розмір орендної плати, йому не відомо. Хто запропонував чи погодив розмір орендної плати саме 3%, ОСОБА_26 не відомо. Голова сільської ради ОСОБА_9 нікого з депутатів не просив, не переконував, щоб голосували саме за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини, ОСОБА_26 про це нічого не відомо. Всі депутати знали, яка думка жителів громади по даному питанню, а тому проголосували за прийняття даного рішення. Особисто ОСОБА_26 голова сільської ради ОСОБА_9 нічого не пропонував, не обіцяв та не переконував його, щоб він проголосував за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. 
		Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні підтвердив, що він з 1 листопада 2016 року працює землевпорядником Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області. ОСОБА_27 не являється членом земельної комісії, так як не є депутатом сільської ради. ОСОБА_14 написав заяву про погодження передачі землі в оренду 17 січня 2017 року. При цьому ОСОБА_27 був присутній та надав йому необхідну допомогу при оформленні вказаної заяви. Це було в кабінеті голови сільської ради ОСОБА_9 . Згідно з ст. 13 Закону України „Про порядоквиділення внатурі (намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв),ст.122ЗК Українирішення пропередачуземельної ділянки в оренду за межами населених пунктів на території сільської ради приймає райдержадміністрація, а компетенція сільської ради поширюється лише на земельні ділянки в межах населеного пункту. Вказані норми законодавства були роз?яснені ОСОБА_14 . Він до когось зателефонував, після чого сказав, що сільська рада має прийняти відповідне рішення та наполягав, щоб від нього прийняли заяву про погодження передачі землі в оренду. Питання про погодження передачі невитребуваних паїв в оренду на засіданні земельної комісії не обговорювалося та не вирішувалося, в тому числі про розмір орендної плати. Депутати вирішили, щоб це питання обговорювалося та вирішувалося на сесії. Про сесію 16 лютого 2017 року всі були завчасно повідомлені. На сесії виступив голова сільської ради ОСОБА_9 по питанню погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв, загальною площею 20 га, в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Також виступав на сесії по даному питанню ОСОБА_27 , який зачитав заяву ОСОБА_14 та показав на карті, де знаходиться ця земельна ділянка. Депутати запропонували не ставити це питання на голосування, а вирішили провести спочатку обговорення із жителями громади, де знаходяться ці земельні ділянки, щоб не виникало в подальшому будь-яких спірних питань. Після проведення обговорення із жителями депутати мали на сесії прийняти рішення по питанню погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв в оренду ОСОБА_14 . Голова сільської ради ОСОБА_9 не наполягав, щоб депутати проголосували та прийняли рішення по даному питанню саме 16 лютого 2017 року, не переконував, щоб голосували саме за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. 17 лютого 2017 року на зборах жителів с. Заріччя Маневицького району Волинської області були голова сільської ради ОСОБА_9 та ОСОБА_27 . Жителі громади більше цікавились ремонтом ФАПу, клубу та дороги в с. Заріччя. Жителі села проти передачі землі в оренду для вирощування малини не заперечували, так як ці землі пустували, не оброблялися, а після передачі землі в оренду для людей були б додаткові робочі місця. На сесії 20 лютого 2017 року голова сільської ради ОСОБА_9 повідомив депутатів про результати зборів жителів громади, що останні не заперечували проти передачі землі в оренду для вирощування малини. Після цього, ніякої дискусії між депутатами, обговорень по даному питанню не було. Всі депутати проголосували за погодження передачі в урочищі „Підстав?я невитребуваних паїв, загальною площею 20 га, в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Ніхто з депутатів не голосував проти прийняття такого рішення. Депутатами питання про розмір орендної плати не обговорювалося. Проект рішення, яке мало бути прийняте на сесії, готував ОСОБА_27 . В проекті підготовленого ним рішення було визначено орендну плату 3%. За це рішення і проголосували депутати. ОСОБА_27 ніхто, в тому числі і голова сільської ради ОСОБА_9 , не говорив та не давав вказівку, який розмір орендної плати слід вказати в проекті рішення. Ніхто з депутатів не заперечував проти такої орендної плати. Голова сільської ради ОСОБА_9 нікого з депутатів не просив, не переконував, щоб голосували саме за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини, ОСОБА_27 про це нічого не відомо. Всі депутати знали, яка думка жителів громади по даному питанню, а тому проголосували за прийняття даного рішення. Крім погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 на сесії розглядалися та приймалися рішення по інших питаннях. Земельна ділянка, про погодження передачі якої в оренду приймалося рішення на сесії 20 лютого 2017 року, по даний час пустує і не обробляється. ОСОБА_14 будь-яких робіт на цій земельній ділянці не проводив після прийняття рішення на сесії 20 лютого 2017 року. Крім того, додав, що коли ОСОБА_14 приїжджав в сільську раду другий раз, точної дати ОСОБА_27 не пам?ятає, він також був присутній при його розмові з головою сільської ради ОСОБА_9 , який покликав до себе ОСОБА_27 . Тоді ОСОБА_14 пояснили, що рішення буде прийматись на сесії. Останній просив, щоб швидше все вирішилось, так як йому треба садити малину. 21 лютого 2017 року, коли ОСОБА_14 забирав рішення сільської ради, ОСОБА_27 його не бачив.
		Свідок ОСОБА_28 суду підтвердив,що вінз січня2015року перебуваєна посадіголови Маневицькоїрайдержадміністрації Волинськоїобласті.Громадяни постійнозвертаються донього зприводу отриманняземлі воренду.Чоловік,прізвище,ім?я тапо батьковіякого ОСОБА_28 не пам?ятає,здається наім?я ОСОБА_37 ,також звертавсядо ньогопо даномупитанню.Він говорив,що йомуземля необхіднав орендуі просивце питаннявирішити швидко. ОСОБА_28 при ньомутелефонував докількох голівсільських радз приводуможливої передачіземлі воренду,в томучислі доголів вс.Кукли Маневицькогорайону Волинськоїобласті,с.Довжиця Маневицькогорайону Волинськоїобласті тас.Велика ОсницяМаневицького районуВолинської області. ОСОБА_37 неодноразовойому пропонував,щоб десьзустрітися зним,але нена роботіі безсторонніх осіб-в кафечи барі.Михайло таінші особи,що приходилиз ним,наполягали,щоб всевирішити швидко,обіцяли,що вінних будеза ценеобхідне сприяння.Після зустрічіз ними ОСОБА_28 консультувався значальником поліції,керівником прокуратуриз приводутого,що йогохочуть схилитидо вчиненнянезаконних дій.За їхпорадами всізустрічі з ОСОБА_39 таіншими особами,що приходилиз ним,в кабінеті ОСОБА_28 фіксував навідео. Рішенняпро передачуземельної ділянки в оренду за межами населених пунктів на території сільської ради приймає райдержадміністрація, а компетенція сільської ради поширюється лише на земельні ділянки в межах населеного пункту. Для прийняття рішення райдержадміністрацією про передачу землі в оренду необхідно, щоб сільська рада прийняла відповідне рішення, що вони проти цього не заперечують, тобто погоджують передачу вказаної земельної ділянки в оренду. Це підтверджує, що не виникне в подальшому будь-яких конфліктних ситуацій через передачу землі в оренду. Без попереднього прийняття таких рішень сільською радою в Маневицькому районі райдержадміністрацією не приймались рішення про передачу землі в оренду за межами населених пунктів на територіях сільських рад. Не заперечує, що вказане рішення сільської ради не є обов?язковим для райдержадміністрації для прийняття рішення про передачу землі в оренду, а також, що отримання такого погодження від сільської ради не передбачено законодавством.
		Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні підтвердила, що вона з 22 листопада 2016 року працює на посаді начальника відділу освіти Маневицької райдержадміністрації Волинської області. Вдома у голови Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області ОСОБА_9 вона не була. Їй не було відомо чи проживав ОСОБА_9 в приміщенні школи с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області, чи інколи там ночував, в тому числі сам чи з своєю сім?єю. ОСОБА_29 знає, що у нього є житло, так як в с. Велика Яблунька Маневицького району Волинської області ОСОБА_9 має будинок. ОСОБА_29 після цієї події телефонувала до директора школи і дала вказівку, щоб з того приміщення забрали всі наявні там особисті речі ОСОБА_9 , якщо вони там ще є. Договір оренди з ОСОБА_9 щодо даного приміщення не укладався. Чи на даний час він забрав всі свої речі зі школи, ОСОБА_29 не відомо. Вона в те приміщення, коли була в школі, не заходила. Влітку 2017 року було проведено ревізію, за наслідками якої було нараховано кошти на суму біля 37000 гривень. З актом ревізії ОСОБА_29 була ознайомлена. Ревізія встановила період проживання ОСОБА_9 зі свідчень осіб, які працюють в школі, зокрема заступника по виховній роботі у школі. Чи повідомлявся ОСОБА_9 про результати ревізії, їй не відомо. Які складові формули, по якій проводилось нарахування коштів, ОСОБА_29 повідомити не може, не пам?ятає. На посаді директора школи с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області працює дружина ОСОБА_9 - ОСОБА_40 . 
		Свідок ОСОБА_14 суду підтвердив, що він являється фізичною особою-підприємцем, з лютого 2017 року працює різноробочим ПП „Полгер в м. Луцьк Волинської області. Підприємницькою діяльністю він займається з 2000 року. На кілька років він припиняв цю діяльність в період з 2012 року по 2015 рік. ОСОБА_14 займався будматеріалами, мав бар. З навчальних закладів він закінчив лише школу, в інших закладах не навчався. ОСОБА_14 співпрацював з громадянином Польщі для отримання землі із невитребуваних паїв в оренду. Даного громадянина Польщі, який назвався ОСОБА_41 , він знайшов за оголошенням. ОСОБА_14 хотів їхати в Польщу на заробітки, але той восени 2016 року запропонував йому знайти землю в оренду для вирощування малини на території Волинської області. За їх попередньою домовленістю ОСОБА_14 мав оформити землю на себе, а громадянин Польщі мав з ним співпрацювати та організовувати діяльність по вирощуванню малини. Як винагороду за свою роботу ОСОБА_14 мав отримувати певний відсоток від даної діяльності. Від громадянина Польщі ОСОБА_14 два рази отримував кошти: один раз на суму 20 злотих, другий раз на суму 50 злотих. Будь-яких договорів з громадянином Польщі Пшемиком ОСОБА_14 не підписував та не укладав. З метою отримання землі в оренду він звернувся до голови Маневицької райдержадміністрації ОСОБА_28 . Останній порадив звернутися по даному питанню у сільські ради, що в АДРЕСА_3 . Звернувшись в подальшому у сільські ради, що в с. Кукли Маневицького району Волинської області та с. Довжиця Маневицького району Волинської області, ОСОБА_14 дізнався, що необхідної йому земельної ділянки на територіях цих сільських рад немає. Тоді він звернувся в сільську раду с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області. Заяву про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 писав в кабінеті сільського голови. Тоді голова сільської ради ОСОБА_9 йому роз?яснив, що питання погодження передачі земельної ділянки за межами населених пунктів на території сільської ради в оренду буде вирішуватися на сесії. Він пообіцяв ОСОБА_14 , що все вирішиться як потрібно, так як більшість депутатів його підтримає. У Великоосницькій сільській раді ОСОБА_14 був два рази. Перший раз - 17 січня 2017 року, коли він дізнався, що на території сільської ради є невитребувані паї та написав заяву про погодження передачі землі в оренду. Землевпорядник тоді показав ОСОБА_14 на карті, де знаходиться земельна ділянка. Вони мали на місці подивитися на земельну ділянку, але не доїхали до неї, так як було багато снігу. Голова сільської ради ОСОБА_9 запевнив ОСОБА_14 , що це хороша земля. Другий раз - в лютому 2017 року, точніше не пам?ятає, можливо 13 лютого 2017 року, коли ОСОБА_14 приїжджав дізнатись як вирішується його питання про погодження передачі землі в оренду. Голова сільської ради ОСОБА_9 сказав йому, коли буде сесія сільської ради і що про процент орендної плати вони обговорять під час зустрічі в м. Луцьк. Саме тоді ОСОБА_9 жестами показав, що за вирішення питання про погодження передачі землі в оренду потрібно буде заплатити кошти, однак суми не називав. В управління СБУ у Волинській області ОСОБА_14 звернувся із заявою після того, як голова сільської ради ОСОБА_9 натякнув йому про необхідність передачі коштів за вирішення питання про погодження передачі землі в оренду. Заяву він написав в управлінні СБУ в присутності слідчого, до якого ОСОБА_14 направив черговий. Це було приблизно в середині лютого 2017 року, можливо 14 лютого 2017 року. Через пару днів після цього мала бути сесія у Великоосницькій сільській раді. ОСОБА_14 з головою сільської ради ОСОБА_9 зустрічались в кафе на вул. Радянська в м. Луцьк. ОСОБА_9 , перебуваючи в м. Луцьк, зателефонував до ОСОБА_14 і вони домовилися про місце зустрічі. Під час розмови в кафе ОСОБА_9 йому сказав, що за вирішення питання про погодження передачі землі в оренду необхідно буде йому передати кошти на суму 10000 гривень, а за мінімальний відсоток орендної плати - 3% необхідно буде доплатити ще 5000 гривень. В кафе голова сільської ради ОСОБА_9 вже не показував жестами, а сказав точну суму коштів, яку йому слід буде передати. Дану розмову ОСОБА_14 таємно записав на свій мобільний телефон. В подальшому, картку пам?яті з телефона він заніс в управління СБУ. Телефон, на який записувалася розмова, ОСОБА_14 випадково розбив на будівництві десь через тиждень після запису цієї розмови. Голова сільської ради ОСОБА_9 говорив, що йому необхідно буде переконати депутатів, зустрітись з жителями с. Заріччя Маневицького району Волинської області та переконати їх в доцільності передачі землі в оренду. 20 лютого 2017 року голова сільської ради ОСОБА_9 сам зателефонував до ОСОБА_14 та сказав, щоб той приїхав за рішенням сільської ради, повідомив, що рішення вже прийняте на сесії. 21 лютого 2017 року ОСОБА_9 його зустрів біля приміщення сільської ради. У нього в руках було рішення сільської ради. ОСОБА_9 сказав, щоб ОСОБА_14 йшов за ним. Вони пішли до приміщення сільської школи та зайшли в дане приміщення через окремий вхід. ОСОБА_9 показав рукою на стіл, куди слід було покласти кошти, які ОСОБА_14 дістав після ознайомлення з рішенням сільської ради. Взяти в руки кошти ОСОБА_9 не захотів. Коли ОСОБА_14 поклав кошти на стіл, ОСОБА_9 їх накрив скатертиною, яку попередньо перед цим відгорнув в сторону. При цьому ОСОБА_9 не відмовлявся від коштів, не говорив, що йому від ОСОБА_14 не потрібно ніяких коштів чи щоб той забрав назад дані кошти. Вказані кошти на суму 15000 гривень ОСОБА_14 вручили працівники СБУ після їх попереднього огляду та оброблення якоюсь речовиною. Після передачі коштів ОСОБА_14 вийшов з приміщення школи. ОСОБА_9 там ще деякий час затримався, після чого наздогнав ОСОБА_14 на вулиці, пропонував йому зайти разом в магазин. ОСОБА_14 від його пропозиції відмовився. У ОСОБА_14 з працівниками СБУ була домовленість, що він має сказати конкретні слова, які саме на даний час не пам?ятає, після чого вони мали відразу прибути на місце передачі коштів. Спочатку мало бути на сесії прийняте рішення про погодження передачі землі в оренду, а після цього ОСОБА_14 мав передати ОСОБА_9 кошти. Саме така була попередня домовленість у ОСОБА_14 з головою сільської ради ОСОБА_9 . Останній не говорив ОСОБА_14 , що спочатку необхідно передати кошти, а лише після цього буде вирішено питання про погодження передачі землі в оренду. 
		Згідно зст.337КПК Українисудовий розглядпроводиться лишестосовно особи,якій висунутеобвинувачення,і лишев межахвисунутого обвинуваченнявідповідно дообвинувального акта,крім випадків,передбачених цієюстаттею. Підчас судовогорозгляду прокурорможе змінитиобвинувачення,висунути додатковеобвинувачення,відмовитися відпідтримання державногообвинувачення,розпочати провадженнящодо юридичноїособи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		В ході судового розгляду даного кримінального провадження прокурором не заявлялись клопотання про зміну обвинувачення чи висунення додаткового обвинувачення, а тому суд при розгляді зазначеного кримінального провадження виходить із висунутого  ОСОБА_9 обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України (в редакції на момент повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_9 ) письмове повідомленняпро підозруздійснюється: адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
		З досліджених в судовому засіданні повідомлення про підозру від 22 лютого 2017 року (а.с. 153-157 Т.2), повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 19 травня 2017 року (а.с. 161-167 Т.2) встановлено, що вони були складені та підписані прокурором Волинської області ОСОБА_42 . Повідомлення про підозру від 22 лютого 2017 року було здійснене та вручене ОСОБА_9 22 лютого 2017 року заступником начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_43 згідно доручення прокурора Волинської області ОСОБА_44 від 22 лютого 2017 року (а.с. 158, 159-160 Т.2). Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 19 травня 2017 року було здійснене та вручене ОСОБА_9 .19травня 2017року слідчим СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 , хоча прокурор Волинської області ОСОБА_45 доручив вчинення цих дій 19 травня 2017 року заступнику начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_46 (а.с. 168-171, 189 Т.2). Постанова про визначення слідчого (групи слідчих), які здійснюватимуть досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, із визначенням старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, в ході судового розгляду суду представлена не була, в реєстрі матеріалів досудового розслідування не вказана. Зазначені обставини свідчать про порушення вимог ст.ст. 278-279, 481 КПК України під час повідомлення про підозру ОСОБА_9 .
		Згідно з постановою ОП ККС Верховного Суду у справі № 724/86/20 від 4 жовтня 2021 року за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК України рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов?язково приймається у формі постанови, яка повинна відповідати передбаченим кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою. Статтею 110 КПК України установлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова приймається у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Така специфічна процесуальна форма рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, як постанова, випливає із тлумачення положень ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України у взаємозв?язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу. Процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК України. При цьому з огляду на вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла. Витяг з ЄРДР не є процесуальним рішенням, а тому не породжує правових наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування.
		Отже, процесуальне рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має прийматися у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. При цьому таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування. В аспекті застосування приписів ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України у взаємозв?язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу недотримання належної правової процедури спричиняє порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
		При вирішенні клопотань сторони захисту про визнання доказів недопустимими суд виходить з наступного.
		Згідно з ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно з ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання та інше. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Згідно з ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1-2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
		Згідно з ч. 1-2 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
		Відповідно до ч. 1-2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. 
		Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
		В ході судового розгляду захисником ОСОБА_11 було заявлено клопотання, яке підтримали захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_9 , про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими, в якому він просив визнати недопустимими доказами наступні документи: протокол огляду від 21 лютого 2017 року, постанову про витребування документів від 21 лютого 2017 року, акт прийому-передачі документів від 21 лютого 2017 року, матеріали особової справи ОСОБА_9 , його посадову інструкцію, заяву ОСОБА_14 щодо виділення в оренду земельної ділянки від 17 січня 2017 року, рішення Великоосницької сільської ради № 15/2 від 20 лютого 2017 року, протокол сесії Великоосницької сільської ради № 15 від 20 лютого 2017 року, список депутатів Великоосницької сільської ради, оскільки вказані письмові докази були отримані з порушенням визначеного КПК України порядку, не на підставі ухвали слідчого судді.
		Крім того,вході судового розгляду захисником ОСОБА_11 було заявлено клопотання, яке підтримали захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_9 , про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими, в якому він просив визнати недопустимими доказами наступні документи: протокол огляду від 17 березня 2017 року, постанову про витребування документів від 17 березня 2017 року, акт прийому-передачі документів від 17 березня 2017 року, протокол сесії Великоосницької сільської ради № 14 від 16 лютого 2017 року, протокол сесії Великоосницької сільської ради № 15 від 20 лютого 2017 року, протокол сходів селян Великоосницької сільської ради № 1 від 17 лютого 2017 року, рішення сходів селян Великоосницької сільської ради № 1 від 17 лютого 2017 року, оскільки вказані письмові докази були отримані з порушенням визначеного КПК України порядку, не на підставі ухвали слідчого судді.
		Судом встановлено, що 21 лютого 2017 року слідчим СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 було винесено постанову про витребування з Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області наступних документів: матеріалів особової справи ОСОБА_9 , його посадової інструкції, заяви ОСОБА_14 щодо виділення в оренду земельної ділянки від 17 січня 2017 року, рішення Великоосницької сільської ради № 15/2 від 20 лютого 2017 року, протоколу сесії Великоосницької сільської ради № 15 від 20 лютого 2017 року, списку депутатів Великоосницької сільської ради. Вказані документи 21 лютого 2017 року згідно акту прийому-передачі документів від 21 лютого 2017 року були в добровільному порядку передані секретарем сільської ради ОСОБА_24 21 лютого 2017 року зазначені документи були оглянуті слідчим (а.с. 180-208 Т.1).
		17 березня 2017 року слідчим СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 було винесено постанову про витребування з Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області наступних документів: протоколу сесії Великоосницької сільської ради № 14 від 16 лютого 2017 року, протоколу сесії Великоосницької сільської ради № 15 від 20 лютого 2017 року, протоколу сходів селян Великоосницької сільської ради № 1 від 17 лютого 2017 року, рішення сходів селян Великоосницької сільської ради № 1 від 17 лютого 2017 року. Вказані документи 17 березня 2017 року згідно акту прийому-передачі документів від 17 березня 2017 року були в добровільному порядку передані секретарем сільської ради ОСОБА_24 17 березня 2017 року зазначені документи були оглянуті слідчим (а.с. 211-230 Т.1).
		При вирішенні вказаних клопотань сторони захисту про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими суд бере до уваги, що за змістом положень ч. 1 ст. 86, ч. 2, 3 ст. 93 КПК України такий спосіб збирання доказів, як вилучення речей чи документів (ч. 7 ст. 163 КПК України) під час отримання доступу до речей і документів сторона кримінального провадження може застосовувати у випадках, якщо:    а) особа, у володінні якої перебувають речі або документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження або є підстави вважати, що не здійснить таке передання добровільно після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити відповідні речі або документи; б) речі та документи згідно з ст. 162 КПК України містять охоронювану таємницю і таке вилучення необхідне для досягнення мети застосування нього заходу забезпечення.
		   В інших випадках сторона кримінального провадження може витребовувати та отримувати речі або документи за умови їх добровільного надання володільцем без застосування процедури, передбаченої главою 15 КПК України.
		   Витребування слідчим СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 вищевказаних документів з Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області, які в подальшому згідно актів прийому-передачі документів від 21 лютого 2017 року та від 17 березня 2017 року були в добровільному порядку передані секретарем сільської ради ОСОБА_24 , не може вважатись порушенням вимог ст.ст. 159, 160 КПК України, оскільки слідчий діяв у межах наданих йому повноважень відповідно до вимог ст.ст. 93, 110 КПК України. Підстави, які б зумовлювали його звернення до слідчого судді у порядку, передбаченому ст. 160 КПК України, у даному випадку були відсутні.
		Враховуючи вищевикладене, вказані клопотання сторони захисту про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими до задоволення не підлягають, визначених законом підстав для визнання цих доказів недопустимими судом не встановлено.
		Разом зтим,суд бередо уваги,що вказаніу протоколахогляду від21лютого 2017року та17березня 2017року документи,які булидосліджені всудовому засіданні,не підтверджують,що обвинувачений ОСОБА_9 вчиняв вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Вказаних обставин також не підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 . Навпаки, свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 суду підтвердили, що голова сільської ради ОСОБА_9 нікого з депутатів не просив, не переконував, щоб голосували саме за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини. Всі депутати знали, яка думка жителів громади по даному питанню, а тому проголосували за прийняття даного рішення. Особисто їм голова сільської ради ОСОБА_9 нічого не пропонував, не обіцяв та не переконував їх, щоб вони проголосували за прийняття рішення про погодження передачі землі в оренду ОСОБА_14 для вирощування малини.
		В ході судового розгляду захисником ОСОБА_11 було заявлено клопотання, яке підтримали захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_9 , про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими, в якому він просив визнати недопустимим доказом протокол огляду від 22 лютого 2017 року, в ході проведення якого слідчим було оглянуто мікро-CD HC карту чорного кольору на 8 Гб із аудіо файлом звукового запису, розміром 28641 КБ, та тривалістю 38.32 хв, що була подана ОСОБА_14 до матеріалів кримінального провадження згідно заяви від 22 лютого 2017 року, оскільки вказаний доказ був отриманий з порушенням визначеного КПК України порядку.
		Судом встановлено, що мікро-CD HC карта чорного кольору на 8 Гб із аудіо файлом звукового запису, розміром 28641 КБ, та тривалістю 38.32 хв була 22 лютого 2017 року надана добровільно ОСОБА_14 слідчому СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 для долучення до матеріалів кримінального провадження. 22 лютого 2017 року вказана мікро-CD HC карта чорного кольору на 8 Гб була оглянута слідчим (а.с. 235-240 Т.1). На даній мікро-CD HC карті зафіксована розмова ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , що мала місце 15 лютого 2017 року, яку ОСОБА_14 з власної ініціативи, таємно записав на свій мобільний телефон. 
		При вирішенні вказаного клопотання сторони захисту про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими суд бере до уваги, що відповідно до ст. 5Закону України „Про оперативно-розшукову діяльністьвід 18 лютого 1992 року оперативно-розшукова діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених у частині першій цієї статті, а проведення її громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України „Про оперативно-розшукову діяльністьвід 18 лютого 1992 року № 2135-XII, особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		Конституцій Суд України в цьому рішенні зазначив, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених у ч. 1 ст. 5 Закону № 2135-XII. Відповідно до ч. 2 вказаної статті проведення оперативно-розшукової діяльності громадськими, приватними організаціями та особами, іншими органами чи їх підрозділами, крім визначених у ч. 1 цієї статті, заборонено. Конституційний СудУкраїни виходивз того,що фактичнідані проскоєння злочинучи підготовкудо ньогоможуть бутиодержані нетільки врезультаті оперативно-розшуковоїдіяльності уповноваженихна цеосіб,а йвипадково зафіксованіфізичними особами,які здійснюваливласні (приватні)фото-, кіно-,відео-,звукозаписи,або відеокамерамиспостереження,розташованими яку приміщеннях,так іззовні. КонституційнийСуд Українизазначив,що приоцінюванні напредмет допустимостіяк доказіву кримінальнійсправі фактичнихданих,що містятьінформацію проскоєння злочинучи підготовкудо ньогонеобхідно враховуватиініціативний абоситуативний (випадковий)характер дійфізичних абоюридичних осіб,їх метута цілеспрямованістьпри фіксуваннізазначених даних. Подані будь-якою фізичною або юридичною особою речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема, внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_14 15 лютого 2017 року з власної ініціативи записав на свій мобільний телефон розмову з ОСОБА_9 , під час якої вони обговорювали суму коштів, які ОСОБА_14 передасть ОСОБА_9 у випадку прийняття Великоосницькою сільською радою на сесії рішення про погодження передачі ОСОБА_14 землі в оренду з мінімальним відсотком орендної плати.
		Тобто, ОСОБА_14  не випадково, а підготовлено, завчасно увімкнувши запис розмови, цілеспрямовано, таємно та безконтрольно записував його розмову з ОСОБА_9 , чим фактично здійснював оперативно-розшукову діяльність, застосовуючи телефон як пристрій технічної фіксації розмови.
		Враховуючи вищевикладене, вказане клопотання сторони захисту про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими є підставним та підлягає до задоволення. Мікро-CD HC карту чорного кольору на 8 Гб із аудіо файлом звукового запису, розміром 28641 КБ, та тривалістю 38.32 хв, протокол огляду від 22 лютого 2017 року суд визнає недопустимими доказами.
		В ході судового розгляду захисником ОСОБА_11 було заявлено клопотання, яке підтримали захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_9 , про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими, в якому він просив визнати недопустимим доказом протокол додаткового огляду місця події від 21 лютого 2017 року, в ході проведення якого було виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 15000 гривень грошовими купюрами номіналом по 500 гривень кожна, які знаходились в поліетиленовому пакеті чорного кольору, який надав для огляду ОСОБА_9 , оскільки вказаний доказ був отриманий з порушенням визначеного КПК України порядку та прав ОСОБА_9 , який на той час мав статус затриманого.
		Судом встановлено, що 21 лютого 2017 року в ході проведення додаткового огляду місця події в приміщенні службової квартири, яка мала окремий вхід та була самовільно облаштована на першому поверсі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, що по АДРЕСА_2 , де проживав ОСОБА_9 , заступником начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_43 було виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 15000 гривень грошовими купюрами номіналом по 500 гривень кожна, що знаходились в поліетиленовому пакеті чорного кольору, який надав для огляду ОСОБА_9 . Будь-яких зауважень, доповнень щодо змісту даного протоколу огляду місця події від ОСОБА_9 не надходило (а.с. 127-129 Т.2).
		Та обставина, що ОСОБА_9 дійсно проживав у вказаній квартирі, підтверджується актом № 19-22/012 від 28 липня 2017 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу освіти Маневицької райдержадміністрації Волинської області за період з 1 вересня 2010 року по 1 березня 2017 року (а.с. 211-222 Т.2), який досліджувався в судовому засіданні, а також вказану обставину підтвердила в судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_40 .
		При вирішеннівказаного клопотаннясторони захиступро визнаннядоказів покримінальному провадженнюнедопустимими судбере доуваги,що відповіднодо ст.233КПК Україниніхто немає правапроникнути дожитла чиіншого володінняособи збудь-якоюметою,інакше яклише задобровільною згодоюособи,яка нимиволодіє,або напідставі ухвалислідчого судді,крім випадків,установлених частиноютретьою цієїстатті.Під житломособи розумієтьсябудь-якеприміщення,яке знаходитьсяу постійномучи тимчасовомуволодінні особи,незалежно відйого призначенняі правовогостатусу,та пристосованедля постійногоабо тимчасовогопроживання вньому фізичнихосіб,а такожвсі складовічастини такогоприміщення.Не єжитлом приміщення,спеціально призначенідля утриманняосіб,права якихобмежені зазаконом.Під іншимволодінням особирозуміються транспортнийзасіб,земельна ділянка,гараж,інші будівлічи приміщенняпобутового,службового,господарського,виробничого таіншого призначеннятощо,які знаходятьсяу володінніособи. Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогамистатті 234цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченомустаттею 255цього Кодексу.
		Згідно зч.1,2ст.234КПК Україниобшук проводитьсяз метоювиявлення тафіксації відомостейпро обставинивчинення кримінальногоправопорушення,відшукання знаряддякримінального правопорушенняабо майна,яке булоздобуте урезультаті йоговчинення,а такожвстановлення місцезнаходженнярозшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		Відповідно дост.237КПК Україниз метоювиявлення тафіксації відомостейщодо обставинвчинення кримінальногоправопорушення слідчий,прокурор проводятьогляд місцевості,приміщення,речей тадокументів. Огляджитла чиіншого володінняособи здійснюєтьсязгідно зправилами цьогоКодексу,передбаченими дляобшуку житлачи іншоговолодіння особи. Дляучасті вогляді можебути запрошенийпотерпілий,підозрюваний,захисник,законний представникта іншіучасники кримінальногопровадження.З метоюодержання допомогиз питань,що потребуютьспеціальних знань,слідчий,прокурор дляучасті вогляді можезапросити спеціалістів. Особи,у присутностіяких здійснюєтьсяогляд,при проведенніцієї слідчої(розшукової)дії маютьправо робитизаяви,що підлягаютьзанесенню допротоколу огляду. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування. Слідчий,прокурор маєправо заборонитибудь-якійособі залишитимісце оглядудо йогозакінчення тавчинювати будь-якідії,що заважаютьпроведенню огляду.Невиконання цихвимог тягнеза собоюпередбачену закономвідповідальність. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		Судом встановлено,що післяпроведення НСРД21лютого 2017року о12год.10хвилин ОСОБА_9 був затриманий в с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області. Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21 лютого 2017 року ОСОБА_9 було затримано 21 лютого 2017 року о 22 год. 25 хвилин в приміщенні ГУНП у Волинській області в м. Луцьк, фактично затримано в с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області 21 лютого 2017 року о 12 год. 10 хвилин (а.с. 117-118 Т.1). 
		Відповідно дост.209КПК Україниособа єзатриманою змоменту,коли вонасилою абочерез підкореннянаказу змушеназалишатися порядіз уповноваженоюслужбовою особоючи вприміщенні,визначеному уповноваженоюслужбовою особою.Затриманій особівручається пам`яткапро правата обов`язки,проте цього,як встановленоздосліджених всудовому засіданнівідеозаписів, 21лютого 2017року о12год.10хвилин вс.Велика ОсницяМаневицького районуВолинської областізроблено небуло.З 12год.10хвилин 21лютого 2017рокуОСОБА_9  фактично був позбавлений можливості вільно пересуватися без супроводу працівників поліції та СБУ, а також залишити приміщення, де відбувалися слідчі дії. Після вказаних слідчих дій ОСОБА_9  в супроводі працівників поліції поїхав в м. Луцьк, де в приміщенні ГУНП у Волинській області було складено та оголошено протоколи всіх слідчих дій та опечатано з підписами понятих вилучені під час їх проведення речі. Права та обов`язки як затриманому ОСОБА_9 були формально розяснені заступником начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_43 лише 21 лютого 2017 року о 22 год. 25 хвилин в приміщенні ГУНП у Волинській області в м. Луцьк. Тоді ж йому було надано право користуватися послугами захисника.
		Відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов?язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов?язків затриманого. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору. 
		Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.
		Хоча у КПК України не передбачено такого учасника кримінального провадження, як затриманий, однак, системний аналіз ст.ст. 42, 208, 276 КПК України свідчить про те, що особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, фактично набуває статусу підозрюваного. У зв?язку з цим, особі, затриманій за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, обов?язково вручається пам?ятка про його процесуальні права та обов?язки підозрюваного з їх повідомленням особою, яка здійснює затримання.
		Таким чином, з моменту фактичного затримання ОСОБА_9 як підозрюваного у вчиненні злочину, що співпадає по часу з початком проведення його освідування, він мав право бути негайно повідомлений, як підозрюваний, зрозумілою для нього мовою про підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, на роз?яснення прав мати захисника, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК, а уповноважена службова особа зобов?язана була в силу приписів ч. 4 ст. 208 КПК України негайно (тобто невідкладно, у момент затримання) здійснити таке повідомлення.
		Проте, всупереч вимогам ч. 5 ст. 208 КПК України за встановлених судом обставин протокол затримання ОСОБА_9 ,який зогляду наположення ст.209КПК Українибув фактичнозатриманою особоюз 12год.10хвилин 21лютого 2017року підчас затриманняабо безпосередньопісля затриманняскладено небуло,процесуальних правта обов`язківзатриманого запідозрою увчиненні злочину,у томучислі правана захист,давати пояснення,показання абоне говоритинічого зприводу підозрипроти нього,роз`яснено небуло,участь захисникапри проведенніслідчих дійв с.Велика ОсницяМаневицького районуВолинської областіза йогоучастю забезпеченоне було.Зазначені обставинивстановленоз досліджених в судовому засіданні відеозаписів.
		Таким чином, органом досудового розслідування не лише належним чином не було забезпечено умов для отримання затриманим професійної правничої допомоги під час проведення слідчих дій за його участю, а навпаки, створено умови для неможливості участі захисника в таких слідчих діях, що в даному випадку має наслідком порушення навіть не права на правову допомогу, а одного з основних процесуальних прав особи - права на захист.
		Згідно зпротоколом освідуванняособи від21лютого 2017року вперіод з12год.10хвилин по13год.15хвилин вс.Велика ОсницяМаневицького районуВолинської областів приміщенні службової квартири, яка мала окремий вхід та була самовільно облаштована на першому поверсі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, що по АДРЕСА_2 , де проживав ОСОБА_9 , було проведеноосвідуванняОСОБА_9 із змиваминамарлеві тампони з його обох рук, оглядом одягу, взуття. При попередньому освічуванні рук ОСОБА_9 ,його одягута взуттяспеціальним ліхтарем з ультрафіолетовим світлом жодного світіння виявлено не було (а.с. 111-112 Т.1). Зазначені обставини також підтверджуються дослідженими в судовому засіданні відеозаписами.
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 21 лютого 2017 року в період з 13 год. 20 хвилин по 14 год. 10 хвилин без попереднього дозволу керівництва школи та без попереднього дозволу ОСОБА_9 було проведено огляд службової квартири, яка мала окремий вхід та була самовільно облаштована на першому поверсі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, що по АДРЕСА_2 , в якій проживав ОСОБА_9 . З відеозаписів до протоколу огляду місця події, які досліджувалися в судовому засіданні, встановлено, що в даній квартирі фактично проводився не огляд, а обшук, оскільки працівниками поліції та СБУ проводилися в різних кімнатах та приміщеннях квартири дії з пошуку коштів, які ОСОБА_9 під час проведення НСРД мав передати ОСОБА_14 . При цьому дані дії проводились одночасно в різних приміщеннях, в тому числі там, де в той час не проводилась відеозйомка та не перебували затриманий ОСОБА_9 , поняті та заступник начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_47 . В ході проведення слідчої дії коштів, які ОСОБА_9 під час проведення НСРД мав передати ОСОБА_14 , виявлено не було (а.с. 114-116 Т.1) Крім того, з досліджених в судовому засіданні відеозаписів також встановлено, що заяву про надання згоди на проведення огляду місця події (а.с. 113 Т.1) ОСОБА_9  написав 21 лютого 2017 року не перед проведенням огляду місця події, а в приміщенні СУ ГУНП у Волинській області в м. Луцьк, куди був доставлений після проведення огляду місця події та додаткового огляду місця події, після чого був затриманий та поміщений в ІТТ.
		При цьому, суд враховує правову позицію, яка висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року (справа № 518/203/17), де наголошено, що огляд місця події слід відрізняти від такої слідчої дії, як обшук. Так, обшук - це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об`єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи. В той же час огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом ст.ст. 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
		Згідно з протоколом додаткового оглядумісця події від 21 лютого 2017 року в період з 16 год. 40 хвилин по 17 год. 00 хвилин без попереднього дозволу керівництва школи та без попереднього дозволу ОСОБА_9 в приміщенні службової квартири, яка мала окремий вхід та була самовільно облаштована на першому поверсі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, що по АДРЕСА_2 , в якій проживав ОСОБА_9 , заступником начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_43 було виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 15000 гривень грошовими купюрами номіналом по 500 гривень кожна, що знаходились в поліетиленовому пакеті чорного кольору, який надав для огляду ОСОБА_9 (а.с. 127-129 Т.2).
		Судом встановлено, що до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на проведення огляду чи обшуку вказаної квартири, а також після проведення огляду місця події, додаткового огляду місця події з клопотанням про проведення обшуку заступник начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_48 , слідчий СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 не зверталися. 
		Верховний Суд в постанові від 21 січня 2020 року в справі № 756/8425/17 констатував істотне порушення, коли особа фактично була затримана, однак всупереч вимогам ч. 5 ст. 208 КПК України протоколу про її затримання не було складено і процесуальних прав не роз`яснено. Такі обставини стали беззаперечною підставою для поставлення під сумнів законності протоколу огляду місця події, на якому вирішальною мірою ґрунтувалося обвинувачення. З урахуванням установлених процесуальних порушень, факту недодержання конституційних прав і свобод людини суд, керуючись ст. 87 КПК України, умотивовано визнав також недопустимими решту доказів сторони обвинувачення, які є похідними від протоколу огляду місця події.
		Наведена позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення в справах „Гефген проти Німеччини, „Нечипорук і Йонкало проти України, „Тейксейра де Кастро проти Португалії, „Шабельник проти України, „Балицький проти України, „Яременко проти України). Зокрема, згідно з доктриною цього Суду, якщо джерело доказів є недопустимим, то всі інші фактичні дані, отримані з його допомогою, будуть такими ж (справа „Гефген проти Німеччини). Докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом (справа „Нечипорук і Йонкало проти України).
		Така позиція міститься і в п. 17 постанови Великої Палати Верховного суду від 16 січня 2019 року в справі № 751/7557/15-к.
		Враховуючи вищевикладене, вказане клопотання сторони захисту про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими є підставним та підлягає до задоволення. Протокол додаткового огляду місця події від 21 лютого 2017 року, протокол освідуванняособи від21лютого 2017року,протокол оглядумісця подіївід 21лютого 2017року,висновок судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № 101/99 від 23 березня 2017 року та додатки до них суд визнає недопустимими доказами,оскільки вониотримані зпорушенням конституційнихправ особи,зокрема,порушенням праваособи зазахист,а також безпопереднього дозволусуду і в силу положень п. 1, 3 ч. 2 ст. 87 КПК України суд констатує істотне порушення прав людини і основоположних свобод.
		Такі висновки суду узгоджуються, в тому числі з правовою позицією, сформованою у постановах ККС Верховного Суду у справі № 686/19218/17 від 27 листопада 2019 року та у справі № 744/499/19 від 4 червня 2020 року про те, що проведення слідчих дій після фактичного затримання особи без участі захисника є однозначним порушенням права на захист.
		Враховуючи вищевикладене,суд небере доуваги показаннядопитаного вякості свідказаступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 в тій частині, що 21 лютого 2017 року в с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області у приміщенні школи ним проводився саме огляд місця події, а також, що будь-яких дозволів від адміністрації школи чи суду на проведення такого огляду та додаткового огляду не було потрібно, так як ці огляди, на його думку, проводилися у публічно доступному місці - приміщенні сільської школи, оскільки ОСОБА_9 , як в подальшому було встановлено під час слідства, будь-яких законних прав на користування даними приміщеннями не мав, хоча фактично там проживав разом з сім`єю. Крім того, свідок ОСОБА_48 підтвердив, що 21 лютого 2017 року всі протоколи проведених слідчих дій складалися в приміщенні СУ ГУНП у Волинській області в м. Луцьк, де також опечатувалися з підписами понятих всі вилучені під час цих слідчих дій речі. 21 лютого 2017 року о 12 год. 10 хвилин в с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області права, як підозрюваному, ОСОБА_9 не оголошувались та не роз`яснювались, пам`ятка з такими правами йому не вручалася, так як, на думку ОСОБА_31 , ОСОБА_9 набув статус затриманого та підозрюваного лише 21 лютого 2017 року о 22 год. 25 хвилин після складання протоколу затримання в приміщенні СУ ГУНП у Волинській області в м. Луцьк, хоча фактично був затриманий 21 лютого 2017 року о 12 год. 10 хвилин в с. Велика Осниця Маневицького району Волинської області. Стверджує, що 21 лютого 2017 року в період з 14 год. 10 хвилин по 16 год. 40 хвилин відеофіксація того, що відбувалося в квартирі, не здійснювалася, так як в цей час будь-які слідчі дії там не проводилися, хоча всі учасники продовжували перебувати в даному приміщенні і ніхто без дозволу ОСОБА_31 залишити це приміщення не міг, в тому числі і ОСОБА_9 та його дружина ОСОБА_40 . Що там відбувалося у вказаний період часу, не пам`ятає. Чи давав ОСОБА_9 дозвіл на огляд квартири та коли саме - до проведення огляду, під час його проведення чи після проведення огляду, не пам`ятає.
		Допитана в якості свідка ОСОБА_36 підтвердила, що з 12 год. 10 хвилин по 17 год. 21 лютого 2017 року в приміщенні квартири, яка мала окремий вхід та була облаштована на першому поверсі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, що по АДРЕСА_2 , в якій проживав ОСОБА_9 , перебувало біля 10 працівників поліції та СБУ, які у всіх приміщеннях одночасно шукали якісь кошти, які, з їх слів, отримав ОСОБА_9 . Коли кошти не знайшли, на неї та ОСОБА_9 почали чинити тиск, при цьому їх розвели в окремі приміщення, наполягали, щоб ОСОБА_9 пішов на співпрацю зі слідством, погрожували і їй притягненням до відповідальності, якщо не переконає чоловіка піти на співпрацю зі слідством, так як ОСОБА_36 , з їх слів, також причетна до вчинення злочинів та ще й займає посаду директора школи. В даній квартирі вони з ОСОБА_9 проживали біля двох років. Ні ОСОБА_36 , ні ОСОБА_9 дозволу на огляд квартири не давали. В адміністрації школи дозволу на огляд квартири чи приміщень школи 21 лютого 2017 року також ніхто не отримував. В ОСОБА_9 , якого силою привели до приміщення школи двоє чоловіків, при цьому тримаючи його попід руки з обох сторін, з кишені забрали ключі, самі відкрили двері, після чого всі зайшли в квартиру та почали скрізь шукати кошти, які, з їх слів, отримав ОСОБА_9 . На її заперечення ніхто не реагував. Після того, як вона відмовилася переконувати ОСОБА_9 , її вивели з квартири. Коли в подальшому в квартирі були виявлені кошти, ОСОБА_36 там присутня не була. 
		В ході судового розгляду захисником ОСОБА_11 було заявлено клопотання, яке підтримали захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_9 , про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими, в якому він просив визнати недопустимими доказами протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23 лютого 2017 року та протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28 лютого 2017 року, оскільки вказані докази були отримані з порушенням визначеного КПК України порядку.
		Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді апеляційного суду Волинської області № 382т від 17 лютого 2017 року було надано дозвіл слідчому СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_9 терміном на 1 місяць, починаючи з 17 лютого 2017 року по 16 березня 2017 року, а саме: аудіо-відеоконтроль особи ОСОБА_9 , зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру рухомого (мобільного) зв?язку передплаченого сервісу (SIM-карта) № НОМЕР_1 оператора телекомунікацій ПрАТ „Київстар, яким користується ОСОБА_9 , по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017030000000040 від 15 лютого 2017 року. Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23 лютого 2017 року та протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28 лютого 2017 року були відкриті стороні захисту згідно з ч. 11 ст. 290 КПК України (а.с. 145-153 Т.1, а.с. 1-6 Т.2).
		При вирішенні вказаного клопотання сторони захисту про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими суд бере до уваги, що згідно з ст. 62 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		В постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року в справі № 756/8425/17 констатується порушення вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки суд не перевіривз врахуванням службових обовязків особи, чи належить вона до осіб, дії, якої можуть бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України, та чи не було внесення відомостей до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК України необґрунтованим і направленим на штучне створення умов для проведення НСРД з огляду на те, що ст. 246 КПК України визначено надання дозволу на проведення НСРД у кримінальному провадженні лише щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.
		Судом з досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження встановлено, що 15 лютого 2017 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017030000000040 було внесено відомості з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки голова Великоосницької сільської ради Маневицького району Волинської області ОСОБА_9 вимагав неправомірну вигоду від ОСОБА_14 за сприяння у наданні земельної ділянки, площею 30 га, в оренду. Вказаний витяг з ЄРДР суду представлений не був.
		Згідно з ч. 3 ст. 368 КК України передбачено кримінальну відповідальність за діяння,передбачене частиноюпершою абодругою цієїстатті,предметом якогобула неправомірнавигода увеликому розміріабо вчиненеслужбовою особою,яка займаєвідповідальне становище,або запопередньою змовоюгрупою осіб,або повторно,або поєднанез вимаганнямнеправомірної вигоди. 
		Відповідно до п. 5 примітки до ст. 354 КК України у статті 368 цього Кодексу під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. 
		Судом встановлено, що 22 лютого 2017 року, тобто відразу після проведення НСРД, постановою заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 дії ОСОБА_9 були перекваліфіковані з кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України (а.с. 134 Т.1). Разом з тим, з представлених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження (а.с. 26, 94-96 Т.1) вбачається, що на час внесення в ЄРДР відомостей з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України були відсутні обєктивні дані, які б давали підстави кваліфікувати дії ОСОБА_9 саме за ч.3ст.368КК України,оскільки якв заяві ОСОБА_14 від 14лютого 2017року,так ів протоколіпро прийняттязаяви ОСОБА_14 про вчиненнязлочину від15лютого 2017року відсутнівідомості пропогрози збоку обвинуваченогоОСОБА_9 у разі не передачі коштів чи створення ним умов, направлених на заподіяння шкоди правам і законним інтересам ОСОБА_14 . На час звернення ОСОБА_14 із заявою від 14 лютого 2017 року йому було достовірно відомо про те, що сесія, на якій мало вирішуватися питання про погодження передачі йому землі в оренду, відбудеться 16 лютого 2017 року і дане рішення приймає не особисто ОСОБА_9 одноособово, а депутати сільської ради на сесії. Зазначені обставини підтвердив ОСОБА_14 в судовому засіданні, а також те, що спочатку малобути насесії прийнятерішення пропогодження передачіземлі воренду,а лишепісля цього ОСОБА_14 мав передати ОСОБА_9 кошти.Саме такабула попереднядомовленість у ОСОБА_14 з головоюсільської ради ОСОБА_9 .Останній неговорив ОСОБА_14 ,що спочаткувін маєпередати кошти,а лишепісля цьогобуде вирішенопитання пропогодження передачіземлі воренду.13лютого 2017року ОСОБА_9 не називав ОСОБА_14 конкретну суму,яку йомуслід будепередати післяприйняття рішенняпро погодженняпередачі землів оренду.Вказані обставиниспростовують зміст заяви ОСОБА_14 від 14лютого 2017року тапротоколу проприйняття заяви ОСОБА_14 про вчиненнязлочину від15лютого 2017рокупро вимагання ОСОБА_9 неправомірної вигодита щей насуму 10000гривень. 
		Крім того, 21 лютого 2017 року ОСОБА_9  було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. В повідомленні про підозру ОСОБА_9  від 22 лютого 2017 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, вступна частина містить посилання на те, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030000000040 були внесені 15 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. В матеріалах кримінального провадження, які представлені суду, відсутні докази про проведені слідчі дії, які б давали підставу для зміни кваліфікації в кримінальному провадженні з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України. Таких обґрунтувань також не містить постанова заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 від 22 лютого 2017 року про перекваліфікацію дій ОСОБА_9 . Таким чином, зазначені обставини свідчать про свідоме зазначення в ЄРДР неправильної кваліфікації в кримінальному провадженні з метою підвищення ступеня тяжкості злочину до рівня, за якого допустиме проведення НСРД.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному кримінальному провадженні докази внаслідок НСРД одержані шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України „Про оперативно-розшукову діяльністьвід 18 лютого 1992 року, а тому, з врахуванням висновку, що міститься у вищевказаному рішенні Конституційного Суду України, а також у зазначеній постанові Верховного Суду, обвинувачення не може ґрунтуватися на таких доказах.
		Крім того, перед затриманням ОСОБА_9 проводились негласні слідчі (розшукові) дії у виді контролю за вчиненням злочину та проводився аудіо-відеоконтроль особи, проте вказані негласні слідчі (розшукові) дії згідно з ч. 2 ст. 246 КПК України можуть проводитись тільки щодо тяжких та особливо тяжких злочинів. Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , відноситься до нетяжких злочинів, а тому суд вважає, що вищевказані негласні слідчі (розшукові) дії були проведені незаконно. В ході судового розгляду кримінального провадження прокурором ОСОБА_8 13 квітня 2018 року було відкрито стороні захисту додаткові матеріали, зокрема, доручення заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, супровідний лист СУ ГУ НП у Волинській області № 263/24/01-18 від 20 березня 2018 року про скерування в прокуратуру Волинської області доручення № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, запит прокуратури Волинської області № 04/2/4-352 вих.-18 від 19 березня 2018 року про витребування з СУ ГУНП у Волинській області доручення № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, лист УСБУ у Волинській області № 54/3-2001 від 11 квітня 2018 року про скерування в прокуратуру Волинської області доручення № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, запит прокуратури Волинської області № 04/2/4-456 вих.-18 від 3 квітня 2018 року в УСБУ у Волинській області про витребування доручення № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року (а.с. 13-18 Т.2), які не були відкриті стороні захисту на стадіїзакінчення досудовогорозслідування підчас наданнядоступу дойого матеріаліввідповідно до вимог ст. 290 КПК України, а тому ці докази є недопустимими. 
		Крім того,суд бередо уваги,що ухвалоюслідчого суддіапеляційного судуВолинської областівід 17лютого 2017року (а.с.150-151Т.1)було наданодозвілслідчому СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 на проведення НСРД щодо ОСОБА_9 , однак доручення оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року (а.с. 14-15 Т.2) дав заступник начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_48 , а не слідчий СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_49 . У протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23 лютого 2017 року (а.с. 1-4 Т.2) та протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28 лютого 2017 року (а.с. 5-6 Т.2) є лише посилання на ухвалу слідчого судді апеляційного суду Волинської області від 17 лютого 2017 року № 382т. Про будь-які доручення на проведення НСРД ні слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 , ні заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 вказані документи інформації не містять.
		Згідно з ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Відповідно до правового висновку, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к, для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій. Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною. Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Згідно з правовими висновками, сформульованими в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання. Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК України.
		В матеріалах кримінального провадження, які представлені суду, відсутні документи, які б свідчили про те, що сторона обвинувачення у даній справі на стадії закінчення досудового розслідування вживала яких-небудь заходів для витребування відкритих 13 квітня 2018 року в ході судового розгляду документів, які в сукупності з іншими документами були підставою для проведення НСРД. Таким чином, у вказаній справі вимоги ст. 290 КПК України щодо відкриття стороні захисту вказаних матеріалів стороною обвинувачення виконані не були, а також стороною обвинувачення в ході судового розгляду кримінального провадження відповідними доказами не доведені обставини, які зазначені в постанові Великої Палати щодо своєчасності вжиття необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на відкриття стороні захисту всіх процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД.
		Згідно з ч. 1-2, 6 ст. 246 КПК України негласні слідчі(розшукові)дії -це різновидслідчих (розшукових)дій,відомості профакт таметоди проведенняяких непідлягають розголошенню,за виняткомвипадків,передбачених цимКодексом. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбаченістаттями 260,261,262,263,264(в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді),267,269,269-1,270,271,272,274цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
		Досліджені в судовому засіданні матеріали кримінального провадження не містять рішення слідчого про залучення до проведення НСРД свідка ОСОБА_14 . Крім того, свідок ОСОБА_14 був залучений до участі в проведенні НСРД в порушення вимог ст.ст. 275, 517 КПК України.
		Враховуючи вищевикладене, вказане клопотання сторони захисту про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими є підставним та підлягає до задоволення. Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23 лютого 2017 року, протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28 лютого 2017 року, доручення заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, супровідний лист СУ ГУ НП у Волинській області № 263/24/01-18 від 20 березня 2018 року про скерування в прокуратуру Волинської області доручення № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, запит прокуратури Волинської області № 04/2/4-352 вих.-18 від 19 березня 2018 року про витребування з СУ ГУНП у Волинській області доручення № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, лист УСБУ у Волинській області № 54/3-2001 від 11 квітня 2018 року про скерування в прокуратуру Волинської області доручення № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, запит прокуратури Волинської області № 04/2/4-456 вих.-18 від 3 квітня 2018 року в УСБУ у Волинській області про витребування доручення № 205т/24/7-2017 від 17 лютого 2017 року, клопотання від 15 лютого 2017 року слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_33 про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ухвалу слідчого судді апеляційного суду Волинської області від 17 лютого 2017 року, протокол огляду та вручення грошових коштів від 21 лютого 2017 року, протокол за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 21 лютого 2017 року, протокол вручення технічних засобів від 21 лютого 2017 року, постанову прокурора відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_32 про проведення контролю за вчиненням злочину від 17 лютого 2017 року та додатки до них суд визнає недопустимими доказами.
		З врахуванням вищевикладеного, суд не має визначених законом підстав допустити відомості, що містяться в матеріалах НСРД, як докази. 
		Крім того, в зв?язку з вищевикладеним, суд вважає недопустимим доказом обставини, які містяться в показаннях свідка ОСОБА_14 , оскільки він був учасником проведення НСРД, в частині його показань, що стосуються проведення таких слідчих (розшукових) дій, які судом визнано недопустимими доказами.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 122 ЗК України (в редакції на час інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення) сільські,селищні,міські радипередають земельніділянки увласність абоу користуванняіз земелькомунальної власностівідповідних територіальнихгромад длявсіх потреб. Районнідержавні адміністраціїна їхнійтериторії передаютьземельні ділянкиіз земельдержавної власності,крім випадків,визначених частинамичетвертою івосьмою цієїстатті,у власністьабо укористування умежах сіл,селищ,міст районногозначення длявсіх потребта замежами населенихпунктів для: а)ведення водногогосподарства; б)будівництва об?єктів,пов?язаних зобслуговуванням жителівтериторіальної громадирайону (шкіл,закладів культури,лікарень,підприємств торгівлітощо),з урахуваннямвимог частинисьомої цієїстатті; в) індивідуального дачного будівництва.
		Згідно з ст. 13 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 року (в редакції на час інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
		Судом встановлено, що прийняття рішення пропередачуземельнихділянок (невитребуванихпаїв)в оренду,що знаходилисяза межаминаселених пунктівна територіяхсільських рад,належало доповноважень райдержадміністрації.Погодження відповідноїсільської радипро наданнятаких земельнихділянок воренду законодавствомне передбачено.Із заявамипро передачуземельних ділянокв орендуна територіїМаневицького районуВолинської області ОСОБА_14 у Маневицькурайдержадміністрацію Волинськоїобласті незвертався,що підтверджуєтьсядослідженими всудовому засіданніповідомленнями Маневицькоїрайдержадміністрації №677/34/2-17від 21березня 2017року,№ 983/34/2-18від 16квітня 2018року,№ 3735/45/2-18від 27грудня 2018року (а.с.206,208Т.2,а.с.70Т.3).Разом зтим,земельна ділянказ числаневитребуваних паїв вурочищі „Підстав?я,пропогодження передачі в оренду якої звертався ОСОБА_14 у Великоосницьку сільську раду Маневицького району Волинської області, знаходилася за межами населених пунктів на території цієї сільської ради, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні повідомленням відділу у Маневицькому районі ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 29-3-0.25-242/103-17 від 22 вересня 2017 року (а.с. 204 Т.2).
		Суд небере доуваги доводипрокурора втій частині,що ОСОБА_14 не мавзвертатися вМаневицьку райдержадміністраціюіз заявоюпро передачуйому земельноїділянки зчисла невитребуванихпаїв вурочищі „Підстав?яв оренду, а це мали робити інші особи, інтереси яких він представляв, оскільки в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 підтвердив, що земельна ділянка мала бути передана в оренду саме ОСОБА_14 , який діяв в інтересах громадянина Польщі Пшемика, всі документи про зайняття діяльністю з вирощування малини мали також оформлятись на ОСОБА_14 , який є фізичною особою-підприємцем і мав в подальшому займатися даною діяльністю та отримувати винагороду у вигляді погодженого відсотка від цієї діяльності, а Пшемик - мав йому допомагати в організації вказаної діяльності та її здійсненні, в тому числі необхідними для цього коштами. 
		З усіх досліджених в судовому засіданні записів розмов ОСОБА_9 та ОСОБА_14 встановлено, що ініціатором розмов про передачу коштів у випадку вирішення питання на сесії Великоосницької сільської ради про погодження передачі землі в оренду, в тому числі з мінімальним розміром орендної плати, був саме ОСОБА_14 .
		Доводи сторони захисту про провокацію злочину, оскільки не ОСОБА_9 ініціював спілкування та підтримання контактів з ОСОБА_14 , а навпаки, ініціатива такого спілкування була від ОСОБА_14 та телефонні дзвінки здійснювались саме ОСОБА_14 , прокурором в ході судового розгляду не спростовані.
		Європейський судз правлюдини у рішеннях за заявами, що стосувалися порушення ст. 6 Конвенції через провокацію злочину з боку правоохоронців, неодноразово підкреслював, що в специфічному контексті методів розслідування, що застосовуються у боротьбі з корупцією, усталена позиція Суду полягає в тому, що суспільний інтерес не може виправдати використання доказів, отриманих у результаті підбурювання з боку поліції, оскільки такі докази з самого початку піддали б обвинуваченого ризику непоправного позбавлення права на справедливий розгляд (рішення в справах „Тейксейра де Кастро проти Португалії, „Худобін проти Росії, „Ванян проти Росії, „Раманаускас проти Литви).
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, котрі діють за їх дорученням, не обмежують своїх дій лише розслідуванням кримінальної справи по суті наявним способом, а впливають на суб?єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того, щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення в справі „Раманаускас проти Литви).
		У своєму рішенні „Банніков проти Росії на обґрунтування факту порушення вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод Європейський судз правлюдини посилається на свої рішення „Худобін проти Російської Федерації, „Тейксейра де Кастро проти Португалії, однак зміст цих рішень зводиться до вислову „не було б скоєно, як би не було спровоковано.
		Для визначення провокації злочину Європейський суд з прав людини встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи був би вчинений злочин без втручання правоохоронних органів. 
		Згідно з ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зазначені конституційні положення та положення чинних міжнародних договорів відображені в кримінальному процесуальному законодавстві України.
		Згідно з ст. 7 КПК України закріплено найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Згідно зст.17КПК Україниособа вважаєтьсяневинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення іне можебути підданакримінальному покаранню,доки їївину небуде доведеноу порядку,передбаченому цимКодексом,і встановленообвинувальним вирокомсуду,що набравзаконної сили. Ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні кримінальногоправопорушення імає бутивиправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом. Підозра,обвинувачення неможуть ґрунтуватисяна доказах,отриманих незаконнимшляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Відповідно до правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора і, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року в справі № 1-31/2011, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків № 5 від 29 червня 1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об?єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов?язаний постановити виправдувальний вирок.
		Згідно з ст.ст. 370, 373 КПК Українивирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Таким чином, у правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи. Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу. При цьому, саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у „розумної (розсудливої) людини не може лишатися „розумного сумніву, що обвинувачений винен.
		Дослідженні в судовому засіданні докази, які було отримано в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколи освідування, огляду речей, огляду місця події, додаткового огляду місця та додатки до них, докази, які є від них похідними, судом визнано недопустимими доказами внаслідок неналежного процесуального порядку їх отримання, а інші докази по даному кримінальному провадженні є недостатніми для визнання ОСОБА_9  винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі,якщо недоведено,що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі „Аллен проти Об`єднаного Королівства презумпція невинуватості, котра розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, визначає вимоги щодо: тягаря доведення; правових презумпцій факту і права; привілею проти самообвинувачення; досудового оприлюднення елементів справи;передчасних висловлювань суду або інших представників держави щодо вини особи.
		У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі „Дактарас проти Литви зазначено, що принцип презумпції невинуватості не можуть порушувати не тільки судді або суд, а й інші державні органи влади, включаючи прокуратуру.
		У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі „Грабчук проти України наголошується, що принцип презумпції невинуватості порушено, якщо твердження посадової особи стосовно людини, обвинуваченої у скоєнні злочину, відображає думку, що людина винна, коли це не було встановлено відповідно до закону.
		За таких обставин твердження прокурора в повідомленні про підозру, повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та слідчого, прокурора у обвинувальному акті в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, як встановлений факт, є порушенням принципу презумпції невинуватості.
		З врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведення її вини, а обвинувальний вирок може грунтуватися тільки на переконливих та безспірних доказах, які є належними та допустимими.
		Таким чином, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, взаємозв?язку та переконливості, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_9 є недоведеним, так як воно не обґрунтовано достатніми, належними, допустимими і достовірними доказами, які б підтверджували винуватість особи поза розумним сумнівом.
		На підставі викладеного, з урахуванням доказів, наданих суду стороною обвинувачення, що досліджені та перевірені в судовому засіданні в повному обсязі, враховуючи те, що можливості збирання доказів у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_9 вичерпані, суд дійшов переконання про недоведеність вчинення ним вказаного злочину,тому ОСОБА_9 слід визнатиневинуватим упред`явленому йомуобвинуваченні увчиненні злочину,передбаченого ч.2ст.369-2КК України,та виправдатина підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
		Речові докази: грошові кошти на загальну суму 15000 (п?ятнадцять тисяч) гривень слід передати УСБУ у Волинській області; рішення Великоосницькоїсільської ради№ 15/2від 20лютого 2017року,викопіювання ізкадастрової картищодо земельноїділянки,заяву ОСОБА_14 щодо погодженнявиділення воренду земельноїділянки від17січня 2017року,рішення Великоосницькоїсільської ради№ 15/2від 20лютого 2017року,протокол сесіїВеликоосницької сільськоїради №15від 20лютого 2017року,список депутатівВеликоосницької сільськоїради,протокол сесіїВеликоосницької сільськоїради №14від 16лютого 2017року,протокол сесіїВеликоосницької сільськоїради №15від 20лютого 2017року,протокол сходівселян Великоосницькоїсільської ради№ 1від 17лютого 2017року,рішення сходівселян Великоосницькоїсільської ради№ 1від 17лютого 2017року слідзалишити вматеріалах кримінальногопровадження;марлеві тампони із змивами з обох рук ОСОБА_9 , марлевий тампон зі зразком хімічної речовини „Промінь-1 та зразок марлевого тампону, контрольний зразок марлевого тампону, поліетиленовий пакет чорного кольору, скатертину слід знищити; мікро-CD HC карту чорного кольору на 8 Гб слід передати власнику ОСОБА_14 .
		   Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні, на суму 440 (чотириста сорок) гривень 20 копійок слід віднести на рахунок держави.
		Керуючись ст.ст.2,7-8,17,22,39,84,86-89,91-92,98,100,110,233,234,237,278-279,290,369-371,373-374,395,481КПК України,ст.ст.2,369-2КК України, ст.ст. 9, 62 Конституції України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_9 визнатиневинуватим упред`явленому йомуобвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
		Речові докази: грошові кошти на загальну суму 15000 (п?ятнадцять тисяч) гривень - передати УСБУ у Волинській області; рішення Великоосницькоїсільської ради№ 15/2від 20лютого 2017року,викопіювання ізкадастрової картищодо земельноїділянки,заяву ОСОБА_14 щодо погодженнявиділення воренду земельноїділянки від17січня 2017року,рішення Великоосницькоїсільської ради№ 15/2від 20лютого 2017року,протокол сесіїВеликоосницької сільськоїради №15від 20лютого 2017року,список депутатівВеликоосницької сільськоїради,протокол сесіїВеликоосницької сільськоїради №14від 16лютого 2017року,протокол сесіїВеликоосницької сільськоїради №15від 20лютого 2017року,протокол сходівселян Великоосницькоїсільської ради№ 1від 17лютого 2017року,рішення сходівселян Великоосницькоїсільської ради№ 1від 17лютого 2017року -залишити вматеріалах кримінальногопровадження;марлеві тампони із змивами з обох рук ОСОБА_9 , марлевий тампон зі зразком хімічної речовини „Промінь-1 та зразок марлевого тампону, контрольний зразок марлевого тампону, поліетиленовий пакет чорного кольору, скатертину - знищити; мікро-CD HC карту чорного кольору на 8 Гб - передати власнику ОСОБА_14 .
		   Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні, на суму 440 (чотириста сорок) гривень 20 копійок віднести на рахунок держави.
		На вирок може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копії вироку суду.
		 
		    Суддя районного суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...