Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/29380/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано судом: 27.01.2023. Зареєстровано: 28.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2023.
Дата набрання законної сили: 23.08.2023
Результат оскарження 23.08.2023 Восьмий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 32651/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		26 січня 2023 року м. Рівне№460/29380/22Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
		 Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Янкор" доГоловного управління ДПС у Рівненській області  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Янкор" (далі  ТОВ "Янкор", позивач) звернулося до суду з позовом доГоловного управління ДПС у Рівненській області (далі  відповідач), в якому просило:
		-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2022 №0018541808.
		Мотивуючи вимоги позову ТОВ "Янкор" зазначало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки контролюючий орган, посилаючись на п.1 ст.124 Податкового кодексу України, застосовував штрафну санкцію у відповідності до iншоп норми - п. 2 ст. 124 Податкового кодексу України. Також позивач вказав, що при застосуванні штрафних санкцій відповідач не надав оцінки відомостям про стан рахунку платника в установі банку протягомперіоду часу, коли розпочався та завершився перебіг строку на оплату грошових зобов`язаньз податків, тобто не встановив належним чином вини (умислу, як суб`єктивної сторонискладу протиправного діяння) платника податків, для застосування вказаного штрафу. Крім того, на переконання позивача, податковий орган застосував штрафну санкцію на підставі норми, яка в моментвчинення правопорушення не діяла, так як діючою на час вчинення порушення була норма п.1 ст.126 Податкового кодексу України, якою передбачено штраф у меншому від застосованого розміру в оскаржуваномурішенні, що суперечить нормі ст. 58 Конституції України. Просив позов задовольнити повністю.
		Ухвалою суду від 19.09.2022 відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 21.10.2022, відповідно до змісту якого останній заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що позивачем не дотримано визначених законодавством термінів сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість, чим порушено п.57.1 ст.57, п.50.1 ст.50, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, що і призвело до виникнення штрафних (фінансових) санкцій. Податковим органом наголошено на тому,що п.124.2 ст.124 Податкового кодексу України передбачає штраф за умисну несплату або несвоєчасну сплату грошового зобов`язання у розмірі 25% і цей штраф нараховується на розмір несплаченого або несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання. Обізнаність із необхідністю сплачувати податки є підтвердженням умислу в разі їх несплати. Також відповідач зазначав про безпідставність заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. Просив повністю відмовити в задоволенні позову.
		Ухвалою суду від 12.01.2023 в Головного управління ДПС у Рівненській області у строк протягом 5 днів з дати отримання даної ухвали суду витребувано:
		-належним чином засвідчену копію облікової картки платника податків позивача за період липень 2019 року - лютий 2020 року;
		-письмові пояснення та докази на підтвердження висновків, зафіксованих в акті камеральної перевірки від 18.01.2022 №298/Ж5/17-00-18-08-15, зокрема, детальний розрахунок по нарахованих та сплачених позивачем сумах заборгованості з податку на додану вартість, а також докази погашення позивачем заборгованості по деклараціях з податку на додану вартість від 16.10.2019, 16.01.2020 та уточнюючому розрахунку від 19.07.2019;
		-інформацію щодо призначення сплачених позивачем коштів відповідно до платіжного доручення від 23.07.2019 №296 в розмірі 19526,00 грн., від 07.02.2020 №345 в розмірі 26000,00 грн., а також коштів в сумі 168000,00 грн., перерахованих позивачем 25.11.2019 в рахунок сплати ПДВ.
		23.01.2023 відповідачем подано додаткові пояснення та витребовувані докази у справі.
		Згідно з положеннями ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
		18.01.2022 уповноваженою особою Головного управління ДПС у Рівненській області проведена камеральна перевірка дотримання ТОВ "Янкор" вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати податку на додану вартість до бюджету.
		За результатами такої перевірки складено акт від 18.01.2022 №298/Ж5/17-00-18-08-15 №12152/Ж5/26-15-04-16-18 (далі  Акт перевірки), у висновку якого вказано, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення ТОВ "Янкор" граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, передбачених п.57.1 ст.57, п.50.1 ст.50, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій, передбачених ст.124 Податкового кодексу України.
		08.06.2022 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0018541808, яким за затримку сплати грошового зобов`язання на 26, 26, 23, 26, 4, 25 календарних днів з податку на додану вартість у сумі 66964,10 грн., позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі25% - 16741,05 грн.
		Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі  ПК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Пунктом 36.1 статті 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
		У відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Згідно із пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
		Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
		Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".
		Таким чином, камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника податків. При цьому предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, а спрямування контролюючим органом сплаченого позивачем грошового зобов`язання в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, є фактично сплатою простроченого грошового зобов`язання, а тому є підставою для застосування штрафу.
		Пунктами 76.2 та 76.3 статті 76 ПК України передбачено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
		Водночас за вимогами ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
		Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (ст.113 ПК України).
		Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
		У відповідності до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
		Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).
		Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слідує, що перевіркою позивача встановлено порушення останнім вимог пункту 57.1 статті 57 та п.137.4 ст.137 ПК України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
		За приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Разом тим, суд зазначає, що положення ст.137 ПК України, про порушення яких також вказано у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, регулюють питання порядку обчислення та сплати податку на прибуток підприємств, та не стосується строку суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, порушення якого є спірним у справі.
		Пунктом 31.1 статті 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
		Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
		Для платників податку на додану вартість звітним (податковим) періодом є один календарний місяць (стаття 202 ПК України).
		Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
		Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 ПКУ).
		Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податковим органом перевірялися граничні строки сплати узгоджених грошових зобов`язань по податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, грудень 2019 року та уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2019 року за період фінансово-господарської діяльності платника податків  липень, вересень, грудень 2019 року.
		Згідно з розрахунком штрафних санкцій податковим органом нараховано позивачу штраф у розмірі 25% за порушення граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного:
		у податковій декларації від 16.10.2019 №9242028902в сумі 31528,00 грн. (з терміном сплати 30.10.2019), а саме: на суму сплати 3098,00 грн (22.11.2019)  774,50 грн (23 дні), на суму сплати 1098,00 грн (25.11.2019)  274,50 грн (26 днів), на суму сплати 15807,00 грн. (25.11.2019)  3951,75 грн (26 днів), на суму сплати 11181,00 грн (25.11.2019)  2795,25 грн (26 днів);
		в уточнюючому розрахунку №9157482374 від 19.07.2019 в сумі 16800,00 грн (з терміном сплати 19.07.2019): на суму сплати 15350,10 грн (23.07.2019) 3837,55 грн (4 дні);
		у податковій декларації від 16.01.2020 №9331202722 в сумі 22335,00 грн (з терміном сплати 30.01.2020): на суму сплати 20430,00 грн (24.02.2020)  5107,05 грн (25 днів).
		Судом встановлено, що 19.07.2019 ТОВ "Янкор" було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ узв`язку з виправленим самостійно виявлених помилок за звiтний період, що уточнюється - травень 2019 року. У відповідності до поданого розрахункупозивачем самостійно визначено суму до сплати в розмірі 16 800,00 грн., зокрема урядку 18 (позитивне значення рiзниці між сумою податкового зобов`язання тасумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9-17 декларації), яке сплачується до державного бюджету). 
		23.07.2019 згідно з платіжним дорученням №296 позивачем сплачено ПДВ за червень 2019 року в розмірі 19 526,00 грн, що підтверджується витягом з облікової картки платника податків та свідчить про затримку сплати грошового зобов`язання на 4 дні.
		16.10.2019 позивачем подано податкову декларацію з податку на доданувартість за звітний податковий період вересень 2019 року, у відповідності до якої платником податку самостійно визначено суму до сплати в розмiрi 31 528,00 грн. (рядок 18 декларації).
		На підтвердження сплати вказаного грошового зобов`язання з ПДВ за жовтень 2019 року у розмiрi 168 000,00 грн. позивач долучив до матеріалів справи виписку по особовому рахунку за період з 25.11.2019 по 25.11.2019.
		Так, згідно з обліковою карткою позивача з ПДВ станом на 30.10.2019 (термін сплати за вказаною декларацією) у позивача була наявна недоїмка в сумі 31184,04 грн (визначене у податковій декларації грошове зобов`язання 31528,00 грн зменшене на суму переплати 343,96 грн), а тому сплата позивачем коштів частково зараховувалася на погашення вказаної заборгованості: 3098,00 грн (22.11.2019), 1098,00 грн (25.11.2019), 15807,00 грн. (25.11.2019), 11181,00 грн (25.11.2019)  2795,25 грн., що свідчить про порушення позивачем строку сплати грошового зобов`язання на 23 та 26 днів відповідно.
		16.01.2020 ТОВ "Янкор" подано податкову декларацію з податку на доданувартість за звітний податковий період грудень 2019 року, у відповідності до якої платником податку самостійно визначено суму до сплати в розмiрi 22335,00 грн. (рядок 18 декларації). 
		На підтвердження сплати ПДВ за січень 2020року в розмірі 26 000, 00 грн. позивачем долучено платіжне доручення вiд 07.02.2020 №345.
		Поряд з цим, як свідчить зміст облікової картки позивача з ПДВ за вказаний період, станом на 30.01.2020 з урахуванням визначеного позивачем грошового зобов`язання (22335,00 грн) та переплати (1904,98 грн) заборгованість позивача становила 20430,02 грн.
		24.02.2020, у зв`язку з перерахуванням коштів в сумі 24983,39 грн з одного бюджетного рахунку на інший, згідно з платіжним дорученням №58594719 від 21.02.2020 контролюючим органом частково зараховано вказану суму на погашення недоїмки в розмірі 20430,02 грн. 
		Відтак, грошове зобов`язання з ПДВ за грудень 2019 року, визначене податковою декларацією від 16.01.2020, сплачене 24.02.2022 з порушенням граничного строку для такої сплати на 25 днів.
		За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (статті 111 ПК України).
		Таким чином, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
		Згідно з п.124.1 ст.124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
		Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
		Відповідно до п.124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.
		Як свідчить зміст оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підставою для його прийняття вказано п.124.1 ПК України, хоча фактично податковий орган за результатами камеральної перевірки застосував до позивача штраф у розмірі 25 %, тобто застосував п.124.2 ПК України.
		Суд враховує, що у постанові від 05.02.2021 у справі №815/6356/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
		Крім того, положення п.124.1 та п.124.2 ПК України мають суттєві відмінність не лише у розмірі санкції, а і у характері вчиненого правопорушення (умисно вчинені або ні).
		Надаючи правові оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд також виходить з такого.
		Законом України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
		Також, Законом №466-IX визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених п.119.3 ст.119, п.п.123.2 - 123.5 ст.123, пп.124.2, 124.3 ст.124, п.п.125-1.2 - 125-1.4 ст.125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.
		Податковим правопорушенням, у відповідності із п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
		Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
		Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.
		Суд зазначає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
		При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
		Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст.112 Кодексу є:
		- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
		- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
		Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
		Таким чином, обов`язок доведення вини ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
		Як вже зазначалося, згідно з п.109.3 ст.109 Кодексу необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених п.119.3 ст.119, п.п.123.2 - 123.5 ст.123, п.124.2, п.124.3 ст.124, п.п.125-1.2 - 125-1.4 ст.125-1 цього Кодексу.У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.
		Аналізуючи зазначені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п.124.2 ст.124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.
		Натомість, акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п.57.1 ст. 57 ПК України.
		Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до п.п16.1.15 п.16.1 ст.16 та відповідно до п.п17.1.6 п.17.1 ст.17 розділу I Кодексу.
		Проте, акт перевірки від 18.01.2022 таких відомостей, окрім посилань на податкові декларації та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій, інформації щодо дати сплати зобов`язань по ним та граничний строк сплати таких зобов`язань, не містить. Як і не містить доказів звернення контролюючого органу до позивача з запитом про надання інформації відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України.
		Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи свідчать, про затримку сплати позивачем грошового зобов`язання на 26, 26, 23, 26, 4, 25 календарних днів з податку на додану вартість у сумі 66964,10 грн., тобто порушенням строку сплати із затримкою до 30 календарних днів, відповідальність за що передбачена п.124.1 ст.124 ПК України  штраф у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового борг.
		Відтак, податковий орган, застосовуючи до позивача положення п.124.2 ст.124 ПК України та нараховуючи йому штраф у розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством. В свою чергу, податкове повідомлення-рішення від 08.06.2022 №0018541808 прийняте без врахування всіх обставин справи, необґрунтоване, таке, що не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а отже протиправне і таке, що підлягає скасуванню.
		Фактично спірне податкове повідомлення-рішення контролюючого органу підлягає скасуванню не через відсутність у платника відповідного податкового обов`язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов`язання.
		Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у у постанові від 06.02.2018 (справа № 826/15139/16 (К/9901/1450/17), у постанові від 17.04.2018 (справа № 2а-10031/12/2670).
		Поряд з цим, посилання представника позивача, як на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення, на те, що норма ПК України - стаття 124, яка передбачає відповідальність за умисне прострочення сплати сум грошового зобов`язання, набрала чинності лише з 01.01.2021, а відтак, не могла бути застосована контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного рішення, судом оцінюються критично, оскільки відповідно до п.11 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
		Суд зауважує, що до 01.01.2021 діяла стаття 126 ПК України, яка визначала аналогічний склад податкового правопорушення, який визначає і п.124.1 ст.124 ПК України після 01.01.2021, однак встановлювала вищий розмір штрафу в порівнянні з п.124.1 ст.124 ПК України.
		Отже, зменшений розмір штрафу за порушення позивачем правил сплати грошового зобов`язання у 2019 році на підставі п.124.1 ст.124 ПК України не вважався б обтяжливим для платника та повністю узгоджується з положеннями п.11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
		Разом з тим суд зауважує, що самостійний розрахунок судом належного розміру податкових зобов`язань платника податку є втручанням в дискреційні повноваження податкового органу.
		Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю. 
		Керуючись ч.1 ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.
		Поряд з цим, щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн., суд враховує таке.
		Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Згідно з ч.3 та ч.4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).
		У позовній заяві позивач заявив клопотання про стягнення на його користь судових витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
		У відзиві на позовну заяву відповідач висловив свої заперечення проти заявлених до відшкодування витрат за послуги з правової допомоги, з огляду на документальну непідтвердженість на необґрунтованість.
		Судом встановлено, що на обґрунтування вказаних витрат позивач додав до матеріалів позову копію договору про надання правничої допомоги адвокатським бюро від 13.01.2022 №22-01/7, розрахунок від 16.08.2022 №1 суми гонорару адвокатського бюро за надану правничу допомогу згідно договору №22-01/7 від 13.01.2022 на загальну суму 6000,00 грн., рахунок на оплату №59/22 від 16.08.2022 на суму 6000,00 грн., квитанцію №0175110136 від 13.09.2022 про оплату послуг в сумі 6000,00 грн. 
		На переконання суду, долученими до матеріалів цієї справи доказами доведено факт надання адвокатом правничої допомоги позивачу у межах розгляду даної адміністративної справи.
		Разом з тим, стосовно розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Враховуючи встановлені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складання та подання позову явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
		Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах та фактичний обсяг виконаної роботи, на переконання суду, розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 3000,00 грн., а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.
		Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 3000,00 грн. 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
		В И Р І Ш И В :
		Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Янкор" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2022 №0018541808.
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Янкор" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в сумі 2481,00 грн.
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Янкор" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. 
		Повний текст рішення складений 26 січня 2023 року 
		Учасники справи:
		Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Янкор" (вул. Малинівська, 1, с.Обарів, Рівненський район, Рівненська область, 35307, ЄДРПОУ/РНОКПП 33353494) 
		Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166) 
		 
		 
		Суддя С.А. Борискін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...