Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 695/2759/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2023. Зареєстровано: 30.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2023.
Дата набрання законної сили: 22.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/695/80/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42020250000000100

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 695/2759/20
		Номер рядка у звіті 336
		 
		27 січня 2023 року                    м. Золотоноша        
		Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
		головуючого судді         ОСОБА_1 
		за участю секретаря     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,                                     ОСОБА_4 
		прокурора         ОСОБА_5 
		обвинуваченого         ОСОБА_6 
		захисника         ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42020250000000100 по обвинуваченню: 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золотоноша, Черкаської області, українця, громадянина України, працюючого заступником начальника Золотоніського МВ ДВС, інвалідом будь-якої групи не являється, учасником та ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, учасником бойових дій не являється, на утриманні неповнолітніх дітей не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він відповідно до наказу по Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (місто Київ) № 1343/03 від 27.12.2019 призначений на посаду заступника начальника Золотоніського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) з 28.12.2019.
		Наказом по Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (місто Київ) № 221/03 від 16.01.2020 на ОСОБА_6 покладено виконання обов`язків начальника Золотоніського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ).
		Відповідно до положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 02.07.2014 (далі Положення), ДВС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.
		На Державну виконавчу службу України п.3 Положення покладено завдання із забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.
		У відповідності до посадової інструкції державного службовця категорії «Б» ОСОБА_6 виконує обов`язки щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, в спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».
		Відповідно ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Приміткою до статті 364 КК України, встановлено, що службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним повноваженням.
		Водночас, приміткою до статті 368 КК України передбачено, що службовими особами, які займають відповідальне становище, у ст. ст. 368, 368- 5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із ст. 6 Закону України Про державну службу належать до категорії "Б", судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Враховуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів, ОСОБА_6 , займаючи посаду заступника начальника Золотоніського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), є службовою особою, яка відноситься за посадою до службових осіб, які займають відповідальне становище.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України ОСОБА_6 зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України.
		Згідно зі ст.ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_6 забороняється використовувати свої службові повноваження або своє службове становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а в разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язаний невідкладно вжити заходів щодо запобігання одержання такої неправомірної вигоди.
		Діючи всупереч вимог законодавства, ОСОБА_6 , будучи представником органу виконавчої влади, маючи умисел на одержання для себе неправомірної вигоди за вчинення дій в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, висловив прохання ОСОБА_8 надати неправомірну вигоду за невчинення певних дій у виконавчому провадженні щодо останнього, за наступних обставин.
		На початку червня 2020 року, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_6 , як до керівника Золотоніського відділу ДВС, з проханням допомогти йому у виконавчому провадженні щодо нього.
		ОСОБА_6 достовірно знаючи, вимоги Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 усвідомлював, що ст. 9 цього Закону встановлено порядок ведення Єдиного реєстру боржників, до якого включено ОСОБА_8 , як боржника у виконавчому провадженні АСВП №61170924, стягнення у якому здійснюється очолюваним ОСОБА_6 відділом Золотоніського ДВС.
		Будучи обізнаним з вимогами ст. 9 вказаного Закону ОСОБА_6 знав, що банки у разі відкриття рахунку на ім`я фізичної особи, внесеної до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунку такою особою зобов`язані у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця.
		Переслідуючи мету отримання неправомірної вигоди, розуміючи покладені на нього законами обов`язки, знаючи, що арешт на рахунки ОСОБА_8 , як боржника у виконавчому провадженні накладено, ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_8 відкрити розрахунковий рахунок в Ощадбанку та пообіцяв за винагороду не направляти туди постанову про накладення арешту на рахунки, щоб стягнення у виконавчому провадженні не було звернено на кошти, які будуть надходити на рахунок ОСОБА_8 , відкритий в Ощадбанку. При цьому суму неправомірної вигоди ОСОБА_6 визначив, в сумі боргу у виконавчому провадженні, яка складала близько 27 000 гривень.
		У подальшому, ОСОБА_6 , 19.06.2020, близько 16 години 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету в Золотоніському МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), який розташований за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Гагаріна, 3А, переслідуючи мету отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , під час особистої розмови з ОСОБА_8 , за допомогою кулькової ручки відобразив на папері цифру «10 000», аркуш показав ОСОБА_8 , чим висловив прохання до останнього надати йому неправомірну вигоду в сумі 10 000 гривень за виконання в інтересах ОСОБА_8 дій щодо не направлення до відділення Ощадбанку, в якому відкрито розрахунковий рахунок останнього, постанови про накладення арешту на майно.
		Отримавши прохання від ОСОБА_6 про надання йому неправомірної вигоди, ОСОБА_8 погодився її надати та оскільки мав цього дня з собою 5 000 гривень, то передав їх ОСОБА_6 в якості частини суми, яку мав передати ОСОБА_6 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 , перебуваючи в своєму службовому кабінеті Золотоніського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), який розташований за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Гагаріна, 3А, близько 16 години 45 хвилин, отримав від ОСОБА_8 гроші в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень, як частину коштів, згідно з висловленим ОСОБА_6 проханням, про передачу неправомірної вигоди за те, щоб ніяким чином не повідомляти ОСОБА_9 , в якому відкрито рахунок ОСОБА_8 , про наявність виконавчого провадження АСВП №61170924, в якому накладено арешти на рахунки ОСОБА_8 , щоб стягнення у виконавчому провадженні не було звернено на кошти боржника ОСОБА_8 , які знаходяться на рахунку в Ощадбанку.
		При проведенні обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_6 , розташованому в приміщенні Золотоніського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Гагаріна, 3А, 22.06.2020, в сейфі виявлено кошти, десять купюр номіналом 500 гривень, загальною сумою 5000 гривень, які 19.06.2020 заздалегідь були ідентифіковані та вручені ОСОБА_8 , як неправомірна вигода для ОСОБА_10 .
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину в скоєному не визнав повністю та пояснив, що працює в ДВС з 2011 року, а на керівній посаді приблизно з 2014 року. На початку червня 2020 року в них відбувалась передача відділу статистики на утримання в оперативне користування. На акт прийому-передачі приїхали представники управління. Після прийому-передачі залишилась ОСОБА_11 , яка сказала, що до нього звернеться ОСОБА_12 , який хоче влаштуватись в органи поліції, просила розповісти йому, де він є боржником, бо він не володіє інформацією і хоче розрахуватись для подачі документів про вступ до правоохоронних органів. До нього прийшов ОСОБА_8 у відділ у кабінет, сказав, що від ОСОБА_11 та попросив відомості про виконавчі провадження, які перебувають у провадженні виконавчої служби відносно нього. Обвинувачений зробив витяг і побачив інформацію. Він попросив працівника відділу порахувати суму боргу і на реквізитах про суму боргу написав «до сплати», та передав ОСОБА_8 , оскільки він сказав, що хоче сплатити борг. У подальшому ОСОБА_8 неодноразово телефонував, просив допомогти другові в податковій. Потім ОСОБА_8 почав періодично телефонувати і він перестав брати слухавку. Приблизно 11 червня зателефонувала ОСОБА_11 і спитала, чого він не бере слухавку від ОСОБА_13 , на що він дав їй пояснення про неодноразові дзвінки від ОСОБА_14 . Вона сказала, що він прийде. 11 чи 12 червня ОСОБА_8 зателефонував, сказав, що підійде до нього на зустріч. Коли останній прийшов, то задавав питання чи будуть накладатись арешти на його рахунки, на що обвинувачений сказав, що є реєстр боржників і щоб його вивести з реєстру  треба сплатити борг. Після цього він пішов і 19 числа під вечір знову прийшов і сказав, що хоче працевлаштуватись і однією з умов працевлаштування є погашення боргів, на що обвинувачений йому все повідомив та розповів. Ніяких слів «чи надав», «чи сплатив кошти» не було. В той час, коли у нього в кабінеті був ОСОБА_8 , неодноразово заходила секретар ОСОБА_15 , щоб роздрукувати журнал вихідної кореспонденції. Коли ОСОБА_8 вийшов, то до кабінету зайшла ОСОБА_16 , сіла на стілець перед столом і показала на кошти, які лежали на столі зігнуті навпіл. Він здивувався, проаналізував ситуацію та зателефонував ОСОБА_8 , щоб він повернувся, але той сказав, що зможе прийти лише в понеділок. Тоді він поклав кошти в сейф, де вони й були до понеділка. В понеділок ОСОБА_8 тричі телефонував, прийшов до нього і тоді обвинувачений спитав, що він собі дозволяє та віддав кошти. ОСОБА_8 казав, що ОСОБА_11 казала, щоб він йому віддячив, потім забрав кошти та вийшов з кабінету. Обвинувачений пішов до бухгалтера, щоб повідомити, щоб прийшов ОСОБА_8 та вже забрав кошти. При цьому ОСОБА_6 залишив свій кабінет відкритим. Приблизно хвилин через 5 він повертався від бухгалтера, а біля його кабінету вже стояли люди, які представились працівниками СБУ. Він не пам`ятає, чи зачиняли вони двері в його кабінет тоді чи ні. Вони завели його в кабінет, хвилин сорок чекали слідчого зі свідками і коли останні приїхали, то почали обшук. Одразу полізли в сейф, який не був зачинений, лише стирчали ключі. Там виявили гроші. На цьому обшук закінчився. Вказав, що змиви з рук в нього не робили. Зазначив, що йому не дали викликати адвоката. Через пів місяця йому вручили підозру, в якій вказаний був номер виконавчого провадження 59083331, яке було завершене та повернуте стягувачу. Також обвинувачений зазначав, що він має право лише контролювати виконавче провадження, але щось в ньому робити не має права. Після того, як в Придніпровському суді було відмовлено в обранні відносно нього запобіжного заходу, та після апеляційного суду, 01.10.2020р. йому вручили повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Зазначив, що він ніколи не мав на меті вимагати неправомірну вигоду. На запитання обвинувачений пояснив, що виконавчі документи розподіляються автоматизованою системою виконавчих проваджень. Державний виконавець самостійно здійснює виконавче провадження. Також зазначав, що ОСОБА_11 являється начальником відділу матеріально-технічного забезпечення і він їй підпорядковується тільки в питаннях матеріально-технічного забезпечення, іншого відношення не має. Перший раз ОСОБА_8 прийшов і сказав, щоб надали реквізити про сплату, а другий раз прийшов, коли він перестав брати слухавку. Залишених коштів на столі він особисто не бачив, про їх наявність йому сказали. Обвинувачений вказав, що не звернувся до поліції, бо його попросила людина з вище стоячого структурного підрозділу, і гадав, що може, то людина кошти забула. Вони телефонували до ОСОБА_11 і вона сказала, що їй потрібно з кимось порадитись і після того на контакт не йшла. ОСОБА_8 під час останньої зустрічі не пропонував кошти. Також обвинувачений сказав, що ОСОБА_8 бачив, що гроші були в сейфі. Він їх взяв з відти та віддав ОСОБА_8 , тоді останній вийшов з кабінету. Камер відеоспостереження та охорони в приміщенні ДВС немає. Обвинувачений вказував, що в своїй діяльності ніколи не порушував законодавство і з його сторони не було ніяких натяків щодо неправомірної вигоди.
		Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, сторона обвинувачення доводить наступними доказами:
		-поясненнями свідка ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні пояснила, що виконавче провадження відносно ОСОБА_8 було в неї на виконанні. Він викликався, але не з`являвся. Потім він з`явився до ОСОБА_6 , який попросив її надати реквізити для сплати. Вона їх надала і все, на цьому її зустріч з ОСОБА_8 закінчилась. На запитання учасників провадження свідок пояснила, що вона бачила ОСОБА_8 в приміщенні ДВС лише один раз. ОСОБА_6 її запитував чи накладено арешт на рахунки ОСОБА_8 та просив дати реквізити  депозитарний рахунок відділу для сплати заборгованості по виконавчому провадженню, на що вона відповіла, що арешт накладений та дала реквізити для сплати. Було пораховано все  заборгованість, збір, тощо, конкретну суму вона не пам`ятає. Вказала, що арешти накладаються на всі банки, де в боржника відкриті рахунки. ОСОБА_6 не просив її перевірити чи є ще відкриті рахунки в інших банках, ніякі вказівки їй не давав і не втручався в виконавче провадження. Оскільки відповідальність за виконавче провадження несе вона, тому б вказівку щодо ненакладення арешту не виконала б. Також свідок зазначила, що вона робила запит у пенсійний фонд, та встановила, що ОСОБА_8 офіційно працевлаштувався, тоді вона направила постанову про звернення стягнення з його заробітної плати, стягнула заборгованість і закрила виконавче провадження.
		- поясненнями свідка ОСОБА_8 , який суду пояснив, що він хотів піти працювати в поліцію, тому в 2020 році звернувся до ОСОБА_6 , який обіймав посаду т.в.о. начальника, з проханням закрити провадження по боргах приватного підприємця, тоді ж з ним вперше і познайомився. На запитання учасників провадження свідок пояснив, що він хотів закрити борги, оскільки хотів піти працювати в поліцію. Вони обговорювали питання, щоб можна було якось призупинити провадження. Під час їхніх зустрічей заходила жінка, але чого саме вона заходила  свідок не пам`ятає. ОСОБА_6 йому пропонував, щоб він відкрив зарплатний рахунок в ощадбанку, хоча до цього в нього були рахунки в Приватбанку. За сприяння цьому ОСОБА_6 написав на папері, скільки потрібно було коштів  10000 грн., вказаний листок залишився на столі. Він так зрозумів, що це сума, щоб не знімались кошти з заробітної плати, однак в свідка не було можливості виконати цю вимогу, оскільки на той момент в нього не було стільки коштів. Однак після першої зустрічі він поклав 5000,00 грн., на що ОСОБА_6 сказав, що нічого не треба, та свідок від нього вийшов. Хоча ОСОБА_6 йому передзвонив і сказав повернутись. При другій зустрічі свідок теж поклав грошові кошти, нікого не було в цей час. Також свідок зазначив, що його питання було вирішене, виконавче провадження призупинили, а потім почали вираховувати кошти. Будь яких документів від ОСОБА_6 йому не надходило. Свідок також на запитання захисника повідомив, що раніше притягувався до адміністративної відповідальності за незаконний вилов риби, і звернувся до ОСОБА_6 , щоб закрити борги за підприємницьку діяльність і адміністративні штрафи. Зазначив, що він знає ОСОБА_18 . По справі Сайка він теж проходить заявником. Працює він в БПОП, де начальник Оржехівський, однак в залежності від СБУ не перебуває. З приводу заборгованості по ДВС його ніхто не турбував, однак коли проходив відбір у поліцію, то прочитав в інтернеті, що потрібно закрити провадження пошвидше і з цього приводу якийсь знайомий підказав йому звернутись до ОСОБА_6 . Свідок вказав, що спілкувався лише з ОСОБА_6 двічі і більше ні з ким з ДВС. Загальна сума боргів по виконавчих провадженнях була приблизно більше тридцяти тисяч гривень. При першій зустрічі ОСОБА_6 на папері написав 10000,00 грн. тому він після першої зустрічі звернувся до СБУ, писав заяву Черевку Вадиму. Також свідок зазначив, що не пам`ятає, чому сума в заяві була одна тисяча доларів, хоча він наче писав десять тисяч гривень, оскільки саме таку суму в нього просили. Друга його зустріч з обвинуваченим проводилась під контролем, йому були надані кошти співробітниками СБУ, однак як саме вони йому вручались  він не пам`ятає. Його інформували, як працювати з технікою. Перші кошти в сумі 5000 грн. були його особисті, але чи були вони мічені  не пам`ятає. Також він не пам`ятає чи проходив інструктаж та чи вручались йому технічні засоби під час першої зустрічі, тому не може сказати чи документувалась перша зустріч на відео. При першій зустрічі він поклав свої гроші і пішов відразу на роботу сам, працівники СБУ його не підвозили. В подальшому свідок зазначив, що перша зустріч не документувалась спеціальними засобами, оскільки він ще не звертався до СБУ, ці гроші ОСОБА_6 не повернув. Наступні гроші свідок приніс після того, як звернувся до СБУ. Якісь люди в Золотоноші вручили йому кошти, спеціальні технічні засоби, далі він пішов, спілкувався з ОСОБА_6 , на що останній сказав, щоб свідок забрав ці кошти, і тоді він вийшов, але гроші не забирав. З ким саме зі співробітників служби він спілкувався  не пам`ятає, та не пам`ятає чи казав, що ОСОБА_6 гроші не взяв. 
		Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про виклик до суду для допиту в якості свідка ОСОБА_19 , однак не забезпечив явки вказаного свідка до суду. Натомість у подальшому в ході судового провадження кримінального провадження прокурор не наполягав на допиті вищезазначеного свідка.
		Також, судом були досліджені надані стороною обвинувачення письмові матеріали, а саме:
		- Витяг з ЄДРДС від 12.06.2020 р.;
		- Заява ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 12.06.2020 р.;
		- Постанова про передачу матеріалів до органу досудового розслідування від 12.06.2020 р.;
		- Постанова про призначення групи прокурорів від 16.06.2020 р.;
		- Заява ОСОБА_8 про надання згоди на залучення до конфіденційного співробітництва від 17.06.2020 р.;
		- Постанова про залучення ОСОБА_8 до конфіденційного співробітництва від 17.06.2020 р.;
		- Клопотання про надання дозволу на НСРД від 18.06.2020 р.;
		- Постанова про проведення НСРД від 18.06.2020 р.;
		- Доручення на проведення НСРД від 18.06.2020 р.;
		- Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 20.06.2020 р.;
		- Протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 19.06.2020 р.;
		- Протокол роз`яснення прав та обов`язків від 19.06.2020 р.;
		- Протокол попередження недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування від 19.06.2020 р.;
		- Протокол огляду особи, залученої до конфіденційного співробітництва від 19.06.2020 р.;
		- Протокол вилучення у особи, залученої конфіденційного співробітництва грошових коштів та спеціального технічного засобу від 19.06.2020 р.;
		- Протокол за результатами НСРД від 26.06.2020 р.;
		- Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 25.06.2020 р.;
		- Протокол огляду грошових коштів від 22.06.2020 р.;
		- Протокол роз`яснення особі прав та обов`язків від 22.06.2020 р.;
		- Протокол попередження недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування від 22.06.2020 р.;
		- Протокол огляду особи, залученої до конфіденційного співробітництва від 22.06.2020 р.;
		- Протокол вилучення у особи, залученої конфіденційного співробітництва грошових коштів та спеціального технічного засобу від 22.06.2020 р.;
		- Протокол за результатами НСРД від 26.06.2020 р.;
		- Доручення на проведення слідчих (розшукових) дій від 12.06.2020 р.;
		- Доручення на проведення досудового розслідування від 22.06.2020 р.;
		- Витяг з ЄРДР від 12.06.2020 р.;
		- Протокол обшуку від 22.06.2020 р.;
		- Ухвала слідчого суді № 711/4340/20 від 23.06.2020 р.;
		- Доручення на проведення слідчих (розшукових) дій від 02.07.2020 р.;
		- Лист СБУ № 14/880 від 10.07.2020 р.;
		- Посадова інструкція заступника начальника Золотоніського міськрайонного відділу ДВС;
		- Наказ № 221/03 від 16.01.2020 р.;
		- Наказ № 1343/03 від 27.12.2019 р.    
		- Посадова інструкція начальника відділу Золотоніського міськрайонного відділу ДВС;
		- Положення про Золотоніський міськрайонний відділ ДВС;
		- Протокол огляду від 08.08.2020 р.;
		- Постанова про визнання речовими доказами від 08.08.2020 р.;
		- Постанова про визнання речовими доказами від 08.08.2020 р.;
		- Ухвала слідчого судді № 711/5451/20 від 17.08.2020 р.;    
		- Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 28.08.2020 р.;
		- Опис вилучених речей та документів від 28.08.2020 р.;
		- Додатки до опису (копія матеріалів виконавчого провадження №59083331)
		- Ухвала слідчого судді №711/6159/20 від 07.09.2020 р.;
		- Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 25.09.2020 р.;
		- Опис вилучених речей та документів від 25.09.2020 р.;
		- Додатки до протоколу тимчасового доступу (копія матеріалів виконавчого провадження №61170924)    
		- Лист до КНП «Золотоніська районна багатопрофільна лікарня» Золотоніської районної ради від 31.08.2020 р.;
		- Лист голови Черкаського апеляційного суду від 28.06.2022 р. №06-24/145/2022;
		-Також у судовому засіданні були досліджені аудіо- та відео- докази: карта пам`яті Micro SD Toshiba 16GB інв. № 4442т від 27.12.2019, карта пам`яті Micro SD Toshiba 16GB інв. № 4443т від 27.12.2019, оптичний носій DVD+R 14/4704т від 26.05.2020р., оптичний носій DVD+R 14/4703т від 26.05.2020р. (проведення НСРД), карта пам`яті Micro SD від 22.06.2020р. (проведення обшуку).
		З урахуванням вищевказаних обставин, які сторона обвинувачення вважає доведеними перерахованими вище доказами, дії обвинуваченого ОСОБА_6 стороною обвинувачення, згідно обвинувачення, кваліфіковані за ч.3 ст.368 КК України як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		За клопотанням сторони захисту були допитані в судовому засіданні свідки та були досліджені інші письмові докази:
		-    Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що 19.06.2020р. (це була п`ятниця), вона заходила до ОСОБА_6 в кабінет в кінці робочого часу, щоб роздрукувати журнал. Там сидів молодий хлопчина. Вона заходила кілька разів і коли зайшла втретє, то хлопчина вийшов. Вона стояла з боку ОСОБА_6 , коли виходив хлопець. Потім зайшла ОСОБА_16 і побачила кошти, складені 500-гривневі купюри, вона взяла ці купюри і спитала в ОСОБА_6 , що це за гроші. Яка там була сума  вона не пам`ятає. Потім ОСОБА_6 зателефонував хлопцеві, чи далеко він пішов, просив його повернутись, але що відповів йому хлопець  вони не чули. Потім вона вийшла з кабінету і не бачила, куди ОСОБА_6 дів кошти. Зазначила, що коли вона заходила в кабінет до ОСОБА_6 , то не бачила коштів, і вони з ОСОБА_6 дуже здивувались, коли побачили ці кошти.
		-    Свідок ОСОБА_16 , яка суду пояснила, що 19.06.20р. близько 16-45 год. вона зайшла в кабінет ОСОБА_6 , щоб підписати документи, в цей час там знаходилась ОСОБА_15 . На краю столу, біля паперового календаря вона побачила 500-гривневі купюри, вона їх підняла і спитала що це. ОСОБА_6 та ОСОБА_15 дуже здивувались. Потім вони почали згадувати, що був хлопець і мабуть він залишив кошти. Вона дала гроші ОСОБА_6 і він, тримаючи їх, зателефонував хлопцеві і спитав чи далеко він відійшов і щоб скоріше повертався. Коли вона виходила з кабінету, то гроші залишались в кабінеті ОСОБА_6 . В понеділок близько 16 години зайшов ОСОБА_6 і сказав, що приходив хлопець і він йому віддав кошти. Через деякий час їй сказали, що в них в управлінні знаходяться працівники правоохоронного органу, які зачинились в кабінеті ОСОБА_6 і нікого туди не пускали. Зазначила, що кабінети в управлінні завжди відкриті. 
		-    Лист ПрАТ «Київстар» з додатками від 03.10.2022 р. №7423/з;
		-    Пояснення ОСОБА_8 від 12.06.2020 р.;
		-    Інформація про телефонні з`єднання ОСОБА_8 з ОСОБА_6 ;
		-    Лист СБУ від 25.11.2022 №5/1/2199;
		-    Копія листа Управління СБУ в Черкаській області від 21.04.2021 р. №73/14/0-158/14;
		-    Копія листа ПрАТ «Київстар» №6694245582/03/03/02 від 14.02.2021 р.
		-    Протокол надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 05.11.2020 р.
		-    Копія постанови про відмову в задоволенні клопотання від 05.11.2020 р.
		-    Повідомлення про підозру від 13.07.2020р.;
		-    Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 01.10.2020р.;
		-    Квитанцію з реквізитами;
		-    Копії постанов по виконавчому провадженню №59083331;
		-    Роздруківка з єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_8 ;
		-    Копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції.
		Оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд приймає до уваги приписи ч.1 ст.94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Так, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення. Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.
		Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
		Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на момент відкриття матеріалів досудового розслідування, ухвала слідчого судді апеляційного суду Черкаської області №2202т від 18.06.2020 р., якою надавався дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_6 , не була долучена до матеріалів кримінального провадження та її не було відкрито стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду справи. 
		Системне тлумачення ст. 290 КПК дозволяє зробити висновок, що відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, які є в її розпорядженні, відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. В ухвалі слідчого судді про проведення НСРД немає жодних відомостей, які можуть бути доказами у конкретному кримінальному провадженні. Ця ухвала за своєю правовою природою є процесуальною підставою для отримання доказів. Але сам доказ вона не підміняє і у доказ не трансформується.
		Докази у вигляді результатів НСРД повинні бути безумовно відкриті стороні захисту в порядку, визначеному ст. 290 КПК. Однак процесуальні документи, а саме ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД, можуть бути надані і під час судового розгляду справи в суді першої інстанції. Невідкриття таких процесуальних документів до моменту передачі кримінального провадження до суду не може стати безумовною підставою для визнання всіх результатів НСРД недопустимими доказами. Лише в разі відсутності у сторони обвинувачення і ненадання суду під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідних ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення НСРД суд може поставити під сумнів допустимість отриманих результатів НСРД, як доказів. Якщо відповідні ухвали будуть надані суду, що розглядає кримінальне провадження, то він на основі оцінки доказів у їх сукупності, а також з урахуванням процесуальних підстав для проведення НСРД, з урахуванням позицій сторін, у тому числі з урахуванням позиції сторони захисту, може прийняти рішення про їх допустимість.
		Згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 751/7557/15-к , документи, які стали підставою проведення НСРД, не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених НСРД, отриманих до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною, та з огляду на своє функціональне призначення, виступають правовою підставою для їх проведення, а отже повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		У матеріалах кримінального провадження немає даних, які б свідчили про те, що сторона обвинувачення в цій справі вживала заходів для розсекречення ухвали слідчого судді, яка стала підставою для проведення НСРД, у ході досудового розслідування або ж судового розгляду, який проводився досить тривалий час. Зокрема, клопотань прокурора про розсекречення відповідної ухвали на вказаному етапі та/чи про відмову з конкретних причин у такому розсекречуванні матеріали справи не містять. Лист голови Черкаського апеляційного суду від 28.06.2022р., наданий стороною обвинувачення, лише констатує факт винесення такої ухвали.
		Тому суд вважає, що в даному випадку органом досудового розслідування недотримано вимоги ст. 290 КПК України, і відповідно без перевірки правової підстави для проведення органом досудового розслідування НСРД, суд приходить до висновку про визнання недопустимими доказів у кримінальному провадженні, таких як: протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 26.06.2020р. (т. 2 а.с.31-32) з додатками: карта пам`яті Micro SD Toshiba 16GB інв. №4442т від 27.12.2019, та оптичний диск DVD+R 14/4704т; протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 26.06.2020р. (т. 2 а.с.47) з додатками: карта пам`яті Micro SD Toshiba 16GB інв. № 4443т від 27.12.2019, та оптичний диск DVD+R диск 14/4703т.
		Також суд зважає на те, що стороні захисту органом досудового розслідування не було відкрито в порушення ст. 290 КПК України ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду первинні носії інформації. 
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. В п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		ЄСПЛ у рішеннях за заявами, що стосувалися порушення ст. 6 Конвенції через провокацію злочину з боку правоохоронців, неодноразово підкреслював, що в специфічному контексті методів розслідування, що застосовуються у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів та корупцією, усталена позиція Суду полягає в тому, що суспільний інтерес не може виправдати використання доказів, отриманих у результаті підбурювання з боку поліції, оскільки такі докази з самого початку піддали б обвинуваченого ризику непоправного позбавлення права на справедливий розгляд («Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року; «Худобін проти Росії» 2006-XII; «Ванян проти Росії» від15 грудня 2005 року; «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року).
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, котрі діють за їх дорученням, не обмежують своїх дій лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того, щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу («Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року).
		ЄСПЛ також зазначає, що негласні операції мають проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди або звернення до почуття жалю заявника.
		Перш за все, має бути встановлено, чи існувала об`єктивна підозра, що особа займається злочинною діяльністю або схильна до вчинення злочину («Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року).
		За наявності будь-якої попередньої інформації про існуючий злочинний намір має бути можливість її перевірити («Ванян проти Росії» від 15 грудня 2005 року, «Худобін проти Росії»2006-XII), і органи влади повинні бути здатні у будь-який час довести, що вони мали достатні підстави для проведення негласної операції («Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року).
		Перед проведенням контролю за вчиненням злочину працівники правоохоронних органів повинні: володіти достатнім обсягом інформації про причетність особи до вчинення злочину; вступати в злочин лише на етапі його підготовки або вчинення; поведінка агентів повинна бути пасивною.
		Якщо в матеріалах справи немає доказів (раніше до порушення кримінального провадження), що особа вимагала неправомірну вигоду, то є достатні підстави вважати, що мала місце провокація. На думку суду, будь-яких конкретних, об`єктивних і перевірених даних, які б свідчили про початок злочинних дій зі сторони ОСОБА_6 ще до внесення відомостей до ЄРДР стороною обвинувачення не надано.
		Суд звертає увагу на те, що заява ОСОБА_8 була подана до СБУ в Черкаській області від 12.06.2020 року. В ній останній повідомляє про те, що він являється боржником по виконавчих провадженнях Золотоніського МРВ ДВС у Черкаській області. На його майно, якого він являється власником накладено виконавцем обтяження (арешти на банківські рахунки). Так, під час особистої зустрічі з в.о. начальником Золотоніського РМВ ДВС у Черкаській області з ОСОБА_6 , останній висловив вимогу щодо отримання неправомірної вигоди в розмірі 10000 грн. за ненакладення в подальшому обтяження на його банківський рахунок, з якого він буде отримувати прибуток.
		Будь-яких відомостей про скоєння цього злочину до своєї заяви не додав.
		Крім того, у відомостях з ЄРДР, внесених 12.06.2020, зазначено, що службова особа районного ДВС в Черкаській області вимагає неправомірну вигоду за вирішення питання, що входить до його компетенції.
		З наданих стороною обвинувачення протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів від 19.06.2019р., протоколу роз`яснення особі, залученій до конфіденційного співробітництва, її прав та обов`язків від 19.06.2020р., протоколу огляду особи, залученої до конфіденційного співробітництва та вручення їй спеціального технічного засобу і грошових коштів для здійснення контролю за вчиненням злочину від 19.06.2020 вбачається, що вказані слідчі дії проводились органом досудового розслідування (час проведення  з 12-10 до 13-25 год. 19.06.2020р.) до встановлення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 факту висловлення прохання про надання неправомірної вигоди та отримання цієї вигоди (згідно обвинувального акту- 19.06.2020 близько 16-30 -16-45 год.). 
		З дослідженої в судовому засіданні копії листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2021 вих. 711/3734/20/6102/2021, наданого на адвокатський запит, вбачається, що згідно інформації з обвинувального акту у кримінальному провадженні №42020251010000033, внесеному до ЄРДР 03.03.2020 відносно ОСОБА_20 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України зазначено: «причетність ОСОБА_20 до скоєння вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: - заявою ОСОБА_8 від 03.03.2020. В реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №42020251010000033, від 03.03.2020 р., не вказано підстави внесення відомостей до ЄРДР по заяві ОСОБА_8 . Однак суд зважає на те, що в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердив, що в справі ОСОБА_20 він теж проходить заявником.
		Як вбачається з роздруківки вхідних дзвінків, наданої ПрАТ «Київстар» разом із листом за вх. №10702 від 12.10.2022 на виконання ухвали суду, на номер телефону ОСОБА_6 ( НОМЕР_1 ) за період з 05.06.2020р. по 22.06.2020р. неодноразово здійснювались дзвінки з номера телефону, який належить ОСОБА_8 ( НОМЕР_2 ). Також з роздруківки вхідних дзвінків на номер телефону ОСОБА_8 вбачається один дзвінок з номеру телефону ОСОБА_6 . 
		Дані обставини вказують на те, що ОСОБА_8 був залучений працівниками правоохоронних органів під керівництвом процесуального прокурора до провокації ОСОБА_6 на вчинення вигаданого злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи ОСОБА_6 через ОСОБА_8 вчинити злочин.
		Суд зважає також на те, що обвинувачений ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, а також на те, що за заявою ОСОБА_8 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення стосовно іншої особи за ч. 3 ст. 368 КК України, де ОСОБА_8 фігурує в якості свідка, що також дає суду підстави вважати, що з боку ОСОБА_8 , який діяв за згодою та вказівками правоохоронного органу, мала місце провокація злочину.
		Суд вважає, що саме дії ОСОБА_8 носили активний пошуковий характер, спрямований на надання неправомірної вигоди, оскільки саме ОСОБА_8 ініціював контакти з обвинуваченим - телефонні розмови, зустрічі, передачу коштів ОСОБА_6 , тобто дії ОСОБА_8 були спрямовані на підбурювання вчинення злочину. Кожна ініційована ним провокаційна зустріч негласно фіксувалася працівниками правоохоронних органів, що вказує на те, що ОСОБА_8 виконував певні доручення правоохоронних органів, активно, наполегливо та цілеспрямовано діяв під їхнім контролем, переслідуючи виключно одну мету - надати ОСОБА_6 неправомірну вигоду. Тобто є всі підстави стверджувати, що мала місце провокація, яка не була спростована прокурором у судовому засіданні. 
		Як встановлено судом, підготовка змодельованого злочину розпочалася 12.06.2020 року, тобто правоохоронці не розпочали дії щодо розслідування злочину, а направили свої дії на отримання штучних доказів, начебто злочинних дій ОСОБА_6 , залучивши до цього ОСОБА_8 , який діяв за вказівками працівників правоохоронних органів та схиляв ОСОБА_6 до вчинення злочину, тобто є всі підстави вважати, що ОСОБА_8 проводив активні дії щодо впливу на ОСОБА_6 з метою зібрання доказів вини останнього. 
		Про провокаційні дії з боку працівників правоохоронних органів щодо ОСОБА_6 свідчить також той факт, що провівши 19 червня 2020 року контроль за вчиненням злочину з використанням аудіо контролю за особою за участю ОСОБА_8 , слідчі не провели заходів на припинення злочинної діяльності ОСОБА_6 , а навпаки продовжили свої провокаційні дії за участю ОСОБА_8 , тобто не обмежились пасивним розслідуванням, а продовжили підбурювати ОСОБА_6 та навмисними діями ОСОБА_8 провокували особу на вчинення злочину.
		Провокація (підбурювання) до вчинення злочину збоку правоохоронців є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Відповідно до українського законодавства, рішення ЄСПЛ є для українських судів джерелом права й підлягають застосуванню для правовідносин, що виникають у судовій практиці.
		З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_6 вчиняє будь-які активні дії щодо вимагання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди. А навпаки активну роль в підбурюванні ОСОБА_6 до надання неправомірної вигоди виконує саме ОСОБА_8 .
		Стороною обвинувачення не доведено, що існувала об`єктивна підозра, що обвинувачений займається злочинною діяльністю або схильний до вчинення злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.
		Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Частиною 3 статті 368 КК України передбачена, зокрема, кримінальна відповідальність за одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
		Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як кримінального правопорушення.
		Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, можуть бути службові особи, які займають відповідальне становище. 
		З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК, зокрема, вчиняється шляхом одержання неправомірної вигоди.
		Оскільки одержання неправомірної вигоди вказане в диспозиції ст. 368 КК як ознака складу кримінального правопорушення, то відповідні дії становлять закінчене кримінальне правопорушення.
		Одержання неправомірної вигоди передбачає будь-який спосіб прийняття неправомірної вигоди суб`єктом кримінального правопорушення. Відповідальність настає лише за умови, якщо особа одержала неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій з використанням свого становища, повноважень, пов`язаних з ними можливостей, в інтересах того, хто надав таку вигоду, або в інтересах третьої особи. Тобто має бути нерозривний зв`язок між одержанням неправомірної вигоди і вчиненням (не вчиненням) указаних дій.
		З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується прямим умислом та наявністю мети - одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи.
		Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 є службовою особою, яка займає відповідальне становище (спеціальний суб`єкт);
		Стороною обвинувачення не доведено суду, які саме дії вчинив обвинувачений щодо одержання неправомірної вигоди, оскільки жодними доказами не доведено, коли саме та яким чином ОСОБА_6 висунув свідку ОСОБА_8 вимогу про сплату йому коштів та що він отримав вказані кошти.
		Також не доведено факту вчинення обвинуваченим будь-яких дій з використанням наданої йому влади та його службового становища та відповідно одержання саме за вказані дії неправомірної вигоди. Зокрема, надані стороною обвинувачення докази не містять відомостей про те, що ОСОБА_8 відкрив рахунок в Ощадбанку і, що обвинувачений ОСОБА_6 давав які небудь вказівки або сам вживав будь-які дії щодо ненакладення арешту на вказаний вище рахунок в банку. 
		Разом із тим, суд зважає, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_6 був наявний прямий умисел на вчинення кримінального правопорушення та мета, яка полягає в одержанні обвинуваченим неправомірної вигоди. При цьому суд враховує провокативний характер дій свідка ОСОБА_8 .
		Як вбачається з протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 20.06.2020р. працівниками УСБ в Черкаській області 19.06.2020р. було виготовлено світлокопії з грошових коштів у сумі 5000,00 грн. для документування протиправної діяльності ОСОБА_6 . В подальшому дані кошти були передані гр. ОСОБА_8 для отримання доказів злочинної діяльності ОСОБА_6 . В даному ж протоколі зазначено, що ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_8 з метою досягнення домовленості про місце та час зустрічі і того ж дня (19.06.2020) в приміщенні адміністративної будівлі Золотоніського МВ ДВС написав на аркуші паперу та показав ОСОБА_8 про необхідність сплатити йому частину грошових коштів в розмірі 10000,00 грн., чим здійснив протиправні дії. Після цього ОСОБА_6 взяв грошові кошти, поклав до внутрішнього карману штанів і повідомив ОСОБА_8 , що згодом зателефонує останньому і повідомить, коли наступного разу відбудеться зустріч.
		Суд зазначає, що вказані в протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 20.06.2020р. факти, що ОСОБА_6 перший телефонував ОСОБА_8 ; написав суму неправомірної вимоги, яку просив надати йому; взяв грошові кошти та поклав їх до внутрішнього карману штанів - не підтверджуються жодними наданими суду доказами.
		Також судом встановлено, що в своїй заяві від 12.06.2020р. ОСОБА_8 зазначав, що ОСОБА_6 висував вимогу щодо отримання неправомірної вигоди в розмірі 10000 грн., натомість в своїх поясненнях від 12.06.2020р. ОСОБА_8 зазначав, що йому була висунута вимога про отримання неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів. Жодними доказами, наявними в матеріалах провадження, не доводиться сума коштів, про надання яких була висунута вимога обвинуваченим.
		Показання свідка ОСОБА_8 щодо вимагання та одержання обвинуваченим неправомірної вигоди суд оцінює критично, оскільки, як зазначено вище, в силу обставин (вчинення провокації ) у нього є підстави обумовлювати обвинуваченого.
		Всі інші докази, надані прокурором на підтвердження вини обвинуваченого в скоєнні інкримінованого правопорушення, не підтверджують факту вчинення ОСОБА_6 злочину.
		Суд обмежений у праві збору доказів вини підсудного за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
		Відповідно до ст. 129 п. 4 Конституції України однією із засад судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з вказаними нормами, сторони кримінального провадження мали всі умови для реалізації їх процесуальних прав, в тому числі й щодо обсягу доказів на обґрунтування своїх позицій.
		Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Також положення п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України передбачають, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
		Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» - кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» встановлено, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим.
		Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно ст. 92 КПК України, обов`язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.
		Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.
		При вирішенні справи по суті суд враховує вищевказані положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, та оцінивши в сукупності надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку щодо їх недостатності на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та вважає, що обвинуваченого необхідно виправдати.
		Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування відсутні.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. 
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався.
		Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 377 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ :
		Визнати ОСОБА_6 невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування відсутні.
		Речові докази по справі: 
		-    карта пам`яті Micro SD Toshiba 16GB інв. № 4442т від 27.12.2019, карта пам`яті Micro SD Toshiba 16GB інв. № 4443т від 27.12.2019, оптичний носій DVD+R 14/4704т від 26.05.2020р., оптичний носій DVD+R 14/4703т від 26.05.2020р.  залишити при матеріалах справи; 
		-    зразок хімічної речовини, що використовувалась для помітки грошових коштів, упакований в сейф-пакет №3039535, переданий до камери зберігання речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області - знищити.
		Повернути співробітникам УСБУ в Черкаській області грошові кошти в сумі 5 000 грн., які були вилучені в кабінеті ОСОБА_6 під час проведення обшуку, відповідно до протоколу обшуку.
		Вирок суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити виправданому та прокурору.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...