Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/8483/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 30.01.2023. Зареєстровано: 30.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2023.
Дата набрання законної сили: 08.12.2022
Номер судового провадження: 2/758/3334/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 758/8483/21 
		Категорія 81 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(ЗАОЧНЕ)
		07 листопада 2022 року м. Київ
		 
		Подільський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді Ковбасюк О.О.,
		за участю секретаря судового засідання Макарчук І.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійсним, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір позики, укладений між нею та ТОВ «ЗАЙМЕР». 
		В обґрунтування позову посилається на те, що між нею та ТОВ «ЗАЙМЕР» було укладено договір, відповідно до якого нею отримано позику в сумі 4000,00 грн. Однак, в подальшому ознайомившись зі змістом договору, вона вважає, що укладений договір є недійсним, зважаючи на наступне. ТОВ «Займер» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Проте позивачем не було підписано даний договір. Відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Таким чином, оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», договір про надання позики є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Позивач звертає увагу суду, що договір про надання позики на умовах фінансового кредиту містить ознаки кредитного договору. При цьому в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту, працівниками ТОВ «ЗАЙМЕР» було проігноровано дані вимоги законодавства та не було надано їй розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв`язку з цим реально нарахований їй відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим ніж той, що зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів. Таким чином, відповідачем було введено позивача в оману щодо істотних умов договору, зокрема, щодо відсоткової ставки за користування кредитом. Крім того, у договорі не було зазначено нічого щодо непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання, а також було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), у зв`язку з чим позивач погодилася на укладання зазначеного договору. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, оскільки позивачеві було запропоновано укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2021 справу було передано на розгляд судді Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О.
		Ухвалою судді від 29.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив.
		28.09.2021 відповідачем в особі директора ТОВ «ЗАЙМЕР» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у даному випадку мало місце укладання електронного договору, який укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Така пропозиція може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідач має в мережі Інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою) на сайті https://www.cIy.com.ua. На даній сторінці розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення. Так, у розділі 2 договору оферти зазначено, що клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. Порядок отримання кредитних коштів є наступним: по-перше - треба вибрати суму коштів, яку позичальник бажає взяти у кредит та строк на який береться такий кредит; по-друге - оформити заявку; по-третє - обрати персональний логін і пароль для входу в особистий кабінет. При підписанні документів на телефонний номер клієнта направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який клієнт зобов`язаний ввести на веб-сторінці. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи клієнта. При цьому сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором; по-четверте - пройти погодження та перевірку банківської карти; по-п`яте - у разі прийняття рішення про отримання кредиту клієнт ознайомлюється з індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту в особистому кабінеті. У разі згоди із запропонованими умовами кредитування клієнт підписує індивідуальну частину договору за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора; по-шосте - отримати кошти на розрахункову карту позичальника. Тобто, укладання угоди без заповнення заявки клієнтом є неможливим. Позивач на сайті відповідача https://www.cly.com.ua здійснила заповнення заяви (форми) на отримання кредитних коштів (копія заповненої заяви додається), виразивши таким чином свій намір укласти договір з відповідачем. В момент, коли позивач заповнила заяву з метою отримання кредитних коштів, вона автоматично прийняла пропозицію (оферту) відповідача та приєдналася до умов публічного договору щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів. Саме з моменту заповнення заяви (форми) електронний договір вважається укладеним (ч. 3, 4.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). У зв`язку з тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушень відповідачем положень чинного законодавства України, відповідач вважає, що відсутні законні та обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог та просить суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
		У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, при подачі позову до суду позивач подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
		Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
		Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
		Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою вказаної статті.
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
		Таким чином, Законом України «Про електрону комерцію» визначено, що саме договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони.
		Судом встановлено, що відповідач має в мережі інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою) на сайті https://www.cly.com.ua.
		14.02.2021 позивач подала заяву №365652, заповнивши анкетні та персональні дані на сайті відповідача https://www.cly.com.ua.
		У розділі 2 вказаного договору зазначено, що клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті ТОВ «Займер», обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення.
		Таким чином, у момент, коли позивач заповнила заявку з метою отримання кредитних коштів, вона автоматично прийняла пропозицію (оферту) відповідача та приєдналася до умов публічного договору, щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів.
		Згідно індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 177729 від 14.02.2021 ТОВ «Займер» надав ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 15 днів, тобто до 28.02.2021. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу. Тип процентної ставки фіксована. Вказаний кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
		У оферті відповідача було чітко визначено, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
		Саме позивач ініціювала укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства та підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора.
		З огляду на наведене суд вважає, що твердження позивача про те, що вона не підписувала кредитний договір, не відповідає дійсності, оскільки з індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту вбачається, що позивач підписала угоду за допомогою ідентифікатора у вигляді коду, що за умовами укладеного договору і є підписом та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», у зв`язку з чим вимога позивача про визнання правочину нікчемним на тій підставі, що він не містить підпису позивача, не підлягає задоволенню.
		Щодо доводів позивача відносно того, що вона не отримувала інформації відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору, як однієї з підстав виникнення прав та обов`язків, відповідно до яких, сторони вільні у виборі контрагента та у визначенні змісту умов співпраці, тобто, встановленні змісту прав та обов`язків за договором.
		Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Як встановлено судом, на сторінці ТОВ «Займер» розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення.
		У Розділі «Документи» на сайті https://www.cly.com.ua/m/6 розміщена наступна інформація: публічна пропозиція (оферта); свідоцтво про реєстрацію фінансової установи; ліцензія; внутрішні правила; звітність за 2018 рік; договір; загальна інформація про компанію.
		Розміщена на сайті ТОВ «Займер» інформація є відкритою для невизначеного кола осіб, будь-хто має можливість ознайомитися з умовами кредитування та, перш ніж заповнювати заявку на отримання кредитних коштів, не лише ознайомитися з публічною пропозицією (офертою) та самим договором, але й отримати відповідну консультацію за допомогою телефонів, що вказані на сайті відповідача. 
		Примірний договір та публічна пропозиція (оферта), розміщені на сайті відповідача, містять всі умови кредитування, зокрема, інформацію про те, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу, тип процентної ставки - фіксована.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що твердження позивача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування до укладання договору, не відповідають дійсності.
		У позовній заяві позивач також посилається на недосягнення згоди з усіх істотних умов договору.
		Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.
		Будь-яких додаткових умов як істотних закон не визначає.
		Крім того, як вбачається з індивідуальної частини оспорюваного договору про надання фінансового кредиту, у ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі та строк його повернення, розмір процентів, умови кредитування.
		Позивач погодилася на укладення договору саме такого змісту, а тому посилання позивача на недосягнення згоди з усіх істотних умов договору не відповідає дійсності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України).
		Як роз`яснено в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляд у цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору, не отримано акцепт стороною, що направила оферту, не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). 
		Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		Частиною п`ятою статті 11Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		З огляду на наведені вище положення Закону, суд визнає безпідставними доводи позивача про те, що одноразовий ідентифікатор, яким був підписаний договір від 14.02.2021, складається тільки з цифрової послідовності, що суперечить положенням Закону України «Про електронну комерцію», оскільки одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, чи тільки цифр/літер.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		Відповідно до умов договору №177729 позивач отримала грошові кошти та була обізнана про необхідність повернення разом з відсотками, які передбачені умовами договору.
		Таким чином, судом встановлено, що під час реалізації позивачем прав позичальника як споживача фінансової послуги на отримання кредиту не було порушено чи обмежено її права на свободу вибору, не порушено свободи волевиявлення. Позивач мала можливість відмовитися від наданої банком послуги та скористатися послугами інших банків. Принципів нерівності сторін у кредитному договорі не встановлено та права позичальника на одержання перед укладенням кредитного договору необхідної, доступної, достовірної та своєчасно інформації про умови кредитування не обмежено, а відтак і не встановлено порушень споживача в розумінні статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладанні кредитного договору. Зміст вищезазначеного кредитного договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		Аналізуючи вищенаведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 247, 258, 259, 263-268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійснимвідмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне найменування сторін по справі:
		- позивач -ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
		- відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Займер», місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославська, буд. 5/2-В, код ЄДРПОУ 42146903.
		 
		 
		 
		Суддя        О. О. Ковбасюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...