Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/6694/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2023. Зареєстровано: 30.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2023.
Дата набрання законної сили: 23.01.2023
Номер судового провадження: 11-сс/991/61/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52021000000000596

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/6694/22
		Провадження №11-сс/991/61/23
		Слідчий суддя - ОСОБА_1 
		Головуючий: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
		АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		23 січня 2023 року                                                                        м. Київ 
		 
		Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
		головуючого                                      ОСОБА_2 ,
		суддів                                                             ОСОБА_3 , 
		ОСОБА_4 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
		за участю: 
		представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
		прокурора - ОСОБА_8 ,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 52021000000000596 від 15.12.2021. 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		1. Зміст оскаржуваного судового рішення 
		і встановлені судом першої інстанції обставини
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022 було задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення 20.12.2022 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.12.2022 обшуку квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_6 , який полягає у тимчасовій забороні користування, розпорядження та відчуження, а саме на:
		- мобільний телефон Apple IPhone 11 Pro Мах, в якому використовувався номер стільникового зв`язку НОМЕР_1 , ІМЕІ та серійний номер не встановлено, так як мобільний телефон заблокований;
		- мобільний телефон Apple IPhone 8 Plus, в якому використовувався номер стільникового зв`язку НОМЕР_2 , ІМЕІ та серійний номер не встановлено, так як мобільний телефон заблокований;
		- ноутбук НP ProBook 430G3, s/n 5GD5485126.
		 
		Обставини, встановлені слідчим суддею. 
		Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБ України) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000596 від 15.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України. 
		За версією органу досудового розслідування, з метою забезпечення ефективної діяльності Національного інституту раку (далі - НІР), який є головною державною науково-дослідною установою у сфері боротьби з онкологічними захворюваннями, а також з питань променевої діагностики, променевої терапії та ядерної медицини в галузі онкології, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), та зміцнення його матеріально - технічної бази, наказом МОЗ України від 29.07.2021 № 1587 «Про затвердження паспорта бюджетної програми на 2021 рік», затверджено паспорт бюджетної програми на 2021 рік за кодом КПКВК 2301100 для реалізації Проекту «Створення сучасної клінічної бази для лікування онкологічних захворювань у «Національному інституті раку» (далі - Проект) в сумі 1 505 000 000 грн, з яких 700 000 000 грн є коштами загального фонду, а 805 000 000 грн - спеціального фонду бюджету. Фінансування Проекту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Службові особи державної установи Національного інституту раку (далі - НІР), а також інші встановлені та невстановлені особи, які входять до складу організованої злочинної групи, вступили у змову з окремою групою представників суб`єктів підприємницької діяльності, з метою заволодіння бюджетними коштам шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах під час реалізації в НІР проекту «Створення сучасної клінічної бази для лікування онкологічних захворювань у Національному інституті раку» (КПКВК 2301100), а саме під час здійснення закупівлі обладнання. 
		Як зазначено прокурором у клопотанні, існують дані, що можуть свідчити про причетність, зокрема ОСОБА_6 , до організації схеми заволодіння бюджетних коштів в особливо великих розмірах за наступних обставин.
		Зокрема, впродовж червня - липня 2021 року, ОСОБА_10 , як власник та безпосередній чи опосередкований керівник групи компаній, які займаються збутом медичних виробів та медичного обладнання, з метою заволодіння виділеними на реалізацію Проекту бюджетними коштами у сумі 700 000 000 грн, маючи вплив в медичній галузі, розробив план встановлення контролю над діяльністю НІР під час реалізації Проекту. Такий план передбачав проведення публічних закупівель такого обладнання в порушення процедури, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі» та забезпечення подальшого укладання між НІР та наперед визначеними, підконтрольними ОСОБА_10 , суб`єктами господарювання договорів на придбання медичного обладнання та/або медичних виробів. З метою реалізації вказаного задуму, у липні - серпні 2021 року ОСОБА_10 залучив підконтрольних та підзвітних йому керівників суб`єктів господарювання, зокрема ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та інших невстановлених на даний час осіб. Діяльність вказаних осіб полягала у підшукуванні співучасників, які б сприяли встановленню контролю над діяльністю НІР, усуненні перешкод, створення імітації конкурентності торгів та виконання інших поточних завдань.
		Станом на 11.10.2021, ОСОБА_13 за попередньою змовою із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та іншими співучасниками, відповідно до злочинного плану, направленого на заволодіння грошовими коштами, виділеними на реалізацію Проекту, за допомогою ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , оголошено 31 процедуру публічних торгів на електронному майданчику prozorro.gov.ua за процедурою відкритих торгів з публікацією англійською мовою.
		20.12.2022 детективами НАБ України проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Apple IPhone 11 Pro Мах, в якому використовувався номер стільникового зв`язку НОМЕР_1 ; мобільний телефон Apple IPhone 8 Plus, в якому використовувався номер стільникового зв`язку НОМЕР_2 ; ноутбук НP ProBook 430G3, s/n 5GD5485126.
		Постановою детектива НАБ України від 21.12.2022, на підставі ст. 98 КПК України, вилучені мобільні телефони та ноутбук визнано речовими доказами.
		За переконанням слідчого судді, під час розгляду клопотання старший детектив довів наявність обґрунтованої підозри у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52021000000000596 від 15.12.2021. 
		Вилучені мобільні телефони та ноутбук можуть містити відомості, що мають значення для розслідування кримінального провадження, так як в них могли зберегтися відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, у них можуть міститися видалені відомості, відновити які можливо лише із залученням експерта. 
		Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та існує можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні. 
		На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити майна ОСОБА_6 , а лише тимчасово обмежити його право користуватись телефонами та ноутбуком до завершення проведення експертного дослідження, або до завершення кримінального провадження.
		З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконана, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
		 
		2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022, 01.01.2023 представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою (з доповненнями), у якій прохав скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального про накладення арешту на майно у повному обсязі. 
		На обґрунтування апеляційної скарги адвокатом ОСОБА_7 наведено наступні доводи.
		Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022 є незаконною та необґрунтованою, при цьому істотно порушує конституційні права володільця майна, а відтак підлягає скасуванню. 
		З наведених в ухвалі тверджень не зрозуміло : якими доказами прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри; чому застосовано захід забезпечення у вигляді арешту майна, а не більш м`який; з якою саме метою накладено арешт майна та чи відповідає поставлена мета вимогам законодавства; чи відповідає арештоване майно критеріям речових доказів. 
		У даному кримінальному провадженні відсутня обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що буде підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. В матеріалах справи наявна інформація, що нібито 19 серпня 2021 року до ОСОБА_13 на територію Інституту приїхав ОСОБА_6 з флеш-накопичувачем. Разом з тим, жодним із доказів, наявних в матеріалах справи, не підтверджується дана інформація. 
		У клопотанні прокурора вказано, що в телефонах встановлено обмеження доступу для сторонніх осіб. Відтак, невідомо на підставі якої інформації прокурор дійшов висновку, що вилучені у ОСОБА_19 телефони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення. Навпаки - обмеження доступу до пристрою вказує, що прокурор не мав жодної процесуальної можливості оцінити інформацію, що міститься на даних телефонах та визначити її як таку, що має доказове значення. Вказані телефони та ноутбук, вилучені у ОСОБА_19 , не відповідають критеріям ст. 98 КПК України, що виключає можливість накладення арешту на дане майно. 
		Ухвала слідчого судді від 29.12.2022 винесена за межами строку, передбаченого ч. 6 ст. 173 КПК України. Так, клопотання надійшло та було зареєстроване 23.12.2022, визначення слідчого судді відбулося о 14 год 15 хв 05 сек, з якого розпочався відлік 72 годин, відведених для розгляду подібного виду клопотань. Таким чином, строк розгляду клопотання закінчився о 14 год 15 хв 26.12.2022. 
		Винесення 29.12.2022 здійснено без участі представника власника майна, у період «повітряної тривоги» та за наявності клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку із обстрілами м. Києва. 
		Розгляд клопотання поза межами строку не в повній мірі співвідноситься із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, згідно яких судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Станом на день розгляду клопотання про арешт майна орган досудового розслідування не виносив постанови про призначення експертизи, як і не вчинено жодних дій для подолання логічної системи захисну на телефонах та виявлення інформації, у тому числі - видаленої. 
		Висновки слідчого судді про те, видалену на мобільних телефонах інформацію можливо відновити лише із залученням експерта, є хибними, оскільки, з урахуванням положень ч. 1 ст. 69 КПК України та п. 13 Розділу 2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Міністерством юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, такі дії не належать до його повноважень. 
		Більше того - накладення арешту з підстав відновлення інформації з матеріально-технічних носіїв експертом не відповідає завданням кримінального провадження, а тому виключає можливість накладення арешту на майно. 
		Водночас, доказове значення мають не самі по собі матеріальні носії, а наявні на них електронні файли. 
		Слідчим суддею не вказано чому для виконання завдань кримінального провадження не було можливості застосувати більш м`який захід забезпечення кримінального провадження. 
		З ухвали слідчого судді не зрозуміло які обставини підтверджують, що незастосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. 
		 
		3. Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні представник ОСОБА_7 свою апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні. 
		Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_7 . Повідомив, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України. Під час проведення обшуку спеціаліст не залучався. Огляд було здійснено пізніше, із залученням спеціаліста, після чого майно було направлено на експертне дослідження. 
		Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце був повідомлений належним чином. Учасники судового провадження не заперечували проти здійснення розгляду за його відсутності, тому апеляційний розгляд здійснено за його відсутності, у відповідності до ч.4 ст.405 КПК України.
		 
		4. Мотиви суду
		Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
		       Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності правових підстав для вилучення майна та подальшого накладення арешту на нього, колегія суддів дійшла наступних висновків. 
		Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).
		Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132 КПК України.
		Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).
		Відповідно до ч.3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
		При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в розумінні п.1 ч.3 ст. 132 КПК України мова йде не виключно про необхідність існування у кримінальному провадженні такого процесуального документа як повідомлення про підозру, але про наявність у сторони обвинувачення припущення про вчинення особою певного діяння, що ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити в ході розслідування та які спонукали б вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра дійсно обґрунтованою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абзац 2 частини 1 статті 170 КПК).
		Арешт на майно третіх осіб накладений з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. (ч. 3 ст. 170 КПК України). 
		Згідно із п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		Згідно зі статтею 98 КПК України речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		У частині 3 ст. 99 КПК України законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа ще й його відображення, якому надається таке ж значення як документу. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
		Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України у разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
		Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.12.2022 ( справа № 991/6070/22) було надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_4 , за місцем проживання ОСОБА_6 , яка на праві власності належить ОСОБА_20 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання речей і документів, пов`язаних з реалізацією Проекту «Створення сучасної клінічної бази для лікування онкологічних захворювань у «Національному інституті раку» та пов`язаних із господарською діяльністю : ТОВ «ГЛОБАЛМЕДГРУП», Дочірнє підприємство «БМТ УА» , ТОВ «МЕДИЧНА КОМПАНІЯ «АЙНА», ТОВ «СВІТМЕД», ТОВ «ФІОРЕ-М», ТОВ «МЕДІВЕЙ», ТОВ «ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСТЕМ Україна», ТОВ «УКР ДІАГНОСТИКА», ТОВ «МІАМЕД», ТОВ «АРТЕК МЕДІКАЛ ГРУП», ТОВ «ОНКОМЕДIКА», ТОВ «ТЕХМЕД КАРДІО», ТОВ «ІНСТАМЕД», ТОВ «СУЧАСНА ЛІКАРНЯ», ТОВ «Інтегрі-Лаб», ТОВ «ІЛАТАНМЕД», ТОВ «ЮЕЙ-МЕДІКА», ТОВ «МЕДГАРАНТ», ТОВ «ІМД +», ТОВ «ЕКНА Україна», ТОВ «ЛІНЕТ ГРУП», ТОВ «АЛЬЯНС-2013», ТОВ «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ Україна», ТОВ «ЄВРОМЕДТЕХНІКА», ТОВ ЕДСЕРВІСГРУП» (ЄДРПОУ 38606078), ТОВ «НОВОМЕДІКА» (ЄДРПОУ 43683442), ТОВ «ОРТОІМПЕКС» (ЄДРПОУ 39496478), ТОВ «ГРІН КОНСАЛТІНГ» (ЄДРПОУ 42658331), ТОВ «Астріум» (ЄДРПОУ 33603690), ТОВ «ДЕЛЬТА-СТАР» (ЄДРПОУ 43156886), ТОВ «АФС Медицинтехнік» (ЄДРПОУ 38872631), ТОВ «ЕЙ БІ ГРУП» (ЄДРПОУ 35877375), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕЛІТ-ЕДВАЙС» (ЄДРПОУ 44110821), ТОВ «ЄВРОМЕДПРОЕКТ» (ЄДРПОУ 36589145), ТОВ «УКРБІО» (ЄДРПОУ 38998824), ФОП ОСОБА_21 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ТОВ «ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА» (ЄДРПОУ 37102340), ТОВ «РЕНЕССАНС-МЕДИКАЛ» (ЄДРПОУ 36758278), ТОВ «УМТ+» (ЄДРПОУ 38716926), ТОВ «Ін медікал», зокрема - мобільні термінали, які належать ОСОБА_6 , планшети, комп`ютерну техніку, ноутбуки (т. 1, а.с. 52-63). 
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.12.2022 ( справа № 991/6069/22) було надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_6 , яка на праві власності належить ОСОБА_20 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання речей і документів, пов`язаних з реалізацією Проекту «Створення сучасної клінічної бази для лікування онкологічних захворювань у «Національному інституті раку» та пов`язаних із господарською діяльністю : ТОВ «ГЛОБАЛМЕДГРУП», Дочірнє підприємство «БМТ УА» , ТОВ «МЕДИЧНА КОМПАНІЯ «АЙНА», ТОВ «СВІТМЕД», ТОВ «ФІОРЕ-М», ТОВ «МЕДІВЕЙ», ТОВ «ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСТЕМ Україна», ТОВ «УКР ДІАГНОСТИКА», ТОВ «МІАМЕД», ТОВ «АРТЕК МЕДІКАЛ ГРУП», ТОВ «ОНКОМЕДIКА», ТОВ «ТЕХМЕД КАРДІО», ТОВ «ІНСТАМЕД», ТОВ «СУЧАСНА ЛІКАРНЯ», ТОВ «Інтегрі-Лаб», ТОВ «ІЛАТАНМЕД», ТОВ «ЮЕЙ-МЕДІКА», ТОВ «МЕДГАРАНТ», ТОВ «ІМД +», ТОВ «ЕКНА Україна», ТОВ «ЛІНЕТ ГРУП», ТОВ «АЛЬЯНС-2013», ТОВ «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ Україна», ТОВ «ЄВРОМЕДТЕХНІКА», ТОВ ЕДСЕРВІСГРУП» (ЄДРПОУ 38606078), ТОВ «НОВОМЕДІКА» (ЄДРПОУ 43683442), ТОВ «ОРТОІМПЕКС» (ЄДРПОУ 39496478), ТОВ «ГРІН КОНСАЛТІНГ» (ЄДРПОУ 42658331), ТОВ «Астріум» (ЄДРПОУ 33603690), ТОВ «ДЕЛЬТА-СТАР» (ЄДРПОУ 43156886), ТОВ «АФС Медицинтехнік» (ЄДРПОУ 38872631), ТОВ «ЕЙ БІ ГРУП» (ЄДРПОУ 35877375), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕЛІТ-ЕДВАЙС» (ЄДРПОУ 44110821), ТОВ «ЄВРОМЕДПРОЕКТ» (ЄДРПОУ 36589145), ТОВ «УКРБІО» (ЄДРПОУ 38998824), ФОП ОСОБА_21 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ТОВ «ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА» (ЄДРПОУ 37102340), ТОВ «РЕНЕССАНС-МЕДИКАЛ» (ЄДРПОУ 36758278), ТОВ «УМТ+» (ЄДРПОУ 38716926), ТОВ «Ін медікал», зокрема - мобільні термінали, які належать ОСОБА_6 , планшети, комп`ютерну техніку, ноутбуки (т. 1, а.с. 64-75).
		Необхідність проведення обшуку у вказаних квартирах за місцем проживання ОСОБА_6  зумовлена необхідністю відшукання у останнього речей і документів, які мають значення для кримінального провадження № 52021000000000596 від 15.12.2021 з огляду на те, що у вказаному провадженні орган досудового розслідування здійснює досудове розслідуванням за фактом можливого залучення  ОСОБА_10 , як власником та безпосереднім чи опосередкованим керівником групи компаній, які займаються збутом медичних виробів та медичного обладнання,  ОСОБА_6 як керівника суб`єкта господарювання - ТОВ «ОРТОІМПЕКС», з метою заволодіння виділеними на реалізацію Проекту «Створення сучасної клінічної бази для лікування онкологічних захворювань у «Національному інституті раку» бюджетними коштами у сумі 700 000 000 грн. Так, ОСОБА_10 , маючи вплив в медичній галузі, розробив план встановлення контролю над діяльністю Національного інституту раку під час реалізації Проекту «Створення сучасної клінічної бази для лікування онкологічних захворювань у «Національному інституті раку». Такий план передбачав проведення публічних закупівель обладнання в порушення процедури, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі» та забезпечення подальшого укладання між «Національним інститутом раку» та наперед визначеними, підконтрольними ОСОБА_10 , суб`єктами господарювання, зокрема - ТОВ «ОРТОІМПЕКС», керівником якого був ОСОБА_6 , договорів на придбання медичного обладнання та/або медичних виробів. Діяльність вказаних осіб полягала у підшукуванні співучасників, які б сприяли встановленню контролю над діяльністю «Національного інституту раку», усуненні перешкод, створення імітації конкурентності торгів та виконання інших поточних завдань (т. 1, а.с. 52-75). 
		20 грудня 2022 року, на виконання вказаних ухвал, детективами Національного антикорупційного бюро України було проведено обшук у квартирах АДРЕСА_5 за місцем проживання ОСОБА_6 , яка на праві власності належить ОСОБА_20 , під час якого було відшукано та вилучено речі ОСОБА_6 , зокрема - мобільний телефон Apple IPhone 11 Pro Мах, в якому використовувався номер стільникового зв`язку НОМЕР_1 , ІМЕІ та серійний номер не встановлено, так як мобільний телефон був заблокований; мобільний телефон Apple IPhone 8 Plus, в якому використовувався номер стільникового зв`язку НОМЕР_2 , ІМЕІ та серійний номер не встановлено, так як мобільний телефон був заблокований; ноутбук НP ProBook 430G3, s/n 5GD5485126 (т. 1, а.с. 76-84). 
		У подальшому, 21.12.2022 старшим детективом вказані мобільні телефони та ноутбук були визнані речовими доказами (т.1, а.с. 50-51), та прокурором 22.12.2022 подано клопотання до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, у якому він прохав накласти на вказані речі арешт (т.1, а.с. 1-16, т.2, а.с. 83). 
		Необхідність накладення арешту обгрунтована тим, що існує необхідність у збереженні речових доказів, тобто запобіганні можливості приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити чи перетворити інформацію, яка зберігається на мобільних телефонах і яку можна використати як доказ у кримінальному провадженні.
		Крім того, існує необхідність проведення експертного дослідження з метою подолання системи логічного захисту та виявлення інформації, зокрема видаленої, у тому числі - стосовно спілкування осіб, причетних до вчинення злочину, обговорення злочинних планів та намірів, реалізації домовленостей щодо вчинення злочину. 
		Необхідність проведення такого експертного дослідження, зокрема, обумовлена тим, що ОСОБА_6 20.12.2022 намагався взагалі не допустити детективів Національного антикорупційного бюро України до проведення обшуку, а під час обшуку намагався ввести їх в оману, повідомивши, що викинув мобільні телефони у вікно. Після 30 хвилин пропозицій детективів видати телефони, ОСОБА_6 повідомив, що сховав їх до шафи і все ж таки видав детективам. Логічний захист із вказаних телефонів знімати відмовився. У ноутбуці, що ОСОБА_6 видав детективам Національного антикорупційного бюро України добровільно, останні виявили інформацію, що може мати значення для кримінального провадження № 52021000000000596 від 15.12.2021 (файли у папці «Инст рака»). У зв`язку з наведеним, було прийнято рішення про вилучення відповідних матеріальних носіїв інформації для організації подальшого експертного дослідження (т.1, а.с. 76-84).
		При цьому колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування характерних рис електронного документа, якими є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Встановлена законодавцем заборона на вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, комп`ютерної техніки тощо безпосередньо пов`язана із існуванням можливості копіювання інформації, яка на них знаходиться без вилучення носіїв, які самі по собі не мають доказового значення у конкретному кримінальному провадженні, а тому їх вилучення не буди сприяти досягненню основних завдань кримінального провадження.
		В той же час, наведене не свідчить про те, що у разі неможливості з технічних причин здійснити копіювання інформації, такий носій має бути повернутий володільцю. В такому випадку, орган досудового розслідування має вжити відповідних процесуальних заходів, визначених положеннями КПК України, для відшукання, дослідження, фіксації та збереження відповідної інформації, зокрема шляхом проведення експертного дослідження.
		Колегія суддів виходить з того, що на даному етапі досудового розслідування (на час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна) інформація, яка ймовірно міститься на вилучених телефонах та ноутбуці може мати значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, не може бути скопійована у необхідному обсязі, що обумовило б можливість повернення самих матеріальних носіїв інформації власнику. В свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можлива за результатами проведення експертного дослідження.
		А тому у розумінні КПК України як самі телефони і ноутбук, так і відповідні електронні файли, що у них містяться, наразі мають значення для здійснюваного кримінального провадження. 
		З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для накладення арешту на мобільний телефон Apple IPhone 11 Pro Мах, мобільний телефон Apple IPhone 8 Plus та ноутбук НP ProBook 430G3, s/n 5GD5485126, так як існують достатні підстави вважати, що на них може знаходитися інформація, у тому числі та, яка підлягає відновленню після видалення, що може мати значення для кримінального провадження № 52021000000000596. 
		В судовому засіданні під час апеляційного розгляду прокурор повідомив, що лише після проведення обшуку та вилучення відповідних носіїв інформації - 04.01.2022 старшим детективом Національного антикорупційного бюро України із залученням спеціаліста було здійснено огляд вилучених мобільних телефонів, за результатами якого не вдалось їх розблокувати, а постановами від 05.01.2023 було призначено комплексні телекомунікаційні та комп`ютерні експертизи вказаних телефонів. Вказане підтверджує мотиви сторони обвинувачення при прийнятті рішення на вилучення матеріальних носіїв інформації, однак жодним чином не впливає на оцінку судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду, оскільки чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не встановлює безумовну обов`язковість присутності спеціаліста під час проведення обшуку, а наявність процесуальних рішень про призначення експертного дослідження матеріальних носіїв інформації не обов`язковою умовою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
		Крім того, виходячи із матеріалів, доданих до клопотання про арешт майна, та доводів, наведених прокурором у судовому засіданні, причетність ОСОБА_6 до подій, розслідування щодо яких здійснюється у даному кримінальному провадженні, перевіряється з огляду на зафіксоване у протоколах за результатами проведення оперативно-розшукових заходів його - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж спілкування ОСОБА_6 з іншими особами стосовно Проекту «Створення сучасної клінічної бази для лікування онкологічних захворювань у «Національному інституті раку», у тому числі - із номера телефону НОМЕР_1 , який було виявлено у мобільному телефоні Apple IPhone 11 Pro Мах, що був вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 (т.1, а.с.76-84, т.2, а.с. 26-33, 34-71). 
		Таким чином, на даному етапі досудового розслідування інформація, яка ймовірно міститься на вилучених телефонах та ноутбуці може мати значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, але не може бути скопійована у необхідному обсязі, у тому числі через необхідність подолання системи логічного захисту та виявлення видалених файлів. А отже існує необхідність у розблокуванні телефонів та відновленні видаленої інформації, що надало б можливість її копіювання і подальшого повернення матеріальних носіїв інформації власнику. В свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можлива виключно після її належного встановлення спеціалістами кримінальної лабораторії УАОІ Національного антикорупційного бюро України та за результатами подальшого проведення експертного дослідження. 
		Разом з тим, з огляду на встановлені колегією суддів обставини, слідчий суддя дійшла вірних висновків, що накладення арешту на мобільний телефони та ноутбук здатне забезпечити виконання завдання щодо запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна, є розумним та співрозмірним обмеженням права власності останнього відносно завдань кримінального провадження № 52021000000000596 та не має для ОСОБА_6 наслідків, які б не виправдовували такий ступінь втручання у його права. А тому Суд відхиляє доводи апеляційної скарги у наведеній частині.
		       
		Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині недотримання процесуальних строків, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна та розгляду слідчим суддею такого клопотання, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		В своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду адвокат ОСОБА_22 наполягав на недотриманні особою, яка звернулась до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, встановленого абз.2 ч.5 ст.171 КПК України, в межах якого клопотання про арешт майна повинно бути подане слідчому судді (48 годинного строку з моменту вилучення майна). Крім того, адвокатом зазначено про порушення 72 годинного строку, встановленого ч.6 ст.173 КПК України, протягом якого слідчий суддя був зобов`язаний розглянути відповідне клопотання. Наслідком вказаних порушень мало бути повернення вилученого майна володільцю - ОСОБА_6 .
		Колегія суддів не може погодитись з такими доводами адвоката ОСОБА_6 , виходячи із наявних матеріалів судового провадження та відповідного тлумачення положень Кримінального процесуального законодавства.
		Як вбачається з матеріалів судового провадження, проведення слідчої дії - обшуку за місцем проживання  ОСОБА_6 було закінчено о 13 годині 35 хвилин 20.12.2022 (т. 1, а.с. 76-84). В свою чергу, клопотання про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення вказаної слідчої дії, було спрямоване слідчому судді Вищого антикорупційного суду 22.12.2022 (т. 2, а.с. 83). Дана обставина не заперечувалась адвокатом ОСОБА_7 в ході судового засідання (т.2, а.с.187-191).
		Виходячи із наявних у розпорядженні колегії суддів матеріалів провадження, неможливо дійти беззаперечного висновку про те, що клопотання про арешт майна було спрямоване засобами поштового зв`язку на адресу Вищого антикорупційного суду за межами процесуального строку, встановленого абз. 2 ч.5 ст.171 КПК України.
		Окремо, колегія суддів звертає увагу на наступне. Заперечуючи вищенаведені доводи адвоката ОСОБА_6 , прокурор у судовому засіданні зазначив про свою незгоду з необхідністю дотримання вказаних процесуальних строків, оскільки такі строки мають застосовуватись виключно до клопотань про арешт тимчасово вилученого майна, однак в даному випадку майно, вилучене в ході обшуку 20.12.2022 не має статусу тимчасово вилученого, оскільки дозвіл на його відшукання був безпосередньо наданий в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.12.2022 про надання дозволу про проведення обшуку.
		Однак колегія суддів не може погодитись з таким тлумаченням прокурором норм кримінального процесуального закону.
		Відповідно до ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Частиною 2 зазначеної норми передбачено, що на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
		Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України під час обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		Зміст ст.235 КПК України, а також наведені положення ст. 236 КПК України недвозначно свідчать про те що ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи, не є тим рішенням суду, на підставі якого можливе позбавлення або обмеження права власності, оскільки такою ухвалою надається дозвіл лише на відшукання певних речей та предметом її регулювання є втручання у право особи на недоторканість житла чи іншого володіння.
		В силу вимог ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
		У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (ч. 5 ст. 171 КПК України).
		Сукупний аналіз вищезазначених норм кримінального процесуального законодавства вказує на те, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається. Крім того, задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.
		Дозвіл на відшукання певних речей, який надається слідчим суддею, не створює умов для їх автоматичного арешту. Натомість, вилучення речей, щодо яких надано дозвіл на відшукання, та як наслідок - набуття такими речами статусу тимчасово вилученого майна, відбувається виключно за наявності достатніх підстав вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено ( ч. 2 ст. 167 КПК України).
		Дотримання умов, за яких майно набуває статусу тимчасово вилученого, відповідає вимогам ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до яких будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який створює таке обмеження, повинен мати належні правові підстави для його здійснення.
		Набуття вилученими речами статусу тимчасово вилученого майна створює правові підстави задля перевірки наявності відповідних фактичних обставин для його вилучення та утримання у сторони обвинувачення.
		Крім того, вимогами ч. 1 ст. 100 КПК України закріплено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
		Резюмуючи наведене, колегія суддів зазначає, що усе майно, вилучене під час обшуку, має статус тимчасово вилученого майна безвідносно того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання. З метою ж недопущення необґрунтованого обмеження права власності особи під час кримінального провадження законодавцем визначений строк, у межах якого слідчий/прокурор зобов`язані звернутись із клопотанням про його арешт. Або ж у іншому випадку якнайшвидше повернути таке майно власнику. А вже потім за наслідком арешту майна на підставі судового рішення правовий режим вилученого майна із режиму «тимчасово вилучене майно» трасформується у «арештоване майно» із відповідною правовою підставою, визначеною ч. 2 ст. 170 КПК України (як речовий доказ, предмет спеціальної конфіскації, конфіскації або майно, що може бути предметом відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення).
		Щодо недотримання слідчим суддею строків розгляду клопотання про арешт майна, встановлених ч.6 ст.173 КПК України, то такі доводи оцінюються колегією суддів наступним чином.
		23.12.2022 канцелярією Вищого антикорупційного суду було зареєстровано клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про арешт майна, вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 (т.1, а.с. 1-16).
		Того ж дня протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду було визначеного слідчого суддю (т.2, а.с. 84). 
		26.12.2022 учасників судового засідання (детектива Національного антикорупційного бюро та власника майна ОСОБА_6 ) було повідомлено про призначення судового розгляду на 15 годину 00 хвилин 28 грудня 2022 року (т.2, а.с. 85). 
		28.12.2022 року від представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 надійшло клопотання, у якому останній, зокрема, прохав відкласти розгляд клопотання про арешт майна на іншу зручну для суду дату (т.2, а.с. 86 - 86 (зворотна сторона)). 
		Слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 28.12.2022 року було задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 та відкладено судовий розгляд на 10 годину 00 хвилин 29.12.2022, про що було повідомлено останнього (т.2, а.с. 92-94).
		29.12.2022 року адвокат ОСОБА_7 повідомив слідчого суддю про неможливість прибуття у зв`язку з оголошенням у м. Києві повітряної тривоги і, крім того, зазначив, що його було викликано з порушенням вимог ст.135 КПК України, а також вказав про бажання бути присутнім у судовому засіданні (т.2, а.с. 95).
		29.12.2022 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду здійснено судовий розгляд клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про арешт майна, належного ОСОБА_6 , із постановленням ухвали про арешт майна (т.2, а.с. 99-100). 
		Посилання адвоката ОСОБА_7 на порушення порядку виклику, визначеного ст. 135 КПК України, відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що останній був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду та у нього був достатній час для підготовки та прибуття за викликом. Крім того, слідчий суддя відкладав судовий розгляд саме за клопотанням представника ОСОБА_7 (т.2, а.с. 86 - 86 (зворотна сторона)), однак, з метою дотримання приписів ст. 28 КПК України мав здійснити судовий розгляд якнайшвидше.
		Щодо доводів апеляційної скарги в тій частині, що недотримання вказаних процесуальних строків обумовлює постановлення слідчим суддею рішення про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, колегія суддів виходить із наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
		Колегія суддів констатує, що недотримання строку, встановленого нормами ч.6 ст.173 КПК України, не віднесено законодавцем до підстав для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
		Відповідно до ч. 1 ст. 113 КПК України визначає процесуальні строки як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
		Оскільки за своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них виступають засобом реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників правовідносин, то й процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки.
		Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Саме строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв`язку із закінченням строку можливості реалізувати право.
		Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку.
		При цьому, розгляд клопотання поза строком, визначеним ч.6 ст.173 КПК України, породжує обов`язок для сторони обвинувачення вчинити певні дії, однак не породжує обов`язку слідчого судді чи суду прийняти інше рішення по суті клопотання, ніж визначене ст.173 КПК України - задовольнити клопотання або відмовити в його задоволенні. Будь-яке інше судове рішення по суті клопотання про арешт майна, зокрема про зобов`язання повернути вилучене майно, буде виходити за межі повноважень, якими наділений слідчий суддя/суд чинним процесуальним законодавством.
		Таким чином, колегія суддів відхиляє вимоги апеляційної скарги в наведеній частині.
		 
		Колегія суддів звертає увагу, що під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції зобов`язаний надати оцінку обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, виходячи із тих наявних фактів та доказів, якими оперував слідчий суддя на час його постановлення. Як встановила колегія суддів, на момент здійснення розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя цілком правомірно встановила правову підставу для арешту майна - з метою забезпечення збереження речових доказів та відповідність вилученого у ОСОБА_6 майна (мобільних телефонів та ноутбуку) критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
		Водночас, колегія суддів звертає увагу, що власник майна не позбавлений права звернутись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в поряду і з підстав, передбачених ч.1 ст.174 КПК України.
		Інших доводів, які б свідчили про існування безумовних підстав для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022, апеляційна скарга представника ОСОБА_7 не містить. 
		 
		5. Висновки суду
		Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
		Оцінивши відповідним чином доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .
		Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022 - без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий:                          ОСОБА_2 
		 
		Судді:                                          ОСОБА_3 
		 
		                                                                                 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...