Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 492/1529/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2023.
Дата набрання законної сили: 25.01.2023
Номер судового провадження: 61-10006ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		              
		25 січня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 492/1529/19
		провадження № 61-10006св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарової М. В., Лозко Ю. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                         ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати відповідача повернути сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Іскра» у розмірі 12,1 га на земельному масиві № НОМЕР_1 Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області та земельну ділянку, на яку виданий цей сертифікат.
		У березні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну позову, в якій просив визнати недійсним договір дарування від 06 вересня 2000 року, укладений між ним та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Бучацьким В. Я. і зареєстрований в реєстрі за № 5574, відповідно до умов якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 сертифікат про право на земельну частку (пай) розміром 12,1 умовно-кадастрових га серії ОД № 014267, виданий Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області 28 березня 1996 року на підставі рішення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області № 139 від 20 березня 1996 року та зареєстрований в реєстрі сертифікатів 29 березня 1996 року за № 267.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 07 вересня                    2022 року у прийнятті заяви  ОСОБА_1 про зміну предмету і підстав позову відмовлено. Заяву повернуто особі, яка її подавала.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява позивача подана без додержання вимог статті 49 ЦПК України та фактично призводить до виникнення нового предмета позову, тобто нової матеріально-правової вимоги, а також нової підстави позову (нових обставин та норм права в обґрунтування нового предмета позову).
		Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 07 вересня 2022 року повернуто.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивовна тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету і підстав позову не підлягає оскарженню окремо від рішення суду відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України.
		 
		 
		 
		 
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від                           30 вересня 2022 року.
		 
		В касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, оскільки підстави для повернення апеляційної скарги відсутні.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		10 січня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		У статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
		 
		Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
		 
		Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
		 
		Відповідно до частини другої статті  352  ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
		У частині першій статті 353 ЦПК України визначений перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. 
		Отже, оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
		 
		Згідно частини другої статті  353  ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
		Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
		Ухвала Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року, якою на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України повернута заявнику апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 07 вересня 2022 року, мотивовна тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету і підстав позову не підлягає оскарженню окремо від рішення суду відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України.
		 
		На думку колегії суддів Верховного Суду, такий висновок апеляційного суду є помилковим з наступних підстав.
		 
		За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		 
		Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		 
		Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
		 
		 
		 
		При поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України, зокрема, повернення заяви.
		 
		За приписами частини шостої статті 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена.
		 
		При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету і підстав позову не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в порядку статті 353 ЦПК України.
		 
		Разом із тим, наслідком відмови у прийнятті заяви про про зміну предмету і підстав позову є повернення такої заяви позивачу.
		 
		Про повернення заяви позивача про зміну предмету і підстав позову зазначено в резолютивній частині ухвали Арцизького районного суду Одеської області від 07 вересня 2022 року.
		 
		Водночас, пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
		 
		У справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
		 
		 
		Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
		 
		Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про зміну предмету і підстав позову є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, то на ухвалу суду про відмову у прийняті заяви про зміну предмету і підстав позову може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду. 
		 
		Близькі за змістом висновки сформульовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21). 
		 
		У справі, що переглядається, апеляційний суд не врахував, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті позову, заяви про зміну предмета або підстав позову є повернення такої заяви, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до статті 353 ЦПК України. Крім того, апеляційний суд не прийняв до уваги, що про повернення заяви позивача про зміну предмету і підстав позову зазначено в резолютивній частині ухвали Арцизького районного суду Одеської області від 07 вересня 2022 року
		 
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , що призвело до порушення норм цивільного процесуального права.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України суд підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
		 
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                               А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...