Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 531/352/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2023.
Дата набрання законної сили: 11.01.2023
Номер судового провадження: 14-117цс22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А 
		11 січня 2023 року
		м. Київ
		Справа №531/352/22
		Провадження № 14-117цс22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Сімоненко В. М.,
		суддів: Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., 
		Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
		Штелик С. П.,
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати                    Верховного Суду справи за заявою  ОСОБА_1 , заінтересована 
		особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду 
		від 13 червня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Прядкіної О. В., 
		БутенкоС. Б., Обідіної О. І.,
		УСТАНОВИЛА:
		1.            У лютому 2022 року ОСОБА_1 у порядку глави 13 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернулася із заявою про видачу обмежувального припису та просила:
		-         заборонити ОСОБА_2 строком на 6 місяців перебувати у місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (далі - адреса проживання 
		ОСОБА_1 або місце проживання ОСОБА_1 );
		-         заборонити ОСОБА_2 строком на 6 місяців наближатися на відстань менше 200 м до місця проживання ОСОБА_1 ;
		-         зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні заявницею майном, що є об`єктом права їх спільної сумісної власності, у тому числі в користуванні автомобілем марки Toyоta Land Cruiser (державний номерний знак НОМЕР_1 ), власником якого є ОСОБА_1 (далі - автомобіль Toyоta).
		2.            Заява мотивована тим, що 19 серпня 1997 року вона і ОСОБА_2 зареєстрували свій шлюб. Останні роки сімейне життя погіршувалось, а з травня 2021 року шлюбні відносини фактично припинені. Сварки із чоловіком переросли у серйозні конфлікти. ОСОБА_2 позбавив її можливості користуватися автомобілем Toyota, власником якого вона є, про що повідомлено поліцію; також не давав можливості користуватися іншим нерухомим та рухомим майном, набутим у шлюбі; позбавив особистих і спільних документів та можливості користуватися ними; віднімав телефон, який повернуто лише через працівників поліції.
		3.            Вказувала, що зазнає постійного психологічного тиску та погроз фізичною розправою з боку свого чоловіка, тому хвилюється за своє життя та здоров`я. 
		У зв`язку з такими діями чоловіка вона неодноразово викликала поліцію. 
		На підставі її заяв відкрито низку кримінальних проваджень щодо ОСОБА_2 
		за ознаками кримінального правопорушення. 
		4.            Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Видано обмежувальний припис, яким вжито такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладені на нього такі обов`язки:
		-         заборонено ОСОБА_2 строком на 3 місяці перебувати у місці проживання ОСОБА_1 ;
		-         заборонено ОСОБА_2 строком на 3 місяців наближатися на відстань ближче 100 м до місця проживання ОСОБА_1 ;
		-         зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 майном, що є об`єктом права їх спільної сумісної власності, у тому числі користуватися автомобілем Toyota.
		5.            Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що ОСОБА_2 систематично вчиняє відносно ОСОБА_1 домашнє насильство, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції посилався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19.
		6.            Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2022 року апеляційна скарга  ОСОБА_2  задоволена, рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2022 року скасоване та ухвалене нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 .
		7.            Апеляційний суд мотивував свою постанову тим, що факт неодноразового звернення заявниці до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) свідчить про наявність конфлікту між подружжям однак не підтверджує факту вчинення 
		ОСОБА_2 домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон № 2229-VIII). Зокрема, 
		між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо нерухомого та рухомого
		 майна - будинку та автомобіля Toyоta, який повинен вирішуватись шляхом звернення до суду з позовом про розподіл спільного сумісного майна подружжя, а не у спосіб видачі обмежувального припису. Це, на переконання апеляційного суду, відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах
		від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 та від 02 вересня 2020 року 
		у справі № 635/4854/19-ц.
		8.            Заборонивши ОСОБА_2 перебувати у місці постійного проживання         
		ОСОБА_1 та наближатись на відстань ближче 100 м до відповідного будинку, суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що вказаний будинок належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
		9.            У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вона просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2022 року та залишити в силі рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2022 року.
		10.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення апеляційного суду та відкрите касаційне провадження у справі. 
		11.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2022 року справа призначена 
		до розгляду.
		12.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022  року справа передана на розгляд                          Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою
		 статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), 
		для вирішення виключної правової проблеми з урахуванням змісту частини десятої статті 26 Закон № 2229-VIII, а саме у якій юрисдикції має розглядатися заява про видачу обмежувального припису за умови наявності відкритого кримінального провадження щодо ймовірного кривдника і як взаємодіють у цьому контексті частини восьма та десята статті 26 цього Закону, а також для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики стосовно таких питань: 
		-           Чи існує конкуренція зазначених норм, тобто чи виключає наявність порушеного кримінального провадження можливість розгляду питання про видачу судом обмежувального припису в порядку цивільної юрисдикції ?
		-           Якщо конкуренції не існує, чи повноважний суд в порядку цивільної юрисдикції давати кваліфікацію діям кривдника, як вчинення домашнього насильства, і чи обов`язкові встановлені судом в порядку цивільної юрисдикції обставини щодо дій кривдника для суду, який розглядає кримінальне провадження ?
		-           Якщо конкуренція існує, то саме за яких обставин наявність кримінального провадження виключається можливість розгляду питання про видачу судом обмежувального припису в порядку цивільної юрисдикції ?
		-           Чи необхідне порушення кримінального провадження саме 
		за статтею 126-1 КК України (домашнє насильство) або ж достатнім є порушення будь-якого кримінального провадження, яке фактично пов`язане із домашнім насильством (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19 
		(провадження № 51-4000км19)) ?
		-           Чи достатньо реєстрації в ЄРДР відповідного кримінального провадження, або ж необхідно щоб кривднику була вручена підозра, пред`явлене обвинувачення, або ж постановлений щодо нього вирок ?
		-           В якому порядку, на якій стадії кримінального провадження та на підставі чийого клопотання (подання, звернення) суд може застосувати до кривдника обмежувальні заходи, передбачені статтею 194 КПК України чи 
		статтею 91-1 КК України? Чи може потерпілий (потерпіла) від кримінального провадження самостійно ініціювати перед судом вжиття таких заходів? 
		В якому порядку ?
		13.         Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати                                   Касаційного цивільного суду, направляючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилався, зокрема на те що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
		14.         Тобто суд послався на відхід від меж доводів касаційної скарги, однак при цьому мотивів такого відходу не навів.
		15.         Також Верховний Суд посилався на висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 12 лютого 
		2020 року у справі № 453/225/19 (провадження № 51-4000км19), яким розтлумачено поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством».
		16.         Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати                      Касаційного цивільного суду вказав, що про виключність правової проблеми у цій справі також свідчить наявність великої кількості справ про домашнє насильство, які неодноразово були предметом розгляду Верховного Суду.
		17.         Зокрема, наведено висновки, викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року (справа № 646/3036/20, провадження № 61-5055св21) та від 24 лютого 2021 року (справа № 570/2528/20, провадження № 61-16103св20) про те, що відповідно до частини десятої 
		статті 26 Закону № 2229-VIIIу разі порушення кримінального провадження у зв`язку із вчиненням домашнього насильства необхідно врахувати перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, 
		яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також те, що порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.
		18.         Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року (справа № 404/5203/19) зробив висновок, що «сам по собі факт того, що особа не притягалася до юридичної відповідальності, не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних».
		19.         У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 
		від 27 листопада 2019 року (справа № 753/23624/18) та від 28 квітня 2020 року 
		(справа № 754/11171/19) суд дійшов висновку, що наявність витягу з ЄРДР стосовно заінтересованої особи, існування декількох відкритих кримінальних проваджень про нанесення заінтересованою особою тілесних ушкоджень заявнику породжує існування високого рівня вірогідності продовження чи повторності вчинення домашнього насильства, а отже, є підставами для застосування обмежувального припису.
		20.         Натомість, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 5 вересня 2019 року ( справа № 756/3859/19), від 30 січня 2020 року (справа № 545/744/19), від 06 лютого 2020 року (справа № 753/8626/19), від 05 березня 2020 року (справа № 755/5273/19), від 02 вересня 2020 року (справа № 635/4854/19-ц), від 10 лютого 2021 року (справа № 761/49109/19) існує інший підхід про те, що наявність зареєстрованих кримінальних проваджень без остаточних рішень по ним є недостатніми підставами для задоволення заяв про видачу обмежувального припису відповідно до Закону № 2229-VIII.
		21.         Згідно із частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		22.         Відповідно до частини першої статті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
		23.         Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		24.         На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення у справах «C. Дж. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria), заява №1365/07, 24 April 2008,  пункт 39; «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine), заява № 21722/11, пункт 170).
		25.         ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах  «Кантоні проти Франції»  від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France), заява № 17862/91,                                       пункти 31, 32; «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року                                  (Vyerentsov v. Ukraine), заява № 20372/11, пункт 65).
		26.         Дотримання принципу правової визначеності ЄСПЛ пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
		27.         При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 
		статті 6 Конвенції, враховується: 1) наявність «глибоких та довгострокових розходжень» у відповідній судовій практиці національних судів; 2) чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей та 3) чи були такі механізми запроваджені і, якщо так, то чи були вони ефективні.
		28.         Так, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.
		29.         Крім того, виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права у подібних та/або у тотожних правовідносинах та судами декількох юрисдикцій, у зв`язку із чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами норм права та неоднакового вирішення спорів з однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.
		30.         Разом з тимКасаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, мотивуючи ухвалу від 14 грудня 2022 року,не навів жодного прикладу розгляду заяв про застосування обмежувального припису в інших юрисдикціях, які б свідчили про те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		31.         При цьому у вищевказаних постановах Верховного Суду, на які посилається колегія суддів Касаційного цивільного суду (пункти 17 - 20 цієї ухвали), суперечності стосуються аналізу наявності кримінальних проваджень як факту підтвердження наявності домашнього насильства, тобто суперечності стосуються оцінки доказів, що здійснюється судом відповідно до обставин справи. 
		32.         Крім того, Велика Палата підкреслює, що оцінка доказів відповідно до положень ЦПК України до повноважень суду касаційної інстанції не входить.
		33.         Велика Палата Верховного Суду зауважує, що аналіз судової практики, здійснений на підставі інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, не виявив виключної правової проблеми із зазначеного питання з урахуванням кількісного та якісного критеріїв, глибоких та довгострокових розходжень у відповідній судовій практиці або наявності загрози таких розходжень.
		34.         З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, зазначені в ухвалі від 14 грудня 2022 року, не свідчать про наявність виключної правової проблеми та висновок про таку виключність є передчасним, що не позбавляє Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду усунути такі суперечності та розтлумачити вищезазначену правову проблему самостійно.
		35.         Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, то відсутні й підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		36.         Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата                           Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи                                   Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах,           викладеного          в          раніше           ухваленому        рішенні
		 
		Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд                             Великої Палати.
		37.         Отже, справу № 531/352/22 разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2022 року слід повернути відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду, відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		1.            Справу № 531/352/22 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована 
		особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду 
		від 13 червня 2022 року, повернути відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                         В. М. Сімоненко
		Судді:                  В.  В. Британчук                                     К. М. Пільков
		І. В. Григор`єва                                      О. Б. Прокопенко
		М. І. Гриців                                           О. М. Ситнік 
		Ж. М. Єленіна                                       І. В. Ткач
		І. В. Желєзний                                       О. С. Ткачук
		Л. Й. Катеринчук                                   В. Ю. Уркевич
		Г. Р. Крет                                              С. П.  Штелик
		Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...