Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/5751/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2023. Зареєстровано: 31.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2023.
Дата набрання законної сили: 27.06.2023
Результат оскарження 27.06.2023 Третій апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ 
		30 січня 2023 року Справа № 280/5751/22  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до секретаря Запорізької міської ради Куртєва Анатолія Валентиновича, що тимчасово здійснює повноваження Запорізького міського голови, виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі,- 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до секретаря Запорізької міської ради Куртєва Анатолія Валентиновича, що тимчасово здійснює повноваження Запорізького міського голови (далі відповідач-1), виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі відповідач-2), в якому просить суд:
		-визнати протиправними та скасувати розпорядження відповідача-1 від 26.09.2022 №230р «Про проведення службового розслідування» (далі - розпорядження №230);
		-поновити позивачу службові повноваження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району.
		Разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 4 розпорядження №230р в частині відсторонення його від виконання службових обов`язків голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району.
		Автоматизованою системою документообігу суду вказана справа була розподілена судді Духневичу О.С.
		Розглянувши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову заяви, суддя Духневич О.С. встановив наявність підстав для самовідводу судді.
		Ухвалою суду від 03.10.2022 задоволено самовідвід судді Духневича О.С. в адміністративній справі № 280/5751/22 за позовом ОСОБА_1 до секретаря Запорізької міської ради Куртєва Анатолія Валентиновича, що тимчасово здійснює повноваження Запорізького міського голови, до виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії.
		Після повторного розподілу автоматизованою системою документообігу справи між суддями вказана справа була розподілена судді Стрельніковій Н.В.
		Ухвалою суду від 03.10.2022 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
		Ухвалою судді від 05.10.2022 позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено десятиденний строк від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, які були ним усунені у визначений строк.
		Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою суду від 07.11.2022 відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 
		В обгрунтування позовних вимог позивач у позові зазначає наступне. Відповідачем-1 було видано розпорядження міського голови від 26.09.2022 №230р «Про проведення службового розслідування». Також спірним розпорядженням позивача відсторонено від виконання службових повноважень голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району. Позивач вважає вищезазначене розпорядження протиправним, безпідставним, таким, що порушує права Позивача, а отже є таким, що підлягає скасуванню. Зокрема, позивач зазначає, що Запорізька міська рада, станом на сьогоднішній день, не має права притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки сплив строк на притягнення до вказаної відповідальності. Так, 29.08.2022 року, відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за нібито корупційне правопорушення. Із адміністративних матеріалів вбачається, що події щодо інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, відбувались 01.12.2021 року, коли позивач надав доступ працівникам поліції до гаражного приміщення де зберігався плавзасіб. Отже, момент (дата) виявлення працівниками поліції нібито корупційного правопорушення, є 01.12.2021 року. В той же час, в грудні місяці 2021 року Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України розпочало перевірку обставин по можливому адміністративному правопорушенню, про що стало відомо Запорізькій міській раді та секретарю Запорізької міської ради, що тимчасово здійснює повноваження Запорізького міського голови. Тобто, 10.12.2021 року, Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України скерувало до Запорізької міської ради запит № 5668/55/107/01-2021 щодо надання документів відносно голови районної адміністрації ЗМР по Дніпровському району ОСОБА_1 . На вказаний запит, Запорізькою міською радою, 22.12.2021 року, було надано відповідь із відповідними копіями документів. Тобто, УСР в Запорізькій області фактв.
		Також, позивач посилається не те, що як вбачається з розпорядження № 230 від 26.09.2022 року, секретарем міської ради, було утворено комісію, головою якої зазначено - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З наведеного не зрозуміло все ж таки хто є головою комісії, оскільки відповідно до чинного законодавства, голова дисциплінарної комісії - це одноособова посада. Окрім зазначеного, до складу комісії з проведення службового розслідування включено ОСОБА_4 , який є заступником голови районної адміністрації ЗМР по Дніпровському району, тобто заступником позивача. У позивача такий склад комісії викликає сумніви щодо її неупередженості та законності, оскільки Законом заборонено включати підпорядкованих осіб до складу комісії. Також, позивач вважає встановлені спірним розпорядженням строки проведення службового розслідування незаконними, оскільки відповідач у своєму розпорядженні зазначив строки службового розслідування з 26.09.2022 року по 25.11.2022 року, тобто на 60 днів. Позивач зазначає, що відповідачем не аргументовано саме потреби у продовженні строку дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 до 60 днів. Порушенням є те, що до 60 днів службове розслідування можна продовжити, а відповідачем було одразу встановлено 60 днів на проведення службового розслідування. 
		Крім того позивач зазначає, що з оскаржуваного розпорядження не вбачається, що відповідачем включено до складу комісії секретаря. Тобто, не відомо хто буде здійснювати організаційне забезпечення роботи дисциплінарної комісії, формувати порядок денний засідань дисциплінарної комісії, забезпечувати ведення, формування та зберігання протоколів засідань дисциплінарної комісії, формувати матеріали дисциплінарної справи, їх зберігати, ознайомлювати із матеріалами дисциплінарної справи членів дисциплінарної комісії та державного службовця та здійснювати інші повноваження, які пов`язані із забезпеченням діяльності дисциплінарної комісії. На підставі наведеного позивач стверджує, що дисциплінарна комісія працює у незаконному складі, з багатьма порушеннями Порядку та законодавства України.
		З вищенаведених підстав позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати спірне розпорядження.
		У поданому до суду спільному відзиві відповідач-1 та відповідач-2 позовні вимоги не визнали та проти позову заперечували з підстав, викладених у ньому. Зазначили, що розпорядження №230 видане в межах повноважень та у відповідності до Конституції і Законів України, оскільки відповідач на день винесення спірного розпорядження здійснював повноваження міського голови та діяв відповідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Також відповідачі зазначили, що підставою для проведення службового розслідування за розпорядженням №230 було виявлення факту недодержання позивачем антикорупційного законодавства, що містився у постанові Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2022 у справі №334/3614/22 за результатом розгляду протоколу від 29.08.2022 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відносно позивача, що є порушенням п.1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Тому визначена розпорядженням №230 підстава повністю відповідає підставі, визначеній постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - Порядок №950).
		Відповідачі наголошують, що розпорядження №230 відповідає вимогам, встановленим Порядком №950 до рішення про проведення службового розслідування, а саме: склад, предмет, дата почату та закінчення розслідування, строк його проведення. Також зазначили, що відсторонення позивача від виконання службових обов`язків відповідає п. 3 Порядку №950. У відзиві відповідачі стверджують, що розпорядження №230 не створює для позивача жодних юридичних прав чи обов`язків, а є лише юридичним оформленням рішення керівника органу щодо проведення службового розслідування, визначає склад комісії та регламентує порядок її дій. Факт видання спірного розпорядження не порушив прав позивача, оскільки не є підставою для притягнення до відповідальності. Позовна заява не містить обставин та будь-яких інших посилань щодо порушення прав позивача відповідачем-2. Позивачем не обгрунтовано порушення розпорядженням №230 права на працю, оскільки виплата позивачеві заробітної плати здійснюється районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району, а спірним розпорядженням жодним чином не вирішило питання про не нарахування та не виплату позивачу заробітної платні. У відзиві відповідачі зазначають, що вимога позивача про поновлення йому повноважень голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району є неефективним способом захисту позивачем свого права, оскільки на момент звернення до суду позивача було відсторонено від виконання службових обов`язків, а наразі він звільнений за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Також відповідачі зазначають, що запит Управління стратегічних розслідувань ДСР Національної поліції Україні від 10.12.2021 не містив інформації про фактичні обставини перевірки відносно Позивача, тому не було підстави для проведення після отримання даного запиту службового розслідування відносно позивача. Чинне законодавство не містить строків початку службового розслідування з моменту вчинення дисциплінарного проступку. На правовідносини, що є предметом даної адміністративної справи не поширюється дія 
		На підставі викладеного, відповідачі просять суд у задоволенні позову відмовити.
		Позивач надав відповідь на відзив від 22.12.2022, у якій зазначив, що службове розслідування за розпорядженням №230 було призначене всупереч п. 4 Порядку №950 та п.2 ст. 148 КЗпП України, оскільки відповідач-1 дізнався про можливе порушення позивачем Закону України «Про запобігання корупції» із запиту Управління стратегічних розслідувань ДСР Національної поліції Україні від 10.12.2021; у розпорядженні №230 не зазначено, з яких підстав відсторонено позивача, тому таке відсторонення є незаконним; порушення прав позивача відбулося у зв`язку з не виплатою йому заробітної плати.
		Відповідачі не скористалися своїм право на подання заперечень на відповідь на відзив.
		Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
		Заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. Зрозділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, отже, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
		З`ясовуючи те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
		У запиті Управління стратегічних розслідувань ДСР Національної поліції від 10.12.2021 №5668/55/107/01-2021 без викладення фактичних обставин було зазначено про проведення заходів з відпрацювання інформації про можливу наявність в діяннях позивача складу правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-7 КУпАП.
		Розпорядженням міського голови від 09.09.2022 №1493 к/тр «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків» у зв`язку із зверненням управління стратегічних розслідувань ДСР Національної поліції від 30.08.2022 №2293/55/107/01-2022 позивача відсторонено від виконання службових обов`язків голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району до закінчення розгляду справи судом.
		Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2022 у справі №334/3614/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-7 КУпАП було закрито на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
		Відповідач-1, який тимчасово здійснює повноваження Запорізького міського голови з моменту дострокового припинення повноважень Запорізькою міського голови і до моменту початку повноважень Запорізького міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії Запорізької міської ради, обраної на чергових місцевих виборах, видано розпорядження Запорізького міського голови від 26.09.2022 №230р «Про проведення службового розслідування», згідно пункту 1 та 4 якого визначено провести службове розслідування стосовно позивача з відстороненням його від виконання службових обов`язків голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району на час службового розслідування.
		Не погоджуючись із вищенаведеним розпорядженням, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
		Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
		Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначені Законом України від 07.06.2001 №2493-111 «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон №2493-111).
		Статтею 1 Закону № 2493-III встановлено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
		Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ч.1 ст. 2 Закону № 2493-III).
		Відповідно до Посадової інструкції голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, з якою позивач ознайомлений під розпис 04.02.2022, голова райадміністрації безпосередньо підпорядковується міському голові, призначається на посаду і звільняється з посади міським головою відповідно до чинного законодавства України (п.1.1. Розділу 1 Посадової інструкції).
		Пунктом 1.3. Розділу 1 Посадової інструкції встановлено, що голова райадміністрації повинен знати Конституцію України, закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про запобігання корупції».
		Голова райадміністрації очолює адміністрацію, здійснює керівництво її діяльністю, спрямовує, координує та контролює її діяльність, несе персональну відповідальність за виконання покладених на адміністрацію завдань і здійснення нею своїх функцій (п. 2.1 Розділу 2 Посадової інструкції).
		Відповідно до п.2.4. Розділу 2 Посадової інструкції голова райадміністрації призначає на посади та звільняє з посад службовців та обслуговуючий персонал районної адміністрації.
		До основних обов`язків голови райдміністрації також віднесено представлення районної адміністрації у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами (п. 2.16. Розділу 2 Посадової інструкції).
		Норми аналогічного змісту містить Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Комунарському, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському району, затверджене рішенням Запорізької міської ради від 23.04.2021 №74. А саме, пункти 2.1, 2.5, 2.17 Розділу 2 Положення про РА.
		Позивач, займаючи посаду голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, був посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування, а отже на нього розповсюджувалися вимоги Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а не Закону України «Про державну службу».
		Згідно ст. 8 Закону № 2493-III основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.
		Порядок проведення службових розслідувань відносно посадових осіб, здійснюється на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 «Про затвердження порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
		Натомість, згідно вимог Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1039 від 04.12.2019, на яку посилається позивач, передбачено, що вона визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців.
		У зв`язку з наведеним вище, суд відхиляє твердження позивача про поширення на спірні правовідносини, що є предметом даного судового спору, норм Порядку №1039.
		Відповідно до Порядку №950 стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:
		-у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;
		-у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;
		- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;
		- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (далі - керівник органу) (пункт 1 Порядку № 950).
		Так, в оскаржуваному розпорядженні № 230р від 26.09.2021 «Про проведення службового розслідування» підставою проведення службового розслідування відносно позивача стало виявлення факту недодержання головою районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району ОСОБА_1 антикорупційного законодавства, що містяться у постанові Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2022 у справі №334/3614/22 за результатом розгляду протоколу від 29.08.2022 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відносно голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району ОСОБА_1 .
		Отже, підставою для проведення службового розслідування стало - недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, що повністю відповідає підставі, передбаченій Порядку №950.
		Пунктом 2 Порядку № 950 встановлено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).
		Відповідно до ст. 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
		Абзацем 5 частини 1 статті 10 Закону № 2493-III встановлено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування (крім виборних посад) здійснюється на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
		До повноважень міського голови статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених ч.2 ст, 21 Закону України "Про культуру".
		Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Відповідно до п.1.1 Роздіду 1 Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Комунарському, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському району, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 23.04.2021 №75 райадміністрація є виконавчим органом Запорізької міської ради в районі.
		Районна адміністрація є складовою частиною єдиної системи місцевого самоврядування у місті. Районна адміністрація підзвітна та підконтрольна міській раді, підпорядкована виконавчому комітету міської ради, міському голові (п. 1.2 Розділу 1 Положення про РА).
		Пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про РА голова районної адміністрації очолює відповідну районну адміністрацію, здійснює керівництво її діяльністю, спрямовує, координує та контролює її діяльність, несе персональну відповідальність за виконання покладених на адміністрацію завдань і здійснення нею своїх функцій, безпосередньо підпорядковується міському голові.
		Отже, посада голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району законодавством про службу в органах місцевого самоврядування віднесена до посад, на які особи призначаються міським головою.
		З системного аналізу наведених вище норм вбачається що Запорізький міський голова є керівником органу, в якому працює позивач, як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у розумінні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування.
		У зв`язку з прийняттям Запорізькою міською радою рішень від 29.09.2021 №4 «Про дострокове припинення повноважень Запорізького міського голови» та від 29.09.2021 №5 «Про здійснення повноважень міського голови», з 29.09.2021 секретар Запорізької міської ради Куртєв Анатолій Валентинович здійснює повноваження Запорізького міського голови та діє в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», як для міського голови.
		Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач-1 є уповноваженою особою на прийняття рішення щодо призначення відносно позивача службового розслідування.
		Щодо відсторонення спірним розпорядженням відповідача від посади суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
		Відповідно до абз.1 п. 4 Порядку № 950 службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.
		Конструкція даної норми свідчить про те, що рішення про відсторонення від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення на час проведення службового розслідування приймається керівником шляхом оформлення відповідного рішення.
		У даному випадку керівник самостійно приймає таке рішення в межах дискреційних повноважень з урахуванням конкретних обставин.
		Інші норми пункту 4 Порядку №950 «Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від здійснення повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, якщо інше не передбачено Конституцією України» та «Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від здійснення повноважень за рішенням керівника органу до закінчення розгляду справи судом», не стосуються загального правила (загальної норми), яка викладена у першому абзаці пункту 4: «Службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу», а лише конкретизують окремі самостійні випадки відсторонення особи від здійснення повноважень, які стосуються різних підстав та різних процедур проведення службового розслідування.
		Щодо відповідності розпорядження №230 вимогам Порядку №950.
		Пунктом 3 Порядку № 950 передбачено, що рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
		Зокрема, у розпорядженні № 230р визначено склад комісії (п. 3 розпорядження №230), п. 2 спірного розпорядження містить визначення предмету даного службового розслідування відносно позивача, а у п. 6 встановлений строк проведення розслідування з визначенням дати початку та дати його закінчення (з 26.09.2022 по 25.11.2022).
		Отже, розпорядження №230 відповідає вимогам, встановленим п. 6 Порядку №950.
		Доводи позивача про зазначення у спірному розпорядженні у складі комісії двох голів та особи, яка є заступником позивача на думку суду не впливають на правомірність призначення спірним розпорядженням службового розслідування, оскільки судом встановлено наявність передбачених законодавством підстав для проведення такого службового розслідування. Також, пунктом 3 Порядку №950 зокрема передбачено, що члени комісії з проведення службового розслідування у разі виникнення в них реального чи потенційного конфлікту інтересів зобов`язані письмово повідомити про це керівникові органу. Керівник органу за результатами розгляду отриманого від члена комісії з проведення службового розслідування повідомлення про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів або з власної ініціативи забезпечує здійснення передбачених Законом заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такого члена комісії. Разом з тим, позивач не позбавлений права посилатися на відповідні обставини при оскарженні висновків такого службового розслідування.
		Щодо порушеного права позивача.
		Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб' єктивного права; б) є самостійним об' єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Звертаючись до суду з позовом про скасування акта суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
		Суд зазначає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються розгляду питання правомірності оскаржуваного розпорядження №230 щодо призначення проведення відносно позивача службового розслідування.
		Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
		Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.
		Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
		Спірне розпорядження в частині призначення щодо позивача службового розслідування не порушує права позивача, натомість права позивача можуть бути порушені за наслідками реалізації результатів такого службового розслідування, зокрема у вигляді застосування до відповідача дисциплінарного провадження. 
		Суд відхиляє також твердження позивача про порушення розпорядженням №230 його права на працю, в тому числі, у зв`язку з невиплатою йому заробітної плати, оскільки, розпорядженням №230 Відповідачем-1 жодним пунктом не вирішено питання про не нарахування та невиплату позивачу заробітної плати на час відсторонення останнього від виконання службових обов`язків.
		Судом встановлено, що позовна заява не містить обставин та будь-яких інших посилань щодо порушення прав позивача відповідачем-2.
		Разом з тим, прийняття розпорядження № 230 про проведення службового розслідування - це відповідні процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, якими лише розпочинається службове розслідування та встановлюються строки його проведення, а тому їх правомірність має бути предметом оцінки суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами такого розслідування.
		За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
		В свою чергу, розгляд питання правомірності прийняття розпорядження №230 в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів такого службового розслідування та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за його результатами, у сукупності з іншими доказами не дозволить ефективно захистити та відновити будь-яке право позивача, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.
		Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 15 березня 2019 року у справі № 815/622/17 та від 12 лютого 2020 року у справі №160/7402/18, від 13 травня 2021 року у справі №560/832/20.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.
		Суд зазначає, що оскаржуване розпорядження №230, як самостійний об' єкт позовного провадження, жодним чином не вплинуло на порушення прав чи інтересів позивача, оскільки таке рішення стосується лише початку процедури розслідування та не передбачає можливості тверджень на етапі його прийняття про існування правових підстав для притягнення позивача до відповідальності. Натомість, вже за результатами проведеного службового розслідування та оформлення рішення про наявність правових підстав для притягнення особи до відповідальності можливе звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування таких рішень.
		За цих підстав суд відхиляє доводи позивача про сплив строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, як обгрунтування неправомірності Розпорядження №230, оскільки дотримання строку застосування до робітника заходів дисциплінарного впливу є принциповим під час вирішення питання про притягнення його до відповідальності. Розпорядження №230 не вирішувало такого питання, а визначило склад комісії з проведення службового розслідування та регламентує порядок її дій.
		Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись ст. ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192¬194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт: серія НОМЕР_1 , виданий 17.03.2001 року Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області) до секретаря Запорізької міської ради Куртєва Анатолія Валентиновича, що тимчасово здійснює повноваження Запорізького міського голови (69126, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206), виконавчого комітету Запорізької міської ради (69126, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 37591417) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі - відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		СуддяН.В. Стрельнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...