Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/1893/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2023. Зареєстровано: 31.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2023.
Дата набрання законної сили: 27.02.2023
Номер судового провадження: 1-кп/521/1092/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022160000000405

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 521/1893/22        Провадження № 1-кп/521/1092/23
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   27 січня 2023 року                          м. Одеса
		Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді    - ОСОБА_1 ,             
		за участю секретаря    - ОСОБА_2 , 
		прокурора    - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого    - ОСОБА_4 ,
		захисника    - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 29.12.2022 року за № 22022160000000405, за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у м. Херсоні, має середню спеціальну освіту, не працює, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,
		- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		   31.05.2022 року громадянин України ОСОБА_4 , перебуваючи на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а саме у Херсонській області, будучи діючим співробітником правоохоронного органу  Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» Міністерства юстиції України, обіймаючи посаду молодшого інспектора-кінолога відділу охорони, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на отримання на постійній основі грошового забезпечення від російських окупаційних сил, у зв`язку з добровільно написаною ним заявою про прийняття на службу, так званим «приказом Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области» № 13 від 31.05.2022 «О назначении сотрудников на должность» призначений на посаду так званого «инструктора-кинолога кинологического отделения охраны учреждения ИК «Северная исправительная колония (№90)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области» з присвоєнням так званого «спеціального звания прапорщика внутренней службы», тим самим добровільно зайнявши посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		   Так, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду так званого «инструктора-кинолога кинологического отделения охраны учреждения ИК «Северная исправительная колония (№90)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области» з 31.05.2022 по орієнтовно серпень-вересень 2022 року забезпечував організацію діяльності кінологічного підрозділу кримінально-виконавчої системи у вказаній колонії та здійснював заходи, спрямовані на дресирування службових собак, які здійснювали вартові та охоронні функції в установі виконання покарань. 
		Таким чином, ОСОБА_4 винен у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України  у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. 
		23.01.2023 року між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
		Згідно з даною угодою прокурор та ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та всіх істотних для даного кримінального провадження обставин за правовою кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 7 ст. 111-1 КК України. 
		Обвинувачений у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення, сприяв слідству у розкритті злочину, надавав показання щодо обставин вчиненого злочину.
		Також, відповідно до умов угоди ОСОБА_4 надав органу досудового розслідування показання відносно конкретних осіб, які співпрацювали з російською окупаційною владою, про що прокурор підтвердив в судовому засіданні.
		Сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме - покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років, з позбавленням права займати будь-які посади в правоохоронних органах на строк 10 років, з конфіскацією майна.
		Отримана згода обвинуваченого на призначення вказаного покарання.
		Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Відповідно доправил ч.3ст.469КПК Україниугода міжпрокурором тапідозрюваним чиобвинуваченим про визнання винуватості може бути укладена за певних умов у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкихзлочинів. 
		На виконання вимог ст. 474 КПК України судом було з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним.
		Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Підтвердив, що у повному обсязі визнає всі обставини злочину, викладені у обвинувальному акті. У скоєному розкаюється.
		Захисник не заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості.
		Таким чином, суд вважає, що обставини вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, знайшли своє підтвердження під час судового засідання.
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України, згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, потерпілими у кримінальному провадженні будь-які особи не визнавалися.
		Суд шляхом заслуховування пояснень сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
		Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст.ст. 50, 65-67, 69 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, даних про особу ОСОБА_4 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, з урахуванням щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину як обставин, що пом`якшують покарання, а також викриття обвинуваченим злочинних дій інших осіб.
		Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.01.2023 року на речовий доказ  мобільний телефон «Honor», підлягає скасуванню, а речовий доказ підлягає конфіскації як майно обвинуваченого ОСОБА_4 . 
		Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474, 475 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23.01.2023 року між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, призначивши покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років, з позбавленням права займати будь-які посади в правоохоронних органах на строк 10 (десять) років, з конфіскацією частини майна, що є його власністю, у вигляді мобільного телефону «Honor».
		До набрання вироком законної сили залишити незмінним застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Початок строку відбування ОСОБА_4 покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбутого ОСОБА_4 основного покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк його попереднього ув`язнення за період з 05.01.2023 року до набрання вироком законної сили із співвідношення день за день.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.01.2023 року на речовий доказ  мобільний телефон «Honor». 
		Речовий доказ - мобільний телефон «Honor», що зберігається органом досудового розслідування слідчим відділом УСБУ в Одеській області,  конфіскувати як майно, яке є власністю ОСОБА_4 . 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляцій, які можуть бути подані з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою  з дня вручення його копії.
		Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...