Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 348/387/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2023. Зареєстровано: 01.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2023.
Дата набрання законної сили: 09.11.2023
Результат оскарження 09.11.2023 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/348/90/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		Справа №348/387/22
		 
		 
		12 січня 2023 року      м.Надвірна
		 
		Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
		в складі: головуючого судді        - Грещука Р.П.,
		        секретаря            - Кушнірчук М.Д.,
		з участю: представника позивача, адвоката - Госедла О.Д.,
		розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» про захист прав споживачів, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій, -
		ВСТАНОВИВ:
		15.02.2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до АТ КБ«ПриватБанк» про захист прав споживачів, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій.
		Просить суд ухвалити рішення, яким зобов`язати АТ КБ «Приватбанк», відновити залишок коштів на її карткових рахунках в АТ КБ «Приватбанк», а саме: на рахунку НОМЕР_1 за угодою №SAMDN82000738127907 від 30.09.2013 року, - в сумі 1253 грн. 35 коп.; на рахунку НОМЕР_2 , карта для виплат НОМЕР_3 за угодою №SAMDNWFC00002964900 від 24.03.2014 року, - в сумі 107 грн. 01 коп.; на рахунку НОМЕР_4 , карта «Універсальна» 5168742219793100 за угодою №SAMDNWFC00002964954 від 24.03.2014 року, - мінус 23 грн. 65 коп.; на рахунку НОМЕР_5 , карта для виплат у доларах США 5168742723254532 за угодою №SAMDNWFC00018864817 від 27.07.2015 року, - в сумі 161,21 долар США, тобто до того стану, в якому він був перед проведенням незаконних та безпідставних фінансових операцій 12.02.2019 року, а саме станом на 23 год. 59 хв. 11.02.2019 року.
		Також, просить зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» припинити нарахування по її рахунку, - НОМЕР_4 , карта «Універсальна» 5168742219793100, щомісячних платежів за споживчим кредитом «Оплата частинами», який був оформлений на її, ОСОБА_1 ім`я невідомими особами 12.02.2019 року та зобов`язати списати всю заборгованість за рахунком НОМЕР_4 та за угодою №SAMDNWFD0072808588100 від 27.08.2020 року у розмірі 110786 грн. 65 коп. за даним договором.
		Крім того, просить стягнути із АТ КБ «Приватбанк» на її користь, - 80511 грн. 45 коп. пені, на підставі абз.2 пп.32.3.2 ЗУ №2346 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та понесені нею судові витрати по даній справі.
		В судовому засіданні представник позивача вимоги ОСОБА_1 підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та просив їх задоволити в повному обсязі. Не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.
		Представник АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
		Про причини неявки представник відповідача не повідомив, заяви про слухання справи у їх відсутність на адресу суду не надходило.
		Враховуючи наведене, зі згоди представника позивача, згідно ухвали від 12.01.2023 року про розгляд вказаної справи в порядку заочного розгляду, суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.
		Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування своїх позовних вимог та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
		В судовому засіданні встановлено, що позивач уклала із АТ КБ «Приватбанк» договори банківського рахунку і банківського вкладу і відповідно є споживачем банківських послуг, які надає дана установа.
		Станом на 11.02.2019 року розмір грошових коштів на рахунках ОСОБА_1 становив: на рахунку НОМЕР_1 за угодою №SAMDN82000738127907 від 30.09.2013 року, послуга накопичення «Скарбничка» - 1253 грн. 35 коп.; на рахунку НОМЕР_2 , карта для виплат НОМЕР_3 за угодою №SAMDNWFC00002964900 від 24.03.2014 року, - 107 грн. 01 коп.; на рахунку НОМЕР_4 , карта «Універсальна» 5168742219793100 за угодою №SAMDNWFC00002964954 від 24.03.2014 року, - мінус 23 грн. 65 коп.; на рахунку НОМЕР_5 , карта для виплат у доларах США 5168742723254532 за угодою №SAMDNWFC00018864817 від 27.07.2015 року, - 161,21 долар США, тобто загальною сумою: 1336 грн. 71 коп. та 161,21 долар США.
		Як з`ясованов ходірозгляду справи,12.02.2019року о07год.54хв. ОСОБА_1 отримала повідомленняпро те,що невідоміособи здійснюютьпереказ коштівз послуги«Скарбничка» (договірбанківського вкладу)на їїбанківську карту.Оскільки позивачне вчинялавказаних транзакцій,з метою уникнення будь-яких проблемних ситуацій вона негайно звернулась на гарячу лінію «3700», а також безпосередньо у відділення АТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться в м.Надвірна по вул.Чорновола, 4, в Універмазі на 1 поверсі, де подала терміновий запит про блокування всіх карток виданих на її ім`я.
		Однак, через деякий час почали відбуватись транзакції зі списання грошових коштів із банківських рахунків позивача. Зазначені дії вчиняли невідомі особи, які змогли неправомірно переказати грошові кошти ОСОБА_1 на інші банківські рахунки. Загальна сума даних власних та «кредитних» коштів склала  72732 грн. 10 коп., з яких: із карти Універсальна «Gold» 5168742219793100  50796 грн. 00 коп., купівля відбулась о 09:12:14 год.; із карти для виплат «Gold» у доларах США 5168742723254532  129.11 дол. США, що за офіційним обмінним курсом гривні до долара США, встановленим АТ КБ «Приватбанк» на момент здійснення транзакції, який становив 26.9 грн.  3473 грн. 05 коп., купівля відбулась о 09:21:34 год.; з карти для виплат «Gold» НОМЕР_3  18463 грн. 05 коп., купівля відбулась о 09:44:09 год.
		Звернувшись у відділення банку, позивач відразу пред`явила працівнику банку всі банківські картки на її ім`я та вимагала заблокувати всі належні їй банківські рахунки. Дане звернення зареєстроване в системі «Приватбанк» як заявка № 847987.
		Також, під час перебування у відділенні АТ КБ Приватбанк в м.Надвірна, було зроблено заміну всіх належних позивачу карток.
		Разом з тим, остання із зазначених вище транзакцій із переказу коштів, відбулась вже в момент, коли ОСОБА_1 спілкувалась з представником банку. Зокрема, як вбачається із витягу з листування, наданого представником банку, внутрішнє спілкування працівників АТ КБ Приватбанк щодо вказаної ситуації відбувається о 10:01 год., з чого можна зробити висновок, що на час: 10.01 год. ОСОБА_1 перебувала у відділенні банку і вже повідомила його представників про всі обставини. В свою чергу АТ КБ «Приватбанк» розпочав аналіз ситуації, тобто банк мав можливість для реагування, однак не вжив дій щодо скасування неправомірних транзакцій.
		Як перевіреносудом,особистих коштів ОСОБА_1 було витрачено:129.11дол.США,що єеквівалентом 3473,00грн.,за курсомАТ КБПриватбанк на12.02.2019року та1336грн.71коп.Крім того,оскільки власнихкоштів позивачадля купівлітоварів булонедостатньо,тому невідоміособи,неправомірно відімені позивачауклали договірспоживчого кредиту«Оплата частинами».
		Цього ж дня, ОСОБА_1 також невідкладно звернулась до Надвірнянського РВ УМВС України (на даний час - Надвірнянський РВП ГУНП в Івано-Франківській області), яким на підставі її заяви було зареєстровано кримінальне провадження №120190200000096 від 13.02.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. 
		Як з`ясовано в ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженні, невідомі особи викрали кошти позивача та використали їх з метою купівлі товарів в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що за адресою: АДРЕСА_1 . Розрахунки було здійснено способом оплати «Аррlе Рау».
		В подальшому кримінальне провадження було передане за підслідністю в Криворізьке РУП ГУНП в Дніпропетровській області, де досудове розслідування триває.
		Одночасно,позивач подалазаяву за№13535889до АТКБ «Приватбанк» із вимогою про зарахування на її рахунок коштів, які були безпідставно списані, проте 27.03.2019 року відповідачем було повідомлено ОСОБА_1 про відмову у задоволенні її заявок, рекомендуючи звернутись у правоохоронні органи.
		Впродовж досудового розслідування по кримінальному провадженні, позивач та її представник подавали неодноразові письмові та усні звернення, адвокатські запити до АТ КБ «Приватбанк» щодо отримання інформації про хід його проведення, а також із вимогою зарахувати втрачені кошти, проте інформації банк не надав та не вжив жодних дій для відновлення порушеного права ОСОБА_1 .
		Крім того,станом на07.02.2022року АТКБ «Приватбанк»позивачу булонараховано заборгованістьза використання кредитних коштів по рахунку НОМЕР_4 , у розмірі 110786 грн. 65 коп., куди входить також штраф у розмірі 2602 грн. 00 коп., за угодою №SAMDNWFD0072808588100 від 27.08.2020 року, що був нарахований відповідачем.
		Вирішуючи даний спір, суд констатує наступне:
		Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно ст.ст.4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Як з`ясовано судом, в ході неправомірного проведення транзакцій, АТ КБ «Приватбанк» не було встановлено їх підозрілості та не повідомлено про них ОСОБА_1 , вчасно не заблоковано банківські рахунки та не повернуто кошти, які були безпідставно списані із рахунків позивача, в зв`язку з чим, ОСОБА_1 втратила грошові кошти. 
		Обґрунтовуючи позовнівимоги ОСОБА_1 ,її представникзазначив,що вонивважають неправомірнимиі такими,що порушуютьправа позивачаяк споживачабанківських послуг,наступні діїАТ КБ«Приватбанк»:-переказ грошовихкоштів у розмірі72732грн.10коп.для придбаннятоварів вмагазині «Цитрус»в м.КривийРіг,оскільки ціперекази єпомилковими врозумінні ЦКУкраїни таЗУ «Проплатіжні системита переказкоштів вУкраїні";неналежний моніторингпідозрілих транзакційна банківськихрахунках ОСОБА_1 ;порушення законодавчо встановленогообов`язку зупинитинеправомірні безпідставні перекази коштів 12.02.2019 року в період між 9 та 11 год. із банківських рахунків ОСОБА_1 ; відмова у поверненні коштів у розмірі 72732 грн. 10 коп. на банківські рахунки позивача на підставі ст.ст.1071, 1092 ЦК України; безпідставне нарахування по відсотках, пені, щомісячних платежах за неукладеним договором споживчого кредиту та інших штрафних санкцій.
		Таким чином, внаслідок дій відповідача, в рамках нібито укладеного договору споживчого кредиту «Оплата частинами», безпідставно було списано грошові кошти з відповідним відображенням балансу банківських рахунків. 
		Проте,як достовірновстановлено вході судовогорозгляду даноїсправи,вказаний договір ОСОБА_1 не укладала,оскільки вонане погоджувалаістотних умовдоговору,не вчиняладій дляукладення цьогодоговору,відповідно булопорушено вимогиЗакону доформи договору,внаслідок чоговін небув укладений між позивачем та відповідачем. 
		Крім того, в результаті вищенаведених дій, в ОСОБА_1 було списано і власні кошти.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що договір споживчого кредиту «Оплата частинами» для отримання грошових коштів у розмірі 69046 грн., в даному випадку є неукладеним.
		З даного приводу суд зазначає наступне:
		«Неукладений договір» є еквівалентом «договору, який не був укладений».
		Абзацом 3 п.8 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за №9 від 06.11.2009 року» визначено, що не є укладеними правочини (договори), в яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення, (відсутня згода за всіма істотними умовами договору).
		В ході розгляду даної справи, судом з`ясовано, що сторони не досягали згоди щодо жодної істотної умови договору споживчого кредиту, крім того, вони навіть не здійснювали таких спроб, тому договір споживчого кредиту так і не було укладено, а відповідно списання коштів з рахунку позивача було безпідставним. 
		Згідно ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
		Відповідно до ч.ч.1, 2, 4ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
		Таким чином, у відповідності до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину, зокрема: виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією, однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді, сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).
		У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
		Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, визначає різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, оскільки є не вчиненими.
		Як визначено ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч.1 ст.215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
		Як у ч.1 ст.215 ЦК України так і у ст.ст.229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
		У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
		В ч.1 ст.205 ЦК України закріплено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Зокрема, на підставі ч.1 ст.207 даного кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовім формі, якщо мого зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину та забезпечувати їх ідентифікацію.
		Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
		У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
		Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
		Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
		У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
		Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19), де вказано, що «… норми щодо недійсності правочину можуть бути застосовані тільки до вчиненого правочину, тобто коли особа виявляє волю на укладення певного договору, але якщо ж фізична особа, яка вказана як сторона договору, його не підписувала, то її волевиявлення на укладення договору відсутнє, і він є неукладеним.
		У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Враховуючи вищенаведене,суд приходитьдо висновкупро неукладеністьдоговору споживчого кредиту від 12.02.2019 року, оскільки кредитний договір мїж АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 останньою не укладався як фізично так і за допомогою накладення електронно-цифрового підпису, жодних дій для отримання кредитних коштів позивач не вчинила.
		Також суд зазначає, що договір про споживчий кредит є особливим видом кредитного договору. 
		Відповідно доч.ч.2,6ст.9ЗУ «Проспоживче кредитування»(вредакції чиннійна моментвиникнення спірнихправовідносин -12.02.2019року),до укладеннядоговору проспоживчий кредиткредитодавець надаєспоживачу інформацію,необхідну дляпорівняння різнихпропозицій кредитодавцяз метоюприйняття нимобгрунтованого рішенняпро укладеннявідповідного договору,в томучислі зурахуванням обранняпевного типукредиту.Зазначена інформаціябезоплатно надаєтьсякредитодавцем споживачуза спеціальноюформою уписьмовій формііз зазначеннямдати наданнятакої інформаціїта термінуїї актуальності.У такомуразі кредитодавецьвизнається таким,що виконаввимоги щодонадання споживачуінформації доукладення договорупро споживчийкредит згідноз частиноютретьою цієї статті.
		Споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою вказаної статті Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг).
		За змістом ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа, та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
		Враховуючи вищенаведене, а саме те, що сторони не досягли згоди щодо жодної істотної умови договору спожитого кредиту, слід прийти до висновку, що сторони не обумовили ціну договору саме у письмовій формі, яка встановлена у вигляді сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, оскільки такий висновок підтверджується і правовою позицією, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у страві №342/180/17 (№14-131цс19).
		Зокрема, «… Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань».
		Таким чином, встановлені в ході розгляду справи і викладені вище обставини доводять неправомірність та безпідставність списання грошових коштів з рахунків позивача.
		Водночас суд констатує, що відповідно до ст.39 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» за №2346, суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.
		Відповідно до розділу X Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою НБУ №705 від 05.11.2014 року, еквайр та емітент зобов`язані проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових і неналежних переказів, суб`єктів таких переказів і вживати заходів щодо запобігання або припинення здійснення зазначених переказів.
		Отже, моніторинг має здійснюватися постійно за параметрами, установленими правилами платіжної системи.
		Відповідно, АТ КБ «Приватбанк» зобов`язаний був зупинити будь-які операції з банківськими рахунками ОСОБА_1 в момент коли стало відомо про незаконні дії, однак банк не виконав передбачених законодавством дій для блокування банківських рахунків позивача, що призвело до остаточної втрати грошових коштів на суму 72732 грн. 10 коп., так як дві з трьох зазначених транзакцій відбулися в межах 30 хв. перед зверненням позивача в банк, а остання - після звернення ОСОБА_1 до відділення АТ КБ «ПриватБанк», що в м.Надвірна Івано-Франківської області.
		Аналіз нормЗУ «Проплатіжні системита переказкоштів вУкраїні» за№2346,вказує,що крімфункцій розрахунково-касовогообслуговування клієнта,банк такожвиконує іфункцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, тобто і грошових коштів.
		Однак, АТ КБ «Приватбанк» не дотримався вимог вказаного вище Положення, що і стало причиною остаточної втрати грошових коштів. 
		Також,як достовірноз`ясовано судом,оплата товарубула здійсненачерез застосунок«АррlеРау»,однак мобільнийтелефон,яким користуваласяпозивач непідтримував відповіднуопераційну системудля даногоза стосунку,так яквін знею несуміснийі відповідно ОСОБА_1 не моглапровести вказані платежі через дану систему, про що відповідачу достовірно відомо.
		Крім того, в момент здійснення операції остання знаходилась в м.Надвірна Івано-Франківської області, а не в м.Кривий Ріг, де було зафіксовано здійснення транзакції.
		Перекази коштів були здійснені 12.02.2019 року в період між 9 та 10 годинами дня у розмірі 72732 грн. 10 коп., є безпідставним переказом відповідно до ч.1 ст.1071 ЦК України та помилковим переказом згідно з п.1.24 ст.1 Закону №2346, а тому дані перекази повинні бути повернуті на банківський рахунок позивача на підставі ч.3 ст.1092 ЦК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) та абз.2 пп.32.3.2 Закону України №2346. 
		Разом з тим, відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Згідно із ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка, банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Відповідно до ч.3 ст.1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Частиною 1 ст.1071 ЦК України передбачено, що банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта.
		Однак,стаття 1071ЦК Україничітко встановлюєвиключний перелікпідстав списаннягрошових коштівз рахунка,а саме:1)банк можесписати грошовікошти зрахунка клієнтана підставійого розпорядження;2)можливість банкусписати грошовікошти зрахунка клієнтабез йогорозпорядження напідставі рішеннясуду,а такожу випадках,встановлених законом,договором міжбанком іклієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Тобто,тільки клієнтможе ініціюватисписання коштів,а банк,в своючергу,зобов`язаний ідентифікуватийого особу. Отже, АТ КБ «Приватбанк» зобов`язаний встановити, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою.
		Саме тому у випадку допущення помилки банком, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, саме на фінансову установу покладається відповідальність.
		Положення ЦК України визначають прямий обов`язок банку у разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта.
		Проте, як перевірено судом, відповідач не виконав своїх зобов`язань та не повернув оскаржувані грошові кошти на рахунок позивача, а тому ОСОБА_1 має право на стягнення в її користь пені на підставі абз.2 пп.32.3.2 ЗУ №2346 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка згідно розрахунку становить 80511 грн. 45 коп.
		Також суд зазначає, що згідно затверджених внутрішніх документів, якими керується в роботі фінансова установа, АТ КБ «Приватбанк» декларує свою відповідальність за безпеку рахунків, зобов`язується вживати запобіжних заходів для уникнення шахрайських операцій, визначає критерії поняття ризикові операції, проте, в даній ситуації відповідач не використав свої можливості для запобігання втраті коштів ОСОБА_1 .
		Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
		Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
		У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		При цьому, згідно з ч.4 ст.81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Встановлені обставини не спростовані в судовому засіданні стороною відповідача, оскільки будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, представник АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання повторно не прибув, про причини неявки не повідомив, заяви про слухання справи у їх відсутність на адресу суду не надходило.
		Таким чином, враховуючи вищенаведене, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається сторона позивача як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
		Що стосується вимоги представника позивача щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 понесених останньою судових витрат по справі, а саме витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в сумі 37630 грн. 00 коп. та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме стягнення в дохід держави судового збору, суд приходить до наступного висновку.
		Згідно п.1 ч.3ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог ч.2ст.137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Як перевірено судом, згідно наданих стороною позивача договору №22 від 10.01.2022 року про надання правничої допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг від 11.01.2023 року та квитанцій про сплату грошових коштів за №1 від 10.01.2022 року і №1 від 11.01.2023 року, витрати на правничу допомогу склали 37630 грн. 00 коп.
		У відповідності до вимогст.141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , з відповідача в користь позивача, підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37630 грн. 00 коп., згідно квитанцій про сплату грошових коштів за №1 від 10.01.2022 року і №1 від 11.01.2023 року.
		Разом з тим, Конституційний Суд України у рішенні від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011 роз`яснив, що положення пунктів 22, 23 ст.ст.1, 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
		Тобто, ЗУ «Про захист прав споживачів» поширює свою дію на відносини між позивачем та відповідачем щодо укладення договору споживчого кредиту «Оплата частинами».
		Таким чином, позивач ОСОБА_1 під час розгляду даної справи про захист прав споживачів, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій, звільнена від сплати судового збору, а тому із АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути на користь держави 1912 грн. 99 коп. судового збору.
		На підставі ст.ст.11, 22, 202-205, 207, 215, 229-233, 627, 638, 1066, 1068, 1071, 1092 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) ЦК України, ЗУ №2346 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263, 265, 268, 280-283, 289 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» про захист прав споживачів, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій  задоволити.
		Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського 1Д, відновити залишок коштів на карткових рахунках ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , жительки АДРЕСА_2 , в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», а саме:
		- на рахунку НОМЕР_1 за угодою №SAMDN82000738127907 від 30.09.2013 року, - в сумі 1253 грн. 35 коп.;
		- на рахунку НОМЕР_2 , карта для виплат НОМЕР_3 за угодою №SAMDNWFC00002964900 від 24.03.2014 року, - в сумі 107 грн. 01 коп.;
		- на рахунку НОМЕР_4 , карта «Універсальна» 5168742219793100 за угодою №SAMDNWFC00002964954 від 24.03.2014 року, - мінус 23 грн. 65 коп.; 
		- на рахунку НОМЕР_5 , карта для виплат у доларах США 5168742723254532 за угодою №SAMDNWFC00018864817 від 27.07.2015 року, - в сумі 161,21 долар США, тобто до того стану, в якому він був перед проведенням незаконних та безпідставних фінансових операцій 12.02.2019 року, а саме станом на 23 год. 59 хв. 11.02.2019 року.
		Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського 1Д, припинити нарахування по рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , жительки АДРЕСА_2 , - НОМЕР_4 , карта «Універсальна» НОМЕР_7 , щомісячних платежів за споживчим кредитом «Оплата частинами», який був оформлений на її ім`я невідомими особами 12.02.2019 року та зобов`язати списати всю заборгованість за рахунком НОМЕР_4 та за угодою №SAMDNWFD0072808588100 від 27.08.2020 року у розмірі 110786 грн. 65 коп. за даним договором.
		Стягнути із Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського 1Д, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , жительки АДРЕСА_2 , - 80511 грн. 45 коп. пені, на підставі абз.2 пп.32.3.2 ЗУ №2346 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Стягнути із Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського 1Д, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , жительки АДРЕСА_2 , - 37630 грн. 00 коп. витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.
		Стягнути із Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського 1Д, на користь держави 1912 грн. 99 коп. судового збору.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву проперегляд заочногорішення можебути поданопротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. 
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		Суддя              Грещук Р.П. 
		 
		Повний текст рішення 
		складено 30.01.2023 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...