Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/15630/21 : Окремі процесуальні питання; Заява про ухвалення додаткового рішення.
Надіслано судом: 31.01.2023. Зареєстровано: 01.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2023.
Дата набрання законної сили: 25.01.2023
Номер судового провадження: 22-ц/813/2598/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/2598/23 
		Справа № 522/15630/21
		Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.
		Доповідач Комлева О. С.
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25.01.2023 року                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючого-судді Комлевої О.С., 
		суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,
		з участю секретаря Шлапак А.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року, постановленого під головуванням судді Бондар В.Я., повний текст додаткового рішення складений 15 листопада 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку про визнання незаконними та скасування наказу про оголошення догани, -
		в с т а н о в и в:
		У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку про визнання незаконними та скасування наказу про оголошення догани, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 18.08.2021 року №01-02-220 про оголошення догани позивачу.
		В обґрунтування свого позову позивачка зазначила, що 09.11.2020 року Міністерством освіти і науки України розпочато реорганізацію Одеської національної академії зв`язку ім. О.С. Попова, адже 19.08.2020 року утворено Державний університет інтелектуальних технологій і зв`язку. 10.11.2020 року виконуючим обов`язків ректора новоствореного університету призначено ОСОБА_2 17.02.2021 року оголошено конкурс на заміщення посади керівника ДУ інтелектуальних технологій і зв`язку та призначено вибори ректора на 12.05.2021 року. 29.03.2021 року ОСОБА_2 , було звільнено з посади в.о. ректора Університету та призначено ОСОБА_3 . 02.04.2021 року ОСОБА_1 було призначено директором навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії. 21.04.2021 року до Університету були внесені кандидатури претендентів на посаду ректора, серед яких була і позивач. Вибори були відкладені, а нове керівництво здійснює перешкоди позивачу у здійснені її діяльності, не назначає на посади викладачів та проводить безкінечні розслідування. З перепонами ОСОБА_1 було надано відпустку не у термін, що вона просила в заяві з 12.07.2021 року по 27.08.2021 року, наказом їй було надано відпустку з 15.07.2021 року по 15.08.2021 року, в той час як з наказом її ознайомили 19.08.2021 року. 14.07.2021 року ОСОБА_1 наприкінці робочого дня стало відомо про видання в.о. ректора ОСОБА_3 наказу про реорганізацію Навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії шляхом утворення на базі його кафедр з 14.09.2021 року факультетів інформаційних технологій (ФІТ) та Електроніки, телекомунікацій та радіотехніки (ФЕТР). На засіданні Вченої ради, до складу якої входить позивач питання про реорганізацію інституту не ставилося та голосування не проводилося. Наказ про реорганізацію є незаконний, адже вчена рада не розглядала таке питання, вченій раді взагалі не було направлено пропозиції прийняти рішення про реорганізацію ННІ ІКПІ. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси, провадження у справі було відкрите, перше засідання призначено на 17.08.2021 року. Також позивач звернулась до правоохоронних органів. За службове підроблення та перевищення повноважень в.о. ректора. 17.08.2021 року судом було витребувано докази та ухвала була передана до канцелярії Університету того ж дня. Наступного дня, 18.08.2021 в.о. ректора ОСОБА_3 видав розпорядження, яким ОСОБА_1 зобов`язано до 10:00 год. надати оригінали документів, частина яких вже була надана під час перебування позивача у відпустці, а частина яких знаходяться на кафедрі, викладачі якої знаходяться у відпустці до 25.08.2021 року. Позивач склала службову записку, якою повідомила про надання деякої інформації та просила надати час для виконання розпорядження до 20.08.2021 року включно, адже запитується великий обсяг інформації та секретаря кафедри було звільнено. Того ж дня, в.о. ректора ОСОБА_3 виніс наказ, яким оголосив догану позивачу. 19.08.2021 року позивач виконала розпорядження, передала всі затребувані документи ОСОБА_4 ОСОБА_4 подала доповідну записку про необхідність оголошення позивачу суворої догани. Позивач вважає всі ці дії такими, що здійснюють моральний тиск на неї, адже вона не відмовилася від участі у виборах на посаду ректора Університету. Оскаржуваний наказ про оголошення догани не містить підстав для застосування стягнень, містить абстракті відомості та немає посилань на порушення позивачем будь-яких норм, пояснення позивача не відбиралися.
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений.
		Визнаний незаконним та скасований наказ Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку від 18 серпня 2021 року №01-02-220 про оголошення догани ОСОБА_1 , директору навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії.
		27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13500 грн., оскільки судом під час ухвалення рішення не було вирішено питання про судові витрати.
		Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволена.
		Стягнуто з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 14 408 грн.
		Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, Державний університет інтелектуальних технологій і зв`язку звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
		В обґрунтуваннясвоєї апеляційноїскарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув судові витрати, оскільки договір про надання правничої допомоги, додаткова угода не можуть вважатися достовірними та належними доказами розміру витрат на правничу допомогу, так як на дату подання позовної заяви інші витрати, окрім судового збору у розмірі 1362 грн. не передбачались. Крім того, адвокат Щукін О.С., представник позивача у жодному судовому засіданні не подавав клопотань та заяв разом із доказами щодо розподілу судових витрат, які відповідач має сплатити у зв`язку із розглядом справи.
		У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Щукін О.С., представник ОСОБА_1 просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, додаткове рішення залишити без змін, стягнути з відповідача усі судові витрати у справі, зокрема витрати  ОСОБА_1 на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8000 грн., посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, як таких, що не спростовують законність та обґрунтованість додаткового рішення суду та які не можуть бути підставами для його скасування.
		До відзиву надані докази його надіслання Державному університету інтелектуальних технологій і зв`язку (а.с. 108 т. 2).
		Учасники справи про призначене судове засідання на 25 січня 2023 року були сповіщені належним чином у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 129-133 т. 2).
		Від адвоката Щукіна О.С., представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 146-148 т. 2).
		Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.
		Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
		Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
		Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
		Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку про визнання незаконними та скасування наказу про оголошення догани.
		18 жовтня 2021 року адвокатом Щукіним О.С., представником ОСОБА_1 до суду була надана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій адвокат Щукін О.С. просив усі судові витрати ОСОБА_1 , у тому числі але не виключно витрати на оплату судового збору у розмірі 908 грн., витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі не менше 7000 грн. покласти на відповідача (а.с. 148-155, 156-166 т. 1).
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений. Визнаний незаконним та скасований наказ Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку від 18 серпня 2021 року №01-02-220 про оголошення догани ОСОБА_1 , директору навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії.
		Після ухвалення судового рішення, 27 жовтня 2021 року адвокат Щукін О.С., представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13500 грн., оскільки судом під час ухвалення рішення не було вирішено питання про судові витрати.
		Згідно ч. 1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
		Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
		Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
		Відповідно до ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Як вбачається з матеріалів справи, з заявою про зменшення витрат на правничу допомогу представник відповідача до суду не звертався.
		У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
		У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
		Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.
		При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
		Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
		Ухвалюючи у справі додаткове рішення та стягуючи з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 14 408 грн., суд першої інстанції виходив з наступного.
		Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №60404 від 20.08.2021 року (а.с.12).
		Попередній розрахунок судових витрат визначений у позові та складає 7000 грн. (а.с.10).
		Також до позову додано ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Калюжним Д.Ю. (а.с.65), який виданий на підставі договору про надання правничої допомоги №08/19-1 від 19.08.2021 року (а.с.185-186).
		З дублікату квитанції №0.0.2236852473.1 від 19.08.52021 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила адвокату Калюжному Д.Ю. 7500 грн. по договору №08/19-1 про надання правової допомоги від 19.08.2021 року (а.с.64).
		Гонорар за договором з адвокатом Калюжним Д.Ю. склав 7500 грн., про що свідчить додаткова угода №1 до договору (а.с.189) та квитанція.
		Представник позивача адвокат Калюжний Д.Ю. отримав позов з додатками та ухвалу про відкриття провадження для направлення відповідачу (а.с.70).
		У відзиві відповідач зазначає, що отримав позов та ухвалу про відкриття 25.08.2021 року (а.с.85).
		25.08.2021 року ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги №81/21 з адвокатом Щукіним О.С., про що також свідчить ордер від 31.08.2021 року (а.с.144, 187-188).
		З додаткової угоди до договору №81/21 від 11.10.2021 року вбачається, що складення адвокатом Щукіним О.С. відповіді на відзив коштує 3000 грн., складення інших документів - 1500 грн. один документ та 1500 грн. участь в одному судовому засіданні.
		Згідно з акту №2/21 від 22.10.2021 року вбачається про складення та подання відповіді на відзив та участь в судових засіданнях адвокатом Щукіним О.С. 18.10.2021 та 22.10.2021 року (а.с.192-193).
		Також судом встановлено, що в судовому засіданні 08.09.2021 брав участь адвокат Калюжний Д.Ю., в судових засіданнях 18.10.2021, 22.10.2021 брав участь адвокат Щукін О.С.
		З квитанції до прибуткового касового ордеру №23/10/2021 вбачається, що ОСОБА_1 сплатила адвокату Щукіну О.С. гонорар у розмірі 6000 грн. (а.с.195).
		Судом вірно зазначено про те, що сплачений гонорар відповідає поданим документам, тобто 3000 грн. - складення та подання відповіді на відзив, 3000 грн. - участь в двох судових засіданнях.
		За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
		При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
		Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
		Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
		Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
		За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
		Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		На підставі вищевикладених обставин, суд на законних підставах стягнув з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 14 408 грн., оскільки виходив із наданих до суду доказів понесених адвокатом Калюжним Д.Ю. та адвокатом Щукіним О.С. витрат на правничу допомогу надану ОСОБА_1 .
		З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
		Доводи апеляційної скарги Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув судові витрати, оскільки договір про надання правничої допомоги, додаткова угода не можуть вважатися достовірними та належними доказами розміру витрат на правничу допомогу, так як на дату подання позовної заяви інші витрати, окрім судового збору у розмірі 1362 грн. не передбачались, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки адвокатом Калюжним Д.Ю. та адвокатом Щукіним О.С. у відповідності до вимог чинного законодавства до суду були надані всі належні докази на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що вказане відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, що відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.
		Доводи про те, що адвокат Щукін О.С., представник позивача у жодному судовому засіданні не подавав клопотань та заяв разом із доказами щодо розподілу судових витрат, які відповідач має сплатити у зв`язку із розглядом справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки адвокатом Щукіним О.С., представником ОСОБА_1 до суду була надана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій адвокат Щукін О.С. просив усі судові витрати ОСОБА_1 покласти на відповідача.
		Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
		Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
		Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
		За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
		Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
		Щодо заявленого клопотання про стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8000 грн. у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		Заяви про зменшення судових витрат від Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку до суду не надходило.
		Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку не підлягає задоволенню,з урахуваннямтого,що адвокатомЩукіним О.С.,представником ОСОБА_1  надано клопотання про розподіл судових витрат, з додатковою угодою до договору про надання правової допомоги від 25 серпня 2021 року №81/21, з якої вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу складають 8000 грн., колегія суддів дійшла до висновку про те, що з Державногоуніверситету інтелектуальнихтехнологій ізв`язку накористь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку  залишити без задоволення.
		Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року  залишити без змін.
		Стягнути з Державного університетуінтелектуальних технологійі зв`язку(ЄДРПОУ43997335)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення..
		Повний текст судового рішення складений 31 січня 2023 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
		 
		 
		 
		    Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
		 
		 
		 
		               ______________________________________Т.В.Цюра

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...