Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 225/1957/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2023.
Дата набрання законної сили: 25.01.2023
Номер судового провадження: 51-2566км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22021180000000010

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 січня 2023 року
		м. Київ
		справа № 225/1957/21
		провадження № 51-2566км21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 в режимі відеоконференції
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 22021180000000010, в якому здійснювалось спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , громадянки України, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України (в редакції Закону №1689-VII від 07.10.2014 р.), ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №1689-VII від 07.10.2014 р.). 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №1689-VII від 07.10.2014 р.), ч. 1 ст. 258-3 КК України (в редакції Закону №1689-VII від 07.10.2014 р.), та призначено покарання: за ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 258-3 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна.
		За встановлених судом першої інстанції обставин кримінального провадження, які наведені у вироку суду, ОСОБА_7 визнана винуватою та засуджена за те, що вона у невстановлений досудовим слідством точний час, але не пізніше січня 2017 року, будучи громадянкою України, достовірно усвідомлюючи факт окупації Російською Федерацією за допомогою збройних формувань Російської Федерації, окупаційної адміністрації РФ, діючи умисно, за власною ініціативою, разом із іншими особами, з мотивів особистої неприязні до діючої в Україні влади, з метою завдання шкоди суверенітету, територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а також з метою участі в злочинній діяльності терористичної організації «ДНР», спрямованої на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки та втрату авторитету органів державної влади України, перебуваючи в м. Донецьк Донецької області, яка є тимчасово окупованою територією, створила та забезпечила функціонування мережі інформаторів, які, в свою чергу, здійснювали збір інформації про переміщення підрозділів та військової техніки Збройних сил України (далі ЗСУ), інших військових формувань та правоохоронних органів, задіяних у проведенні Антитерористичної операції на території Донецької області, для подальшого використання учасниками вказаної терористичної організації зазначеної інформації у веденні терористичної діяльності проти органів державної влади та військових підрозділів України - здійсненні артилерійських обстрілів місць дислокації військових формувань України, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області, зриву планів бойового застосування ЗСУ, інших військових формувань та правоохоронних органів України в районі проведення АТО.
		Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року зазначений вирок залишений без змін.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень відносно ОСОБА_7 та про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами невірно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме судами не перевірено та не встановлено особу обвинуваченої. Зазначається про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме, що обвинувачена особа не була належним чином повідомлена щодо кримінального провадження відносно неї.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник засудженої підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити.
		Прокурор не підтримала касаційну скаргу захисника, вважала її безпідставною.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
		Так за змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути, зокрема, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.
		Виходячи з наведених вище норм кримінального процесуального закону та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, наведені у касаційній скарзі захисника, Верховний Суд доходить таких висновків.
		Відповідно до норм ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України, зазначає про невстановлення, на його думку, органом досудового розслідування та судами особи обвинуваченої. Разом з тим, виходячи з положень ст. 413 КПК України, зазначені твердження не стосуються неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а відносяться до фактичних обставин кримінального провадження, що, у свою чергу, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
		Поряд з тим, зазначені твердження наводились захисником в апеляційній скарзі і були предметом перегляду суду апеляційної інстанції, який їх перевірив та навів мотиви на їх спростування.
		Зокрема апеляційний суд зазначив, що в ході досудового розслідування було здійснено тимчасовий доступ до банківської таємниці за рахунками, відкритими ОСОБА_7 в ПАТ КБ «Приватбанк», за результатами якого вилучено копію паспорта громадянина Україна ОСОБА_7 , що дало змогу органу досудового розслідування ідентифікувати особу обвинуваченої.
		Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції в ході судового розгляду крім протоколу зазначеної вище слідчої дії також були досліджені протоколи від 19 та від 20-23 вересня 2019 року огляду наявної в мережі Інтернет інформації про причетність ОСОБА_7 до участі у діяльності терористичної організації ДНР, за результатами яких було знайдено особу з відповідними даними, а саме фотозображення особи жіночої статі, зовні схожої на ОСОБА_7 та інформації про ім`я та її домашню адресу; висновок судово-портретної експертизи та ін., на підставі яких суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про встановлення особи ОСОБА_7 .
		За наведених обставин верховний Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо невстановлення особи обвинуваченої як безпідставні.
		Що стосується твердження захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягали у неналежному повідомленні ОСОБА_7 щодо здійснення відносно неї кримінального провадження, то Верховний Суд також не знаходить підстав для їх задоволення.
		Як вбачається з матеріалів провадження, на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 10 березня 2021 року досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст.258-3 КК України, здійснювалося в порядку спеціального досудового розслідування, а судовий розгляд - у спеціальному судовому провадженні, згідно ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2021 року.
		Також з матеріалів провадження слідує, що орган досудового розслідування -Служба безпеки України (далі - СБУ) здійснювала повідомлення ОСОБА_7 щодо кримінального провадження шляхом оприлюднення відповідної інформації як на сайті СБУ, так і шляхом направлення повідомлень на електрону адресу ОСОБА_7 . Аналогічно СБУ оприлюднила інформацію щодо пред`явленої підозри.
		У подальшому передбачена законом інформація щодо вказаного кримінального провадження була опублікована у ЗМІ («Урядовий кур`єр), та на сайті суду.
		Таким чином, зважаючи на специфіку спеціального досудового розслідування та судового провадження (in absentia), Верховний Суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування були вжиті не тільки прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування підозрюваної особи про здійснення кримінального провадження шляхом публікації відповідної інформації в ЗМІ та мережі Інтернет, але й додаткові заходи, які забезпечили ефективне інформування ОСОБА_7 (шляхом направлення листів на електронну пошту).
		Виходячи з наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
		З цих підстав Верховний Суд постановив:
		Касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...