Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 453/1012/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2023. Зареєстровано: 01.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2023.
Дата набрання законної сили: 20.06.2023
Номер судового провадження: 1-кп/456/26/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018140300000283

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 453/1012/18
		Провадження № 1-кп/456/26/2023
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		01 лютого 2023 року                                місто Стрий
		 
		   Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
		   головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря:          ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию кримінальне провадження №12018140300000283 від 27.05.2018 стосовно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крушельниця Сколівського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм АТ "Укртранснафта", одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, 
		за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
		прокурора:                 ОСОБА_4 , 
		захисника:                 ОСОБА_5 , 
		обвинуваченого:             ОСОБА_3 , 
		потерпілої:                 ОСОБА_6 , 
		представника потерпілої:         ОСОБА_7 , -
		 
		встановив:
		 
		11 травня 2018 року оперуповноважений сектору кримінальної поліції Сколівського відділення поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержант поліції ОСОБА_6 відповідно до записів Книги нарядів Сколівського відділення поліції перебувала в складі слідчо-оперативної групи Сколівського відділення поліції та здійснювала виконання своїх службових обов`язків, передбачених статтями 2, 23 Закону України «Про Національну поліцію» щодо вжиття заходів з метою встановлення особи, яка вчинила правопорушення, встановлення свідків та очевидців вчинення правопорушення тощо.
		11 травня 2018 року, близько 19 години 00 хвилини, ОСОБА_6 в межах функціональних обов`язків здійснено візит до помешкання ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 з метою встановлення автомобіля за орієнтуванням, осіб, які могли бути очевидцями або причетними до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, відомості про яке внесено 11.05.2018 в Єдиний реєстр досудового розслідування за №12018140300000258.
		Після цього, 27 травня 2018 року, близько 18 години 20 хвилин, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на автодорожньому мості через річку Опір в місті Сколе Львівської області, поблизу перехрестя вулиць Гайдамацька та М.Грушевського, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті претензій ОСОБА_3 до ОСОБА_6 щодо неналежного, на його думку, виконання останньою своїх службових обов`язків 11.05.2018, проявивши зневагу до останньої, яка знаходилась не при виконанні своїх службових обов`язків, при цьому, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 є працівником правоохоронного органу, умисно наніс один удар долонею правої руки в область обличчя з лівого боку оперуповноваженому сектору кримінальної поліції Сколівського відділення поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержанту поліції ОСОБА_6 , внаслідок чого остання, не втримавши рівноваги, впала з висоти власного зросту правою стороною на бетонний відбійник на проїжджій частині моста. 
		Внаслідок умисних протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, синця на обличчі ліворуч і садна на правій гомілці, які згідно висновку судово-медичної експертизи є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 345 КК України  умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. 
		 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину заперечив та показав, що потерпілу знає 2-3 роки. Відносини неприязні оскільки, в кінці 2017 до травня 2018 року, ОСОБА_6 , вимагала в нього гроші, оскільки він будував хату сину та їздив грузовою машиною, мала претензію, звідки він бере гроші. Про даний факт він казав працівнику поліції Марочканичу однак, нікуди офіційно про факт вимагання не повідомляв однак, повідомив прокурора Львівської області 29.05.2018 року про неправомірні, на його думку, дій ОСОБА_8 та інших працівників Сколівського ВП.
		Так, в травні 2018, близько 22-23 години, до нього додому прийшли працівники поліції, та запитували про його автомобіль, що ніби-то, його син керуючи автомобілем, здійснив наїзд на пішохода. Він в цей, час спав, тому розмови не чув. 
		27 травня 2018 року, він їхав на автомобілі в м. Сколе з озера де відпочивали з дружиною та побачив ОСОБА_6 , на мості, хотів з нею поговорити, яка була в стані алкогольного сп`яніння. Він зупинився та запитав її, «що вона чудить?». ОСОБА_6 , сказала, щоб він вийшов з машини. ОСОБА_3 , вийшов, і в момент коли підійшов до ОСОБА_6 , вона вдарила його по лиці. ОСОБА_3 , не чіпав та не бив ОСОБА_6 , по лиці. Крім того, в неї на обличчі були окуляри, які так і залишились на лиці. Після розмови, він повернувся в машину та поїхав дальше. Десь за 300 метрів, його зупинили працівники поліції. Він продував "драгер", який підтвердив, що ОСОБА_3 , тверезий. Ввечері ходив до лікарні та з`ясував, що ОСОБА_6 , в лікарні немає, що пішла до додому. В лікарню не звертався, оскільки від удару ОСОБА_6 , було тільки почервоніння. Будь  яких, цього дня, пояснень не надавав. 
		В задоволенні позовних вимог просить відмовити оскільки, належним чином не доведено матеріальні витрати, а також жодними доказами не доведено факт нанесення моральної шкоди, відсутні докази звернення до лікаря з даного приводу, тощо, моральна шкода обґрунтована фактично словами тому, в задоволенні цивільного позову просить відмовити. 
		 
		Незважаючи на заперечення своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , суд вважає, що факт скоєння правопорушення та винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України підтверджується наступними доказами, які суд, керуючись законом, оцінює з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказівз точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Потерпіла ОСОБА_6 , приведена судом до присяги, показала, що працює поліцейським. 11.05.2015, близько 17 год., перебуваючи на зміні в складі СОГ водій Климаш, слідчий ОСОБА_9 і вона, поступила інформація про скоєння ДТП (наїзд на пішохода), за описом потерпілої особи автомобілем червоного кольору марки ВАЗ-2106. Так, як проводилися оперативно-розшукові заходи і у ОСОБА_3 , наявний автомобіль червоного кольору тому, вони направились, групою, до нього за місцем його проживання, яке знаходиться неподалік відділу поліції. Близько 19 год. вона разом із працівниками поліції, зайшли на подвір`я ОСОБА_3 та підійшли до дверей будинку. Двері відчинила дружина і сказала, що власника автомобіля зараз немає, і нічого показувати не буде. ОСОБА_3 того вечора не бачила.
		27.05.2018 о 18 год. 20 хв., після чергування, яке закінчилося о 8 ранку, коли проходила по самому мості в м. Сколе, з лівої сторони моста, почула рух авто. Авто зупинилось, і з опущеного вікна, гр. ОСОБА_3 , почав кричати в її сторону різні слова та погрожував, що поламає руки, ноги. Вона йому сказала, що є працівником поліції, на що ОСОБА_3 , вийшов з автомобіля, плюнув їй в лице і вдарив долонею по лівій стороні обличчя. Внаслідок удару вона впала та вдарилася до відбійника і окуляри, які були в неї на голові впали на землю. ОСОБА_3 , від?їхав і вона відкрила сумку, яка була за відбійником і хотіла подзвонити на 102. ОСОБА_3 , побачив і повернувся, та сказав: "що дзвониш своїм?". В автомобілі була його дружина. Від падіння ушкоджень не було, однак відчула біль в голові, потемніло в голові.
		До кінця мосту 8-10 м. і за мостом зліва на відстані 3м. є лавочка на якій сиділо 4 осіб і підійшовши до них попросила все засвідчити.
		Від виклику швидкої відмовлялась, однак згодом звернулась сама в Сколівську ЦРЛ, оскільки сильно боліла голова.
		В лікарні стало погано, блювала. З лікарні нікуди не відлучалася, під час перебування в лікарні, свій мобільний телефон тимчасово давала своїй матері.
		З ОСОБА_3 в період з 11.05.2018р. по 27.05.2018р. не спілкувалася. Обвинуваченого просить покарати та задоволити її цивільний позов оскільки, обвинувачений не вибачився, не покаявся. Йому достовірно було відомо, що вона працівник поліції і в результаті його дій її нанесена моральна шкода, яка виразилася в тому, що її було принижено, обвинувачений плював в неї, після цього в неї появився страх в спілкуванні з людьми, нею отримані тілесні ушкодження, змушена була лікуватися, докладати додаткові зусилля для організації свого життя .
		 
		Свідок ОСОБА_10 , приведена судом до присяги, показала, що є дружиною обвинуваченого, 11.05.2018 о 23 год., до них додому прийшли працівники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_11 та розпитувались про подію, ДТП, де чоловік, син. Розмова тривала близько 10 хв., ОСОБА_8 стояла позаду та виражалася нецензурними словами ОСОБА_12 відбувалась на подвір`ї. В цей час сина вдома не було, він знаходився за межами України. 
		27.05.2018 прийшла з роботи та поїхала з чоловіком на озеро. Коли їхали на озеро, побачили ОСОБА_6 , яка йшла по мосту та перебувала в нетверезому стані. Чоловік зупинився та підійшов до неї, вона почала кричати на нього та вдарила його по лиці. Коли хотіла вдарити його другий раз, він підняв руку, затулившись від удару, ОСОБА_6 , не втрималась на ногах та впала, оскільки була п`яна, під час цього вона виражалася нецензурними словами і плювалася. ОСОБА_10 , не виходила з автомобіля, однак після того як ОСОБА_6 , впала, сказала чоловікові, щоб їхати додому. 
		 
		Свідок ОСОБА_13 , приведена судом до присяги, показала, що під час інциденту знаходилась приблизно на відстані 50м., з друзями ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , чекали на поїзд. Вони сиділи обличчям до річки. Подія відбулась з лівої від них сторони за 50 м. чи більше і повністю подію не бачили. Звернули увагу коли почули крик. Після того як жінка впала, обвинувачений, який був до них спиною, сів у машину і поїхав, жінка підійшла до них та питала чи бачили вони подію. Жінка була заплакана, окуляри точно були в неї на голові. Такого, щоб потерпіла завдавала удари обвинуваченому не бачила. 
		Після обіду в той самий день їх допитали в поліції. Оскільки з часу події минуло багато часу то можливо і все чітко не пригадує.
		 
		Свідок ОСОБА_16 приведений судом до присяги показав, що разом з друзями перебували 11.05.2018р. в м.Сколе біля річки, де сиділи на лавочці і почули крик жінки та побачили момент її падіння. Пізніше дана жінка в сльозах підійшла до них та повідомила, що вона поліцейська і попросила, щоб вони були на місці до приїзду поліції. В той день синці на обличчі жінки не бачив.
		На мості бачили, що жінка ніби присіла на коліна. Крім неї на мості було авто, марку і колір якого не пригадує і мужчина, який був від жінки на відстані 1-1.5м.. Чи наносив мужчина удар не бачив.
		Який був крик і шум не пригадує оскільки, відстань до місця події більше 60м. і лавочка знаходиться нижче мосту і що відбулося безпосередньо на мості не знає.
		Допитували через певний час. На даний час минуло багато часу тому, не все пригадує.
		 
		Свідок ОСОБА_17 , приведений судом до присяги, показав, що працює поліцейським. 11.05.2018 перебував на чергуванні в складі СОГ з потерпілою ОСОБА_8 і о 18 год. 30 хв. поступила інформація про необхідність розшуку автомобіля, який скоїв наїзд на пішохода. Прибули в лікарню, де потерпілий вказав, що автомобіль був червоного кольору ВАЗ. Керівник дав вказівку перевірити адреси, де знаходяться такі автомобілі. Приблизно о 19 год., вони прибули на місце проживання ОСОБА_3 . Зайшли на подвір`я будинку так, як хвіртка була відчинена. Постукали в двері, відчинила дружина ОСОБА_3 , сказала, що чоловіка вдома немає, вибачилися і пішли до службової машини, конфлікту не було. Пояснень щодо даного конфлікту відділу внутрішньої безпеки не надавав. 
		 
		Свідок ОСОБА_15 , приведений судом до присяги показав, що під час інциденту, перебував з друзями в м.Сколе, біля мості приблизно на відстані 50 м. і більше, від місця події. Звернули увагу, коли почули звук і побачили, що жінка впала, самого удару не бачили, після чого чоловік сів в машину і поїхав. Людей на мості бачили до пояса оскільки, все решту закривали перила мосту. До них підійшла потерпіла, та запитала чи бачили вони, що її вдарив обвинувачений. Які були тілесні ушкодження на тілі жінки не пам?ятає і також нічого не може пригадати за окуляри. Його допитували через два тижні. З часу події минуло багато часу і все не пригадує.
		 
		Експерт ОСОБА_18 , приведений судом до присяги, показав, що висновки надані ним підтримує. Так, дійсно проводив огляд потерпілої ОСОБА_6 , яка прибула о 14 год. 40 хв. 07.06.2018р.. До цього часу в нього не було медичних документів. Медичні документи надав слідчий, скільки було аркушів не пам?ятає, фотографій не було. Зі слів потерпілої вона свідомість не втрачала та зазначив, що факт втрати свідомості це суб?єктивне неповідомлення особи. Нудота передує блюванню. Діагноз "ретроградна амнезія" ставить невропатолог. Встанови наявність ушкоджень на голові, інше було описано невропатологом. Після складення висновку, історію хвороби повернув слідчому разом з висновком під розписку, що доводиться журналом реєстрації експертиз Сколівського відділення. Висновки було складено після огляду потерпілої та документів наданих лікарем. Сам діагноз виставляє лікуючий лікар. 
		 
		Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, вбачається, що 27.05.2018, внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
		 
		З протоколу проведення слідчого експерименту від 26.06.2018, (том 1 а.с. 60-61), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 чітко вказала на обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які були підтверджені в судовому засіданні.
		 
		З протоколу проведення слідчого експерименту від 02.07.2018, (том 1 а.с. 78-80), проведеного з участю потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що дані свідки під час слідчого експерименту чітко вказали на обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які в подальшому, з врахуванням давності події, частково підтвердили в судовому засіданні під час їхнього допиту.
		Вищенаведене також доводиться відеозаписом до протоколу проведення слідчого експерименту.
		 
		Згідно висновку експерта, №55 від 12.06.2018, (том 1 а.с.82-83) дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що згідно вивчених медичних документів та при огляді лікарем судово-медичним експертом, у гр. ОСОБА_6 , виявлено: струс головного мозку, синець на обличчі ліворуч і садно на правій гомілці  які утворились від дії тупих предметів та тупих предметів із обмеженою контактуючою поверхнею, можливо 27.05.2018. Струс головного мозку є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. 
		 
		Згідно висновку експерта, №76 від 10.08.2018, (том 1 а.с.104-108), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що враховуючи розміщення тілесних ушкоджень виявлених у гр. ОСОБА_6 , на протилежних поверхнях тіла, а саме синця на обличчі ліворуч та садна на правій гомілці по зовнішній боковій її поверхні, можливість їх утворення у наслідок одноразового падіння на площині виключається. Струс головного мозку та синець на обличчі утворились від дії тупих предметів та тупих предметів із обмеженою контактуючою поверхнею, котрим могли бути, як натуральні знаряддя людини  руки так і переважаюча плоска поверхня дороги при падінні на таку та ударі головою. 
		 
		З наказу №172о/с від 21.03.2018, дослідженого в судовому засіданні, (том 1 а.с.84), вбачається, що сержанта поліції ОСОБА_6 призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Сколівського ВП Стрийського ВП ГУНП.
		 
		 
		Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені уст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування уКПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
		 
		Згідно постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 701/613/16-к обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину".
		Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).
		Відповідно дост. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно дост. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до позиції ВС/ККС, висловленої впостанові від 11.02.2020 р. у справі № 761/33311/15-к,під час розгляду кримінального провадження, даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів, як-от: законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення перебігу й результатів слідчої дії.
		За змістомстатей 86-87 КПК України, ключовою умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, зібрані таким шляхом докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд.
		Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. З огляду на це, суд має детально аналізувати надані сторонами докази на предмет їх допустимості.
		Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати на наступне.
		 
		Показання потерпілої ОСОБА_6 , суд вважає чіткими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою, остання була учасником події, яка мала місце 27.05.2018, та чітко вказувала в своїх поясненнях, як на досудовому слідстві так і під час її допиту в судовому засідання, про обставини кримінального правопорушення та чітко вказувала на особу правопорушника. 
		 
		Суд приймаєдо увагипоказання свідків  ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 які, вважає такі чіткими, послідовними та такими, що узгоджуються між собою, свідки були очевидцями події, які мали місце 27.05.2018. Так свідки підтвердили той факт, що під час падіння потерпілої почули крик ОСОБА_6 , яка в подальшому після падіння перебувала в горизонтальному положенні відносно тротуару, тобто відбулось її падіння, бачили мужчину, який був на місці події і не вказували на присутність на мості під час події інших людей, які б могли нанести удар потерпілій та відразу після події потерпіла підійшла до них та повідомила, що вона працівник поліції і просила бути на місці до приїзду працівників поліції.
		Вказані показання повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. 
		Судом не беруться до уваги твердження свідка ОСОБА_10 , щодо дій потерпілої ОСОБА_6 , відносно її чоловіка (обвинуваченого), оскільки такі твердження спростовуються показаннями інших свідків та матеріалами справ, та суд приймає такі пояснення свідка ОСОБА_10 , з метою уникнення ОСОБА_3 , відповідальності, щодо вчиненого кримінального правопорушення. 
		 
		Захисник ОСОБА_19 , в судовому засіданні вину ОСОБА_3 , заперечив, оскільки докази, які зібрані в даному кримінальному провадженні, не засвідчують того, що обвинувачений вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення, відтак не визнає себе винуватим, оскільки з досліджених доказів, чітко не встановлюється, що ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 345 КК України. 
		 
		Судом не беруться до уваги твердження сторони захисту про можливу фальсифікацію обставин, що стосуються госпіталізації, симптомів поставленого діагнозу та лікування потерпілої ОСОБА_6 лікарем ОСОБА_20 , який 27.05.2018 року перебував у відпустці і не мав права оглядати потерпілу оскільки, стороною захисту не надано суду жодного доказу, щодо можливої фальсифікації діагнозу потерпілої КНП Сколівська ЦРЛ від 11.10.2019 за №01-14/1323 наданої адвокату ОСОБА_7 вбачається, що у зв?язку з поважною причиною відсутності чергового лікаря ОСОБА_21 , який 27.05.2018р. був відсутній на роботі у зв?язку зі смертю близької людини про що ним завчасно було повідомлено керівництво лікарні, з метою забезпечення надання медичної допомоги, було замінено медичним працівником ОСОБА_22 , що не заборонено чинним законодавством, а відтак суд вважає, що лікарем ОСОБА_22 правомірно було оглянуто потерпілу.
		 
		Також судом не беруться до уваги твердження сторони захисту, щодо того, що з 19.37 год. 27.05.2018 року до 12.00 год. 01.06.2018 року, потерпіла дійсно могла перебувати на стаціонарному лікуванні, оскільки у зазначений час постійно перебуває у межах дії азимуту 40 базової станції мобільного зв`язку розміщеної за адресою: м. Сколе, майдан Незалежності, 10, тобто на місце розташування (знаходження) КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» однак, в подальшому, впродовж з 01.06.2018 року до 06.06.2018 року,  ОСОБА_6 перебувала у межах дії азимуту 235 базової станції мобільного зв`язку, тобто у протилежному напрямку розміщення медичного закладу та свідчить про те, що вона у той час перебувала не у медичному закладі, а у іншому місці, ймовірно дома, а отже на стаціонарному лікуванні потерпіла перебувала менше 5 діб оскільки, потерпіла під час допиту ствердила, що нікуди не відлучалася з лікарні, в судовому засіданні стороною захисту не було надано жодних інших доказів щодо фактичної відсутності потерпілої в лікарні в період з 01.06.2018 року по 06.06.2018 року та можливого фактичного перебування за межами лікувального закладу, а відтак на підставі наведеного суд не вважає, що потерпіла покидала місце лікування.
		Стороною захисту не заявлялося жодних клопотань щодо допиту матері потерпілої, лікарів щодо спростування вищевказаного.
		 
		Потерпілою подано клопотання про визнання недопустимими копії графіку чергувань лікарів хірургічного відділення Сколівської ЦРЛ за 26.05.2018, 27.05.2018 та 29.05.2018; копію табелю обліку робочого часу лікарів хірургічного відділення Сколівської ЦРЛ; копію пояснення ОСОБА_6 ; копію наказу № 704 від 30.05.2018; копію довідки по кримінальному провадженню № 12018140300000258 від 27.05.2018; копію реєстрації повідомлення на 2 арк.; копію книги нарядів у 2 примірниках; копію витягу з ЄРДР від 11.05.2018; копію доручення в порядку ст. 40, ст. 41 КПК України; копію рапорту ОСОБА_6 від 11.05.2018 оскільки, такі на виконання ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області про тимчасовий доступ до речей і документів отримані захисником обвинуваченого ОСОБА_23 , яка не мала повноважень на участь у кримінальному провадженні, що здійснюється Стрийським міськрайонним судом, а відтак вони отримані всупереч вимогам ч.1 ст.50, 164, ч.3 ст.165 КПК України і згідно ст..86 КПК України дані докази є недопустимими.
		Однак, суд вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити оскільки, адвокатом ОСОБА_23 правомірно надавалася правова допомога обвинуваченому ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні, що доводиться ордером серії ЛВ №136237 від 30.10.2018 року, який міститься в матеріалах кримінального провадження і потерпіла сторона, під час судових засідань, жодними чином не заперечувала, щодо участі захисника ОСОБА_23 в судових засіданнях.
		 
		За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.
		Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.
		У відповідності дост.17КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість даної особи .
		Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Так,у постановіКасаційного кримінальногосуду ВерховногоСуду від10.09.2020у справі№ 555/2067/18,Суд вказав,що сама лише наявність багатьох різних версій, викладених стороною захисту, не покладає на суд обов`язку спростовувати кожну із них. Законодавець вимагає лише, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. 
		Суд не бере до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_3 , про те, що він даного кримінального правопорушення не вчиняв та вважає, що сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів вина обвинуваченого доведена в повному обсязі. 
		 
		Суд звертає увагу, що показання обвинуваченого, даними ним в судовому засіданні, про хронологію та перебіг подій, які мали місце 27.05.2018 суттєво відрізняються від тих, про які розповіли потерпіла та свідки. 
		Доводи обвинуваченого про те, що працівники поліції Сколівського ВП, в тому числі ОСОБА_8 вчиняли щодо нього та його сім?ї неправомірні дії, що доводиться його зверненням до прокурора Львівської області 29.05.2018 року не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовані Висновком перевірки за зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо неправомірних дій працівників Сколівського ВП ГУНП у Львівській області від 26.06.2018 року відповідно до якого ОСОБА_3 за медичною допомогою до медичних установ не звертався та в межах проведеної перевірки не встановлено фактів неправомірних дій працівників поліції.
		Крім того, відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження від 29.11.2021 року винесеної слідчим першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Львові ОСОБА_24 вбачається, що кримінальне провадження №62020140000001564 від 29.12.2020 у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 на які вказується заявником у заявах ОСОБА_3 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358, ч.1 ст.190 КК України закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, а відтак вимоги наведені в заяві ОСОБА_3 не підтверджені.
		 
		Отже, беручи до уваги сукупність досліджених у суді доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 , у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків, доводи сторони захисту не містять.
		За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст.85,94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України в судовому засіданні доведена повністю.
		Оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що факт скоєння кримінального правопорушення та винність обвинуваченого у вчиненні злочинних дій доведені повністю.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки він вчинив умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. 
		Відповідно до ст.65КК України при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно з положеннямист. 66 КК України, суд не встановлено.
		Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого відповідно до положеньст.67 КК України, не встановлено. 
		Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб вчинення злочину, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого та стан його поведінки, у вчиненому не розкаявся, раніше згідно ст. 89 КК України не судимого, характеристику за місцем проживання, позицію потерпілої, яка просить призначити обвинуваченому справедливе покарання, і вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкцій статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення у вигляді позбавлення волі.
		Підстав для застосування вимогст.69 КК Українисудом не встановлено.
		Долю речових доказів слід вирішити, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		 
		Потерпіла ОСОБА_6 , подала до суду позовну заяву про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням. 
		В обгрунтування заяви, вказала, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень була госпіталізована з діагнозом «закрита черепно-мозгова травма, струс головного мозку, забій м`яких тканин обличчя» у хірургічне відділення Сколівської ЦРЛ, де проходила стаціонарне лікування з 27.05.2018 по 06.06.2018. Під час лікування нею було витрачено кошти на придбання ліків за власні кошти в сумі 850 грн., що підтверджується фіскальним чеком про оплату про обстеження головного мозку за допомогою магнітно-резонансного томографа, а тому суд вважає, що вказану суму слід стягнути з ОСОБА_3 .
		Крім того, ОСОБА_6 , просила стягнути з ОСОБА_3 , моральну шкоду в розмірі 10000 грн. 
		Згідно ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до ч. 2ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до п. 5Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості і враховує майновий стан обвинуваченого, а тому суд вважає за можливе зменшити заявлену потерпілою суму моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_6 , - 5000 (п?ять тисяч) грн. моральної шкоди.
		В задоволенні решти позову про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.  відмовити.
		Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною. 
		Крім того, ОСОБА_6 , просила стягнути з ОСОБА_3 , витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. 
		Вирішуючи дану вимогу суд виходить з наступного.
		Згідно п.1 ч.1ст.118 КПК Українивитрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.
		Відповідно дост.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		На підтвердження факту надання правової допомоги стороною захисту надана квитанція до прибутково-касового ордеру, відповідно до яких сума вказана в розмірі 3000 грн.
		Суд дослідивши надані стороною потерпілої докази, вважає, що витрати на правову допомогу підлягають задоволенню.
		Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
		При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу, суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом та приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., яка відповідає ступеню складності справи, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги та обсягу наданих послуг.
		Керуючись ст.ст. 370,371,374КПК України суд, -
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
		У відповідностідо ст.75КК Українизвільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробовуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обов`язки..
		Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду в розмірі 850,00 (вісімсот п`ятдесят) грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.. 
		В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 відмовити.
		Речові докази: 
		-Компактдиски, які знаходяться в матеріалах справи  залишити при справі. 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		 
		Головуючий суддя    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...