Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/347/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2023. Зареєстровано: 01.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2023.
Дата набрання законної сили: 19.04.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		26 січня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/347/22 
		Господарський суд Тернопільської області
		у складі судді Бурди Н.М. 
		за участі секретаря судового засідання Крутіна Ю.С. 
		розглянувши матеріали справи
		за позовом: Заступника керівника Бережанської окружної прокуратури, вул. Пирогова, 5а, м. Бережани, Тернопільський район, Тернопільська область, 47500, в інтересах держави в особі :
		1. Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46008
		2. Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, вул. Личакова, 18, с. Саранчуки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47533
		до відповідача: Бережанського районного державного агропромислового підприємства Бережанирайагроліс, вул. Франка, 2, м. Бережани, Тернопільський район, Тернопільська область, 47501
		про відшкодування шкоди в сумі 368 731,31 грн. завданої навколишньому середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.
		 
		За участі представників:
		Прокурора: Куліковської Лілії Богданівни, посвідчення № 059816 від 09.12.2021 р., довіреність № 14-11ВИХ-23 від 05.01.2023 р.
		Позивача 1: Пуршеги Ірини Василівни, довіреність №1-б-15/34 від 16.01.2023р., наказ № 8-о від 18.01.2021 р.
		Позивача 2: не прибув.
		Відповідача: не прибув.
		 
		Відповідно ст.222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "EasyCon".
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		03.08.2022 Заступник керівника Бережанської окружної прокуратури , в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Бережанського районного державного агропромислового підприємства Бережанирайагроліс про відшкодування шкоди в сумі 368 731, 31 грн. завданої навколишньому середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання працівниками Бережанського районного державного агропромислового підприємства Бережанирайагроліс своїх посадових обов`язків щодо охорони лісу від незаконних порубок дерев заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу на суму 368 731, 31 грн.
		Ухвалою суду від 09.08.2022 відкрито провадження у справі №921/347/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.09.2022 з подальшим його відкладенням востаннє на 22.12.2022.
		21.09.2022 прокуратура на адресу суду надіслала клопотання №2747ВИХ-22 від 16.09.2022 (вх.№6162 від 21.09.2022) про доручення до матеріалів справи №921/347/22: копії запиту прокурора Бережанської окружної прокуратури від 06.09.2022 №32609вих-22 та копії листа ДП "Бережанирайагроліс" від 12.09.2022 №47. До клопотання долучено докази надіслання його сторонам у справі.
		Ухвалою суду від 24.11.2022 закрито підготовче засідання у справі № 921/347/22 та призначено до судового розгляду по суті на 22.12.2022, з подальшим відкладенням на 26.01.2023. Сторони повідомлені про дату і час судового засідання.В судове засідання, яке відбулося 26.01.2023 представник прокуратури прибув, позовні вимоги підтримав.В дане судове засідання представник позивача 1 - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області прибув, позовні вимоги підтримав.Представник позивача 2 - Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області не прибув, проте подав через електронну адресу суду заяву б/н від 20.10.2022 (вх.№6971 від 25.10.2022), в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи здійснювати без участі її уповноваженого представника.
		В дане судове засідання представник відповідача не прибув, на електронну адресу суду надіслав письмові пояснення б/н від 25.01.2023 (вх. № 653 від 26.01.2023) згідно яких заперечує щодо задоволення позову та просить проводити розгляд справи за відсутності повноважного представника.
		Частиною 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
		Однак судом встановлено, що подане відповідачем клопотання не містить ЕЦП, а тому не вбачається можливості ідентифікувати підписанта та підтвердити цілісність вкладеного файлу. Відповідно не можливо встановити хто саме надіслав цей електронний лист.
		Статтею 170 ГПК України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. 
		Враховуючи дані обставини, судом подані відповідачем письмові пояснення б/н від 25.01.2023 (вх. № 653 від 26.01.2023) залишено без розгляду та відповідно рішення суду прийнято без її врахування.
		Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
		Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
		Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
		Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
		Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
		Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області, на яку законодавством покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави та в інтересах Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
		Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в суді відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" судом встановлено наступне.
		Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди грунтується на приписах ст.ст. 13, 142, 145 Конституції України; ст.ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
		Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст.145 Конституції України).
		Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 29 ч. З п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
		Саранчуківська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів. Територія кварталу 50 видолу 1 ДП "Бережанирайагроліс", у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини перебуває у адміністративно-територіальних межах Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
		Бережанська окружна прокуратура Тернопільської області направила на адресу Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №1606ВИХ-22 від 16.06.2022 згідно якого повідомила останню про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.
		У відповідь на вказаний лист Саранчуківська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області направила на адресу прокуратури лист №294 від 04.07.2022 про те, що сільська рада не вживала та не вживатиме жодних заходів, в тому числі шляхом звернення з позовною заявою до суду, щодо стягнення шкоди за фактом незаконної порубки дерев у кварталі 50, видолі І урочища «Квіткове» на території с.Слов`ятин Тернопільського району Тернопільської області.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначила, що сам факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів
		З огляду на викладене, у прокурора є підстави для представництва Бережанськю окружною прокуратурою інтересів держави в особі Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у зв`язку з нездійсненням нею захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони та захисту лісів шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
		Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області, на яку законодавством покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.
		Судом встановлено, що Державній екологічній інспекції у Тернопільській області було відомо про виявлене правопорушення про що свідчить акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 1 /0005 від 16.01.2021 .
		Разом з тим, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави 31.05.2022 Бережанською окружною прокуратурою за № 1397ВИХ- 22 та 28.06.2022 за №1786ВИХ-22 до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області направлено листи в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру" щодо наявності підстав для вжиття останньою заходів щодо ДП "Бережанирайагроліс" з метою усунення порушень вимог законодавства.
		У відповідях на зазначені листи, Державна екологічна інспекція Тернопільської області листом №1-1-05-1242 від 15.06.2022 та листом №1-1-05-1362 від 04.07.2022 повідомила, що під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Інспекцією було встановлено факт незаконної порубки дерев у кварталі 50 виділі І та нараховано шкоду заподіяну лісу. Заходи щодо стягнення шкоди не вживалися у зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору.
		Згідно з п.26 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, тому що органи державної влади не можуть посилатися відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
		Постановою Верховного суду України у справі №11/446 від 15.05.2012 визначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується із бюджету. 
		Як наслідок, вказана обставина (необхідність сплатити судовий збір при зверненні до суду) не могла слугувати перешкодою для подання позову до суду екологічною інспекцією, а відтак всі посилання останньої з даного приводу, судом оцінюються критично.
		Отже із наведеного слідує, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Державною екологічною інспекцією не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду. 
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 19.07.2018 у справі №822/1169/17.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне. 
		ДП «Бережанирайагроліс» зареєстроване органами державної реєстрації як юридична особа (до позовної заяви додано належно засвідчену копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованої 22.02.2021).Підприємство створене, зокрема, з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (п.2.1. Статуту ДП "Бережанирайагроліс", затвердженого розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №24 від 05.02.2021).Предметом діяльності підприємства є:
		- проведення заходів з відновлення лісів, підвищення продуктивності, створення насаджень із швидкоростучих і технічно цінних порід;
		- здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, заліснення малопродуктивних земель;
		- охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубок, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісо порушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісо порушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства( п.п. 2.2, 2.2.1, 2.2.2 , п.2.2.6 Статуту).
		Підприємство зобов`язане виконувати норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (п.6.2 Статуту).
		Підсумовуючи вищенаведене, судом встановлено, що ДП «Бережанирайагроліс» є постійним лісокористувачем.
		Згідно із актом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №1/005 від 16.01.2021 внаслідок натурного обстеження у кварталі 50, виділі 1 площею 4,6 га Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області встановлено факт незаконної порубки 44 дерева, з них породи граб - 16 шт., породи бук -20 шт., породи дуб - 7 шт., породи осика - 1 шт., а також пошкоджено 6 дерев до ступеня припинення росту.
		В подальшому, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області направила копії матеріалів перевірки до Бережанського відділу поліції ГУНП у Тернопільській області для вжиття заходів реагування.
		14.01.2022 Інспекція направила лист-запит №1/1-1-050163 до Бережанського відділу поліції ГУНП у Тернопільській області, щодо результатів розгляду надісланих матеріалів перевірки, на який отримано відповідь від 10.02.2022 №1408/101/01-202, що відомості по даному факту внесено у ЄРДР №12020210040000180 та на даний час по даному кримінальному провадженню триває досудове розслідування.
		Розмір та розрахунок заподіяної та невідшкодованої шкоди, проведений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області та розрахований відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" з урахуванням порядку індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу і становить 368 731, 31 грн.
		Жодних доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів для забезпечення збереження та охорони лісу і недопущення незаконної рубки дерев суду не подано.
		При вирішенні спору суд виходить з того, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічної правової позиції дотримано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16). Дана позиція спростовує доводи відповідача стосовно відсутності обов`язку відповідача нести відповідальність за шкоду завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
		Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, здійснюється в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України та розмірах встановлених законодавством України.
		Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону. 
		Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
		Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. 
		Як визначено в абзацах 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
		В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
		Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
		Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
		За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
		Судом підтверджено і не заперечується відповідачем, що Бережанське районне державне агропромислове підприємство Бережанирайагроліс є постійним лісокористувачем, а тому організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, враховуючи норми чинного законодавства покладається на нього.
		Судом підтверджено та не оспорюється відповідачем факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача, на підставі чого відкрито кримінальне провадження № 12020210040000180 від 31.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, винних осіб на даний час не встановлено.Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
		В силу приписів частини 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
		Відповідно до приписів статей 68, 69 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
		Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
		Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
		Позиція з даного приводу висловлена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.08.18 у справі №917/1261/17, аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 21.02.2020 у справі 920/1106/17.
		У пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №№909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
		Дана позиція спростовує доводи відповідача стосовно відсутності обов`язку відповідача нести відповідальність за шкоду завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		За змістом ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.
		Перевіривши поданий Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області розрахунок відшкодування збитків, суд зазначає, що у даному випадку правомірним є застосування постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», а тому відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в сумі 368 731,31грн підлягає задоволенню.
		Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги задовольнити.
		2. Стягнути з Бережанського районного державного агропромислового підприємства Бережанирайагроліс (вул. Франка, 2, м. Бережани, Тернопільський район, Тернопільська область, 47501, ідентифікаційний код 36349896) шкоду у сумі 368 731 (триста шістдесят вісім тисяч сімсот тридцять одна) грн 31 коп, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до спеціального фонду місцевого бюджету Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (вул. Личакова, 18, с. Саранчуки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47533, ідентифікаційний код 04395142, отримувач Головне управління казначейства у Тернопільській області/тг с. Саранчуки, ідентифікаційний код 37977599, рахунок UA668999980313060106000019727, ККД 21081100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів.3. Стягнути з Бережанського районного державного агропромислового підприємства Бережанирайагроліс (вул. Франка, 2, м. Бережани, Тернопільський район, Тернопільська область, 47501, ідентифікаційний код 36349896) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова,4, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету  2800) 5 530 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять) грн 97 коп. в повернення сплаченого судового збору. 
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
		 
		Повне рішення складено та підписано 01.02.2023 року.
		 
		 
		Суддя Н.М. Бурда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...