Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19617/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2023. Зареєстровано: 01.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2023.
Дата набрання законної сили: 24.01.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 січня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/19617/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Погребняка В.Я. - головуючого, Білоус В.В., Васьковського О.В.,
		за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубопласт",
		представник позивача - Шульга Ю.В., адвокат
		відповідач - Державна служба геології та надр України
		представник відповідача -  Кутаков П.В., в порядку самопредставництва
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
		Державної служби геології та надр України
		на рішення Господарського суду м. Києва
		від 12.07.2022
		у складі судді: Гулевець О.В.,
		та постанову Північного апеляційного господарського суду 
		від 18.10.2022
		у складі колегії суддів: Яковлєва М.Л, (головуючий), Шаптали Є.Ю., Тищенко О.В.,
		 
		у справі за позовом
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт"
		до Державної служби геології та надр України
		про стягнення 2  935  292,43 грн.
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубопласт" (далі - ТОВ "Трубопласт", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, скаржник, Держгеонадра України) про стягнення 2  935  292,43 грн.
		1.1. Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 1066, 1173, 1192 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що позивач поніс збитки у зв`язку з незаконним рішенням Державної служби геології та надр України щодо зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		2. Рішенням від 12.07.2022 Господарський суд міста Києва позов задовольнив частково;
		стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трубопласт" (79000, місто Львів, площа Міцкевича, 8, ідентифікаційний код 30478052) шкоду у розмірі 2  935  213,38 грн. та судовий збір у розмірі 44  028,20 грн.
		2.1. Судом під час розгляду справи встановлено такі обставини:
		- Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 (далі - Положення).
		- відповідно до підпунктів 9, 10 пункту 4 Положення про Державну службу геології та надр України, Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.
		- рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі № 813/5074/17, Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі № 1340/4358/18 та Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі № 813/4955/17 було встановлено протиправність дій Державної служби геології та надр України відносно прийняття спірного наказу від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт";
		- за результатами перевірки відповідачем було складено припис № 740-16/02 від 16.12.2016, у якому були зазначені виявлені порушення вимог законодавства у сфері користування надрами;
		- з огляду на встановлені у справі № 813/4955/17 обставини та досліджені докази ТОВ "Трубопласт" належним чином виконало всі залежні від нього дії для дотримання вимог законодавства щодо відповідності фактичного видобутку газу проектним вимогам, але через зволікання органами державної влади із затвердженням відповідної документації, зазначене порушення було усунуте із запізненням. 
		Враховуючи положення статті 75 ГПК України та встановлені у справах № 813/5074/17, № 1340/4358/18 та № 813/4955/17 обставини, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності протиправної поведінки Державної служби геології та надр України під час прийняття наказу від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт".
		2.2. Суд встановив, що 17.11.2021 аудиторами ТОВ "Вест Аудит" проведено перевірку розрахунку збитку, завданого ТОВ "Трубопласт" в частині недоотриманих доходів (упущеної вигоди). За результатами зазначеної перевірки складено звіт з надання впевненості незалежного аудиту, за змістом якого розрахунок в частині недоотриманих доходів (упущеної вигоди) ТОВ "Трубопласт" на суму 2  935  292,43 грн. підготовлено належним чином на підставі документів та прогнозованих показників і представлено згідно з відповідною концептуальною основи фінансової звітності. 
		2.3. Дослідивши висновок експерта № 69-37-28/27 від 31.08.2021, суд не прийняв такий доказ в якості належного та допустимого у розумінні статей 76-77 ГПК України з огляду на відсутність інформації про присвоєння кваліфікації судового експерта, а, відтак, на відсутність підстав вважати, що експертний висновок № 69-37-28/27 від 31.08.2021 складений особою, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Також суд зауважив, що в наданому висновку відсутнє посилання на те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Разом з тим судом прийнято до уваги висновок експерта № 5843 від 13.04.2022, складений судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно до якого розмір шкоди, завданий позивачу внаслідок протиправних дій відповідача, становить 2  935  213,38 грн. (а не 2  935  292,43 грн., як заявлено до стягнення позивачем).
		2.4. Щодо причинно-наслідкового зв`язку як елементу складу цивільного правопорушення суд зазначив, що недоотриманий дохід (упущена вигода) ТОВ "Трубопласт" на загальну суму 2  935  213,38 грн. є наслідком саме протиправної поведінки Державної служби геології та надр України під час прийняття наказу від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт", що фактично підтверджує наявність причинно-наслідкового зв`язку у спірному деліктному правовідношенні.
		За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ  "Трубопласт" в розмірі 2  935  213,38 грн.
		2.5. Крім того, суд звернув увагу, що у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади - Державну службу геології та надр України. Тому суд дійшов висновку про доцільність зазначити в резолютивній частині рішення про стягнення шкоди з Державного бюджету України без визначення органу, діями якого така шкода була завдана чи органу, через який здійснюється списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		3. Постановою від 18.10.2022 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 залишив без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 - без змін.
		3.1. Апеляційний суд, з огляду на положення частини четвертої статті 75 ГПК України погодився із правильністю висновків місцевого суду про те, що у справах № 813/5074/17 та № 813/4955/17 судами надано оцінку діям сторін щодо усунення порушень, зокрема, щодо дотримання позивачем приписів статті 36 Закону України "Про нафту і газ" та встановлено, що позивач діяв із дотриманням вимог законодавства щодо відповідності фактичного видобутку газу проектним вимогам. Суд зауважив, що причиною невиконання позивачем вимог припису Держгеонадра України є протиправна бездіяльність відповідача.
		3.2. Також суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги складеного завідувачем кафедри видобування нафти і газу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, д-р техн. наук, професором Кондратем О.Р. експертного висновку № 69-37-28/27 від 31.08.2021 в якості належного та допустимого доказу у розумінні статей 76, 77 ГПК України, оскільки у матеріалах справи відсутня інформація про присвоєння кваліфікації судового експерта особі, яка складала зазначений висновок, а також відсутнє посилання на те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Водночас апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість посилання відповідача на те, що Висновок № 5843 не може бути належним доказом на підтвердження розміру шкоди, оскільки експертом при проведенні дослідження були досліджені не лише звіт незалежного аудитора, а й надані позивачем первинні документи, які підтверджують обставини придбання та продажу природного газу, а також докази на підтвердження собівартості природного газу якій міг бути видобутий позивачем у спірний період.
		3.3. Відтак, з огляду на встановлені обставини, доведеність протиправної поведінки відповідача в частині зупинення дії Спеціального дозволу, завданої позивачу шкоди - недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в розмірі 2 935 213, 38 грн, яка є наслідком саме протиправної поведінки відповідача під час прийняття наказу від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу, що фактично засвідчує наявність причинно-наслідкового зв`язку у спірному деліктному правовідношенні, апеляційний суд дійшов висновку про наявність усіх необхідних умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
		4. Державна служба геології та надр України 10.11.2022 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 910/19617/21, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
		5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №  910/19617/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2022.
		6. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2022 задоволено клопотання Державної служби геології та надр України та поновлено Державній службі геології та надр України строк на касаційне оскарження;
		відкрито касаційне провадження у справі № 910/19617/21 за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022;
		повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 відбудеться 17.01.2023 о 11:15.
		9. В ході судового засідання 17.01.2022 було відкладено розгляд справи (оголошено перерву) до 24.01.2023, 12:00.
		10. Від представника ТОВ "Трубопласт" надійшов відзив на касаційну скаргу Державної служби геології та надр України, в якій представник позивача - Кулямзіна І.С. просила касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
		11. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 16.11.2022 № 2738-IX), Верховний Суд дійшов розглядає справу №910/19617/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи скаржника
		(Державної служби геології та надр України)
		12. Скаржник зазначив, що висновок експерта № 5843 від 13.04.2022 складено фактично на підставі даних Звіту з надання впевненості незалежного аудитора від 17.11.2021, тобто експертний висновок зроблено з аудиторського висновку.
		12.1. Скаржник аргументував, що законне право на видобуток надр у ТОВ "Трубопласт" фактично з`явилося лише 08.06.2021, тому, оскільки у період з 20.12.2017 по 12.12.2018 у позивача не було законного права здійснювати видобуток надр з причин не пов`язаних з наказом Держгеонадр, позивач не може претендувати на відшкодування будь-яких збитків, оскільки такі збитки мали місце виключно з його власної вини. Крім того скаржник зазначив, що стаття 28 Кодексу України про надра передбачає сплату рентних платежів у випадку користування надрами, тому висновок про включення витрати на рентні платежі за користування надрами на суму 1  676  379,59 грн. до розрахунку шкоди за період з 22.12.2017 по 12.12.2018, коли видобуток газу на Північнозарічанському родовищі був відсутній, є необґрунтованим.
		12.2. На думку скаржника наявні підстави, передбачені пунктом 3 статті 287 ГПК України, оскільки висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 36 Закону України "Про нафту і газ" відсутній.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		13. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		14. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		15. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 12 - 12.3 описової частини цієї постанови.
		Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
		17. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 2  935  292,43 грн.
		Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.
		18. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. 
		19. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		20. Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. 
		20.1. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. 
		20.2. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		21. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
		Отже, відшкодування шкоди (в тому числі у формі упущеної вигоди) може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. Водночас на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача такої шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні такої шкоди.
		22. Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Носієм обов`язку відшкодувати шкоду, в свою чергу, можуть виступати: безпосередній заподіювач шкоди та інші особи (незавдавачі шкоди), на яких законом покладено обов`язок із відшкодування шкоди.
		23. Вимагаючи відшкодування шкоди (збитків) у формі упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
		24. Разом із тим відповідно до частини першої статті 142 ГR України прибуток суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
		25. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. 
		26. Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
		Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання.  
		26.1. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується, оскільки одним з критеріїв, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності здійснених позивачем витрат.
		27. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються та шкода (збитки), які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
		Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 30.03.2021 у справі №908/2261/17, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20.
		Щодо суті касаційної скарги
		28. Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, суди, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 2  935  292,43 грн/, дійшли висновку про те, що в цьому випадку позивачем доведено наявність протиправної поведінки відповідача, наявність підтвердженої належними доказами шкоди в розмірі 2  935  213,38 грн/ та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та наявною шкодою.
		29. Також з матеріалів справи вбачається і стверджується позивачем про те, що ТОВ "Турбопласт" довідалось про наявність наказу від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007, який призвів до завдання шкоди позивачу лише у грудні 2017 року, тому позивач не знав та не міг знати на момент укладення договорів постачання природного газу № ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017 про наявність такого наказу та не міг уникнути (зменшити ризики) настання визначеного ним розміру шкоди.
		30. Разом з тим зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі № 813/4955/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 857/3062/19 вбачається, що судами встановлено наявність листа Державної служби з геології та надр України, з яким відповідач звертався до позивача з проханням надати у 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами за Спеціальним дозволом № 2989 від 25.07.2007.
		31. Також із зазначених судових рішень вбачається, що 23.08.2017 ТОВ "Трубопласт" повідомило відповідача про незгоду щодо припинення права користування надрами Північнозарічнянської площі за Спеціальним дозволом № 2989 від 25.07.2007.
		32. Зі змісту оскаржуваних рішень у цій справі вбачається, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано положення частини четвертої статті 75 ГПК України та здійснено посилання на обставини, які були встановлені у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі № 813/4955/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 857/3062/19, які мають значення для вирішення цієї справи. 
		32.1. Однак, надаючи оцінку поведінці відповідача та наслідкам такої поведінки у цій справі, суди попередніх інстанцій не здійснили дослідження поведінки позивача та наявність обставин щодо обізнаності ТОВ "Трубопласт" про наказ від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007, а, відтак, не встановили чи здійснювались позивачем дії з метою зменшення розміру збитків або їх повного уникнення. 
		32.2. Зокрема, судами не надано оцінки зверненню відповідача з листом з проханням надати у 15-денний строк з моменту отримання листа власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами за Спеціальним дозволом № 2989 від 25.07.2007, а також обставинам повідомлення позивачем 23.08.2017 відповідача про незгоду щодо припинення права користування надрами Північнозарічнянської площі за Спеціальним дозволом № 2989 від 25.07.2007.
		32.3. Разом з тим колегія суддів зазначає, що такі обставини можуть свідчити про обізнаність позивача щодо наявності відповідного наказу до звернення Державної служби геології та надр України із позовом до ТОВ "Трубопласт" про анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007 в судовому порядку. 
		32.4. З урахуванням критерію розумності здійснених позивачем витрат, за наявності обставин обізнаності позивача про прийняття позивачем відповідного наказу до укладення відповідних договорів (договорів постачання природного газу № ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017) та до подання відповідного позову Державною службою геології та надр України про анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007 в судовому порядку, упущена вигода може бути саме результатом власних комерційних прорахунків ТОВ "Трубопласт".  
		33. Відтак, без дослідження зазначених обставин та поведінки позивача суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо наявності у цій справі підстав для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди.
		34. Крім того з матеріалів справи не вбачаєтесь та судами попередніх інстанцій не встановлено, що сторони спору передбачили в Угоді про умови користування надрами від 25.07.2007 порядок та наслідки зупинення дії спеціального дозволу відповідно до положень статті 28 Закону України "Про нафту і газ" (в редакції, чинній на момент укладення зазначеної Угоди).
		34.1. Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (в редакції, чинній на момент зупинення Спеціального дозволу на користування надрами №2989 від 25.07.2007), після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.  
		34.2. Також пунктом 22 зазначеного Порядку передбачено, що зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії, а у разі визнання судом незаконним зупинення дозволу строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення. 
		34.3. Тобто Кабінетом Міністрів України у зазначеному Порядку фактично було передбачено порядок компенсації зупинення дії відповідного дозволу користувачу надр. 
		34.4. Разом з тим судами попередніх інстанцій зазначеного також враховано не було та не здійснено перевірки обставин щодо можливого отримання позивачем у цій справі подвійної компенсації за зупинення дії Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007: - у вигляді стягнення шкоди як упущеної вигоди; - автоматичного продовження строку дії Спеціального дозволу на строк незаконного зупинення.  
		35. Додані скаржником до додаткових пояснень у справі матеріали (копії договорів, додаткових угод, актів приймання-передачі) не приймаються та не розглядаються Верховним Судом, оскільки такі дії виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, згідно з якою в суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		35.1. Також колегія суддів звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Відтак, з урахуванням обмежень щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених положеннями 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Державної служби геології та надр України про скасування рішення місцевого суду та постанови апеляційного господарського суду із направленням цієї справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		36. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що статтею 28 Кодексу України про надра передбачено сплату рентних платежів у випадку користування надрами. 
		Відтак, під час нового розгляду суди повинні також дослідити та перевірити, чи були включені позивачем витрати на рентні платежі за користування надрами на суму 1  676  379,59 грн. до розрахунку шкоди за період з 22.12.2017 по 12.12.2018 (у період зупинки дії Спеціального дозволу), чи були такі платежі фактично сплачені позивачем та підстави/обставини такої сплати.
		Висновки за результатами касаційного провадження
		37. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		38. З огляду на неповне дослідження судами обставин обізнаності позивача про наявність наказу щодо зупинення дії спеціального дозволу та відповідності дій відповідача принципам розумності при укладені відповідних договорів, судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення без урахуванням вимог статей 86, 236, 238 ГПК України.
		39. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції щодо застосування норм права є обов`язковими для місцевого та апеляційного судів під час нового розгляду.
		40. Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить дослідити обставини, які підтверджують/спростовують факт обізнаності позивача про наявність наказу про зупинення дії спеціального дозволу та обставини щодо відповідності дій відповідача принципам розумності при укладені відповідних договорів. Крім того судам необхідно перевірити обставини щодо обґрунтованості обраного позивачем способу захисту, чи такий спосіб захисту не призведе до подвійної компенсації за зупинку дії Спеціального дозволу, чи було включено до розміру такої компенсації суми рентних платежів та чи здійснювалась така оплата позивачем в період зупинки дії Спеціального дозволу.
		Щодо судових витрат
		41. У зв`язку із скасуванням прийнятої судами попередніх інстанцій рішень та направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до місцевого суду, питання розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховним Судом не вирішувалось, так як розгляд спірних вимог по суті не завершено.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити частково.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/19617/21 скасувати.
		Справу №910/19617/21 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                В.Я. Погребняк
		 
		Судді                                                                                          В.В. Білоус
		 
		                                                                                          О.В.Васьковський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...