Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/12196/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2023.
Дата набрання законної сили: 30.01.2023
Номер судового провадження: 61-542ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		30 січня 2023 року
		м. Київ
		справа № 308/12196/19
		провадження № 61-542св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Закарпатська обласна прокуратура, Головне управління патрульної поліції у Закарпатській області, Державна казначейська служба України,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2021 року у складі суді Бедьо В. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Бисаги Т. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУ Національної поліції в Закарпатській області) та Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
		На обґрунтування позову посилався на таке.
		30 березня 2007 року заступник прокурора міста Ужгород Черничко В. В. виніс постанову про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі колективної заяви щодо звинувачення його у шахрайстві, що відбулось у спосіб присвоєння грошових коштів в сумі 21 000,00 дол. США.
		29 грудня 2007 року старший слідчий Ужгородського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - Ужгородський МВ УМВС України в Закарпатській області) старший лейтенант міліції Рачкулинець Б. С. виніс постанову, якою його (позивача). притягнуто як обвинуваченого і пред?явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України.
		Старший слідчий Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області старший лейтенант міліції Рачкулинець Б. С. після винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого здійснював дії щодо схиляння його до вирішення майнових питань із заявниками колективної заяви, що відбулось у спосіб присвоєння грошових коштів у сумі 21 000,00 дол. США, і цим самим здійснював тиск та провокував визнання ним вини у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України. 
		Після наданих ним пояснень та відмовившись визнавати вину, від слідчого в його сторону лунали погрози, що стало підставою для заявлення 10 січня 2008 року відводу слідчому. Листом від 16 січня 2008 року № 510М07 така заява була залишена в. о. прокурора міста Ужгорода без задоволення.
		Надалі за відсутності будь-яких доказів 24 січня 2008 року цей же слідчий виніс постанову про перекваліфікацію злочину та порушення кримінальної справи, якою перекваліфіковано його (позивача) дії на частину четверту статті 190 КК України, порушено кримінальну справу щодо нього за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України і прийнято рішення про розслідування справи у межах кримінальної справи № 1120107.
		24 січня 2008 року старший слідчий Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області старший лейтенант міліції Рачкулинець Б. С. виніс постанову, якою йому пред?явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
		11 лютого 2008 року старший слідчий Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області старший лейтенант міліції Рачкулинець Б. С. склав обвинувальний висновок у кримінальній справі № 1120107 за обвинуваченням його (позивача) у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України та спрямував обвинувальний висновок на розгляд Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
		У межах зазначеної кримінальної справи застосовувались запобіжні заходи щодо нього у вигляді підписки про невиїзд, а також арешт цінностей та автомобіля з поміщенням його на штраф майданчик, що не давало можливості користуватись автомобілем протягом всього строку розгляду кримінальної справи.
		За результатами розгляду матеріалів кримінальної справи № 1120107 у межах судового провадження № 1-141/11 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2011 року у справі № 1-141/11 його в пред?явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, визнано невинним і виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. 
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд скасовано. Накладений, згідно із постановою слідчого від 24 січня 2008 року арешт на цінності та інше майно, у тому числі на автомобіль «Honda аccord», державний номерний знак НОМЕР_1 , скасовано.
		Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2012 року вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2011 року у справі № 1-141/11 залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2012 року ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2012 року та вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2011 року у справі № 1-141/11 залишено без змін.
		Загальна тривалість його кримінального переслідування становила з 30 березня 2007 року - дати порушення кримінальної справи до 06 грудня 2012 року, - постановлення ухвали судом касаційної інстанції, якою остаточно виправдано ОСОБА_1 становить 68 місяців 6 днів.
		Внаслідок стресів, пов?язаних з пред`явленням йому підозри та кримінальним переслідуванням, загострилася хвороба нервових тіків, він декілька разів перебував у неврологічному відділенні лікарні.
		У зв?язку з незаконним перебуванням під слідством було принижено його честь та гідність, а також репутацію законослухняного громадянина, позбавлено конституційного права на свободу і особисту недоторканність, під час безпідставного обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд він був позбавлений звичайних умов пересування країною або поза її межами та інших умов життя, у тому числі його було принижено через те, що неодноразово він як обвинувачений/підсудний змушений був з?являтися у публічне місце до суду, де його бачила значна кількість людей, у тому числі знайомі. Члени його сім?ї дуже хвилювались за нього, а він у свою чергу сильно непокоївся за здоров?я своїх близьких, щоб вони витримали таке нервове перенавантаження, особливо батьки, які є літніми людьми зі слабким здоров?ям. 
		Його було позбавлено можливості виконувати свої обов?язки як основного годувальника в родині, порушено його нормальні життєві зв?язки, життєвий уклад, це призвело до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, порушено нормальні стосунки з оточуючими людьми, в тому числі членами родини, деякі сусіди, не знаючи ситуації, почали тоді ставитись до нього насторожено, сприймаючи за злочинця, було фактично знищено його впевненість у дієвості та ефективності правових механізмів щодо недопущення фактів безпідставного обмеження волі невинних осіб, знищено його впевненість у беззаперечному слідуванні державними інститутами, у тому числі органом досудового розслідування і органами прокуратури, які зобов?язані дбати про права і свободи громадян.
		Також він додатково поніс непередбачені фінансові витрати у зв?язку з накладенням арешту на цінності та інше його майно, у тому числі на автомобіль «Honda аccord», державний номерний знак НОМЕР_1 , у межах строків кримінального переслідування він був позбавлений можливості реалізувати право власності на вказаний автомобіль у спосіб його відчуження для дострокового виконання зобов?язань за кредитним договором від 19 червня 2006 року № ML-800/072/2006, тому щомісячно сплачував відсотки за користування кредитом, яких можна було б уникнути при покритті боргу за кредитним договором коштами, вирученими від продажу автомобіля.
		При порушенні стосовно нього кримінальної справи було застосовано накладення арешту на належний йому автомобіль, який з моменту вилучення та до набрання виправдувальний вироком законної сили перебував на штрафмайданчику, він був позбавлений можливості користуватись автомобілем та підтримувати його в робочому стані. 
		Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу від 02 грудня 2009 року № 09120202, вартість матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу автомобіля «Honda аccord», державний номерний знак НОМЕР_1 , за час перебування на штраф майданчику становить 20 029,00 грн.
		Також внаслідок порушення щодо нього кримінальної справи, він поніс витрати на правничу допомогу адвоката під час захисту його прав та інтересів у кримінальному провадженні у розмірі 16 000,00 грн.
		З урахуванням наведеного просив стягнути на його користь матеріальну шкоду, завдану майну, що перебувало під арештом у розмірі 20 029,00 грн, 16 000,00 грн - суми, сплаченої у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, та відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом їх списання з Єдиного казначейського рахунку ДКС України.
		Короткий зміст рішень судів
		Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДКС України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, у загальному розмірі 600 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 були завданні моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, тому, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, виходячи із засад розумності та виваженості, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не мотивовано завдання йому моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн, однак суд першої інстанції дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 600 000,00 грн відповідатиме розміру шкоди завданої позивачу. 
		Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну позивача, що перебувало під арештом у розмірі 20 029,00 грн, та 16 000,00 грн - суми, сплаченої у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальній справі, то суд першої інстанції зазначив, що такі вимоги є недоведеними та не підтвердженими належними доказами, у зв`язку з чим у їх задоволенні відмовив.
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2021 року в частині відмови у стягненні понесених витрат за надання правничої допомоги скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог.
		Стягнуто з ДКС України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 16 000,00 грн, сплачених у зв`язку з наданням йому правничої допомоги у кримінальній справі № 1-141/11.
		В іншій частині рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2021 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що визначений судом розмір моральної шкоди відповідає характеру і глибині перенесених позивачем фізичних та душевних страждань, істотності вимушеності змін у життєвих і соціальних стосунках позивача і ґрунтується на засадах верховенства права, розумності, виваженості та справедливості. 
		Проте помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що витрати на правничу допомогу у кримінальній справі у розмірі 16 000,00 грн є не доведеними і не підлягають задоволенню, оскільки такі не відповідають матеріалам справи та вимогам закону. 
		Матеріалами кримінальної справи доведено, що позивач за надання правничої допомоги у кримінальній справі адвокатам загалом сплатив 16 000,00 грн, що підтверджується актом прийняття-передачі наданих послуг та квитанцією. Тому витрати, понесені позивачем у зв`язку з наданням йому правничої допомоги у кримінальній справі, є обґрунтованими та доведеними. 
		Зазначені витрати, з урахуванням наданих адвокатами послуг та їхньої участі у судових засіданнях протягом такого тривалого строку кримінального переслідування позивача, є співмірними зі складністю справи та наданими адвокатами послугами, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) та розумності.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
		У січні 2022 року керівник Закарпатської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених вимог скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Справу розглядати за участю представника прокуратури. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що визначений судами першої та апеляційної інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, оскільки позивач не навів належних та допустимих доказів на підтвердження характеру та обсягу страждань, яких він зазнав. Стягнута судами першої та апеляційної інстанцій сума на відшкодування моральної шкоди не відповідає принципам рівності, поміркованості, розумності та справедливості. 
		Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 523/13432/16-ц.
		У червні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		На обґрунтування відзиву посилається на те, що визначений судами попередніх інстанцій розмір моральної шкоди завданої позивачу відповідає характеру і глибині перенесених позивачем фізичних та душевних страждань.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою керівника Закарпатської обласної прокуратури на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
		Встановлені судами обставини
		Суди встановили, що 30 березня 2007 року на підставі колективної заяви громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заступник прокурора м. Ужгорода Черничко В. В. виніс постанову та порушив кримінальну справу за фактом шахрайства за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, із зазначенням, що у листопаді 2005 року ОСОБА_1 отримав грошові кошти від заявників за подальше відчуження належної йому частки у майні ТОВ «Клініка естетичної стоматології» «Дентал студіо», але в подальшому передати частку у майні або повернути грошові кошти не бажає (а. с. 4).
		11 травня 2007 року старший слідчий Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області старший лейтенант міліції Балог В. М. допитав ОСОБА_1 як підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, та обрав стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т. 1, а. с. 116-124 крим. справи № 1-141/11).
		29 грудня 2007 року старший слідчий Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області старший лейтенант міліції Рачкулинець Б. С. виніс постанову про притягнення особи як обвинуваченого, якою ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого і пред?явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України.
		24 січня 2008 року старший слідчий Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області старший лейтенант міліції Рачкулинець Б. С. виніс постанови:
		про перекваліфікацію злочину та порушення кримінальної справи, якою перекваліфіковано дії ОСОБА_1 на частину четверту статті 190 КК України, порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, прийнято рішення про розслідування справи у межах кримінальної справи №1120107;
		про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого і пред?явлення обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України;
		про накладення арешту на цінності та інше майно ОСОБА_1 , вилучення на штраф майданчик належного ОСОБА_1 легкового автомобіля «Honda аccord», державний номерний знак НОМЕР_1 , та поміщення його на штраф майданчик Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області.
		11 лютого 2008 року старший слідчий Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області старший лейтенант міліції Рачкулинець Б. С. склав обвинувальний висновок у кримінальній справі № 1120107 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, та спрямував його на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду.
		За результатами розгляду матеріалів кримінальної справи № 1120107 у межах судового провадження № 1-141/11 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2011 року у справі № 1-141/11 ОСОБА_1 у пред?явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, визнано невинним і виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. 
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд скасовано. Накладений згідно з постановою слідчого від 24 січня 2008 року арешт на цінності та інше майно ОСОБА_1 , у тому числі на автомобіль «Honda аccord», державний номерний знак НОМЕР_1 , скасовано.
		Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2012 року вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2011 року у справі № 1-141/11 залишено без зміни.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2012 року ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2012 року та вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2011 року у справі № 1-141/11 залишено без змін.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Задовольняючи частково позов, суди виходили з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки він тривалий час перебував під слідством та судом за підозрою і звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, що встановлено виправдувальним вироком суду.
		Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
		Відповідно до пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
		Згідно з частинами першою, другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Цим законом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон 
		№ 266/94-ВР).
		Відповідно до статті 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
		Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини перша, п`ята, шоста статті 4 Закону № 266/94-ВР).
		Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Проте визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, потрібних для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		Тому суд повинен з`ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).
		У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що на підставі Закону № 266/94-ВРОСОБА_6 має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення йому про підозру і до набрання законної сили виправдувальним вироком суду.
		Визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що період за який позивачеві відшкодовується моральна шкода, необхідно розраховувати з 11 травня 2007 року до 28 квітня 2012 року (59 місяців), тому розмір завданої позивачеві моральної шкоди відповідно до статті 13 Закону № 266/94-ВР не може становити менше ніж 354 000,00 грн (59 місяців х 6 000 грн). 
		Проте з урахуванням ступеню негативного впливу на життя та свідомість позивача, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які позивач поніс внаслідок неможливості тривалого відновлення своїх прав через незаконне кримінальне переслідування, обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, у зв`язку з чим він був обмежений у свободі пересування, змушений лікуватись у неврологічному відділенні лікарні, зазнав негативних змін у звичайному ритмі життя, внаслідок незаконного арешту майна був позбавлений можливості користуватись автомобілем, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що належний розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 становить 600 000,00 грн. 
		Висновки судів щодо визначеного розміру моральної шкоди є правильними, законними та обґрунтованими, а також узгоджуються з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) про те, що «законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
		Доводи касаційної скарги керівника Закарпатської обласної прокуратури в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві, фактично зводяться до переоцінки касаційним судом доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції та не дають підстав для висновку про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 523/13432/16-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі, щодо порядку визначення розміру моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом. 
		Висновки у вказаних справах та встановлені судами фактичні обставини є відмінними у порівнянні зі справою, яка переглядається. 
		У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Однак вирішення питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та визначення її розміру вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
		Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
		У постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що апеляційний суд не здійснив юридичної оцінки усіх фактичних обставин справи та доводів позивачів та обмежився лише формальними висновками про те, що позивачі не подали суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
		Як свідчить зміст оскаржених рішень, суди першої та апеляційної інстанцій, з`ясували обставини справи, дослідили наявні у справі докази, надали оцінку аргументам учасників справи, застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, якими вони регулюються, за результатами чого ухвалили законні та обґрунтовані рішення про часткове задоволення позову та визначення розміру завданої позивачеві моральної шкоди у 600 000,00 грн.
		Водночас суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що грошові кошти на відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню з ДКС України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 
		Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).
		Отже, суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що кошти на відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню з ДКС України, замість зазначення про їх стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. Проте касаційна скарга не містить доводів про неправильність судових рішень в цій частині, а підстав, передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України, для виходу за межі доводів касаційної скарги немає.
		Також касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в частині вирішення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, а тому постанова суду апеляційної інстанції в цій частині Верховним Судом відповідно до статті 400 ЦПК України не переглядається.
		Щодо клопотання про розгляд касаційної скарги за участю представника прокуратури
		Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
		Відповідно до частин першої, другої, третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
		Водночас згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Отже, клопотання заявника про розгляд справи за участю представника прокуратури задоволенню не підлягає.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотання керівника Закарпатської обласної прокуратури про розгляд касаційної скарги за участю представника прокуратури відмовити.
		Касаційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури залишити без задоволення.
		Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             В. В. Яремко
		 
		                                                                                                                        А. С. Олійник
		 
		                                                                                                                        О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...