Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/966/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2023. Зареєстровано: 02.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2023.
Дата набрання законної сили: 01.02.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01.02.2023 року м. Дніпро Справа № 908/966/22
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) 
		суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства
		 
		на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Горохов І.С.) від 05.09.2022р. у справі № 908/966/22
		 
		за позовом Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради, 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129А
		до Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Ціолковська, 12
		про стягнення коштів, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2022р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя до відповідача Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, Запорізька область, м. Вільнянськ про стягнення заборгованості в розмірі 17 181,86 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 14 098,18 грн, 3% річних в розмірі 159,16 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 924,52 грн.
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р. у справі № 908/966/22: 
		-позов задоволено частково;
		-стягнуто з Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Ціолковська, 12, ідентифікаційний код юридичної особи 03345645) на користь Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115) 14 098,18 грн. (чотирнадцять тисяч дев`яносто вісім грн. 18 коп.) основного боргу, 144,84 грн. (сто сорок чотири грн. 84 коп.) 3% річних, 1 750,83 грн. (одну тисячу сімсот п`ятдесят грн. 83 коп.) інфляційних втрат та 2 309,46 грн. (дві тисячі триста дев`ять грн 46 коп.) судового збору;
		-у частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 14,32 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 173,69 грн. відмовлено;
		-судові витрати у розмірі 171,54 грн. покладено на позивача.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Орендне виробниче управління житлово комунального господарства, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р. у справі № 908/966/22 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні відповідних позовних вимог позивача відмовити.
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції, всупереч норм матеріального та процесуального права, при ухваленні оскаржуваного рішення не взято до уваги, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федереції проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України листом (довідкою) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). При цьому, в пункті 8.1 розділу 8 договору № 107/8 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.05.2019, сторони узгодили про звільнення учасника правочину від відповідальності при настанні форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим апелянт вважає, що у суду були відсутні підстави для для застосування положень ст. 625 ЦК України та нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
		Крім цього, апелянт вказує про свою незгоду з нарахуваннями позивача щодо основної суми боргу по майданчикам вул. Козацька, 20 та вул. Каштанова, 1, зауважуючи, що на його думку наявна заборгованість виникла через різний підхід сторін договору до формування, розробки розрахунків  заявки водогосподарського балансу ОВУЖКГ м. Вільнянська на 2022 рік, та формування нарахувань за послугу водовідведення.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Орендного виробничого управління житлово комунального господарства на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р. у справі № 908/966/22 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
		Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на апеляційну скаргу відповідача.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради (надалі  Облводоканал, позивач у справі) та Орендне виробниче управління житлово-комунального господарства (надалі  Споживач, відповідач у справі) 02.05.2019 уклалали договір №107/8 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (надалі  договір).
		Пунктом 1.1 договору встановлено, що Облводоканал забезпечує Споживачу водопостачання на господарсько-питні, побудові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по наступним майданчикам: через мережі централізованого водопостачання та водовідведення: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Ціолковського, 12  адмінбудівля; Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Козацька, 20; Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Каштанова, 1.
		Відповідно до п. 1.4 договору орієнтовна сума договору становить 29 992,90 грн., в т.ч. ПДВ  4 998,82 грн., а саме: централізоване водопостачання (код ДК 021-2015: 65110000-7)  163 200,00 грн., в т.ч. ПДВ  27 200,00 грн. (за 12500 куб.м.), централізоване водовідведення (код ДК 021-2015: 90430000-0)  71 194,80 грн., в т.ч. ПДВ  11 865,80 грн. (за 3004 куб.м.).
		В розділі 2 договору сторонами узгоджений строк дії договору з 01 травня 2019 року по 31 липня 2019 року.
		Згідно з пунктом 5.1 договору основним документом на оплату є Акт-рахунок. Акти-рахунки виписуються Споживачу представником "Облводоканалу" при наявності особистого посвідчення 25  31 числа кожного місяця у трьох примірниках (один примірник Споживачу, два Облводоканалу). Відповідальна особа Споживача зобов`язана підписати Акти-рахунки у трьох примірниках та самостійно отримати у Облводоканалі один примірник. Акт-рахунок має бути виписаний на підставі звіту по обсягам спожитої питної води (надалі  Звіт) або даних, наданих Споживачем за допомогою сервісу "Особистий кабінет для підприємств".
		На протязі 3-х банківських днів з дня виписки Акту-рахунку Споживач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Облводоканалу суму, вказану в Акті-рахунку.
		Якщо Споживач відмовляється підписати Акт-рахунок, представником Облводоканалу в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються Споживачу поштою. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов`язковим для сплати у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання, водовідведення. Відсутність заперечень до Актів-рахунків у термін трьох банківських днів з моменту отримання, підтверджує визнання Споживачем обсягу, якості наданих йому послуг, розміру плати за них та прийняття їх в повному обсязі. 
		Протягом 2019  2022 років сторонами укладалися додаткові угоди до договору №107/8 від 02.05.2019, якими, зокрема, продовжувався термін дії договору до 31 грудня 2022 року.
		Додатковою угодою № 6 від 27.01.2022 до договору №107/8 від 02.05.2019 були внесені зміни в 1.2 розділу 1 Предмет договору, який викладений в новій редакції.
		Також, були внесені зміни в пункти 1.3  1.4 договору. Зокрема, учасники правочину узгодили, що Облводоканал забезпечує Споживачу надання послуг з водопостачання та водовідведення в межах установленого ліміту згідно з діючими нормами та погодженого Облводоканалом розрахунку водогосподарського балансу на 2022 рік, у наступних об`ємах (куб.м.):
		1. Майданчик по вул. Ціолковського, 12  адмінбудівля:
		- питна вода  0,61 куб.м./добу, стічні води  0,610 куб.м./добу, що складає 100% від водоспоживання;
		2. Майданчик по вул. Козацька, 20  котельня:
		-питна вода: зима  59,421 куб.м./добу, в т.ч. 48,012 куб.м./добу підживлення мережі опалення, літо  3,212 куб.м./добу;
		-стічні води: зима  59,421 куб.м./добу (до встановлення приладів обліку питної води на підтвердження мережі опалення), що складає  100% від загального водоспоживання: літо - 3212 куб.м./добу, що складає 100% від водоспоживання;
		3. Майданчик по вул. Каштанова, 1  котельня:
		-питна вода: зима -6,828 куб.м./добу, в т.ч. 5,082 куб.м./добу підживлення мережі опалення, літо  0,767 куб.м./добу;
		-стічні води: зима  6,828 куб.м./добу (до встановлення приладів обліку питної води на підживлення мережі опалення), що складає 100% від загального водоспоживання: літо  0,767 куб.м./добу, що складає  100% від водоспоживання. 
		Загальна вартість послуг на 2022 рік складає 977 759,49 грн. з ПДВ, а саме: водопостачання та плата за абонентське обслуговування  373 827,02 грн., в т.ч. ПДВ 62 304,50 грн.; водовідведення та плата за абонентське обслуговування  603 932,47 грн., в т.ч. ПДВ 100 655,41 грн.
		Сторони не надали доказів визнання зазначеного правочину недійсним або припинення його дії, отже його умови є чинними на момент розгляду даного спору судом.
		Як свідчать матеріали справи позивач свої зобов`язання за договором виконав, надав послуги з водопостачання та водовідведення в повному обсязі за січень 2022 та склав Акт-рахунок № 3018/60197 від 31.01.2022 на суму 23 549,04 грн. Зазначений Акт-рахунок містить примітку, що споживач з актом ознайомлений, від підпису відмовився. Акт направлено поштою, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення до листа (арк.с. 19).
		Відповідач частково виконав зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг за січень 2022 року, сплативши лише 9 450,86 грн., внаслідок чого заборгованість склала 14 098,18 грн.
		З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача позивачем був надісланий лист-вимога № 129 від 03.05.2022 з проханням погасити заборгованість, що виникла за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
		Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №107/8 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.05.2019 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
		Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевим господарським судом визнано обґрунтованими позовні вимоги Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14 098,18 грн., а також 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, суд першої інстанції здійснив власний перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат та дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 14,32 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 173,69 грн. заявлені безпідставно, у зв`язку з чим в задоволенні цих вимог судом відмовлено, а решта вимог підлягає задоволенню.
		Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором № 107/8 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.05.2019.
		Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.
		Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		У частині 1 ст. 175 Господарського кодексу України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарськоим кодексом України.
		Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
		Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
		Так, в п. 5.1 договору сторони узгодили, що у разі якщо Споживач відмовляється підписати Акт-рахунок, представником Облводоканалу в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються Споживачу поштою. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов`язковим для сплати у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання, водовідведення. Відсутність заперечень до Актів-рахунків у термін трьох банківських днів з моменту отримання, підтверджує визнання Споживачем обсягу, якості наданих йому послуг, розміру плати за них та прийняття їх в повному обсязі. 
		Матеріали справи містять Акт-рахунок з приміткою про ознайомлення Споживача з його змістом та відмову від підпису. Втім, зазначений Акт-рахунок не містить вказівки на строк оплати Споживачем наданих послуг у січні 2022 року. Суду надані докази дотримання Облводоканалом умов договору в частині направлення (надсилання) Акту-рахунку на адресу споживача. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Споживач супровідний лист №12 від 04.02.2022 та Акт-рахунок № 3018/60197 від 31.01.2022 отримав 08.02.2022 (арк.с. 19). 
		Доказів звернення Споживача до Облводоканалу з запереченнями щодо змісту Акту-рахунку №3018/60197 від 31.01.2022 матеріали справи не містять.
		Таким чином, з урахуванням умов договору №107/8 від 02.05.2019 та доказів отримання Акту-рахунку, Споживач повинен був сплатити вартість наданих послуг за січень 2022 року в строк до 11 лютого 2022 (08 лютого 2022 (дата отримання споживачем Акту-рахунку) + 3 банківські дні).
		Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач порушив свої зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг за спірний період.
		Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
		Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг не надав та доводів позивача не спростував, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 14 098,18 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
		Щодо посилань відповідача, що порушення зобов`язань за спірним договором сталося внаслідок дії непереборної сили  військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вони не заслуговують на увагу в даному спорі, з чим погоджується судова колегія апеляційного суду, з огляду на наступне.
		Розділом 8 договору встановлено, що "Сторони" звільняються від відповідальності за невиконання умов договору при наступі форс-мажорних обставин. При цих умовах "Облводоканал" не несе відповідальності за збитки, заподіяні відключенням подачі води. Доказом форс-мажорних обставин є довідка Торгівельно-промислової палати України.
		"Сторони" звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень даного Договору, якщо це невиконання стало наслідком непереборної сили. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодні умови, умови пов`язані з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадське безладдя і таке інше, але не обмежуються ними. Період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення не виконуючою стороною "форс-мажору" і закінчується чи закінчився б, якщо не виконуюча "Сторона" вжила б заходів які вона і справді могла вжити для виходу з "форс-мажору". "Форс-мажор" автоматично продовжує термін виконання зобов`язань на період його дії та ліквідації наслідків.
		Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якго настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
		Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.
		Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
		Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.
		У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
		Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
		Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
		Суд зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
		Крім того, відповідачем також не надано доказів щодо відсутньої можливості виконати зобов`язання за Договором № 107/8 (докази наявності значної заборгованості споживачів за надані послуги у період воєнного стану, тощо).
		У випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, змінити умови договору щодо порядку та строків оплати, тощо. Натомість, відповідач здійснив часткову оплату наданих йому послуг. Окрім цього, судом зауважується, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану.
		Також, в матеріалах справи немає ані доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, ані доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за Договором №107/8 від 02.05.2019, шляхом видачі відповідного сертифіката.
		За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 159,16 грн за період з 03.02.2022 по 16.06.2022 (134 днів) та інфляційні втрати у розмірі 2924,52 грн за період з лютого 2022 по травень 2022 (включно).
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
		З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. 
		Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.
		Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Порушення відповідачем умов договору щодо оплати наданих послуг є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
		Вказаним вище спростовуються заперечення відповідача щодо неможливості нарахування 3% річних та втрат від інфляції по причині форс-мажорних обставин та неправомірність застосування фінансових санкцій, оскільки позивачем здійснено нарахування 3% річних та втрат від інфляції, які не є штрафними санкціями. 
		Дослідивши розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат здійснений судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку, що що він є арифметично правильним, отже, рішення місцевого господарського суду в цій частині відповідає вимогам чинного законодавства.
		Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Виходячи з положень наведених статей кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Доказів виконання зобов`язань в повному обсязі у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав. 
		Отже, судова колегія констатує, що посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які на його думку є підставою для відмови у задоволені позову, правомірно відхилені судом першої інстанції. 
		Також, судом першої інстанції правомірно спростовані посилання відповідача на те, що заборгованість виникла через різний підхід сторін договору до формування, розробки розрахунку  заявки водогосподарського балансу ОВУЖКГ м. Вільнянськ на 2022 рік та формування нарахувань за послугу водовідведення. 
		Так, додатковою угодою № 6 від 27.01.2022 сторони узгодили ліміти послуг з водопостачання та водовідведення на 2022 рік. Доказів визнання недійсною цієї додаткової угоди або врегулювання розбіжностей в судовому порядку матеріали справи не містять.
		Відповідачем не надсилались на адресу позивача заперечення щодо акту  рахунку від 31.01.2022 з приводу об`єму водопостачання та для розрахунків враховано зміни, внесені додатковою угодою № 6 від 27.01.2022 до договору № 107/8 від 02.05.2019. Інших змін до договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення матеріали справи не містять. 
		За таких обставин, судова колегія зазначає, що доводи відповідача, покладені в обгрунтування апеляційної скарги, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
		Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 14 098,18 грн. основного боргу, 144,84 грн. 3 % річних, 1 750,83 грн. інфляційних втрат, з огляду на їх обґрунтованість та не спростування відповідачем.
		Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
		Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 721,50 грн. слід покласти на останнього.
		З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р. у справі № 908/966/22  залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р. у справі № 908/966/22  залишити без змін.
		Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Орендне виробниче управління житлово-комунального господарства.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		Головуючий суддя А.Є. Чередко 
		 
		Суддя Л.А. Коваль
		 
		Суддя В.Ф. Мороз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...