Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/8924/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано судом: 02.02.2023. Зареєстровано: 03.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2023.
Дата набрання законної сили: 02.02.2023
Номер судового провадження: 22-ц/812/60/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		02.02.23
		22-ц/812/60/23
		 
		Провадження № 22-ц/812/60/23 Головуючий суду першої інстанції Сухаревич З.М.
		Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 лютого 2023 року м. Миколаїв Справа 487/8924/19
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: 
		головуючого судді  Царюк Л.М.,
		суддів - Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,
		із секретарем судового засідання  Стрілець К.О.,
		за участі представника позивача  ОСОБА_1 ,
		відповідача  ОСОБА_2 ,
		його представника  ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03лютого2022 року, ухвалене під головуванням судді Сухаревич З.М., в залі судового засідання в м. Миколаїв, повний текст якого складено 14 лютого 2022 року, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених на утримання житла,
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 
		 
		09грудня 2019року неповнолітня ОСОБА_4 ,в інтересахякої діявїї законнийпредставник ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, який уточнила в подальшому, до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених на утримання житла.
		Доводи позову обґрунтовувала тим, що  ОСОБА_1 є її батьком та 21 січня 2016 року подарував їй належну йому 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
		Власником іншої 1/2 частки вказаної квартири є відповідач ОСОБА_2 , який, як співвласник вказаного житла, повинен приймати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного та нести відповідальність по зобов`язанням, пов`язаним зі спільним майном, відповідно до своєї частки.
		Для забезпечення належної експлуатації квартири, за домовленістю із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 були укладені відповідні договори на надання послуг з постачання електричної енергії, водопостачання та водовідведення, постачання природного газу. 
		Починаючи з часу набуття права власності і до сьогодні ОСОБА_2 ухиляється від понесення витрат по утриманню та збереженню спільної квартири, та всі ці витрати понесені ОСОБА_1 , спочатку як власником, а потім як законним представником ОСОБА_4 .
		Крім того, ОСОБА_1 сплачено витрати, пов`язані з утриманням квартири АДРЕСА_2 в сумі 45182 грн. Оскільки ОСОБА_2 належить 52/100 частки квартири АДРЕСА_3 , то затрати які поніс позивач на ремонт в повному обсязі підлягають компенсації. Також відповідач відімкнув водопостачання, тому позивач поніс затрати в сумі 1191 грн 78 коп. на відновлення. Таким чином загальна сума становить 125897 грн 63 коп.
		Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати по утриманню 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 125 897 грн 63 коп.
		Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2022 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1/2 частину витрат на утримання житла за адресою АДРЕСА_4 , що складає 80921 грн 29 коп. 
		У стягненні інших витрат відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 809 грн 21 коп.
		Рішення суду мотивовано тим, що факт не проживання співвласника у належному йому майні, не звільняє його від обов`язку з утримання спільного майна.
		Обов`язок щодо утримання майна покладається на кожного співвласника відповідно до його частки, а тому позивач має право вимагати стягнення саме 1/2 частини витрат на утримання майна, що відповідає частці відповідача у спільному майні. 
		Між тим, позивач звернулася до суду із даним позовом лише 09 грудня 2019 року, тобто після спливу трирічної позовної давності до позовних вимог з вересня 2012 року по листопад 2016 року, що є підставою для відмови в задоволенні цих вимог, а тому стягненню підлягають витрати понесені позивачем за період з грудня 2016 року по березень 2020 року .
		Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції посилався на договір від 26 серпня 2012 року, тобто на наявні договірні відносини між сторонами, щодо розподілу витрат на утримання спірної квартири, до яких входять на даний момент: інтернет, газопостачання, електроенергія, водопостачання та каналізація, плата за утримання двору, прибирання.
		Проте, суд не надав належної оцінки тому факту, що він зі своєю дружиною та двома малолітніми дітьми зареєстровані та постійно проживають за іншою адресою: АДРЕСА_5 , тобто він не користується електрикою в квартирі АДРЕСА_1 , так як він не користувався цією квартирою.
		В судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 цей факт не заперечували.
		А сам по собі факт не користування електропостачанням, згідно лічильника, не є порушенням засобу утримання та збереження вищевказаної квартири.
		Крім того, суд залишив без уваги наданий ним договір оренди жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 від 01 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , а також договір оренди квартири АДРЕСА_1 від 11 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «КРЕАТИВ-КОМ`ЮНІКЕЙШИНС», на укладення яких він згоди не давав, та за якими послуги на утримання нерухомості сплачували орендарі, а позивач отримувала доходи від оренди. 
		Що стосується водопостачання, то у відповіді МКП «Миколаївводоканал» від 12 лютого 2018 року № Т-42/2з-а, зазначено, що за заявою ОСОБА_1 17 листопада 2015 року, договір від 29 травня 2012 року, укладений між МКП «Миколаївводоканал» та ОСОБА_1 було розірвано та укладено новий договір з ОСОБА_1 , як споживачем з послуг централізованого водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_6 . Особовий рахунок окремо по квартирі АДРЕСА_2 було закрито.
		В пункту 3 цієї відповіді вказано, що заява на отримання технічних умов на приєднання або реконструкцію водопровідної мережі до квартири АДРЕСА_1 до МКП «Миколаївводоканал» не надходили.
		Також згідно довідки МКП «Миколаївводоканал» від 26 червня 2020 року № К-275/з-а, в базах даних абонентського відділу МКП «Миколаївводоканал» особовий рахунок за адресою по АДРЕСА_4  відсутній, отже він не користувався водою у вказаній квартирі.
		Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки його запереченням з приводу надання послуг газопостачання.
		ОСОБА_1 надає відомості та чеки щодо витрат за споживаний газ. В даних чеках вказано особовий рахунок платника НОМЕР_1 , але судом не встановлено кому належить цей особовий рахунок, згідно якого договору та з якого лічильника газу беруться показники.
		Тому надані відомості про витрати за газ, що споживається, не відповідають дійсності.
		Стосовно заявлених ОСОБА_1 вимог до фінансових витрат на утримання двору, то в порушення частини 1 статті 13 ЦПК України суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог заявлених ОСОБА_1 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення витрат, понесених ним на утримання квартири АДРЕСА_2 , а не відшкодування витрат на оплату управителя та оплату за обслуговування будинку, що не стосується утримання квартири АДРЕСА_2 
		ОСОБА_1 надає суду угоду сусідів та протокол зборів мешканців багатоквартирного будинку по АДРЕСА_7 , яка незрозуміло яке відношення має до справи.
		В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 уточнив, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині задоволених позовних вимог, про що свідчать доводи апеляційної скарги. 
		Позивач ОСОБА_4 не погодившись з апеляційною скаргою, надала до Миколаївського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу.
		У відзиві зазначала, що наведені доводи та обґрунтування ОСОБА_2 не ґрунтуються на вимогах закону, були зазначені в його запереченнях на позовну заяву від 10 березня 2020 року.
		Суд першої інстанції надав належну оцінку таким доводам апелянта із посиланням на відповідні норми законодавства.
		Мала місце неявка відповідача в судове засідання до суду першої інстанції, тому справа вирішувалась на підставі наявних доказів. 
		З огляду на наведене, доводи відповідача про порушення судом першої інстанції процесуальних норм є недоречними, оскільки відповідач не користувався своїми процесуальними правами.
		Суд першої інстанції об`єктивно та правильно встановив, що між сторонами наявні договірні відносини щодо розподілу витрат на утримання спірної квартири.
		Суд першої інстанції обґрунтовано посилається та правильно застосовує норми матеріального права щодо обов`язків співвласників.
		Суд першої інстанції із посиланням на відповідні висновки Верховного Суду, дійшов до правильного висновку, що факт не проживання співвласника у належному йому майні, не позбавляє його обов`язку з утримання спільного майна.
		Що стосується доводів апеляційної скарги щодо наявних орендних відносин, слід зауважити, що суд першої інстанції, об`єктивно не прийняв їх до уваги, оскільки співвласник використовував частину спільного майна  50%, якою він користувався за попередньою домовленістю з іншим співвласником.
		Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 травня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належали по 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . За технічними характеристиками загальна площа квартири 159,1 кв. м, житлова  66.1 кв. м.
		Відповідно до договору дарування від 21січня2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, Тишкевич І.Б. подарував малолітній ОСОБА_4 , від імені якої діяла як законний представник її мати  ОСОБА_5 , належну йому 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
		За даними свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьками є ОСОБА_1  батько, та ОСОБА_5  мати.
		ОСОБА_4 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 29 січня 2019 року, проте проживала в квартирі АДРЕСА_8 за цією ж адресою разом з батьками, які були зареєстровані в цій квартирі.
		ОСОБА_2 з 15 травня 2001 року зареєстрований та проживав за адресою квартира АДРЕСА_9 . 
		Постановою Миколаївськогоапеляційного судувід 13лютого 2020року скасовано рішенняЗаводського районногосуду м.Миколаєва від 15жовтня 2019року ухваленеза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про  поділквартири таухвалено новесудове рішення.Розділено квартиру АДРЕСА_1 міжспіввласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно довисновку експерта№ 19-1/2судової будівельно-технічноїекспертизи від20травня 2019року.Виділено ОСОБА_4 у власністьчастину квартири АДРЕСА_1 ,загальною площею77,6кв.м.,житловою -44,9кв.м.,яка складаєтьсяз приміщення«1-1»хол,площею 44,9кв.м.,«1-2»-кухня,площею 15,6кв.м.,«1-3»гардеробна,площею 7,9кв.м.,«1-4»вбиральня,площею 1,9кв.м.,«1-5»-коридор,площею 2,0кв.м.,«1-6»,кладова,площею 5,3кв.м.,що становить48/100частин квартири.Виділено ОСОБА_2 у власністьчастину квартири АДРЕСА_1 ,загальною площею81,5кв.м.,житловою 66,1кв.м.,яка складаєтьсяз приміщення«1-10»житлової кімнати,площею 66,1кв.м.,«1-7»-тамбур,площею 1,0кв.м.,«1-8»-санвузол,площею 1,8кв.м.,«1-9»-топочна,площею 12,6кв.м.,що становить52/100часток квартири.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсаціюза відхиленнявід ідеальнихчасток співвласниківу правівласності нау сумі24228грн. Покладенона ОСОБА_4 обов`язокза власнийрахунок,для зміницільового призначенняприміщення «1-1»хол вжитлове приміщення,влаштувати вікнав даномуприміщенні тазакласти існуючийвхід вкухню «1-2»і влаштуватийого міжприміщеннями «1-2»та «1-3»-гардеробна,вартістю ремонтно-будівельнихробіт 5347грн.24коп.Покладено на ОСОБА_2  обов`язокза власнийрахунок переобладнатиприміщення «1-9»топочна -кухнею,площею неменше 7кв.м та влаштувати перегородку в приміщенні «1-9», влаштувавши коридор, площею 3,8 кв.м, вартістю ремонтно-будівельних робіт 5 632 грн 06 коп. 
		На підставі вищевказаного рішення за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
		Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскарженій частині не відповідає.
		Відповідно до частини 1 статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Частиною 1 статті 15ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина 1 статті 5 ЦПК України).
		Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		У частині 1 статті 322ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Статтею 360ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
		Відповідно до частини 1 статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини 4 статті 544 ЦК України).
		Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
		Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).
		Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
		Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц.
		Судом встановлено, що сторони з 21 січня 2016 року є співвласниками оспорюваної квартири і відповідно до закону зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		На час набуття права власності на квартири АДРЕСА_2 за вказаною адресою позивач ОСОБА_4 була малолітньою. Відповідно до частини 1 статті 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині без спеціального на те повноваження. 
		При вчиненні однім із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків (частина 6 статті 177 СК України).
		За обставинами справи батьки малолітньої ОСОБА_4 до її повноліття управляли її нерухомим майном, як співвласники частки квартири АДРЕСА_1 та несли витрати по утриманню цього майна, а відтак мають право в інтересах неповнолітньої дочки зверталися з позовом до іншого співвласника відповідно до частини 4 статті 544 ЦК України про відшкодування іншим співвласником у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, понесених витрат.
		Згідно з частиною 1 статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1статті 76 ЦПК України).
		Статтею 77ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно зі статтею 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
		Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про обов`язок другого співвласника відповідача ОСОБА_2 відшкодувати за період з грудня 2016 року по березень 2020 року понесені на утримання зазначеної квартири наступні витрати:
		Інтернет  1889,50 грн;
		Електропостачання  14565,71 грн;
		Водопостачання та водовідведення  5066,71 грн;
		Газопостачання  18480,10 грн;
		Ремонт квартири  11529,50 грн; 
		Ремонт газового устаткування і замку  2 430,00 грн;
		Заміна електричних лампочок  255,85 грн;
		повірка та заміна лічильника води  148,65 грн;
		Витрати на відновлення водопостачання  595,89 грн;
		Плата управителю будинку з грудень 2016 року по 2019 рік  24 235,38 грн;
		Плата за прибирання січень, лютий 2020 року  129,00 грн;
		Плата за обслуговування управителю будинку січень, лютий 2020 року  1504 грн. 
		Всього на суму 80921,29 грн.
		З урахуванням встановлених обставин та наданих сторонами доказів апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду щодо періоду нарахування витрат, їх змісту та розміру з огляду на таке.
		Щодо періоду нарахувань таких витрат. 
		Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.
		Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Отже, зі змісту вказаної статті право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому, до поки не буде реалізоване право співвласника про надання йому у володіння та користування належної йому частки спільного майна в натурі.
		З огляду на зазначене, при укладенні договору найму нерухомого майна, зокрема, житла, одним із співвласників, іншій співвласник повинен підписати такий договір, що підтверджує його згоду на користування спільною частковою власністю. Така згода визначена приписами статті 358 ЦК України. 
		Як встановлено наданими відповідачем договорами 01серпня 2017 року ОСОБА_5 за договором оренди передала в користування ОСОБА_8 житло, яке їй належить на підставі договору дарування частки квартири площею 82 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 строком до 03 серпня 2018 року.
		11листопада 2019 року фізична особа підприємець ОСОБА_5 , як орендодавець, уклала договір про передачу в оренду ТОВ «КРЕАТИВ-КОМ`ЮНІКЕЙШЕНС» частину квартири АДРЕСА_1 площею 66,1 кв. м. строком до 31грудня 2020 року. 
		Відповідно до технічних характеристик квартири АДРЕСА_2 саме житлова площа квартири складає 66.1 кв. м.
		З огляду на зазначене, апеляційний суд зауважує, що за договором оренди наймодавець має право передати іншій особі в користування житло за умови, якщо такий наймодавець є власником цього житла. У справі, яка переглядається, між співвласниками не визначено порядок користування квартирою, 1/2 частка в якій належить відповідачу, частки співвласників не виділені в натурі, а тому за відсутності згоди ОСОБА_2 , інший співвласник ОСОБА_4 , від імені якої діяла законний представник ОСОБА_5 , не мала права здавати у найм спірне житло.
		Отже, визначені періоди за договорами оренди житла, коли квартира АДРЕСА_2 перебували без згоди відповідача в оренді інших осіб підлягає виключенню з періоду відшкодування витрат за утримання цього житла співвласником ОСОБА_2 .
		Таким чином, обрахуванню понесених витрат по утриманню вказаної квартири підлягають періоди в межах, визначених судом першої інстанції, а саме: з грудня 2016 року по липень 2017 року включно; з серпня 2018 року по жовтень 2019 року включно.
		16 серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі уклали договір, відповідно до якого узгодили, що усі витрати на утримання квартири АДРЕСА_1 , зокрема, оплата за газопостачання, за електроенергію, за водопровід та каналізацію, за прибирання будинку, подвір`я, послуги управителю, за необхідності проводити ремонт квартири. Ці витрати поділяються порівну між власниками. Договір підписаний сторонами. Строк дії договору сторонами не визначено.
		Оскільки договір не визнаний в законному порядку недійсним або припиненим, то відповідно до положень статті 204 ЦК України, він є дійсним та його умови розповсюджуються на спірні правовідносини сторін. 
		Отже, обрахуванню підлягають суми витрат позивача на утримання житла, що підтверджена відповідними доказами по їх сплаті.
		Витрати за спожитий природний газ, пов`язані з обігрівом квартири та користуванням газовою плитою.
		За письмовою інформацією Акціонерного товариства «Миколаївгаз» від 13 січня 2023 року, наданої на вимогу апеляційного суду, в квартирі АДРЕСА_1 встановлено наступне газове обладнання: газова плита та опалювальний прилад. Облік споживчого газу здійснюється на підставі лічильника газу G-2.5 серійний номер 0239273 з окремим особовим рахунком на кв. АДРЕСА_2 . 
		Оплату підтверджено квитанціями по сплаті цих послуг: грудень 2016 року  3996 грн 70 коп. (т. 1 а.с. 15); січень 2017  3 817 грн 85 коп. (т. 1 а.с. 15); лютий 2017 року  2503 грн 96 коп. (т. 1 а.с. 15); березень 2017 року  116 грн 94 коп. (т. 1 а.с. 15), квітень 2017 року - 6 грн 88 коп. (т. 1 а.с. 15); жовтень 2018 року  69 грн 60 коп. (т. 1 а.с. 17); листопада 2018 року  76 грн 95 коп. (т. 1 а.с. 18); грудень 2018 року  2744 грн 55 коп. (т. 1 а.с. 18); лютий 2019 року  1427 грн 85 коп. (т. 1 а.с. 19); березень 2019 року - 17 грн 10 коп. (т. 1 а.с. 19); серпень 2019 року  20 грн 37 коп. (т. 1 а.с. 20); вересень 2019 року - 26 грн 37 коп. (т. 1 а.с. 20); жовтень 2019 року  590 грн 41 коп. (т. 1 а.с. 20).
		Всього: 15415. 53 грн : 2 = 7707.77 грн.
		Витрати за спожиту електроенергію.
		09 листопада 2012 року ОСОБА_1 з електропостачальником укладено договір на постачання електричної енергії до квартири АДРЕСА_2 , де зазначено особовий рахунок споживача НОМЕР_2 .
		Оплату послуг підтверджено квитанціями по сплаті цих послуг: грудень 2016 року  27 грн 35 коп; січень 2017 року - 210 грн 72 коп.; лютий 2017 року 197 грн 82 коп.; березень 2017 року - 188 грн 79 коп. квітень 2017 року  483 грн 12 коп.; травень 217 року  237 грн 84 коп.; червень 2017 року  200 грн 88 коп.; липень 2017 року  190 грн 74 коп. (дані відповідно до довідки ПАТ «Миколаївобленерго» т. 1 а.с. 33); серпень 2018 року - 1400 грн 04 коп.(т. 1 а.с. 41 зворот); вересень 2018 року - 654 грн 48 коп. .(т. 1 а.с. 41 зворот); жовтень 2018 року  199 грн 20 коп. .(т. 1 а.с. 41 зворот); листопад 2018 року  313 грн 44 коп. (т. 1 а.с. 41); грудень 2018 року 647 грн 76 коп.  т.1 а.с. 41); січень 2019 року  546 грн 96 коп. (т. 1 а.с. 41); лютий 2019 року  730 грн 08 коп. (а.с. 42); березень 2019 року  466 грн 32 коп. (т. 1 а.с. 42); квітень 2019 року  160 грн 56 коп. (т. 1 а.с. 42); травень 2019 року  177 грн 36 коп. (т. 1 а.с. 43); червень 2019 року  219 грн 36 коп. (т. 1 а.с. 43); липень 2019 року  246 грн 24 коп. (т. 1 а.с. 43); серпень 2019 року  234 грн 48 коп. (т. 1 а.с. 44); вересень 2019 року  209 грн 28 коп. (т.1 а.с. 44); жовтень 2019 року  545 грн 28 коп. т. 1 а.с. 44).
		Всього: 8488.10 грн : 2 = 4244.05 грн.
		Витрати, пов`язані з ремонтом квартири.
		Ці витрати підтверджуються: договором на проведення ремонтних робіт від 02 квітня 2018 року, укладеним ОСОБА_1 від імені неповнолітньої ОСОБА_4 , з будівельною підрядною організацією, на топочний ремонт квартири АДРЕСА_2 та ганку цієї квартири; актом виконаних робіт та документами щодо оплати цих робіт (т. 1 а.с. 65, 67-70). 
		Колегія суддів погоджується з розміром цих витрат, визначених судом першої інстанції у розмірі 11529,50 грн.
		Витрати, пов`язані з послугами за інтернет.
		Підтверджено договором підключення к інтернету від 20 березня 2012 року, укладеним ОСОБА_1 та тарифами на ці послуги. 
		Квитанціями по сплаті цих послуг: грудень 2016 року  160 грн (т.1 а.с. 25); лютий 2017 року  160 грн (т.1 а.с. 26); квітень 2017 року  160 грн (т. 1 а.с. 26); червень 2017 року - 160 грн (т. 1 а.с. 26); жовтень 2018 року  160 грн (т. 1 а.с. 27); листопада 2018 року - 360 грн (т.1 а.с. 27); травень 2019 року - 240 грн (т. 1 а.с. 28); липень 2019 року  120 грн (т.1 а.с. 29); серпень 2019 року - 120 грн (т. 1 а.с. 29); жовтень 2019 року - 120 грн (т. 1 а.с. 29).
		Всього: 1760 грн : 2 = 880 грн.
		Витрати,пов`язані зпослугами  управителя будинку.
		За змістом угоди між сусідами по АДРЕСА_7 від 27 серпня 2012 року визначено, що для ефективного керівництва, власники помешкань обирають відповідальну особу  управителя з метою правильного ведення господарської діяльності. Оплата за роботу управителя складає 700 грн. Цю угоду поряд з іншими підписав й ОСОБА_2 ( т. 1 а.с. 146).
		Протоколом № 2 зборів мешканців двору по АДРЕСА_7 від 22 серпня 2012 року затверджено управителем ОСОБА_6 . На цих зборах був присутній відповідач ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис на цьому протоколі.
		Між тим, позивачем на підтвердження таких витрат надані тільки смети витрат по утриманню будинку за різні роки, зокрема за сплату послуг управителя, де розмір цієї сплати змінювався в бік збільшення. Ці смети витрат не доводились до відома ОСОБА_2 . Також позивачем на підтвердження виплат, пов`язаних з оплатою послуг управителя не надано достатніх доказів, які б підтверджували оплату позивачем цих послуг, а саме: бухгалтерські документи, копії чеків, банківські документи про перерахунок коштів, тощо, а тому в задоволенні вимог позову про відшкодування таких витрат в оскаржуваній частині слід відмовити.
		Витрати, пов`язані з ремонтом газового устаткування і замку  2 430,00 грн (т. 1 а.с. 75), заміна електричних лампочок  255,85 грн (т. 1 а.с.74); плата за прибирання січень, лютий 2020 року  129,00 грн; плата за обслуговування управителю будинку січень, лютий 2020 року  1 504 грн, були понесені позивачем в період коли квартира АДРЕСА_2 перебувала в оренді, а тому відшкодуванню ОСОБА_2 не підлягають.
		Щодо витрат, пов`язаних з послугами по водопостачання та водовідведення  5066,71 грн; послугами з повірки та заміни лічильника води  148,65 грн та на відновлення водопостачання  595,89 грн, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що докази, надані позивачем, не підтверджують такі витрати саме на утримання квартири АДРЕСА_2 .
		Так, відповідно до письмової інформації міського комунального підприємства «Миколаїводоканал» від 12 лютого 2018 року, наданої на запит ОСОБА_1 , з 17 листопада 2015 року особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_1 було закрито за заявою останнього (т. 1 а.с. 227). 
		Аналогічна відповідь надана цим комунальним підприємством 26 червня 2020 року на запит відповідача (т. 2 а.с. 23). 
		Договори на водопостачання укладались 17 листопада 2015 року та 02 грудня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 саме про надання цих послуг до квартири АДРЕСА_8 (т. 1 а.с. 108-109).
		Докази щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення свідчать про те, що оплата здійснювалась за надання таких послуг квартирі АДРЕСА_6 . 
		Договір на виконання робіт щодо повірки лічильника води укладався ОСОБА_5 на перевірку лічильника води по квартирі АДРЕСА_8 , довідка про непридатний стан лічильника також по квартирі АДРЕСА_8 , придбання та установка водоміра також мали місце у квартирі АДРЕСА_8 (т. 1 а.с. 111,115,118).
		Отже, надані докази свідчать про те, що ці витрати, пов`язані з водопостачанням до квартири АДРЕСА_8 , а тому не підлягають відшкодування співвласником квартири АДРЕСА_2  ОСОБА_2 . 
		Доводи представника позивача, що водопостачання до квартир АДРЕСА_2 за погодженням з ОСОБА_2 через квартиру АДРЕСА_8 та обліковувалось через один засіб обліку водопостачання, що розташований в підвальному приміщенні, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки міським комунальним підприємством «Миколаївводоканал», яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, встановлено, що особовий рахунок з наданнях цих послуг до квартири АДРЕСА_2 закрито та такі послуги до цієї квартири не надаються. 
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивач сплатила замість відповідача грошові кошти за надані комунальні, інтернет послуги у розмірі 12831.82 грн (7707.77 + 4244.05+880) та 11529.50 грн за ремонт квартири, що загалом складає 24361.32 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь позивача.
		Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат за вказані послуги з огляду на те, що відповідач квартирою та житлово-комунальними послугами не користувався, не заслуговують на увагу, оскільки таке відшкодування передбачено наведеними нормами матеріального права та домовленістю між співвласниками, що відображені в укладеному між ними договорі від 16 серпня 2012 року.
		Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позову ОСОБА_4 відповідачем не оскаржувалося, тому судом апеляційної інстанції не перевірялось.
		Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, надав неповну оцінку наданим сторонами доказам, внаслідок чого суд не встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішенні справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні не відповідають обставинам справи та наданим доказам, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не застосування норм матеріального права, які мали б бути застосовані до спірних правовідносин.
		Відповідно достатті 376 ЦПК Українипідставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03лютого2022 року в оскаржуваній частині підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового судового рішення.
		Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).
		При подані позовної заяви ОСОБА_1 , як законний представник малолітньої дочки - ОСОБА_4 , відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позову.
		З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 мав би сплатити за подання позовної заяви до суду першої інстанції 1 258 грн 98 коп.(1% від ціни позову станом на 2020 рік).
		Рішенням суду першої інстанції вимоги позову було задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 частину на суму 80921 грн 29 коп. Позовні вимоги апеляційним судом задоволено на 19,35%, а відтак з ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 243,62 грн (1258,98 грн  судовий збір, який необхідно було сплатити при подачі позову х 19,35%=243,62грн).
		За подачу апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_2 сплачено 1 214 грн судового збору.
		Апеляційну скаргу було задоволено на 69,89%, а тому з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 848, 46 грн судового збору (1214 грн х 69,89%=848,46 грн).
		Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити частково.
		Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03лютого2022 року в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 24361 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят одну) грн 32 коп. в рахунок відшкодування витрат на утримання та збереження спільного майна.
		Стягнути ОСОБА_2 в дохід держави 243 грн 62 коп. судових витрат по сплаті судового збору за звернення з позовом до суду.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 848 грн 46 коп. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до положень статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
		 
		 
		 
		Головуючий: Л.М. Царюк
		 
		Судді: Т.В. Крамаренко
		 
		В.І. Темнікова
		 
		Повний текст постанови складено 02 лютого 2023 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...