Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/4765/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2023. Зареєстровано: 03.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2023.
Дата набрання законної сили: 02.02.2023
Номер судового провадження: К/990/33413/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 лютого 2023 року 
		м. Київ
		справа №120/4765/21-а
		адміністративне провадження № К/990/33413/22  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
		 
		за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою   ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду, постановлену 07 листопада 2022 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Білої Л. М., суддів: Курка О. П., Гонтарука В. М.,
		І. Обставини справи
		1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просила:
		1.1. визнати протиправними дії та бездіяльність Державної Казначейської служби України, допущені нею при розгляді заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року, у якій вона просила здійснити на її користь безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року у справі № 127/3025/20, яким постановлено стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України;
		1.2. зобов`язати Державну Казначейську службу України здійснити безспірне списання коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року у справі № 127/3025/20, яким постановлено стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
		2. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 21 липня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
		2.1. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач 05 серпня 2021 року подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
		2.2. 13 вересня 2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява позивача про відмову від частини позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем.
		2.3. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог.
		Закрито провадження у справі в частині позовних вимог, а саме: щодо зобов`язання Державну Казначейську службу України здійснити безспірне списання коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року у справі № 127/3025/20, яким постановлено стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в частині вказаних вимог, визнано нечинним.
		3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року залишено без змін.
		4. 03 жовтня 2022 року від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат у справі, понесених у зв`язку з розглядом цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
		4.1. Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрати, понесенні на правову допомогу за складання процесуальних документів у судах двох інстанцій в сумі 3667 гривень.
		5. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 листопада 2022 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.
		6. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 що стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
		ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
		7. Позивач, вважаючи судове рішення таким, що ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального закону, подала касаційну скаргу.
		8. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та вирішити питання про розподіл судових витрат у цій справі.
		8.1. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 3667 гривень на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у судах першої та апеляційної інстанції, а також 1500 гривень за складання касаційної скарги.
		8.2. Така позиція ґрунтується на тому, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржуване рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 09 березня 2021 року у справі 3200/10535/19-а, від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 11 серпня 2022 року у справі № 300/2050/19, від 08 листопада 2022 року у справі № 906/433/19, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.
		9. Верховний Суд ухвалою від 15 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною третьою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
		ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		10. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		11. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		12. Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		13. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 5076-VI), згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 якого представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		14. Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		15. Приписами частини третьої статті 134 КАС України обумовлено, що для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		16. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		17. За приписами статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
		Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		18. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		19. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		20. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		ІV. Позиція Верховного Суду
		21. Отже, до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах, тощо.
		22. У контексті викладених підстав для касаційного оскарження варто зазначити, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		23. У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18 викладено правову позицію, відповідно до якої, враховуючи положення статей 134 та 139 КАС України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.
		24. Також законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту винесення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.
		25. Виходячи з викладеного тлумачення статей 134 та 139 КАС України, умовою прийняття рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу є подання позивачем до закінчення судових дебатів заяви про ці витрати.
		26. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
		27. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
		28. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
		29. Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
		30. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28 квітня           2021 року та від 08 лютого 2022 року у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно.
		31. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		32. Тобто, в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
		33. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
		34. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		35. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.
		32. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду  від 2 червня                 2022 року № 380/3142/20.
		33. Як установлено судом апеляційної інстанції позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції надано квитанцію від 26 липня               2021 року на суму 4000 гривень, а на підтвердження витрат, понесених в суді апеляційної інстанції - квитанцію від 14 грудня 2021 року на суму 4000 гривень.
		33.1. При цьому, зі змісту квитанції від 26 липня 2021 року судом встановлено, що гонорар адвокату за надання послуг зі складання процесуальних документів в суді першої інстанції сплачено позивачем на підставі договору про надання правової допомоги від 14 липня          2020 року №29, копія якого наявна в матеріалах справи. 
		33.2. Стосовно ж сплати гонорару адвокату позивачем у відповідності до квитанції               від 14 грудня 2021 року за складання процесуальних документів в суді апеляційної інстанції, то вказана оплата мала місце як на підставі договору про надання правової допомоги від      14 липня 2020 року №29, так і на підставі додаткового договору від 19 квітня 2021 року, примірник якого відсутній в матеріалах справи та заявником суду не наданий. 
		33.3. Будь-яких інших доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суду не надано.
		34. Наведене свідчить про недотримання позивачем вимог частини сьомої статті 139 КАС України.
		35. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях. Визначений у них орієнтир, яким мають керуватися суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні частини п`ятої статті 134 КАС. 
		36. За таких обставин та правового врегулювання, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано належних та достатніх доказів в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки з наданих квитанцій та примірника договору від 14 липня 2020 року №29 неможливо встановити обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також кількість витраченого часу. До того ж, суд позбавлений можливості надати оцінку умовам надання послуг адвоката в суді апеляційної інстанції через відсутність додаткового договору від            19 квітня 2021 року до договору про надання правничої допомоги №29 від 14 липня                2020 року.
		37. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		38. Верховний Суд вважає безпідставними та відхиляє доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржуване рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 09 березня 2021 року у справі 3200/10535/19-а,  від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 11 серпня 2022 року у справі № 300/2050/19, від 08 листопада 2022 року у справі № 906/433/19, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, оскільки в зазначених рішення предметом дослідження було питання щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в той час як в даній справі питання щодо зменшення таких витрат не розглядалось. 
		В цій же справі судом апеляційної інстанції надавалась оцінка поданим позивачем доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, отже правовідносини не є подібними.
		39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		VI. Судові витрати
		40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду постановлену 07 листопада              2022 року у справі № 120/4765/21-а залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий суддя                                                                                М. І. Смокович 
		Судді                                                                                                    Н. А. Данилевич
		                                                                                                                                  О. Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...