Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/20976/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2023. Зареєстровано: 03.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2023.
Дата набрання законної сили: 02.02.2023
Номер судового провадження: К/990/33707/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 лютого 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 240/20976/21
		адміністративне провадження № К/990/33707/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Шишова О.О.,
		суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М,
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СП САН» про забезпечення позову, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року (прийняту в складі: головуючого судді Шимоновича Р.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Білої Л.М., Гонтарука В.М.)     
		УСТАНОВИВ:
		у вересні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «СП САН» (ТОВ «СП САН») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (ГУ ДПС у Житомирській області) в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило:
		-визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Житомирській області №1200-п від 19.08.2021 року про проведення фактичної перевірки ТОВ "СП САН";
		- визнати протиправним (недійсним) та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Житомирській області №372-р від 02.09.2021 року про анулювання ліцензії ТОВ "СП САН".
		Разом з позовом ТОВ "СП САН" подало заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
		- зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області №372-р від 02.09.2021 року про анулювання ліцензії до набрання законної сили рішення у справі №240/20976/21.
		Обґрунтовуючи вимогу цієї заяви позивач указував на те, що винесене розпорядження суперечить вимогам закону, а тому звернувся до суду з вимогою визнати протиправним (недійсним) та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області №372-р від 02.09.2021 року про анулювання ліцензії ТОВ "СП САН". Зауважив, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призводить до зупинення господарської діяльності, порушення прав товариства та необхідності в подальшому докладання значних зусиль і витрат для відновлення права позивача.
		Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року, заяву про забезпечення позову задовольнив. Ужив заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області №372-р від 02.09.2021 року про анулювання ліцензії до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №240/20976/21.
		Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що провадження діяльності з роздрібної торгівлі пальним можливе лише за наявності відповідної ліцензії. Долучені до заяви про забезпечення позову документи в повній мірі підтверджують те, що прийняття відповідачем розпорядження про анулювання попередньо виданих позивачу ліцензій має наслідком припинення господарської діяльності останнього, втрату прибутку, неможливість виплати заробітної плати працівникам та можливе їх звільнення, неможливість виконання взятих на себе зобов`язань. Враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовними вимогами та обставинами справи, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та третіх осіб, в тому числі трудовому колективу. Крім того, внаслідок невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль. 
		Апеляційний суд в повній мірі погодився із викладеними в ухвалі суду першої інстанції висновками та додатково зазначив, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного рішення по суті спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог.
		Не погоджуючись з указаними рішеннями судів, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. 
		На переконання скаржника, висновки судів попередніх інстанцій, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного розпорядження зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджені оцінкою судами будь-яких доказів. Також суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити ефективність захисту та унеможливити поновлення порушених прав позивача. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. Скаржник також уважає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду заяви про забезпечення позову не врахували висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 18 травня 2021 року (справа №140/13152/20).
		Верховний Суд ухвалою від 28 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		ТОВ "СП САН" правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
		Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
		В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
		Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
		Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
		Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
		При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваного розпорядження відповідач анулював попередньо видані позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №481/95-ВР, анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
		Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).
		Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, без відповідної ліцензії.
		Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України. 
		Судом першої інстанції встановлено те, що посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області на підставі наказу від 19.08.2021 року №1200-п, проведено фактичну перевірку ТОВ "СП САН" за місцем зберігання пального за адресою Житомирська область, м. Житомир, вул. Вітрука, 4-а, проспект Незалежності87, проспект Незалежності 11-А.
		За результатами перевірки ГУ ДПС у Житомирській області видано розпорядження від 02.09.2021 року №372-р про анулювання ліцензії ТОВ "СП САН" на право роздрібної торгівлі за вказаними адресами.
		За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені ТОВ "СП САН" обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
		Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. 
		Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
		Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21) дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у даній справі.
		Викладений у касаційній скарзі ГУ ДПС довід про ненадання судами оцінки будь-яким доказам, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду чи унеможливить ефективного захисту порушеного права, є безпідставним та спростовується вищенаведеним. Доводів про порушення судами попередніх інстанцій правил оцінки доказів, що визначені статтею 90 КАС України, касаційна скарга не містить, а судом касаційної інстанції такі обставини не встановлені. 
		Висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 18 травня 2021 року (справа №140/13152/20), не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки вказана постанова ухвалена у неподібних до цієї справи правовідносинах. Так, у зазначеній скаржником постанові Верховний Суд не знайшов підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спорі про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про включення позивача до переліку платників податків, які відповідають пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків на додану вартість. Виходячи з особливостей правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не свідчить про унеможливлення наступної реєстрації цих документів податкової звітності у разі подання платником податків відповідних документів. 
		Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, залишити без задоволення.
		Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року про забезпечення позову у справі №240/20976/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                О.О. Шишов
		Судді                                                                                                    І.В. Дашутін 
		                                                                                                    М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...