Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/4358/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2023.
Дата набрання законної сили: 18.01.2023
Номер судового провадження: 61-7653ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                 
		 
		18 січня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 335/4358/21
		провадження № 61-7653св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Фаловської І. М., 
		 
		суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),                            Стрільчука В. А., 
		 
		учасники справи: 
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізька обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження:
		 
		касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Беклеміщев Сергій Олегович , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року, ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Крилової О. В., Кухаря С. В., 
		 
		та касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Крилової О. В., Кухаря С. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУНП в Запорізькій області), Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
		 
		В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що слідчим управлінням Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080350001264, відкритому стосовно нього за частиною другою статті 383 та частиною другою статті 384 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		 
		14 грудня 2018 йому вручено повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні та проведено допит. Постановою слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Качанюка О. М. від 14 грудня                        2018 року до матеріалів досудового розслідування приєднано речові докази, зокрема належні йому грошові кошти в розмірі 57 700,00 грн, які були передані на зберігання до установи банку.
		 
		Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області                         від 19 грудня 2018 року накладено арешт на вказані кошти, які були повернуті йому лише 25 грудня 2020 року.
		 
		Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області                          від 19 грудня 2018 року стосовно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 07 лютого 2019 року, покладено обов`язки прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не залишати житло  з 21 години вечора до 06 години ранку, повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту неодноразово продовжувався, зокрема на підставі ухвал Токмацького районного суду Запорізької області від 23 січня, 14 березня, 07 травня, 04 липня та 28 серпня 2019 року.
		 
		Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 08 листопада              2019 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду                           від 27 жовтня 2020 року, його визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 383, частиною другою статті 384 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України; арешт, накладений ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2018 року, скасовано; вилучені речові докази повернуто ОСОБА_1 .
		 
		Із посиланням на статтю 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», позивач зазначав, що йому завдана моральна шкода, яка полягає у приниженні його честі та гідності, втрати соціального статусу, погіршення психологічного стану, внаслідок незаконного повідомлення про підозру та пред`явлення обвинувачення у вчиненні злочинів, яких він не скоював.
		 
		Протягом перебування під слідством та судом впродовж 22 місяців і 13 днів зазнав сильної психотравми, вимушений був звертатися за психологічною допомогою через свій депресивний стан, у нього суттєво погіршилися відносини із родиною та оточуючими, а тому компенсація моральної шкоди повинна бути у більшому розмірі, аніж гарантований Законом мінімальний розмір, з огляду на характер, тривалість та глибину моральних страждань, на кількість та тяжкість інкримінованих йому злочинів, які є злочинами проти правосуддя, що взагалі робить неможливою для позивача довіру в майбутньому до правоохоронних органів, і неможливість відчувати себе захищеним у державі.
		 
		У своєму позові ОСОБА_1 просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 грн за: незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, пред`явлення обвинувачення, визнання підозрюваним та обвинуваченим, тобто перебування під слідством та судом - 1 500 000,00 грн;  незаконне застосування міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладення пов`язаних із ним обмежень, тобто обмежень свободи, вільного пересування, обрання місця проживання та інше - 300 000,00 грн; незаконне накладення арешту на майно, тобто позбавлення можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, а саме грошовими коштами у розмірі 200 000,00 грн. 
		 
		Матеріальна шкода завдана позивачу, у зв`язку з понесеними ним витратами на правову допомогу, пов`язану із розглядом кримінального провадження, оцінена ним у розмірі 100 000,00 грн. 
		 
		Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь майнову шкоду у розмірі 100 000,00 грн, та моральну шкоду у розмірі 2 000 000,00 грн. Крім того, просив відшкодувати витрати на правничу допомогу, пов`язану із розглядом цивільної справи, у розмірі 666 567,68 грн.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  моральну шкоду у розмірі 927 612,81 грн та матеріальну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
		 
		Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, перебуваючи під слідством протягом значного періоду часу, зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачеві право на отримання компенсації на підставі положень статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		 
		Визначаючи розмір моральної шкоди у більшому розмірі, аніж мінімальний розмір, передбачений Законом, суд виходив із засад розумності, виваженості і справедливості, а також доведеності того факту, що позивач зазнав моральних страждань у зв`язку із незаконним перебуванням під слідством і судом, обмеженням у конституційних правах, зокрема, вимушених змін у життєвих стосунках, позбавлення можливості реалізувати свої звички та бажання, порушення нормальних життєвих та соціальних зв`язків, обмежень у вільному пересуванні, зміни способу життя, необхідністю звернення за правовою допомогою до адвоката для здійснення захисту прав та інтересів в суді для підтвердження і доведеності добропорядності. При цьому, суд надав оцінку кожній із зазначених позивачем  підстав для відшкодування моральної шкоди та визначив її розмір по кожній окремо.
		 
		Ухвалюючи рішення про стягнення з Державного бюджету України 100 000,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу, понесених позивачем у кримінальному провадженні, суд першої інстанції виходив із положень статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Визначаючи розмір таких витрат, суд взяв до уваги те, що факт сплати гонорару та участь адвоката у кримінальному провадженні підтверджується відповідними доказами.
		 
		Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя                     від 21 лютого 2022 року заяву представника позивача - адвоката                           Беклеміщева С. О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та здійснено перерозподіл судових витрат. 
		 
		Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 326 151,57 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
		 
		Додаткове рішення мотивовано тим, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а відповідачі, у свою чергу, не довели неспівмірність таких витрат. Визнаючи розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду цієї справи, суд виходив із принципу розумності, обґрунтованості, та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог. 
		 
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
		 
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУНП в Запорізькій області,  Запорізька обласна прокуратура та Головне управління ДКС України в Запорізькій області подали апеляційні скарги.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року клопотання ГУНП в Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року задоволено. Поновлено ГУНП в Запорізькій області строк на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк десять днів з дня вручення копії ухвали для надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору у сумі 15 414 грн.
		 
		Вирішуючи питання поважності причин пропуску ГУНП в Запорізькій області строку на апеляційне оскарження та його поновлення, апеляційний суд виходив із того, що 08 лютого 2022 року проголошено повний текст рішення суду, 21 лютого 2022 року скаржником отримано його копію, зі скаргою заявник звернувся 12 травня                      2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Взявши до увагу запровадження на всій території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, апеляційний суд дійшов висновку про поновлення такого строку.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року клопотання Запорізької обласної прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року задоволено. Поновлено відповідний процесуальний строк, а апеляційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору.
		 
		Вирішуючи питання поважності причин пропуску Запорізькою обласною прокуратурою строку на апеляційне оскарження та його поновлення, апеляційний суд виходив із того, що 08 лютого 2022 року проголошено повний текст рішення суду,                   10 лютого 2022 року скаржником отримано його копію, зі скаргою заявник звернувся 24 травня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Взявши до увагу запровадження на всій території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, апеляційний суд дійшов висновку про поновлення такого строку.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2022 року клопотання Головного управління ДКС України про поновлення строку на апеляційне оскарження  рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року та додаткового рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2022 року задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження вказаних судових рішень. Клопотання Головного управління ДКС України в Запорізькій області про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року задоволено частково. Відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду                          м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року до ухвалення судового рішення у справі судом апеляційної інстанції.
		 
		Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДКС України в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду                             м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2022 року в зазначеній справі.
		 
		Вирішуючи питання поважності причин пропуску заявником строку на апеляційне оскарження та його поновлення, апеляційний суд виходив із того, що 08 лютого     2022 року проголошено повний текст рішення суду, 14 лютого 2022 року скаржником отримано його копію, зі скаргою заявник звернувся 03 червня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Взявши до увагу запровадження на всій території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, апеляційний суд дійшов висновку про поновлення такого строку.
		 
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційні скарги Запорізької обласної прокуратури, Головного управління ДКС України та ГУНП в Запорізькій області задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року та додаткове рішення                            від 21 лютого 2022 року у цій справі скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову.
		 
		Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 145 816,67 грн та 50 000 грн - компенсації витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, а всього 195 816,67 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в цій справі у розмірі 10 000,00 грн. 
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди та ухвалюючи нове рішення про зменшення її розміру, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визначений судом розмір морального відшкодування є значно завищеним і не узгоджується із вимогами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», який регулює спірні правовідносини.
		 
		Враховуючи норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», яким встановлений мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі 6 500,00 грн, положення статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», період перебування   ОСОБА_1 під слідством та судом 22 місяці та 13 днів, суд дійшов висновку, що розмір, завданої позивачу моральної шкоди становить                 145 816, 67 грн  (22 місяці*6500 грн = 143 000,00 грн.; 13 днів*6500/30 = 2 816,67 грн; 143 000,00 + 2 816,67 = 145 816,67 грн).
		 
		Зменшуючи розмір компенсації витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні із 100 000,00 грн до 50 000,00 грн, апеляційний суд виходив із того, що такий розмір відповідатиме принципу співмірності, розумності та обґрунтованості.
		 
		Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу в цій справі, апеляційний суд виходив із того, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, відповідачі у справі своїх заперечень щодо визначеного ОСОБА_1 розміру витрат на правничу допомогу не надавали, проте оскаржуючи вказане рішення, Запорізька обласна прокуратура, Головне управління ДКС України та ГУНП в Запорізькій області вважали визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу занадто великим та таким, що не є співмірним та виправданим.
		 
		Колегія суддів погодилася з указаними доводами апеляційних скарг, а тому дійшла висновку, що достатній, виправданий та співмірний розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає компенсації ОСОБА_1 за рахунок держави, становить 10 000,00 грн.
		 
		Аргументи учасників справи
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		05 серпня 2022 року ДКС України, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року в указаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року в частині ухвалення рішення про часткове задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, від 23 липня 2018 року у справі № 753/3064/17-ц та від 01 червня 2020 року у справі № 910/12945/19.
		 
		Звертає увагу, що обов`язковим доказом для визначення наявності факту завдання позивачу моральної шкоди має бути судовий документ про визнання протиправності дій органу, яким її завдано. До матеріалів справи не додано жодного судового документу, яким визначено протиправність дій посадових осіб органу досудового розслідування. Моральні страждання, про які ОСОБА_1 зазначено в позовній заяві, є лише припущенням, оскільки на підтвердження наведеного доказів позивачем не надано. 
		 
		Вказує, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду кримінального провадження, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та її не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України.
		 
		Зазначає, що у разі задоволення заяви щодо відшкодування понесених позивачем  витрат на правничу допомогу у цивільній справі, такі судові витрати мають бути покладено на органи, якими позивачу завдано шкоду, а не на Державний бюджет України. У свою чергу, судом апеляційної інстанції, в порушення положень ЦПК України, ухвалено рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі саме з Державного бюджету України.
		 
		23 серпня 2022 року  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Беклеміщев С. О. , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 липня 2022 року, ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2022 року у цій справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої 
		статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 947/7449/20-ц, від 28 жовтня                2020 року у справі № 610/3221/19-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 642/2786/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц.
		 
		Також заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції:
		- статті 137 ЦПК України під час вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу, яка надавалася в рамках кримінального провадження, а не в рамках розгляду цивільної справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду                                   від 08 червня 2022 року у справі № 750/958/20, від 31 жовтня 2018 року у справі                     № 383/596/15, від 19 травня 2021 року у справі № 210/1295/15-ц;
		- статті 23, 1173 ЦК України та статей 3, 13, 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17 та Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц.
		 
		Заявник також посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, взагалі не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Крім того, заявник оскаржує ухвалу Запорізького апеляційного суду 
		від 02 червня 2022 року (про поновлення Запорізькій обласній прокуратурі строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції) та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2022 року (про поновлення Головному управлінню ДКС України строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відстрочення сплати судового збору), як такі, що не підлягають оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Зазначає, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач чітко визначив самостійні підстави для відшкодування моральної шкоди і визначив її розмір окремо для кожної з підстав, враховуючи різні незаконні, на його думку, дії, що мали місце стосовно нього, а також вказав на порушення його конституційних прав та моральні страждання, які викликали такі незаконні дії. 
		 
		Звертає увагу, що суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог врахував такі обставини, в рішенні чітко і обґрунтовано зазначив, який розмір моральної шкоди повинен бути стягнутий на користь позивача за кожну із підстав, детально мотивував свій висновок. Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, вказаних обставин не врахував, не розмежовував види незаконних процесуальних дій, що мали місце стосовно позивача, не зробив висновок з приводу розміру моральної шкоди щодо кожної незаконної процесуальної дії.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в значно меншому розмірі, ніж просив заявник, апеляційний суд не навів мотивів, що свідчили б про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування, хоча у таких справах, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підходити до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Крім того, сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням критеріїв, визначених, зокрема, у частині третій статті 23 ЦК України, і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. 
		 
		Стверджує, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд взагалі не надав оцінку висновку психолога, який покладений в основу рішення суду першої інстанції, не мотивував з яких підстав такий висновок не  взято до уваги, що свідчить про поверхневість та необ`єктивність розгляду справи судом апеляційної інстанції.
		 
		Тобто, апеляційний суд не врахував ні тривалість незаконного переслідування позивача, ні застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, ні накладення арешту на його грошові кошти, ні негативних наслідків, які він зазнав у зв`язку з незаконним притягнення його до кримінальної відповідальності та порушенням його конституційних прав, а обмежився лише загальними вимогами, визначеними статтею 13 Закону України «Про  порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», та періодом перебування позивача під слідством і судом. 
		 
		Що стосується зменшення апеляційним судом майнової шкоди, пов`язаної з наданням позивачу правової допомоги у кримінальному провадженні, то суд апеляційної інстанції, зменшуючи її розмір вдвічі, не обґрунтував такий висновок. 
		 
		Крім того, пославшись на статтю 137 ЦПК України, апеляційний суд не взяв до уваги, що передбачені вказаною статтею підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про  порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. 
		 
		Зазначає, що при постановленні ухвал про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не мотивував належним чином своїх висновків про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, пославшись лише на те, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, проте жодного висновку, яким чином введення воєнного стану на території України вплинуло на можливість своєчасного подання апеляційних скарг, не навів. 
		 
		Вказує, що апеляційний суд не мав підстав для відстрочення Головному управлінню ДКС України сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, оскільки заявник із відповідним клопотанням до суду не звертався. 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо непогодження з розміром стягнутих апеляційним судом з Державного бюджету України на користь позивача понесених останнім у цій справі витрат на правничу допомогу, в розмірі 10 000,00 грн, а тому постанова апеляційного суду в цій частині, за касаційною скаргою                        ОСОБА_1 , не переглядається Верховним Судом.
		 
		Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
		 
		У жовтні 2022 року Запорізька обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила її відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
		 
		У жовтні 2022 року ГУНП України в Запорізькій області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просило відмовити в її задоволенні, а постанову апеляційного суду - залишити без змін.
		 
		Провадження в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє                         Беклеміщев С. О. ,  витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДКС України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Установлено, що слідчим управлінням Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080350001264 стосовно ОСОБА_1 за частиною другою статті 383 та частиною другою статті 384 КК України.
		 
		14 грудня 2018 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12018080350001264 за частиною першою статті 383, частиною першою статті 384 КК України.
		 
		18 грудня 2018 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про зміну підозри у кримінальному провадженні № 12018080350001264 за частиною другою статті 383, частиною другою статті 384 КК України.
		 
		Постановою слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Качанюка О. М. від 14 грудня 2018 року до матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12018080350001264, в якості речових доказів, приєднано грошові купюри на загальну суму грошових коштів 57 700,00 грн, які належали ОСОБА_1 на праві власності. 
		 
		Згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 654, грошові кошти у сумі 57 700,00 грн були передані на зберігання до установи банку.
		 
		Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області                         від 19 грудня 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Качанюка О. М., погоджене прокурором Токмацької місцевої прокуратури Бровченком Г. Ю., і накладено арешт на грошові кошти в розмір 57 700,00 грн.
		 
		Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 20 червня 2019 року в задоволенні клопотання адвоката Беклеміщева С. О. про скасування арешту майна, а саме грошових коштів у сумі 57 700,00 грн, відмовлено.
		 
		Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області                          від 19 грудня 2018 року застосовано стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 07 лютого 2019 року, покладено обов`язки прибути за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не залишати житло з                21 години вечора до 06 години ранку, повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
		 
		В подальшому, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту неодноразово продовжувався на підставі ухвал Токмацького районного суду Запорізької області від 23 січня, 14 березня, 07 травня, 04 липня та 28 серпня 2019 року.
		 
		Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 08 листопада              2019 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду                           від 27 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 383 та частиною другою статті 384 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України; арешт, накладений ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2018 року на грошові кошти у сумі                                  57 700,00 грн - скасовано, вилучені речові докази повернуто ОСОБА_1 . 
		 
		Тобто ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом із 14 грудня                     2018 року (повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень) по                27 жовтня 2020 року (набрання законної сили вироком суду від 08 листопада                    2019 року), що складає 22 місяці і 13 днів.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга ДКС України - залишенню без задоволення, з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 ,  незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду
		 
		Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Частинами першою, другою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		 
		Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		 
		У випадках, зазначених у частині першій вказаної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		 
		Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
		 
		Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові, відшкодовуються (повертаються), зокрема, і моральна шкода.
		 
		Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 4, статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		 
		Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що постановлюється згідно з частиною першою статті 12 вказаного Закону.
		 
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
		 
		Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими, при настанні інших негативних наслідків.
		 
		Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		 
		Частиною 2 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.
		 
		Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.
		 
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) дійшла висновку, про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		 
		Подібний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові          від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження № 14-298цс18) зазначено, що розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.
		 
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		 
		З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, оскільки обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
		 
		У своєму позові ОСОБА_1 просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 грн за:
		- незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, пред`явлення обвинувачення, визнання підозрюваним та обвинуваченим, тобто перебування під слідством та судом - 1 500 000,00 грн;  
		- незаконне застосування міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладення пов`язаних із ним обмежень, тобто обмежень свободи, вільного пересування, обрання місця проживання та інше - 300 000,00 грн;
		 - незаконне накладення арешту на майно, тобто позбавлення можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, а саме грошовими          коштами - 200 000,00 грн.
		 
		Ухвалюючи рішення про відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із кожної із незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури, на які посилався позивач у заявленому ним позові. Таким чином, за висновком місцевого суду, загальна сума відшкодування моральної шкоди, яка підлягала стягненню на користь позивача, становила 927 612,81 грн (582 903,23 +        200 032,16 + 144 677,42).
		 
		Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, завданої позивачу за незаконне перебування під слідством і судом, по суті виходив із того, що позивачем доведено, що він зазнав незаконного втручання у своє особисте життя та власність, переніс тяжкі емоційні хвилювання та стрес через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності. Також застосування стосовно позивача домашнього арешту із покладенням на нього певних обов`язків тривалий час принижували авторитет позивача, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності порушило його нормальні сімейні зв`язки, спричинило тяжкі душевні страждання та вимагали від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		Враховуючи наведене, апеляційний суд на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», періоду перебування позивача під слідством і судом 22 місяці та 13 днів, дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо розміру  завданої позивачу моральної шкоди, який становить 145 816, 67 грн (22 місяці* 6500 = 143 000,00 грн;        13 днів*6500/30 =2816,67 грн.; 143 000,00 + 2816,67 = 145 816,67 грн (мінімальний розмір моральної шкоди, визначений Законом)).
		 
		Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, апеляційний суд виходив із обставин незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, пред`явлення йому обвинувачення, визнання підозрюваним та обвинуваченим, незаконного застосування до нього міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладення пов`язаних із ним обмежень, з урахуванням положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та  визначеного законом мінімального розміру моральної шкоди.
		 
		На думку колегії суддів Верховного Суду, такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать положенням пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та зроблені на підставі належним чином оцінених доказів.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд безпідставно зменшив розмір завданої позивачу моральної шкоди, не розмежував види незаконних процесуальних дій, що мали місце стосовно позивача та не зробив висновок з приводу розміру моральної шкоди щодо кожної з таких дій, не заслуговують на увагу. За кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди, проте апеляційний суд, визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, оцінив вказані позивачем процесуальні дії органів досудового слідства та дійшов висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування позивача під слідством та судом.
		 
		Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду, а не обов`язком. Колегія суддів зауважує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави.Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі               № 757/24363/20 (провадження № 61-20822св21).
		 
		З урахуванням наведеного рішення суду апеляційної інстанції в цій частині відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в цій частині не знайшли своє підтвердження.
		 
		Щодо вирішення вимог про відшкодування суми, сплаченої у зв`язку з наданням у межах кримінального провадження юридичної допомоги, у розмірі 100 000,00 грн
		 
		Пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.
		 
		Порядок застосування цього Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення). 
		 
		Абзацом 3 пункту 10 Положення встановлено, що до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат  адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
		 
		Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.
		 
		Аналогічні висновки щодо стягнення майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц (провадження            № 61-32057св18).
		 
		При цьому передбачені статтею 137 ЦПК України підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.
		 
		Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня                      2022 року в справі № 750/958/20 (провадження № 61-12600св21).     
		 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		На підтвердження позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальній справі позивач надав договори про надання юридичної допомоги та додаткові угоди до них, акти приймання-передачі робіт та квитанції до прибуткового касового ордеру на загальну суму 100 000,00 грн. Визначаючи розмір витрат на правову допомогу у зазначеному позивачем розмірі, суд першої інстанції виходив із того, що факт сплати гонорару та участь адвоката у кримінальному провадженні підтверджується належними доказами.
		 
		Зменшуючи розмір такої компенсації до 50 000,00 грн, суд апеляційної інстанції, пославшись на загальні та абстрактні висновки щодо необхідності застосування засад розумності, виваженості та справедливості, не врахував, що такі підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в кримінальному провадженні, не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.
		 
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на його користь 100 000,00 грн витрат на правову допомогу.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в цій частині знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку.
		 
		Щодо поновлення Запорізькій обласній прокуратурі, Головному управлінню Національної поліції України в Запорізькій області, Головному управлінню Державній казначейській службі України в Запорізькій області строку на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції 
		 
		10 березня 2022 року Запорізька обласна прокуратура звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 28 січня 2022 року, в якій, зокрема, просила поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що рішення суду отримано заявником 10 лютого 2022 року.
		 
		24 травня 2002 року Запорізька обласна прокуратура звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21 лютого 2022 року, в якій, зокрема, просила поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що додаткове рішення отримано заявником 25 квітня 2022 року.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року клопотання Запорізької обласної прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року задоволено. Поновлено відповідний процесуальний строк та апеляційну скаргу залишено без руху.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року клопотання Запорізької обласної прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя                              від 28 січня 2022 року задоволено. Поновлено відповідний процесуальний строк та відкрито апеляційне провадження.
		 
		Вирішуючи питання поважності причин пропуску Запорізькою обласною прокуратурою строку на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції та його поновлення, апеляційний суд виходив із моменту отримання заявником копії оскаржуваних рішень та запровадження з 24 лютого    2022  року по всій території України  воєнного стану, що, на думку апеляційного суду, є поважною причиною пропуску відповідного строку.
		 
		12 травня ГУ НПУ в Запорізькій області подало апеляційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року, в якій, зокрема, просило поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що рішення отримано заявником 21 лютого 2022 року, а з                 24 лютого 2022 року по всій території України запровадження воєнний стан.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року клопотання                ГУ НПУ в Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження  рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року задоволено. Поновлено відповідний процесуальний строк та апеляційну скаргу залишено без руху.
		 
		Вирішуючи питання поважності причин пропуску ГУ НПУ в Запорізькій області строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та його поновлення, апеляційний суд виходив із моменту отримання заявником копії оскаржуваного рішення та запровадження з 24 лютого 2022  року по всій території України  воєнного стану, що, на думку апеляційного суду, є поважною причиною пропуску відповідного строку.
		 
		03 червня 2022 року Головне управління ДКС України в Запорізькій області звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя                                    від 21 лютого 2022 року, в якій, зокрема, просило поновити строк на апеляційне оскарження вказаних судових рішень, посилаючись на те, що внаслідок введення в Україні воєнного стану заявник був позбавлений можливості вчасно подати апеляційні скарги.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2022 року клопотання Головного управління ДКС України в Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року та додаткового рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2022 року задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження вказаних судових рішень.
		 
		Клопотання Головного управління ДКС України в Запорізькій області про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року задоволено частково. Відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року до ухвалення судового рішення у справі в суді апеляційної інстанції. Відкрито апеляційне провадження. 
		 
		Вирішуючи питання поважності причин пропуску Головним управлінням ДКС України в Запорізькій області строку на апеляційне оскарження та його поновлення, апеляційний суд виходив із того, що з 24 лютого 2022  року по всій території України  запровадження воєнний стан, що, на думку апеляційного суду, є поважною причиною пропуску відповідного строку.
		 
		Тобто, поновлюючи заявникам строк на апеляційне оскарження, апеляційний суд на підставі відповідних положень процесуального закону виходив із моменту отримання заявниками копій оскаржуваних судових рішень та запровадження на території України воєнного стану.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, оскільки поновлюючи відповідний процесуальний строк, апеляційний суд діяв у відповідності до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про безпідставне відстрочення Головному управлінню ДКС України в Запорізькій області сплати судового збору, то такі не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд ухвалою від 08 червня              2022 року клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору задовольнив частково та відстрочив сплату судового збору. Неподання Головним управлінням ДКС України в Запорізькій області клопотання саме про відстрочення судових витрат не свідчить про порушення апеляційним судом норм процесуального права в цій частині, оскільки відповідно до статті 136 ЦПК України обов`язковість такого клопотання не передбачена. 
		 
		Враховуючи, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження процесуальних ухвал суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку, Верховний Суд доходить висновку про залишення без змін ухвал суду апеляційної інстанції про поновлення Запорізькій обласній прокуратурі, ГУНП України в Запорізькій області, Головному управлінню ДКС України в Запорізькій області строку на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, а також відстрочення Головному управлінню ДКС України в Запорізькій області сплати судового збору. 
		 
		Щодо доводів касаційної скарги Державної казначейської служби України 
		 
		Що стосується доводів касаційної ДКС України про неврахуванням судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду  від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, від 23 липня 2018 року у справі № 753/3064/17-ц та від 01 червня 2020 року у справі № 910/12945/19, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.
		 
		У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження                               № 61-7953зпв18) Верховний Суд виходив із того, що вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував бездіяльністю слідчого прокуратури, вважаючи незаконними процесуальні рішення слідчого та прокурора прокуратури Харківської області з урахуванням їх скасування слідчими суддями. Однак вказана обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Такі процесуальні рішення, на які посилався позивач, та розцінені ним як бездіяльність, інше визначення слідчим обсягу і характеру дій при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.
		 
		У постанові від 23 липня 2018 року у справі № 753/3064/17-ц (провадження                            № 61-8333св18) Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог, оскільки дії слідчого або прокуратури щодо неповернення або несвоєчасного повернення вилучених грошових коштів не оскаржувалися та не визнавалися протиправними. При цьому шкода, яку позивач просить відшкодувати, не перебуває у необхідному причинно-наслідковому зв`язку з діями органів слідства та прокуратури. 
		 
		У постанові від 01 червня 2020 року у справі № 910/12945/19 предметом заявлених позовних вимог є стягнення з Державного бюджету України 94 167,00 грн шкоди (збитків), завданої внаслідок неправомірних дій Офісу великих платників податків Державної податкової служби і Державної казначейської служби України.
		 
		Тобто висновки щодо застосування норм права, викладені у зазначених судових рішеннях Верховного Суду, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, обставини, встановлені судами в цій справі, відрізняються від обставин, встановлених у справах, на судові рішення в яких посилається заявник у касаційній скарзі. 
		 
		Посилання заявника на відсутність доказів вини посадових осіб досудового розслідування у спричиненні позивачу моральної шкоди, не заслуговують на увагу з огляду на такі міркування.
		 
		Статями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду. Отже, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі. У справі, яка переглядається, стосовно позивача ОСОБА_1 постановлено виправдувальний вирок.
		 
		Посилання ДКС України на те, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду кримінального провадження, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та її не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України не ґрунтуються на законі, оскільки такі доводи не відповідають зазначеним вище висновкам Верховного Суду та положенням Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		 
		Доводи касаційної скарги ДКС України про безпідставне стягнення апеляційним судом витрат на правничу допомогу у цивільній справі в розмірі 10 000,00 грн саме з Державного бюджету України, а не з органів, якими позивачу завдано моральну шкоду, також не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать практиці Верховного Суду.
		 
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).  
		 
		Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган
		 
		Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду                                        від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19).
		 
		Таким чином, відповідачем у цій категорії справ є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
		 
		Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду            від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 135/90/21 (провадження № 61-19170св21), від 09 листопада 2022 року у справі № 459/1070/17 (провадження № 61-5575св21).
		 
		Зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі                              № 135/90/21(провадження № 61-19170св21), де відповідачами є Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницька обласна прокуратура, Державна казначейська служба України, витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду цивільної справи, стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України.
		 
		У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 459/1070/17 (провадження № 61-5575св21), де відповідачами є  Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Державне казначейство України, витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду цивільної справи, стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України.
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги ДКС України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскаржувані ухвали Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року та                від 08 червня 2022 року в частині поновлення Запорізькій обласній прокуратурі, ГУНП України в Запорізькій області, Головному управлінню ДКС України в Запорізькій області строку на апеляційне оскарження та в частині відстрочення Головному управлінню ДКС України в Запорізькій області сплати судового збору, постанова Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду, а також стягнення витрат на правничу допомогу, понесених під час вирішення цієї справи, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення в указаних частинах необхідно залишити без змін, а касаційні скарги ОСОБА_1 та ДКС України у цих частинах - без задоволення.
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
		 
		Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування суми, сплаченої у зв`язку з наданням у межах кримінального провадження юридичної допомоги,яке відповідає вимогам закону, касаційну скаргу ОСОБА_1 в цій частині необхідно задовольнити, а постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню із залишенням у цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Щодо судових витрат
		                                                                                                             
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги Державної казначейської служби України, а ОСОБА_1 , касаційна скарга якого задоволена частково, звільнений від сплати судового збору, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 419, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Беклеміщев Сергій Олегович , задовольнити частково.
		 
		Ухвали Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року та від 08 червня             2022 року в частині поновлення Запорізькій обласній прокуратурі, Головному управлінню Національної поліції України в Запорізькій області, Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області строку на апеляційне оскарження та в частині відстрочення Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області сплати судового збору - залишити без змін.
		 
		Постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування суми, сплаченої у зв`язку з наданням у межах кримінального провадження юридичної допомоги, скасувати, рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 28 січня 2022  року в цій частині - залишити в силі.
		 
		Постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду та стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень - залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                 І. М. Фаловська     Судді:                                                                                            С. О. Карпенко                                                                                                                 С. Ю. Мартєв                                                                                                             В. В. Сердюк                                                                                                                                                                                                                   В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...