Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 219/2017/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння, боєприпасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до ЗУ військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2023. Зареєстровано: 03.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2023.
Дата набрання законної сили: 07.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/229/551/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022050000001346

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 219/2017/22
		Провадження № 1-кп/229/551/2023
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК
		іменем України
		03 лютого 2023 р. м. Дружківка, Донецької області
		Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22022050000001346 від 14.06.2022р 
		за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Артемівськ Донецької області, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.114-2 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
		Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам, Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну 
		війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 та строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022.
		Встановлено, що з 04.06.2022 по 06.06.2022 громадянин України ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Бахмут Донецької області (більш точна адреса в ході розслідування не встановлена), використовуючи власний мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 9C NFC», imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 за допомогою додатку «Telegram», що зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_4 , яким останній користується під ім`ям « ОСОБА_7 » в особистій переписці з користувачем, що зареєстрований під ім`ям « ОСОБА_8 », повідомив останньому про: 
		- місце скупчення особового складу ЗСУ 04.06.2022 року за географічними координатами НОМЕР_5 (перетин АДРЕСА_3 );
		- місце скупчення особового складу ЗСУ за географічними координатами НОМЕР_6 НОМЕР_7 ;
		- блок-пост ЗСУ за географічними координатами НОМЕР_8 (траса АДРЕСА_4 );
		- блок-пост ЗСУ за географічними координатами НОМЕР_9 (траса АДРЕСА_4 );
		- місце скупчення особового складу ЗСУ за географічними координатами  НОМЕР_10   НОМЕР_11 , чим поширив в умовах воєнного стану, інформацію про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, з можливістю їх ідентифікації на місцевості, тобто такої інформації, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України.
		 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто в поширенні інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчиненому в умовах воєнного стану. 
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
		 
		07 грудня 2022 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , яка на підставі ст.36 КПК України здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22022050000001346, та обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , була укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 468, 469, 472 КПК України.
		Відповідно до угоди ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення за ч.2 ст.114-2 КК України, щиро розкаявся у вчиненому та негативно відноситься до скоєного, під час досудового розслідування сумлінно виконував свої процесуальні обов`язки.
		Сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.114-2 КК України, та покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_5 за ч.2 ст.114-2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяців. 
		 
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Проти затвердження угоди він не заперечує.
		 
		Прокурор ОСОБА_3 та захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просили затвердити дану угоду про визнання ОСОБА_5 винуватості. Вказали, що вказана угода, на їх переконання, відповідає вимогам кримінального і кримінально-процесуального законодавства, від протиправних дій шкода завдана лише державним та суспільним інтересам.
		 
		Суд, заслухавши думку захисника та прокурора щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, встановив таке.
		 
		Кримінальне правопорушення за ч.2 ст.114-2 КК України, у вчиненні якого обвинувачений визнає себе винним, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
		Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
		Відповідно до ч. 7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.
		Шляхом вивчення матеріалів кримінального провадження, зокрема доданих до угоди, опитування сторін угоди, суд переконався, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди про визнання винуватості не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		Окрім цього, обвинуваченому роз`яснено норми ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, положення яких йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених - абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо злочину у вчиненні якого її обвинувачують, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь,
		Також обвинуваченим усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачений підтвердив думку щодо затвердження угоди про визнання винуватості, якої він досяг з прокурором ОСОБА_3 .
		 
		Судом, встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, яке, відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, та його дії кваліфіковані як поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
		 
		Суд встановив, що ОСОБА_5 раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а визначене покарання - нормам кримінального закону. Підстав для відмови в її затвердженні судом не встановлено.
		Встановлено, що обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5  згідно зі ст. 66 КК України, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, які обтяжують покарання  ОСОБА_5 передбачених ст. 67 КК України, не виявлено.
		 
		Таким чином, за наслідками розгляду угоди про визнання винуватості в судовому засіданні під час судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального
		 
		закону, врахувавши пояснення сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для затвердження даної угоди про визнання ОСОБА_5 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України та призначення узгодженої сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.
		 
		Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_5 затримано 17.06.2022 о 9 год.30 хв.
		 
		24.06.2022 ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався судом.
		 
		Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до п.14 ст.368 КПК України, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення, викладені у у постанові Пленуму ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 19.12.2014 обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
		 
		Згідно ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
		Відповідно до вимог ст.72 КК України обвинуваченому ОСОБА_5 в строк відбування покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення в межах даного кримінального провадження, з моменту його затримання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі. 
		 
		Суд також встановив, що в ході досудового розслідування були понесені витрати, пов`язані з залученням експерта на проведення комп`ютерно-технічної експертизи - 4530,48 грн. (висновок експерта ЗЕВ ІСТЕ СБУ в ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях № 88 від 25.06.2022); а також на проведення експертизи звукозапису - 4530,48 грн. (висновок експерта Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 59/4 від 09.08.2022). Такі витрати відносяться до процесуальних витрат і на підставі ст.118, 124 КПК України мають бути стягнуті з обвинуваченого. 
		 
		Постановою старшого слідчого від 17.06.2022р визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22022050000001346 від 17.06.2022 мобільний телефон Xiaomi» моделі «Redmi 9C NFC», imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3  користувачем якого був ОСОБА_5 і переданий до камери речових доказів 3 відділення (з дислокацією у м. Краматорську) СВ 2 Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.
		 
		В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 просив суд повернути даний телефон власнику цього майна- цивільній дружині обвинуваченого - ОСОБА_9 . Звернув увагу суду на те, що в судовому засіданні при розгляді клопотання про накладення арешту на мобільний телефон він та обвинувачений заявляли, що ОСОБА_5 не є власником цього телефону, а є його користувачем. 
		 
		Згідно ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Відповідно до п.1 ч.9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
		Суду не надано доказів, що саме цивільній дружині ОСОБА_5 . ОСОБА_9 належить мобільний телефон, визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні, і що вона не знала і не могла знати про його незаконне використання. 
		 
		Таким чином, керуючись чиннім кримінально-процесуальним законодавством, питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		 
		Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 468-469, 472-475 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07 грудня 2022 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , яка на підставі ст.36 КПК України здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22022050000001346, та обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 .
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.
		 
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін та утримувати його в ДУ "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4).
		 
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дати ухвалення вироку - 03.02.2023. 
		 
		На підставі ст.72 КК України ОСОБА_5 в строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення в межах даного кримінального провадження, з моменту його затримання, тобто з 17 червня 2022 року по 02 лютого 2023 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
		 
		Речовий доказ, який зберігається в камері речових доказів 3 відділення (з дислокацією у м. Краматорську) СВ 2 Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, - мобільний телефон марки Xiaomi» моделі «Redmi 9C NFC», imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 , 
		s/n: НОМЕР_3 - конфіскувати в дохід держави.
		 
		Стягнути з ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_12 виданий Артемівським МВ ГУ МВС України в Донецькій області 25.05.2005, на користь держави Україна в особі Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України процесуальні витрати за проведення комп`ютерно-технічної експертизи - 4530,48 грн. (висновок експерта ЗЕВ ІСТЕ СБУ в ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях № 88 від 25.06.2022); а також за проведення експертизи звукозапису - 4530,48 грн. (висновок експерта Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 59/4 від 09.08.2022).
		 
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...