Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-275-07 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2023.
Дата набрання законної сили: 25.01.2023
Номер судового провадження: 61-9364ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		25 січня 2023 року
		м. Київ
		справа № 2-275-07
		провадження № 61-9364св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		заявник (стягувач) -  ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - Уманський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 
		(м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В.,
		боржник -  ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області, у складі судді Годік Л. С., від 26 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: 
		Карпенко О. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М., від 23 серпня 2022 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог скарги
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про захист цивільних прав та інтересів, визнання дій Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Уманський ВДВС) в особі начальника відділу Кольцової О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. незаконними та зобов`язання їх вчинити дії по виконанню рішення суду.
		В обґрунтування скарги  ОСОБА_1 зазначив, що 29 травня 2007 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист № 2-275-2007 про стягнення на його користь із ОСОБА_2 боргу в сумі 492 825,66 грн, за яким Уманським ВДВС було відкрито виконавче провадження № 46242277.
		Із 2007 по 2020 роки виконавче провадження безпідставно зупинялось, закривалось та за цей час державним виконавцем стягнуто лише 20 000 грн із загальної суми боргу. Керівництво відділу та державний виконавець умисно не виконують рішення суду та перешкоджають його виконанню.
		Натомість боржник має у власності частину житлового будинку та земельну ділянку, площею 0,17 га, на які можливо звернути стягнення. 
		Вважає, що безпідставно тривалим умисним невиконанням рішення суду, що набрало законної сили, йому заподіяно моральної шкоди.
		Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши вимоги скарги, ОСОБА_1 просив суд:
		- скасувати постанову головного державного виконавця Уманського ВДВС від 29 жовтня 2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу як неправомірну та зобов`язати головного державного виконавця 
		Рибак Л. В. здійснити примусове виконання рішення Уманського міськрайонного суду від 23 березня 2007 року у справі № 2-275-07 відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»;
		- визнати дії та бездіяльність Уманського ВДВС в особі начальника відділу Кольцової О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. неправомірними;
		- стягнути з Уманського управління державної казначейської служби України м. Умань, з Державного бюджету України моральну шкоду в сумі 368 394 грн, завдану йому під час здійснення виконавчого провадження з 2007 по 2020 роки;
		- зобов`язати та надати дозвіл начальнику Уманського ВДВС Кольцовій О. В. та головному державному виконавцеві Рибак Л. В. підготувати необхідні документи для продажу будинку, що належить боржнику на праві власності та земельної ділянки, площею 0,17 га, для обслуговування житлового будинку відповідно до документів на право власності будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
		 
		 
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, у задоволенні скарги  ОСОБА_1 відмовлено.
		Суд першої інстанції виходив з того, що боржник неодноразово ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження, отримав детальну відповідь від начальника ВДВС про рух виконавчого провадження та проведені в його рамках заходи направлені на стягнення боргу із ОСОБА_2 . Державний виконавець діяв в межах наданих йому законом повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», при цьому порушень прав чи інтересів учасників виконавчого провадження допущено не було.
		Колегія апеляційного суду, погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, додатково зазначила, що на час вирішення питання щодо передачі частини житлового будинку  АДРЕСА_1 на реалізацію, право користування вказаним житлом мали малолітні діти, що передбачало обов`язкове попереднє отримання дозволу органу опіки та піклування, а оскільки державному виконавцеві у наданні такого дозволу було відмовлено, то і звернення стягнення на це майно стало неможливим.
		Щодо вимоги заявника про стягнення моральної шкоди, суд не вбачав підстав для її задоволення з огляду на недоведеність протиправних дій державного виконавця та відсутність в матеріалах справи належних доказів такої шкоди. Сам по собі факт погіршення стану здоров`я та загального самопочуття скаржника не може слугувати підставою для стягнення моральної шкоди.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області 
		від 26 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду 
		від 23 серпня 2022 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із міськрайонного суду. 
		У листопаді 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2022 року продовжено до 01 грудня 2022 року Уманському ВДВС строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
		Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій, під час вирішення скарги, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
		Звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові 
		від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18.
		Зазначає, що суди попередніх інстанцій не дали оцінки доказами наявності у власності ОСОБА_3 (матері дітей зареєстрованих в будинку боржника) земельної ділянки та житлового будинку, площею 449 кв. м. Стверджує, що онуки боржника не мають права власності та користування будинком ОСОБА_2 , оскільки забезпечені іншим житлом та проживають зі своїми батьками. При цьому реєстрація дітей за місцем проживання боржника здійснена з метою унеможливлення звернення стягнення на будинок.
		За адресою житлового будинку із січня 2007 року знаходиться ковбасний цех, на який було накладено арешт та який виконавець умисно не передавав на реалізацію, натомість у січні 2019 року без участі стягувача державним виконавцем складено акт про відсутність такого цеху в домоволодінні боржника. Також із 2009 року арештовані, але нереалізовані транспортний засіб Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та ПФ-01 Фермер, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		Тривалим невиконанням Уманським ВДВС рішення суду, що набрало законної сили йому завдана моральна шкода.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У грудні 2022 року Уманський ВДВС подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного суду залишити без змін.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Уманським міськрайонним судом Черкаської області 29 травня 2007 року видано виконавчий лист № 2-275-2007 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 492 825,66 грн, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 46242277.
		Уманським ВДВС надано відомості про рух вказаного виконавчого провадження, у тому числі інформацію з бази даних ЄДРВП та АСВП вчинені виконавцем дії щодо боржника та його майна.
		У житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані малолітні 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, які є онуками боржника і дітьми дочки боржника - 
		ОСОБА_3 , яка також зареєстрована за вказаною адресою.
		На вимогу виконавця від 02 березня 2020 року та 22 червня 2020 року про надання дозволу на реалізацію частини житлового будинку 
		АДРЕСА_1 Уманською районною державною адміністрацією повідомлено, що в даному випадку не передбачено надання згоди органом опіки та піклування. 
		29 жовтня 2020 року постановою головного державного виконавця Уманського ВДВС Рибак Л. В. у виконавчому проваджені № 46242277 виконавчий документ повернуто стягувачу та зазначено, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів майно в межах суми боргу, що належить боржнику на праві власності та на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено. Дозвіл на звернення стягнення на належну боржнику частину будинку органи опіки та піклування не дали, оскільки в даному будинку зареєстровані малолітні діти. Офіційна інформація про працевлаштування боржника та відкриті ним рахунки у банківських та фінансових установах відсутня.
		Позиція Верховного Суду
		За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) та рішення органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Щодо вимог скарги про скасування постанови державного виконавця, визнання дій та бездіяльності незаконними і зобов`язання вчинити дії по виконанню рішення суду.
		Відповідно до вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Аналогічні положення викладені у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
		Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
		У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави 
		(частина перша статті 2 ЦПК України).
		Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядок) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
		Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
		У разі звернення особи, яка вважає, що її права порушено діями або бездіяльністю державного/приватного виконавця, оцінку діям виконавця щодо виконання судового рішення із урахуванням прав дітей (якщо такі права порушуються) надає саме суд, враховуючи конкретні обставини справи, а також доводи сторін спору.
		Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин і вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 
		частини першої статті 3 ЦК України).
		Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що стягувачнеодноразово ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження, отримав детальну відповідь від начальника Уманського ВДВС про рух виконавчого провадження та проведені в його рамках заходи, направлені на стягнення із ОСОБА_2 на його користь боргу. Державний виконавець діяв в межах наданих йому законом повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», при цьому порушень прав чи інтересів учасників виконавчого провадження допущено не було.
		Проте колегія суддів з такими висновками погоджується не в повній мірі та вважає їх передчасними з огляду на наступне.
		Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 зазначив, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 1291 Конституції України.
		У розглядуваній справі Уманським міськрайонним судом Черкаської області 29 травня 2007 року видано виконавчий лист № 2-275-2007 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 492 825,66 грн, на підставі якого Уманським ВДВС було відкрито виконавче провадження.
		Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні скарги, не врахували, що боржник ОСОБА_2 впродовж тривалого часу добровільно не виконує рішення суду в справі № 2-275-2007 та примусове повне виконання якого наразі не забезпечено органами державної виконавчої служби.
		Зміст листів Уманської районної державної адміністрації наданих на вимогу державного виконавця свідчить про те, що цим органом перевірка наявності підстав для надання (або відмову у наданні) дозволу на передачу нерухомого майна на реалізацію не проводилась, зокрема не було з`ясовано чи використовується спірний будинок для проживання зареєстрованих в ньому дітей, не була встановлена відсутність у власності батьків, які зобов`язані забезпечити своїх дітей житлом, іншого нерухомого майна придатного для проживання.
		Вказане залишилось поза оцінкою, як державного виконавця, так і судів, які помилково розцінили листи Уманської РДА, як рішення органу опіки та піклування про відмову у наданні дозволу на відчуження майна боржника. 
		Не дали суди оцінки і доводам стягувача щодо наявності у власності боржника рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, зокрема транспортний засіб Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ПР 01 Фермер, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами встановлені неповно, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, і вказані недоліки можуть бути усунені апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду в цій частині з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за змістом частини першої             статті 450 ЦПК України скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
		Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 , зокрема вказував, що 
		28 січня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 46242277 за виконавчим листом Уманського міськрайонного суду Черкаської області 
		№ 2-275-2007 від 29 травня 2007 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 492 825,66 грн.
		Таким чином, боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 є учасником розглядуваної справи.
		Натомість суд першої інстанції, в порушення приписів статті 450 ЦПК України, розглянув скаргу без повідомлення боржника у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 . Апеляційний суд зазначеного порушення не усунув і також ОСОБА_2 про розгляд справи не повідомляв.
		Отже під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно повідомити боржника у виконавчому провадженні про розгляд справи.
		Щодо вимог скарги про відшкодування моральної шкоди.
		Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи 
		на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання 
		або оспорювання.
		Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав 
		та вплив на правопорушника.
		Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Інститут судового контролю (розділ VII ЦПК України) має на меті контроль 
		за дотриманням та поновленням порушених права сторін виконавчого провадження. 
		Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії 
		чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. У разі заявлення у скарзі вимог про право (наприклад, про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби) в їх прийнятті має бути відмовлено.
		Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові 
		від 18 січня 2023 року в справі № 216/5508/20.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених 
		статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		Таким чином, оскільки вимоги скарги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, провадження в цій частині необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, роз`яснивши заявнику що такі вимоги можуть бути розглянуті у порядку позовного провадження.
		Керуючись статтями 255, 400, 402, 406, 409, 411, 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Черкаського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу, визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 серпня 
		2022 року в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...