Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/22453/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2023.
Дата набрання законної сили: 03.02.2023
Номер судового провадження: 61-11009ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 лютого 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/22453/20
		провадження № 61-11009св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс», Товариство 
		з обмеженою відповідальністю «Є-КЕШ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алекскредит», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші», Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба Миттєвого Кредитування»,
		треті особи: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року у складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства 
		з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (далі - ТОВ «ФК «Гелексі»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (далі - 
		ТОВ «Інфінанс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Є-КЕШ» (далі - 
		ТОВ «Є-КЕШ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» (далі - ТОВ «Інвест Фінанс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алекскредит» (далі - ТОВ «ФК «Алекскредит»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші» (далі - ТОВ «ФК «Є Гроші»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Миттєвого Кредитування» (далі - ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування»), треті особи: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» (далі - ПрАТ «ВФ Україна»), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів.
		 
		Позов обґрунтований тим, що вона була споживачем послуг фінансових компаній, до яких входять також і відповідачі. До осені 2019 року користувалася їхніми послугами, вчасно виконувала свої обов`язки та повертала кредитні кошти. Ввечері 09 грудня 2019 року невідома особа заволоділа сім-картою її мобільного телефону мобільного оператора Vodafone, отримала доступ до акаунта в системі «Приват24» та особистих кабінетів на сайтах вказаних фінансових компаній і незаконно, використавши її персональні дані, 10 грудня 2019 року оформила на її ім`я тринадцять онлайн-кредитів.
		 
		Вказує на те, що 10 грудня 2019 року вона не подавала заявок на отримання кредитів, не мала волевиявлення на оформлення кредитних договорів та не отримувала коштів від фінансових установ, а про наявність оформлених на її ім`я кредитів дізналася 10 грудня 2019 року, коли не змогла зайти до свого акаунта 
		в системі «Приват24», у зв`язку з чим вона терміново замовила виписку з АТ КБ «ПриватБанк», з якої їй стало відомо про зарахування на її картки 5 000,00 грн, які згодом виявилися кредитом від ТОВ «ФК «Алекскредит» і ця сума разом з її коштами, які перебували на вказаній картці (всього 9 915,00 грн) відразу ж була перерахована невідомою особою на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ймовірно для погашення чийогось кредиту.
		 
		Зазначає, що вона зверталась до мобільного оператора Vodafone та подала заявки на відновлення сім-карти, проте доступ до своєї сім картки отримала лише 
		10 грудня 2019 року.
		 
		Перевіривши свою електронну пошту, вона виявила листи за кредитними договорами від 10 грудня 2019 року і відразу перевірила свої особисті кабінети на сайтах кредитних компаній. При особистому вході побачила, що паролі до них змінені. Після процедури зміни паролів з`ясувалось, що невідомою особою було додано інформацію про іншу банківську картку, на яку перераховано кредитні грошові кошти за договорами, оформленими від її імені. Дізнавшись про зазначені обставини, вона відразу повідомила відповідачів, а також ТОВ «ФК «Форза», 
		ТОВ «Кф.Юа» та ТОВ «Слон Кредит».
		 
		За фактами незаконних дій по відношенню до неї вона звернулася до Білоцерківського відділу поліції ГУ НП у Київській області. Кримінальне провадження зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 10 грудня 2019 року № 12019110030003737.
		 
		Також вона звернулася до фінансових компаній з метою врегулювання вказаної ситуації. На підставі службових розслідувань у ТОВ «ФК «Форза», ТОВ «Кф.Юа» та ТОВ «Слон Кредит», що були проведені за її заявами, кредитні договори, які оформлені з використанням її персональних даних, були деактивовані.
		 
		Натомість відповідачі її звернення проігнорували, або надали відписки 
		з порушенням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
		 
		Зазначає, що весь час вона піддається з боку відповідачів різним незаконним діям, які порушують її права.
		 
		На її думку такі дії відповідачів мають ознаки нечесної підприємницької практики, яка прямо заборонена статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила визнати дії відповідачів вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують її права, визнати недійсними договори від 10 грудня 2019 року, укладені ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «ФК «Гелексі», 
		ТОВ «Інфінанс», ТОВ «Інвест Фінанс», ТОВ «ФК «Алекскредит»,ТОВ «ФК «Є Гроші», 
		ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування», ТОВ «Є-КЕШ».
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Гелексі», ТОВ «Є-КЕШ», ТОВ «Інвест Фінанс», ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування», треті особи: ПрАТ «ВФ Україна», АТ КБ «ПриватБанк», про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів задоволено частково.
		 
		Визнано недійсним договір від 10 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гелексі».
		 
		Визнано недійсним договір від 10 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Є-КЕШ».
		 
		Визнано недійсним договір від 10 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвест Фінанс».
		 
		Визнано недійсним договір від 10 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування».
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Є Гроші», ТОВ «Інфінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів - відмовлено.
		 
		У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші», ТОВ «ФК «Гелексі», ТОВ «Є-КЕШ», ТОВ «Інвест Фінанс», ТОВ «ФК «Алекскредит», ТОВ «ФК «Є Гроші», ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування», треті особи: ПрАТ «ВФ Україна», АТ КБ «ПриватБанк», про визнання дій відповідачів вчинених із застосуванням нечесної підприємницької практики - відмовлено.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення мотивоване тим, що ТОВ «ФК «Гелексі», ТОВ «Інфінанс», ТОВ «ФК «Інвест Фінанс»,ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування», ТОВ «Є-КЕШ» не надали належних та допустимих доказів того, що 10 грудня 2019 року уклали кредитні договори саме з ОСОБА_1 , за умовами яких позивачка отримала кредитні кошти на банківську картку в АТ «Альфа Банк» та що картка, на яку перераховані кошти належить саме ОСОБА_1 . Також відсутнє волевиявлення позивачки на укладання оспорюваних правочинів, а відповідачі не надали належних та допустимих доказів на спростування встановлених обставин. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання дій відповідачів, вчинених із застосуванням нечесної підприємницької практики, суд виходив із того, що вимоги відповідачів щодо повернення кредиту, телефонні та інші повідомлення із вимогою про належне виконання кредитного зобов`язання не є пропозицією щодо придбання товару (послуги), а є способами захисту кредитором свого порушеного права на повернення кредиту й платежів за ним, а тому у діях відповідачів відсутні ознаки нечесної підприємницької практики, що в свою чергу виключає наявність підстав для визнання дій відповідачів такими, що вчинені із застосуванням нечесної підприємницької практики. Доказів того, що протягом тривалого часу позивачка піддавалася різним незаконним діям зі сторони відповідачів, вона не надала.
		 
		Рішення в апеляційному порядку переглядалося в частині вимог  ОСОБА_1 
		до ТОВ «ФК «Гелексі» про визнання недійсним договору.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Гелексі» залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року в частині вимог ОСОБА_1 до 
		ТОВ «ФК «Гелексі» - без змін.
		 
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який, встановивши, що кредитний договір укладений з ТОВ «ФК «Гелексі» іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачці не належить, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У листопаді 2022 року ТОВ «ФК «Гелексі» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вимог до ТОВ «ФК «Гелексі» та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, щосуди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі 
		№ 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 12 січня 
		2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20. Крім того, у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права 
		у подібних правовідносинах). Зокрема, заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (статей 76-80, частини шостої статті 82 ЦПК України) 
		у взаємному зв`язку з нормами КПК України. Крім того, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо перерахування позикодавцем суми позики на банківський/картковий рахунок, відкритий не на ім`я позичальника, але зазначений останнім при укладенні договору позики, та чи може бути така обставина підставою недійсності правочину. Також, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої 
		статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		 
		Щодо клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін
		 
		У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Гелексі» просить розгляд касаційної скарги здійснювати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
		 
		Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи 
		з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
		 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право особи бути присутньою під час розгляду справи може бути реалізовано у разі розгляду такої справи у відкритому судовому засіданні, у всіх інших випадках присутність інших осіб при розгляді справи у порядку письмового провадження чинним ЦПК України не передбачено.
		 
		Сторона відповідача реалізувала свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції за участю відповідача не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати ТОВ «ФК «Гелексі» лише особисто в суді, крім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.
		 
		Верховний Суд, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику заявника в судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.
		 
		Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення 
		з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
		 
		Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ «ФК «Гелексі».
		 
		У грудні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Зазначала, що судами попередніх інстанцій правильно визначено, якими нормами чинного законодавства регулюється порядок укладання електронних правочинів, порядок ідентифікації клієнтів фінансовими компаніями, порядок отримання грошових коштів за кредитними договорами, та з`ясовано, що позивачка не мала наміру укладати з ТОВ «ФК «Гелексі» та іншими відповідачами кредитні договори, не надавала заявок на онлайн кредити, не мала волевиявлення на оформлення кредитних договорів і не отримувала грошових коштів. Відповідач не надав доказів на спростування встановлених в судових засіданнях обставин.
		 
		У грудні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до суду пояснення на касаційну скаргу.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального 
		і процесуального права.
		 
		Оскільки рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному порядку лише в частині вимог до ТОВ «ФК «Гелексі», то суд касаційної інстанції переглядатиме судові рішення лише в цій частині. 
		 
		Встановлені судами обставини
		 
		10 грудня 2019 року ОСОБА_1 уклала кредитні договори за допомогою інтернет-сайтів із ТОВ «ФК «Гелексі», ТОВ «Інфінанс», ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», 
		ТОВ «ФК «Алекскредит», ТОВ «ФК «Є Гроші», ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування», ТОВ «Є-КЕШ».
		 
		10 грудня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гелексі» укладено кредитний договір 
		№ 126421 на суму 3 000,00 грн. Договір укладався за допомогою онлайн сервісу відповідача. Після завершення заповнення анкети позивачкою надано інформацію про банківську картку ( НОМЕР_1 ), на яку планувалося зарахування грошових коштів. Банк-емітент провів успішну верифікацію зазначеної картки - шляхом відправлення коду для підтвердження операції на номер телефону власника вказаної банківської картки. Перевірка даних клієнта та з`ясування того, чи співпадає особа клієнта, що замовила кредит, з особою власника - власником банківської картки, здійснюється банком-емітентом картки, яку клієнт вказав під час оформлення заявки на отримання позики. Верифікація проводиться за номером телефону, вказаним клієнтом під час оформлення цієї банківської картки.
		 
		10 грудня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» укладено договір позики № 1934432789860, за допомогою онлайн сервісу відповідача на суму 3 800,00 грн. Кошти перераховані на картку АТ «Альфа Банк» 
		№ НОМЕР_2 .
		 
		10 грудня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Є-КЕШ» укладений договір позики 
		№ 194795 за допомогою онлайн сервісу відповідача на суму 2 000,00 грн. Кошти перераховані на картку № НОМЕР_1 .
		 
		10 грудня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» укладений кредитний договір № 10001313273 за допомогою онлайн сервісу відповідача на суму 
		2 500,00 грн. Кошти перераховані на картку № НОМЕР_1 .
		 
		Згідно з висновком № 16 ТОВ «Качай Гроші» про результати службової перевірки за фактом вчинення шахрайських дій щодо ОСОБА_1 встановлено достатньо допустимих доказів того, що номер карткового рахунку № НОМЕР_3 
		в АБ «Укргазбанк» не належить ОСОБА_1 , а використання номеру телефону 
		НОМЕР_4 ОСОБА_1 свідчить про дублювання сім-карти шахраями та вказують на те, що невстановлені особи використали персональні дані ОСОБА_1 для отримання кредитних коштів.
		 
		Аналогічну службову перевірку провело ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджується актом від 09 липня 2020 року № 09/0720-1.
		 
		11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського відділу поліції 
		ГУ НП у Київській області із заявою про притягнення до відповідальності невідомої особи, яка 10 грудня 2019 року шахрайським шляхом отримала кредити в онлайн установах на суму 50 000,00 грн, шляхом використання мобільного номера (дубліката) НОМЕР_4 .
		 
		Згідно з довідкою від 10 червня 2021 року № 51038-23.1 ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» уклали договір банківського рахунку від 02 вересня 2019 року 
		№ 592311621 на суму 24 598,70 грн, для погашення заборгованості за договором відкрито рахунок НОМЕР_5 . Станом на 10 червня 
		2021 року загальна заборгованість за кредитним договором № 592311621 становить 3 116,24 грн; рахунок НОМЕР_6 від 02 вересня 2019 року у валюті гривня та оформлено карту НОМЕР_7 . Рахунок 
		НОМЕР_6 закрито 29 січня 2020 року карта НОМЕР_7 анульована. Зазначено, що з 02 вересня 2019 року до 10 червня 2021 року на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Альфа Банк» інших рахунків не відкривалося, договорів не укладалося (т. 3, а. с. 126).
		 
		Із наданих ПрАТ «ВФ Україна» пояснень щодо проведеного аналізу співробітниками компанії автоматизованої системи розрахунків за телекомунікаційні послуги (білінгової системи) ПрАТ «ВФ Україна» за вказаним позивачкою у позовній заяві телефонним номером НОМЕР_4 встановлено, що станом на 10 грудня 
		2019 року зазначений телефонний номер використовується абонентом без укладення договору в письмовій формі, тобто анонімно, з використанням картки попередньо оплаченої послуги. Згідно з даними автоматизованої системи відновлення ідентифікаційної картки (SIM-карти) за вказаним номером відбулось 10 грудня 2019 року о 9:44:07 дистанційно-дзвінок до Центру обслуговування абонентів оператора та повторно відновлення картки відбулося 10 грудня 
		2019 року о 19:06:11 шляхом звернення абонента до магазину Vodafone .
		 
		Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 28 червня 2022 року ОСОБА_1 не мала та станом на 28 червня 2022 року не має картки 
		№ НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» (т. 4, а. с. 24).
		 
		Правове обґрунтування
		 
		Відповідно до статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави 
		і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений 
		у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
		 
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається 
		у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
		 
		Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		 
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін 
		і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		 
		Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
		 
		Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		 
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		 
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений 
		з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		 
		Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
		 
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані 
		в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		 
		Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації 
		у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		 
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		 
		Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		 
		За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
		 
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		 
		Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
		 
		В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів 
		в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої 
		в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або 
		з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів 
		у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		 
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів 
		з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		 
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй 
		у готівковій формі.
		 
		У цій справі судами встановлено, що оспорюваний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Так через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «ФК «Гелексі» подано заявку на отримання кредиту від імені ОСОБА_1 , та підтверджено умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «ФК «Гелексі» надіслало особі, яка звернулася за отриманням кредиту, за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який і використано для підтвердження підписання кредитного договору.
		 
		Відповідно до пунктів 1.1, 1.1.1, 1.1.5 вказаного договору позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою відповідно до умов договору, 
		в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі 3 000,00 грн та строком до 21 грудня 2019 року.
		 
		Згідно з пунктом 1.1.2 цього договору плата за користування позикою у вигляді: 1.1.2.1 процентів складає 0,01 % в день від поточного залишку позики.
		 
		Відповідно до пункту 1.1.2.2 договору комісії складає 1,59 % в день від початкового розміру позики згідно з пунктом 1.1.1 договору.
		 
		Згідно з пунктами 1.1.3, 1.1.4 договору нарахування процентів та комісії здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
		 
		Відповідно до пункту 1.2 позика надається позичальнику в сумі, що зазначена 
		в пункті 1.1 договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).
		 
		У розділі 2 договору позики № 126421 сторони погодили, що строк дії договору - до повного виконання позичальником зобов`язань за договором. Також сторони погодили, що датою укладання договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника.
		 
		Згідно з пунктом 9.3 договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» (далі - Правила). Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений 
		з правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил та виконувати свої зобов`язання, визначені правилами (т. 1, а. с. 144-147).
		 
		Ці Правила є публічною пропозицією (офертою), згідно зі статтями 641, 644 
		ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
		 
		Розділами 4 та 5 Правил встановлений порядок надання кредиту та підписання кредитного договору.
		 
		За умовами вказаних розділів, з метою отримання кредиту заявник реєструється на сайті кредитодавця, заповнює на його сайті заявку в електронному вигляді. 
		У заявці заявник зобов`язаний вказати повні, точні, достовірні та актуальні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.
		 
		Згідно з пунктом 4.9 Правил підтвердженням згоди заявника на отримання кредиту є направлена заявка та одночасна перевірка дійсності банківської платіжної картки.
		 
		Відповідно до пунктів 4.10, 4.15 Правил перевірка дійсності банківської платіжної картки відбувається шляхом блокування суми в розмірі 1 гривня та наступним автоматичним її розблокування. Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо видачі кредиту чи відмову у наданні кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер, та/або шляхом направлення електронного листа на адресу електронної пошти, які зазначені у заявці, та/або шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті заявника на сайті товариства.
		 
		У випадку прийняття рішення про надання кредиту заявнику, електронний договір надсилається на електронну адресу заявника, який, здійснивши вхід в особистий кабінет, підписує договір накладанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (пункти 4.17-4.19 Правил).
		 
		Відповідно до пункту 5.4 Правил сторони підтвердили, що цей електронний договір та всі додатки до нього має таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.
		 
		Згідно з пунктом 8.4 Правил позичальник підтверджує, що до укладення цього договору він володіє відкритим на власне ім`я банківським рахунком 
		в українському банку, грошовими коштами якими має право розпоряджатися.
		 
		Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Встановивши, що грошові кошти за оспорюваним договором перераховані на банківську картку, яка позивачці не належить, а відкритий в АТ «Альфа Банк» рахунок НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_1 закрито 29 січня 2020 року, карта НОМЕР_7 анульована, інших рахунків у цьому банку позивачкою не відкривалося, договорів не укладалось, картки 
		з № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» позивачка не має, також відсутнє волевиявлення позивачки на укладання оспорюваних правочинів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки кредитний договір 
		від 10 грудня 2019 року № 126421 не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		Верховний Суд погоджується, що під час проведення верифікації клієнта, товариством не до кінця проведена ідентифікація особи, з якою укладається договір. А отже, за відсутності належних та допустимих доказів того, що оспорюваний правочин укладено саме позивачкою, а не будь-якою іншою особою, та за відсутності її волевиявлення на укладання оспорюваного правочину 
		і належних доказів отримання саме позивачкою вказаних кредитних коштів, враховуючи, що кошти перераховані відповідачем на банківську картку 
		№ НОМЕР_1 , яка позивачці ані АТ «Альфа Банк», ані АТ КБ «ПриватБанк» не видавалась, та не спростування відповідачем зазначених обставини, наявні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.
		 
		У своїй касаційній скарзі заявник вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 
		2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі 
		№ 234/7159/20.
		 
		У справі № 732/670/19 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з інших підстав, оскільки ТОВ «СС ЛОУН» надано належні та допустимі докази укладання між сторонами 19 вересня 2017 року кредитного договору № 108208-А та отриманням позивачем кредитних коштів 
		у розмірі 3 000,00 грн. Водночас відсутні підстави для визнання пунктів 4.6, 5.4 кредитного договору несправедливими згідно з пунктом 5 частини третьої 
		статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та відповідно, недійсними, оскільки нарахована пеня не перевищує п`ятдесяти відсотків від суми кредиту.
		 
		Верховний Суд у справі № 404/502/18 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачем надано належні та допустимі докази укладення між сторонами 08 травня 2017 року кредитного договору № 018738 та отриманням позивачкою кредитних коштів у сумі 
		1 400,00 грн. Доказів протилежного, позивачкою не надано.
		 
		У справі № 524/5556/19 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
		 
		Верховний Суд у справі № 234/7159/20, вирішуючи спір про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
		 
		Водночас, у справі, яка переглядається у касаційному порядку, встановлено, що кредитний договір укладений ТОВ «ФК «Гелексі» не з позивачкою, а з іншою особою, і грошові кошти перераховані на банківську картку, яка їй не належить.
		 
		Отже, у справах № 732/670/19, № 404/502/18, № 524/5556/19, № 234/7159/20 наведених заявником як приклади неоднакового застосування норм матеріального права, встановлені інші фактичні обставини, ніж встановлені 
		у справі, що переглядається, а тому висновки у цих справах не можуть бути прикладами застосування норм матеріального права, які підлягали врахуванню при постановленні оскаржуваних рішень.
		 
		Верховний Суд неодноразово зазначав, що реалізація положень частини четвертої статті 263 ЦПК України полягає у тому, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосуванні відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду лише у справах, у яких відносини є подібними.
		 
		З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду 
		(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими.
		 
		Крім того, підставою касаційного оскарження заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (статей 76-80, частини шостої статті 82 ЦПК України) 
		у взаємному зв`язку з нормами КПК України. Крім того, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо перерахування позикодавцем суми позики на банківський/картковий рахунок, відкритий не на ім`я позичальника, але зазначений останнім при укладенні договору позики, та чи може бути така обставина підставою недійсності правочину.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
		 
		Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновків Верховного Суду), з огляду на те, що заявник не обґрунтував у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права. Наведені доводи зводяться до незгоди заявника із рішеннями судів попередніх інстанцій та до необхідності переоцінки доказів, яким вже надана оцінка судами першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Ураховуючи викладене, доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження 
		є необґрунтованими, а наявність такої підстави для касаційного перегляду судового рішення є недоведеною.
		 
		Також, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується 
		з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		За правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд 
		є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
		 
		Тобто обов`язковою умовою застосування положень пункту 1 частини третьої 
		статті 411 ЦПК України є визначення та наведення заявником підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Оскільки Верховний Суд констатував, що наведені ТОВ «ФК «Гелексі» підстави касаційного оскарження судових рішень на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України не підтверджені, відповідно, суд касаційної інстанції не враховує доводи заявника щодо недослідження (неналежного дослідження) доказів, як підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відмовити.
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Ступак
		 
		 
		І. Ю. Гулейков
		 
		 
		С. О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...