Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/14321/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2023. Зареєстровано: 04.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2023.
Дата набрання законної сили: 19.01.2023
Номер судового провадження: А/857/11221/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/14321/21 пров. № А/857/11221/22
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді: Глушка І.В.,
		суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
		за участю секретаря судового засідання: Зінчук Ю.Р.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги представника ОСОБА_1  адвоката Михайлова Володимира Олександровича, Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, ухвалене суддею Дорошенко Н.О. у м. Рівне о 10:14, повний текст якого складений 20 червня 2022 року, у справі №460/14321/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		20 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому просила визнати протиправними (незаконними) та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.06.2021 № 508017000708, № 5073/17000708, № 508217000708, № 508117000708, № 507917000708, №507217000708, № 508317000708, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску від 15.06.2021 № 507617000708.
		 
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року позов задоволено частково. 
		Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.06.2021 № 508217000708, від 15.06.2021 № 508117000708, від 15.06.2021 №507217000708. 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник позивача  адвокат Михайлов Володимир Олександрович та Головне управління ДПС у Рівненській області оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційних скаргах.
		Представник позивача просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 15.06.2021 № 508017000708, №5073/17000708, № 507917000708 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску від 15.06.2021 № 507617000708 та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
		Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із висновками документальної перевірки щодо здійснення позивачем ОСОБА_1 господарських операцій за видом діяльності «Рекламні послуги» (код КВЕД -2010 73.11), який не був визначений у реєстрі платників єдиного податку. Віднесення послуг, що навались позивачем, до згаданого класу відбулось внаслідок довільного тлумачення податковим органом окремих слів та словосполучень послуг, що надавались позивачем. В обґрунтування доводів покликається на деталізацію звітів про надання послуг, договір про надання послуг №1/09-2017 від 01.09.2017, укладений з ТОВ «Електронний колл-центр», Експертний висновок Київської Торгово-промислової палати №К-1136 від 12.10.2021. 
		Також зауважує, що контролюючим органом не було надано відповідного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного внеску 3 категорії, тому відсутні правові підстави для нарахування та сплати податків загальної системи оподаткування.
		З огляду на викладене, зазначає, що позивач здійснювала виключно таку діяльність, що відповідає кодам за КВЕД, які були зазначені у Реєстрі платників єдиного податку та належним чином виконувала обов`язки щодо нарахування та сплати єдиного податку протягом періоду, що перевірявся. Вважає безпідставним донарахування контролюючим органом грошових зобов`язань із податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість, донарахування єдиного внеску на загальнооов`якове державне соціальне страхування, а також застосування штрафних санкцій.
		Головне управління ДПС у Рівненській області просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.
		В обгрунтування рішень контролюючого органу, які скасовані рішенням суду, відповідач вказує на обов`язок платників єдиного податку відповідно до ч.7 пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та строки: у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку  з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
		Єдиною ж підставою для визнання протиправними так скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2021 № 508217000708, від 15.06.2021 № 508117000708, від 15.06.2021 № 507217000708 слугувало неприйняття конролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку. Однак, у даному випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку ОСОБА_1 з 26.09.2019 відбулось на передбачених законом підставах  припинення підприємницької діяльності.
		 
		В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4ст.229 Кодексу адміністративного судочинства Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
		Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити з наступних підстав.
		 
		Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована Березнівською районною державною адміністрацією 21.08.2017 як фізична особа-підприємець, види господарської діяльності: 73.20. Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 70.22. (основний) Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 96.09. Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.
		Згідно з Витягом з Реєстру платників єдиного податку від 28.08.2017 №1717013400015 ОСОБА_1 з 21.08.2017 обрала спрощену систему оподаткування 3 групи без реєстрації ПДВ (т.1 а.с. 202).
		26.06.2019 ОСОБА_1 подала заяву про припинення підприємницької діяльності та у зва`язку з наведеним у період з 22.04.2021 по 28.04.2021 уповноваженою особою Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.7п.78.1, п.78.4 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 05.02.2021 № 291-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог іншого законодавства за період з 21.08.2017 по 26.06.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21.08.2017 по 26.06.2019.
		Результати перевірки оформлені актом від 07.05.2021 № 2904/17-00-07-08/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якоговстановлено порушення:
		-ч. 2 пп.293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми єдиного податку за 3 квартал 2017 року на 6890,00 грн;
		-пп.49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: податкова декларація про майновий стан і доходи за 2017-2019 роки до контролюючого органу не подана;
		-п.44.1, п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, абз. 6 п. 6ст. 128 Господарського кодексу України, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: Книгу обліку доходів і витрат для перевірки не надано;
		-пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на 1 259 109,18 грн;
		-п. 2 ч. 1 ст.7, ч. 5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 239 007,12 грн;
		-п.181.1 ст. 181, п.183.4 ст. 183, п.185.1ст. 185, п.187.1 ст. 187, пп.194.1.1 п. 194.1 ст.194, п.195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, з врахуванням норм пп.54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 817 217,00 грн, у тому числі: жовтень 2018 року на84007,00 грн, листопад 2018 року - 98407,00 грн, грудень 2018 року - 94880,00 грн, січень 2019 року - 97664,00 грн, лютий 2019 року - 94128,00 грн, березень 2019 року - 83452,00 грн, квітень 2019 року - 86679,00 грн, травень 2019 року - 84898,00 грн, червень 2019 року - 93102,00 грн;
		-п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на податкові зобов`язання за проведені готівкові операції з надання послуг кінцевому споживачу на загальну суму817217,00 грн, в тому числі: жовтень 2018 року на84007,00 грн, листопад 2018 року - 98407,00 грн, грудень 2018 року - 94880,00 грн, січень 2019 року - 97664,00 грн, лютий 2019 року - 94128,00 грн, березень 2019 року - 83452,00 грн, квітень 2019 року - 86679,00 грн, травень 2019 року - 84898,00 грн, червень 2019 року - 93102,00 грн;
		-пп.49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкових декларацій з ПДВ за листопад-грудень 2018 року, січень-червень 2019 року;
		-підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХПодаткового кодексу України, а саме: заниження суми військового збору на 104925,77 грн;
		-п.44.1, п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, не забезпечено зберігання в повному обсязі первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (т.1 а.с. 28-37).
		На підставі акту перевірки від 07.05.2021 № 2904/17-00-07-08/ 2902007582 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
		-від 15.06.2021 № 508017000708, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 1 573 886,48 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням на 1 259 109,18 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 314777,30 грн (т.1 а.с. 13-14);
		-від 15.06.2021 № 5073/17000708, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 131157,21 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням на 104925,77 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 26231,44 грн (т.1 а.с.15-16);
		-від 15.06.2021 № 508217000708, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 021 521,00 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням на 817217,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 204304,00 грн (а.с.17-18);
		-від 15.06.2021 № 508117000708, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на додану вартість на суму 2720,00 грн (т.1 а.с. 19-20);
		-від 15.06.2021 № 507917000708, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму1020,00 грн (т.1 а.с. 21-22);
		-від 15.06.2021 № 507217000708, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції, державний бюджет, на загальну суму 1020,00 грн (т.1 а.с. 23-24);
		-від 15.06.2021 № 508317000708, яким застосовано штраф за платежем: податок на додану вартість, на загальну суму 408608,50 грн т.1 (т.1 а.с. 25);
		- рішення від 15.06.2021 № 507617000708 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, на загальну суму 66419,23 грн (т.1 а.с. 26-27).
		За наслідками адміністративного оскарження позивачем згаданих рішень Головного управління ДПС у Рівненській області, рішенням Державної податкової служби України від 11.10.2021 № 8889/С/99-00-06-01-04-09 про результати розгляду скарги скаргу платника податків задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 15.06.2021 № 508317000708, а решту податкових повідомлень-рішень залишено без змін (т.1 а.с. 128-137). Рішенням про результати розгляду скарги від 02.09.2021 № 7633/С/99-00-06-02-01-09 скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2021 № 5078/17000708 (яка не є предметом цього судового спору) та зобов`язано винести нову, рішення від 15.06.2021 № 507617000708 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
		ОСОБА_1 , вважаючи вважаючи прийняті Головним управлінням ДПС у Рівненській області податкові повідомлення-рішення від 15.06.2021 № 508017000708, № 5073/17000708, № 508217000708, № 508117000708, № 507917000708, № 507217000708, № 508317000708, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску від 15.06.2021 №507617000708 протиправними, звернулась до суду з вимогами про їх скасування.
		 
		Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
		 
		Враховуючи вимоги частини 2статті 19 Конституції Українита частини 2статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		 
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010(далі - ПК України).
		Згідно з підпунктом14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК Українияк грошове зобов`язання платника податків розуміють суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
		В свою чергу, за визначенням, наведеним у пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
		Згідно з підпунктом14.1.265 пункту 14.1 статті 14цьогоКодексуштрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
		Відповідно дост.36 ПК Україниподатковим обов`язком платника податку визнається його обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Такий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
		Пунктом31.1 ст.31 ПК Українивстановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
		Згідно положень пункту37.2 статті 37 ПК України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.
		Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою1розділуXIV Податкового кодексу України.
		Пунктом291.2 ст. 291 ПК Українивстановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом297.1 статті 297цьогоКодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
		Згідно з п.291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
		Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановленостаттею 298 Податкового кодексу.
		Відповідно до підпункту298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу Українидля обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
		Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи-підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація (абзац перший підпункту298.1.2п.298.1 ПК України).
		Зареєстровані в установленомузакономпорядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації (абзац другий підпункту298.1.2п.298.1 ПК України).
		Суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цьогоКодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року (абзац перший підпункту298.1.4пункту298.1 ПК України).
		Перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті291.4 статті 291цьогоКодексу(абзац другий підпункту298.1.4пункту298.1 ПК України).
		При цьому якщо суб`єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи-підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік (абзац четвертий підпункту298.1.4пункту298.1 ПК України).
		Пунктом297.1 статті 297 Податкового кодексу Україниплатники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
		1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту133.1.1та підпунктом133.1.4 пункту 133.1 статті 133цьогоКодексу;
		2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;
		3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту293.3 статті 293цьогоКодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
		4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
		5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
		Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відповідно до пункту291.4 статті 291 Податкового кодексу України, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.
		За вимогами, які діяли у відповідний спірний період (2017-2019 роки) платники єдиного податку поділялися на групи за такими правилами :
		1) перша група - це фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
		2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень (не поширюється на ФОП, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, що відносяться виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи);
		3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;
		4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.
		За вимогами підпункту 5 пункту 298.3. цієї статті, у заяві зазначаються такі обов`язкові відомості, як обрані суб`єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.
		За правилами пунктів293.1,293.2,293.3 статті 293 Податкового кодексу України(у відповідній редакції) ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
		В силу вимог підпункту 2 підпункту п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, до доходу платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці), отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
		За приписами п.7 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
		Суд встановив, що відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку від 28.08.2017 № 1717013400315 (т.1 а.с. 202) позивач в перевіреному періоді здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткуванні 3 групи відповідно до поданої заяви від 28.08.2017 № 1648 з обранням таких видів діяльності: дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (КВЕД 73.20); консультування з питань комерційної діяльності й керування (КВЕД 70.22); надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у. (КВЕД 96.06).
		Національний класифікатор УкраїниКласифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010прийнятий наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №457 від 11.10.2010 та набрав чинності з 01.01.2012, вміщує:
		розділ 70 Діяльність головних управлінь(хед-офісів); консультування з питань керування, до якого відноситься клас 70.22Консультування з питань комерційної діяльності й керування;
		розділ 73 Рекламна діяльність і дослідження кон`юнктури ринку, до якого відноситься клас 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку тавиявлення громадської думки;
		розділ 96 Надання інших індивідуальних послуг, до якого відноситься клас 96.09 Надання інших індивідуальних послуг,н. в. і. у.
		Методологічні основи та пояснення допозицій Класифікації видів економічної діяльностізатверджені наказом Державної служби статистики України №396 від 23.12.2011.
		Згідно з такими поясненнями розділ 70 Діяльність головних управлінь (хед-офісів); консультування з питань керування включає консультаційні послуги та допомогу компаніям та іншим організаціям з питань управління, стратегічного й організаційного планування; фінансового планування та планування бюджету; маркетингових цілей та політики; кадрової політики, встановлення порядку та планування; планування виробництва; забезпечення контролю. Цей розділ також включає спостереження й управління різними підрозділами однієї компанії або підприємства, тобто діяльність головних управлінь (хед-офісів).
		Клас 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування включає надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки компаніям та іншим організаціям з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій і пенсій, планування виробництва та контролю.
		Надання комерційних послуг може включати консультування, управлінську й організаційну підтримку компаній і громадських організацій відносно:
		- проектування методики бухгалтерського обліку та правил, програм ведення звітності, процедур контролю виконання кошторису
		- консультування та підтримки компаній і громадських організацій у сфері планування, організаційних заходів, забезпечення ефективності та контролю, інформації з питань управління тощо
		Цей клас включає також:
		- діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)
		Цей клас не включає:
		- розроблення програмних додатків і програм для бухгалтерського обліку, див. 62.01
		- юридичні послуги та представництво, див. 69.10
		- діяльність у сфері бухгалтерського обліку, банківських операцій і аудиту, консультування щодо оподатковування, див. 69.20
		- консультування з питань архітектури та інжинірингу, див. 71.11, 71.12
		- консультування з питань навколишнього середовища, агрономії, безпеки тощо, див. 74.90
		- консультування із заповнення вакансій і пошуку персоналу, див. 78.10
		- консультування у сфері освіти, див. 85.60.
		Розділ 73 Рекламна діяльність і дослідження кон`юнктури ринку включає проведення рекламних компаній і розміщення реклами у періодичних виданнях, газетах, на радіо й телебаченні або в інших засобах масової інформації, а також розроблення демонстраційних поверхонь і сайтів.
		Клас 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки включає:
		- вивчення потенціалу ринку, інформованості, прийнятності продуктів, популярності визначеного товару та послуг і купівельних звичок споживачів задля сприяння збуту та розроблення нових видів товарів і послуг, у т. ч. статистичний аналіз результатів
		- вивчення суспільної думки щодо політичних, економічних і соціальних подій, статистичний аналіз результатів.
		Розділ 96 Надання інших індивідуальних послуг включає всі послуги, не згадані в інших групуваннях цієї класифікації, такі як прання та хімчистка текстильних і хутряних виробів, підстригання волосся, візаж та інші послуги з косметології, ритуальні послуги.
		Клас 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у. включає:
		- астрологічну та спіритичну діяльність
		- надання соціальних послуг, таких як послуги ескорту, служби знайомств, шлюбних бюро
		- утримання тварин - домашніх улюбленців, у т. ч. дресирування та догляд за ними тощо
		- діяльність із дослідження генеалогії
		- діяльність салонів татуювань і пірсингу
		- надання послуг чистильників взуття, носіїв, послуги з паркування автомобілів тощо
		- концесійну експлуатацію автоматів (фотоавтоматів, апаратів для зважування, устатковання для виміру кров`яного тиску, камер схову тощо)
		Цей клас не включає:
		- діяльність ветеринарів, див. 75.00
		- ігрові автомати, які працюють від опускання монет або жетонів, див. 92.00
		- пральні автомати, які працюють від опускання монет або жетонів, див. 96.01.
		Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції не погодився з доводами позивача про те, що вона здійснювала діяльність за кодом КВЕД 70.22, який зазначено в Реєстрі платників єдиного податку.
		Так, з наявних у матеріалах справи судом першої іестанції встановлено, що 01.09.2017 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець)та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електронний Колл-Центр" (Замовник) укладено Договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг. За змістом пункту 1.1 цього Договору Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання, а Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги, пов`язані з пошуком нових клієнтів та взаємодію з існуючими клієнтами Замовника (надалі "Послуги") відповідно до завдань, наданих Замовником. Зміст послуг визначений пунктом 2.1 Договору: Виконавець, надаючи передбачені в п. 1.1. цього Договору, надає послуги, пов`язані з пошуком нових клієнтів та взаємодією з існуючими клієнтами Замовника. Передбачені п. 2.1 цього Договору послуги повинні мати нормативне (документальне) підтвердження та обґрунтування у вигляді реєстру наданих послуг. Замовник зобов`язаний здійснювати попередню оплату послуг Виконавця (п.4.1). Остаточний розрахунок винагороди Виконавця проводиться Замовником щомісяця, не пізніше 20 робочих днів після закінчення звітного періоду на підставі актів наданих послуг (п. 4.2) (т.1 а.с. 42-43).
		Також 01.09.2017 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець)та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколл" (Замовник) укладено Договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг, згідно з пунктом 1.1 якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання, а Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги, пов`язані з обробкою даних дзвінкового центру Замовника, підготовка аналітичних звітів (надалі "Послуги") відповідно до завдань, наданих Замовником. Виконавець, надаючи передбачені в п. 1.1 цього Договору, проводить обробку статистичних даних по вхідним та вихідним дзвінкам на дзвінковий центр Замовника, готує аналітичні звіти в межах потреб замовника (п. 2.1) (т.1 а.с. 44-45).
		Водночас, додатковою угодою № 1 від 01.09.2017 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколл" сторони дійшли згоди укласти п. 1.1 Договору в наступній редакції: "Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання, а Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги, пов`язані з пошуком нових клієнтів та взаємодією з існуючими клієнтами Замовника". Крім того, сторони дійшли згоди укласти п. 2.1 Договору в наступній редакції: "Виконавець, надаючи передбачені п. 2.2 цього Договору послуги, проводить: пошук нових клієнтів; консультування з питань покращення роботи канцелярії та розширення ринку збуту послуг; консультування у сфері господарської діяльності та з питань оподаткування; інші інформаційно-консультаційні послуги за окремим замовленням Замовника" (т.1 а.с. 46).
		Дослідження актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколл" дозволяє суду встановити, що в період часу з 01.09.2017 по 21.06.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були надані послуги, пов`язані з пошуком нових клієнтів та взаємодією з існуючими клієнтами Замовника (т.1 а.с. 48-68).
		Дослідження актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Електронний колл-центр" дозволяє суду встановити, що в період часу з 01.01.2019 по 21.06.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були надані послуги, пов`язані з пошуком нових клієнтів та взаємодією з існуючими клієнтами Замовника (т.1 а.с. 69-74).
		До матеріалів позовної заяви позивачем також надано Деталізацію звітів про надання послуг до Договору про надання послуг № 1/09-2017 від 01.09.2018 (т.1 а.с. 75-110).
		Судом першої інстанції слушно не враховано наданих позивачем на розгляд суду доказів в підтвердження своїх доводів з огляду наступне.
		Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2ст. 2 КАС Україникритеріям правомірності, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно з ч.1ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Невиконання вказаних вимог призводить до його протиправності.
		Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст. 90КАС України).
		Так, відповідно достатті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
		Слід зазначити, що в деталізації звітів про надання послуг відсутні визначені законом обов`язкові реквізити, а саме: дата їх складання, назва учасників господарської операції, підписи уповноважених осіб, а відтак ці документи не дають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Окрім цього, матеріали судової справи не містять договору про надання послуг № 1/09-2017 від 01.09.2017 за участю позивача, до якого невстановленою особою сформовано деталізацію звітів про надання послуг.
		Відповідно до положеньст. 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		З огляду на невідповідність деталізації звітів про надання послуг вимогам чинного законодавства до первинних документів, відсутність взаємозв`язку з предметом доказування в цій справі через їх знеособленість, суд вважає їх неналежними доказами та не бере до уваги.
		Наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що в охопленому документальною перевіркою періоді позивач фактично здійснювала господарську діяльність з надання замовникам - юридичним особам послуг, виключно пов`язаних з пошуком нових клієнтів та взаємодією з існуючими.
		Будь-які документально підтверджені відомості про надання позивачемконсультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки компаніям та іншим організаціям з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій і пенсій, планування виробництва та контролю, - в матеріалах судової справи відсутні. За таких обставин судом не встановлено здійснення позивачем підприємницької діяльності за кодом КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.
		Крім цього, судом не встановлено надання позивачем послуг, які підпадають під ознаки кодів КВЕД 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.
		Щодо наданого позивачем Експертного висновку № К-1136 від 12.10.2021, складеного експертом Київської торгово-промислової палати Л.М. Панченко, яким встановлено, що послуги щодо пошуку нових клієнтів та взаємодії з існуючими клієнтами відповідають коду 70.22.17-00.00 Послуги щодо керування бізнес-процесами (т. 1 а.с. 111), на неправомірне неврахування якого покликається представник позивача в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зауважує, що висновок експерта має доказове значення за наявності існування певних передумов. 
		Суд апеляційної інстанції наголошує, що висновок експерта було складено за наслідками експертного дослідження на замовлення позивача у справі на підставі самостійно наданих документів та в межах самостійно визначених питань. Жодного судового рішення про призначення експертизи у даній справі не ухвалювалось. Висновок експерта, який в даному випадку не містить відомостей щодо кваліфікації експерта, стажу його роботи та інших індивідуальних відомостей; зазначення обсягу та переліку досліджених експертом матеріалів, окрім заявки з описом послуг; експерт не попереджений (не обізнаний) провідповідальність за завідомо неправдивий висновок, не є особливим доказом у даній справі і оцінюється за загальними правилами оцінки доказів у сукупності з встановленими обставинами справи та поряд з іншими доказами.
		Більш того, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно доЗакону України "Про торгово-промислові палати в Україні"здійсненнякласифікації видів економічної діяльностіне належить до повноважень торгово-промислових палат, відтак доводи представника позивача про правомірність проведення торгово-промисловими палатами експертизи, пов`язаної з ідентифікацією продукції (сировини) по визначенню кодів за ТН ЗЕД, є безпідставними та необгрунтованими, а тому експертний висновок судами першоі та апеляційної інстанцій не враховано, як неналежний доказ.
		В свою чергу відповідно до Методологічних основ та пояснень допозицій Класифікації видів економічної діяльностізатверджені наказом Державної служби статистики України №396 від 23.12.2011, розділ 73 Рекламна діяльність і дослідження кон`юнктури ринку включає проведення рекламних компаній і розміщення реклами у періодичних виданнях, газетах, на радіо й телебаченні або в інших засобах масової інформації, а також розроблення демонстраційних поверхонь і сайтів.
		Клас 73.11 включає забезпечення повного набору рекламних послуг (за допомогою власних можливостей або на договірній основі), у т. ч. консультування, послуги з художнього оформлення реклами, виготовлення рекламних матеріалів, їх купівлю.
		Цей клас включає, зокрема:
		- проведення маркетингових кампаній та інших рекламних послуг задля залучення й утримання клієнтів:
		просування товарів
		реклама в місці продажу
		реклама товарів шляхом розсилання поштою рекламних матеріалів на адреси передбачуваних покупців, визначених на основі списків, складених чи придбаних рекламодавцем
		маркетингові консультації
		Відповідно до п.14.1.108 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу Українимаркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
		Оскільки, як встановлено судом, позивач відповідно до умов договорів від 01.09.2017 з ТОВ "Еколл" та ТОВ "Електронний кол-центр" та згідно з актами надання послуг надавала замовникам послуги, пов`язані з пошуком нових клієнтів та взаємодією з існуючими (без деталізації змісту таких послуг), прравомірними є висновки контролюючого органу про те, що такі послуги відповідають КВЕД 73.11, а саме проведення маркетингових кампаній та інших рекламних послуг задля залучення й утримання клієнтів. Такий вид діяльності позивача в реєстрі платників єдиного податку не зазначений.
		Таким чином, в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження той факт, що ФОП ОСОБА_1 в 2017-2019 роках здійснювала господарські операції за такими видами діяльності, які не зазначені у реєстрі платників єдиного податку, що є ключовою обставиною при вирішення спірних правовідносин.
		Підпунктом 2 п.293.4 ст.293 Податкового кодексу Українивстановлено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків: до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.
		За висновками акту перевірки, позивачем в 3 кварталі 2017 року порушено приписи вищевказаної норми податкового законодавства, позаяк не відображено в рядку 04 декларації платника єдиного податку за цей період доходи від здійснення таких операцій в сумі 68900,00 грн та не оподатковано за ставкою 15% (рядок 09 декларації), що мало наслідком заниження єдиного податку на 10335,00 грн.
		Водночас, в матеріалах цієї судової справи відсутні відомості щодо збільшення позивачу єдиного податку за наслідками документальної перевірки за 3 квартал 2017 року, відповідне податкове повідомлення-рішення не є предметом судового спору в цій справі, а відтак висновки акту перевірки в зазначеній частині на характер спірних правовідносин не впливають та судом не оцінюються.
		Відповідно до пп. 7 пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу Україниплатники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
		7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
		Всупереч наведеному, позивач з 1 жовтня 2017 року не здійснила перехід на сплату інших податків і зборів, визначенихПодатковим кодексом України, а відтак не подала до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017-2018 р. та за 2019 р. (ліквідаційну).
		Враховуючи це, а також той факт, що позивач з 1 жовтня 2017 року не мала права перебувати на спрощеній системі оподаткування 3 групи, податковий орган зробив цілком обґрунтовані висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог т.49, пп. 298.2.3 п.298.2 ст.298, п.167.1 ст. 167, п.177.1,п.177.2,п.177.4 ст 177 Податкового кодексу України.
		За визначенням, наведеним у пункті177.1 статті 177 Податкового кодексу України,доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті167.1 статті 167цьогоКодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		А відповідно до пункту167.1 статті 167 Податкового кодексу Україниставка податку становить 18 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 статті167 Податкового кодексу України), у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
		Оскільки за результатами проведеної перевірки встановлено, що позивач від провадження підприємницької діяльності у 2017 році отримала дохід в розмірі 271660,00 грн, у 2018 році - 4023776,00 грн, у 2019 році - 2699615,00 грн, і цей дохід не оподаткувала за загальним правилами оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців (в силу того, що протиправно залишилася перебувати на спрощеній системі оподаткування), то податковим органом цілком законно донараховано позивачу за результатами перевірки податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (за ставкою 18%) в розмірі 1259109,18 грн, в тому числі: за 2017 рік- 48898,00 грн, за 2018 рік - 724279,68 грн, за 2019 рік - 485930,70 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 25% донарахованої суми.
		А відтак підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №508017000708 від 15.06.2021 та, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення №507917000708 від 15.06.2021 про нарахування штрафних санкцій за неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2017 - 2019 роки, як похідної вимоги.
		Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №5073/17000708 від 15.06.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем«військовий збір, що сплачує фізична особа за результатами річного декларування», суд зазначає наступне.
		З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесеніЗаконом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28.12.2014, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.
		Так, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХПерехідних положень Податкового кодексу Українитимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
		Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
		При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначеніст.163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
		Відповідно до п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу Українизагальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно ізстаттею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зістаттею 178 цього Кодексу.
		Згідно з п.177.2 ст.177 Податкового кодексу Україниоб`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
		Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу. Ставка збору встановлена на рівні 1,5 відсотка.
		Зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість висновків податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік в розмірі 271660,00 грн, у 2018 році - 4023776,00 грн, у 2019 році - 2699615,00 грн, то обґрунтованим є також донарахування позивачу військового збору (за ставкою 1,5%) за 2017 рік в сумі 4074,9 грн, за 2018 рік в сумі 60356,64 грн, за 2019 рік в сумі 40494,23 грн, всього на загальну суму 104925,77 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 25% від суми заниження збору.
		З огляду на наведене, судом апеляційнох інстанції не встановлено наявності правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №5073/17000708 від 15.06.2021, а тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
		Щодо обов`язку позивача сплати єдиного соціального внеску, суд зазначає, що згідно з частиною 4 статті 4 Закону УкраїниПро збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування№2464-VI від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
		В даному випадку, у результаті допущених порушень податкового законодавства, контролюючим органом встановлено заниження суми єдиного внеску та здійснено його донарахування.
		Так, згідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (даліЗакон № 2464-V), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
		У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Частиною 5 ст. 8 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
		У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
		Згідно із ч. ч. 2-3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
		Пункту 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
		Таким чином сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, зокрема: 704,00 грн (3200 х 22%) з 01.01.2017 по 31.12.2017; 819,06 грн (3723 х 22%) з 01.01.2018 по 31.12.2018; 918,60 грн (4173 х 22% ) - з 01.01.2019 по 31.12.2019.
		В той же час, відповідно до пункту 4 частини першої статті Закону, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
		Таким чином максимальна сума доходу, як база нарахування ЄСВ становила: 40000,00 грн (1600 х 25) з 01.01.2017 по 31.12.2017; 55845,00 грн (3723 х 15) з 01.01.2018 по 31.12.2018; 62595,00 грн. (4173 х 15) - з 01.01.2019 по 31.12.2019.
		Оскільки перевіркою констатовано заниження чистого оподатковуваного доходу за 2017-2019 роки, тобто бази для нарахування ЄСВ, то податковий орган правомірно здійснив перерахунок і донарахував ЄСВ в розмірі 22% на різницю між фактичним доходом позивача та доходом, зазначеним позивачем у звітах. Вказані розрахунки є коректними і ґрунтуються на даних про дохід, який визначений за результатами перевірки.
		Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками контролюючого органу про заниження позивачем суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 239007,12 грн.
		Водночас, суд першої інстанції слушно зауважив, що в матеріалах судової справи відсутні відомості щодо оскарження позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, така вимога не є предметом судового спору в цій справі, в той час як згідно з поясненнями представника відповідача за наслідками документальної перевірки та з урахуванням результатів адміністративного оскарження вимога про сплату донарахованої суми єдиного внеску була прийнята контролюючим органом. Позивач зазначених обставин не заперечив.
		Відповідно до п. 3 ч. 11ст. 25 Закону №2464-VIподатковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
		Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на спростування висновків контролюючого органу. Натомість, відповідачемГоловним управлінням ДПС у Рівненській області, як суб`єктом владних повноважень, наведено відповідні мотиви прийняття та підтверджено правомірність рішення податкового органу№ 507617000708 від 15.06.2021.
		За таких обставин не підлягає скасуванню рішення № 507617000708 від 15.06.2021, яким до позивача застосовано штраф в сумі 66419,23 грн в розмірі 10% від донарахованої суми єдиного внеску за період 2017-2019 р.р.
		Що стосується податкових повідомлень-рішень від 15.06.2021 №508217000708 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальнусуму 1021521,00 грн та № 508117000708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість в сумі 2720,00 грн, то суд зазначає таке.
		Відповідно до пункту181.1 статті 181 Податкового кодексу Україниу разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбаченихстаттею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
		Згідно з пунктом 183.4 цієї ж статті, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою1розділуXIVцьогоКодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом181.1 статті 181цьогоКодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.
		Обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з ПДВ в особи, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник ПДВ виникає, починаючи з дати такої реєстрації. В той же час, якщо така особа не подала/несвоєчасно подала реєстраційну заяву до контролюючого органу, обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з ПДВ виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн. гривень за останні 12 календарних місяців. Якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (п.183.6).
		Особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, але не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п.183.10).
		При цьому, згідно з підпунктом54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу Україниконтролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.
		Згідно з підпунктами«а»і«б»пункту185.1 статті 185 Податкового кодексу Україниоб`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.
		Відповідно до пп.апп.195.1.1 п. 195.1 ст.195 Податкового кодексу Україниоперації з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимогМитного кодексу України.
		Пунктом188.1 статті 188 Податкового кодексу Українипередбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
		Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу Українидатою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Відповідно до пункту49.18 статті 49та статті203 Податкового кодексу Україниподаткові декларації, крім випадків, передбаченихПодатковим кодексом України, подаються за базовий звітний період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.
		Згідно зістаттею 202 Податкового кодексу Українизвітним (податковим) періодом з ПДВ є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Кодексом, календарний квартал. Пунктом203.1 статті 203 Податкового кодексу Українивстановлено, що податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації з ПДВ, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 Кодексу для подання податкової декларації.
		Відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що так як сукупний дохід позивача за період діяльності з жовтня 2017 р. по вересень 2018 р. перевищив 1000000 грн, то відповідно до п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу Україниу позивача виник обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість.
		Разом з тим суд враховує, що Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульованийстаттею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
		Відповідно до положень пункту299.2 статті 299 Податкового кодексу Україницентральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
		Відповідно до пункту299.10 статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом298.2.3 пункту 298.2 статті 298цьогоКодексу.
		Згідно з пунктом7підпункту298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу Україниплатники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу: у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
		Згідно з пунктом299.11 статті 299 Податкового кодексу Україниу разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
		Системний аналіз вищенаведених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу лише у встановлених законом випадках.
		Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
		Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №2040/6313/18, від 21 січня 2021 у справі №808/402/17.
		Згідно ч. 5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 21.08.2017 обрала 3 групу платника єдиного податку, була взята на облік як фізична особа-підприємець 21.08.2017 та знята з обліку 26.06.2019. Інформацією з Реєстру платників єдиного податку станом на дату ухвалення рішення, що міститься за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/registers/edpod підтверджується, що позивач до дня виключення її з реєстру (26.06.2019) обліковувалася як платник єдиного податку 3 групи без реєстрації ПДВ.
		Відповідного рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації платника єдиного податку 3 групи ФОП ОСОБА_1 з підстав здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, прийнято не було, про що відповідач також зазначає у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а тому у позивача в охоплений перевіркою період обов`язку нараховувати та сплачувати податок на додану вартість у відповідності до нормПодаткового кодексу Українине було.
		З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції що податкові повідомлення-рішення від 15.06.2021 №508217000708 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальнусуму 1021521,00 грн та №508117000708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість в сумі 2720,00 грн, є протиправними та підлягають скасуванню.
		При оцінці правомірності податкового повідомлення-рішення від 15.06.2021 №507217000708, яким до позивача на підставі пп.54.3.1 п. 54.3 ст. 54, п.117.1 ст. 117 Податкового кодексу Українизастосовано штрафні санкції в сумі 1020 грн у зв`язку з незабезпеченням ведення обліку доходів та витрат, не забезпеченням зберігання первинних документів протягом установлених строків їх зберігання за період з 01.10.2017 по 26.06.2020, судом правильно враховано, що при розрахунку спірного штрафу контролюючий орган визначив період порушення, а саме по 26.06.2020, що знаходиться поза межами перевірки (документальною перевіркою був охоплений період з 21.08.2017 по 26.06.2019).
		Пункт117.1 ст. 117 Податкового кодексу Українивстановлює відповідальність платника податків за неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, а також у разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення.
		Щодо стосується змісту встановленого порушення, слід зазначити, що відповідно до п.177.10 ст.177 Податкового кодексу Українифізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
		Відповідно до пп. 296.1.1 п.296.1 ст. 296 Податкового кодексу Україниплатники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
		Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
		Оскільки в ході судового розгляду достовірно встановлено та підтверджено актом перевірки, що позивач в перевіреному періоді перебувала на спрощеній системі оподаткування 3 групи та не була платником податку на додану вартість, вела Книгу обліку доходів, яка була надана до перевірки (т.1 а.с. 126-127), що виключає підстави для застосування до позивача штрафу в сумі 1020 грн відповідно до п.117.1 ст. 117 Податкового кодексу України відсутні, податкове повідомлення-рішення від 15.06.2021 №507217000708 критеріям правомірності не відповідає та підлягає скасуванню.
		 
		Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи суд апеляційної інстанції пгоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2021 №508217000708, № 508117000708, № 507217000708 є підставними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
		Водночас суд апеляцяйної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 заявлених до Головного управління ДПС у Рівненській області, про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2021 №508017000708, № 5073/17000708, № 507917000708 та рішення № 507617000708 від 15.06.2021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
		 
		Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційних скарг не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
		Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
		 
		Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
		 
		Керуючись статтями242,308,309,310,315,316,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області, представника ОСОБА_1  адвоката Михайлова Володимира Олександровича  залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі №460/14321/21  без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		 
		Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга   І. І. Запотічний  
		Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 30.01.2022 згідно з ч.3 ст.321 Кодексу адміністративного судочинства України.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...