Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/2227/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2023. Зареєстровано: 06.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2023.
Дата набрання законної сили: 26.12.2022
Номер судового провадження: 2/308/378/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/2227/22
		2/308/378/22
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 листопада 2022 року                                                        місто Ужгород
		 
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
		головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:
		секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:
		ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17.05.2007 Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області, адреса: АДРЕСА_1 , до
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок", адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Антонова, будинок 8А, ЄДРПОУ 40842831,
		про визнання договору недійсним,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" про визнання кредитного договору від 30.11.2011 недійсним.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.11.2021 невідома особа шахрайським шляхом заволоділа даними ОСОБА_1 та від його імені уклала кредитний договір з ТОВ "Кошельок". Позивач не реєструвався на сайті відповідача, не заповнював ніяких анкет, не отримував ніяких кодів, та не вчиняв жодних дій, які б підтверджували його наміри щодо отримання позики від даної фінансової установи. З текстом договору не знайомився, умови кредитування чи надання позики відповідача йому невідомі. Відсутні будь-які докази, з яких вбачалось існування між позивачем та відповідачем кредитних відносин. 
		Двадцять третього вересня 2022 від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній просив відмовити позивачу в задоволенні позову. У відзиві представник відповідача послався на те, що ТОВ «Кошельок», у порядку п. 2.5 Договору позики, на картковий рахунок відповідача за № НОМЕР_3 була перерахована сума кредиту в розмірі 7 000 грн, що підтверджується повідомленням ТОВ «ХPAY Group LLC». Договір № 3334117714-532135 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 30.11.2021 укладений за допомогою одноразового ідентифікатора, який генерований електронною системою ТОВ «Кошельок» та був надісланий на номер позичальника НОМЕР_4 смс-повідомленням. Використання позичальником отриманого коду, а також надання ним своїх анкетних даних та банківських реквізитів для перерахування коштів свідчить про згоду з умовами кредитування, а тому договір вважається укладеним. Вказаний Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту укладено у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого чинного законодавства України. На даний момент, не є доведеним факт того, що проти позивача було скоєно шахрайство, а договір № 3334117714-532135 від 30.11.2021 був укладений іншою особою, адже відсутнє рішення суду у кримінальній справі про факт вчинення шахрайства проти позивача, а тому договір № 3334117714-532135 від 30.11.2021 не може бути визнаний
		недійсним. Оспорюваний кредитний договір відповідає вимогам законодавства, моральним засадам суспільства, не порушує прав та законних інтересів, а зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог законодавства України. 
		 
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій просив розглянути справу без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
		Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання судових повісток та розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини своєї неявки суд не повідомив. 
		 
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
		Як вбачається з скріншота діалогу з інтерфейсу застосунку мобільного месенджера «Viber», користувач «ОСОБА_2», яка користується номером мобільного телефону « НОМЕР_5 » надала позивачу інформацію щодо посади вакансії менеджера обміну крипто валют у відповідь на відзив позивача на працевлаштування на посаді в компанії «BiBit». Переписка датована 28 листопада 2021 року. У діалозі користувач «ОСОБА_2» наголошував позивачу на необхідності картки Digital в Приватбанку або «білу» в Монобанку. В діалозі позивач повідомляє користувача « ОСОБА_2 » про те, що він обов`язково заповнить анкету і буде чекати відповідь менеджера щодо результатів її опрацювання. З діалогу також вбачається, що 30 листопада 2021 року позивач повідомляє користувача « ОСОБА_2 » про те, що він збирається писати повідомлення в поліцію.
		З скріншота діалогу смс/ммс-повідомлення встановлено, що позивачу надійшло повідомлення від «BiBit», в якому міститься інформація про те, що перевірка його анкети пройшла успішно, а також наявне гіперпосилання «u.to/WWmkGw» для додачі його картки в систему. 
		З скріншота, який позивач іменує як «смс-повідомлення на електронну адресу від Monobank», вбачається, що 30.11.2021 з пристрою Redmi M2010J19SY увійшов в його аккаунт з невідомого пристрою.
		У скріншоті з невідомого сайту наявні відомості щодо інформації за договором № 59920: дата видачі кредиту - 30.11.2021, сума кредиту - 7000,00 грн, поточна заборгованість «-7002,00 грн», термін кредиту - до 13.12.2021, тип кредиту - відкритий, дата оновлення - 01.12.2021, без забезпечення, донор інформації - «Кошельок».
		Відповідачем також долучено до матеріалів справи правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок», графік платежів, графік розрахунків, паспорт споживчого кредиту до договору № 3334117714-532135 від 30.11.2021, а також сам договір № 3334117714-532135, які не підписані позивачем, скріншот профіля користувача з сайту «app.koshelok.ua», щодо ОСОБА_1 , в якому наявні відомості щодо його електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також РНОКПП НОМЕР_1 , серії та номера паспорта НОМЕР_2 , дати та органу який його видав - 07.05.2007 року Ужгородський МВ УМВС України в Закарпатській області, дати народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , статі - чоловіча, адреси місця проживання: АДРЕСА_1 , контактний телефон дружини НОМЕР_6 . 
		З повідомлення XPAY Group LLC встановлено, що 30.11.2021 о 14 год. 26 хв. було проведено успішне зарахування грошових коштів в розмірі 7000,00 гривень на карту клієнта № НОМЕР_7 за договором № 3334117714-532135.
		З платіжного доручення № 59893 від 30 листопада 2021 року, вбачається, що ТОВ «Кошельок» перерахувало через АТ КБ «Приватбанк» на рахунок ОСОБА_1 за № НОМЕР_3 - 7000 гривень.
		З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.12.2021, вбачається, що сектором дізнання Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області
		проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12021078030001483 від
		01.12.2021 за заявою ОСОБА_1 про те, що 27.11.2021 невідома особа шахрайським шляхом зловживання довірою намагалася оформити кредит на заявника.
		 
		Оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов до наступних висновків.
		Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. 
		Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
		Разом з тим у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Велика палата ВС зазначила: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
		Позивач просить визнати кредитний договір від 30.11.2021 недійсним, посилаючись на те, що він ніколи не звертався до відповідача з приводу отримання кредиту, не реєструвався на їх сайті, не робив жодних заявок на отримання грошових коштів і не укладав ніякого договору позики, не отримував будь-яких грошових коштів, тобто просив визнати недійсним договір, який є неукладеним. Відповідач - навпаки стверджує, про те, що між сторонами було укладено договір.
		Згідно з ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
		Виходячи з природи інституту визнання правочину недійсним, позивач повинен був довести суду належними доказами, що договір є укладений і те, що в момент його укладення сторонами недодержано вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.
		Відповідач заперечуючи вимоги позивача, послався на те, що кредитний договір від 30.11.2021, дійсно був укладений саме позивачем, тобто, що саме позивач досяг згоди з відповідачем щодо всіх істотних умов кредитного договору. Зокрема, відповідач стверджував, що між сторонами був укладений електронний правочин, який вважається укладеним з моменту
		одержання відповідачем відповіді про прийняття пропозиції укласти договір у формі електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який являє собою алфавітно-цифрову послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір та надсилається іншій стороні договору, та який передається особою, яка пропонує укласти договір електронним засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі. Договір від 30.11.2021 укладений за допомогою одноразового ідентифікатора, який генерований електронною системою ТОВ «Кошельок», та був надісланий на номер позичальника «380997214587» смс-повідомленням. Використання позичальником отриманого коду, а також надання ним анкетних даних та банківських реквізитів для перерахування коштів свідчить про згоду з умовами кредитування, а тому договір вважається укладеним. На підтвердження зазначених обставин, відповідач надав докази перерахування грошових коштів на рахунок, який начебто належить відповідачу, наявність в профілі користувача з сайту відповідача інформації щодо окремих анкетних та паспортних даних позивача, його РНОКПП. 
		Згідно з п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. 
		Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору
		Відповідно до ч. ч. 3, 6 ст. 11 даного Закону, електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		З ст. 12 даного Закону вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Як вбачається з п. п. 9.1, 9.5 Договору № 3334117714-532135 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, даний договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію». 
		Доказом погодження істотних умов кредитного договору, і як наслідок - його укладення сторонами, є доведення того факту, що саме позивач використав одноразовий ідентифікатор, який генерований системою відповідача та був надісланий на номер « НОМЕР_8 ». Однак, позивач заперечує дану обставину, хоча встановлення даного факту, є однією з передумов для задоволення вимоги про визнання правочину недійсним, та тягар
		обов`язку даної обставини лежить саме на ньому. Докази, які надані відповідачем безумовно не свідчать про те, що одноразовий ідентифікатор був використаний саме позивачем, а не іншою особою, що, зокрема, має важливе значення, враховуючи те, що позивач стверджує про факт вчинення дій, що підтверджують укладення договору позики , іншою особою шахрайським шляхом. Зокрема, є недоведеними такі обставини, як належність номера телефону з якого був надісланий ідентифікатор саме позивачу, а також рахунку, на які були перераховані грошові кошти. 
		Таким чином, позивач не довів належними доказами, що оспорюваний договір був укладений між сторонами. 
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і про захист яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
		Як зазначено в Постанові Верховного суду України від 19.08.2020 у справі № 385/344/16-ц, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
		Враховуючи наведене, у задоволенні позову слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.
		Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід покласти на позивача.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 12, 202, 203, 215, 509, 626, 639, 1051 Цивільного кодексу України, ст. 13,81, 247, 259, 260, 261, 354, 355 ЦПК України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                Н.І. Зарева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...