Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/6009/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано судом: 05.02.2023. Зареєстровано: 06.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2023.
Дата набрання законної сили: 06.03.2023
Номер судового провадження: 2/335/245/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/6009/22  2/335/245/2023 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 січня 2023 року                                 м. Запоріжжя
		 
		Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Савченко О.І., представника відповідача  адвоката Скользнєвої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У вересні 2022 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
		В обґрунтування позову зазначено, що позивачем у період з 01.10.2014 по 31.10.2021 надавались відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
		За вказаний період відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 64, 67, 68ЖК України та ст. ст. 322, 526 ЦК України, не виконував свій обов`язок щодо здійснення оплати за надані послуги у повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 17777,38 грн.
		Посилаючись на вказані обставини, Концерн «МТМ» просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 17 777,38 грн., а також судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
		Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2022 позовну заяву Концерну «МТМ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) учасників справи у судове засідання. Цією ж ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
		25.11.2022 на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 в особі представника  адвоката Працевитого Г.О., в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі», а також стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. за написання відзиву.
		В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач не погоджується із позовними вимогами, вважає їх безпідставними, оскільки він ніколи не проживав за адресою реєстрації, не є власником кімнати АДРЕСА_2 . Так, відповідач лише зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте жодного дня там не проживав. У період з 01.09.2010 по 24.02.2022 ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про фактичне проживання громадян, які мешкають у житлових приміщеннях, що є об`єктом права власності № 4 від 02.11.2022, яка видана головою правління ОСББ «НА ПОРТОВІЙ». Отже, позивачем не доведено, що саме ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення за адресою надання послуг.
		Крім того, як зазначає відповідач, позов було пред`явлено у серпні 2022 року, то навіть у разі якщо би відповідач проживав за вказаною адресою, то нарахування заборгованості за період з 01.02.2014 по 01.02.2017 є незаконним у зв`язку із пропуском строку позовної давності. 
		01.12.2022 до суду надійшла відповідь Концерну «Міські теплові мережі» на відзив відповідача, у якій зазначено, що відповідач, всупереч п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, не надавав Концерну документи та не повідомляв позивача про його фактичне не проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		Крім того, представник Концерну заперечує проти стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, оскільки відповідачем та його представником не підтверджено співмірності заявленої вимоги щодо витрат на правничу допомогу із ціною позову.
		З огляду на викладені обставини, представник позивача просила суд позов задовольнити у повному обсязі, та відмовити у задоволенні вимог відповідача та його представника у повному обсязі.
		08.12.2022 представником відповідача  адвокатом Працевитим Г.О. подано заперечення на відповідь на відзив, в яких наполягає на тому, що оскільки відповідач не був ні власником, ні користувачем зазначеної у позові кімнати, у ній ніколи не проживав, а був тільки зареєстрований за цією адресою, то і відсутні підстави вважати його споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, у спірному періоді відповідачем не вносилися жодні платежі на рахунок позивача, а відтак строк позовної давності не переривався. До того ж, витрати на правову допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 3000 грн. за написання відзиву та 1000 грн. за написання заперечення на відповідь на відзив. 
		Представник позивача у судові засідання, що призначалися у цій справі, жодного разу не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, у позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
		У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Скользнєва В.В. проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, а також просила вирішити питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги з позивача на користь відповідача.
		Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, у межах заявлених позовних вимог, доходить висновку, що позов Концерну «Міські теплові мережі» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
		Згідно з п. 1.3 Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ». Вказані обставини є загальновідомими у межах міста, а відтак не підлягають доказуванню при розгляді цивільної справи.
		Отже, Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, яка надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
		Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630, які діяли на час виникнення заборгованості, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання.
		Централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
		Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг.
		Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України від «Про житлово-комунальні послуги», який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки.
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснюєоплату заспожиті житлово-комунальніпослуги щомісяця,якщо іншийпорядок тастроки невизначені відповіднимдоговором. Споживачне звільняєтьсявід оплатижитлово-комунальнихпослуг,отриманих нимдо укладеннявідповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
		Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
		У відповідності до п. 18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, які діяли на час виникнення заборгованості, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
		Пунктом 29зазначених Правилпередбачено,що споживачмає правона  зменшеннярозміру платиу разі  тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
		Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.10.2013 по теперішній час, що підтверджується інформацією Управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 29.09.2022 вих. 04-46/4026, яка надана на запит суду (а.с. 13).
		З позовної заяви та доданих до неї довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та розрахунку суми позову, випливає, що загальна сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надавалися Концерном «МТМ» за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.02.2014 по 31.10.2021 становить 17777,38 грн., та, як зазначає позивач, вказана сума боргу підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_1 , який зареєстрований за вказаною адресою.
		Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 ніколи не проживав за вказаною позивачем адресою, а тому не повинен сплачувати надані Концерном «Міські теплові мережі» послуги, з огляду на таке:
		Як вже було вказано вище та підтверджується матеріали справи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня 2010 року і по теперішній час.
		При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 інформував Концерн «МТМ» про те, що він фактично не проживає за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, а відтак суд вважає, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі і саме з нього підлягає стягненню заборгованість за надані послуги у кімнату гуртожитку, де відповідач зареєстрував своє місце проживання.
		Таким чином, враховуючи викладені обставини, а також те, що відповідач не виконував свого обов`язку із своєчасної сплати за надані позивачем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, не спростував розрахунок заборгованості, зроблений позивачем, а також не заперечував не здійснення ним оплат за надані послуги, суд доходить до висновку, що позовні вимоги Концерну «МТМ» про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є обґрунтованими. 
		Разом із тим, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» підлягають частковому задоволенню, оскільки стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості у межах строку позовної давності, про застосування якої представником відповідача ОСОБА_1  адвокатом Працевитим Г.О., заявлено у відзиві на позов.
		Так, згідно розрахунку заборгованості, який відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, заборгованість за надані у кімнату АДРЕСА_2 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.02.2014 по 31.10.2021 становить 17 777 грн. 38 коп.
		Тобто, Концерн «Міські теплові мережі» нарахував заборгованість за централізоване опалення та постачання гарячої води за період з 01.02.2014 по 31.10.2021.
		З позовом про стягнення вказаної суми заборгованості позивач звернувся до суду 19.09.2022 (згідно штампу з відміткою суду).
		Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.
		Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
		Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
		Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
		За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
		Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний щомісяця здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги, а відтак вказані зобов`язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг виникали щомісяця. Розрахунковим періодом для оплати послуг, згідно п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, є календарний місяць. Плата за послуги повинна була вноситися не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. 
		Тобто, з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці житлово-комунальних послуг, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17.
		Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Вказаний закон набрав чинності з 02 квітня 2020 року.
		Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався та триває і на даний час.
		З позовом до суду Концерн «МТМ» звернувся 19.09.2022. Строк позовної давності продовжено з дня набрання чинності змін у Розділі «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо продовження строку позовної давності, з 02.04.2020.
		Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогами, які виникли з лютого 2014 року по лютий 2017 року включно.
		За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
		У вказаній справі представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності, про що зазначено у відзиві на позов.
		Позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку позовної давності за період з лютого 2014 року по лютий 2017 року, а також не заявлено клопотання про поновлення цього строку. 
		З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за централізоване опалення та постачання гарячої води з відповідача ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 по 01.03.2017, слід відмовити у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.
		Проте, з урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, задоволенню підлягають позовні вимоги у межах строку позовної давності, з урахуванням вимог п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, і стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у період з 01.03.2017 по 31.10.2021, яка у загальному розмірі становить 13 478 грн. 36 коп.
		За таких обставин, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за централізоване опалення та постачання гарячої води у розмірі 13 478 грн. 36 коп.
		Крім того, у відповідності з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1880 грн. 60 коп.
		Відповідачем також заявлено вимоги про стягнення з позивача витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги ОСОБА_1 .
		Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Згідно положень частин першої-четвертої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Згідно з правилами пункту 3 частини другої статті 141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
		Отже, частиною 4 статті 137ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Такі самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що наявні у матеріалах справи докази доводять реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу, а заявлена до стягнення з позивача сума відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
		Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи при складанні відзиву на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, додані до заяв по суті справи докази на підтвердження понесених відповідачем судових витрат, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з Концерну «Міські теплові мережі» на користь відповідача, та виходячи із принципу пропорційності, а також того, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з Концерну «МТМ» на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі пропорційному тій частині позовних вимог у задоволенні якої судом відмовлено, що становить 968 грн. (4299,02 грн. х 4000 грн./17 777,38 грн. = 968 грн.).
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження за адресою: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 13478 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 36 копійок.
		В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження за адресою: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 60 копійок. 
		Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження за адресою: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду до Запорізького апеляційного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 січня 2023 року.
		Повне судове рішення складено 03 лютого 2023 року.
		 
		 
		 
		Суддя                         Гашук К.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...