Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/11339/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2023.
Дата набрання законної сили: 06.02.2023
Номер судового провадження: 61-1287ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                  
		Іменем України                                  
		 
		06 лютого 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/11339/20
		провадження № 61-1287св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - Громадська організація «Інсайт»,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРК Інтеррадіо»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації «Інсайт» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Притули Н. Г., та постанову Київського апеляційного суду       від 23 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів:             Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2020 року Громадська організація «Інсайт» (далі - ГО «Інсайт») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК Інтеррадіо» (далі - ТОВ «ТРК Інтеррадіо»), в якому просила:
		1) визнати недостовірною, дискримінаційною та такою, що порушує особисті немайнові права членів ГО «Інсайт» та представників ЛГБТІК спільноти на повагу до їх честі та гідності - інформацію, яка оприлюднена ІНФОРМАЦІЯ_3 року у студії каналу «4 канал», в ефірі телепередачі «4еsnо з Ташею Трофимовою» та розміщена в глобальній мережі Інтернет на сайті телевізійного каналу «4 канал» (http://4channel.com.ua/), а саме - у частині висловлювання ОСОБА_1 - Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України - ОСОБА_1:
		- «…Епідемія це є покарання Боже за гріхи людей, а ми не думаємо, як визволитися від цієї епідемії. І правильно роблять уряди всіх держав у тому числі і уряд нашої держави, що приймають міри застереження. Правильно. Але причина коронавірусу? А причина це гріховність. Гріховність людства. 
		У чому особливість гріха полягає? А тому що відкрито добро не захищають, а захищають зло. І не тільки зло захищають, а його розповсюджують. Я маю на увазі, насамперед, одностатеві шлюби. Що це? Добро?...»;
		- «…Дітей вчать обирати собі стать. Не тієї статі дитина повинна бути, якої вона народилася, а вона сама повинна обрати собі стать. Що це? Добро? Це зло! За це зло Бог спалив Содом і Гоморру. …»;
		2) зобов`язати ТОВ «ТРК Інтеррадіо» не пізніше місяця з дня набрання рішенням у справі законної сили, за свій рахунок спростувати поширену недостовірну та дискримінаційну інформацію у той же спосіб, яким її було поширено, а саме - шляхом оголошення в студії телевізійного каналу «4 канал» в ефірі телепередачі «4еsnо з Ташею Трофимовою» резолютивної частини цього рішення;
		3) зобов`язати ОСОБА_1 - Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України - ОСОБА_1 не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили за свій рахунок спростувати поширену недостовірну та дискримінаційну інформацію у той же спосіб, яким її було поширено на його сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме - шляхом оприлюднення на зазначеній сторінці інформації про ухвалене судом рішення у даній справі, а саме - резолютивної частини рішення у справі.
		Позовну заяву ГО «Інсайт» мотивувало тим, що з метою захисту законних прав та інтересів осіб, які належать до представників ЛГБТІК спільноти та на підставі отриманих від них звернень (заяв ОСОБА_2 ,           ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) ГО «Інсайт» звертається з цим позовом.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 року у телепередачі «4еsnо з Ташею Трофимовою» на телевізійному каналі «4 канал» ОСОБА_1 розповсюдив наступну інформацію: «…Епідемія це є покарання Боже за гріхи людей, а ми не думаємо, як визволитися від цієї епідемії. І правильно роблять уряди всіх держав у тому числі і уряд нашої держави, що приймають міри застереження. Правильно. Але причина коронавірусу? А причина це гріховність. Гріховність людства. В чому особливість гріха полягає? А тому що відкрито добро не захищають, а захищають зло. І не тільки зло захищають, а його розповсюджують. Я маю на увазі, насамперед, одностатеві шлюби. Що це? Добро?...»; «…Дітей вчать обирати собі стать. Не тієї статі дитина повинна бути, якої вона народилася, а вона сама повинна обрати собі стать. Що це? Добро? Це зло! За це зло Бог спалив Содом і Гоморру. …»
		Відповідний відеосюжет було розміщено для перегляду на веб-сторінці        «4 каналу» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та надано можливість перегляду цього відеоряду на веб-сайті відеохостінгу YouTube за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
		Позивач вказував, що ТОВ «ТРК Інтеррадіо» є власником «4 канал» та домену, з якого було поширено вказану вище інформацію.
		Висловлювання ОСОБА_1 є неправдивими, необґрунтованими, дискримінаційними та небезпечними, оскільки можуть бути трактовані певними групами суспільства як заклик до вчинення дискримінаційних дій, поширенню випадків насильства та утисків відносно представників ЛГБТІК спільноти.
		Після оприлюднення такої інформації ГО «Інсайт» почала отримувати звернення представників ЛГБТІК спільноти щодо захисту їх честі та гідності, спростування недостовірної та дискримінаційної інформації.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної  інстанцій 
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 
		2021 року у задоволенні позову ГО «Інсайт» відмовлено.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ГО «Інсайт» залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року залишено без змін.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позов є необґрунтованим, оскільки відповідач ОСОБА_1 - Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України - Філарет у своєму виступі: «…Епідемія це є покарання Боже за гріхи людей, а ми не думаємо, як визволитися від цієї епідемії. І правильно роблять уряди всіх держав у тому числі і уряд нашої держави, що приймають міри застереження. Правильно. Але причина коронавірусу? А причина це гріховність. Гріховність людства. В чому особливість гріха полягає? А тому що відкрито добро не захищають, а захищають зло. І не тільки зло захищають, а його розповсюджують. Я маю на увазі, насамперед, одностатеві шлюби. Що це? Добро?...»; «…Дітей вчать обирати собі стать. Не тієї статі дитина повинна бути, якої вона народилася, а вона сама повинна обрати собі стать. Що це? Добро? Це зло! За це зло Бог спалив Содом і Гоморру. …» висловив оціночні судження, які не є предметом судового захисту, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) .
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		21 січня 2022 року ГО «Інсайт» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого         2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада    2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		28 січня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ГО «Інсайт» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: запропоновано надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
		 
		14 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Шевченківського районного суду міста Києва. 
		 
		У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц (провадження № 61-13715св18).
		Заявник вказує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 та застосованого судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		Заявник не погоджується з ухвалою суду першої інстанції від 24 лютого 2021 року про повернення заяви про зміну предмету позову, в якій було заявлено зміну предмету позову шляхом з`явлення додаткових вимогу у вигляді стягнення моральної шкоди у розмірі 253 3786,00 грн з кожного з відповідачів. 
		 
		Суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
		 
		Відзив на касаційну скаргу, у визначений судом строк, не подано. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 року у телепередачі «4еsnо з Ташею Трофимовою» на телевізійному каналі «4 канал» відповідачем ОСОБА_1 була розповсюджена наступна інформація: «… Епідемія це є покарання Боже за гріхи людей, а ми не думаємо, як визволитися від цієї епідемії. І правильно роблять уряди всіх держав у тому числі і уряд нашої держави, що приймають міри застереження. Правильно. Але причина коронавірусу? А причина це гріховність. Гріховність людства. В чому особливість гріха полягає? А тому що відкрито добро не захищають, а захищають зло. І не тільки зло захищають, а його розповсюджують. Я маю на увазі, насамперед, одностатеві шлюби. Що це? Добро?...»; «…Дітей вчать обирати собі стать. Не тієї статі дитина повинна бути, якої вона народилася, а вона сама повинна обрати собі стать. Що це? Добро? Це зло! За це зло Бог спалив Содом і Гоморру. …»
		 
		Відповідний відео сюжет було розміщено для перегляду на веб-сторінці        «4 каналу» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та надано можливість перегляду даного відеоряду на веб-сайті відеохостінгу YouTube за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4.
		 
		ТОВ «ТРК Інтеррадіо» є власником «4 канал» та домену, з якого було поширено вказану вище інформацію.
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		 
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		 
		Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		 
		Згідно з частиною першою статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		 
		Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		 
		У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого      2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		 
		Пунктом 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз`яснено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		 
		Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
		 
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		 
		Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		 
		Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		 
		Тобто, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року).
		 
		З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, належним чином дослідив та оцінив надані сторонами, дійшов правильного висновку про те, що відповідач, приймаючи участь ІНФОРМАЦІЯ_3 року у телепередачі «4esno з Ташею Трофимовою», висловив оціночні судження, які не є предметом судового захисту, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, при цьому не мали конкретних спрямувань та фактичних даних, не можна перевірити на предмет їх відповідності і спростувати.
		 
		Отже, така оцінка є вираженням суб`єктивної думки відповідача, а не є твердженням про факт. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору.
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги про наявність підстав для визнання інформації недостовірною та такою, що порушує честь та гідність                ЛГБТІК спільноти та членів ГО «Інсайд», є необґрунтованими та недоведеними позивачем.
		 
		Висновки судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду                 від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц (провадження                      № 61-13715св18) щодо застосування норм матеріального та процесуального права, на яку як на підставу касаційного оскарження посилалася ГО «Інсайд». 
		 
		При цьому фактичні обставини у цих справах різняться. 
		 
		У справі № 369/1052/16-ц суд апеляційної інстанції, відмовляючи частково у задоволенні позову, не навів у своєму рішенні аналізу співставлення поширеної інформації з тим, чи являється вона саме критикою з приводу того, як позивач виконував або виконує свої функції як політичний діяч, чи вона стосується фактів з особистого життя позивача, не пов`язаних з політичною діяльністю. Натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, висловлювання відповідача ОСОБА_1 - Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України - ОСОБА_1 не містили конкретних спрямувань та фактичних даних.
		 
		Доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права внаслідок того, що судом було безпідставно повернуто заяву про зміну предмету позову, а розгляд справи відбувся у порядку спрощеного провадження, колегія суддів спростовує з огляду на таке.
		 
		У постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
		 
		Отже, повертаючи ухвалою від 24 лютого 2021 року ГО «Інсайт» заяву про зміну предмету позову, в якій, крім вимог немайнового характеру, заявлених у позові від 12 квітня 2020 року, викладена вимога про відшкодування моральної шкоди (майнова вимога), суд першої інстанції виходив з того, що збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявленням ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. 
		Такі висновки суду першої інстанції узгоджується з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, підстав від відступу від яких колегія суддів не вбачає.
		 
		З огляду на вказане вище, колегія суддів констатує, що вирішуючи питання про розгляд справи за позовом ГО «Інсайд» з двома вимогами немайнового характеру у порядку спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції діяв у відповідності до вимог статті 277 ЦПК України та з урахуванням вимог частини шостої статті 19, частин першої, третьої статті 274 ЦПК України.
		Отже, доводи касаційної скарги у цій частині є неспроможними.
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права, та в основному ці доводи зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Громадської організації «Інсайт» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:   Г. В. Коломієць     Б. І. Гулько     Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...