Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/5929/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2023. Зареєстровано: 08.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2023.
Дата набрання законної сили: 22.06.2023
Результат оскарження 22.06.2023 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/380/6011/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 січня 2023 року
		справа №380/5929/21
		зал судових засідань № 12
		Львівський окружний адміністративний суд в складі:
		головуючого суддіКузана Р.І., 
		секретар судового засіданняЯщишин І.А.,
		за участю:
		представників позивачівШейхета Мейлаха, Шнира Я.Б.,
		представника третьої особиБарнича Т.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Кабінету Міністрів України, Міністерства культури та інформаційної політики України, Львівської обласної державної адміністрації та третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного підприємства «Наш ринок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуко ЛТД» про визнання протиправною та скасування ухвали, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу (місцезнаходження: 2200 Pennsylvania Avenue, NW East Tower, 4th Floor Washington, DC 20037), Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (місцезнаходження: 79054, м.Львів, вул.О.Кульчицької, б.1, кв.94, код ЄДРПОУ 21720365) (далі  позивачі), звернулися до суду з позовом до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) (далі  відповідач, ЛМР), в якому просять визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №5034 від 25.04.2019 «Про відмову Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, обмеженої вул. Я.Раппапорта, вул. Базарною, вул. Броварною, вул. Клепарівською».
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що 25.04.2019 на пленарному засіданні Львівської міської ради розглядався проект ухвали щодо надання Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, обмеженої вул. Я. Раппопорта, вул. Базарною, вул. Броварною, вул. Клепарівською. За наслідками розгляду Львівською міською радою прийнято ухвалу № 5034 "Про відмову Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, обмеженої вул. Я. Раппапорта, вул. Базарною, вул. Броварною, вул. Клепарівською". Підставою відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,7000га, обмеженої вул. Я. Раппопорта, вул. Базарною, вул. Броварною, вул. Клепарівською, для утримання та збереження місць давніх поховань - Старого єврейського кладовища, в ухвалі №5034 від 25.04.2019 зазначено невідповідність місця розташування земельної ділянки плану зонування території Шевченківського району м. Львова, відсутність затвердженого у встановленому порядку історико-архітектурного опорного плану м.Львова. 
		Позивачі зазначають, що віднесення земель до категорії історико-культурного призначення не передбачає собою необхідності в проведенні забудови, а лише розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій та їх охоронних зон. Вважають, що у відповідача немає законних підстав для відмови в наданні дозволу на замовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж територій історико-культурного призначення.
		Вказують, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі № 462/3403/16-а визнано бездіяльність виконавчого комітету Львівської міської ради в частинні організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку, визначеному Постановою КМУ №1094 від 25.08.2004, протиправною; зобов`язано Львівську міську раду дати дозвіл замовнику Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на розробку проекту землеустрою. Проте, всупереч вимогам судового рішення, ухвалою Львівської міської ради від 25.04.2019 № 5034 відмовлено у наданні такого дозволу. Просять позов задовольнити.
		Ухвалою від 20.04.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Поновлено Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу пропущений строк звернення до суду. Залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Кабінет Міністрів України (місцезнаходження: 01008, м.Київ, вул.Грушевського, 12/2), Міністерство культури та інформаційної політики України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Ів.Франка, 19, код ЄДРПОУ 43220275), Львівську обласну державну адміністрацію (місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Винниченка,18, код ЄДРПОУ 00022562).
		Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що згідно з нормами Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Зазначає, що оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради № 5034 від 25.04.2019 відмовлено Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,7000 га, обмеженої вул Я. Раппапорта, вул. Базарною, вул. Броварною, вул. Клепарівською, для утримання та збереження місць давніх поховань - Старого єврейського кладовища, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки плану зонування території Шевченківського району м. Львова та відсутністю затвердженого у встановленому порядку історико-архітектурного опорного плану м. Львова.
		Отже, вказана ухвала прийнята органом місцевого самоврядування з дотримання вимог ст.123 Земельного кодексу України. Зокрема, зазначені в ухвалі підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою передбачені ст. 123 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації та відсутність історико-архітектурного опорного плану м.Львова.
		Також зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 22.04.2005 у справі №1/511-17/289 встановлено, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 № 1102-IV кладовище - відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями чи спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань. На території земельної ділянки в межах вул. Клепарівською-Базарною-Броварною-Рапопорта відсутні будь-які облаштовані могили та інші будівлі чи споруди, призначені для організації поховання та утримання місць поховань. Таким чином, територія земельної ділянки в межах вул. Клепарівської-Базарної-Броварної-Рапопорта та встановлених спеціалізованою організацією «ІНЕКО-Розвідування» не відповідає вказаним у законі ознакам кладовища. Отже, ці обставини підтверджені судовими рішеннями ще у 2005 році та не потребують доведенню.
		Вважає, що оскільки акти Кабінету Міністрів України на підставі яких суд у справі № 876/7361/17 зобов`язав відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою втратили чинність, тому відсутня правова підстава прийняття такого рішення. Просить відмовити в задоволенні позову.
		Від представника Кабінету Міністрів України 27.05.2021 до суду надійшли пояснення, в яких третьою особою підтримано позовні вимоги. Пояснення обґрунтовані тим, що відповідно до інформації, яка міститься в Публічній кадастровій карті України земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:01:001:0072 має цільове призначення - 03.15 - для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, тип власності - не визначено. В Державному реєстрі нерухомих пам`яток України є внесене «Старе Єврейське кладовище м.Львів», на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 21.12.2010 № 1266/0/16 - 10, як пам`ятка історії місцевого значення, охоронний №2951Лв. Із паспорта об`єкта культурної спадщини та облікової картки на об`єкт «Старе єврейське кладовище XIV століття - 1855 рік», вбачається, що Старе єврейське кладовище XIV століття - 1855 рік розташоване між сучасними вулицями: Я. Раппапорта, Базарної, Броварної, Клепарівської, територія кладовища чітко відокремлена вулицями і є одним з двох найдавніших єврейських некрополів Старого Світу та є визначною культурною і духовною пам`яткою історії «національної» меншини України. За функціональною типологією об`єкт класифіковано, як місце поховань. Площа території - 4,7 га, під захоронення використовувалось - 4,3 га; цвинтар з західної, північної та східної сторони огороджено цегляним парканом, який зберігся.
		Крім цього вказує, що 05.10.2017 Львівський апеляційний адміністративний суд прийняв постанову у справі № 462/3403/16, якою частково задоволено апеляційну скаргу Львівської міської ради. А саме, постанову Залізничного районного суду м. Львова від 08.06.2017 у справі № 462/3403/16-а скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано бездіяльність виконавчого комітету Львівської міської ради в частинні організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 25.08.2004 протиправною; зобов`язано Львівську міську раду дати дозвіл замовнику - Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на розробку проекту землеустрою. За таких обставин третя особа вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачам у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.
		Ухвалою суду від 05.07.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
		Ухвалою з питань залишення позовної заяви без розгляду від 25.08.2021 суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
		На виконання вимог суду від позивачів надійшли клопотання про долучення доказів (вх. №65932 та №37248).
		Ухвалою від 06.12.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
		Представники позивачів 20.06.2022 до суду подали додаткові пояснення (вх. №42118).
		Ухвалою від 04.07.2022 суддя задовольнив заяви представників Приватного підприємства «Наш ринок» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуко ЛТД» про вступ у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Наш ринок» (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Раппапорта, 8, код ЄДРПОУ 37072877) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуко ЛТД» (місцезнаходження: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Шпитальна, 9, код ЄДРПОУ 20858127).
		Від представника відповідача 09.08.2022 надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №52089).
		На виконання вимог ухвали суду від представника ПП «Наш Ринок» до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
		Ухвалами від 19.09.2022 та від 14.11.2022 суд відмовив в задоволенні заяв представника позивачів про забезпечення доказів.
		Також від Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до суду 29.11.2022 та 07.12.2022 надійшли додаткові пояснення. 
		Судові засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями сторін та для подання доказів.
		Представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та поясненнях. Просили суд позов задовольнити повністю.
		Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
		Представники третіх осіб - Кабінету Міністрів України та Львівської обласної державної адміністрації в судових засіданнях позовні вимоги підтримали з підстав, викладених позивачами.
		Треті особи - Міністерство культури та інформаційної політики України, Приватне підприємство «Наш ринок» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуко ЛТД» участі повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомленні про час та місце проведення такого. 
		Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу 23.03.2016 звернулось до Львівської міської ради із проханням замовити проект землеустрою старого єврейського кладовища (між вул. Раппопорта, Базарною та Клепарівською) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж території природньо-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» №1094 від 25.08.2004. В заяві зазначено, що організація позивача готова оплатити вартість проведення всіх необхідних робіт. Крім цього, позивач в заяві звернув увагу на те, що замовником проекту землеустрою може бути лише міська рада.
		На вказане звернення від 23.03.2016 № 224-2016 Львівська міська рада відповіді не надала, а адресувала звернення Департаменту містобудування ЛМР, який у відповіді № 2403-1863 від 25.04.2016 повідомив про можливість виготовлення проекту землеустрою лише після затвердження Львівською міською радою Детального плану території м. Львова.
		Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивачі у червні 2016 року звернулися до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради в якому просили:
		-визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради та її виконавчого комітету щодо невиконання вимог Розпорядження Кабінету Міністрів України № 604-р від 20 липня 1998 року «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», а саме: щодо здійснення заходів з утримання та збереження місць давніх поховань - Старого єврейського кладовища, не замовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 25 серпня 2004 року; 
		-визнати незаконними дії Львівської міської ради та Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо відмови у замовленні проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 25 серпня 2004 року;
		- зобов`язати Львівську міську раду та її виконавчий комітет замовити розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку, визначеному для земель історико-культурного призначення. 
		Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 08 червня 2017 року у справі №462/3403/16, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради та її виконавчого комітету щодо невиконання вимог Розпорядження Кабінету Міністрів України № 604-р від 20 липня 1998 року «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», а саме, щодо здійснення заходів з утримання та збереження місць давніх поховань - Старого єврейського кладовища та не замовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 25 серпня 2004 року. Визнано незаконними дії Львівської міської ради та Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо відмови у замовленні проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 25 серпня 2004 року. Зобов`язано Львівську міську раду та її виконавчий комітет замовити розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку, визначеному для земель історико-культурного призначення; виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України № 604-р від 20 липня 1998 року.
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено частково. Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 08 червня 2017 року у справі № 462/3403/16-а - скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково. 
		Визнано бездіяльність виконавчого комітету Львівської міської ради в частинні організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 25 серпня 2004 року, протиправною.
		Зобов`язано Львівську міську раду дати дозвіл замовнику - Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на розробку проекту землеустрою.
		Задовольняючи апеляційну скаргу Львівської міської ради суд апеляційної інстанції виходив із того, що проекти землеустрою стосовно організації і встановлення меж території історико-культурного призначення розробляються за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки органи місцевого самоврядування не є розпорядниками коштів Державного бюджету, відтак замовляти проекти землеустрою за рахунок цих коштів Львівська міська рада позбавлена правової можливості. Водночас, оплата вартості таких робіт може бути проведена за рахунок зацікавлених осіб. Тому, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачів суд апеляційної інстанції зобов`язав Львівську міську раду надати дозвіл Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на розробку проекту землеустрою.
		Постановою Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №462/3403/16 касаційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 462/3403/16-а залишено без змін.
		З метою виконання вказаних судових рішень представник позивачів 29.01.2018 повторно звернувся до Львівської міської ради з заявою №29-18 (т.3 а.с.7). У цьому зверненні просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою меж території історико-культурного призначення  Старого єврейського кладовища у м.Львові, відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 по справі №876/7361/17.
		Львівська міська рада зверталась до Львівського апеляційного адміністративного суду з заявою про роз`яснення постанови від 05.12.2017. Ухвалою суду від 20.03.2018 відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення.
		Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.06.2019 у справі №462/3403/16 частково задоволено заяву Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу про визнання бездіяльності відповідача протиправною. Визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі № 462/3403/16-а.
		Розглянувши заяви позивачів Львівська міська рада ухвалою № 5034 від 25.04.2019 відмовила Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,7000 га, обмеженої вул. Я.Раппапорта, вул. Базарною, вул. Броварною, вул. Клепарівською, для утримання та збереження місць давніх поховань - Старого єврейського кладовища, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки плану зонування території Шевченківського району м. Львова та відсутністю затвердженого у встановленому порядку історико-архітектурного опорного плану м. Львова.
		В ухвалі відповідач вказав, що така прийнята відповідно до ст. 144 Конституції України, пп. 34 п.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 122 Земельного кодексу України.
		Вважаючи оскаржувану ухвалу Львівської міської ради від 25.04.2019 №5034 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивачі звернулися до суду із вказаним позовом.
		При вирішенні спору суд керувався таким. 
		Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до п.п.34 п.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.
		Згідно з ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.
		Вказаною нормою Земельного кодексу України закріплені повноваження органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності та щодо організації землеустрою.
		Так, повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 92, 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тоді як питання організації землеустрою регулюються Законом України «Про землеустрій».
		Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного кодексу України (далі  ЗК України), особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. 
		У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Відповідно до абз.1 ч.3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Отже, норми ст.123 ЗК України врегульовують лише питання надання земельних ділянок фізичним та юридичним особам у користування. 
		Водночас, правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, регулюються Законом України «Про землеустрій».
		Відповідно до ст.2 цього закону, землеустрій забезпечує, зокрема, встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
		Згідно з ст.19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:
		а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності;
		б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;
		в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;
		г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;
		ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
		Відповідно до ст.26 Закону України «Про землеустрій» (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
		Зі змісту ст.47 цього Закону випливає, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій, зокрема історико-культурного призначення, розробляються з метою:
		а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;
		б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;
		в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;
		г) проведення науково-дослідних робіт;
		ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;
		д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
		Такі проекти землеустрою визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
		Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
		Аналіз наведених норм Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій» свідчить про різні підстави, порядок, правове регулювання та мету розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою отримання її у користування та розроблення проектів землеустрою щодо організації та встановлення меж територій історико-культурного призначення.
		Відмінність правового регулювання процедури надання дозволу на розроблення проектів землеустрою з метою отримання земельних ділянок комунальної власності у користування та проектів землеустрою щодо встановлення меж територій історико-культурного призначення полягає в тому, що в першому випадку такий дозвіл надається органом місцевого самоврядування на вільні земельні ділянки з метою надання їх зацікавленим особам в користування, а в другому випадку такі проекти землеустрою розробляються з метою встановлення меж територій історико-культурного призначення, визначення переліку власників та користувачів земельних ділянок в межах таких територій та забезпечення їх належної охорони та обслуговування.
		У зв`язку з цим суд зазначає, що неведені в ст.123 Земельного кодексу України підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не розповсюджуються на випадки розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж території історико-культурного призначення.
		Суд встановив, що позивачі у 2016 та у 2019 роках двічі звертались до відповідача з заявами щодо розроблення проекту землеустрою меж території історико-культурного призначення  Старого єврейського кладовища у м.Львові. При цьому, в заявах позивачі не повідомляли про намір отримати цю земельну ділянку у власність чи у користування. В зверненні від 23.03.2016 просили замовити проект землеустрою для встановлення меж території старого єврейського кладовища (між вул. Рапопорта, Базарною та Клепарівською) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1094 від 25.08.2004 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення».
		Тобто, звернення позивачів скеровувались до Львівської міської ради не у порядку ст.123 ЗК України, а відповідно до Закону України «Про землеустрій», Розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20.07.1998 «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» та діючої на цей час Постанови Кабінету Міністрів України №1094 від 25.08.2004 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення».
		Водночас, Львівська міська рада оскаржуваною ухвалою розглянула звернення позивачів та відмовила у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, визначених у ст.123 ЗК України. 
		Суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою отримання її у користування, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Проте, відповідач в оскаржуваній ухвалі не врахував наведені у зверненні позивачів мету розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж території історико-культурного призначення  Старого єврейського кладовища, та не обґрунтував таке своє рішення з посилання на норми Закону України «Про землеустрій» чи інших нормативно-правових актів, що регулюють питання організації землеустрою територій історико-культурного призначення.
		Решта доводів позивача, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). В той же час, оцінивши повідомлені позивачем обставина та долучені до матеріалів справи докази у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем процедури, встановленої Порядком №1567, що є достатнім для визнання спірних постанов протиправними, з огляду на наступне.
		Щодо інших доводів, які викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, то, з огляду на вищевказані мотиви, якими суд керується вирішуючи цю справу, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
		Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією а законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд приходить висновку, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради №5034 від 25.04.2019 «Про відмову Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, обмеженої вул. Я. Раппапорта, вул. Базарною, вул. Броварною, вул. Клепарівською», є такою, що не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. А тому її слід визнати протиправною та скасувати.
		Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю. 
		Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір
		Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		в и р і ш и в:
		 
		позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №5034 від 25.04.2019 «Про відмову Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, обмеженої вул. Я. Раппапорта, вул. Базарною, вул. Броварною, вул. Клепарівською».
		Стягнути з Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу (місцезнаходження: 2200 Pennsylvania Avenue, NW East Tower, 4th Floor Washington, DC 20037) судовий збір в сумі 2270 грн.
		Стягнути з Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (місцезнаходження: 79054, м.Львів, вул.О.Кульчицької, б.1, кв.94, код ЄДРПОУ 21720365) судовий збір в сумі 2270 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне рішення суду складене та підписане 06.02.2023.
		 
		СуддяР.І. Кузан

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...