Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/1072/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2023. Зареєстровано: 08.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2023.
Дата набрання законної сили: 06.02.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 909/1072/22
		 
		УХВАЛА
		про відкриття провадження у справі
		 
		06.02.2023  м. Івано-Франківськ
		Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е., 
		розглянувши матеріали позовної заяви (вх.№16401/22 від 26.12.2022)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"
		(вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77306)
		до Російської Федерації
		про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неотриманого прибутку)
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі  ТОВ "Карпатнафтохім", позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Російської Федерації (далі - відповідач) про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неотриманого прибутку) у розмірі:
		- 487 336 879,00 грн;
		- 84 329 263,00 доларів США;
		- 96 285 308,00 євро.
		Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, в т.ч. обстрілів території України та блокади морських портів, позивачу завдано збитки у вигляді упущеної вигоди (неотриманого прибутку), які виникли у зв`язку з втратою позивачем можливості отримувати сировину для безперервного виробництва, що унеможливило провадження позивачем основної господарської діяльності та виконання укладених контрактів.
		Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилається, зокрема на ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. 1, 2 Статуту ООН, ст. 16, 22, 321, 386, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, преамбулу Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", ст. 76, 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
		Також, позивачем до позовної заяви додано клопотання (вх.№17774/22 від 26.12.2022) про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
		Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.01.2023 позовну заяву ТОВ "Карпатнафтохім" (вх.№16401/22 від 26.12.2022) залишено без руху.
		На виконання вимог вищезазначеної ухвали представником позивача подано до Господарського суду Івано-Франківської області:
		-заяву (електронною поштою - вх.№911/23 від 17.01.2023, підписана КЕП; звичайною поштою - вх.№1070/23 від 20.01.2023) про відкриття провадження у справі, в якій позивач також просив відстрочити сплату судового збору до винесення рішення у справі;
		-заяву (електронною поштою - вх.№1534/23 від 30.01.2023, підписана КЕП; звичайною поштою - вх.№1953/22 від 06.02.2023) щодо виконання вимог ухвали від 04.01.2023 та відкриття провадження у справі.
		Розглянувши вказані вище заяви, перевіривши подані матеріали, судом встановлено таке.
		 
		І. Щодо відстрочення сплати судового збору
		Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 Закону України "Про судовий збір", норми якої є спеціальними.
		Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (в чинній редакції) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
		1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
		2) позивачами є:
		а) військовослужбовці;
		б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
		в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
		г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
		ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
		3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
		Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
		Так, з аналізу ст. 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
		При цьому, умови, визначені ст. 8 Закону України "Про судовий збір", диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.
		Умови, визначені у п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, які перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
		Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, а саме, лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
		Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
		Встановлений у ст. 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення судового збору є вичерпним.
		Відповідна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
		Враховуючи те, що предметом позову у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, судом не може враховуватися майновий стан позивача та надаватися відстрочення сплати судового збору.
		Виходячи з наведеного, обставини, на які посилається позивач, а саме зупинення видаткових фінансових операцій на рахунках позивача на підставі рішень Державної служби фінансового моніторингу України, що обумовлює неможливість сплати судового збору, не можуть бути прийняті судом.
		При цьому, суд відмічає, що після введення воєнного стану в Україні до Закону України "Про судовий збір" неодноразово вносилися зміни, однак зміни до ст. 8 цього закону щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати внесені не були.
		На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що правові підстави для відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі відсутні.
		 
		ІІ. Щодо усунення позивачем недоліків позовної заяви
		Як вбачається з поданих матеріалів, з метою усунення недоліків позовної заяви представником позивача подано суду докази сплати судового збору за подання позовної заяви на суму 868 350,00 грн (платіжне доручення №2917 від 27.01.2023), а також уточнено перелік документів, які додаються до позовної заяви. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього кодексу.
		Враховуючи, що позивач усунув недоліки, допущені при поданні позовної заяви, її необхідно прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.
		 
		ІІІ. Щодо форми господарського судочинства
		Згідно з п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. 
		Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		За приписами ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього кодексу малозначними справами є:
		1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто до 248 100,00 грн для 2022 року);
		2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто перевищує 1 240 500,00 грн для 2022 року).
		У даній справі ціна позову становить 487 336 879,00 грн, 84 329 263,00 доларів США та 96 285 308,00 євро, тобто значно більше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		У зв`язку з відсутністю правових підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи має проводитись за правилами загального позовного провадження.
		 
		ІV. Щодо судового імунітету
		За приписами ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		Відповідно до положень ст. 5 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004, прийнятої резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї від 02.12.2004, (далі  Конвенція ООН) держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.
		Згідно зі ст. 7 Конвенції ООН держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.
		Водночас у силу ст. 12 "Шкода особі та шкода власності" Конвенції ООН держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, які стосуються грошового відшкодування у випадку смерті або завдання шкоди здоров`ю або завдання збитків майну або його втраті внаслідок дії чи бездіяльності, яке імовірно може бути присвоєно державі, якщо така дія чи бездіяльність мала місце повністю або частково на території держави суду та якщо автор дії чи бездіяльності перебував на території держави суду в момент цієї дії чи бездіяльності (https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/state_immunities.shtml).
		Отже, норми ст. 12 Конвенції ООН відображає підставу для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий "деліктний виняток" ("tort exсeption").
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.03.2013 у справі "Олєйніков проти Росії" вказав, що положення Конвенції ООН застосовуються "відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її", і суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Враховуючи наведене, норми ст. 12 Конвенції ООН підлягає застосуванню відповідно до звичаєвого міжнародного права як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права. 
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням Російською Федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави, а з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією.
		При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17 підтриманий висновок Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у вищезазначеній постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 про те, що, розглядаючи справу про завдання шкоди, де відповідачем визначено Російську Федерацію, суд України має право ігнорувати імунітет Російської Федерації.
		У постановах від 18.05.2022 у справі №428/11673/19 та справі №760/17232/20-ц Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду розширив правові висновки, згідно з якими, зокрема:
		- підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;
		- судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН. Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом;
		- судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
		У силу ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Таким чином, звертаючись із позовом до Російської Федерації, позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
		На підставі наведеного суд приходить до висновку про застосування у даній справі "деліктного винятку", відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина або юридичної особи України, навіть з іноземною країною, зокрема й з Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
		 
		V. Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи
		Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання даної ухвали на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі буде здійснено шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідного оголошення-повідомлення.
		 
		Керуючись ст. 12, 122, 162, 164 - 167, 172, 174, 176, 232 - 236, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
		2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		3. Підготовче засідання призначити на 07.03.2023 об 11:00. 
		Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань №5.
		4. У задоволенні заяви ТОВ "Карпатнафтохім" (вх.№911/23 від 17.01.2023) про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення - відмовити.
		5. Призначити клопотання ТОВ "Карпатнафтохім" (вх.№17774/22 від 26.12.2022) про розгляд справи у закритому судовому засіданні до розгляду в підготовчому засіданні.
		6. Відповідачу:
		- відповідно до ст. 165 ГПК України, протягом 15 (п`ятнадцяти днів) з дня повідомлення про відкриття провадження у справі: надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів; докази такого надсилання надати суду до початку судового засідання;
		- відповідно до ст. 167 ГПК України, протягом 5 (п`яти днів) з дня отримання відповіді на відзив: надіслати (надати) суду заперечення; одночасно надіслати позивачу копію заперечень; докази такого надсилання надати суду.
		Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		7. Позивачу:
		- відповідно до ст. 166 ГПК України, протягом 5 (п`яти днів) з дня отримання відзиву на позовну заяву: надіслати (надати) суду відповідь на відзив; одночасно надіслати відповідачу копію відповіді на відзив; докази такого надсилання надати суду;
		- надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви.
		8. Звернути увагу сторін на таке: відповіднодо ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Докази подаються у порядку і строки, які чітко визначені, зокрема, ст. 80 ГПК України. Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Заяви та клопотання, які подаються до суду, повинні відповідати вимогам ст. 169, 170 ГПК України.
		Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ст. 196 ГПК України).
		9. Учасники справи мають права та обов`язки, визначені ст. 42, 46 ГПК України. Учасникам справи при направленні у судове засідання повноважних представників необхідно враховувати, що останні зобов`язані мати при собі, відповідно до ст. 60 ГПК України, документи, що підтверджують їх повноваження, та документи, які посвідчують особу.
		 
		Учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (тобто дистанційно (з дому, офісу, іншого власного приміщення), не прибуваючи до суду) за допомогою власних технічних засобів (комп`ютеру, телефону, що має камеру, тощо), через підсистему (модуль) відеоконференцзв`язку (ВКЗ) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), за допомогою свого Єлектронного кабінету ЄСІТС - https://cabinet.court.gov.ua/.
		Учасники справи можуть подавати до суду та отримувати від суду процесуальні документи в електронному вигляді. Для цього необхідно зареєструватись в підсистемах (модулях) Електронний суд, Електронний кабінет ЄСІТС; зареєструвати офіційну електронну адресу за посиланням http://cabinet.court.gov.ua/; та подати через Електронний кабінет ЄСІТС повідомлення про надання доступу до відповідної справи.
		Учасники справи перед відправкою процесуальних документів до суду можуть їх надсилати іншим учасникам справи до їх Електронних кабінетів ЄСІТС з отриманням підтвердження (квитанції) про доставку таких документів.
		Також процесуальні документи у справі можуть бути надіслані на поштову адресу суду: вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018 та/або на офіційну електронну адресу суду: inbox@if.arbitr.gov.ua із обов`язковим застосуванням кваліфікованого електронного підпису (засоби зв`язку: тел. +380342783541, +380342783542).
		 
		Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі Судова влада України, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі: http://court.gov.ua/fair/sud5010/
		 
		Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/
		 
		Веб-адреса Господарського суду Івано-Франківської області: http://if.arbitr.gov.ua/sud5010/
		 
		 
		 
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
		 
		Суддя Т.Е. Валєєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...