Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-39/2001 : Окремі процесуальні питання; Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Надіслано судом: 08.02.2023. Зареєстровано: 09.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2023.
Дата набрання законної сили: 22.02.2023
Номер судового провадження: 1-о/712/3/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №1-39/2001
		Провадження №1-О/712/3/23
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 лютого 2023 року м. Черкаси
		 
		Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		засудженого  ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001 за виключними обставинами,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні Соснівського районного суду м.Черкаси перебуває заява засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001 за виключними обставинами. В заяві та письмових поясненнях від 29.12.2021 ОСОБА_7 просить переглянути за виключними обставинами вирок Апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001, по кримінальній справі №1-39/2001, в частині обрання ОСОБА_7 кримінального покарання «довічне позбавлення волі», що становить юридичний факт порушення судом домінуючого державного підходу, відповідно до якого людська гідність, як конституційне право є абсолютною, її не може бути обмежено та порушено за жодних умов. Крім того, ОСОБА_7 просить: скасувати вирок Апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001 по кримінальній справі №1-39/2001, в частині призначеного покарання ОСОБА_7 у виді довічного позбавлення волі; винести новий вирок ОСОБА_7 за ч.3 ст.142, п.п. «а», «е», «з», «і» ст.93, ч.1 ст.42 КК України (1960 року), з урахуванням норм ст.23 КК України (1960 року), ст.63 КК України (2001 року), та призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк в рамках санкції ст.93 КК України (1960 року), та враховуючи загальний строк відбутого покарання (станом на 22.08.2022) 22 роки 8 місяців, а з перерахунком строку попереднього ув`язнення 25 років і 1 місяць - звільнити в залі суду з-під варти. 
		Заява обґрунтована прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 16.09.2021 №6-р(ІІ)/2021 (справа №3-349/2018 (4800/18, 1328/19, 3621/19, 6/20), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) ч.1 ст.81 та ч.1 ст.82КК України в тому, що вказані положення КК України неможливо застосувати до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав вказану заяву про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001 за виключними обставинами, та просив її задовольнити. 
		Захисник ОСОБА_6 підтримав заяву засудженого ОСОБА_7 , вказав на її обґрунтованість та просив її задовольнити. Захисник вказав, що вирок Апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001, яким ОСОБА_7 засуджено до довічного позбавлення волі, порушує ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та легітимізує катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання.
		Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_7 , та зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 16.09.2021 №6-р(ІІ)/2021 не визнано неконституційними положення КК України, які були застосовані судом при вирішенні справи, та ухваленні вироку від 25.12.2001 відносно ОСОБА_7 . Прокурор також вказав, що покарання у виді довічного позбавлення волі не порушує ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Під час розгляду заяви в суді Верховною Радою України внесено зміни до ст.ст.81, 82 КК України щодо можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням, та умовно-дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Відтак, прокурор вважає, що відсутні виключні обставини для перегляду вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001.
		Засуджені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви за виключними обставинами, до суду не з`явилися, про причини неявки не повідомили. 
		Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали заяви про перегляд вироку за виключними обставинами, колегія суддів вважає необхідним зазначати наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
		Процедура перегляду судових рішень за виключними обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у частині 3 статті 459КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на виключні, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути. Згідно процедури перегляду судових рішень за виключними обставинами підставою його здійснення є одна із визначених у ч.3 ст.459 КПК України обставин, що на час подання відповідної заяви підтверджена належними засобами доказування.
		Згідно з п.1 ч.3 ст.459 КПК України виключними обставинами визнається: встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
		Тобто, для існування вказаної виключної обставини мають бути наявними дві складові: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення і 2) цей закон, інший правовий акт чи їх окремі положення застосовано судом при вирішенні справи.
		Вироком Апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001 у справі №1-39/2001, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати Верховного Суду України з кримінальних справ від 16.07.2002, засуджено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст.142 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією майна, яке є його власністю; за пунктами «а», «е», «з», «і» ст.93 КК України (1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст.194 КК України до 7 років позбавлення волі, за ст. 304 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.42 КК України (1960 року) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ст.43 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинання максимального покарання, призначеного ОСОБА_7 за вказаним вироком, невідбутого ним покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.08.1998 у виді чотирьох років позбавлення волі, остаточно визначено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_7 як на підставу для здійснення кримінального провадження за виключними обставинами зазначає про виключну обставину, передбачену п.1 ч.3 ст.459 КПК України, рішення Конституційного суду України від 16.09.2021 №6-р(ІІ)/2021 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 81 Кримінального кодексу України (справа про перегляд вироку особі, караній на довічне позбавлення волі).
		Судом встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 16.09.2021 №6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 КК України, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
		Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
		Рішення КонституційногоСуду Українивід 16.09.2021вирішувалося питанняконституційності нормКримінального закону,які регулюютьпитання відбуванняпризначеного покарання, а не питання призначення покарання при ухваленні вироку.
		Згідно з положеннями розділу VIII КПК України зазначені питання вирішуються під час виконання вироку в порядку ст.539 КПК України місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
		Вказана правова позиція викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду у справі №1-1/2004 від 20.10.2021, від 26.10.2021 у справі №1-1/2006, від 01.11.2021 №13-225зво21, від 09.11.2021 №13-226зво21, ін.
		Довічне позбавлення волі, як один із видів покарання відповідно до п.12 ч.1 ст.51 КК України, передбачено ст.64 КК України. Між тим, Рішенням Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2021 норма кримінального закону, що передбачає такий вид покарання як довічне позбавлення волі, неконституційною не визнавалася.
		Конституційний Суд України не визнав неконституційними жодних положень норм КК України, які було застосовано Апеляційним судом Черкаської області 25.12.2001 при вирішенні справи щодо ОСОБА_7 по суті обвинувачення.
		Тому питання, які засуджений ставить перед судом, зокрема, про скасування вироку апеляційного суду в частині призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі та його пом`якшення, не може бути предметом розгляду суду в порядку перегляду вироку за виключними обставинами в порядку глави 34 КПК України.
		При цьому, суд зазначає, що 18.10.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України №2690-IX «Про внесеннязмін доКодексу Українипро адміністративніправопорушення,Кримінального кодексуУкраїни таКримінального процесуальногокодексу Українищодо виконаннярішень Європейськогосуду зправ людини»,яким внесено зміни, зокрема, до ст.ст.81, 82 КК України. Вказаний Закон набрав чинності 06.11.2022.
		Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.82 КК України (в редакції, що діє з 06.11.2022) невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.
		За змістом п.3 ч.3 ст.81 КК України (в редакції, що діє з 06.11.2022) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
		Таким чином, на даний час на законодавчому рівні передбачено право засуджених, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням та на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
		З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001 за виключними обставинами, так як ОСОБА_7 не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність виключних обставин. 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 376, 459, 462, 466, 467 КПК України, суд- 
		 
		УХВАЛИВ:
		Заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2001 за виключними обставинами  залишити без задоволення.
		Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...