Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/40233/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2023. Зареєстровано: 09.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2023.
Дата набрання законної сили: 13.03.2023
Номер судового провадження: 2/752/1090/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                            Справа № 757/40233/20-ц 
		                                                       Провадження № 2/752/1090/23 
		 
		            РІШЕННЯ 
		Іменем України
		                                                                    
		 
		      31.01.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва 
		в складі головуючого судді Чередніченко Н.П. 
		з участю секретаря Литвиненко Ю.С. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та захист персональних даних, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Богомазова П.С. звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс», в якому просив визнати дії відповідачів вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують права позивача, як споживача; визнати недійсним договір № 10000776757 від 23.07.2019 року, укладений між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс»; визнати недійсним договір № 0661724746/1 від 22.07.2019 року, укладений між позивачем та ТОВ «Інфінанс»; зобов`язати відповідачів видалити всі персональні дані позивача із електронних баз, серверів, та ін., припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розповсюдження, передачу, знеособлення, тощо, в зв`язку з відсутністю моєї згоди на такі дії.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою для звернення до суду із даним позовом є те, що із позивача вимагають повернення грошей за послуги, яких він не отримував, не давав згоду на їх надання та не укладав договорів із відповідачами. Так, позивач вказує, що у липні 2019 року він знайшов вакансію та зв`язався із потенційним роботодавцем. Однак, шляхом обману для начебто реєстрації трудових відносин, зазначена особа заволоділа персональними даними позивача. Через деякий час, перевіривши свою кредитну історію через сайт Українського бюро кредитних історій, позивач виявив, що невідома йому особа, скориставшись його персональними даними, створила облікові записи на сервісах фінансових організацій і оформила два кредитні договори: № 0661724746/1 від 22.07.2019 року із ТОВ «Інфінанс» на суму 1400,00 грн., та № 10000776757 від 23.07.2019 року із ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» на суму 2000,00 грн. Позивач вказує, що ані 22.07.2019 р., ані 23.07.2019 р. він не подавав заявок на онлайн кредити, не мав волевиявлення на оформлення кредитних договорів та не отримував коштів від відповідачів. Жодних повідомлень щодо оформлених кредитних документів на телефон позивача та на його електронну пошту не надходило. Звернувшись та повідомивши відповідачів про незаконні дії інших осіб щодо укладення спірних договорів, відповідач ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» повідомив позивача про відсутність підстав для визнання недійсним договору, а відповідач ТОВ «Інфінас» відповіді на звернення позивача не надав взагалі. Посилаючись на викладене, а також з огляду на відсутність волевиявлення позивача на укладення спірних договорів та не отримання від відповідачів коштів за цими договорами, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав та просить визнати дії відповідачів такими, що вчинені із застосуванням нечесної підприємницької практики, визнати недійсними спірні договори, а також зобов`язати відповідачів видалити всі персональні дані позивача із електронних баз, серверів, та ін., припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розповсюдження, передачу, знеособлення, тощо, в зв`язку з відсутністю належної згоди позивача на такі дії.
		Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2020 року, було роз`єднано позовні вимоги у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних. Виділено в самостійне провадження вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», а саме: вимогу про визнання дій ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують мої права позивача як споживача; вимогу про визнання недійсним договору №10000776757 від 23.07.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс»; вимогу про зобов`язання ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» видалити персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз, серверів та ін., припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розповсюдження, передачу, знеособлення тощо у зв`язку з відсутністю згоди позивача на такі дії.
		Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2020 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Інфінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних, - було передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
		26.03.2021 року справа надійшла до канцелярії Голосіївського районного суду м. Києва.
		Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. від 05.04.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.08.2021 року, були витребувані у відповідача ТОВ «Інфінанс» докази.
		В зв`язку із відрядженням судді Слободянюк А.В. до Дніпровського районного суду м. Києва, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 147 від 17.02.2022 року, справу було повторно автоматично розподілено та визначено головуючого суддю Чередніченко Н.П.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2022 року, було витребувано повторно від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» належним чином завірену копію договору № 0661724746/1 від 22.07.2019 року, укладеного від імені ОСОБА_1 із ТОВ «Інфінанс» із всіма додатками; належним чином засвідчену копію електронної анкети та всіх особистих даних, які вносились до реєстраційних форм від імені ОСОБА_1 ; інформацію про зареєстровану в обліковому записі (особистому кабінеті) платіжну картку, на яку було перераховано грошові кошти за кредитним договором № 0661724746/1 від 22.07.2019 року, укладеного від імені ОСОБА_1 із ТОВ «Інфінанс»; інформацію про номер телефону, електронну пошту, ІР-адресу, пристрій, браузер, операційну систему, які використовувались для реєстрації, входу та інших дій від імені ОСОБА_1 в ІТС ТОВ «Інфінанс»; інформацію, отриману в ході комунікації із ТОВ «Інфінанс» (копії отриманих листів, електронне листування, записи телефонних розмов). Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» - в строк до 05.08.2022 року надати зазначені докази до Голосіївського районного суду м. Києва. Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін було відкладено.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.08.2022 року, було вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
		Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив визнати дії відповідача вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують права позивача, як споживача; визнати недійсним договір № 0661724746/1 від 22.07.2019 року, укладений між позивачем та ТОВ «Інфінанс»; зобов`язати відповідача видалити всі персональні дані позивача із електронних баз, серверів, та ін., припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розповсюдження, передачу, знеособлення, тощо, в зв`язку з відсутністю моєї згоди на такі дії. Одночасно вказав, що зазначений кредитний договір, позивачем не підписувався, жодних коштів за ним позивач не отримував, та товариством не було надано докази про його належне укладення.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов до суду не надходив, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
		Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
		Статтями 15, 16 ЦК України, та ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
		Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
		Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Судом встановлено, що на сайті Українського бюро кредитних історій наявна інформація про чинність кредитного договору № 0661724746/1 від 22.07.2019 року на суму 1400,00 грн., укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, вказуючи на те, що кредитний договір № 0661724746/1 від 22.07.2019 року із відповідачем ТОВ «Інфінанс» він не укладав та жодних коштів за вказаним договором від товариства він не отримував.
		Звернувшись до відповідача ТОВ «Інфінанс» в липні 2020 року із листом про надання зазначеного договору та доказів на підтвердження його укладення, та отримання коштів за кредитом, зазначене товариство відповіді позивачу не надало.
		В ході розгляду справи ухвалами суду було витребувано від ТОВ «Інфінанс» належним чином завірену копію договору № 0661724746/1 від 22.07.2019 року, укладеного від імені ОСОБА_1 із ТОВ «Інфінанс» із всіма додатками; належним чином засвідчену копію електронної анкети та всіх особистих даних, які вносились до реєстраційних форм від імені ОСОБА_1 ; інформацію про зареєстровану в обліковому записі (особистому кабінеті) платіжну картку, на яку було перераховано грошові кошти за кредитним договором № 0661724746/1 від 22.07.2019 року, укладеного від імені ОСОБА_1 із ТОВ «Інфінанс»; інформацію про номер телефону, електронну пошту, ІР-адресу, пристрій, браузер, операційну систему, які використовувались для реєстрації, входу та інших дій від імені ОСОБА_1 в ІТС ТОВ «Інфінанс»; інформацію, отриману в ході комунікації із ТОВ «Інфінанс» (копії отриманих листів, електронне листування, записи телефонних розмов). Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» - надати зазначені докази до суду.
		Однак, у визначені судом строки відповідачем докази на виконання ухвал суду подані не були, а також стороною відповідача не було надано суду жодного доказу на спростування вимог позивача та не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт укладення між сторонами договору, та отримання позивачем кредитних коштів.
		Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша-третя та п`ята статті 203 ЦК України).
		Однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості, яка знайшла своє вираження у статтях 3, 6, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України.
		Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).
		Відтак істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк повернення і розмір процентів.
		На кредитні правовідносини за договором про надання споживчого кредиту також поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
		Частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначені обставини, про які перед укладенням кредитного договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі.
		Згідно пункту 2.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов`язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.
		У відповідності до пункту 2.5. вказаних Правил банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.
		В даному випадку стороною відповідача не спростовано доводи позивача про те, що між сторонами не були узгоджені всі істотні умови кредитного договору, та те, що позивач був ознайомлений із його предметом, умовами та у встановленому законом порядку підписав його.
		Позивач в ході розгляду справи наполягав на тому, що договір не підписував, та фактично кошти за вказаним договором не отримував, та стороною відповідача зазначені твердження належними доказами не спростовані, як і не доведено наявність у позивача перед товариством обов`язку за цим договором.
		Крім того, в ході розгляду справи стороною відповідача також не було доведено те, що саме позивачем було застосовано будь-яким способом ідентифікатор електронного підпису, відсутні докази отримання саме позивачем одноразового ідентифікатора, відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача, відсутні доказів отримання саме позивачем коштів згідно оспорюваного кредитного договору.
		У відповідності ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним під позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики буде укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
		За змістом статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
		З огляду на вказані положення закону договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. 
		Слід зазначити, що сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошових коштів не породжує обов`язку позичальника повернути грошові кошти.
		З метою перевірки обставин, викладених позивачем, судом було витребувано від товариства належним чином засвідчені копії, в т.ч. копію договору № 0661724746/1 від 22.07.2019 року, укладеного від імені ОСОБА_1 із ТОВ «Інфінанс» із всіма додатками; належним чином засвідчену копію електронної анкети та всіх особистих даних, які вносились до реєстраційних форм від імені ОСОБА_1 ; інформацію про зареєстровану в обліковому записі (особистому кабінеті) платіжну картку, на яку було перераховано грошові кошти за кредитним договором № 0661724746/1 від 22.07.2019 року, укладеного від імені ОСОБА_1 із ТОВ «Інфінанс».
		Однак, ухвали суду про витребування доказів відповідачем були залишені без належного реагування, та витребувані судом докази надані не були.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Враховуючи викладене, а також в зв`язку з тим, що стороною відповідача не було надано доказів на спростування обґрунтувань позовних вимог, та підтвердження належного укладення між сторонами спірного договору, отримання позивачем від товариства коштів за цим договором, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		В частині позовних вимог про визнання дій відповідача вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують права позивача, як споживача, слід зазначити наступне.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За змістом статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика - це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо придбання продукції. Наведене свідчить, що правовідносини, які виникли між сторонами, не стосуються стадії придбання чи реалізації продукції, а, отже, не впливають на економічну поведінку позивачів як споживачів продукції.
		Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб`єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.
		Позивач в обґрунтування зазначеної позовної вимоги зазначає, що відповідачем порушені його права у вигляді втручання в його життя через оформлений на його ім`я кредитного договору.
		Разом з тим, позивач зазначає, що кредитний договір був укладений в результаті незаконних дій невідомих осіб, які заволоділи його персональними даними.
		Будь-яких доказів на підтвердження вчинення відповідачем незаконних дій з метою укладення правочину позивачем суду не надано, як і не зазначено про це в позові.
		Крім того, доказів того, що протягом тривалого часу позивач піддавався різним незаконним діям зі сторони відповідача, позивачем суду надано також не було.
		Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що обґрунтування позовних вимог в частині визнання дій відповідача вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують його права, як споживача, належними доказами не доведено, судом не встановлено в ході розгляду справи ознаки нечесної підприємницької практики відповідача, а відтак в задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити.
		В частині позовних вимог про зобов`язання відповідача видалити всі персональні дані позивача із електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розповсюдження, передачу, знеособлення, тощо, в зв`язку з відсутністю згоди позивача на такі дії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
		Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних»).
		Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
		Пунктами 3, 5 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено два випадки, за яких персональні дані можуть оброблятись навіть без згоди суб`єкта персональних даних: укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних; необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом.
		Пунктом 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що персональні дані можуть бути видалені або знищені у разі припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником бази, якщо інше не передбачено законом.
		У ч. 3 ст. 15 Закону України «Про захист персональних даних» зазначено, що персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.
		В ході розгляду справи стороною відповідача не було підтверджено дійсність укладеного між сторонами договору, а тому відповідач не має права здійснювати використання персональних даних позивача, який, в свою чергу, відповідної згоди на обробку його персональних даних в електронному форматі відповідачу не надавав.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача видалити всі персональні дані позивача з електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
		Підсумовуючи викладене, суд вважає, що пред`явлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		В порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру, які підлягають задоволенню, в загальній сумі 1816,00 грн.
		Поруч із цим, у стягненні із відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу слід відмовити, оскільки, стороною позивача не надано достатніх доказів на підтвердження отримання позивачем правової допомоги від адвоката (акт прийому-передачі виконаних робіт, їх вартість).
		Керуючись ст. ст. 202, 203, 270, 215, 638, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 5, 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про захист персональних даних», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 263, 265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та захист персональних даних, - задовольнити частково.
		Визнати недійсним кредитний договір № 0661724746/1 від 22.07.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс».
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» видалити всі персональні дані ОСОБА_1 із електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розповсюдження, передачу, знеособлення.
		В іншій частині позовних вимог, відмовити.
		Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» на користь держави судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.
		У стягненні витрат на правову допомогу, відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повні ім`я та найменування сторін:
		Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс», ЄДРПОУ 39083990, адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 41.
		 
		Головуючий                                                Н.П. Чередніченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...