Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/578/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 08.02.2023. Зареєстровано: 09.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2023.
Дата набрання законної сили: 11.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/643/69/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022221750000254

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 1-кп/643/69/23 
		Справа № 643/578/23
		 
		ВИРОК 
		іменем України
		 
		08 лютого 2023 року             м. Харків
		Московський районний суд м.Харкова у складі:
		головуючого  судді                     ОСОБА_1 
		за участю секретаря судових засідань         ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Берегівським районним судом Закарпатської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022221750000254 від 09.08.2022 року, за обвинуваченням
		    ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Есхар, Чугуївського району, Харківської області, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на теперішній час на посаді кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, у військовому званні «старший солдат» зареєстрований та фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_1 ,в силуст.89 ККУкраїни не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 3 ст.413 КК України,
		та Угоду про визнання винуватості від 20.01.2023 року, укладену між прокуроромХарківської спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіоб`єднаних сил  ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участюзахисника ОСОБА_5  
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		встановив:
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		ОСОБА_3 вчинив самовільне залишення місця служби без поважних причин вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби), за наступних обставин.
		Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді діловода групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил, в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 25.07.2022 діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, документального оформлення відпустки чи відрядження та без поважних причин самовільно залишив місце несення військової служби, а саме розташування групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, що тимчасово дислокувалась у АДРЕСА_2 (відомості про точне місце розташування не підлягає розголошенню відповідно до вимог режиму секретності) та до 30.07.2022, в умовах воєнного стану, незаконно, постійно перебував поза межами місця несення військової служби, а саме розташування групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, проводивши час на власний розсуд не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.
		Відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_3 , передбачена ч.5 ст. 407 КК України.
		Крім того,  ОСОБА_3 вчинив втрату ввіреної для службового користування зброї, внаслідок порушення правил її зберігання в умовах воєнного стану, за наступних обставин
		Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України на посаді діловода групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, в порушення порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, розділу І, Х п.п. 2,3 «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», затвердженої наказом №359 Міністра Оборони України від 29 червня 2005 року, 25.07.2022 через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків під час несення служби у військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України, що тимчасово дислокувалась у АДРЕСА_2 (відомості про точне місце розташування не підлягає розголошенню відповідно до вимог режиму секретності), та виконанні службового (бойового) завдання, виконуючи свої обов`язки, діючи із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг це передбачити,не забезпечивзбереження ввіреногойому дляслужбового використанняАК-74№ НОМЕР_3 , вартістю 4579грн.61коп., залишивши його без нагляду при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, що призвело до його втрати, внаслідок порушення правил його зберігання.
		Відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_3 , передбачена ч. 3 ст. 413 КК України.
		Крім того, ОСОБА_3 вчинив самовільне залишення місця служби без поважних причин вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби), за наступних обставин.
		Старший солдат ОСОБА_3 ,будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 17.10.2022 діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, документального оформлення відпустки чи відрядження та без поважних причин самовільно залишив місце несення військової служби, а саме розташування військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, що тимчасово дислокується за адресою: АДРЕСА_3 та до 16.01.2023, в умовах воєнного стану, незаконно, постійно перебував поза межами місця служби, а саме військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, проводивши час на власний розсуд не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.
		Відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_3 , передбачена ч.5 ст. 407 КК України.
		Відомості про укладену угоду 
		20 січня 2023 року між прокурором Харківської спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіоб`єднаних сил  ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участюзахисника ОСОБА_5  укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.407, ч.3 ст.413 КК України.
		Угода містить формулювання та обсяг обвинувачення, а також правову кваліфікацію дій ОСОБА_3  із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка відповідає тим, що зазначені в обвинувальному акті та істотні для відповідного кримінального провадження обставини.
		Сторони визначили кваліфікацію дій ОСОБА_3  за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишеннямісця службибез поважнихпричин вчиненомув умовахвоєнного стану,вчиненому особою,зазначеною вчастині другійстатті 407КК України,тобто військовослужбовцем(крімстрокової служби) та за ч.3 ст.413 КК України, як втрату ввіреної для службового користування зброї, внаслідок порушення правил її зберігання в умовах воєнного стану.
		Угода містить інформацію про беззастережне визнання ОСОБА_3 винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннь. Угодою про визнання винуватості встановлено, що ОСОБА_3 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.3 ст. 413 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення. 
		При вирішенні питання щодо міри покарання прокурором у відповідності до вимог ст. 470 КПК України враховано обставини та узгоджено із ОСОБА_3 міру покарання , за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби без поважних причин вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби) та погоджуються на призначення останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 3 ст. 413 КК України, тобто втрата ввіреноїдля службовогокористування зброї,внаслідок порушенняправил їїзберігання вумовах воєнногостану та погоджуються на призначення останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, сторони дійшли до згоди призначення остаточного покарання ОСОБА_3 , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити ОСОБА_3 , покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
		Крім цього, при укладенні угоди враховано письмову згоди представника потерпілого військової частини НОМЕР_2 ,код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ,адреса: АДРЕСА_4 ,в особіначальника складувійськової частини НОМЕР_2  ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на укладення угоди із обвинуваченим.
		Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.
		Суд доходить висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості, виходячи з наступного.
		ОСОБА_3 ,підтримав укладення угоди, зробив це добровільно. Насильства, примусу чи погроз до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою йому ніхто не надавав. Зі скаргами на сторону обвинувачення під час здійснення провадження він не звертався. Обвинувачений повідомив, що беззастережно визнає свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях. Розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, що зазначене в угоді.
		ОСОБА_3 ,зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення. І він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Однак, при цьому наполягає на укладенні угоди. Він повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження. Цивільний позов визнає в повному обсязі.
		ЗахисникОСОБА_5 ,повідомив, що здійснював захист обвинуваченого під час досудового слідства, в тому числі під час укладення угоди. Повністю підтвердив зазначені його підзахисним дані щодо добровільності укладення угоди.
		Представник потерпілого начальник складу військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Харкова, проживаючий за адресою: АДРЕСА_5 , який діє на підставі довіреності №19/01-1 від 19.01.2023 року, надав відповідно до вимог чинного законодавства письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості, просив справу розглядати без його участі та просив задовольнити цивільний позов на суму 4579,61 грн.
		Прокурор угоду підтримав, зазначив про її добровільність. Повідомив, що кримінальне правопорушення належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості. Повідомив суду обставини, які ним було враховано при укладенні угоди про визнання винуватості, що фактично відповідають змісту самої угоди. Просив цивільний позов задовольнити в повному обсязі.
		 
		Щодо відповідності умов угод вимогам КПК Українита/або закону про кримінальну відповідальність
		Судом встановлено, що укладена між прокурором та підозрюваним угода містить формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним щодо обвинуваченого, та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченого. Зокрема, це виявляється у посяганні злочинної поведінки обвинуваченого на ті суспільні відносини, які становлять об`єкт інкримінованих кримінальних правопорушень; спрямованості та реалізації умислу обвинуваченого; направленості мотиву та інших значущих для кваліфікації за відповідними статтями КК України обставинах.
		Таким чином, формулювання обвинувачення, зазначене в угоді, обставини, описані в обвинувальному акті, а також підтвердження обвинуваченим
		 ОСОБА_3 цих обставин дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
		Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
		Відповідно до п. 9ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди.
		Як встановлено з пояснень сторін, угода про визнання винуватості була укладена за ініціативою прокурора.
		Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодонетяжких та тяжких злочинів, до яких згідно зі ст. 12 КК України належать злочини, вчинені ОСОБА_3 .
		Згідно з абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Тобто, у випадку завдання шкоди не лише державним чи суспільним інтересам закон вимагає надання потерпілим письмової згоди на укладення відповідної угоди.
		Так, зі змісту обвинувального акта вбачається, щокримінальним правопорушеннямбуло завдано шкоду у розмірі 4579 грн. 61 коп.
		Потерпілим у кримінальному провадженні є військова частини НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 26630709, адреса: АДРЕСА_4 , в особі начальника складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Харкова, проживаючий за адресою: АДРЕСА_5 , який діє на підставі довіреності №19/01-1 від 19.01.2023 відповідно до вимог чинного законодавства надав письмову згоду прокурору на укладення ними угоди.
		Прокурором Харківської спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіоб`єднанихсил  ОСОБА_4  в інтересахдержави вособі військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ 26630709) 20.01.2023 року заявлено цивільний позов.
		Таким чином, оскількиу кримінальних правопорушеннях, щодо яких ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, основним безпосереднім об`єктом виступають державні інтереси, а спричинена шкода посягає на економічні та обороні інтереси, з огляду нанадання потерпілим письмової згоди прокурору на укладення угоди, суд констатує дотримання у цьому випадку вимог ч. 4 ст. 469 КПК України.
		Відповідно до частини 7 статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.
		Умови угоди не суперечать вимогам закону, дії
		 ОСОБА_3 ,кваліфіковано вірно, за ними можливе укладення угоди.
		Тобто, підстав для відмови у затвердженні угоди, через її невідповідність вимогам закону немає, оскільки правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби без поважних причин вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби), та за ч. 3 ст. 413 КК України, а саме втрата ввіреної для службового користування зброї, внаслідок порушення правил її зберігання в умовах воєнного стану, є вірною, дозволяє укладення угоди про визнання винуватості.
		Щодо відповідності умов угод інтересам суспільства
		Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).
		Так, за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншогообвинуваченого.
		Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.
		Умови угоди відповідають інтересам суспільства.
		Суспільний інтерес  полягає у забезпеченні захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладається на Збройні Сили України. 
		Крім того, наявність суспільного інтересу обґрунтована сприянням у швидкому судовому провадженні, яке зможе забезпечити своєчасне та невідворотнє покарання обвинуваченого, а також запобіганням повторному вчиненню кримінальних правопорушень, як самими обвинуваченим, так і іншими особами.
		Зокрема, затвердження угод істотно скорочує часовий проміжок від моменту скоєння кримінального правопорушення до ухвалення підсумкового рішення судом, зменшує строки судового розгляду, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, а також витрати на забезпечення судового процесу, знижує навантаження на судові органи та прокуратуру.
		А тому є суспільний інтерес у швидкому здійсненні правосуддя, призначенні особі узгодженого покарання, запобігання вчинення обвинуваченим та іншими особами кримінальних правопорушень.
		За таких обставин, суд доходить висновку, що умови угоди відповідають інтересам українського суспільства.
		Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		Істотні умови угоди, в тому числі узгоджене покарання, відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України.
		Таким чином, не встановлено порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
		Судом не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним.
		У суду не виникло жодних сумнівів у добровільності укладення угоди про визнання винуватості.
		Виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань є цілком можливим.
		Судом встановлено фактичні підстави для визнання винуватостіОСОБА_3 . 
		Вивченням обвинувального акту та угоди про визнання винуватості з`ясовано, що існують підстави стверджувати, щоОСОБА_3 ,вчинив кримінальні правопорушення, передбаченіч. 5 ст. 407, ч. 3 ст. 413 КК України, які згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжкого та нетяжкого злочинів відповідно. 
		Фактичні обставини,описані уобвинувальному акті,формулювання обвинувачення,вказане вугоді,підтвердженняОСОБА_3 цих обставин, дають можливість суду дійти висновку про доведеність вини обвинуваченого.
		Отже, угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону. Підстав для відмови в затвердженні угоди немає.
		Щодо відповідності умов угод вимогам закону в частині призначення покарання 
		Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке
		ОСОБА_3 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення.
		За вчинені злочини, передбачені ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби без поважних причин вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби) та погоджуються на призначення останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 3 ст. 413 КК України, тобто втрата ввіреноїдля службовогокористування зброї,внаслідок порушенняправил їїзберігання вумовах воєнногостану та погоджуються на призначення останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, сторони дійшли до згоди призначення остаточного покарання ОСОБА_3 , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити ОСОБА_3 , покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
		Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень статей 50,65-67КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за статтею 12 КК України, особливостей і обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, а самеОСОБА_3 , на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, в силу ст. 89 КК України не судимий, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , негативно характеризується за місцем проходження військової служби, обставини,що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання,беручи до уваги інтереси суспільства, враховуючи, його вік, стан здоров`я та інші обставини, що його характеризують.
		Згідно з частиною п`ятою статті 65 Кримінального кодексу України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
		Визначаючись щодо покарання, яке на думку суду слід призначити обвинуваченому, суд враховує наступне.
		Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. 
		Згідно зі ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання 
		ОСОБА_3 , судом не встановлено.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
		Мотиви ухвалення інших рішень
		Запобіжний захід ОСОБА_3 ,у виді тримання під вартою залишити без змін до моменту набрання вироком суду законної сили, у разі розгляду в суді апеляційної інстанції  до вирішення питання про зміну або скасування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції.
		На стадії досудового розслідування прокурором Харківської спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіоб`єднанихсил  ОСОБА_4  в інтересахдержави вособі військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ 26630709) заявлено цивільний позов на суму 4579 грн. 61 коп.
		Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 4579 грн. 61 коп, враховуючи визнання його обвинуваченим у повному обсязі, підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.
		Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.
		Відповідно до положень ст.1166ЦК України, шкода, заподіяна злочинними діями, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
		З огляду на вищевикладене, заявлений прокурором Харківської спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіоб`єднанихсил  ОСОБА_4  в інтересахдержави вособі військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, а саме стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 , матеріальної шкоди в сумі 4579 грн 61 коп., суд визнає обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, оскільки повністю визнаний обвинуваченим ОСОБА_3 , і ґрунтується на вимогах закону, з яких випливає, що шкода, заподіяна злочинними діями обвинуваченого підлягає відшкодуванню останнім.
		Витрати на залучення експерта та речові докази відсутні. 
		На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст.ст.373,469, 472, 475 КПК України, суд-
		ухвалив:
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 20.01.2023року у кримінальному провадженні№42022221750000254 від 09.08.2022 року, укладену міжпрокуроромХарківської спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіоб`єднанихсил  ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участюзахисника ОСОБА_5 . 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 5 ст. 407, ч. 3 ст. 413 КК Українита призначити узгоджене сторонами покарання :
		- зач. 5 ст. 407 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;
		- зач. 3 ст. 413 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 , покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		Строк відбування покаранняОСОБА_3  обчислювати з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - з 17.01.2023року.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 ,у виді тримання під вартою залишити без змін до моменту набрання вироком суду законної сили, у разі розгляду в суді апеляційної інстанції  до вирішення питання про зміну або скасування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції.
		Цивільний позов прокурора Харківської спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіоб`єднанихсил  ОСОБА_4  в інтересахдержави вособі військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ 26630709) - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користьвійськової частини НОМЕР_2 (кодЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 4579 грн 61 коп.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених частиною другою статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова, а обвинуваченим, який тримається під вартою  протягом того ж строку з дня вручення йому копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Роз`яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
		Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1КК України.
		   Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...