Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21) : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; Визнання недійсними правочинів та спростування майнових дій боржника.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2023. Зареєстровано: 09.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2023.
Дата набрання законної сили: 17.01.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 січня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  29/5005/6325/2011 (904/8849/21) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я., 
		 
		за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В. 
		 
		розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022
		та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022 в частині відмови у позові
		у справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича 
		до            1) Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
		           2) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія"
		за участю       третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй"
		2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс"
		3)  ОСОБА_1  
		4)  ОСОБА_2  
		5)  ОСОБА_3  
		на стороні позивача: 6) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"
		           7) Акціонерне товариство "ВТБ Банк"
		           8) Головне управління ДПС у Харківській області
		           9) Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Есетс Менеджмент"
		           10) Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Валлет"
		на стороні відповідачів: 11) ОСОБА_4 
		           12) ОСОБА_5  
		про        визнання недійсним правочину та витребування майна
		 
		Учасники справи:
		від ТОВ "Таміра": Білоцерковець Н.В. (адв.), Савенко Є.О. (адв.); Леонов К. Ю. - ліквідатор;
		від СУАП "Європоль ": не з`явився; 
		від ТОВ фірма "Ідалія ": не з`явився;
		від ТОВ "Діадема Батерфляй": не з`явився;
		від ТОВ "Ятрань Плюс": не з`явився;
		від ОСОБА_1 : не з`явився;
		від ОСОБА_2 : не з`явився;
		від ОСОБА_3 : не з`явився;
		від ТОВ "ФК "Поліс": не з`явився;
		від АТ "ВТБ Банк": не з`явився;
		від ГУ ДПС у Харківській області: не з`явився;
		від ТОВ "Смарт Есетс Менеджмент": не з`явився;
		від ТОВ "Голден Валлет": не з`явився;
		від ОСОБА_4 : не з`явився;
		від ОСОБА_5 : не з`явився;
		 
		1. Короткий зміст заявлених вимог
		1.1.          Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" (далі - ТОВ "Таміра", позивач) в особі арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СУАП "Європоль", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" (далі - ТОВ фірма "Ідалія", відповідач-2), за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
		- на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Ідалія" (далі - ТОВ Фірма "Ідалія", третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (далі - ТОВ "Діадема Батерфляй", третя особа-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (далі - ТОВ "Ятрань Плюс", третя особа-3), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа-4), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа-5), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , третя особа-6);
		- на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс", третя особа-7), Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" (далі - АТ "ВТБ БАНК", третя особа-8), Головне Управління ДПС у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області, третя особа-9), утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Есетс Менеджмент" (далі - ТОВ "Смарт Есетс Менеджмент", третя особа-10), Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Валлет" (далі - ТОВ "Голден Валлет", третя особа-11) про визнання недійсним правочину, витребування майна та припинення права власності.
		1.2.           Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на порушення своїх прав, як законного власника, на вільне користування та розпорядження належним йому нерухомим майном, оскільки за оспорюваним правочином майно позивача незаконно вибуло з його власності. Ліквідатор ТОВ "Таміра" просить визнати недійсним оскаржуваний договір з тих підстав, що він є фраудаторним - вчиненим внаслідок зловживання ТОВ "Таміра" своїм правом власності на спірне майно на шкоду кредиторам, що мало наслідком погіршення стану неплатоспроможності ТОВ "Таміра".
		 
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		2.1.          Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022 позов задоволено частково:
		2.1.1. Витребувано на користь ТОВ "Таміра" з чужого незаконного володіння СУАП "Європоль" наступне майно:
		- нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. "Г-1" загальною площею 6830,6 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- нежитлове приміщення антресолі № 119 в літ. "Г-1", загальною площею 1157,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. 
		2.1.2. Припинено право власності СУАП "Європоль" на наступне майно:
		- нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. "Г-1" загальною площею 6830,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- нежитлове приміщення антресолі № 119 в літ. "Г-1", загальною площею 1157,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
		2.1.3. Стягнуто з СУАП "Європоль" на користь ТОВ "Таміра" 261 708,60 грн судового збору за подання позовної заяви. 
		2.1.4. В іншій частині позову відмовлено.
		2.2.          Судове рішення мотивоване наступним:
		- оскаржуваний договір не є фіктивним, а тому не може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 234 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач;
		- хоча оскаржуваний договір є фраудаторним та суперечить статтям 3, 13 Цивільного кодексу України, підстави для задоволення позовної вимоги про визнання його недійсним відсутні з огляду на те, що право власності на спірне Майно зареєстровано за ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", тому ефективним способом захисту права власності ТОВ "Таміра", яке було порушено укладенням фраудаторних договорів, є пред`явлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння до СУАП "Європоль";
		- позивачем доведено наявність усіх підстав, які дозволяють витребувати спірне майно з володіння СУАП "Європоль" як на підставі статті 387, так і на підставі пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України, а саме: доведено, що позивач є законним власником спірного майна; це майно вибуло з його володіння не з його волі; ТОВ фірма "Ідалія", ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс" не мали права на відчуження спірного майна; СУАП "Європоль" придбало це майно за відплатним правочином в особи, яка не мала права на його відчуження; спірне майно збереглося в натурі як індивідуально визначена річ; витребування спірного майна не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;
		- обраний позивачем спосіб захисту в частині припинення права власності СУАП "Європоль" узгоджується з приписами статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та може забезпечити більш ефективне виконання судового рішення;
		- наявність об`єктивних перешкод, які унеможливлювали обізнаність ТОВ "Таміра" як банкрута про порушення його прав внаслідок вибуття спірного майна з володіння ТОВ "Таміра" на підставі оскаржуваного фраудаторного договору у межах строку позовної давності та, як наслідок, істотно утруднювали подання ТОВ "Таміра" позовної заяви, спрямованої на захист такого права власності.
		 
		3. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
		3.1.          09.06.2009 між ТОВ "Таміра" (продавець) та ТОВ фірма "Ідалія" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що належало на праві власності ТОВ "Таміра", а саме: Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1-8, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, I, II, III, IV; приміщень антресолі №89-115, 166, V в літ. "Г-1" загальною площею 14 575,5 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, просп. Московський, буд. 257, від 09.06.2009 (далі - Приміщення літ. Г-1, нерухоме майно), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим №2086 (далі - оскаржуваний договір).
		3.2.          Згідно з матеріалами реєстраційної справи щодо нерухомого майна, які були надані Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради (вх.№50887/21), у 2010 році нерухоме майно тимчасово вибуло з володіння ТОВ фірма "Ідалія" та перейшло у володіння ТОВ "Севан" та ТОВ "Сандор". Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.10.2010 у справі № 27/240-10 визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені ТОВ "Севан" та ТОВ "Сандор" щодо нерухомого майна та зобов`язано комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити в Реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстрацію права власності за ТОВ фірма "Ідалія" на нерухоме майно. Судом також встановлено, що у рішенні Господарського суду Харківської області від 13.10.2010 у справі № 27/240-10 питання законності придбання ТОВ фірма "Ідалія" у ТОВ "Таміра" нерухомого майна не досліджувалось, ТОВ "Таміра" до участі у справі не залучалось. 
		3.3.           10.02.2011 загальні збори ТОВ фірма "Ідалія" прийняли ряд рішень, оформлених Протоколом № 1 від 10.02.2011, зокрема: з другого питання порядку денного - затвердити вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" ОСОБА_2 , яка володіє 50% статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія", що становить 12 500 грн; з третього питання порядку денного - повернути ОСОБА_2 , яка вибула із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", її вклад до ТОВ фірма "Ідалія" пропорційно її частці (50%) у статутному капіталі ТОВ фірма "Ідалія" та передати ОСОБА_2 , яка вибула із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", частку у праві власності ТОВ фірма "Ідалія" пропорційно її частці (50%) у статутному капіталі ТОВ фірма "Ідалія" та передати ОСОБА_2 , яка вибула із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", частку у праві власності на нерухоме майно.
		3.4.           29.04.2011 Виконавчим комітетом Харківської міської ради було видано свідоцтво ОСОБА_2 про право власності на частку у праві власності на нерухоме майно. Після виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" та реєстрації за нею як за фізичною особою права власності на набуте нерухоме майно, нерухоме майно перебувало у володінні ТОВ фірма "Ідалія" та ОСОБА_2 , за кожним з яких було зареєстровано право власності на частку у нерухомому майні.
		3.5.           11.07.2012 право власності на частку у спірному майні було зареєстровано за ТОВ "Ятрань Плюс" внаслідок внесення цього майна ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Ятрань Плюс". Підставою для державної реєстрації права власності ТОВ "Ятрань Плюс" стало свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.07.2012.
		3.6.           24.03.2016 між ТОВ фірма "Ідалія" (продавець) та ТОВ "Діадема Батерфляй" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 571, за яким ТОВ "Діадема Батерфляй" придбало у ТОВ фірма "Ідалія" частку у праві власності на нерухоме майно.
		3.7.          Під час перебування нерухомого майна у володінні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", майно було неодноразово поділено, що підтверджується наступним:
		- 28.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано відомості про збільшення площі нерухомого майна (Приміщень літ. Г-1) з 14 575,5 кв. м. на 15 242,7 кв.м. Відомості про збільшення площі були зареєстровані на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 19.12.2017 № 0275/17, виготовленого ТОВ "Архілаін";
		- 28.12.2017 було проведено поділ Приміщень літ. Г-1 площею 15     242,7     кв.м. на три окремі об`єкти:
		(1) нежитлові приміщення 1-го поверху № 3а, 63б, 67-:-102, 114-:-116, приміщення антресолі № 125-:-147 в літ. "Г-1", загальною площею 6 219,5 кв. м. (реєстраційний номер 1453220463101) (далі - Об`єкт №1);
		(2) нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:- 49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. "Г-1", загальною площею 6 830,6 кв. м. (реєстраційний номер 1453214663101) (далі - Об`єкт № 2);
		(3) нежитлові приміщення антресолі № 118-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. "Г-1", загальною площею 2 192,6 кв.м. (реєстраційний номер 1453200563101) (далі - Об`єкт № 3);
		3.7.1.           03.04.2019 ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили Об`єкт № 2 загальною площею 6 830,6 кв.м. на користь СУАП "Європоль" за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 418. 
		3.7.2.          Об`єкт № 3 загальною площею 2 192,6 кв.м. (частки, належні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс") був поділений на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 16/2019, виданий 22.03.2019, видавник: ФОП Ганжя О.О. В результаті цього поділу 03.04.2019, було відкрито розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 2 окремих об`єкта, а саме:
		(1) нежитлові приміщення антресолі № 119 в літ. "Г-1", загальною площею 1157,7 кв.м. (реєстраційний номер 1797065963101) (далі - Об`єкт № 3-1);
		(2) нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. "Г-1", загальною площею 1034,9 кв.м. (реєстраційний номер 1797042863101) (далі - Об`єкт № 3-2).
		3.7.3.           03.04.2019 ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили Об`єкт № 3-1 на користь СУАП "Європоль" за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 419. 
		3.7.4.           01.04.2019 ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" передали належний їм Об`єкт № 3-2 в оренду СУАП "Європоль" на підставі договору оренди від 01.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу              Саутенко Н.В. за № 1154.
		3.8.          Предметом спору у цій справі є нерухоме майно, що знаходиться у АДРЕСА_1 , право власності на яке на момент звернення з позовом зареєстровано за СУАП "Європоль", а саме: Об`єкт № 2 площею 6 830,6 кв.м. (частина Приміщень літ. Г-1) та Об`єкт № 3-1 площею 1 157,7 кв.м. (частина Об`єкта № 3, який є частиною Приміщень літ. Г-1) (далі - спірне майно).
		3.9.          Станом на час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу склад учасників юридичних осіб, які були сторонами цього Договору, виглядав таким чином:
		- ТОВ "Таміра" (продавець): ОСОБА_3 з часткою у розмірі 8250 грн (50%); ОСОБА_4 з часткою у розмірі 2750 грн (16,6%); ОСОБА_1 з часткою у розмірі 2 750     грн (16,6%); ОСОБА_5 з часткою у розмірі 2 750     грн (16,6%).
		- ТОВ фірма "Ідалія" (покупець):  ОСОБА_2 з часткою у розмірі 6250 грн (25%); ОСОБА_4 з часткою у розмірі 6250  грн (25%); ОСОБА_1 з часткою у розмірі 6250 грн (25%); ОСОБА_5 з часткою у розмірі 6250  грн (25%).
		3.10.           ОСОБА_3 , яка була четвертим учасником ТОВ  "Таміра" та володіла часткою у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ "Таміра", була призначена директором ТОВ фірма "Ідалія" 08.07.2009, тобто менш як через місяць після укладення оскаржуваного договору, та перебувала на посаді директора ТОВ фірма "Ідалія" у період з 08.07.2009 по 10.02.2011. Рішення про призначення Олени Винник директором ТОВ фірма "Ідалія" було прийнято одноголосно усіма учасниками ТОВ фірма "Ідалія", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" № 2 від 08.07.2009.
		3.11.          Спірне майно було відчужено на користь товариства (ТОВ фірма "Ідалія"), яке перебувало під контролем учасників ТОВ "Таміра", кожен з яких до того ж вважався заінтересованою особою щодо Боржника (ТОВ "Таміра").
		3.12.           01.06.2009 на рахунок ТОВ "Таміра" № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Укрексімбанк", надійшли кошти від ТОВ фірма "Ідалія" у формі 73-х платежів на загальну суму 36 832 785 грн з призначенням платежів "Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06". У лютому 2019 року ліквідатору ТОВ "Таміра" з листа директора ТОВ фірма "Ідалія" стало відомо, що вказані грошові кошти були направлені на рахунок ТОВ "Таміра" саме з метою оплати за нерухоме майно, що розташоване у м. Харкові по просп. Московському 257 (в тому числі за майно, яке було предметом оскаржуваного договору).
		3.13.          Переказ грошових коштів 01.06.2009 на загальну суму 36 832 785 грн відбувся ще до укладення 09.06.2009 оскаржуваного договору. Така хронологія платежів була зумовлена домовленостями між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", які були зафіксовані у попередньому договорі купівлі-продажу № К-12/01/06 від 12.01.2006, посилання на який і міститься в призначенні платежів. Саме на підставі попереднього договору купівлі-продажу № К-12/01/06 від 12.01.2006 ТОВ фірма "Ідалія" було здійснено перерахунок ТОВ "Таміра" грошових коштів завчасно (01.06.2009) в рахунок виконання майбутніх зобов`язань щодо купівлі-продажу спірного майна. Ці попередні зобов`язання щодо купівлі-продажу спірного майна були зафіксовані пізніше - 09.06.2009 в оскаржуваному договорі. Однак, цього ж дня, 01.06.2009 грошові кошти у сумі 36 832 785 грн за тою ж самою кількістю платежів (73 платежі) були перераховані з рахунку ТОВ "Таміра" на рахунок Іноземного підприємства "Аврора". 
		3.14.          Станом на 01.06.2009 єдиним засновником ІП "Аврора" була компанія-нерезидент ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації - США). Відомостей про бенефіціарного власника ІП "Аврора" ані станом на 2009 рік (дату укладення оскаржуваного договору), ані станом на сьогодні Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містив та не містить.
		3.15.          У травні 2020 року, за результатами співпраці з ліквідатором ТОВ "Ольга."                  ОСОБА_9 на підставі укладеного договору про співробітництво від 04.03.2020, та за результатами примусового розкриття вказаних відомостей на підставі рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі № 254 (2020), ліквідатору ТОВ "Таміра" стало відомо, що єдиним кінцевим бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC, яке було засновником ІП "Аврора", з 29.03.2009 та щонайменше до 2016 року був ОСОБА_1 . Наведена обставина підтверджена наявними у матеріалах справи нотаріально засвідченими Афідевітами від 22.05.2020 та від 28.05.2020, зробленими під присягою директора компанії Worldwide Corporate Services Limited Ангелітою Голдсон, яка діяла в якості номінального директора та номінального акціонера компанії ISIDA TRADING LLC.
		3.16.          Станом на 01.06.2009 єдиним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ІП "Аврора", на рахунок якого було перераховано усі отримані ТОВ "Таміра" грошові кошти за спірне майно, був ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 в цей самий час також був учасником ТОВ фірма "Ідалія" (покупця спірного майна) та ТОВ "Таміра" (продавця спірного майна).
		3.17.          Технічно, отримані ТОВ "Таміра" грошові кошти за спірне майно, проходили через рахунки, але не були спрямовані для розрахунків з кредиторами. Натомість ці кошти були виведені з рахунку ТОВ "Таміра" на рахунок іншого підприємства, яке перебувало під контролем учасника ТОВ      "Таміра" та ТОВ фірма     "Ідалія" - ОСОБА_1 , що додатково вказує на фраудаторність оскаржуваного договору.
		3.18.          На підставі виписки по банківському рахунку ІП "Аврора" № НОМЕР_2 , відкритому в АТ "Укрексімбанк" за 01.06.2009; виписки по банківському рахунку ТОВ фірма "Ідалія" № НОМЕР_3 , відкритому в АТ "Укрексімбанк" за 01.06.2009; витягу із виписки операцій по рахунку НОМЕР_1 ТОВ "Таміра" за 01.06.2009, відкритому в АТ "Укрексімбанк", суд встановив наступне:
		- 01.06.2009 грошові кошти у формі 73 платежів на загальну суму 36 832 785 грн були перераховані з банківського рахунку ТОВ фірма "Ідалія" на банківський рахунок ТОВ "Таміра" з призначенням платежів: "Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06";
		- цього ж дня (01.06.2009) грошові кошти у сумі 36 832 785 грн за тою ж самою кількістю платежів (73 платежі) були перераховані з рахунку ТОВ "Таміра" на рахунок ІП "Аврора" з призначенням платежів: "повернення зайво перерахованих коштів зг ут К 12/01/06 від 12.01.06";
		- ІП "Аврора", отримавши грошові кошти від ТОВ "Таміра", того ж дня здійснило переказ усієї суми отриманих грошових коштів на банківський рахунок ТОВ фірма "Ідалія".
		3.19.          Повернення грошових коштів із банківського рахунку ТОВ "Таміра" на користь ТОВ     фірма "Ідалія" безумовно свідчить про те, що ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", укладаючи оскаржуваний договір, переслідували інші цілі та наміри, ніж передбачені умовами оскаржуваного договору. ТОВ фірма "Ідалія" всупереч умовам оскаржуваного договору насправді не переслідувало мету здійснити оплату за спірне майно. Оскаржуваний договір укладався лише "про людське око" і був інструментом для зменшення активів ТОВ "Таміра" для ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами.
		3.20.          Згідно з балансом ТОВ "Таміра" станом на 31.12.2009, розмір зобов`язань ТОВ     "Таміра" перед кредиторами станом на початок звітного періоду (01.01.2009) становив 226 128 000 грн, а станом на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) розмір зобов`язань ТОВ "Таміра" перед кредиторами збільшився та становив 276 460 000 грн. При цьому, розмір активів ТОВ "Таміра" станом на початок звітного періоду (01.01.2009) становив 225 346 000 грн, а на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) розмір активів становив 255 053 000 грн.
		3.21. Чисті активи ТОВ "Таміра" згідно з балансом ТОВ "Таміра" станом на 31.12.2009 становили: станом на початок звітного періоду (01.01.2009) "-" 785 000 грн (від`ємне значення), а станом на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) "-" 24 379 000 грн (від`ємне значення).
		3.22. Дані проміжної квартальної фінансової звітності ТОВ "Таміра", зокрема, баланси ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009 та станом на 30.06.2009, узгоджуються з відомостями річної фінансової звітності, адже станом на 31.03.2009 чисті активи ТОВ "Таміра" становили "-" 755 000 грн, а станом на 30.06.2009 чисті активи ТОВ "Таміра" становили "-" 792 000 грн, тобто також становили від`ємні значення.
		3.23. Таким чином, фінансова звітність ТОВ "Таміра" підтверджує, що у першому звітному періоді, що передував укладенню оскаржуваного договору, розмір чистих активів ТОВ "Таміра" становив від`ємне значення, тобто активів ТОВ "Таміра" на момент укладення оскаржуваного договору було недостатньо для виконання наявних у ТОВ "Таміра" зобов`язань перед кредиторами. Розмір чистих активів мав від`ємне значення також і після укладення оскаржуваного договору.
		3.24.          З позовною заявою ліквідатором ТОВ "Таміра" було подано Аналіз фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного Підприємства (ТОВ "Таміра") за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, зроблений на підставі показників, визначених в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006. Цей аналіз було виконано Сушком Дмитром Сергійовичем, директором ТОВ "АК "П.С.П. Аудит", сертифікованим аудитором, судовим експертом, кандидатом економічних наук, та оформлено у вигляді Звіту про фактичні результати виконання узгоджених процедур від 05.08.2021 (далі - Звіт Аудитора).
		3.25.          У Звіті Аудитора від 05.08.2021 щодо ТОВ "Таміра" зроблено наступні висновки:
		-     у 2009 році діяльність Підприємства є збитковою, відбувається істотне зменшення доходу на фоні істотного зростання інших витрат (с. 1);
		-     основні показники балансу за (2010 рік) вказують на вибуття виробничих основних засобів, продовження розпочатої у 2009 році тенденції зростання кредиторської та дебіторської заборгованості при зменшенні необоротних активів. Відбулося істотне збільшення показника непокритого збитку на кінець 2010 року. Це вказує на критичний стан показників фінансово-господарської діяльності Підприємства (с. 2);
		- незважаючи на істотне зростання чистого доходу від реалізації у 2009 році, починаючи саме з цього звітного періоду чистий фінансовий результат діяльності Підприємства - це збиток, який у 2009 та 2010 роках мав динаміку різкого зростання та призвів до накопичення непокритого збитку на 31.12.2010 у сумі 107 990000  грн (с.5);
		-   чисті активи підприємства є від`ємними на всі звітні дати: 31.12.2008, 31.12.2009, 31.12.2010. Власні оборотні засоби мали від`ємне значення на протязі всього періоду, який підлягав аналізу. Це свідчить про повну фінансову залежність Підприємства (с.5);
		- коефіцієнт фінансової залежності у 2008-2009 роках має від`ємне значення. В динаміці це свідчить про зростання частки зобов`язань Підприємства та скорочення його активів (с. 6);
		- коефіцієнт забезпечення власними засобами протягом 2008-2009 років був від`ємним і спостерігається динаміка збільшення від`ємного значення (с. 6);
		-  від`ємний показник поточної платоспроможності у 2008-2010 роках свідчить про відсутність у Підприємства в достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Наявна динаміка вказує на погіршення цього показника (с. 6);
		-  переважна більшість показників фінансової стійкості Підприємства вказують на його неплатоспроможність, незадовільну фінансову стійкість. Негативні зміни в усіх ключових показниках простежуються починаючи з 2009 року і є піковими у 2010 році (с. 6);
		-   власні оборотні засоби Підприємства у 2008-2010 роках були від`ємними, що вказує на недостатність коштів Підприємства сплатити свої поточні борги (с. 7);
		-  за 2010 рік відбулося нарощування заборгованості перед третіми особами, що вказує на високий ризик неможливості виконання Підприємством своїх поточних зобов`язань (с. 8);
		-  за 2009 та 2010 роки у Підприємства коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність) мав від`ємне значення і з динамікою погіршення;
		- всі показники рентабельності за 2009-2010 роки мають негативну динаміку у порівнянні зі значенням показників за 2008 рік. За 2008 рік такі показники також характеризували низьку рентабельність реалізації послуг та діяльності в цілому зі здавання в оренду власного нерухомого майна (с. 10);
		- таким чином, всі розраховані показники, починаючи з 2009     року, вказують на стійку фінансову неспроможність Підприємства, та відсутність можливості задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі (с. 11).
		3.26.          Звітами про фінансові результати ТОВ "Таміра" за перше півріччя 2009 року та за 2009 рік, які наявні в матеріалах справи, підтверджується, що як за перше півріччя 2009 року, так і за весь 2009 рік фінансовий результат ТОВ "Таміра" - це збиток, який у 2009-2010 роки мав динаміку різкого зростання. Жодного чистого прибутку після укладення оскаржуваного договору ТОВ "Таміра" не отримало.
		3.27.          Відповідачем не спростовано висновків аудитора, викладених у Звіті від 05.08.2021, про неплатоспроможність та критичний фінансовий стан ТОВ "Таміра" станом на дату укладення оскаржуваного договору.
		3.28. 15.06.2009, тобто через 6 днів після укладення оскаржуваного договору, директор ТОВ  "Таміра" звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство, в якій було зазначено, що виконання ТОВ "Таміра" грошових зобов`язань перед одним із кредиторів призведе до неможливості виконання в повному обсязі грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.
		3.29. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра". В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2009 було скасовано згадану ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра".
		3.30.          Доказом намірів ТОВ "Таміра" укласти оскаржуваний договір саме на шкоду кредиторам з метою штучного зменшення своїх активів та утруднення виконання в повному обсязі грошових зобов`язань перед кредиторами є сам по собі факт звернення ТОВ "Таміра" до суду із заявою про порушення справи про власне банкрутство та визнання своєї неплатоспроможності вже на 6-й день після їх укладення. Більше того, ухвала господарського суду від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра" була скасована судом касаційної інстанції саме за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк" як кредитора ТОВ "Таміра", який вважав, що цією ухвалою порушуються його права, що додатково підтверджує ту обставину, що звернення ТОВ "Таміра" із заявою про власне банкрутство було вчинено на шкоду кредиторам ТОВ "Таміра".
		3.31.          Фінансова звітність ТОВ "Таміра" підтверджує, що розмір зобов`язань перед кредиторами у період укладення оскаржуваного договору становив 230 247 000 грн. При цьому, розмір непогашених та визнаних судом конкурсних кредиторів ТОВ "Таміра" четвертої черги задоволення, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: вимоги ТОВ "Голден Валлет" та ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", станом на дату розгляду цієї справи становить 236 792 822,29 грн.
		3.32.          Матеріали справи про банкрутство ТОВ "Таміра" містять докази того, що непогашені та визнані судом вимоги конкретних кредиторів третьої черги задоволення виникли (строк виконання цих зобов`язань настав) ще до моменту укладення оскаржуваного договору.
		- кредиторські вимоги чинного кредитора ТОВ "Таміра" - ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в розмірі щонайменше 95 050,05 грн, є такими, що вже існували станом на дату укладення оскаржуваного договору та в подальшому погашені не були;
		- станом на дату укладення оскаржуваного договору ТОВ "Таміра" було суб`єктом договірних правовідносин щодо користування земельними ділянками у м. Харкові, мало відповідні зобов`язання перед ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо сплати орендної плати та могло чітко усвідомлювати настання строку виконання цих зобов`язань перед ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова у сумі 1 135 796,01 грн в наступному році (в найближчому звітному періоді). Крім цього, такі зобов`язання станом на дату укладення оскаржуваного договору вже мали характер поточних, адже підлягали виконанню протягом 12 місяців.
		3.33. Незважаючи на те, що у 2009 році ТОВ "Таміра" (1) було обізнано про недостатність наявних у неї активів для погашення поточних зобов`язань перед кредиторами (значення чистих активів вже становило від`ємне значення), (2) було обізнано про наявність чинних договорів оренди землі, укладених у 2004-2006 рр., (3) могло бути обізнано з розміром своїх зобов`язань у сумі 1  135  796,01 грн за чинними договорами оренди землі, строк виконання яких (зобов`язань) перед ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова настане в найближчому звітному періоді, ТОВ "Таміра" все ж уклало оскаржуваний договір, який призвів до сумнівного зменшення й так від`ємного значення активів ТОВ "Таміра" та зрештою призвів до неможливості виконання цих зобов`язань, які залишаються невиконаними станом на дату розгляду цієї справи. 
		3.34. Оскаржуваний договір укладений на шкоду конкретним кредиторам ТОВ "Таміра" - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, правонаступником яких є Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, вимоги якого залишаються непогашеними.
		3.35. Станом на дату укладення оскаржуваного договору кредитором ТОВ  "Таміра" було ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України". Саме ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09, обґрунтовуючи порушення своїх прав внаслідок відкриття провадження у першій справі про банкрутство ТОВ "Таміра". Вищий господарський суд України, розглянувши по суті та задовольнивши касаційну скаргу банку, визнав факт наявності у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" статусу кредитора ТОВ "Таміра". 
		3.36. ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на момент порушення провадження у справі про банкрутство був кредитором ТОВ "Таміра", вимоги якого забезпечені заставою майна боржника та ґрунтувались на підставі іпотечних договорів № 6806Z67 від 27.03.2006 та № 68108Z197 від 19.12.2008. Незважаючи на те, що ТОВ "Таміра" не було боржником ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за основним зобов`язанням, а також, що заставне майно було реалізовано у справі про банкрутство ТОВ "Таміра" і вимоги банку зрештою погашені, зазначене не спростовує доводів позивача про те, що укладений у червні 2009 року оскаржуваний договір був укладений на шкоду в тому числі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".
		3.37. Неплатоспроможність боржника, який є лише заставодавцем у відносинах з кредитором, впливає на обсяг (звужує обсяг) прав такого забезпеченого кредитора. Тому укладення боржником фраудаторного правочину, який має наслідком неплатоспроможність боржника, порушує права заставного кредитора навіть у разі, якщо предметом такого фраудаторного правочину є майно, що не перебуває у заставі такого кредитора.
		3.38. Станом на дату укладення оскаржуваного договору кредитором ТОВ  "Таміра" також було ПАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", вимоги якого підтверджувалися іпотечними договорами N 173-Z/2 від 17.04.2008, N 162-Z/1 від 20.03.2008, N 196-Z/1 від 09.09.2008, кожен з яких був чинний на дату укладення оскаржуваного договору. Незважаючи на те, що предметом іпотечних договорів ПАТ "ВТБ Банк" було майно, відмінне від того, яке було відчужено ТОВ "Таміра" за оскаржуваним договором, наслідком укладення оскаржуваного договору стала неплатоспроможність ТОВ "Таміра" та банкрутство цього підприємства, що призвело до порушення прав та інтересів ПАТ "ВТБ Банк", оскільки останнє було обмежене у реалізації способів та процедури звернення стягнення на своє заставне майно. 
		3.39.          Менш ніж у дворічний строк після укладення оскаржуваного договору судом було остаточно визнано неплатоспроможність ТОВ "Таміра" у зв`язку з недостатністю активів для погашення вимог кредиторів. При цьому, у кожному зі звітних періодів упродовж такого дворічного строку активів ТОВ "Таміра" вже було менше, аніж пасивів; ТОВ "Таміра" працювало лише у збиток. Тому фраудаторність оспорюваного договору додатково підтверджується не лише зверненням ТОВ "Таміра" із першою заявою до суду щодо власної неплатоспроможності після укладення цього договору у 2009 році, але також і визнанням цієї неплатоспроможності судом у 2011 році після звернення ТОВ "Таміра" з другою заявою про власне банкрутство. 
		3.40.          Станом на дату розгляду цієї справи розмір непогашених вимог кредиторів ТОВ "Таміра" в цілому становить 361 557 791,86 грн, що підтверджується реєстром вимог кредиторів ТОВ "Таміра" станом на 30.11.2021. Припинення провадження в одній з попередніх справ про банкрутство ТОВ  "Таміра" у 2009 році, за умови подальшого визнання ТОВ "Таміра" банкрутом у судовому порядку та підтвердження його неплатоспроможності у 2011 році, не спростовує наявності причинно-наслідкового зв`язку між укладенням оскаржуваного договору та банкрутством ТОВ "Таміра".
		3.41.          Оскаржуваний договір не є фіктивним, а тому не може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 234 ЦК України, на яку посилався позивач. Водночас, враховуючи принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), суд може самостійно вирішити, чи застосовувати до спірних правовідносин норму статті 234 ЦК України, чи визнати оспорюваний договір недійсним як фраудаторний з інших нормативних підстав.
		3.42.          Укладення боржником правочинів поза межами "підозрілого періоду", визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником. 
		3.43.          Оскаржуваний ліквідатором ТОВ "Таміра" договір суперечить пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, а також частині третій, шостій статті 13 ЦК України як такий, що вчинений ТОВ "Таміра" внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредиторам.
		3.44.          Факти передання майна чи вчинення інших дій на виконання оскаржуваного договору не можуть бути перешкодою для кваліфікації цього Договору як фраудаторного, вчинених задля зменшення обсягу майнових активів боржника.
		3.45.          Водночас у спірних правовідносинах визнання недійсними оскаржуваного договору за позовом ліквідатора ТОВ "Таміра" не є належним способом захисту, адже не відновить порушеного права ТОВ "Таміра" та його кредиторів. Оскаржуваний договір був укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", але на дату звернення з позовною заявою право власності на спірне майно зареєстровано за іншою особою - СУАП "Європоль", а тому визнання оскаржуваного договору недійсним не призведе до повернення спірного майна у володіння ТОВ "Таміра".
		3.46.          Ефективним способом захисту права власності ТОВ  "Таміра", яке було порушено укладенням фраудаторних договорів, є пред`явлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння до СУАП "Європоль", тому у задоволенні вимог позивача про визнання оскаржуваного договору недійсним слід відмовити.
		3.47.          Спірне майно (Приміщення літ. Г-1) було придбано ТОВ "Таміра" у власність на підставі Договору купівлі-продажу № 1 від 13.01.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (реєстраційний номер майна: 4248508). ТОВ "Таміра" втратило володіння спірною нерухомою річчю, адже власником такої речі в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена інша особа - СУАП "Європоль". Разом з цим, ТОВ "Таміра" не втратило права власності на спірне майно, адже відчуження ТОВ "Таміра" спірного майна відбулося протиправно, на підставі фраудаторного правочину, з порушенням статей 3, 13 ЦК України.
		3.48.          Наявність рішення Господарського суду Харківської області від 13.10.2010 у справі №  27/240-10, яким зобов`язано поновити реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ фірма "Ідалія", жодним чином не спростовує той факт, що право власності на спірне майно належить ТОВ "Таміра". Адже у рішенні Господарського суду Харківської області від 13.10.2010 у справі №   27/240-10 питання законності придбання ТОВ фірма "Ідалія" у ТОВ "Таміра" спірного майна не досліджувалось, ТОВ "Таміра" до участі у справі не залучалось. У вказаній справі №  27/240-10 вирішувалось питання про повернення спірного майна у володіння ТОВ фірма "Ідалія" з тих підстав, що треті особи заволоділи спірним майном уже після того, як ТОВ фірма "Ідалія" придбало спірне майно у ТОВ "Таміра". Відповідно, предметом спору у вказаній справі № 27/240-10 було питання законності вибуття майна з володіння ТОВ фірма "Ідалія" на користь третіх осіб, а не питання законності придбання спірного майна у ТОВ "Таміра". Титул власника у ТОВ "Таміра" наділяє останнього правом звертатися до суду із віндикаційною вимогою для відновлення порушеного права власності.
		3.49.          Дії ТОВ "Таміра" в особі її органів управління при укладенні оспорюваного договору з ТОВ фірма "Ідалія" свідчать про спрямованість волі не на досягнення розумної ділової мети, а на виведення активів з метою порушення прав кредиторів. Вибуття майна з володіння власника на підставі фраудаторного правочину свідчить про відсутність волі власника на законне відчуження цього майна, оскільки за таким правочином воля власника спрямована не на правомірну реалізацію свого права власності, а на зловживання ним для досягнення неправомірної цілі - завдання шкоди кредиторам. Воля власника на відчуження майна може бути виражена виключно в рамках здійснення права власності. Тоді як у спірних правовідносинах, на думку суду, мало місце не здійснення права власності, а "вживання" ТОВ "Таміра" свого права власності з іншою метою, яка не захищається позитивним правом. Укладення оскаржуваного договору внаслідок недобросовісних, та таких, що суперечать інтересам товариства, дій керівника та учасників ТОВ "Таміра", укладення цього Договору фактично в особистих інтересах учасників ТОВ "Таміра" свідчить про відсутність волі ТОВ "Таміра" як юридичної особи на відчуження спірного майна.
		3.50.          Презумпція добросовісності СУАП "Європоль" (ч.5 ст. 12 ЦК) не є перешкодою для витребування у нього спірного майна, оскільки це майно вибуло з володіння ТОВ "Таміра" не з його волі (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК).
		3.51.          Поведінка СУАП "Європоль" на момент придбання спірного майна, а також після його придбання, була недобросовісною, що підтверджується наступним:
		- СУАП "Європоль" набуло у володіння спірне майно за двома тристоронніми договорами купівлі-продажу, укладеними 03.04.2019 між ТОВ "Європоль" як покупцем та продавцями ТОВ "Діадема Батерфляй" (продавець частки у праві власності на спірне майно) та ТОВ "Ятрань Плюс" (продавець частки у праві власності на спірне майно);
		- ТОВ "Діадема Батерфляй" набуло частку у спірному майні 24.03.2016 на підставі Договору купівлі-продажу Приміщення літ. Г-1, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 571 (далі - Договір № 571), який було укладено між ТОВ "Діадема Батерфляй" (покупець) та ТОВ фірма "Ідалія" (продавець);
		- від імені ТОВ фірма "Ідалія" як продавця вказаний Договір № 571 був підписаний ОСОБА_1 в якості виконуючого обов`язки директора, заступника директора ТОВ фірма "Ідалія". Також СУАП "Європоль" з відкритих джерел міг бути обізнаним, що ОСОБА_1 станом на 24.03.2016 був учасником ТОВ фірма "Ідалія" як продавця спірного майна, який володів часткою у розмірі 33% статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія". Водночас, станом на 24.03.2016 ОСОБА_1 також був єдиним учасником ТОВ "Діадема Батерфляй" як покупця вказаного нерухомого майна, інформація про що також була публічною та загальнодоступною в ЄДРПОУ, а тому також могла бути відома СУАП "Європоль";
		- на момент придбання СУАП "Європоль" спірного майна з відкритих джерел можливо було встановити, що ОСОБА_1 не мав права діяти від імені ТОВ фірма "Ідалія" при відчуженні частки у спірному майні на користь іншого товариства, єдиним учасником якого був той самий ОСОБА_1 (ТОВ "Діадема Батерфляй"), оскільки це суперечить частині 3 статті 238 ЦК України, що вказує на невідповідність цього договору вимогам ЦК України;
		- зі змісту Договору № 571 щодо представника, який діяв від імені ТОВ фірма "Ідалія" як продавця, та відритої інформації в ЄДРПОУ щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Діадема Батерфляй" як покупця, ТОВ "Європоль" міг та повинен був знати про неправомірність набуття ТОВ "Діадема Батерфляй" частки у спірному майні за Договором № 571, внаслідок чого міг та повинен був знати, що ТОВ "Діадема Батерфляй" не має права відчужувати спірне майно на користь ТОВ "Європоль". Однак, незважаючи на зазначені обставини, ТОВ "Європоль" придбав частку у спірному майні у ТОВ "Діадема Батерфляй";
		- ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 (за 9 днів до придбання СУАП "Європоль" спірного майна) було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ фірма "Ідалія" до ТОВ "Діадема Батерфляй" про визнання недійсним Договору № 571 саме з тих підстав, що він суперечить вимогам частини 3 статті 238 ЦК України. Цією ж ухвалою про відкриття провадження до участі у справі № 922/743/19 у якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, було залучено СУАП "Європоль";
		- той факт, що провадження у справі № 922/743/19 було закрито у зв`язку з відмовою позивача (ТОВ фірма "Ідалія") від позову, жодним чином не усуває факт обізнаності СУАП "Європоль" з об`єктивно існуючою невідповідністю Договору № 571 вимогам частини 3 статті 238 ЦК України;
		- починаючи з 16.08.2018 в межах цієї справи про банкрутство ТОВ "Таміра" розглядався інший спір за позовом ТОВ "Таміра" до СУАП "Європоль", предметом якого було витребування з володіння СУАП "Європоль" об`єктів нерухомого майна, які незаконно вибули з володіння ТОВ "Таміра" та через ланцюжок правочинів з відчуження перейшли в незаконне володіння СУАП "Європоль", а саме: нежитлового приміщення підвалу №0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ "АГ-1" та нежитлового приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-5 площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходяться за адресою: м. Харків, пр-т. Московський, 257 (далі- "Приміщення літ. АГ-1");
		- постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у цій справі № 29/5005/6325/2011 було задоволено позов ТОВ "Таміра" та витребувано Приміщення літ.АГ-1 з чужого незаконного володіння СУАП "Європоль" як недобросовісного набувача. Зі змісту названої постанови вбачається, що Приміщення літ. АГ-1 до 22.08.2014 було складовою частиною спірного у цій справі майна (Приміщення літ. Г-1) та утворилось внаслідок формального виділу. Про зазначені обставини було достовірно відомо ТОВ     "Європоль" як стороні (відповідачу) у справі за позовом ТОВ "Таміра", провадження у якій було відкрито у серпні 2018 року (до моменту придбання СУАП "Європоль" спірного майна у цій справі);
		- під час спору за позовом ТОВ "Таміра" щодо витребування належних ТОВ "Таміра" Приміщень літ. АГ-1 (які до формального їх виділу були складовими частинами спірного Приміщення літ. Г-1), СУАП "Європоль" 03.04.2019 все ж придбав у ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" також і спірне у цій справі майно - Об`єкт № 2 та Об`єкт № 3-1, які були складовими тих же самих Приміщень літ. Г-1, що також належали ТОВ "Таміра".
		3.52. Вказані обставини дозволяють зробити висновок, що на момент придбання спірного майна 03.04.2019 СУАП "Європоль" міг та повинен був знати історію банкрутства ТОВ "Таміра", міг знати про те, що він придбаває майно, яке вибуло з володіння банкрута, а отже міг перевірити, наскільки законно вибули з володіння ТОВ "Таміра" ті активи, які придбавав ТОВ "Європоль" за адресою м. Харків, пр. Московський, 257, зокрема спірне майно. Встановлені обставини свідчать про відсутність в діях СУАП "Європоль" під час придбання спірного майна належної розумності та обачності, оскільки СУАП "Європоль", враховуючи розгляд справи за позовом ТОВ "Таміра" до СУАП "Європоль" щодо витребування інших складових частин Приміщень літ. Г-1, провадження у якій було відкрито у серпні 2018 року, могло усвідомлювати ризики витребування в нього також і спірних у цій справі об`єктів як складових частин тих самих Приміщення літ. Г-1. Однак незважаючи на це, СУАП "Європоль" на свій ризик все ж придбало спірне майно. 
		3.53. Судом встановлено, що СУАП  "Європоль" було подано заяву про забезпечення позову у справі № 922/744/19, за змістом якої заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді, зокрема, арешту зареєстрованого за СУАП "Європоль" спірного майна у цій справі №904/8849/21 та заборони реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна у цій справі. Свою заяву СУАП "Європоль" обґрунтував тим, що спірне майно може вибути з власності СУАП "Європоль" внаслідок його витребування на користь ТОВ "Таміра" на підставі судового рішення у цій справі. До своєї заяви про забезпечення позову СУАП "Європоль" у формі ТОВ долучив ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про призначення на 26.01.2022 судового засідання з розгляду цієї справи по суті. При цьому, на сторінці 11 заяви про забезпечення позову СУАП "Європоль" визнано, що спірне майно незаконно вибуло з володіння ТОВ "Таміра" у володіння ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс" та СУАП "Європоль", про що СУАП "Європоль" зазначив у тексті заяви про забезпечення.
		3.54. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2022 у справі № 922/744/19 заява СУАП "Європоль" про забезпечення позову була залишена судом без розгляду за заявою СУАП "Європоль". Однак сам по собі факт подання такої заяви про забезпечення позову доводить мету, яку переслідувало СУАП "Європоль". 
		3.55. Також СУАП "Європоль" було подано до Господарського суду Харківської області заяву про забезпечення позову у справі № 69з-22, за змістом якої заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді: арешту належного ТОВ "Ятрань Плюс" спірного майна у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21); заборони реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо належного ТОВ "Ятрань Плюс" спірного майна у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21). 
		3.56. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 у справі №69з-22 задоволено заяву СУАП "Європоль" про забезпечення позову. Зі змісту зазначеної ухвали судом встановлено, що заява СУАП "Європоль" про забезпечення позову була обґрунтована наступними обставинами:
		- 01.04.2019 між СУАП "Європоль", ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" укладено договір генерального підряду, предметом якого є виконання заявником поточного ремонту нерухомого майна, яке розташоване за адресою м. Харків, проспект Московський 257. Остаточні акти приймання - передачі робіт за вищевказаним договором генерального підрядубули складені 19.09.2020.  ТОВ "Ятрань Плюс" з 19.09.2020 має борг перед СУАП "Європоль" за договором генерального підряду. СУАП "Європоль" має намір звернутись з позовом про стягнення з ТОВ "Ятрань Плюс" грошових коштів та просить суд забезпечити цей позов до його подання;
		- борг ТОВ "Ятрань Плюс" перед СУАП "Європоль" існує з 19.09.2020, тобто більше ніж півтора року, однак заяву про забезпечення позову СУАП "Європоль" подало саме 24.01.2022 (за 2 дні до засідання у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21);
		- в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 у справі № 69з-22 відсутні будь-які відомості про те, що СУАП "Європоль" проінформував Господарський суд Харківської області про існування спору щодо право власності ТОВ "Ятрань Плюс" на спірне майно, який вирішувався у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21), та про унеможливлення виконання рішення суду у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) у разі вжиття заходів забезпечення позову, які запропоновані СУАП "Європоль".
		3.57. Наведені обставини також доводять недобросовісність поведінки СУАП "Європоль" по відношенню до ТОВ "Таміра" та дозволяють зробити висновок про сприяння СУАП "Європоль" недобросовісному набувачу ТОВ "Ятрань Плюс" в унеможливленні витребування майна у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) на користь ТОВ "Таміра".
		3.58.           09.02.2022 позивач подав клопотання про поновлення строку на подання доказів та про приєднання до матеріалів справи копії Іпотечного Договору, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що після того, як 07.02.2022 у судовому засіданні позивачу зі слів представника СУАП "Європоль" стало відомо про помилку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в реквізитах Іпотечного Договору та про приховування СУАП "Європоль" відповідного доказу, представник позивача адвокат Н. Білоцерковець вжив інших заходів з метою доведення недобросовісної поведінки СУАП "Європоль" та 08.02.2022 отримав з реєстраційної справи в електронній формі щодо об`єкта нерухомого майна 1453214663101 окремі документи - копію Іпотечного Договору та пов`язаних з ним договорів. З наданих Позивачем документів судом встановлено, що підставою для внесення запису про іпотеку № 24232672 дата та час державної реєстрації: 29.12.2017 00:56:06 щодо спірного майна став Іпотечний Договір № 3226 від 29.12.2017, який був укладений в забезпечення зобов`язань ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" за договором купівлі-продажу спірного майна від 28.12.2017, укладеного між СУАП "Європоль" як покупцем та ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс" як продавцями. В записі про іпотеку № 24232672 дата та час державної реєстрації: 29.12.2017, нотаріусом справді було допущено помилку в реквізитах Іпотечного Договору, адже Іпотечний Договір було укладено не 28.12.2017, а 29.12.2017.
		3.59. Станом на дату розгляду судом цієї справи право власності СУАП "Європоль" на спірне майно зареєстровано на підставі договорів купівлі-продажу Спірного Майна від 03.04.2019, які укладені з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" як продавцями. Однак обставина укладення СУАП "Європоль" Іпотечного Договору від 29.12.2017 підтверджує, що СУАП "Європоль" насправді вперше вступив у договірні відносини з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" щодо придбання Спірного Майна значно раніше - 28.12.2017 та 29.12.2017, адже у ці дати СУАП "Європоль" уклав з ними договір купівлі-продажу спірного майна та Іпотечний Договір щодо Об`єкта № 2 (один з об`єктів спірного майна) відповідно.
		3.60.          Обов`язок СУАП "Європоль" як суб`єкта господарювання поцікавитися та перевірити історію вибуття майна у попередніх власників хоча б за останні три роки зумовлений принципами господарської діяльності та принципами цивільних правовідносин, що підтверджується відповідними висновками Верховного Суду. Однак такий обов`язок виконаний не був, що додатково вказує на його недобросовісність, як набувача спірного майна.
		3.61.          Укладаючи у грудні 2017 року з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" договір купівлі-продажу спірного майна та Іпотечний Договір щодо спірного майна, СУАП "Європоль" мав перевірити правовстановлюючі документи продавців на Спірне Майно та перевірити історію спірного майна щонайменше за останні 3 роки, що є звичайною діловою практикою. Проявивши таку обачність, СУАП "Європоль" між би виявити, що станом на 29.12.2014 (за три роки до першого придбання спірного майна Відповідачем) власником спірного майна була ТОВ фірма "Ідалія", правовстановлюючим документом для якої на спірне майно були оскаржувані у цій справі договори купівлі-продажу, укладені з ТОВ "Таміра".
		3.62.          Укладення Іпотечного Договору 29.12.2017 з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" підтверджує, що СУАП "Європоль" вступив у правовідносини купівлі-продажу спірного майна з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" значно раніше, ніж квітень 2019 року, і вперше вступаючи у такі правовідносини мав та міг виявити, що спірне майно вибуло з володіння ТОВ "Таміра", а особи, які відчужують йому спірне майно, пов`язані відносинами контролю з ТОВ "Таміра", ТОВ фірма "Ідалія" та їх учасниками. Хоча в подальшому 03.04.2019 вказаний договір купівлі-продажу від 28.12.2017 було розірвано за згодою сторін, внаслідок чого припинено Іпотечний Договір, та укладено нові договори купівлі-продажу спірного майна від 03.04.2019, зазначене жодним чином не спростовує факту укладення СУАП "Європоль" першого договору купівлі-продажу спірного майна ще у грудні 2017 року, та не спростовує обізнаності СУАП "Європоль" про відповідні обставини, які мали стати йому відомі внаслідок укладення першого договору купівлі-продажу спірного майна у грудні 2017 року.
		3.63.          СУАП "Європоль" є недобросовісним набувачем спірного майна, адже міг знати про те, що особи, які відчужили йому спірне майно - ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй", не мають права його відчужувати, а тому спірне майно може бути витребувано з володіння СУАП "Європоль" на підставі статті 387 ЦК України.
		3.64.          Особи, які відчужили відповідачу спірне майно - ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", також були недобросовісними набувачами спірного майна. Так, про  недобросовісність ТОВ "Діадема Батерфляй" свідчить наступне:
		- станом на дату вибуття спірного майна з володіння ТОВ "Таміра" на користь ТОВ фірма "Ідалія" у 2009 році, ОСОБА_1 був як учасником ТОВ "Таміра" (з часткою у розмірі 16,6% статутного капіталу), так і учасником ТОВ фірма "Ідалія" (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу);
		- у 2016 році ТОВ "Діадема Батерфляй" придбало у ТОВ фірма "Ідалія" частку у спірному майні за договорами купівлі-продажу від 24.03.2016;
		- на дату придбання ТОВ "Діадема Батерфляй" спірного майна ОСОБА_1 був, з одного боку, єдиним учасником ТОВ "Діадема Батерфляй", а з іншого боку - учасником ТОВ фірма "Ідалія" з часткою у розмірі 33% статутного капіталу та виконуючим обов`язки директора ТОВ фірма "Ідалія". Договори, за якими ТОВ фірма "Ідалія" відчужило спірне майно на користь ТОВ "Діадема Батерфляй", були підписані ОСОБА_1 в якості виконуючого обов`язки директора, заступника директора ТОВ фірма "Ідалія";
		- на момент набуття ТОВ "Діадема Батерфляй" спірного майна ОСОБА_1 входив до вищого органу управління ТОВ "Діадема Батерфляй" - загальних зборів його учасників з правом вирішального голосу.
		3.65. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 станом на дату придбання ТОВ "Діадема Батерфляй" у ТОВ фірма "Ідалія" спірного майна, знав і міг знати про незаконність володіння ТОВ фірма "Ідалія" спірним майном. Адже будучи (1)     учасником ТОВ "Таміра", (2) учасником ТОВ фірма "Ідалія", (3) єдиним учасником ТОВ "Діадема Батерфляй", ОСОБА_1 знав і міг знати про те, що дійсною метою укладення оскаржуваного договору є безпідставне або сумнівне зменшення розміру активів ТОВ     "Таміра" на шкоду кредиторам останнього. Тобто, вищому органу управління ТОВ "Діадема Батерфляй" - загальним зборам учасників, на момент придбання спірного майна було відомо про те, що ТОВ фірма "Ідалія" є незаконним володільцем частки у спірному майні та не має права на його відчуження на користь ТОВ "Діадема Батерфляй".
		3.66. Недобросовісність ТОВ "Ятрань Плюс" підтверджується наступним: 
		- право власності на частку у праві власності на спірне майно було зареєстровано за ТОВ "Ятрань Плюс" 11.07.2012 і відповідне право перейшло до ТОВ "Ятрань Плюс" внаслідок внесення цього майна ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Ятрань Плюс";
		- ОСОБА_2 станом на дату укладення оскаржуваного договору була учасником ТОВ фірма "Ідалія" (покупця спірного майна) та володіла часткою у розмірі 25% статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія". При цьому, ОСОБА_2 станом на дату укладення оскаржуваного договору також була свекрухою ОСОБА_3 - учасника ТОВ "Таміра". Це зумовлено тим, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_12 , а ОСОБА_3 була дружиною ОСОБА_12 , що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 30.09.2021 і долученими до нього записами актового стану, які наявні в матеріалах цієї справи.
		3.67. Зазначене є вірогідними доказами того, що ОСОБА_2 станом на дату внесення нею спірного майна до статутного капіталу ТОВ "Ятрань Плюс", знала і могла знати про незаконність володіння нею спірним майном. Адже (1) будучи учасником ТОВ фірма "Ідалія", (2) будучи свекрухою учасника ТОВ "Таміра" ОСОБА_3 , (3) володіючи корпоративними правами ТОВ фірма "Ідалія" спільно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які також були учасниками ТОВ "Таміра", ОСОБА_2 знала і могла знати про те, що дійсною метою укладення оскаржуваного договору є безпідставне або сумнівне зменшення розміру активів ТОВ "Таміра" на шкоду кредиторам останнього.
		3.68. Станом на 11.07.2012 (дата державної реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ "Ятрань Плюс") ОСОБА_2 була єдиним учасником ТОВ "Ятрань Плюс" та володіла часткою у розмірі 100% статутного капіталу цього товариства. Відповідно, ОСОБА_2 входила до вищого органу управління ТОВ "Ятрань Плюс" - загальних зборів його учасників з правом вирішального голосу, відтак вищому органу управління ТОВ "Ятрань Плюс" - загальним зборам учасників було відомо про те, що ОСОБА_2 є незаконним володільцем частки у спірному майні та не має права на його відчуження на користь ТОВ "Ятрань Плюс".
		3.69.          Власником спірного майна є ТОВ "Таміра". Укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" оскаржуваний договір не наділив ТОВ фірма "Ідалія" достатнім обсягом правомочностей для подальшого відчуження майна. Вибуття спірного майна із законного володіння ТОВ "Таміра" на підставі фраудаторного правочину до ТОВ фірма "Ідалія" свідчить про те, що останнє не набуло прав на розпорядження майном. Подальше відчуження майна від ТОВ фірма "Ідалія", як неправомочного володільця, до ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс" та до СУАП "Європоль" означає, що останнє володіє спірним майном без належних правових підстав. Наступний перехід майна від ТОВ фірма "Ідалія" до ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", а в подальшому - до СУАП "Європоль", не відповідає правилу "Nemo ad alterum plus iuris transfere potest quam ipse habet" (Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам). 
		3.70.          Таким чином, особи, за якими з 2009 року було зареєстровано право власності на спірне майно, були лише його недобросовісними набувачами (володільцями), але не набували права власності на таке майно, а тому не мали права його відчужувати, і саме в таких набувачів (володільців) - у ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" - СУАП "Європоль" придбав спірне майно. Тому СУАП "Європоль" придбав спірне майно не у власника, а в осіб, які не мали права його відчужувати. Спірне майно також може бути витребувано з володіння СУАП "Європоль", у тому числі на підставі статті 388 ЦК України. 
		3.71.          СУАП "Європоль" як набувач спірного майна ніколи не набував право власності на спірне майно, незважаючи на факт державної реєстрації права власності на нього за ТОВ     "Європоль", а його власником з моменту придбання було ТОВ "Таміра". Встановлена судом обставина недобросовісності СУАП "Європоль" як набувача спірного майна є додатковою та самостійною підставою, яка дозволяє суду зробити висновок про те, що незважаючи на факт державної реєстрації права власності, ТОВ "Європоль" не набуло права власності на спірне майно.
		3.72.          У межах цієї справи витребування майна не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки:
		- національний закон, а саме статті 387, 388, 400 ЦК України передбачають можливість витребування майна з чужого незаконного володіння;
		- витребування спірного майна становить легітимну мету - повернення спірного майна до ліквідаційної маси ТОВ "Таміра" з метою захисту прав кредиторів ТОВ "Таміра", які порушені через недобросовісні дії ТОВ "Таміра" під час укладення оскаржуваного договору внаслідок відчуження майна без розумного економічного інтересу. За обставин конкретної справи принцип добросовісності (і заборона зловживання правом, що випливає із нього) можуть переважувати вимоги непорушності права власності і принцип свободи договору. Концепція добросовісності може використовуватися в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила;
		- витребування майна у СУАП "Європоль" є пропорційним втручанням у його право володіння спірним майном, адже ця особа є недобросовісним набувачем цього майна і придбаваючи його, вона могла, проявивши розумну обачність, знати про те, що придбаває його в особи, яка не має права відчужувати їй це майно;
		- самостійною підставою, яка обґрунтовує пропорційність втручання суду у мирне володіння СУАП "Європоль" спірним майном, є також обставина придбання СУАП "Європоль" спірного майна за заниженою ціною.
		3.73.          Так, ціна спірного майна, за яку воно було придбано СУАП "Європоль" на підставі договорів купівлі-продажу від 03.04.2019, становить сукупно 9 184 864,44 грн., а саме: Об`єкт № 2 площею 6 830,6 кв.м. - 7 876 631,08 грн; Об`єкт № 3-1 площею 1 157,7 кв.м. - 1 308 233,36 грн. Однак, зі змісту Іпотечного Договору судом встановлено, що предметом цього договору був Об`єкт № 2 площею 6 830,6 кв.м., а згідно з п. 1.5. Іпотечного Договору "За згодою сторін вартість Предмета Іпотеки складає 111 760 000 грн, що на день укладення Договору купівлі-продажу за курсом НБУ еквівалентно приблизно 4 000 000 дол. США.
		3.74. 28.12.2017 між ТОВ "Європоль" як покупцем та ТОВ "Діадема Батерфляй" і ТОВ "Ятрань Плюс" як продавцями було укладено договір купівлі-продажу № 3225 щодо Об`єкта № 2 площею 6 830,6 кв.м., за яким вартість нерухомого майна, яке придбав ТОВ "Європоль", становить 111 760 000 грн і право власності до СУАП "Європоль" переходить після повної сплати вартості (ціни) нерухомого майна.
		3.75. Таким чином, у грудні 2017 року СУАП "Європоль" самостійно оцінив Об`єкт № 2 за 111 760 000 грн, уклавши щодо нього договори купівлі-продажу та іпотеки. Тобто, СУАП "Європоль" добровільно погодився та визнав, що ринкова ціна одного лише Об`єкта № 2 становить 111 760 000 грн. Хоча в подальшому 03.04.2019 вказаний договір купівлі-продажу від 28.12.2017 було розірвано за згодою сторін, внаслідок чого припинено Іпотечний Договір, зазначене жодним чином не спростовує того, що сам же СУАП "Європоль" підтвердив, що ринкова ціна Об`єкта № 2 становить більш як сто одинадцять мільйонів гривень. Незважаючи на це, 03.04.2019, розірвавши договір купівлі-продажу від 28.12.2017 та припинивши дію Іпотечного Договору, цього ж дня СУАП "Європоль" уклав два нові договори купівлі-продажу, зокрема Об`єкта № 2, ціна придбання якого за новим договором купівлі-продажу становила 7 876 631,08 грн, що є приблизно у 13 разів меншим за попередньо визначену ціну і дозволяє зробити висновок про придбання СУАП "Європоль" спірного майна за заниженою ціною.
		3.76.          Щодо збереження спірного майна в натурі з моменту його вибуття з володіння Позивача, судом було встановлено наступне:
		- Приміщення літ. Г-1, під час його перебування у незаконному володінні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", було поділене у розумінні статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";
		- 28.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано відомості про збільшення площі Приміщень літ. Г-1 з 14 575,5 кв. м. на 15 242,7 кв.м. Підставою для вказаної реєстраційної дії у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено висновок ТОВ "Архілаін" №0275/17. Відповідно до Висновку ТОВ "Архілаін" №0275/17, копія якого наявна в матеріалах справи, змінено нумерацію та площу приміщень з нежитлові приміщення: 1-го поверху № 1-8, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, І, ІІ, ІІІ, IV; антресолі № 89-115, 166, V в літ. Г-1 загальною площею 14575,5 кв. м., на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-3, 3а, 4-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 63б, 64а, 67-:-95, 95а, 96-:-116; приміщення антресолі №118-:-125, 125а, 126-:-147; приміщення антресолі 2-го рівня №148 в літ. "Г-1" площею 15242,7 кв.м. за рахунок демонтування та влаштування перегородок без порушення несучих стін, несучих конструкцій, опор, утеплення і оздоблення стін, не є самочинним";
		- цього ж дня 28.12.2017 Приміщення літ. Г-1 було поділено на три об`єкта нерухомості: Об`єкт № 1 площею 6 219,5 кв.м., Об`єкт № 2 площею 6 830,6 кв.м. та Об`єкт № 3 площею 2 192,6 кв.м;
		- 03.04.2019 Об`єкт № 3 площею 2 192,6 кв.м. (як частина Приміщень літ. Г-1) був поділений на 2 об`єкти нерухомості: Об`єкт № 3-1 площею 1157,7 кв.м. та Об`єкт № 3-2 площею 1034,9 кв.м. спірним майном у цій справі є Об`єкт № 2 та Об`єкт № 3-1.
		3.77. Будь-якої добудови чи реконструкції спірної нерухомості у встановленому законом порядку учасниками справи не проводились, адже відомості про документи про прийняття спірного нерухомого майна як реконструйованого об`єкта в експлуатацію матеріали справи не містять. Жодних доказів на проведення добудови чи реконструкції спірного майна, які б могли призвести до створення нового об`єкта нерухомості під час перебування спірного майна у володінні учасників справи (проміжних володільців) чи СУАП "Європоль" не надано.
		3.78. Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наявні в матеріалах справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували, що спірні приміщення є фактично знищеними. Жодна зі змін у характеристиках спірного майна упродовж незаконного володіння відповідачами, не є доказом знищення належного ТОВ "Таміра" спірного майна, тобто припинення його фактичного існування в натурі. Також у матеріалах справи відсутні докази звернення власників/набувачів спірних приміщень щодо припинення права власності через знищення майна, що є однією із обов`язкових підстав для суду вважати, що спірні приміщення знищені. 
		3.79.          Розглядаючи заяву відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд виходив серед іншого з того, що протягом 6 років з моменту вибуття спірного майна з володіння ТОВ "Таміра" управління цим товариством здійснювали учасники ТОВ "Таміра", ліквідатори ТОВ "Таміра", які не були заінтересовані в захисті прав його кредиторів, вчиняли дії всупереч їхнім інтересам, а тому вочевидь не були заінтересовані в оскарженні тих правочинів банкрута, які вчинені на шкоду кредиторам, що є однією з поважних причин пропущення ТОВ "Таміра" позовної давності. До того ж, виявлення ознак фраудаторності оскаржуваного договору було утрудненим, зокрема: внаслідок дефектів проведення розрахунків за договорами щодо спірного майна та некоректності відображення цих розрахунків у первинних документах; приховування доказів того, що ОСОБА_1 , будучи засновником ТОВ "Таміра" (продавця), ТОВ фірма "Ідалія" (покупця) та ТОВ "Діадема Батерфляй" (останнього набувача), в той же самий час був власником ІП "Аврора" - підприємства, на користь якого були виведені кошти, що отримані ТОВ "Таміра" від ТОВ фірма "Ідалія"; приховування від ліквідатора ТОВ "Таміра" відому ТОВ фірма "Ідалія" інформацію щодо особи бенефіціарного власника ІП "Аврора" - підприємства, на рахунок якого виведені кошти, отримані за спірне майно.
		3.80. Крім того, суд врахував, що протягом 11 років були прихованими відомості про відчуження спірного майна та виведення отриманих за нього грошових коштів в особистих інтересах учасника ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" ОСОБА_1 , а не для погашення вимог кредиторів ТОВ "Таміра". При цьому, отримати ці відомості раніше не видавалось за можливе з огляду на недобросовісну поведінку та приховування цієї інформації самим же ОСОБА_1, ТОВ фірмою "Ідалія" як покупцем спірного майна, утрудненістю отримання від них відповідної інформації, а також ліквідацією ІП "Аврора" як юридичної особи. До моменту розкриття прихованої інформації про бенефіціарного власника ІП Аврора" ліквідатор ТОВ "Таміра" не мав підстав вважати, що оскаржуваним договором порушено права ТОВ "Таміра", а тому не мав підстав звертатися до суду з позовом (у матеріально-правовому розумінні - не мав права на задоволення позову) про визнання цього Договору недійсним з підстав його фраудаторності. Ця інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" була примусово розкрита ліквідатором ТОВ "Таміра" Шаповалова І.В. на підставі отримання та виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі, ініційованій ліквідатором ТОВ     "Таміра" та ліквідатором ТОВ "Ольга.".
		 
		4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		4.1.          Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022 в частині задоволення позову та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_18 на вищезгадане рішення місцевого господарського суду.
		4.2.          Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване наступним:
		- право власності позивача порушено не було;
		- свого майна позивач позбувся на підставі фраудаторного правочину, проте воля на укладення такого правочину позивачем мала місце, майно вибуло саме у такий спосіб, було продано іншим набувачам;
		- на момент придбання спірного майна одним із скаржників, не було встановлено ні незаконності вибуття майна з володіння позивача, ні оспорювання факту його вибуття, що виключає обізнаність СУАП "Європоль" про фраудаторність правочину, який оспорюється. Доводи місцевого господарського суду про таку обізнаність стосуються спорів про подальше відчуження, ґрунтуються на припущеннях і повністю спростовані доводами апеляційної скарги СУАП "Європоль";
		- оскільки з моменту вибуття майна до придбання його СУАП "Європоль" минуло десять років, зважаючи на принцип правової визначеності, набувач спірного майна є добросовісним, що виключає втручання у його право власності;
		- місцевий господарський суд помилково застосував сучасну конструкцію фраудаторності і помилково не застосував чинні на той час спеціальні норми Закону про банкрутство, що призвело до необґрунтованого розширення кола обставин, які підлягали доказуванню у цій справі, а відтак і до постановлення неправильного рішення в частині неправильного визначення темпоральних ознак фраудаторності, що в подальшому також вплинуло на оцінку судом наявності поважних причин пропуску строків позовної давності.
		 
		5. Короткий зміст касаційної скарги
		5.1.           17.10.2022 ТОВ "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова К. Ю. звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило:
		- скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022 повністю;
		- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022 в частині задоволення позову залишити без змін, а в частині відмови у задоволенні позову - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.06.2009, укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О. О. за реєстровим № 2086.
		 
		6. Узагальнені доводи касаційної скарги
		6.1.          Апеляційний суд в оскаржуваній постанові застосував норми частини 11 статті 17, статті 25 Закону про банкрутство, які не підлягали застосуванню, та на відміну від місцевого господарського суду не застосував норм пункту 6 статті 3 та частину 3 статті 13 ЦК України, які підлягали застосуванню, не врахувавши відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм. 
		6.2.          Суд першої інстанції застосував норми статей 387, 388 ЦК України без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №201/9100/16-ц та від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 14.09.2022 у справі № 68/180-11 (911/1704/21) та дійшов помилкових висновків про наявність волі ТОВ "Таміра" на вибуття спірного майна і неможливість витребування цього майна з володіння СУАП "Європоль", як добросовісного набувача.
		6.3.          Незважаючи на чинність правочинів, укладених з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", в силу положень статті 330 ЦК України СУАП "Європоль" не набув право власності на спірне майно. Крім того, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про добросовісність ТОВ "Ятрань Плюс" та не спростував належним чином висновки суду першої інстанції про недобросовісність СУАП "Європоль".
		6.4.          Оскаржувана постанова не містить жодних спростувань висновків суду першої інстанції щодо пропорційності втручання у право СУАП "Європоль" на мирне володіння спірним майном.
		6.5.          Висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірне майно безповоротно змінило своє функціональне призначення не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки жоден поданий сторонами доказ не підтверджує цю обставину, в жодному процесуальному документі по суті спору сторони на ці обставини не посилалися. Апеляційний суд не посилається на жоден доказ у справі на підтвердження такого висновку. 
		6.6.          Суд апеляційної інстанції застосував частину 4 та 5 статті 267 ЦК України без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14). Натомість суд першої інстанції вірно встановив всі обставини та дійшов правильного висновку про поважність причин пропуску ТОВ "Таміра" строку позовної давності з врахуванням зазначених висновків Верховного Суду.
		 
		7. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
		7.1.          СУАП "Європоль" у відзиві заперечував проти доводів касаційної скарги, просило Суд скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, зазначаючи наступне:
		- скаржником не доведено під час розгляду справи дефекту оплати за оскаржуваними договорами;
		- суд апеляційної інстанції відповідно до вимог закону та правових висновків Верховного Суду встановив наявність волі ТОВ "Таміра" на відчуження спірного нерухомого майна ТОВ "Фірма "Ідалія", а відтак правомірно відмовлено у задоволенні позову про витребування нерухомого майна у добросовісного набувача - СУАП "Європоль" за статтею 388 ЦК України;
		- посилання скаржника на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України у випадку вибуття майна з володіння власника за фраудаторним правочином не може слугувати доказом порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
		- позивачем не доведено належними та вірогідними доказами причетність ОСОБА_1 до операцій з перерахування грошових коштів з Іноземного підприємства "Аврора", а тому відсутні підстави стверджувати про порушення судом апеляційної інстанції норм статті 79 ГПК України;
		- позивачем не доведено недобросовісність СУАП "Європоль". Натомість всі досліджені та встановлені обставини справи свідчать саме про добросовісність вказаного підприємства, а відтак про законність та обґрунтованість ухваленого судом апеляційної інстанції рішення;
		-   в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування обставин, які б могли свідчити про наявність суспільного інтересу, як умови втручання у право власності добросовісного набувача, а відтак у даному випадку відсутні підстави для втручання у право власності СУАП "Європоль" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
		- оспорювані договори не містять ознак фраудаторності, а відтак підстави для визнання їх недійсними відсутні з огляду на частину 11 статті 17 Закону про банкрутство;
		- мотиви касаційної скарги ТОВ "Таміра" щодо наявності поважних причин  пропуску строку позовної давності та спростування аргументів суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідають вимогам закону.
		 
		8. Касаційне провадження 
		8.1.          Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2022 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова К. Ю. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/8849/21), повернення касаційної скарги без розгляду або залишення касаційної скарги без руху до надходження оригіналів матеріалів справи № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області, Центрального апеляційного господарського суду оригінали матеріалів справи № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21).
		8.2.           15.11.2022 Центральний апеляційний господарський суд направив матеріали справи №29/5005/6325/2011 (904/8849/21) до Верховного Суду.
		8.3.          Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2022 касаційну скаргу ТОВ "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова К. Ю. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/8849/21) залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме: подати до суду касаційної інстанції оригінал платіжного доручення, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 496 177,08 грн.
		8.4.           24.11.2022 ТОВ "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова К. Ю. направило до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучені квитанції про сплату судового збору.
		8.5.          Ухвалою Верховного Суду від 12.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова К. Ю. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2023 о 15:00.
		8.6.           23.12.2022 від ТОВ "Таміра" надійшли письмові пояснення по справі, в яких скаржник просив врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21).
		8.7.           17.01.2023 до Верховного Суду від директора СУАП "Європоль" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, обґрунтоване тим, що повноважний представник підприємства - адвокат Чубаренко О. О. не зможе прийняти участь у судовому засіданні, призначеному на 17.01.2023, через травму. Водночас СУАП "Європоль" вважає за необхідне скористатися правом на отримання правничої допомоги шляхом укладення нового договору про надання правової допомоги з іншим адвокатом з метою представництва своїх інтересів у суді касаційної інстанції.
		8.8.          В судовому засіданні представники ТОВ "Таміра" та арбітражний керуючий Леонов К. Ю. заперечували проти поданого клопотання, просили Суд відмовити у його задоволенні. 
		8.9.          Колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні клопотання СУАП "Європоль" про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки: явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою; СУАП "Європоль" висловило свою позицію по суті касаційної скарги у поданому відзиві; у клопотанні не наведено обставин, які б об`єктивно унеможливлювали розгляд справи у даному судовому засіданні. 
		8.10. Представники ТОВ "Таміра" та арбітражний керуючий Леонов К. Ю. надали пояснення, за змістом яких підтримали касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просили Суд скаргу задовольнити. 
		8.11.          Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили та не подали заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги (крім вищезгаданого клопотання СУАП "Європоль").
		8.12.          Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		8.13.          Враховуючи, що явка представників учасників справи не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників, які не забезпечили явку своїх представників.
		 
		9. Позиція Верховного Суду
		9.1.          Предметом розгляду у цій справі є позов ТОВ "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова К. Ю. до СУАП "Європоль" та ТОВ фірма "Ідалія", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.06.2009, укладеного між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О. О. за реєстровим № 2086, а також про витребування на користь ТОВ "Таміра" нерухомого майна з чужого незаконного володіння СУАП "Європоль" та припинення права власності СУАП "Європоль" щодо цього майна.
		9.2.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний правочин є фраудаторним, а відтак вибуття спірного нерухомого майна з власності ТОВ "Таміра" за таким правочином є незаконним, як і перехід права власності до ТОВ фірма "Ідалія". Зважаючи на те, що ТОВ фірма "Ідалія" не набуло у встановленому порядку права власності на спірне нерухоме майно, то відповідно і не могло передати це майно у власність іншим особам. 
		9.3.          Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, погодившись із доводами позивача щодо фраудаторності оспорюваного правочину та незаконності вибуття з власності позивача нерухомого майна за таким правочином. Водночас, врахувавши, що після укладення оспорюваного договору між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", відбувся поділ спірного нерухомого майна на окремі об`єкти, які були відчужені на користь інших осіб, суд першої інстанції зазначив про те, що ефективним способом захисту прав позивача буде не визнання правочину недійсним, а саме витребування майна від кінцевого набувача, яким у даному випадку є СУАП "Європоль".
		9.4.          Крім того, місцевий господарський суд визнав поважними причини пропуску строку позовної давності ТОВ "Таміра", про застосування якої було подано відповідну заяву СУАП "Європоль" (аналогічні заяви щодо наслідків застосування строків позовної давності від третіх осіб суд відхилив, оскільки правом подання таких заяв наділено лише сторін у справі).
		9.5.          Суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалив нове рішення про відмову у позові, наголосивши на тому, що право власності позивача порушено не було, оскільки хоч спірне нерухоме майно було відчужено за фраудаторним правочином, але з волі позивача. Не застосувавши при розгляді справи редакцію Закону про банкрутство, чинну на дату укладення правочину, місцевий господарський суд помилково застосував сучасну конструкцію фраудаторності, внаслідок чого було необґрунтовано розширено коло обставин, які підлягали доказуванню у цій справі, що в свою чергу призвело до неправильного визначення темпоральних ознак фраудаторності та вплинуло на оцінку поважності причин пропуску строків позовної давності.
		9.6.          Також суд апеляційної інстанції зазначив про те, що місцевий господарський суд дійшов висновку про обізнаність СУАП "Європоль" щодо фраудаторності оспорюваного договору виключно на припущеннях, не врахувавши при цьому, що СУАП "Європоль" є добросовісним набувачем спірного майна, що виключає втручання у його право власності.
		9.7.          Зі змісту поданої ТОВ "Таміра" касаційної скарги вбачається, що позивач не погоджується з ухваленою судом апеляційної інстанції постановою з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а також неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних правових норм у подібних правовідносинах (розділ 6 цієї постанови). Крім того, позивач просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину, оскільки саме наявність судового рішення про недійсним правочину слугуватиме підставою для витребування майна у  СУАП "Європоль", якщо Суд дійде висновку про те, що вказане підприємство є добросовісним набувачем.
		9.8.          Врахувавши доводи скаржника та заперечення на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне. 
		9.9.          Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		9.10.          Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
		9.11.          Відповідно до частини 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		9.12.          Колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.08.2022 у справі № 914/2252/20 (914/2523/21), згідно з яким формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
		9.13.          Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
		особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
		наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
		враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
		9.14.          Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		9.15.          Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. 
		9.16.          Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
		9.17.          Поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
		9.18.          Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
		9.19.          Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій у цій справі обставинами:
		- за договором купівлі-продажу від 09.06.2009, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим № 2086, ТОВ фірма "Ідалія" придбала у ТОВ "Таміра" нерухоме майно загальною площею 14 575,5 кв.м., розташоване у АДРЕСА_1 ;
		- в подальшому спірне нерухоме майно перейшло у володіння ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" (пункти 3.3 - 3.6 цієї постанови);
		- під час перебування нерухомого майна у володінні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" воно було неодноразово поділено. Так, 28.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано відомості про збільшення площі Приміщень літ. "Г-1" з 14 575,5 кв. м. на 15 242,7 кв. м. та проведено поділ приміщень на три окремі об`єкти, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 3а, 63б, 67-:-102, 114-:-116, приміщення антресолі № 125-:-147 в літ. "Г-1", загальною площею 6 219,5 кв.м. (реєстраційний номер 1453220463101) ( Об`єкт №1); нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:- 49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. "Г-1", загальною площею 6 830,6 кв.м. (реєстраційний номер 1453214663101) (Об`єкт № 2); нежитлові приміщення антресолі № 118-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. "Г-1", загальною площею 2 192,6 кв.м. (реєстраційний номер 1453200563101) (Об`єкт № 3);
		- надалі ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили частину належного їм нерухомого майна (Об`єкт № 2) на користь СУАП "Європоль", уклавши договір купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 418;
		- Об`єкт № 3 загальною площею 2 192,6 кв.м. був поділений, в результаті чого 03.04.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито розділи на 2 окремих об`єкта, а саме: нежитлові приміщення антресолі № 119 в літ. "Г-1", загальною площею 1157,7 кв.м. (реєстраційний номер 1797065963101) (Об`єкт № 3-1); нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. "Г-1", загальною площею 1034,9 кв.м. (реєстраційний номер 1797042863101) (Об`єкт № 3-2);
		- ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили Об`єкт № 3-1 на користь СУАП "Європоль" за договором купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за № 419, а Об`єкт № 3-2 передано в оренду СУАП "Європоль" на підставі договору оренди від 01.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за № 1154.
		9.20.          Предметом спору у цій справі є нерухоме майно, що знаходиться у м.  Харкові по проспекту Московському 257, право власності на яке на момент звернення з позовом зареєстровано за СУАП "Європоль", а саме: Об`єкт № 2 площею 6 830,6 кв.м. (частина Приміщень літ. Г-1) та Об`єкт № 3-1 площею 1 157,7 кв.м. (частина Об`єкта № 3, який є частиною Приміщень літ. Г-1).
		9.21.          З мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду слідує, що за сукупністю встановлених обставин відносно особи-контрагента ТОВ "Таміра" за оскаржуваним Договором купівлі-продажу, а також обставин, які характеризують момент укладення цього договору та дефектів проведення оплати за придбане майно вбачається порушення принципу добросовісності сторонами оспорюваного договору та іншими причетними до них особами - учасниками та керівниками ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія".
		9.22.          Так місцевим господарським судом було досліджено склад учасників юридичних осіб, які були сторонами оскаржуваного Договору купівлі-продажу, що на дату укладання договору виглядав наступним чином: 
		- ТОВ "Таміра" (продавець): ОСОБА_3 з часткою у розмірі 8 250 грн (50%), ОСОБА_4 з часткою у розмірі 2 750 грн (16,6%), ОСОБА_1 з часткою у розмірі 2 750 грн (16,6%), ОСОБА_5 з часткою у розмірі 2 750 грн (16,6%);
		- ТОВ фірма "Ідалія" (покупець): ОСОБА_2 з часткою у розмірі                    6 250 грн (25%), ОСОБА_4 з часткою у розмірі 6 250     грн (25%), ОСОБА_1 з часткою у розмірі 6 250 грн (25%), ОСОБА_5 з часткою у розмірі 6 250     грн (25%).
		9.23.          Хоча положення статті 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, визначали заінтересованими особами стосовно боржника осіб, що входять до складу органів управління боржника, разом з цим наведена стаття не містила вимог щодо володіння часткою у статутному капіталі боржника у певному розмірі для того, щоб особа вважалась заінтересованою особою щодо боржника. 
		9.24          Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, незалежно від розміру частки, якою володіли ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у статутному капіталі ТОВ "Таміра", кожен з них окремо та всі вони у сукупності вважалися заінтересованими особами щодо ТОВ "Таміра", оскільки входили до складу органу управління боржника - загальних зборів ТОВ "Таміра" і здійснювали контроль над ТОВ фірма "Ідалія" - покупцем майна, адже володіли сукупно часткою у розмірі 75% статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія".
		9.25.           ОСОБА_3 , яка була четвертим учасником ТОВ "Таміра" та володіла часткою у розмірі 50% статутного капіталу товариства, 08.07.2009 (тобто менш ніж через місяць після укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу) за одноголосним рішенням усіх учасників ТОВ фірма "Ідалія" (протокол загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" № 2 від 08.07.2009) була призначена директором ТОВ фірма "Ідалія" та перебувала на цій посаді до 10.02.2011.
		9.26.          Наведене дає підстави для висновку про те, що спірне нерухоме майно було відчужено ТОВ "Таміра" на користь ТОВ фірма "Ідалія", яке перебувало під контролем учасників ТОВ     "Таміра", кожен з яких до того ж вважався заінтересованою особою щодо боржника (ТОВ "Таміра"). Твердження відповідача про те, що розмір частки, якою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 володіли у ТОВ "Таміра", не дозволяв їм у сукупності здійснювати контроль над ТОВ "Таміра" та приймати будь-які рішення без участі четвертого учасника товариства - ОСОБА_3 , яка одночасно не була учасником ТОВ фірма "Ідалія", не має значення для цієї справи, оскільки у даному випадку має значення лише те, чи один або декілька учасників ТОВ "Таміра" могли здійснювати контроль над ТОВ фірма "Ідалія" як контрагентом ТОВ "Таміра", на користь якого було відчужено спірне майно. Крім того, рішення загальних зборів учасників ТОВ "Таміра" про відчуження спірного майна приймалося одноголосно усіма учасниками, у тому числі ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Таміра" від 18.05.2009.
		9.27          З висновком місцевого господарського суду про укладення договору між заінтересованими особами погодився суд апеляційної інстанції. Відповідачами та іншими учасниками справи протилежного не доведено.
		9.28.          Досліджуючи питання щодо виконання умов оспорюваного договору, зокрема здійснення оплати за та подальший рух коштів (пункти 3.12-3.19 цієї постанови), місцевий господарський суд встановив, що:
		- 01.06.2009 на рахунок ТОВ "Таміра" в АТ "Укрексімбанк" надійшли кошти від ТОВ фірма "Ідалія" у формі 73-х платежів на загальну суму 36 832 785 грн з призначенням платежів "Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06";
		- в той же день (01.06.2009) грошові кошти у сумі 36 832 785 грн за тією ж самою кількістю платежів (73 платежі) були перераховані з рахунку ТОВ "Таміра" на рахунок ІП "Аврора" з призначенням платежів: "повернення зайво перерахованих коштів зг ут К 12/01/06 від 12.01.06";
		- ІП "Аврора", отримавши грошові кошти від ТОВ "Таміра", того ж дня здійснило переказ усієї суми отриманих грошових коштів на банківський рахунок ТОВ фірма "Ідалія".
		9.29.          З наведеного вбачається, що вся сума грошових коштів, яка підлягала сплаті ТОВ "Таміра" як продавцю спірного майна, була повернута на банківський рахунок покупця - ТОВ фірма "Ідалія" ще до укладення оскаржуваного договору (перерахування відбувалося за попереднім договором купівлі-продажу № К-12/01/06 від 12.01.2006, посилання на який  міститься в призначенні платежів). Тобто, на дату укладення з ТОВ "Таміра" оскаржуваного договору ТОВ фірма "Ідалія" вже знало, що не буде розраховуватись за спірне нерухоме майно (Приміщення Г-1), в результаті чого ТОВ фірма "Ідалія" заволоділо спірним майном, не зазнавши фінансових витрат на його придбання.
		9.30.          Крім того, станом на 01.06.2009 єдиним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ІП "Аврора", на чий рахунок було перераховано усі отримані ТОВ "Таміра" грошові кошти за спірне майно, був ОСОБА_1 , який у цей самий час був учасником ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Таміра". 
		9.31. Наведені обставини підтверджують висновки місцевого господарського суду про те, що оскаржуваний договір купівлі-продажу укладався лише "про людське око" і був інструментом для зменшення активів ТОВ "Таміра" та ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами. В результаті укладення оскаржуваного договору ТОВ "Таміра" позбавило кредиторів як можливості звернути стягнення на спірне майно, так і отримати погашення своїх вимог за рахунок коштів, отриманих від його продажу. Незважаючи на те, що технічно кошти проходили через рахунки, однак отримані ТОВ "Таміра" грошові кошти за спірне майно не були спрямовані для розрахунків з кредиторами, а натомість були виведені з рахунку ТОВ "Таміра" на рахунок іншого підприємства, яке перебувало під контролем учасника ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" - ОСОБА_1 .
		9.32.          При цьому судом враховано, що на фраудаторність оскаржуваного договору купівлі-продажу вказують дефекти у проведенні "розрахунків", а не відсутність перерахування (проведення через рахунки) коштів взагалі. Підставою позову, яку врахував місцевий господарський суд, є обставина технічного проходження коштів за придбання спірного нерухомого майна з рахунку ТОВ      фірма "Ідалія" на рахунок ТОВ "Таміра", однак з подальшим (в той же день) перерахуванням цих коштів на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" (покупця майна), що вказує на реальну відсутність намірів ТОВ фірма "Ідалія" розраховуватись за спірне майно та свідчить про укладення оскаржуваного договору між пов`язаними особами саме з метою уникнути виконання грошових зобов`язань перед кредиторами ТОВ "Таміра".
		9.33.          В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанцій зазначив про те, що висновки місцевого господарського суду про придбання майна за заниженою ціною не підтверджені належними доказами та відсутні об`єктивні критерії для такого твердження, а саме ні експертне дослідження, ні належна оцінка спірного майна не проведені, водночас, інші ціни на це майно є договірними, визначеними за згодою сторін, що не свідчить про їх заниження. Для висновку про наявність факту заниження ціни слід застосовувати порівняльний метод дослідження ціни на аналогічні об`єкти, що неможливо через недостатність як вихідних даних, так і спеціальних знань. Місцевим господарським судом не застосовано порівняльний метод визначення ринкових цін щодо аналогічної нерухомості та зроблено помилковий висновок про заниженість ціни відчуження, зважаючи тільки на вартість оцінки предмета іпотеки.
		9.34.          При цьому поза увагою апеляційного господарського суду залишено те, що  у даному конкретному випадку ціна спірного майна (ринкова чи неринкова) не має значення, адже ні ТОВ "Таміра", ні кредитори ТОВ "Таміра" цих грошових коштів не отримали, оскільки вони були повернуті на рахунок покупця спірного майна - ТОВ фірма "Ідалія", що й вказує на фраудаторність оскаржуваного договору.
		9.35.          Як вбачається з матеріалів справи, з метою визначення фінансового стану ТОВ "Таміра" на дату укладення оспорюваного договору купівлі-продажу (09.06.2009), місцевим господарським судом було досліджено фінансову звітність ТОВ "Таміра" (пункти 3.20-3.22  цієї постанови), зміст якої свідчить про те, що у першому звітному періоді, який передував укладенню оскаржуваного договору, розмір чистих активів ТОВ "Таміра" становив від`ємне значення. Тобто активів ТОВ "Таміра" на момент укладення оскаржуваного договору було недостатньо для виконання наявних у ТОВ "Таміра" зобов`язань перед кредиторами. Розмір чистих активів мав від`ємне значення також і після укладення оскаржуваного договору.
		9.36.          Положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007), зокрема статті 3, 4 визначають, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. 
		9.37.          З наведеного слідує, що фінансова звітність є належним, допустимим та вірогідним доказом, який підтверджує інформацію про фінансове становище підприємства, зокрема, розмір його зобов`язань перед кредиторами. 
		9.38.          Згідно з встановленими місцевим господарським судом обставинами у цій справі фінансова звітність ТОВ "Таміра" підтверджує, що розмір зобов`язань перед кредиторами у період укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу становив більше 230 000 000 грн. При цьому, розмір непогашених та визнаних судом конкурсних кредиторів ТОВ "Таміра" четвертої черги задоволення, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: вимоги ТОВ "Голден Валлет" та ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", станом на дату розгляду цієї справи становить 236 792 822,29 грн.
		9.39.          Відповідачами не надано доказів, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б могли спростувати відомості фінансової звітності та наявність у ТОВ "Таміра" кредиторів з вимогами на суму 230 247 000 грн на момент укладення оскаржуваного договору. 
		9.40.          Поточна заборгованість ТОВ "Таміра" у розмірі 230 247 000 грн була визнана керівником ТОВ "Таміра" директором Козаченко Л. В., яка подала до Господарського суду Харківської області заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Таміра" від 15.06.2009, до якої долучила копію балансу ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009, згідно з яким поточна заборгованість ТОВ "Таміра" перед кредиторами становила 230 247 000 грн. При цьому, саме директор ТОВ "Таміра" Козаченко Л.В. підписала від імені ТОВ "Таміра" оскаржуваний договір.
		9.41.          Крім того, колегія суддів враховує, що в підтвердження висновку про неплатоспроможність ТОВ "Таміра" на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу свідчить не лише від`ємне значення чистих активів підприємства, а й поданий ліквідатором ТОВ "Таміра" з позовом Аналіз фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного Підприємства (ТОВ "Таміра") за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, зроблений на підставі показників, визначених в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006. Викладені у ньому висновки свідчать про неплатоспроможність та критичний фінансовий стан ТОВ "Таміра" станом на дату укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу (пункти 3.24-3.25 цієї постанови).
		9.42.          Відтак матеріалами справи підтверджено, що станом на дату укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу у ТОВ "Таміра" уже було недостатньо майна для виконання грошових зобов`язань перед кредиторами, тобто ТОВ     "Таміра" вже перебувало у стані фінансової неспроможності і укладення оскаржуваного договору лише погіршило уже наявний стан неплатоспроможності ТОВ "Таміра". 
		9.43.          За наведених обставин, укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу у 2009 році у період фінансової неплатоспроможності ТОВ "Таміра", на підставі якого було відчужено належне ТОВ "Таміра" спірне майно на користь ТОВ фірма "Ідалія" - юридичної особи, що перебувала під контролем учасників ТОВ "Таміра", повернення отриманих ТОВ "Таміра" грошових коштів за спірне майно на рахунок покупця спірного майна підтверджують обґрунтованість висновку місцевого господарського суду про те, що мета укладення цього договору була неправомірною та недобросовісною, вчинена з метою сумнівного зменшення розміру активів ТОВ "Таміра" шляхом зловживання правом власності на шкоду кредиторам, адже внаслідок відчуження спірного майна погіршився вже існуючий стан неплатоспроможності ТОВ "Таміра", що в подальшому призвело до його банкрутства.
		9.44.          На підтвердження того, що фактична мета укладення оскаржуваного Договору була очевидно неправомірною та недобросовісною, спрямованою на уникнення сплати боргу перед кредиторами, свідчать також дії керівництва ТОВ "Таміра", які мали місце одразу після укладення оскаржуваного договору. Так, через 6 днів після укладення договору з ТОВ фірма "Ідалія", директор ТОВ "Таміра" звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство, обґрунтовану тим, що виконання ТОВ "Таміра" грошових зобов`язань перед одним із кредиторів призведе до неможливості виконання в повному обсязі грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. 
		9.45.          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвала Господарського суду Харківської області від 24.06.2009 про порушення провадження у справі № Б-24/92-09 про банкрутство ТОВ "Таміра" була скасована судом касаційної інстанції за касаційною скаргою, поданою АТ "Укрексімбанк" - кредитором ТОВ "Таміра" з тих підстав, що вказаною ухвалою порушуються його права. 
		9.46.          Такі дії ТОВ "Таміра", а також звернення ТОВ "Таміра" до суду із заявою про власне банкрутство одразу після укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу, свідчать про невідповідність такої поведінки ТОВ "Таміра" критеріям розумності та економічної обґрунтованості і вказують на використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню, а саме: використання правомочності розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредиторів.
		9.47.          З огляду на вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом у тому, що оскаржуваний договір купівлі-продажу суперечить пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, а також частині 3, 6 статті 13 ЦК України як такий, що вчинений ТОВ "Таміра" внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредиторам. Відповідні доводи скаржника в цій частині визнаються Судом обгрунтованими.
		9.48.          Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд серед іншого зазначив про те, що до правовідносин учасників у цій справі підлягали застосуванню положення частини 10 статті 17 та стаття 25 Закону про банкрутство в редакції, яка була чинна на час порушення провадження у справі про банкрутство, які місцевий господарський суд безпідставно не застосував, що в свою чергу штучно розширило предмет доказування, а відтак і часові межі, необхідні для виявлення ознак фраудаторності оспорюваного правочину.
		9.49.          Колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції помилковим та таким, що ґрунтується на невірному тлумаченні норм законодавства, з огляду на наступне.
		9.50.          Правочином є дія, яка вчиняється для досягнення     дозволеної законом мети     (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.
		9.51.          Як уже зазначалося вище, фраудаторними правочинами називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19)). 
		9.52.          З урахуванням положень статті 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини. Тобто, межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.
		9.53.          Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) частина третя статті  13, частина третя статті 16 Цивільного кодексу України  не суперечать частині другій  статті 58 Конституції України  та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".
		9.54.          Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).
		9.55.          Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
		9.56.          Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (відповідні  висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17)).
		9.57.          Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.
		9.58.          У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.
		9.59.          Відтак, фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, що вчинений, зокрема, всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої     статті 13 Цивільного кодексу України.
		9.60.          На необхідності застосування загальних положень ЦК України під час вирішення спору щодо недійсності правочину наголошував Верховний Суд України, зокрема у постановах від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15, згідно з викладеними у них висновками під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3,  15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.
		9.61.          Верховний Суд звертає увагу на те, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано     Кодексом України з процедур банкрутства  з 21.10.2019, а до вступу в дію цього      Кодексу - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства. В той же час Кодекс України з процедур банкрутства, як і Закон про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
		9.62.          Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
		9.63.          У рішенні від 05.04.2005 у справі  "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
		9.64.          Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9  Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
		9.65.          Встановивши вище зазначені обставини фраудаторності оспорюваного договору купівлі-продажу та необхідність захисту порушеного права, з огляду на мету та призначення процедур банкрутства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про застосування в цьому випадку до спірних правовідносин загальних норм цивільного законодавства, про що також слушно зазначено скаржником у касаційній скарзі (пункт 6.1 цієї постанови). Натомість твердження суду апеляційної інстанції про необхідність застосування у цьому випадку приписів статей 17 та 25 Закону України "Про поновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" в редакції, що була чинна на час порушення провадження у справі про банкрутство є помилковим, оскільки застосування виключно вказаних норм не призведе до ефективного захисту порушеного права та нівелюватиме саму мету такого захисту.
		9.66.          Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у cправі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21), склад учасників по якій та предмет спору є подібними до  справи, яка переглядається, а тому підлягають врахуванню Судом.
		9.67.          Відносно аргументів касаційної скарги про те, що встановивши фраудаторність оскаржуваного договору купівлі-продажу, місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні вимоги позивача про визнання цього договору недійсним, колегія суддів зазначає наступне.
		9.68.          Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині 2 статті 16 ЦК України. Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
		9.69.          Подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника в разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника, вчинених у підозрілий період, - це обов`язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство, та свідченням безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
		9.70. Обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника (частина перша статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства), кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство (висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
		9.71.          З мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду у цій справі вбачається, що відмовляючи у позові в частині вимог про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу суд врахував, що задоволення вказаної вимоги не матиме наслідком відновлення порушеного права ТОВ "Таміра" та його кредиторів, а відтак не є належним способом захисту, оскільки договір був укладений між ТОВ "Таміра" (продавець) та ТОВ фірма "Ідалія" (покупець), проте на дату звернення з позовом право власності на спірне майно було зареєстровано за іншою особою, а саме: СУАП "Європоль", тому визнання оскаржуваного договору недійсним не призведе до повернення майна у володіння ТОВ "Таміра" . 
		9.72.          Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту     прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		9.73.          Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі     "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).
		9.74.          За висновком місцевого господарського суду ефективним способом захисту права власності ТОВ "Таміра", яке було порушено внаслідок укладення фраудаторного договору, є пред`явлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння до СУАП "Європоль". При цьому судом першої інстанції було враховано висновки Верховного Суду, викладені у наступних рішеннях:
		- постанови Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 522/3885/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, згідно з якими власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається;
		- постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №     910/18647/19, згідно з якою у разі, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу;
		- постанова Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), згідно з якою реституція обмежена можливістю застосування за суб`єктним складом - повернення майна за реституційним позовом допустиме лише від сторони недійсного правочину іншій стороні такого недійсного правочину. Якщо ж остання вже здійснила подальше відчуження спірної речі, то єдиним ефективним способом захисту прав її власника залишається віндикація - витребування речі в натурі з чужого незаконного володіння. 
		9.75.          Окрім наведених вище, колегія суддів звертає увагу на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, відповідно до яких:
		- метою позову про витребування майна з чужого володіння (незалежно від того, на підставі приписів яких із указаних статей Цивільного кодексу України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (п.89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (п.95) та № 488/6211/14-ц (п.84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п.п.114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (п.67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (п.10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п.100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п.146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц);          
		- рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за боржником) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за переможцем аукціону) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (п.п.98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п.п.115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (п.80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (п.10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п.п.63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п.146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 ЦК України).
		9.76.          Вказані висновки у справі № 914/2618/16 хоча і були зроблені за наслідками розгляду позову про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, визнання недійсними договору купівлі-продажу майна боржника, свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за переможцем аукціону та зобов`язання переможця аукціону передати (повернути) боржникові майно, але підтверджують правильність висновку суду першої інстанції з огляду на те, що реалізація майна боржника на прилюдних торгах (аукціоні) полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів (аукціону), тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів (аукціону) особливості, проведення таких торгів (аукціону) є правочином. Верховний Суд неодноразово в своїх постановах висловлював правову позицію про те, що продаж майна боржника в ліквідаційній процедурі на аукціоні є різновидом правочину з відчуження майна. Предметом позовних вимог у справі № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21) серед інших є також визнання недійсним правочину з відчуження майна боржника.
		9.77.          Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах (аукціонах)і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (п.п.6.17-6.18) та від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц (п.п.38-39)).
		9.78.          З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що хоча оскаржуваний договір є фраудаторним та суперечить приписам статей 3, 13 ЦК України, підстави для задоволення вимог позивача про визнання його недійсним відсутні з огляду на те, що право власності на спірне майно зареєстровано за СУАП "Європоль", який не є стороною оспорюваного договору, тому ефективним способом захисту права власності ТОВ "Таміра", яке було порушено укладенням фраудаторного договору, є пред`явлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння до СУАП "Європоль". Протилежні аргументи скаржника з цього приводу відхиляються Судом як помилкові.
		9.79. За змістом статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		9.80.          Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		9.81.          Згідно зі статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		9.82. Таким чином, стаття 387 ЦК України передбачає беззаперечну можливість витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тобто ця стаття застосовується до правовідносин витребування майна від недобросовісного набувача. Натомість стаття 388 ЦК України регулює правовідносини витребування майна від добросовісного набувача.
		9.83.          Отже, власник має право звертатись із віндикаційним позовом до особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном власника. При цьому віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
		9.84.          Витребування майна шляхом віндикації застосовується, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (подібний висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, сформульованих у постановах від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц).
		9.85.          Рішення суду про витребування майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).
		9.86.          Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
		9.87.          За приписами статей 387, 388 Цивільного кодексу України особою, яка може звернутися з віндикаційним позовом, є також і власник майна. Право на витребування майна з чужого незаконного володіння має зокрема особа (власник, який не володіє), яка має відповідні правовстановлюючі документи, що беззаперечно підтверджують належність їй конкретно визначеного майна, яке було незаконно привласнено іншою особою (не власник, який володіє) (близькі за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 916/723/15-г, від 27.03.2018 у справі № 916/1979/15).
		9.88.          Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про добросовісність СУАП "Європоль" та про відсутність підстав для втручання у право власності набувача не тільки через задавненість правовідносин, а і через відсутність суспільного (публічного) інтересу, яким не є інтерес кредиторів у справі. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що з моменту укладення оспорюваного договору купівлі-продажу до моменту звернення до суду пройшло десять років, приміщення змінило функціональне призначення, що визнається сторонами, а це в свою чергу свідчить про безповоротність змін, які відбулися, щодо спірного майна та обов`язково повинно враховуватися при вирішенні спору і становить основу правової визначеності. Однак колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з наступних підстав.
		9.89.          Як було встановлено судом першої інстанції, спірне майно (Приміщення літ. Г-1) було придбано ТОВ "Таміра" у власність на підставі Договору купівлі-продажу № 1 від 13.01.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (реєстраційний номер майна: 4248508).
		9.90.          В подальшому ТОВ "Таміра" втратило володіння спірним нерухомим майном, адже судом першої інстанції встановлено, що власником такої речі в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено іншу особу - СУАП "Європоль".
		9.91.          Колегія суддів звертається до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (п.43) та постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) (п.86), згідно з яким розвиток правового регулювання обороту нерухомості свідчить про поступове запровадження в Україні спеціальних правил щодо визначення факту володіння нерухомою річчю. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
		9.92.          За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15).
		9.93.          Втративши право володіння, ТОВ "Таміра" не втратило права власності на спірне майно, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, відчуження ТОВ "Таміра" спірного майна відбулося протиправно, на підставі фраудаторного правочину, з порушенням приписів статей 3, 13 ЦК України. Титул власника у ТОВ "Таміра" наділяє останнього правом звертатися до суду із віндикаційною вимогою для відновлення порушеного права власності.
		9.94.          Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування статей 387, 388 ЦК України, викладеними у постановах від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 08.04.2021 у справі № 10/2180, від 28.07.2020 у справі № 916/1572/17, згідно з якими позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник; предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
		9.95.          Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). 
		9.96. Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину). При цьому закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ. Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 911/3312/17).
		9.97.          Відплатність придбання майна, так само як і запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача, не є безспірним доказом добросовісності набувача.
		9.98. Зі змісту статей 388 і 400 ЦК України вбачається, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку, а від добросовісного - лише у випадках передбачених законом.
		9.99.          У питанні відносно того, чи може СУАП "Європоль" вважатися добросовісним набувачем спірного майна, колегія суддів враховує наступне.
		9.100. Обов`язок СУАП "Європоль" як суб`єкта господарювання поцікавитися та перевірити історію вибуття майна у попередніх власників хоча б за останні три роки зумовлений принципами господарської діяльності та принципами цивільних правовідносин (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 922/634/19, від 09.07.2021 у справі № 520/10188/17-ц). 
		9.101. З`ясування заінтересованості, контролю, пов`язаності набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) у межах справи про банкрутство безпосередньо пов`язане з визначенням критерію добросовісності/недобросовісності набувача і це питання повинно досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011).
		9.102. Згідно з встановленими у цій справі обставинами, СУАП "Європоль" набуло у володіння спірне майно за тристоронніми договорами купівлі-продажу від 03.04.2019, укладеними між СУАП "Європоль" (покупець), ТОВ "Діадема Батерфляй" (продавець частки у праві власності на спірне майно) та ТОВ "Ятрань Плюс" (продавець частки у праві власності на спірне майно).
		9.103. ТОВ "Діадема Батерфляй" набуло частку у спірному майні 24.03.2016 на підставі Договору купівлі-продажу Приміщення літ. Г-1, укладеного з ТОВ фірма "Ідалія" (продавець), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 571.
		9.104. Місцевий господарський суд встановив, що від імені ТОВ фірма "Ідалія" Договір №571 від 24.03.2016 підписаний ОСОБА_1 як виконуючим обов`язки директора, заступника директора ТОВ фірма "Ідалія". В той же час, станом на дату укладання названого договору, ОСОБА_1 також був єдиним учасником ТОВ "Діадема Батерфляй" - покупця вказаного вище нерухомого майна. Зазначена інформація щодо ОСОБА_1 була публічною та загальнодоступною в ЄДРПОУ, а тому могла бути відома СУАП "Європоль". До того ж, СУАП "Європоль" підтвердив, що перед придбанням спірного майна перевірив правовстановлюючий документ ТОВ "Діадема Батерфляй" на спірне майно, тобто договір № 571 від 24.03.2016.
		9.105. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що зі змісту Договору № 571 щодо представника, який діяв від імені ТОВ фірма "Ідалія" як продавця, та відкритої інформації в ЄДРПОУ щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Діадема Батерфляй" як покупця, ТОВ "Європоль" міг та повинен був знати про неправомірність набуття ТОВ "Діадема Батерфляй" частки у спірному майні за Договором № 571, внаслідок чого міг та повинен був знати, що ТОВ "Діадема Батерфляй" не має права відчужувати спірне майно на користь ТОВ "Європоль". Однак, незважаючи на зазначені обставини, ТОВ "Європоль" придбав частку у спірному майні у ТОВ "Діадема Батерфляй".
		9.106. Також суд першої інстанції врахував, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 (за 9 днів до придбання СУАП "Європоль" спірного майна) було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ фірма "Ідалія" до ТОВ "Діадема Батерфляй" про визнання недійсним Договору № 571 саме з тих підстав, що він суперечить вимогам частини 3 статті 238 ЦК України. Цією ж ухвалою про відкриття провадження до участі у справі № 922/743/19 у якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, було залучено СУАП "Європоль".
		9.107. Крім того, починаючи з 16.08.2018 в межах справи про банкрутство ТОВ "Таміра" розглядався інший спір за позовом ТОВ "Таміра" до СУАП "Європоль", предметом якого було витребування з володіння СУАП "Європоль" об`єктів нерухомого майна, які незаконно вибули з володіння ТОВ "Таміра" та через ланцюжок правочинів з відчуження перейшли в незаконне володіння СУАП "Європоль", а саме: нежитлового приміщення підвалу №0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ "АГ-1" та нежитлового приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-5 площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходяться за адресою: м. Харків, пр-т. Московський, 257 (далі - Приміщення літ. АГ-1).
		9.108. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у цій справі № 29/5005/6325/2011 було задоволено позов ТОВ "Таміра" та витребувано Приміщення літ. АГ-1 з чужого незаконного володіння СУАП "Європоль" як недобросовісного набувача. Назване приміщення до 22.08.2014 було складовою частиною спірного у справі, яка переглядається, майна (Приміщення літ. Г-1) та утворилось внаслідок формального виділу. Про зазначені обставини було достовірно відомо ТОВ     "Європоль" як стороні (відповідачу) у справі за позовом ТОВ "Таміра", провадження у якій було відкрито у серпні 2018 року (до моменту придбання СУАП "Європоль" Спірного Майна у цій справі).
		9.109. Відтак, на момент придбання спірного майна 03.04.2019 СУАП "Європоль" міг та повинен був знати історію банкрутства ТОВ "Таміра", міг знати про те, що він придбаває майно, яке вибуло з володіння банкрута, а отже міг перевірити, наскільки законно вибули з володіння ТОВ "Таміра" ті активи, які придбавав СУАП "Європоль" за адресою м. Харків, пр. Московський, 257, зокрема спірне майно.
		9.110. Також місцевим господарським судом було враховано інші обставини, які характеризують поведінку СУАП "Європоль" (пункти 3.53-3.62 цієї постанови), зокрема:
		- існування з 2017 року договірних відносин між ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань" та СУАП "Європоль", як покупцем частини майна; 
		-  у заяві про забезпечення позову (справа № 922/744/19) СУАП "Європоль" стверджувало, що майно вибуло з володіння ТОВ "Таміра";
		- зі змісту ухвали Господарського суду Харківської області (справа №69з-22) суд встановив, що СУАП "Європоль" не поінформувало суд про наявність спору про право власності ТОВ "Ятрань Плюс" на спірне майно, чим сприяло унеможливити витребування спірного майна як у недобросовісного набувача.
		9.111. Наведені обставини у сукупності підтверджують недобросовісність поведінки СУАП "Європоль" як набувача спірного майна, а тому СУАП "Європоль" має нести негативні наслідки витребування у нього спірного майна. Судом апеляційної інстанції вищенаведені висновки місцевого господарського суду не були спростовані з посиланням на відповідні докази.
		9.112. Судом першої інстанції також встановлено, що особи, які відчужили СУАП "Європоль" спірне майно, а саме ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", були недобросовісними набувачами цього майна. 
		9.113.          Укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" оскаржуваний договір не наділив ТОВ фірма "Ідалія" достатнім обсягом правомочностей для подальшого відчуження майна. Вибуття спірного майна із законного володіння ТОВ "Таміра" на підставі фраудаторного правочину до ТОВ фірма "Ідалія" свідчить про те, що останнє не набуло прав на розпорядження майном. Подальше відчуження майна від ТОВ фірма "Ідалія", як неправомочного володільця, до ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс" та до СУАП "Європоль" означає, що останнє володіє спірним майном без належних правових підстав.
		9.114.          Наступний перехід майна від ТОВ фірма "Ідалія" до ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", а в подальшому - до СУАП "Європоль", не відповідає правилу "Nemo ad alterum plus iuris transfere potest quam ipse habet" (Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам). 
		9.115.          Крім того, колегія суддів враховує, що Верховним Судом переглядалася справа № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) за позовом ТОВ "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова К. Ю. до ТОВ фірма "Ідалія", ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс", СУАП "Європоль", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнання недійсним правочинів, витребування майна, скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірне майно, стягнення доходів від використання спірного майна. Предметом спору у названій справі було нерухоме майно, розташоване у АДРЕСА_1, право власності на яке на момент звернення з позовом зареєстровано за ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" (за кожним по частці), а саме: будівля літ. "Л-2" площею 851,8 кв.м.; будівля літ. "Ф-1" площею 69,9 кв.м.; будівля літ. "Ц-2" площею 765,0 кв.м.; приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. "Ш-2" площею 284,7 кв.м; приміщення 1-го поверху №?14, 15 в літ. "А'-3" площею 84,4 кв.м. будівля літ. "Г'-3" площею 1678,2 кв.м.; Об`єкт № 1 площею 6 219,5 кв.м. (частина Приміщень літ. "Г-1"); Об`єкт № 3-2 площею 1 034,9 кв.м. (частина Об`єкта № 3, який є частиною Приміщень літ. "Г-1"); приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі № 47, 48 площею 208,5 кв.м. в будівлі літ. "Г-1"; (далі по тексту - "Спірне Майно").
		9.116. У названій постанові викладено висновок про те, що на момент придбання спірного майна ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" вищому органу управління цим товариством, через який це товариство реалізує права і обов`язки, було відомо про незаконність володіння ТОВ фірма "Ідалія" та ОСОБА_2 спірним майном, то ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" вважаються такими, що знали про набуття спірного майна від особи, яка не має права на його відчуження.  ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" не можуть вважатись добросовісними набувачами майна, при цьому, подальша зміна учасників ТОВ "Діадема Батерфляй" та/або ТОВ "Ятрань Плюс" не змінює факту недобросовісності останніх як юридичних осіб - набувачів спірного нерухомого майна, адже набувачем майна залишалася юридична особа, а не її учасники.
		9.117.          З урахуванням віщевикладеного, мисцевий господарський суд дийшов вірного висновку про те, що СУАП "Європоль" як набувач спірного майна ніколи не набував право власності на спірне майно, незважаючи на факт державної реєстрації права власності на нього за СУАП "Європоль", а його власником з моменту придбання було ТОВ "Таміра".
		9.118. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про те, що однією з підстав витребування майна у добросовісного набувача є вибуття майна поза волею власника, чого у цій справі не відбулося. Ніякого спотворення волі боржника ні в часі передачі майна, ні в часі укладення договору - не було, відповідач-1 як добросовісний набувач майна жодним чином цю волю боржника не спотворив і не впливав на неї і так само на волю інших набувачів. 
		9.119. Однак при цьому судом апеляційної інстанції не враховано, що дії ТОВ "Таміра" в особі її органів управління при укладенні оспорюваного договору з ТОВ фірма "Ідалія" свідчать про спрямованість волі не на досягнення розумної ділової мети, а на виведення активів з метою порушення прав кредиторів. Вибуття майна з володіння власника на підставі фраудаторного правочину свідчить про відсутність волі власника на законне відчуження цього майна, оскільки за таким правочином воля власника спрямована не на правомірну реалізацію свого права власності, а на зловживання ним для досягнення неправомірної цілі - завдання шкоди кредиторам.
		9.120. Врахувавши, що воля власника на відчуження майна може бути виражена виключно в рамках здійснення права власності, місцевий господарський суд дійшов вирного висновку про те, що у спірних правовідносинах мало місце не здійснення права власності, а "вживання" ТОВ "Таміра" свого права власності з іншою метою, яка не захищається позитивним правом, у звязку з чим укладення оскаржуваного договору внаслідок недобросовісних та таких, що суперечать інтересам товариства, дій керівника та учасників ТОВ "Таміра", укладення цього договору фактично в особистих інтересах учасників ТОВ "Таміра" свідчить про відсутність волі ТОВ "Таміра" як юридичної особи на відчуження спірного майна (близькі за змістом висновки щодо можливості витребування з чужого незаконного володіння майна, яке вибуло з володіння позивача-власника на підставі фраудаторного правочину викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 922/719/16 та від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21).
		9.121. За наведених обставин, у даному конкретному випадку презумпція добросовісності СУАП "Європоль", на яку послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, не є перешкодою для витребування у нього спірного майна, оскільки спірне майно вибуло з володіння ТОВ "Таміра" не з його волі.
		9.122. Відносно висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для втручання у право власності СУАП "Європоль", як набувача спірного майна, колегія суддів зазначає наступне. 
		9.123. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
		9.124. Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
		9.125. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		9.126. Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
		9.127. При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах. Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна (аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011).
		9.128. Колегія суддів звертається до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц, згідно з якими конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
		9.129. Враховуючи встановлені судом першої інстанції та не спростовані судом апеляційної інстанції обставини відносно того, що як ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй", так і СУАП "Європоль" є недобросовісними набувачами майна, посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції є безпідставними.
		9.130. До того ж, у межах цієї справи витребування майна не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції також з огляду на дотримання критеріїв втручання: національний закон, а саме статті 387, 388, 400 ЦК України передбачають можливість витребування майна з чужого незаконного володіння; витребування майна становить легітимну мету - повернення спірного майна до ліквідаційної маси ТОВ "Таміра" з метою захисту прав кредиторів ТОВ "Таміра", які порушені через недобросовісні дії під час укладення Оскаржуваного договору купівли-продажу внаслідок відчуження майна; витребування майна у СУАП "Європоль" є пропорційним втручанням у його право володіння спірним майном, адже ця особа є недобросовісним набувачем цього майна і придбаваючи його, вона знала, або повинна була знати про те, що придбає майно в особи, яка не має права відчужувати їм це майно.
		9.131. Таким чином, витребування майна у СУАП "Європоль" на користь ТОВ "Таміра" є законним, становить легітимну мету та є пропорційним втручанням у їхнє право володіння цим майном, а отже є правомірним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		9.132. Твердження в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції про те, що спірне приміщення змінило функціональне призначення і це свідчить про безповоротність змін, які відбулися, відносно спірного нерухомого майна є необгрунтованим та відхиляється Судом з наступних підстав.
		9.133. Як встановлено судом першої інстанції, під час перебування спірного майна у володінні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", було збільшено площу приміщень та поділено їх у розумінні статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". При цьому суд встановив, що будь-якої добудови чи реконструкції спірної нерухомості у встановленому законом порядку відповідачі не проводили, адже відомості про документи про прийняття спірного нерухомого майна як реконструйованого об`єкта в експлуатацію матеріали справи не містять. Жодних доказів на проведення добудови чи реконструкції спірного майна, які б могли призвести до створення нового об`єкта нерухомості під час перебування спірного майна у володінні відповідачів, не надано.
		9.134. Колегія суддів звертається до висновків, викладених у наступних рішеннях  Верховного Суду:
		- у постановах від 10.05.2018 у справі №29/5005/6381/2011, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11 щодо застосування статей 331, 387, 388 ЦК України зазначено про те, що об`єкти нерухомого майна, створені внаслідок формального поділу іншого (-их) об`єкту/об`єктів, не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України;
		- у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16 та  постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, від 19.04.2018 у справі №161/3376/17, від 30.05.2018 у справі № 5013/462/12, від 04.07.2018 у справі № 335/640/15, від 28.05.2019 у справі № 924/60/18, від 11.06.2019 у справі № 902/1414/13, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11, від 16.09.2020 у справі № 201/10517/16-ц зазначено, що не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів. реконструкція (перебудова) не спричинює створення нового нерухомого майна, а лише свідчить про зміни вже існуючого об`єкта, а вже існуючий об`єкт зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами не може визнаватися новоствореною нерухомістю;
		- постанова Верховного Суду України від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) про те, що результат реконструкції чи будь-якої іншої перебудови нерухомого майна не є новоствореною нерухомою річчю в розумінні приписів статей 331, 332 Цивільного кодексу України незалежно від того, чи додержано при такій реконструкції чи перебудові (добудові) вимоги публічного законодавства про будівництво, архітектуру та регулювання містобудівної діяльності;
		- постанова Верховного Суду України від 12.09.2006 у справі №13/359пн, згідно з якою перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень у ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише його поліпшує;
		- постанови Верховного Суду щодо застосування статті 349 ЦК України від 30.05.2019 у справі № 922/2598/18 та від 17.01.2019 у справі № 708/254/1843, відповідно до яких умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
		9.135. Судом першої інстанції встановлено, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наявні в матеріалах справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували, що спірні приміщення є фактично знищеними. Жодна зі змін у характеристиках спірного майна упродовж незаконного володіння відповідачами, не є доказом знищення належного ТОВ "Таміра" спірного майна, тобто припинення його фактичного існування в натурі. Також у матеріалах справи відсутні докази звернення власників/набувачів спірних приміщень щодо припинення права власності через знищення майна, що є однією із обов`язкових підстав для суду вважати, що спірні приміщення знищені.
		9.136. Оскільки відповідачами та судом апеляційної інстанції наведеного не спростовано, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірне майно слід вважати таким, що збереглося в натурі як індивідуально визначене майно, про що також слушно наголошував скаржник у касаційній скарзі (пункт 6.5 цієї постанови).
		9.137. В частині вимог про припинення права власності СУАП "Європоль", зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що обраний позивачем спосіб захисту в цій частині вимог узгоджується з приписами статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та може забезпечити більш ефективне виконання судового рішення.
		9.138. Відносно аргументів касаційної скарги щодо невірного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 267 ЦК України (пункт 6.6 цієї постанови), колегія суддів зазначає наступне. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		9.139. Відповідно до статтей 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		9.140.          Згідно з встановленими у цій справі обставинами, оскаржуваний договір купівлі-продажу був укладений 09.06.2009, а тому для ТОВ "Таміра" строк позовної давності для вимог про витребування об`єктів спірного нерухомого майна, які вибули на підставі вищезгаданого договору, має обчислюватися з 10.06.2009, тобто з наступного дня після укладення оскаржуваного договору. Оскільки 10.06.2012 був вихідним днем, то у даному випадку строк позовної давності для витребування об`єктів спірного майна сплинув 11.06.2012. Позовну заяву про визнання оскаржуваного договору купівлі-продажу недійсним та про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння у цій справі було подано 09.11.2021, тобто поза межами законодавчо встановленого строку позовної давності.
		9.141. В частині 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		9.142.          Розглядаючи заяву СУАП "Європоль" про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами про витребування у нього спірного майна, місцевий господарський суд врахував встановлені ним обставини недобросовісності СУАП "Європоль" при придбанні спірного майна, а також наведені позивачем причини поважності пропуску строку позовної давності, серед яких здійснення управління ТОВ "Таміра" протягом тривалого часу учасниками товариства та ліквідаторами, які вчиняли дії всупереч інтересам кредиторів, а також труднощі у виявленні ознак фраудаторності оскаржуваного договору купівлі-продажу з огляду на відсутність доступу до необхідної інформації, тощо. 
		9.143.          Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказав на помилковість висновку місцевого господарського суду щодо поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності, з огляду на наступне:
		- в діях першого і другого ліквідаторів боржника Дубницької Н.Ю. і Івіної В.В. була допущена бездіяльність. Однак і наступні ліквідатори Куліченко М.В. і Шаповалов І.В. ухилилися від належного аналізу договорів боржника на предмет їх фраудоторності, не з`ясували і не перевірили ознак заінтересованості продавця і покупця, не з`ясували наявність кредиторської заборгованості у часі оспорюваного правочину, відтак, не з`ясували шкідливості правочинів боржника для кредиторів;
		- утруднення виявлення ознак оплатності / безоплатності помилково обґрунтовується судом як поважна причина пропуску строку позовної давності, оскільки фраудаторний правочин може бути як оплатним, так і безоплатним. Натомість ліквідатор Куліченко М.В. помилково закцентував свою увагу тільки на обставині з`ясування оплатності правочину, внаслідок чого три роки він обмежувався тільки перепискою з покупцем майна, уточнюючи обставини проведення розрахунків;
		- з часу призначення Куліченка М.В. у березні 2016 року у нього були відсутні жодні об`єктивні перешкоди щодо з`ясування ознак заінтересованості продавця і покупця в оспорюваному договорі, наявності зобов`язань боржника, строк виконання яких на час укладення договору настав, що пов`язується із шкідливістю правочину для кредиторів;
		- суд помилково зазначив також про поважну причину пропуску строку позовної давності, як необхідність з`ясування складу власників ІП "Аврора", яка взагалі не є стороною договору і набувачем спірного майна;
		- питання протиправності дій ОСОБА_1 , його особистого інтересу у цій справі як фізичної особи-засновника заінтересованих осіб та ряду інших юридичних осіб, причетних чи не причетних до виведення активів боржника не є предметом цього судового спору і не можуть враховуватися як поважні причини пропуску строку позовної давності у спорі про визнання недійсного договору, сторонами якого вони не є, і про витребування майна, яке набули інші особи. 
		9.144. Колегія суддів вважає наведені висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на наступне. 
		9.145. В частині 5 статті 267 ЦК України передбачено, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		9.146.          При цьому позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		9.147. Судом першої інстанції враховано висновки Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 267 ЦК України, викладені у постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, згідно з якими суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов: по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України); по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права.
		9.148.          Колегія суддів вважає правильним є висновок суду першої інстанції про те, що самі по собі обставини порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра", а також обставини призначення ліквідаторів ТОВ "Таміра", зокрема, обставина призначення арбітражного керуючого Леонова К.Ю. ліквідатором ТОВ "Таміра" у березні 2021 року, не може розглядатися судом як виключення, що вказують на їх винятковий характер та не свідчать, на думку суду, про об`єктивність перешкоди для ТОВ "Таміра" звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно не є поважною причиною (причинами) пропуску цього строку. Однак, зазначене не є перешкодою для задоволення позовної заяви ТОВ "Таміра" про витребування спірного майна у цій справі, з огляду на те, що позивач посилається на ряд інших самостійних об`єктивних обставин, які унеможливлювали звернення з позовом у межах строків позовної давності та підтверджують поважність причин пропущення позовної давності, які є відмінними від обставин зміни ліквідатора ТОВ "Таміра".
		9.149. Так, судом першої інстанції було встановлено наявність об`єктивних перешкод, які унеможливлювали обізнаність ТОВ "Таміра" як банкрута про порушення його прав внаслідок вибуття спірного майна з володіння ТОВ "Таміра" на підставі оскаржуваного фраудаторного договору купівлі-продажу у межах строку позовної давності та, як наслідок, істотно утруднювали подання ТОВ "Таміра" позовної заяви, спрямованої на захист такого права власності.
		9.150. Однією з поважних причин пропуску позивачем позовної давності, яку врахував місцевий господарський суд, є не самі по собі обставини порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра" чи призначення того чи іншого ліквідатора ТОВ "Таміра", а конкретні недобросовісні та протиправні дії та бездіяльність попередніх ліквідаторів ТОВ "Таміра", які вплинули на момент звернення ТОВ "Таміра" з цим позовом.
		9.151. Місцевий господарський суд встановив, що повноваження ліквідаторів ТОВ "Таміра" виконували наступні арбітражні керуючі:
		- у період з 02.06.2011 до 22.09.2014 повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконувала арбітражний керуючий Дубницька Н.Ю., яка була призначена ліквідатором ТОВ "Таміра" постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у цій справі;
		- у період з 23.09.2014 по 23.03.2015 повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконувала арбітражний керуючий Івіна В.В., яка була призначена ліквідатором ТОВ "Таміра" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 у цій справі;
		- у період з 24.03.2015 до 04.03.2019 повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконував арбітражний керуючий Куліченко М.В., якого було призначено ліквідатором ТОВ "Таміра" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у цій справі;
		- у період з 05.03.2019 до 30.03.2021 повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконував арбітражний керуючий Шаповалов І.В., якого було призначено ліквідатором ТОВ "Таміра" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 у цій справі;
		- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у цій справі ліквідатором ТОВ "Таміра" призначено арбітражного керуючого Леонова К.Ю. 
		9.152. Судом першої інстанції враховано, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника. Через арбітражного керуючого здійснюються відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.
		9.153. Крім того, можливість належного та своєчасного захисту порушених прав підприємства-банкрута залежить від добросовісності реалізації ліквідатором своїх повноважень (прав та обов`язків), передбачених законом, адже повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом з моменту введення ліквідаційної процедури припиняються (частина друга статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до 18.01.2013) (правова позиція, наведена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14 та від 03.05.2018 у справі № 904/7981/17).
		9.154.          Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, які не спростовані апеляційним господарським судом: 
		- ліквідатор Дубницька Н.Ю. була призначена на посаду ліквідатора ТОВ "Таміра" за рішенням учасників ТОВ "Таміра", а тому була пов`язана відносинами контролю із ОСОБА_1, який на момент її призначення був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Таміра" і водночас був учасником ТОВ фірма "Ідалія", на користь якого і було відчужено спірне Майно, тому Дубницька Н.Ю. не була ліквідатором, повністю незалежним від учасників банкрута (продавця спірного майна) та від учасників ТОВ фірма "Ідалія" (покупця спірного майна);
		- протиправність дій ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н.Ю. встановлені судовими рішеннями у цій справі про банкрутство, а саме постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 та Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020;
		- неподання позову про визнання недійсними оскаржуваного договору купівлі-продажу та витребування спірного майна у межах трирічного строку з моменту його вибуття з володіння ТОВ "Таміра" безпосередньо пов`язане з протиправною бездіяльністю недобросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н.Ю. , яка була призначена ліквідатором ТОВ "Таміра" за рішенням самих же учасників ТОВ "Таміра", причетних до відчуження спірного майна;
		- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у справі №29/5005/6325/2011, якою усунуто Івіну В.В. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Таміра", встановлено ряд обставин вчинення Івіною В.В. протиправних дій всупереч інтересам кредиторів. Цією ухвалою встановлено, що ані Івіна В.В. , ані Дубницька Н.Ю. не виконали вимоги постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 щодо дій, спрямованих на повернення у ліквідаційну масу іншого майна ТОВ "Таміра" (трьох об`єктів нерухомості, що перебували в іпотеці ПАТ "ВТБ Банк" та були реалізовані на аукціоні 28.12.2012). Цією ухвалою визнано недійсними результати цих аукціонів, проведених Дубницькою Н.Ю. і ще раз підтверджено протиправність її дій щодо реалізації цього майна. Також всупереч вимогам суду Дубницькою Н.Ю. та Івіною В.В. не були організовані збори кредиторів для обрання комітету кредиторів ТОВ "Таміра";
		- Івіна В.В. також тривалий час затримувала передачу документів щодо банкрутства ТОВ "Таміра" новому ліквідатору Куліченку М.В. , чим фактично блокувала його повноцінну роботу. Так, Куліченко М.В. звертався до Івіної В.В. із запитами та вимогами про надання документів від 02.04.2015, від 20.05.2015, від 19.08.2015, які тривалий час залишались без відповіді. Івіна В.В. передала Куліченку М.В. першу частину документів лише 28.09.2015 (більше як через півроку після його призначення новим ліквідатором ТОВ "Таміра"), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, а ще частину - лише 03.03.2016, що вбачається з проміжного звіту ліквідатора Куліченка М.В. від 28.03.2016;
		- ані Дубницька Н.Ю. , ані Івіна В.В. не вчинили належних дій щодо захисту прав та інтересів ТОВ "Таміра" та його кредиторів під час виконання ними своїх повноважень ліквідаторів ТОВ "Таміра", протиправно не звернулися до суду з позовом про визнання недійсними оскаржуваного договору та про витребування спірного майна;
		- діяльність ліквідаторів ТОВ "Таміра" Дубницької Н.Ю. та Івіної В.В. у період з 02.06.2011 по 23.03.2015 в цілому характеризувалася вчиненням дій (бездіяльності) всупереч інтересам ТОВ "Таміра" і його кредиторів, внаслідок чого вказані ліквідатори протиправно не звернулися з позовом про визнання оскаржуваного договору недійсним та про витребування спірного майна протягом трирічного строку з моменту їх укладення;
		- протягом 6 років з моменту вибуття спірного майна з володіння ТОВ "Таміра" управління цим товариством здійснювали учасники ТОВ "Таміра", ліквідатори ТОВ "Таміра", які не були заінтересовані в захисті прав його кредиторів, вчиняли дії всупереч їхнім інтересам, а тому вочевидь не були заінтересовані в оскарженні тих правочинів банкрута, які вчинені на шкоду кредиторам, що є однією з поважних причин пропущення ТОВ "Таміра" позовної давності.
		9.155.          Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо можливості визнання поважними причин пропущення позовної давності у зв`язку з протиправними діями та бездіяльністю раніше призначених ліквідаторів банкрута та вчинення ними дій не в інтересах банкрута та його кредиторів, тобто, обставини, які робили своєчасне пред`явлення позову утрудненим, які викладені у постановах від 16.04.2019 у справі №  902/357/18 та від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14.
		9.156. Крім того, така позиція була підтверджена у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у цій справі № 29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра", згідно з якою Верховний Суд погодився з тим, що поважною причиною пропущення ліквідатором ТОВ "Таміра" строків позовної давності для оскарження правочинів ТОВ     "Таміра", вчинених у 2011 році, були обставини недобросовісної поведінки попередніх ліквідаторів ТОВ "Таміра" Дубницької Н.Ю. та Івіної В.В .
		9.157. Надаючи оцінку діяльності наступних арбітражних керуючих, які виконували повноваження ліквідаторів ТОВ "Таміра", а саме Куліченка М.В. та Шаповалова І.В. , місцевий господарський суд врахував ту обставину, що названі ліквідатори, хоч і не вчиняли протиправних дій всупереч інтересам банкрута та його кредиторів, проте стикалися з об`єктивними перешкодами, які унеможливлювали звернення з позовом раніше та утруднювали виявлення ознак фраудаторності оскаржуваного договору купівлі-продажу під час виконання ними своїх повноважень, тобто у період з 24.03.2015 по 30.03.2021. Позивач доводив, що труднощі у виявленні того, чи взагалі було проведено розрахунки за оскаржуваним договором між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" були зумовлені тим, що: 1) матеріали справи про банкрутство ТОВ "Таміра" не містили доказів оплати за оскаржуваним договором; 2) в тексті оскаржуваного договору зазначено, що розрахунки за цим договором станом на дату його укладення ще не проведені, натомість мали бути проведені протягом 5 днів з дня його укладення; 3) оскаржуваний договір не містить відомостей про реквізити рахунку ТОВ "Таміра", на який мали бути перераховані кошти.
		9.158.          Зі змісту виписки по банківському рахунку ТОВ "Таміра" № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "Укрексімбанк", ліквідаторам ТОВ "Таміра" могло бути відом про те, що 01.06.2009 на цей рахунок надійшли грошові кошти від ТОВ фірма "Ідалія" на загальну суму 36 832 785 грн. Разом з цим існували об`єктивні труднощі у встановленні того, що відображені у цій виписці транзакції стосувались саме розрахунків за оскаржуваним договором купівлі-продажу, оскільки: 
		- вказані транзакції фактично були проведені 01.06.2009, тобто на 9 днів раніше, ніж було укладено оскаржуваний договір, тоді як відповідно до його змісту, який враховували ліквідатори, розрахунки за спірне майно мали бути проведені після його укладення; 
		- у призначенні платежів було зазначено "Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06"; тобто реквізити угоди, вказаної у призначенні платежів, не співпадали з датою та номером оскаржуваного договору, розбіжність у даті укладення становила більш як три роки, а призначення проведених 01.06.2009 платежів взагалі не містило реквізитів оскаржуваного договору;
		- грошові кошти від ТОВ фірма "Ідалія" у сумі 36 832 785 грн надійшли на рахунок ТОВ "Таміра" частинами, а саме: 73 платежі по 500 000 грн та 1 платіж на 332 785 грн. При цьому загальна сума коштів, яка надійшла на рахунок ТОВ "Таміра" у цей день з цим призначенням платежу (36 832 785 грн), не відповідала ціні продажу спірного майна                    (33 234 663 грн) і розбіжність становила більше 3 млн. грн.
		9.159. У зв`язку з вищевикладеними розбіжностями ліквідатор ТОВ "Таміра" звертався із запитами до ТОВ фірма "Ідалія", в яких просив підтвердити отримання коштів за спірне Майно. Проте ТОВ фірма "Ідалія" надавало ліквідатору інформацію, яка не відповідала дійсності та приховувало інформацію щодо бенефіціарного власника ІП "Аврора", що свідчить про недобросовісність поведінки ТОВ фірма "Ідалія".
		9.160.          Крім того, судом першої інстанції було враховано, що виявлення ознак фраудаторності оскаржуваного договору купівлі-продажу було утрудненим внаслідок приховування доказів того, що ОСОБА_1 , будучи засновником ТОВ "Таміра" (продавця), ТОВ фірма "Ідалія" (покупця) та ТОВ "Діадема Батерфляй" (останнього набувача), в той же самий час був власником ІП "Аврора" - підприємства, на користь якого були виведені кошти, що отримані ТОВ "Таміра" від ТОВ фірма "Ідалія":
		- протягом 11 років були прихованими відомості про відчуження спірного майна та виведення отриманих за нього грошових коштів в особистих інтересах учасника ТОВ     "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" ОСОБА_1 , а не для погашення вимог кредиторів ТОВ "Таміра". При цьому, отримати ці відомості раніше не видавалось за можливе з огляду на недобросовісну поведінку та приховування цієї інформації самим же ОСОБА_1 , ТОВ фірмою "Ідалія" як покупцем Спірного Майна, утрудненістю отримання від них відповідної інформації, а також ліквідацією ІП "Аврора" як юридичної особи;
		- до моменту розкриття прихованої інформації про бенефіціарного власника ІП Аврора" ліквідатор ТОВ "Таміра" не мав підстав вважати, що оскаржуваним договором порушено права ТОВ "Таміра", а тому не мав підстав звертатися до суду з позовом (у матеріально-правовому розумінні - не мав права на задоволення позову) про визнання цього Договору недійсним з підстав його фраудаторності. Ця інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" була примусово розкрита ліквідатором ТОВ "Таміра" Шаповалова І.В. на підставі отримання та виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі, ініційованій ліквідатором ТОВ "Таміра" та ліквідатором ТОВ "Ольга.".
		9.161. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив про те, що ліквідатор Куліченко М.В. помилково закцентував свою увагу тільки на обставині з`ясування оплатності правочину, внаслідок чого три роки він обмежувався тільки перепискою з покупцем майна, уточнюючи обставини проведення розрахунків. Розглядаючи питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, місцевий господарський суд помилково вдався до з`ясування складу власників ІП "Аврора", яка взагалі не є стороною договору і набувачем спірного майна, та протиправності дій ОСОБА_1 , його особистого інтересу у цій справі як фізичної особи- засновника заінтересованих осіб.
		9.162.          Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, підставою позову, якою обґрунтовано фраудаторність оскаржуваного договору, є не факт відсутності перерахування коштів за цим договором, а факт лише технічного проходження коштів за придбання спірного майна з рахунку ТОВ фірма "Ідалія" на рахунок ТОВ "Таміра", однак з подальшим (в той же день) перерахуванням цих коштів на рахунок ІП "Аврора" (єдиним бенефіціарним власником якої був учасник ТОВ "Таміра") та зрештою - на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" (покупця майна). Саме ці обставини вказують на реальну відсутність намірів ТОВ фірма "Ідалія" розраховуватись за спірне майно та свідчить про укладення оскаржуваного договору з метою уникнути виконання грошових зобов`язань перед кредиторами ТОВ "Таміра". Відсутність відомостей про перерахування коштів за спірне майно унеможливлювала встановлення обставин подальшого виведення цих коштів в інтересах покупця спірного майна. Не володіючи інформацією про те, коли саме та по якому рахунку була проведена оплата за спірне майно, ліквідатор ТОВ "Таміра" не міг прослідкувати подальший рух цих коштів і відповідно не міг встановити факт виведення цих коштів та повернення їх покупцю. З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відсутність у ліквідатора Куліченка М.В. станом на 03.03.2016 відомостей щодо проведення розрахунків за оскаржуваним договором додатково підтверджує поважність причин пропуску позовної давності для звернення з позовом, який розглядається у цій справі. 
		9.163. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , як учасник ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", також вчиняв дії, спрямовані на приховування тих доказів та відомостей, що могли б вказати на фраудаторний характер оскаржуваного договору купівлі-продажу, зокрема доказів про те, що ІП "Аврора" перебувало під його контролем. Як встановлено судом, станом на дату виведення грошових коштів з рахунку ТОВ "Таміра" на рахунок ІП "Аврора" (01.06.2009) у публічних реєстрах була відсутня інформація про те, яка фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником ІП "Аврора". Водночас, в ЄДРПОУ була наявна інформація, що власником ІП "Аврора" на цю дату є компанія-нерезидент ІSIDA TRADING LLC. Крім цього, станом на дату прийняття засновниками ТОВ "Таміра" рішення про ліквідацію (31.01.2011) у публічних реєстрах була відсутня інформація про те, яка фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Таміра" на цю дату. Водночас, в реєстрах була наявна інформація, що учасником ТОВ "Таміра" на цю дату є компанія-нерезидент TOLEDO LIMITED.
		9.164. Попередній ліквідатор ТОВ "Таміра" Шаповалов І.В., співпрацюючи з ліквідатором ТОВ "Ольга." Гусаром О.І. в інтересах кредиторів цих товариств, уклавши 04.03.2020 договір про співробітництво щодо розкриття бенефіціарного власника ТОВ "Таміра" та ТОВ "Ольга." та інших пов`язаних компаній групи "Таргет", вживав активних заходів для розкриття прихованих ОСОБА_1 відомостей. 
		9.165. Згідно з встановленими місцевим господарським судом обставинами, у квітні 2020 року до Верховного Суду Белізу (The Supreme Court of Belize) за підписом ліквідатора ТОВ "Ольга." було подано позов, який був підготовлений спільними зусиллями з ліквідатором ТОВ "Таміра", відповідачами за яким були International Corporate Services Limited (1-й відповідач) та Worldwide Corporate Services Limited (2-й відповідач), які виступали агентами (довірчими управителями) зазначених вище компаній-нерезидентів у період з 2009 по 2014 роки. За результатами розгляду вказаного позову, рішенням (наказом) Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 року у справі № 254 (2020) Верховний Суд Белізу зобов`язав агентів (адміністраторів) вказаних компаній-нерезидентів надати документи, які б підтверджували імена та адреси справжніх бенефіціарних власників, директорів та зареєстрованих акціонерів цих компаній та розміри їх часток з моменту створення цих компаній до моменту постановлення даного рішення Верховного Суду Белізу.
		9.166. За результатами отримання документів від агентів (адміністраторів) вказаних компаній-нерезидентів на виконання вказаного рішення Верховного Суду Белізу, ліквідатору ТОВ "Таміра" вдалося встановити, що з квітня 2009 року та станом на теперішній час Владислав Протас є одноосібним та незмінним бенефіціарним власником компаній:      LIMITED (країна реєстрації Беліз), ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації США). Ці обставини, з-поміж іншого, були підтверджені нотаріально засвідченим Афідевітом під присягою директора компанії Worldwide Corporate Services Limited Ангелітою Голдсон від 22.05.2020 (копія та переклад якого наявні в матеріалах справи та були досліджені судом). У пунктах 2-3 цього афідевіту вказано, що компанія WCSL діяла в якості номінального директора та номінального акціонера компанії ISIDA TRADING LLC, юридичної особи, створеної за Законом про Корпорації Штату Арканзас, з реєстраційним номером 19 810. Доказом того, що вказана компанія діяла як номінальний директор компанії ISIDA TRADING LLC слугують також копії довіреностей від компанії ISIDA TRADING LLC, підписаних представником WCSL від 25.03.2011, 15.03.2012. На виконання вказаного рішення Верховного Суду Белізу директором компанії WCSL Ангелітою Голдсон було також надано другий нотаріально засвідчений Афідевіт під присягою від 28.05.2020, в пунктах 5-9 якого вказано, що протягом усього часу, коли компанія WCSL була номінальним директором та акціонером компанії ISIDA TRADING LLC, тобто з 29.03.2009 бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC був ОСОБА_1 . Однак, з огляду на сплив тривалого часу з моменту припинення співпраці між компанією WCSL та ОСОБА_1 у 2016 році, копії відповідних документів були знищені на підставі закону.
		9.167. ОСОБА_1 у своїй заяві свідка від 27.10.2021 у порядку статті 90 ГПК України не заперечив того, що саме він був бенефіціарним власником ISIDA TRADING LLC - власника ІП "Аврора" у 2009 році, а також бенефіціарним власником TOLEDO LIMITED - учасника ТОВ "Таміра" на момент призначення ліквідатором ТОВ "Таміра" Дубницької     Н.Ю. 
		9.168. Виявлені ліквідатором ТОВ "Таміра" обставини бенефіціарного володіння компаніями TOLEDO LIMITED та ISIDA TRADING LLC були в подальшому встановлені судовим рішенням, а саме: ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2021 у справі № 29/5005/6381/2011 у справі про банкрутство ТОВ "Ольга".
		9.169. Твердження відпповідачів про те, що ОСОБА_1 не був єдиним учасником ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", не мав значного або вирішального впливу або контролю над діяльністю названих товариств, які є самостійними юридичними особами, правомірно відхилено місцевим господарським судом, оскільки розмір частки ОСОБА_1 на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу у статутному капіталі ТОВ "Таміра" (16,6%) та ТОВ фірма "Ідалія" (33%) жодним чином не спростовує доводів позивача про те, що ОСОБА_1 вчиняв відповідні перешкоди, що утруднювало своєчасне звернення з позовом.
		9.170.          У свою чергу, той факт, що ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" є самостійними юридичними особами, жодним чином не спростовує доводів Позивача про те, що ОСОБА_1 , який був учасником кожного з цих товариств, вчиняв перешкоди та приховував інформацію, яка стала підставою для звернення з позовом, внаслідок чого було пропущено строки позовної давності.
		9.171. Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, отримана ліквідатором ТОВ "Таміра" інформація на виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 за результатами примусового розкриття раніше прихованих ОСОБА_1 відомостей, мала важливе значення для визначення ознак фраудаторності оскаржуваного договору ліквідатором ТОВ "Таміра", оскільки:
		- до моменту такого розкриття добросовісним ліквідаторам ТОВ "Таміра" могло бути відомо про те, що рішення про призначення Дубницької Н.Ю. ліквідатором ТОВ "Таміра" 31.01.2011 приймала компанія TOLEDO LIMITED. Однак не було і не могло бути відомо про те, що бенефіціарним власником цієї компанії є саме ОСОБА_1 , що вперше стало відомо зі змісту конфіденційної декларації про довірче управління компанією TOLEDO LIMITED, наданої на вимогу рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020;
		- до моменту такого розкриття добросовісним ліквідаторам ТОВ "Таміра" могло бути відомо про те, що засновником ІП "Аврора" (підприємства, на рахунок якого виведено кошти за Спірне Майно), була компанія ISIDA TRADING LLC. Однак, не було і не могло бути відомо про те, що бенефіціарним власником цієї компанії є саме ОСОБА_1 , що вперше стало відомо зі змісту нотаріально засвідченого Афідевіту під присягою директора компанії WCSL Ангеліти Голдсон від 28.05.2020, наданого на вимогу рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020;
		- інформація про бенефіціарного власника компанії ISIDA TRADING LLC була відсутня у публічному доступі протягом 11 років.
		9.172. Враховуючи наведене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що допоки інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" залишалась закритою, ліквідатор ТОВ "Таміра", як і будь-який інший сторонній спостерігач, не знав і навіть не мав підстав вважати чи припускати, що оскаржуваний договір вчинений на шкоду кредиторам. Відповідно, сприймаючи ІП "Аврора" як незалежного контрагента та презюмуючи добросовісність поведінки цього кредитора ТОВ "Таміра" (на підставі частини 5 статті 12 ЦК України), добросовісний ліквідатор ТОВ "Таміра" не мав підстав вважати, що оскаржуваний договір порушує права ТОВ "Таміра" чи його кредиторів. До моменту отримання відомостей принаймні про імовірного бенефіціарного власника ІП "Аврора" у добросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" були відсутні підстави припускати, що оскаржуваний договір є фраудаторними, вчиненими на шкоду кредиторам. Лише з моменту обізнаності про особу - кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора", і про те, що цей бенефіціарний власник водночас є засновником ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" - у ліквідатора могли б з`явитися підстави вважати, що укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" оскаржуваний договір є фраудаторним. Тому навіть потенційна обізнаність ліквідатора ТОВ "Таміра" про сам по собі факт укладення Оскаржуваного Договору, дату його укладення та склад його сторін, сама по собі не створювала будь-яких підстав для ліквідатора ТОВ "Таміра" вважати, що дії з укладення цього Договору були вчинені з наміром завдати шкоди кредиторам ТОВ "Таміра". Тим більше, як встановлено судом, факт "виведення" грошових коштів за спірне майно на рахунок ІП "Аврора", з огляду на специфіку правовідносин у справі, мав місце ще до укладення оскаржуваного договору. 
		9.173. Вищевикладеним спростосується висновок суду апеляційної інстанції, що інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" не має правового значення для цієї справи.
		9.174.          З огляду на вказані обставини, судом першої інстанції вірно встановлено, що протягом 11 років були прихованими відомості про відчуження спірного майна та виведення отриманих за нього грошових коштів в особистих інтересах учасника ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" ОСОБА_1 , а не для погашення вимог кредиторів ТОВ "Таміра". При цьому, отримати ці відомості раніше не видавалось за можливе з огляду на недобросовісну поведінку та приховування цієї інформації самим же ОСОБА_1 , ТОВ фірмою "Ідалія" як покупцем спірного майна, утрудненістю отримання від них відповідної інформації, а також ліквідацією ІП "Аврора" як юридичної особи. До моменту розкриття прихованої інформації про бенефіціарного власника ІП Аврора" ліквідатор ТОВ "Таміра" не мав підстав вважати, що оскаржуваним договором порушено права ТОВ "Таміра", а тому не мав підстав звертатися до суду з позовом про визнання цього Договору недійсним з підстав його фраудаторності. Ця інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" була примусово розкрита ліквідатором ТОВ "Таміра" Шаповалова І.В. на підставі отримання та виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі, ініційованій ліквідатором ТОВ "Таміра" та ліквідатором ТОВ "Ольга.".
		9.175.          Відносно твердження відповідача, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що ліквідатору ТОВ "Таміра" Куліченку М.В. знадобилося більше ніж два роки для того, щоб звернутись до банківської установи, яка обслуговувала боржника, для отримання виписки по банківському рахунку і встановлення факту надходження грошових коштів, тоді як відповідні дії ліквідатор міг вчинити раніше і це мало бути враховано місцевим господарським судом при перевірці наведених позивачем причин поважності пропуску строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. 
		9.176. Зі змісту рішення місцевого господарського суду вбачається, що позивач не посилався на перешкоди в отриманні банківської виписки по рахунку ТОВ "Таміра" в обгрунтування неможливості звернутися до суду з позовом у межах визначеного строку позовної давності. Натомість суд встановив, що з`ясування обставин проведення розрахунків за оспорюваним договором купівлі-продажу утруднювали дефекти у проведенні "розрахунків", тобто: проведення розрахунків за спірне майно на 9 днів раніше, ніж був укладений оскаржуваний договір; відсутність посилань на дійсні реквізити оскаржуваного договору чи на реквізити спірного майна у призначеннях платежів, які фактично були здійснені за це майно; приховуванням стороною оскаржуваного договору від ліквідатора ТОВ "Таміра" копії договору № К-12/01/06 від 12.01.2006, який вказаний у призначенні платежів за спірне майно тощо. Вказані дефекти та неточності у сукупності не дозволяли ліквідатору своєчасно дізнатися про те, що проведені саме 01.06.2009 платежі були спрямовані на проведення розрахунків (створення видимості проведення розрахунків) за спірне майно. Неможливість своєчасно довідатися про ці обставини призвела до неможливості виявити обставини перерахування отриманих ТОВ "Таміра" коштів саме за спірне майно на рахунок ІП "Аврора", а в подальшому - на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" як покупця майна, що й стало дійсною підставою для обґрунтування фраудаторності оскаржуваного договору. Відсутність у ліквідатора Куліченка М.В. доказів навіть формального перерахування коштів покупцем за придбання спірного майна не лише не створювала підстав для Куліченка М.В. звертатися з позовом на захист права власності ТОВ "Таміра", а навпаки унеможливлювала таке звернення та не дозволяла зробити висновок про порушення оскаржуваним договором прав та обов`язків ТОВ "Таміра" та його кредиторів.
		9.177. Мета фраудаторного правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку (висновок викладений у п.111 постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)). 
		9.178. Місцевий господарський суд у своєму рішенні послався на висновок, викладений у п.95.2 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), згідно з яким, оцінюючи поважність причин пропуску строку позовної давності при зверненні з цим позовом, колегія суддів враховує обставини "виявлення ознак такої фраудаторності протягом тривалого часу", включаючи період досудового розслідування у кримінальному провадженні, саме в межах якого протягом 2020 та 2021 років і було виявлено значну частину доказів фраудаторності спірних торгів (висновки експертів від 21.12.2020 та від 27.01.2021), "відсутність до 14.08.2019 зовнішнього незалежного управління ПрАТ "Сіріус-Буд"" [банкрутом].
		9.179. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про те, що вищевказаний висновок не підлягав застосуванню з огляду на те, що обставини у справі, яка переглядається та у справі  № 910/8482/18 (910/4866/21) не є тотожними. При цьому судом апеляційної інстанції не спростовано висновки місцевого господарського суду про те, що як у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), так і у спірних правовідносинах мали місце подібні обставини щодо тривалих труднощів (перешкод) у виявленні фраудаторності оскаржуваного договору, про що свідчать наступні встановлені судом обставини:
		- протягом 6 років з моменту укладення оскаржуваного договору (з 09.06.2009 по 23.03.2015) управління ТОВ "Таміра" здійснювали: (1) учасники, в особистих інтересах яких було укладено ці Договори, (2) ліквідатор Дубницька Н.Ю. , яка була призначена цими учасниками та вчиняла дії в їхніх особистих інтересах, (3) ліквідатор Івіна В.В. , яка систематично вчиняла дії всупереч інтересам кредиторів ТОВ "Таміра" та була усунута судом через неналежне виконання своїх повноважень. Тобто, протягом 6 років з моменту укладення цього оскаржуваного договору управління банкрутом здійснювали особи, які вчиняли протиправні дії та бездіяльність всупереч інтересам кредиторів банкрута, не були заінтересовані в оскарженні вчинених на шкоду кредиторам правочинів банкрута, а тому протиправно їх не оскаржували;
		- з 24.03.2015 управління ТОВ "Таміра" здійснювали інші ліквідатори, які однак мали утрудненість у виявленні ознак фраудаторності оскаржуваного договору купівлі-продажу з огляду на: дефекти проведення розрахунків за цими Договорами та дефекти відображення цих розрахунків у первинних документах, які не лише не дозволяли виявити дефект у цих розрахунках, а й взагалі ускладнювали з`ясування того, чи взагалі проводились такі розрахунки; недобросовісну поведінку відповідачів, приховування ними відомостей про те, що ОСОБА_1 , будучи засновником ТОВ "Таміра", ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй", в той же самий час був контролером ІП "Аврора" - підприємства, на користь якого були перераховані отримані ТОВ "Таміра" від ТОВ фірма "Ідалія" грошові кошти, та примусове розкриття цих відомостей лише у травні 2020 року; недобросовісну поведінку ОСОБА_1 як учасника ТОВ "Таміра", ТОВ  фірма "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй", приховування ним відомостей про те, що він був бенефіціаром компанії TOLEDO LIMITED (яка призначила Дубницьку Н.Ю. ліквідатором ТОВ "Таміра"), та їх примусове розкриття лише у травні 2020 року.
		9.180. Колегія суддів також враховує, що про застосування до подібних правовідносин висновку, викладеного у пункті 95.2 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), зазначено у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21).
		9.181. Таким чином, виявлення ознак фраудаторності оскаржуваного договору впродовж тривалого часу внаслідок приховування інформації, про яку зазначалося вище, має значення для визнання поважності причин пропуску строку п  озовної давності, що в свою чергу узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21) та від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), про що вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні.
		9.182. Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо поважності та об`єктивності причин пропущення позивачем строку позовної давності на звернення до суду в межах заявлених позовних вимог про витребування спірного майна, у зв`язку з чим порушене право підлягає захисту. З урахуванням вищевикладеного, доводи скаржника в цій частині знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.
		9.183.          Заперечення СУАП "Європоль" у відзиві на касаційну скаргу не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, який ухвалив єдине можливе законне, розумне та справедливе рішення, що надає можливість припинити тривале в часі правопорушення та повернути майно, яке перебувало у володінні інших осіб (недобросовісних набувачів) без наявних на те правових підстав та внаслідок укладення фраудаторних правочинів, у володіння власника, що в свою чергу дозволить здійснювати погашення вимог кредиторів останнього за рахунок реалізації цього майна для дотримання балансу прав та інтересів учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра".
		9.184.          Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		9.185.          Зі змісту статті 236 ГПК України слідує, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. 
		9.186. Очевидним є те, що скасувавши рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції у своїй постанові повинен був навести більш аргументовані доводи, аніж ті, що їх наведено судом першої інстанції. Однак аналіз мотивувальної частини оскарженої постанови свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не знайшов спростування висновкам місцевого господарського суду та допустив невірне застосування норм матеріального права. 
		9.187. Таким чином, місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції, тому оскаржена постанова суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено в силі. Відповідно касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		10.     Висновки за результатами касаційного розгляду
		10.1.          Згідно зі статтею     236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		10.2.          Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		10.3.          У статті 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		10.4.          Зважаючи на викладене у цій постанові, встановлені судом першої інстанції обставини справи, які стали підставою для задоволення позовних вимог і які, у свою чергу, не спростував суд апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022 у цій справі - залишенню в силі. Відповідно касаційна скарга, з огляду на викладені у ній вимоги, підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального  кодексу України, Верховний Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича задовольнити частково.
		2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022 скасувати.
		3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/8849/21) залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                  О. В. Васьковський
		Судді                                                                      В. В. Білоус 
		                                                                      В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...