Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/3094/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2023.
Дата набрання законної сили: 07.02.2023
Номер судового провадження: 51-2732км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017080080000505

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		7 лютого 2023 року
		м. Київ
		справа № 336/3094/17
		провадження № 51-2732км22
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,  
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання                                                     ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 8 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080080000505 за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2022 рокуОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
		Згідно з вироком суду дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за обставин детально викладених у вироку.
		Апеляційний суд задовольнивапеляційну скаргу прокурора. Вирок змінив, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_7 звільнив від призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2022 року покарання за ч. 1 ст. 185 КК у зв`язку із закінченням строків давності. В решті вирок суду залишив без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі потерпілий, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити вирок місцевого суду без зміни. Вказує на те, що апеляційний суд безпідставно звільнив засудженого від призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2022 року покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишилось те, що ОСОБА_7 неодноразово оголошувався у розшук, а відтак перебіг строку давності зупинявся. Крім цього вказує на те, що 21 жовтня 2021 року засуджений вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК за яке його засуджено вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2022 року, а тому, на переконання потерпілого, відповідно до ч. 3 ст. 49 КК, обчислення строків давності в даному випадку необхідно обраховувати з дня вчинення нового злочину.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги потерпілого.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є зокрема істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Доводи потерпілого, наведені в касаційній скарзі, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.
		У статті 49 КК визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані у ч. 1 ст. 49 КК залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості (ч. 3 ст. 49 КК); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (ч. 2 ст. 49 КК); законом не встановлено обмеження чи заборони щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення (ч. 4 і ч. 5 ст. 49 КК).
		Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.
		Зупинення спливу строку давності у випадку ухилення особи від досудового слідства або суду є посткримінальною санкцією, заходом кримінально-правового характеру, покликаним забезпечувати здійснення кримінального переслідування і реалізацію кримінальної відповідальності.
		Під ухиленням від слідства або суду, з огляду на положення ч. 2 ст. 49 КК, слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо).
		Однак, вказаних вимог закону судом апеляційної інстанції дотримано не було.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
		На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив його змінити, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного за цим вироком, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. В іншій частині вирок залишити без змін.
		На апеляційну скаргу прокурора, потерпілим було подано заперечення, в яких останній вказував на те, що  ОСОБА_7 неодноразово оголошувався у розшук, що свідчить про його ухилення від суду. Крім цього зазначав про вчинення засудженим нового кримінального правопорушення.
		Апеляційний суд, встановивши, що з часу вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК (12 грудня 2016 року) на час ухвалення оскаржуваного вироку минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК, задовольнив апеляційну скаргу прокурора та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_7 від призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2022 року покарання за ч. 1 ст. 185 КК у зв`язку із закінченням строків давності. В решті вирок суду залишив без зміни.
		З приводу доводів потерпілого щодо перебування обвинуваченого у розшуку, апеляційний суд зазначив, що навіть з урахуванням перебування останнього у розшуку загальною тривалістю близько 1 року 6 місяців, сплинули передбачені статтями  46,  74  КК строки.
		Разом з тим, потерпілий є самостійним суб`єктом кримінального процесуального доказування з власною правовою позицією. Під час судового провадження потерпілий вправі брати активну участь у з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, зокрема й шляхом подання доказів (п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК), участі у безпосередній перевірці доказів (п. 3 ч. 3 ст. 56 КПК) та заявлення клопотань про доповнення судового розгляду (ст. 363 КПК).
		А тому доводи потерпілого, викладені у запереченнях щодо перевірки підстав зупинення досудового розслідування та оголошення у розшук  ОСОБА_7  на предмет можливого ухилення його від суду та зупинення перебігу давності відповідно до ч. 2 ст. 49 КК зумовлюють обов`язок суду вжити заходів щодо такої перевірки.
		Водночас, незважаючи на наявність в матеріалах кримінального провадження ухвал від 30 січня 2018 року, 13 квітня 2018 року, 1 листопада 2019 року, 26 квітня 2020 року, 18 грудня 2020 року, 13 жовтня 2021 року про оголошення  ОСОБА_7  в розшук та від 1 березня 2018 року, 6 грудня 2018 року, 24 червня 2020 року, 4 червня 2021 року, 5 листопада 2021 року про відновлення кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, звільняючи  ОСОБА_7  від кримінальної відповідальності, не перевірив можливого ухилення останнього від суду та зупинення перебігу давності з огляду на положення ч. 2 ст. 49 КК, безпосередньо не дослідивши причин оголошення останнього у розшук в ухвалі лише формально зазначив, що з урахуванням перебування останнього у розшуку загальною тривалістю близько 1 року 6 місяців, строки передбачені статтями 46, 74 КК сплинули.
		Таким чином, належне встановлення факту ухилення  ОСОБА_7  від суду у даному кримінальному провадженні може мати істотне значення для визначення перебігу строків давності.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляціним судом допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого судового рішення і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга потерпілого підлягає до задоволення частково.
		При новому розгляді апеляційному суду необхідно врахувати наведене та з урахуванням доводів, наведених у касаційній скарзі потерпілого, з додержанням вимог кримінального процесуального закону ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 8 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                          ОСОБА_2                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...