Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/6030/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2023. Зареєстровано: 10.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2023.
Дата набрання законної сили: 24.10.2023
Номер судового провадження: 1-кп/199/20/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019040030001506

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 202/6030/19
		(1-кп/199/20/23) 
		ВИРОК 
		іменем України
		 
		10 лютого 2023 року                                                        місто Дніпро
		Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12019040030001506 від 15.06.2019 відносно:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабаї Харківського району Харківської області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно працюючого водієм у ФОП ОСОБА_5 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: 
		АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 286 КК України, -
		за участю:
		прокурора - ОСОБА_6 ,
		потерпілого - ОСОБА_7 , 
		представника потерпілого та цивільних позивачів - ОСОБА_8 , 
		цивільних позивачів - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		представника цивільного позивача - ОСОБА_11 , 
		захисника - ОСОБА_12 , 
		обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
		ВСТАНОВИВ:
		14.06.2019 приблизно о 13-00 годині водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «VOLVO-FM 12 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «FORMAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_9 , рухався по вул. Полтавське шосе з боку вул. Передова в напрямку вул. Мохова в м. Дніпрі.
		Під час руху ОСОБА_3 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожніх обставин та їх змінам, не обрав безпечну швидкість руху, при якій він мав би змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати, враховуючи дорожню обстановку, стан транспортного засобу, внаслідок чого в районі будинку № 326 по вул. Полтавське шосе у м. Дніпрі втратив контроль над керуванням автомобілем «VOLVO-FM 12 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Шевролет Авео», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 . 
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, зі струсом головного мозку параорбітальною гематомою ліворуч; закритої тупої травми грудної клітини із 6-ма саднами на передній та правій бічній поверхні грудної клітини, забоєм обох легень та розвитком правостороннього тотального пневматороксу, правостороннього гематороксу, що ускладнилося розвитком тотального ателектазу лівої легені та абсцедуючою пневмонією нижньої долі правої легені; закритого уламкового перелому лівої променевої та лівої ліктьової кістки в середній третині, зі змішенням кісткових уламків; 2-х синців на внутрішній поверхні правого стегна в нижній третині з переходом на внутрішню поверхню правого колінного суглобу; саден: 8-м саден на тильній поверхні правої кисті з переходом на тильну поверхню пальців, 1-не садно на задній поверхні правого плеча в верхній третині; 1-не садно на внутрішній поверхні в проекції правої п`яткової кістки: 1-не садно в проекції зовнішнього завитка лівої вушної раковини: 4-ри садна в середній третині лівого стегна по передній та внутрішній поверхням, які відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно з пунктом 2.1.3 «л» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995p. № 6.
		Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_3 керуючи автомобілем автомобіля «VOLVO-FM 12 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом «FORMAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, який свідчить: п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу. що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», невиконання якого, знаходиться в причинному зв`язку з наслідками, що настали.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3  свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково в пояснив, що 14.06.2019 в денний час він їхав на вантажному автомобілі «VOLVO-FM 12 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом «FORMAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Полтавське Шосе в м. Дніпрі в напрямку м. Полтава на замовлення ФОП  ОСОБА_13 . Перед цим він приїхав з м. Запоріжжя. Його  автомобіль не був завантажений. Він спочатку рухався в правій полосі, потім перестроївся в лівий ряд, оскільки справа їхала інша автівка. Рухався не швидко - 50-55 км/год. У зустрічному напрямку до нього їхали вантажний автомобіль «MAN» та легкова машина «Шевролет Авео», які рухались дуже швидко. Перед ним їхала ще одна легкова машина, яка несподівано почала гальмувати, у зв`язку з чим він різко нажав на гальма. Він почав гальмувати, однак його автопотяг почало заносити - напівпричеп несло прямо, а кабіну водія почало заносити, тому він частиною автомобіля «VOLVO» виїхав на зустрічну смугу, де в цей час їхав автомобіль «Шевролет Авео». Далі відбувся удар транспортного засобу «Шевролет Авео» спочатку в передню частину його автомобіля, а потім вже в автомобіль «MAN». Після дорожньо-транспортної пригоди він одразу вийшов з машини та почав знімати всі обставини для свого роботодавця. Під час огляду своєї машини він виявив обірваний гальмівний провід до напівпричепу. Під час того, як він гальмував, він відчув, що гальмує тільки «голова» автопотягу, у причепу взагалі не спрацювали гальма. Він, працюючи у  ОСОБА_9  та його партнера ФОП  ОСОБА_13 , вказував на необхідність ремонту гальмівної системи. Вважає, що потерпілий  ОСОБА_7  також винним в даній дорожньо-транспортній пригоді, оскільки останній їхав з великою швидкістю та повинен був вчасно загальмувати. Він приїжджав до потерпілого в лікарню, намагався надати дружині ОСОБА_7  грошову допомогу, однак хотів отримати за це розписку, однак дружина, яка посварилась із ОСОБА_7 , відмовилась брати гроші, після чого він більше не хотів пропонувати. Він визнає, що повинен був обрати безпечну швидкість свого руху, їхати відповідно до встановлених правил дорожнього руху, слідкувати за обстановкою на дорозі, однак вважає, що несправна гальмівна система напівпричепа вплинула на швидкість його гальмування. Крім того, потерпілий ОСОБА_7  їхав занадто швидко, і все разом призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди. Не визнає позовну заяву цивільного позивача  ОСОБА_9 , оскільки на даний час автомобіль VOLVO-FM 12 380» з напівпричепом «FORMAT» відремонтовані, також останнім не надано розрахунку фактично понесених витрат на відновлення авто потягу. Більш того, цивільний позивач не міг отримати моральної шкоди у зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Позовні заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_10 залишив на розсуд суду.
		Суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3  у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, яка повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами,а саме: 
		- показами потерпілого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що він 14.06.2019 приблизно о 13-00 годині їхав на своєму автомобілі «Шевролет Авео», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , по вул. Полтавське шосе в напрямку вул. Передової в м. Дніпрі. Позаду нього в іншому автомобілі їхали його батько та донька. Він рухався в лівій смузі для руху, праворуч від нього їхала вантажівка-зерновоз. Він їхав з середньою швидкістю, намагався здійснити обгін фури, і в цей час йому на зустріч виїхав інший вантажний автомобіль «VOLVO». Він бачив, що у зустрічному напрямку в лівій полосі стояла легкова машина із увімкнений покажчиком повороту, із-за неї різко виїхала вантажна фура «VOLVO» в праву полосу для зустрічного руху, а потім ця фура виїхала на його полосу. Він намагався гальмувати, відводити свою машину правіше, однак він не зміг уникнути аварії і відбувся удар лівою передньою частиною його машини в праву частину фури, яка виїхала на нього. Після чого він втратив свідомість. Він їхав не швидко, оскільки на дорозі перед цим бачив знак обмеження швидкості - 70км/год. У нього в автомобілі був відеореєстратор, запис з якого було передано слідчому на досудовому слідстві. Після дорожньо-транспортної пригоди його доставили до лікарні, де він перебував спочатку в реанімації, потім місяць на лікуванні та ще місяць він проходив реабілітацію. Йому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, сильно пошкоджені легені, зламана рука, багато синців та ссаден. На даний час йому не відшкодовано жодних збитків, тому він подав до суду позовну заяву до ОСОБА_3 та страхової компанії про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Покарання обвинуваченому ОСОБА_3 просив призначити суворе, оскільки на його думку, ОСОБА_3 не розкаявся у вчиненому;
		- показами свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні пояснив, що 14.06.2019 в денний час він рухався на автомобілі «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_5 , по вул. Полтавське Шосе в м. Дніпрі. Їхав в бік виїзду з міста. Їхав по крайній правій полосі, попереду нього їхав червоний автомобіль «Жигулі». По лівій від нього полосі їхав вантажний автомобіль. Він не роздивлявся, яка це була машина та як він їхав. Потім він побачив що піднявся пил, та в нього врізався автомобіль «MAN» із цистерною. У нього не було зіткнення з легковими автомобілями; 
		- показами свідка ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона влітку 2019 року в денний час доби їхала на машині по вул. Полтавське Шосе в напрямку виїзду з міста Дніпра. Зупинилась в колоні машин. В дзеркало заднього виду побачила, як позаду неї їхав автомобіль «Жигулі» червоного кольору, а на його випередження виїхав вантажний автомобіль. Вона побачила, що цю вантажівку почало заносити і своєю задньою частиною вантажівка виїхала на зустрічну смугу для руху. Вона одразу прискорила свій рух, щоб не потрапити в аварію. Самого моменту зіткнення вона не бачила, однак через кілька хвилин повернулась на місце дорожньо-транспортної пригоди, де перебувала до моменту приїзду поліції; 
		- показами свідка ОСОБА_16 , який в судовому засіданні повідомив, що він влітку 2019 року, більш точної дати він не пам`ятає, в денний час потрапив в аварію. Він рухався на автомобілі «MAN-NGA18 440», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , із причепом «SPITZER», державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , по вул. Полтавське Шосе в м. Дніпрі в напрямку міста. Їхав зі швидкістю приблизно 50-60 км/год в правій полосі, поруч із ним в лівій полосі їхала легкова машина сірого кольору. Неподалік перехрестя він побачив, що з крайнього лівого ряду зустрічного напрямку ліворуч повертала машина, а із-за неї виїхав автомобіль «VOLVO», який почав гальмувати та його почало «складати в ножиці». Він сам також почав гальмувати, оскільки поруч збоку їхала легкова машина сірого кольору. Після чого відбулось зіткнення автомобіля «VOLVO», якого викинуло на ліву полосу, з сірою легковою машиною. У зв`язку з тим, що він гальмував, його автомобіль також почало заносити та розвертати. Він виїхав на зустрічну смугу для руху і в нього врізався ще вантажний автомобіль з причепом. В той день асфальтне покриття було сухим, погода була ясна, без опадів. На місяці аварії він бачив сліди гальмування автомобіля «VOLVO» і також помітив, що в цієї машини було пошкоджено гальмівний шланг;
		- показами свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні повідомив, що особисто він не був свідком даної дорожньо-транспортної пригоди. Він є власником автомобіля «VOLVO-FM 12 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , та причепа до нього «FORMAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . За кілька тижнів до аварії він передав ОСОБА_3 цей вантажний автомобіль з причепом в оренду з правом викупу та умовою, що останній почне ними користуватись тільки після того, як внесе частину оплати. Перед тим, як передати машину з причепом, він, ОСОБА_3 та ще один чоловік ОСОБА_17 оглядали машину та встановили, що вона знаходиться в технічно справному стані. 14.06.2019 приблизно о 15-00 годині він дізнався про дану дорожньо-транспортну пригоду. Він одразу сказав ОСОБА_3 , щоб той зняв все на телефон. Після аварії він приїхав до м. Дніпра, де за його участі проводили експертний огляд автомобіля «VOLVO» з причепом «FORMAT». Він сам їздив тривали час на автомобілі «VOLVO» з причепом «FORMAT», вони були в справному стані. Він вирішив продати машину, так як не міг нею користуватись через свій стан здоров`я. ОСОБА_3 йому говорив, що винний в даній аварії потерпілий, оскільки він швидко їхав. На даному автомобілі встановлено обмеження швидкості - 90 км/год. Роз`єднання одного шлангу тормозної системи не може сильно вплинути на гальмування, оскільки в цій машині стоїть близько 10 таких гальмівних систем. Крім того, ОСОБА_3 , коли зателефонував йому після аварії нічого не казав про пошкодження будь-яких гальм. На даний час він частково відремонтував цей автомобіль та їздить, однак ще необхідний ремонт кабіни. Заподіяна шкода йому, як власнику автомобіля «VOLVO» та причепу «FORMAT», ОСОБА_3 не відшкодована, тому він просить стягнути з останнього 259 388,85 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 301 843,45 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди;
		- показами експерта ОСОБА_18 , який в судовому засіданні підтримав надані ним висновки судових експертиз: технічного стану транспортного засобу № 11/10.2/650 від 24.07.2019 та судової автотехнічної експертизи №11/10.1/734 від 08.08.2019, та пояснив, що особисто він оглядав транспортний засіб «VOLVO-FM 12 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «FORMAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Коли він проводив судову експертизу технічного стану зазначеного авто потягу, він виїжджав на місце, де зберігався цей вантажний автомобіль. Там проводили випробування, робили заміри, проводили повний огляд машини, в результаті чого він встановив, що автомобіль «VOLVO-FM 12 380» до дорожньо-транспортної пригоди був в технічно справному стані. Однак при цьому він виявив відсутність гальмівного валу правого колеса задньої вісі напівпричепа «FORMAT», відсутність якого призвела до часткової непрацездатності гальмівної системи напівпричепа. Сама по собі часткова непрацездатність гальмівної системи напівпричепа не могла сильно вплинуло на керованість всього автопотягу. Наполягає на тому, що в даному випадку водій вантажного автопотягу повинен був обрати таку швидкість руху, щоб не втратити керування транспортним засобом, зважати на стан дороги та на дорожню обстановку;
		- показами експерта ОСОБА_19 , яка в судовому засіданні підтримала наданий нею висновок судово-медичної експертизи № 2337е від 23.07.2019 та пояснила, що вона проводила судово-медичну експертизу відносно ОСОБА_7 , яка проводилась на основі ухвали про призначення експертизи від 18.06.2019, двох медичних карток та безпосереднього огляду потерпілого. При проведенні експертизи було встановлено описку прізвищі потерпілого, зазначену в ухвалі слідчого судді від 18.06.2019, у зв`язку з чим в подальшому слідчим було надано постанову про уточнення анкетних даних. Встановлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження відповідали саме такому ступеню тяжкості, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень відповідно до п. 2.1.3 «л» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995p. № 6. Наполягає на встановленій тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_7 ;
		-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.06.2019 з фото-таблицею та схемою до нього, відповідно до якого були проведені необхідні виміри в районі будинку № 326 по вул. Полтавське шосе у м. Дніпрі, де відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «VOLVO-FM 12 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «FORMAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , транспортного засобу «MAN-NGA18 440», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , зі причепом «SPITZER», державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_16 , транспортного засобу «MAN-18 285 IVI», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_14 , та автомобіля «Шевролет Авео», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 . На час огляду стан покриття - сухе, чисте, асфальтоване. До проїзної частини примикає бордюрний камінь. Огляд проводився в світлу пору доби. Видимість з загального місця водія не обмежена. Об`єктів, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху не виявлено. Наявність слідів, що свідчать про переміщення об`єктів на місці пригоди після ДТП не виявлено. Виявлені на дорожньому покритті сліди шин транспортного засобу «VOLVO-FM 12 380» з напівпричепом та транспортного засобу «MAN-18 285 IVI»;
		-довідкою з КЗ «Міська клінічна лікарня №6» від 14.06.2019, відповідно до якої до приймального відділення було доставлено ОСОБА_7 з діагнозом: політравма, ЗЧМТ, пневмоторакс, перелом лівого передпліччя;
		-протоколом огляду відеозапису від 20.06.2019 з фототаблицею до нього, відповідно до якого слідчий слідчого відділу Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області провів огляд лазерного носія інформації  (компакт диску)  з відеозаписом з камери відеореєстратору автомобіля «Шевролет Авео», на якому зафіксовано механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14.06.2019 на вул. Полтавське Шосе в м. Дніпрі за участю автомобіля «Шевролет Авео», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та спеціалізованого тягача з напівпричепом;
		-висновком судово-медичної експертизи № 2337е від 23.07.2019, згідно з яким у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла, а саме: закритої черепно-мозкової травми, зі струсом головного мозку параорбітальною гематомою ліворуч; закритої тупої травми грудної клітини, із 6-ма саднами на передній та правій бічній поверхні грудної клітини, забоєм обох легень та розвитком правостороннього тотального пневматороксу, правостороннього гематороксу, що ускладнилося розвитком тотального ателектазу лівої легені та абсцедуючою пневмонією нижньої долі правої легені; закритого уламкового перелому лівої променевої та лівої ліктьової кістки в середній третині, зі змішенням кісткових уламків; 2-х синців на внутрішній поверхні правого стегна в нижній третині з переходом на внутрішню поверхню правого колінного суглобу; Саден: 8-м саден на тильній поверхні правої кисті з переходом на тильну поверхню пальців, 1-не садно на задній поверхні правого плеча в верхній третині; 1-не садно на внутрішній поверхні в проекції правої п`яткової кістки: 1-не садно в проекції зовнішнього завитка лівої вушної раковини: 4-ри садна в середній третині лівого стегна по передній та внутрішній поверхням. 
		Враховуючи локалізацію та характеристику виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що виявлені тілесні ушкодження спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), яким не виключено, що могли бути виступаючи частини в середині автомобіля, тобто за умов дорожньо-транспортної пригоди.
		Враховуючи локалізацію та характеристику виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені незадовго до надходження на стаціонарне лікування в МКЛ№6 (14.06.2019), тобто і в термін на який вказує обстежений та вказано в ухвалі.
		За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно з пунктом 2.1.3 «л» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995p. № 6;
		-висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 11/10.2/650 від 24.07.2019, відповідно до якого робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «VOLVO-FM 12 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_8 , а також ходова частина напівпричепа «FORMAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходяться в працездатному стані. Гальмівна система напівпричепа «FORMAT» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходиться в частково непрацездатному стані через відсутність кінематичного зв`язку між. гальмівним механізмом та гальмівним приводом правого колеса задньої вісі. Несправність у вигляді відсутності кінематичного зв`язку між гальмівним механізмом та гальмівним приводом правого колеса задньої вісі напівпричепа, яка призвела до часткової непрацездатності гальмівної системи напівпричепа «FORMAT», виникла до ДТП. Тобто водій міг виявити дану несправність шляхом візуального огляду гальмівної системи напівпричепу. Встановлена несправність, яка призводить до часткової непрацездатності гальмівної системи напівпричепа «FORMAT», практично не могла вплинути на керованість всього автопотяга у складі автомобіля «VOLVO-FM 12380» з напівпричепом «FORMAT»;
		-висновком судової автотехнічної експертизи №11/10.1/734 від 08.08.2019, відповідно до якого при заданих дорожніх умовах швидкість руху вантажного автопотягу перед початком гальмування була не менша ніж 90,9 км/год. В даній дорожній обстановці водій вантажного автопотягу ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог 12.1 Правил дорожнього pyxy. Технічна можливість запобігти вказаній ДТП для водія вантажного автопотягу ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог 12.1 Правил дорожнього руху і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати. При заданому механізмові події, дії водія вантажного автопотягу ОСОБА_3 не відповідали вимогам 12.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Шевролет Авео» ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху дорожнього руху і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати. При заданому механізмі пригоди, технічна можливість уникнути даної ДТП односторонніми діями водія автомобіля «Шевролет Авео» ОСОБА_7 не визначалась. При заданому механізмові події, в діях водія автомобіля «Шевролет Авео» ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору могли б знаходитися у причинному зв`язку з настанням даної ДТП;
		-висновком експертів № 16919/16920/16921/10289/10290 від 29.06.2022 за результатами проведення комісійної комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео- звукозапису, відповідно до якого виходячи з наданого на дослідження відеозапису «ДТП (Полтавське шосе), 14.06.2019.avi» час, з моменту виїзду автомобіля «Volvo FM 12 380», реєстраційний номер НОМЕР_9 , на зустрічну смугу до моменту його зіткнення з автомобілем «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_10 , становить близько 0,93 с. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Volvo FM 12 380» з напівпричепом «Format» ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.1, 12.9 б), 33 п/п 3.29 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Volvo FM 12380» з напівпричепом «Format» ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Volvo FM 12 380» з напівпричепом «Format» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. 
		В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Chevrolet Aveo» ОСОБА_7 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість попередити зіткнення автомобіля «Volvo FM 12 380» з напівпричепом «Format» та автомобіля «Chevrolet Aveo» не визначалася діями водія автомобіля «Chevrolet Aveo» ОСОБА_7 та в його діях не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди;
		-переглядом відеозапису в судовому засіданні, на якому зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 14.06.2019 приблизно о 13-00 годині за участю автомобілів «VOLVO-FM 12 380» з напівпричепом «FORMAT» та «Шевролет Авео» в районі будинку № 326 по вул. Полтавське шосе у м. Дніпрі, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками;
		-речовими доказами.
		Оцінюючи докази в їх сукупності, відповідно до ст. 94 КПК України, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як такі, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
		За вимогами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
		Перевіряючи доводи захисника ОСОБА_12 щодо визнання доказів у кримінальному провадженні недопустимими, а саме: протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.06.2019 та схеми до нього; висновків експертів №11/10.1/734 від 08.08.2019, № 2337е від 23.07.2019, суд вважає їх неспроможними, з огляду на наступне.
		Так, судом було досліджено протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.06.2019 з фото-таблицею та схемою до нього, який в повній мірі відображає всі необхідні обставини проведення такого огляду, підписаний обвинуваченим ОСОБА_3 без усяких зауважень і де останній при проведенні даної слідчої дії на місці пригоди не вказував на наявність ушкоджень гальмівної системи його транспортного засобу.
		З висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 11/10.2/650 від 24.07.2019 судом встановлено, що гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «VOLVO-FM 12 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_8 , а також ходова частина напівпричепа «FORMAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходились в працездатному стані; проте гальмівна система напівпричепа «FORMAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилась в частково непрацездатному стані через відсутність кінематичного зв`язку між гальмівним механізмом та гальмівним приводом правого колеса задньої вісі, яка призвела до часткової непрацездатності гальмівної системи напівпричепа та виникла до ДТП, втім така встановлена несправність практично не могла вплинути на керованість всього автопотягу у складі автомобіля «VOLVO-FM 12380» з напівпричепом «FORMAT». Дана судова експертиза була проведена судовим експертом ОСОБА_18 , який в подальшому провів судову автотехнічної експертизу, за результатом якої ним було складено висновок №11/10.1/734 від 08.08.2019. Судовим експертом ОСОБА_18 за обставинами дорожньо-транспортної пригоди було встановлено невідповідність дій водія вантажного автопотягу ОСОБА_3 вимогам 12.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.
		Крім того, судовий експерт ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомив, що він особисто проводив огляд автомобіля «VOLVO-FM 12 380» та напівпричепа «FORMAT», проводив ходові випробування гальмівних систем всього автопотягу та здійснював необхідні заміри, на основі яких ним було складено висновок № 11/10.2/650 від 24.07.2019, при цьому експерт ОСОБА_18 наполягав на тому, що частково непрацездатний стан гальмівної системи напівпричепа «FORMAT» не міг істотно вплинути на керованість всього автопотягу.
		Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. Даних обставин під час розгляду кримінального провадження та недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 85-89 КПК України судом не встановлено, як і істотних порушень закону під час складання на досудовому слідстві в рамках даного кримінального провадження протоколу огляду місця події.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що незазначення слідчим в протоколі огляду місця дорожньо-транспотрної пригоди інформації про часткову непрацездатність гальмівної системи напівпричепу «FORMAT», яка в подальшому була встановлена експертом про приведенні судової експертизи технічного стану транспортного засобу, не є істотним порушенням, тому у суду відсутні підстави для визнання протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.06.2019 та висновку експерта №11/10.1/734 від 08.08.2019, що був проведений із врахуванням такого протоколу, недопустимими доказами.
		Окрім цього, за клопотанням сторони захисту судом була призначена комплексна автотехнічна, фототехнічна, експертиза відеозапису та експертиза технічного стану автомобілів, проведення якої було доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», висновки якої не тільки не суперечать висновку експерта № №11/10.1/734 від 08.08.2019, а й підтверджують його, зокрема невідповідність дій водія автомобіля «Volvo FM 12 380» з напівпричепом «Format» ОСОБА_3 вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
		Також, судом було досліджено і висновок судово-медичної експертизи № 2337е від 23.07.2019, яка була розпочата та проведена на підставі ухвали Бабушкінського районного суду від 18.06.2019 та якою були встановлені тілесні ушкодження, отримані потерпілим ОСОБА_7 .
		Так, згідно висновку експерта № 2337е від 23.07.2019 у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла, а саме: закритої черепно-мозкової травми, зі струсом головного мозку параорбітальною гематомою ліворуч; закритої тупої травми грудної клітини, із 6-ма саднами на передній та правій бічній поверхні грудної клітини, забоєм обох легень та розвитком правостороннього тотального пневматороксу, правостороннього гематороксу, що ускладнилося розвитком тотального ателектазу лівої легені та абсцедуючою пневмонією нижньої долі правої легені; закритого уламкового перелому лівої променевої та лівої ліктьової кістки в середній третині, зі змішенням кісткових уламків; 2-х синців на внутрішній поверхні правого стегна в нижній третині з переходом на внутрішню поверхню правого колінного суглобу; Саден: 8-м саден на тильній поверхні правої кисті з переходом на тильну поверхню пальців, 1-не садно на задній поверхні правого плеча в верхній третині; 1-не садно на внутрішній поверхні в проекції правої п`яткової кістки: 1-не садно в проекції зовнішнього завитка лівої вушної раковини: 4-ри садна в середній третині лівого стегна по передній та внутрішній поверхням.
		Даний висновок експерта № 2337е від 23.07.2019 відповідає встановленим обставинам, був складений з урахуванням широкого обсягу вихідних даних.
		На думку сторони захисту, стороною обвинувачення не доведено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_7 , проте суд вважає дані твердження захисника хибними з огляду на зміст висновку № 2337е від 23.07.2019, складеного судово-медичним експертом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» ОСОБА_20 , у якому зокрема йдеться про те, що виявлені тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_7 «спричинені незадовго до надходження на стаціонарне лікування в МКЛ№6 (14.06.2019) від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), яким не виключено, що могли бути виступаючи частини в середині автомобіля, тобто за умов дорожньо-транспортної пригоди, тобто і при обставинах, на які вказано в ухвалі».
		Разом з наведеним, в судовому засіданні експерт ОСОБА_20 повністю підтвердила складений нею висновок № 2337е від 23.07.2019, при цьому судом та сторонами по справі в судовому засіданні, без обмежень, було повно допитано експерта ОСОБА_20 з метою роз`яснення висновку та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, проте будь-яких клопотань про призначення додаткової експертизи стороною захисту не заявлялося під час розгляду справи в суді, а також доводи захисника щодо непогодження зі ступенем тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_7 , та визнання вищевказаного висновку недопустимим доказом є безпідставними.
		Таким чином, суд дійшов до висновку, що всі доводи захисту зводяться до особистого тлумачення стороною захисту норм процесуального закону, аналізу і переоцінки доказів. При цьому ці докази захист оцінює і тлумачить на свій лад, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність. 
		Судом встановлено, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу інкримінованого йому злочину, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. 
		Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.
		Оцінюючи доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.042011 та «Барбеса, Месече і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський суд вирішив, що при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п.150, п.253).
		Аналіз вищенаведених показів обвинуваченого, потерпілого, свідків, роз`яснень експертів та досліджених письмових доказів у їх сукупності, які суд визнає належними та допустимими, дозволяє суду зробити висновок про те, що доведеність винуватості обвинуваченого у порушенні водієм Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, випливає із сукупності вищевстановлених ознак та неспростовних презумпцій достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 в суді у скоєнні злочинних дій, зазначених у вироку, доведена повністю. 
		Потерпілий ОСОБА_7 звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, в якій просив стягнути з ТДВ «Міжнародна страхова компанія» на його користь 80 163,53 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з ОСОБА_3 190 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Цивільний позивач ОСОБА_10 звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, в якій просила стягнути з ТДВ «Міжнародна страхова компанія» на її користь 99 000,00 гривень матеріальноїшкоди та стягнути з ОСОБА_3 на її користь 14 901,41 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також стягнути з ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 4 500,00 гривень.
		Цивільний позивач ОСОБА_9 звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 259 388,85 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 301 843,45 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Прокурор позовні вимоги цивільних позивачів підтримала повністю.
		Представник ТДВ «Міжнародна страхова компанія» просив суд відмовити в задоволенні позовних заяв ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , посилаючись на те, що страхова компанія не може бути цивільним відповідачем у кримінальному провадженні. 
		Обвинувачений ОСОБА_3 вирішення позовних вимог цивільних позивачів ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 залишив на розсуд суду.
		Вирішуючи по суті позовні заяви цивільних позивачів, суд приходить до наступних висновків.
		Відповідно до статті 3 Конституції України Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Закон України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України ( ст. 53 Закону).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні, що визначено у ч. 2 ст. 127 КПК України.
		Частиною 1 статті 62 КПК України встановлено, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		У відповідності до приписів ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		При цьому, відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
		З дослідженої в судовому засіданні судом копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/3405632 вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, а саме: ОСОБА_3 , який на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом «Volvo FM», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована в ТДВ «Міжнародна страхова компанія». 
		Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України № 1961-IV«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		З огляду на те, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання встановлені вироком суду, з досліджених судом доказів та встановлених ними фактичних обставин на цей час не вбачаються підстави для висновку про те, що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування.
		Як викладено в Постанові КЦС ВС від 09.07.2021 у справі № 522/14085/19, покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
		Ґрунтуючись на тому, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, яка на відповідній правовій підставі керувала транспортним засобом «Volvo FM», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована відповідно до полісу № АО/3405632, не можливо покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на особу, відмінну від страховика.
		Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору і є страховим випадком, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність, що визнається та не оспорюється представником страхової компанії та іншими учасниками кримінального провадження.
		Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 14.06.2019 приблизно о 13-00 годині керував автомобілем «VOLVO-FM», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «FORMAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_11 та НОМЕР_12 належать ОСОБА_9 , рухався по вул. Полтавське шосе з боку вул. Передова в напрямку вул. Мохова в м. Дніпрі та в районі будинку № 326, втративши контроль над керуванням автомобілем «VOLVO-FM 12 380», виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Шевролет Авео», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який отримав тяжкі тілесні ушкодження. 
		Відповідно до п. 24.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
		Так, цивільним позивачем ОСОБА_7 в якості доказів підтвердження понесених матеріальних витрат на лікування надано чеки на оплату ліків, витрат, пов`язаних із здачею аналізів та проведенням обстежень, на загальну суму 80 163,53 гривні.
		З огляду на вищевикладене і на те, що сума, зазначена в позовній заяві ОСОБА_7 , в розмірі 80 163,53 гривень не перевищує ліміту відповідальності за шкоду заподіяну здоров`ю, зазначену в полісі, суд вважає, що з ТДВ «Міжнародна страхова компанія» на корить ОСОБА_7 підлягає стягненню сума в розмірі 80 163,53 гривні в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
		В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Шевролет Авео», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , отримав значні механічні пошкодження та вважається фізично знищеним.
		Так, статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено шкоду, пов`язану з фізичним знищенням транспортного засобу. Так, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
		Крім того, ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено «Встановлення франшизи»: «Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту». Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.
		Пунктом 36.6 зазначеного закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
		Відповідно до полюсу страхування № АО/3405632 розмір франшизи складає 1000,00 гривень.
		Положеннями ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Беручі до уваги вищезазначене, та те, що висновком експертного дослідження автотаворознавчої експертизи №149/19А від 06.09.2019 встановлена ринкова вартість справного транспортного засобу «Шевролет Авео», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яка склала 130408,91 грн, а його ринкова вартість після дорожньо-транспортної пригоди становить 16507,50 грн, то позовні вимоги ОСОБА_10 в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 113 901,41 грн підлягають задоволенню, та з ТДВ «Міжнародна страхова компанія» підлягають стягненню 99 000,00 гривень, як ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, а з ОСОБА_3 підлягає стягненню сума в розмірі 14 901,41 грн, як з особи, відповідальною за завдані збитки.
		При цьому, суд не може прийняти до уваги звіт №069/08/19 про оцінку транспортного засобу від 29.10.2019, наданий ТДВ «Міжнародна страхова компанія», оскільки висновки у даному звіті, на переконання суду, є таким, що не відповідають дійсним завданим збиткам потерпілій стороні.
		Так, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
		Частиною 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до п. 6 постанові Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
		Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд виходить із загального принципу розумності і справедливості, що закріплений в ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		За таких обставин, враховуючи роз`яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», приписи ст. 1168 ЦК України, суд, враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, перенесених цивільним позивачем ОСОБА_7 , який в наслідок даної дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, вважає суму, зазначену в його позовній заяві, завищеною, а тому в якості компенсації моральної шкоди на користь ОСОБА_7  підлягає стягненню загальна сума в розмірі 150  000,00 гривень, оскільки саме визначена судом сума відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин, при яких було спричинено моральну шкоду.
		Поряд з цим, суд враховує, що в даних правовідносинах обов`язковим є і застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Виходячи з того, що відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, тобто в цьому конкретному випадку ця сума дорівнює 4008,18 грн. 
		З огляду на вищезазначене з ТДВ «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_7 належить стягнути 4008,18 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а з обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно стягнути суму в розмірі 145 991,82 гривня в рахунок відшкодування моральної шкоди, завдану потерпілому, що сумарно і складає загальну суму 150 000,00 гривень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі понесені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		До процесуальних витрат відповідно до ст. 118 КПК України відносяться зокрема витрати, пов`язані із залученням експертів.
		У зв`язку з тим, що цивільним позивачем ОСОБА_10 були понесені витрати на залучення експерта для проведення авто товарознавчої експертизи, то з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає стягненню сума в розмірі 4 500,00 грн, яка є документально підтвердженою квитанцією до прибуткового касового ордеру №149 від 06.09.2019. 
		Відносно вирішення цивільного позову ОСОБА_9 суд виходить з наступного.
		Так, цивільний позивач ОСОБА_9 , який є власником автомобіля «VOLVO-FM 12 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «FORMAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 301 843,45 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, що встановлена висновком експерта (фахівця з питань судової експертизи) №2019/09/20 комплексного дослідження моральної шкоди потерпілого, та 259 388,85 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, що підтверджується звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № НОМЕР_14 від 04.07.2019.
		Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Судом було досліджено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № НОМЕР_14 від 04.07.2019, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу автомобіля «VOLVO-FM 12 380» становить 239 052,70 гривень, вартість його відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент провадження дослідження становить 583 919,14 гривень, ринкова вартість автомобіля до події становить 239 052,70 гривень; вартість матеріального збитку завданого власнику напівпричепу «FORMAT» становить 20 336,15 гривень, вартість відновлювального ремонту вказаного напівпричепу без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент провадження дослідження становить 26 612,46 гривень, ринкова вартість зазначеного причепу до події становить 69 2670,50 гривень. 
		Попри зазначене, у судовому засіданні встановлено, що транспортний засіб - автомобіль «VOLVO-FM 12 380» з напівпричепом «FORMAT» відремонтовано, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, має визначатися, як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт на відновлення транспортного засобу відповідно до документів, які підтверджують здійснення такого ремонту.
		Суд зазначає, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у звіті зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем.
		Аналогічного правового висновку дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 30 жовтня 2019 року у справі N 753/19288/14-ц (провадження N 61-9687св18), та від 25 березня 2019 року у справі N 591/3152/16-ц (провадження N 61-20779св18).
		При цьому позивач, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт та на підтвердження того, що саме ним ці витрати понесені, суду не надав. Сам ОСОБА_9 вказував на те, що автомобіль «VOLVO-FM 12 380» з напівпричепом «FORMAT» знаходиться у нього, він його відремонтував, даний автопотяг на даний час не може бути наданий для огляду, оскільки на ньому здійснюються автоперевезення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.
		Враховуючи наведене вище, відсутність підтверджень розміру витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу позивачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_9 про відшкодування матеріальних збитків не підлягають задоволенню.
		При вирішення позовних вимог ОСОБА_9 в частині відшкодування моральної шкоди суд, окрім вищезазначеного, бере до уваги і те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		Згідно з частинами першою, п`ятою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Суд не може взяти до уваги висновок експертного дослідження №2019/09/20, оскільки вказане дослідження не відповідає вимогам закону, оскільки експерт ОСОБА_21 , який його проводив, не входить до Реєстру судових експертів, не має свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, а тому зазначений документ не можна вважати належним та допустимим доказом в розумінні статей 76-80 ЦПК України.
		Суд також наголошує на тому, що взагалі висновок судово-психологічної експертизи для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється разом з іншими доказами. Сума компенсації моральної шкоди у ньому є умовною та рекомендованою, у зв`язку із чим розмір моральної шкоди має бути визначений виключно судом з урахуванням вимог статей 23, 1167 ЦК України.
		Зважаючи на те, що ОСОБА_9 не був безпосереднім учасником даної дорожньо-транспортної пригоди, не отримав ніяких тілесних ушкоджень, не визнаний по даному кримінальному провадженню потерпілим, а є свідком по справі, як власник транспортного засобу, отримав тільки моральну шкоду, як власник транспорту, на якому ОСОБА_3 було вчинено дане кримінальне правопорушення, то суд, враховуючи відсутність добровільного відшкодування, навіть часткового, спричиненої шкоди, тривалість розгляду кримінального провадження, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась ще у 2019 році та характер і глибину понесених емоційних переживань, перенесених цивільним позивачем  ОСОБА_9 , ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, вважає суму, зазначену в позовній заяві останнього, завищеною, а тому в якості компенсації моральної шкоди на користь  ОСОБА_9  підлягає стягненню загальна сума в розмірі 20 000,00 гривень, та саме така сума буде відповідати засадам справедливості та не призведе до свавільного збагачення.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальне правопорушення, які мають кримінально-правове значення. 
		Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке скоєно з необережності і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який свою вину визнав частково, раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину:  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно працює водієм,за місцем проживання характеризується позитивно.
		Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено. 
		Суд зазначає, що основним безпосереднім об`єктом злочину за ст. 286 КК України, є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а вже його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи. 
		При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року зі змінами та доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за ч.1 та ч.2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Враховуючи вищенаведені обставини, позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами; позицію потерпілого та його представника; позицію обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, а також особу самого обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_3 у виді у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, із застосуванням до основного покарання вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Крім того, суд також приходить до висновку, що відповідно до ст. 50 КК України у якості виховного механізму при запобіганні вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, до ОСОБА_3 має бути крім іншого застосовано таке покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, враховуючи ступень тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, обставини, за яких потерпілому ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження, їх характер та тяжкість, і неприйняття заходів надання добровільної допомоги потерпілому і відшкодування спричиненої шкоди.
		Вищевказане призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через приму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Тому саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_3 належить стягнути на користь держави витрати, пов`язані із проведенням експертиз, в сумі 23904,90 гривень.
		Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України. 
		На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,- 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3  визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_3  від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 2 (два) роки. 
		На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_3  обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Стягнути з  ОСОБА_3  на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз, в загальній сумі 23904,90 гривень.
		Позові вимоги ОСОБА_10 до ТДВ «Міжнародна страхова компанія» та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі.
		Стягнути з ТДВ «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 99 000,00 (дев`яносто дев`ять тисяч) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 14 901,41 гривня (чотирнадцять тисяч дев`ятсот одна гривня 41 коп.) та 4 500,00 (чотири тисячі п`ятсот) гривень судових витрат, а всього 19 401,41 гривня (дев`ятнадцять тисяч чотириста одна гривня 41 коп.).
		Позові вимоги ОСОБА_7 до ТДВ «Міжнародна страхова компанія» та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з ТДВ «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 80 163,53 гривні (вісімдесят тисяч сто шістдесят три гривні 53 коп.) та моральну шкоду в сумі 4008,17 гривень (чотири тисячі вісім гривень 17 коп.), а всього 84 171,70 гривня (вісімдесят чотири тисячі сто сімдесят одна гривня 70 коп.).
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 145 991,82 гривня (сто сорок п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто ода гривня 82 коп.).
		Позові вимоги ОСОБА_9  до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9  моральну шкоду в сумі 20 000,00 гривень (двадцять тисяч гривень).
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_9  до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
		Речові докази: 
		- автомобіль «Шевролет Авео», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 - повернути за належністю ОСОБА_10 ;
		- автомобіль «VOLVO-FM 12 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «FORMAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , - повернути за належністю ОСОБА_9 ; 
		- автомобіль «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , - повернути за належністю ОСОБА_14 ;
		- автомобіль «MAN-NGA18 440», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , з причепом «SPITZER», державний реєстраційний номер НОМЕР_7 - повернути за належністю ОСОБА_22 ;
		- диск з відеозаписом - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
		Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК України).
		 
		Суддя:                                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...