Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/7216/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 10.02.2023. Зареєстровано: 10.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2023.
Дата набрання законної сили: 14.06.2023
Результат оскарження 14.06.2023 Дніпровський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/212/506/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 212/7216/22 
		2/212/506/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 лютого 2023 року м. Кривий Ріг 
		Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Адамян В.А., в порядку ч.2ст.247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення неотриманої одноразової виплати, що нараховується при виході на пенсію за віком, середнього заробітку за час затримки одноразової виплати, моральної шкоди, спричиненої неотриманням одноразової виплати,-
		 
		встановив:
		У грудні 2022 року представник позивача ОСОБА_1  адвокат Толстих О.Ю., звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі  АТ «КЗРК»), який в подальшому було уточнено, про стягнення неотриманої одноразової виплати, що нараховується при виході на пенсію за віком, середнього заробітку за час затримки одноразової виплати, моральної шкоди, спричиненої неотриманням одноразової виплати.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 працював на Акціонерному товаристві «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» (далі - Відповідач, АТ «Кривбасзалізрудком», підприємство, раніше - ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», ВО «Кривбасруда», діяльність якого було приведено у відповідність до ЗУ «Про акціонерні товариства»), у шкідливих умовах праці, безперервно понад 38 років, на посадах: - підземного гірника прохідника шахти «Гігант», ВО Кривбасруда (31.10.1983 р. - 08.08.1991 р.); - підземного кріпильника, шахти «Гігант» ВО Кривбасруда (08.08.1991 р. - 28.01.1998 р.); - підземним кріпильником шахти «Родіна» (28.01.1998 р. - 23.08.2022 р.) Наказом АТ «Кривбасзалізрудком» від 23.08.2022р. № 1997-к позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно зі ст.38 КЗпП України. У грудні 2022 року позивачу стало відомо, що відповідно до п.25.13 «Колективного договору ПАТ «Кривбасзалізрудком», що діє станом на 2022, працівнику при виході на пенсію за віком, виплачується одноразова виплата в розмірі, що залежить від стажу роботи у комбінаті, а саме: - середньомісячної зарплати - при стажі від 10 до 15 років; - двомісячної середньої зарплати - при стажі від 15 до 20 років; - тримісячної середньої зарплати - при стажі від 20 і більше років.
		Позивач просить суд стягнути з відповідача невиплачену одноразову виплату при виході на пенсію за віком в сумі 122294,55 грн., середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні в розмірі 193405,38 грн. та моральну шкоду, спричинену неотриманням одноразової виплати працівнику при виході на пенсію за віком в сумі 24458,91 грн.
		Ухвалою від 27 грудня 2022 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання позову.
		27 грудня 2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано докази у справі на підставі клопотання позивача. Відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня вручення копії ухвали. 
		Представник відповідача, не погодившись із позовом, подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позивач був обізнаний про існування п.п. 25.13, 25.16 Колективного договору. Вимога позивача про стягнення сум, виплата яких передбачена пунктами Колективного договору, дія яких була зупинена на момент звільнення позивача на підставі ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є необґрунтованими і не підлягають задоволенню. Крім того, позивачем було пропущено без поважних причин тримісячний строк позовної давності з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Вимоги про сплату середнього заробітку за час розрахунку при звільненні і моральної шкоди є похідними та не мають жодних підстав. Посилання позивача у позовній заяві на моральні страждання є також необґрунтованими і безпідставними. У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Ухвалою суду від 27.01.2023 року розгляд справи було відкладено на підставі клопотання представника відповідача.
		09 лютого 2023 року від відповідача надійшли письмові пояснення з запереченням проти прийняття уточненої позовної заяви, вважаючи її такою, що суперечить вимогам ЦПК України. Також зазначив про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку із призупиненням дії окремих положень колективного договору, не дотримання позивачем строку позовної давності, невідповідності наведеної у позові судової практики обставинам вказаної справи, необхідності виклику сторін для вирішення справи. 
		Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
		Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності доч. 2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідност. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на Акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Відповідач, АТ «Кривбасзалізрудком», підприємство, раніше - ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», ВО «Кривбасруда», діяльність якого було приведено у відповідність до ЗУ «Про акціонерні товариства»), безперервно понад 38 років, на посадах: - з 31.10.1983 по 18.01.1984 підземним гірником шахти «Гігант», ВО Кривбасруда, з 18.01.1984 по 08.08.1991 підземним бурильником шахти «Гігант», ВО Кривбасруда, з 08.08.1991 по 28.01.1998 підземним кріпильником шахти «Гігант», ВО Кривбасруда, 28.01.1998 по 23.08.2022 підземним кріпильником шахти «Родіна». Наказом АТ «КЗРК» від 23.08.2022р. № 1997-к позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно зі ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача, копією заяви позивача про звільнення та копією Наказу № 1997к/71 про припинення трудового договору (контракту) з позивачем. (а.с. 8-9, 41, 42)
		Також, спільною постановою № 31/31/13 від 18.08.2014 року позивачу було присвоєно звання «Почесний ветеран праці ПАТ «Кривбасзалізрудком». (а.с. 10)
		Як вбачається із наданої позивачем Роздруківки з АТ КБ «ПриватБанк», відповідачем не було здійснено одноразову виплату позивачу при виході на пенсію, що також не спростовується відповідачем у заяві по суті справи (а.с. 11-13).
		Згідно п. 25.13 Колективного договору на 2020-2022 роки ПАТ «КЗРК», працівнику, при виході на пенсію за віком, передбачено виплачувати одноразову виплату в розмірі, що залежить від стажу роботи у комбінаті, а саме: - середньомісячної зарплати - при стажі від 10 до 15 років; - двомісячної середньої зарплати - при стажі від 15 до 20 років; - тримісячної середньої зарплати - при стажі від 20 і більше років. 
		Пунктом 25.16 передбачено, що працівникам, яким присвоєне звання «Почесний ветеран праці ПАТ «Кривбасзалізрудком», надавати пільги та проводити виплати згідно з Положенням «Про присвоєння звання «Почесний ветеран праці ПАТ «Кривбасзалізрудком». (а.с. 37, 64)
		Згідно з Наказом № 1497 від 21.04.2022 року, наданого представником відповідача, на період дії воєнного стану дію пунктів 25.13, 25.16 вказаного Колективного договору зупинено. (а.с. 39)
		Положеннями ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
		Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оплату праці», госпрозрахункові підприємства самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.
		Крім того, ст. 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
		Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
		Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
		Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
		Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці
		Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
		У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
		У відповідності до п. 25.13 «Колективного договору» і до п. 6.1. Галузевих угод Позивач мав право на отримання одноразової виплати в розмірі тримісячної середньої зарплати, у зв`язку з тим, що працював на підприємстві відповідача безперервно, протягом 38 років. Тим не менш, зазначені грошові кошти, які належали позивачу до виплати, відповідачем добровільно виплачені не були, що підтверджено наданими до суду відповідачем розрахунковими документами.
		Відповідно до змісту довідки від 16.01.2023 № 5314, складеної АТ «КЗРК», про середній заробіток ОСОБА_1 за червень-липень 2022 року, - розмір середньоденного заробітку складав 3 170,58 грн., середньогодинного - 452,94 грн.
		З розрахунку фактичної заробітної плати: - у червні 2022: 53 789,35 грн., відпрацьовано 120 годин; - у липні 2022: 27 740,35 грн., відпрацьовано 60 годин. (а.с. 157)
		Таким чином, розмір середньомісячної зарплати становить 40 764,85 грн. (81 529,70 грн. / 2 (місяці) = 40 764,85 грн.
		Отже, розмір одноразової виплати у відповідності до п.25.13 «Колективного договору» та п.6.1. Галузевих угод, яка належала позивачу відповідачем до виплати у день звільнення, повинен був дорівнювати 122 294,55 грн. (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору) (40 764,85 грн. х 3 = 122 294,55 грн).
		Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
		Верховний Суд України при винесенні Постанови по цивільній справі від 01.04.2015 року № 6-41цс15 зазначив, що згідно зі ст. 117 К3пП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день практичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Механізм здійснення розрахунку середнього заробітку за час затримки його виплати визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок обчислення середньої заробітної плати). Згідно з цією Постановою, під час проведення такого розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.
		Пунктом 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, передбачено нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Відповідно до змісту довідки від 16.01.2023 № 5314, складеної АТ «КЗРК» про середній заробіток ОСОБА_1 за червень-липень 2022 року, заробітна плата за 2 місяці складала 81 529,70 грн., відпрацьовано 180 годин, з розрахунку: - у червні 2022: 53 789,35 грн., відпрацьовано 120 годин; - у липні 2022: 27 740,35 грн., відпрацьовано 60 годин. Таким чином, розмір середньогодинного заробітку становить 452,94 грн. Розмір середньоденного заробітку становить 3 170,58 грн.
		Час затримки розрахунку при звільненні становить 154 дні (з 23 серпня 2022 року по 24 січня 2023 року), а тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні буде становити 488 269,32 грн. із розрахунку 3170,58 грн. х 154 дні.
		Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
		На підставі вищевикладеного суд, оцінивши всі надані докази у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, вважає справедливим розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні виплат у сумі 142676,10 грн. за 45 робочих днів прострочення таких виплат.
		Також, статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.
		Також, частинами 3, 4 статті 9-1 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що роботодавці, на яких поширюється дія галузевої (міжгалузевої) угоди, ї окремих положень, визначаються за основним вилом економічної діяльності. Положення галузевої (міжгалузевої) угоди є обов`язковими для роботодавців, на яких поширено їх дію. Тобто, вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі, аналогічна позиція відображена у рішенні від 06.10.2022 у справі № 215/2504/22.
		Статтею 16 КЗпП| України встановлено, що умови колективного договору, що погіршують порівняно із чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.
		Галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу України в частині соціальних гарантій (соціального захисту), яка була чинна на час звільнення позивача з підприємства, передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві без встановлення віку особи, а саме: - середньомісячної зарплати - при стажі від 10 до 15 років;- двомісячної середньої зарплати - при стажі від 15 до 20 років; - тримісячної середньої зарплати - при стажі від 20 і більше років.
		Тобто, Галузевою Угодою передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу, така ж норма передбачена і Колективним договором, однак роботодавцем в односторонньому порядку зупинено в цій частині дію Колективного договору, що погіршує становище працівників підприємства в порівнянні з умовами Галузевої Угоди, оскільки позбавляє працівника соціальних гарантій, тоді, як Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу України передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу у розмірі, що варіюється залежно від стажу його роботи на підприємстві.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.09.2018р. у справі 16212/343/17-ц та від 26.02.2020р. у справі № 215/1270/16-ц.
		Суд зазначає, що непроведення такої виплати порушує право позивача на соціальний захист.
		Так, Галузевого угодою передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу відповідно до відпрацьованого часу, така ж норма передбачена і п.25.13. Колективного договору. Однак дію цього пункту було зупинено роботодавцем в односторонньому порядку, що погіршує становище працівників підприємства в порівнянні з умовами Галузевої Угоди.
		Отже, суд вважає доведеною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача невиплачену одноразову виплату при виході на пенсію за віком у розмірі 122294, 55 грн.
		Щодо строку позовної давності суд зазначає, що згідно зі статтею 233 КЗпПІ України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання.
		Статтею 234 КЗпП України встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
		Наряду з цим, діють положення Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст.233 КЗпП України, якими роз`яснено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
		Також, Рішенням Конституційного Суду України Ne8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, статей 1 та 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України роз`яснив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника. незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
		Також, згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Таким чином, зазначена вище одноразова допомога є грошовою виплатою, яка не передбачена актами чинного законодавства та входить до структури заробітної плати, а позовні вимоги щодо її виплати не обмежується будь-яким строком звернення до суду.
		Позивач дізнався про порушення його права лише у грудні 2022 році, та одразу звернувся до суду.
		Крім того, згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Нормами ч.1 ст.237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Позивач сумлінно працював на АТ «КЗРК» понад 38 років, не допускав порушень трудової дисципліни, суворо дотримувався трудового законодавства. Зразкове відношення до своїх трудових обов`язків відображено в подяках та заохоченнях, зазначених у трудовій книжці. Відповідачем, в свою чергу, було допущено порушення законодавства про оплату праці та обов`язків, встановлених «Колективним договором», що негативно вилинуло на моральний стан позивача.
		Більше того, позивачу 18.08.2014 року присвоєно звання «Почесний ветеран праці ПАТ «Кривбасзалізрудком», що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці (а.с. 10). Пунктом 25.16 «Колективного договору» також передбачено проведення певних виплат з посиланням на Положення «Про присвоєння звання «Почесний ветеран праці ПАТ «Кривбасзалізрудком».
		Оскільки судом було встановлено факт завдання позивачеві моральної шкоди внаслідок невиплати одноразової виплати при виході на пенсію за віком в сумі двомісячного середнього заробітку позивача, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача.
		Аналогічна за змістом правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 29 липня 2020 року по справі № 212/6331/19.
		Визначаючи розмір завданої моральної шкоди позивачу порушенням його трудових прав суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що розмір відшкодування позивачу немайнової шкоди відповідачем по даній справі слід визначити в розмірі 8000,00 грн., враховуючи, що дієвим механізмом компенсації порушення трудових прав позивача в частині саме невиплати одноразової грошової допомоги є механізм, визначений ст. 117 КЗпП України, тобто стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		На підставі вищезазначеного, враховуючи встановлені обставини справи та надані суду докази, а також те, що у позивача відсутні інші можливості захистити своє порушене право, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Позивач, відповідно дост. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового, у зв`язку з чим, враховуючи результат вирішення спору, відповідно до положеньст. 141 ЦПК Україниз відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2729,70 грн. 
		Керуючись ст. ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд, -
		 
		ухвалив:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення неотриманої одноразової виплати, що нараховується при виході на пенсію за віком, середнього заробітку за час затримки одноразової виплати, моральної шкоди, спричиненої неотриманням одноразової виплати  задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 122 294 (сто двадцять дві тисячі двісті дев`яносто чотири) гривні 55 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору, в рахунок невиплаченої одноразової виплати працівнику при виході на пенсію за віком.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні в розмірі 142676 (сто сорок дві тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 10 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за моральну шкоду, спричинену неотриманням одноразової виплати працівнику при виході на пенсію за віком (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору) в сумі 8000,00 (вісім тисяч ) гривень 00 копійок.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 2729,70 грн. (дві тисячі сімсот двадцять дев`ять гривень 70 копійок).
		У задоволені решти позовних вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.
		Рішення складено та підписано 10 лютого 2023 року.
		 
		 
		 
		Суддя:                    О.  Н.  Борис

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...