Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/9417/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2023. Зареєстровано: 11.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2023.
Дата набрання законної сили: 06.03.2023
Номер судового провадження: 2/755/1694/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №:755/9417/22
		Провадження №: 2/755/1694/23
		 
		"02" лютого 2023 р.                                                                         м. Київ 
		Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		Головуючого судді - Коваленко І.В.,
		за участі секретаря - Назаровій І.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування арешту, накладеного на нерухоме майно, 
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_7 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідача Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації з вимогами: 
		«Усунути Позивачам, - ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перешкоди у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом скасування арешту, накладеного на квартиру, а саме: Арешт (архівний запис); Реєстраційний номер обтяження:1410777, дата реєстрації 26.10.2004 10:26:50; Стан: -; Реєстрація обтяження: -; Реєстратор: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м.Київ, пр-т Перемоги, 11, 234-65-63, 234-99-96, 235-30-35; Загальні дані Суб`єкти Номер запису в ДРРП; Підстава обтяження: повідомлення, 79/18.2-06, 29.05.1998, Держадміністрація Харківського району; Додаткові дані: Архівний номер: 1124338КІЕV1, Архівна дата: 05.06.1998 10:38:00, Дата виникнення: 04.06.1998, № реєстра: 21844-22, внутр. № 3С01162627ЕF472В363Е, комментарий: вх.2618; Об`єкт обтяження: Тип майна: квартира; Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ; Опис:состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле.» 
		Позовні вимоги обґрунтовують тим, що позивачам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3 (надалі - Квартира). Також співвласницею Квартири була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачі є спадкоємцями померлої ОСОБА_3 , до складу спадщини якої входить і частка у праві власності на Квартиру. Саме тому, прийнявши спадщину в порядку, передбаченому ч.3 ст. 1268 ЦК України, 05 травня 2020 року вони звернулись до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шрестха Д.Г. із заявою про прийняття спадщини. За їх заявою 05 травня 2020 року відкрито спадкову справу №02/2020. При підготовці до видачі Свідоцтва про право на спадщину на частку померлої ОСОБА_3 у Квартирі нотаріусом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стало відомо про наявність арешту на Квартиру, а саме: Арешт (архівний запис)
		Реєстраційний номер обтяження:1410777, дата реєстрації 26.10.2004 10:26:50
		Стан:
		Реєстрація обтяження:
		Реєстратор: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м.Київ, пр-т Перемоги, 11, 234-65-63, 234-99-96, 235-30-35
		Загальні дані Суб 'єкти Номер запису в ДРРП
		Підстава обтяження: повідомлення, 79/18.2-06, 29.05.1998, Держадміністрація Харківського району
		Додаткові дані:Архівний номер: 1124338К1ЕУ1, Архівна дата: 05.06.1998 10:38:00, Дата виникнення: 04.06.1998, № реестра: 21844-22, внутр. № ЗС01162627ЕЕ472В363Е, комментарий: вх.2618
		Об 'єкт обтяження:
		Тип майна: квартира
		Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 
		Опис:состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле. 
		З`ясовуючи обставини накладення арешту та вживаючи заходів для його скасування, Позивачами було встановлено та здійснено наступне: в серпні 1997 року було зареєстровано факт смерті матері Позивача ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , після чого її опікуном став Позивач ОСОБА_2 . З метою недопущення зловживань з боку будь-яких осіб щодо майна неповнолітніх дітей-сиріт, Харківська районна державна адміністрація м. Києва 29 травня 1998 року звернулась до Першої Державної нотаріальної контори м. Києва із листом за №79/18.2-06, яким просила накласти заборони на квартири, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 . Саме на підставі зазначеного листа і було накладено арешт на Квартиру. За зверненням Позивачів Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на адресу Відповідача - Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації було направлено лист за №103008-4851 від 14 грудня 2021 року з проханням знати обтяження з Квартири. Також у вказаному листі, міститься інформація про те, що після досягнення повноліття Позивач ОСОБА_6 була знята з обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а отже і потреба в наявності арешту, накладеного на Квартиру, - перестала існувати. 11 січня 2022 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Ляшкевич М.В. винесено рішення за №62798619 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки з поданих документів (листа за №103008-4851 від 14 грудня 2021 року) неможливо встановити припинення обтяження. Оскільки арешт з Квартири знято не було, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шрестха Д.Г листом від 14 вересня 2022 року за №25/02-14, повідомила, що видача Свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту і роз`яснила можливість звернення до суду. Оскільки в позасудовому порядку скасувати накладений арешт не виявилося можливим, позивачі звернулись з даним позовом до суду. 
		03 жовтня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. 
		08 грудня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у цивільній справі та призначення справи до судового розгляду по суті.
		Згідно з частин 1-2 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
		Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
		18 жовтня 2022 року уповноважений представник відповідача Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації був ознайомлений з матеріалами цивільної справи №755/9417/22, про що міститься відповідна розписка (а.с.24). Разом з тим, відповідач не скористався процесуальним правом подати відзив на позов з викладенням своєї позиції щодо заявлених вимог та долучити докази на підтвердження (спростування) заявлених вимог. 
		Представник позивача ОСОБА_7 - адвокат Ковальова О.О. у судове засідання не з`явилась, до канцелярії суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність. Зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, викладених у позові, та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі. (а.с.62)
		Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належними чином, процесуальними правами подати відзив на позов та докази на спростування заявлених вимог не скористався. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. 
		Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомленні ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дають підстави для ухвалення судового рішення, виходячи з наступного. 
		Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		За правилами статті 16 Цивільного кодексу України того ж кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться і у статтях 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України. 
		Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 07 квітня 1999 року відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації м. Києва на підставі розпорядження за №23330, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам її сім`ї: ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в рівних долях. Свідоцтво про право власності зареєстровано в у реєстрову книгу КП «Київське бюро технічної інвентаризації» за №6505 29 червня 1999 року (а.с.7) 
		Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації м. Києва від 27.08.1997 року за №479, на підставі свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , виданого відділом ЗАГСу Харківського району м. Києва (запис акту №33 від 21.08.97р.), викладено пункт 1.2 розпорядження №360 від 15.07.96р. у новій редакції: «гр. ОСОБА_2 , що проживає у АДРЕСА_2 , призначити опікуном над неповнолітньою племінницею ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку зі смертю матері.» (а.с.11) 
		Листом від 29.05.1998 року за №79/18.2.06 Орган опіки та піклування Харківського району м. Києва в особі заступника голови опікунської ради Лісової Ж.М., звернувся до керівника Першої Державної нотаріальної контори м. Києва та начальника бюро технічної інвентаризації м. Києва, в якому просив накласти заборони на квартири, в яких діти-сиріти є власниками або співвласниками, з метою недопущення зловживань з боку будь-яких осіб. У вказаному листі серед переліку квартир, на які просилось накласти заборону, під пунктом 54 значиться квартира АДРЕСА_1 - ОСОБА_7 , 1994 р.н. (а.с.12) 
		14 листопада 2018 року, у зв`язку з реєстрацією шлюбу з громадянином Австралії ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_3 , виданим 14 листопада 2018 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1235 (а.с.8) 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4 , виданим 20 березня 2020 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис№684 (а.с.9). 
		З відповіді приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Шрестхи Джульєтти Говідівни від 14.09.2022 року за вих.№25/02-14 убачається, що 05 травня 2020 року по заяві ОСОБА_2 нотаріусом відкрита спадкова справа №02/2020 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 . зазначена спадкова справа зареєстрована в спадковому реєстрі №65797130 19.03.2020 року. Відповідно до ст.ст.1266, 1261 Цивільного кодексу України після її смерті спадкоємцями 1 черги є: син померлої ОСОБА_2 та онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ту частку спадщини, яка належала б за законом її матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , якби вона була живою на час відкриття спадщини, що спадщину прийняли шляхом подачі заяв та фактом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч.3 ст.1268 ЦК України). До складу спадщини спадкоємцями заявлено 1/3 частка (1/3 частка у праві власності) квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належала померлій ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 07.04.1999 р. відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації м. Києва згідно з розпорядженням (наказом) від 07.04.1999 року, зареєстровано на праві приватної власності в КП КМР «Київське БТІ» і записано у реєстрову книгу за №6505 29.06.1999 року, що підтверджується Інформаційною довідкою КВ-2020 №32068 від 15.10.2020 року, виданою КП КМР «Київське міське Бюро технічної інвентаризації». При підготовці до видачі Свідоцтва про право на спадщину на частку померлої ОСОБА_3 у Квартирі нотаріусом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стало відомо про наявність арешту на Квартиру, а саме: 
		Арешт (архівний запис) 
		Реєстраційний номер обтяження:1410777, дата реєстрації 26.10.2004 10:26:50 
		Стан: 
		Реєстрація обтяження: 
		Реєстратор: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м.Київ, пр-т Перемоги, 11, 234-65-63, 234-99-96, 235-30-35 
		Загальні дані Суб 'єкти Номер запису в ДРРП 
		Підстава обтяження: повідомлення, 79/18.2-06, 29.05.1998, Держадміністрація Харківського району 
		Додаткові дані:Архівний номер: 1124338К1ЕУ1, Архівна дата: 05.06.1998 10:38:00, Дата виникнення: 04.06.1998, № реестра: 21844-22, внутр. № ЗС01162627ЕЕ472В363Е, комментарий: вх.2618 
		Об 'єкт обтяження: 
		Тип майна: квартира 
		Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 
		Опис:состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле. 
		Посилаючись на положення ст.68, 69, 74 Закону України «Про нотаріат», п.п.4.12.-4.14, 4.16-4.19 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, нотаріус повідомив про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з накладеним на майно арештом, та для зняття арешту рекомендував звернутись до суду. (а.с.15). 
		Викладена нотаріусом у листі інформація про арешт майна підтверджується відомостями, які містяться в Інформаційній довідці №309809618 від 14 вересня 2022 року. (а.с.10)
		З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору та зняття арешту з квартири у позасудовому порядку, позивачі звернулись до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, яка в свою чергу з аналогічним питання звернулась з листом від 14.12.2021 за №103008-4851 до начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. (а.с.13)
		11 січня 2022 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ляшкевича Михайла Васильовича за №62798619, відмовлено у державній реєстрації обтяження, арешту нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 . (а.с.14) 
		Відповідно до ст. 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР(даліКонвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Зазначені принципи сформульовано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.
		Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
		Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «ОСОБА_2 проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року). Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
		Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «ОСОБА_3 та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
		Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. 
		Згідно із статтею 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. 
		Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 
		Позивачі прийняли спадщину після померлої ОСОБА_3 в порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України, а тому, відповідно до частини п`ятої тієї ж статті є власниками Квартири. Ніхто не оскаржує та не заперечує їх право власності на Квартиру, у їх розпорядженні є документи, що підтверджують їх право власності на Квартиру, а тому і відсутня потреба у визнанні права власності на неї в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України. 
		Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 
		Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої  законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом. 
		Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. 
		Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		Таким чином, враховуючи характер, суть та підстави заявлених позивачами вимог, норми права, якими вони регулюються, суд приходить до висновку, що обтяження у вигляді арешту (архівного запису) на квартиру АДРЕСА_1 , яке було накладено з метою захисту майнових прав неповнолітньої на той час ОСОБА_7 , втратило свою доцільність, у зв`язку з досягненням останньою повноліття. Більше того, накладене обтяження обмежує позивачів у праві володіння, користування та розпорядження майном, що призводить до неможливості належним чином оформити спадкові права після смерті ОСОБА_3 , а саме - отримати свідоцтво про право на спадщину за законом. 
		Частиною 2 ст. 5 ЦПК України визначено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Отже, враховуючи зазначені позивачами обставини та надані ними докази в обґрунтування позову в їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивачами надано належні і допустимі докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки належним способом захисту порушеного права Позивачів буде скасування накладеного арешту.
		На підставі ст. 317, 319, 321, 391, ЦК України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 263-266, 273, 280-284 ЦПК України, суд, - 
		п о с т а н о в и в : 
		Позов ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування арешту, накладеного на нерухоме майно, - задовольнити частково. 
		Скасувати арешт (архівний запис), накладений на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі повідомлення Держадміністрації Харківського району 79/18.2-06 від 29.05.1998, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за №1410777 26.10.2004 10:26:50 Першою київською державною нотаріальною конторою, 01135, м.Київ, пр-т Перемоги, 11, 234-65-63, 234-99-96, 235-30-35; Власники: ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , причина відсутності коду: архівний запис; Додаткові дані: Архівний номер: 1124338КIЕV1, Архівна дата: 05.06.1998 10:38:00, Дата виникнення: 04.06.1998, № реестра: 21844-22, внутр. № 3С01162627ЕF472В363Е, комментарий: вх.2618. 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
		Відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме: Дніпровський районний суд міста Києва.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...