Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/8/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Втрата військового майна.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2023. Зареєстровано: 13.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2023.
Дата набрання законної сили: 13.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/462/260/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022140110000287

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 462/8/23 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 лютого 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
		головуючого судді                                          ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання                  ОСОБА_2 ,
		прокурора                                                 ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого                                          ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62022140110000287 від 19.12.2022 року відносно:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ (Постановою Верховної ради України від 12.05.2016 № 1353-VIII перейменовано на м. Покровськ) Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (тимчасове місце проходження військової служби), громадянина України, старшого механіка-акумуляторника відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , старшого сержанта,
		 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
		 
		встановив:
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби і проходячи її на посаді старшого механіка-акумуляторника відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, через злочинну недбалість та особисту недисциплінованість, у порушення вимог ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 1, 3, 7 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України», п. 13 «Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання майна військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року № 1225 (із змінами, внесеними на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2022 року № 450), вимог п. 2, 14 Розділу І та п. 2, 15 Розділу X Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 359 від 29.06.2005 року, після прибуття 09.12.2022 року приблизно о 13 год. 10 хв. до станції «Львів» (Головний залізничний вокзал м. Львова), що знаходиться за адресою: пл. Двірцева, 1 м. Львів, порушив порядок та умови зберігання зброї, не забезпечив виконання обов`язку постійного тримання при собі та не залишення без нагляду закріпленої зброї - автомата АКС-74 № НОМЕР_2 , що сприяло незаконному заволодінню пасажиром поїзду № НОМЕР_3 ОСОБА_5 вказаною зброєю та призвело до втрати належного військовій частині НОМЕР_1 військового майна, а саме ввіреної ОСОБА_4 зброї - автомата АКС-74 № НОМЕР_2 , залишковою вартістю 3 819 грн. 68 коп.
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у втраті ввіреної для службового користування зброї, внаслідок порушення правил її зберігання, вчиненої в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України.
		 
		Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав суду пояснення, свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 413 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.
		Враховуючи те, що  ОСОБА_4 не оспорював фактичні обставини справи, а судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.
		 
		Мотиви суду, оцінка та висновки.
		Дії  ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 413 КК України, як втрата ввіреної для службового користування зброї, внаслідок порушення правил її зберігання, вчиненої в умовах воєнного стану.
		За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. 
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно вимогам ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.
		Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
		Таким чином, вина обвинуваченого  ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.
		 
		Призначення покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченому у даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		У той же час згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Згідно п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
		Отже при призначенні міри покарання обвинуваченому  ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра (а.с кримінального провадження 34, 35), також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному.
		Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
		За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі та звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.
		 
		Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. 
		Процесуальні витрати відсутні.
		Запобіжний захід не обирався.
		Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд, -
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю 2 (два) роки.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		 
		Речові докази у кримінальному провадженні:
		- автомат АКС-74 № НОМЕР_2 (а.с кримінального провадження 36-38) - повернути законному власнику.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя/підпис/                                         
		Згідно з оригіналом.
		Суддя:                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...