Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/740/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Розірвання договорів (правочинів); купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2023. Зареєстровано: 13.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2023.
Дата набрання законної сили: 12.04.2023
Результат оскарження 12.04.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
		e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
		 
		ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"13" лютого 2023 р. м. Рівне Справа № 918/740/22 
		 
		Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у матеріалах справи
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту" (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, буд. 20, офіс 41, код ЄДРПОУ 36100693)
		до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046)
		про розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин
		за зустрічним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту"
		про стягнення 234 525,63 грн..
		клопотання представника ТОВ "Класика Комфорту" про винесення додаткового рішення
		В судовому засіданні приймали участь:
		від позивача: не з`явився;
		від відповідача: не з`явився.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11 січня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту" задоволено. Розірвано Договір № 53-122-01-22-11685 від 10.01.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", у зв`язку з істотною зміною обставин. У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту" (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, буд. 20, офіс 41, код ЄДРПОУ 36100693) судовий збір у сумі 2481 грн. 00 коп..
		13.01.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту" надійшло клопотання, в якому просить винести додаткове рішення у справі № 918/740/22 та стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 400,00 гривень. До клопотання додано: копія договору про правову допомогу № 29/10-19 від 29.10.2019; копії витягів з акта приймання- передачі наданих послуг від 16.09.22р., від 07.11.22р., від 22.12.22р., від 12.01.23р.; платіжні доручення №8748 від 04.10.22р., №2361 від 07.12.22р., №9183 від 27.12.22р.. Крім того, вказане клопотання просить розглядати без участі представника.
		Ухвалою суду від 16 січня 2023 року розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту" про ухвалення додаткового рішення призначено у судовому засіданні на "01" лютого 2023 р. на 15:30 год.. 
		27 січня 2022 року від ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська АЕС» надійшли заперечення на клопотання про винесення додаткового рішення, в яких зазначає, що розмір витрат, заявлених на правову допомогу при розгляді даної справи не є обгрунтованим, виправданим та розумним, виходячи із змісту усіх процесуальних документів Позивача, що містяться у матеріалах справи. Просить зменшити витрати на правничу допомогу до розміру, який відповідає вимогам ч.4 ст.126 ГПК України та підтверджується належними доказами.
		В судове засідання 01.02.2023 року представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності повноважного представника.
		Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному вищевказаною частиною цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
		За змістом статті 244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
		Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
		У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
		Таким чином, суд ухвалює додаткове рішення за участю учасників справи лише за необхідності, критерії якої визначаються судом самостійно.
		Розглянувши клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення, документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, суд прийшов до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
		Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.123 ГПК України).
		Разом з тим, відповідно до ч. 1,2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		Порядок розподілу судових витрат регламентований ст. 129 ГПК України. 
		Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Відповідно до п. 5 ч.1 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати. 
		Відповідно до частин 5 та 6 статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення суду зазначається, зокрема, розподіл судових витрат (пункт 2 частини 5 статті 238 ГПК України), а в разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат (пункт 5 частини 6 статті 238 ГПК України).
		Проаналізувавши наведені положення процесуального закону у їх системному взаємозв`язку і в контексті заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 244 ГПК України, суд зазначає, що такий механізм виправлення чи усунення допущеного судом не вирішення таких вимог при ухваленні рішення передбачає, що питання, які не вирішив суд, ухваливши рішення, яким закінчено розгляд справи, повинні існувати на дату його ухвалення; відповідно до процесуального закону суд мав їх вирішити і результат їх вирішення мав би бути відображений в тексті ухваленого рішення (зокрема, в резолютивній частині).
		За правилами ст.237,238 ГПК України питання щодо розподілу судових витрат має бути вирішеним при ухваленні рішення у справі. Водночас, суд може і повинен вирішувати це питання в межах та на підставі тих документів, які є в матеріалах справи на момент ухвалення рішення у справі.
		У зв`язку з тим, що позивач до винесення рішення у справі не подавав доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд при ухваленні рішення по суті позовних вимог не вирішував питання щодо їх розподілу.
		В той же час суд зазначає, що позивач за первісним позовом разом із позовною заявою заявляв про витрати позивача на професійну правову допомогу у сумі 18 000 грн., вже понесені ним до розгляду справи. Водночас позивачем у позовній заяві було заявлено про можливість понесення додаткових витрат на правничу допомогу. Крім того представник позивача до закінчення судових дебатів заявив про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду додатково у порядку, встановленому нормами ГПК України.
		Як уже зазначалося вище відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Представник Позивача в підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47400 грн. 00 коп. надав суду: копії Договору про правову допомогу № 29/10-19 від 29.10.2019 та Додаткову угоду до нього від 29.102019; копії витягів з актів приймання-передачі наданих послуг від 16.09.22р., від 07.11.22р., від 22.12.22р., акт приймання-передачі наданих послуг від 12.01.23р.; платіжні доручення №8748 від 04.10.22р. на суму 29700 грн. 00 коп., №2361 від 07.12.22р. на суму 57600 грн. 00 коп., №9183 від 27.12.22р. на суму 35500 грн. 00 коп..
		Оцінивши вказані докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності суд зазначає наступне.
		Згідно з статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Згідно з частинами 1, 3 цієї статті судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно з вимогами пунктів 1, 2 частини 2 статті 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Частиною 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
		Крім того, частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, інші істотні обставини, гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/Wcst Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 статті 126 ГПК України).
		Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3583/19.
		Стаття 126 Господарського процесуального кодексу України детально врегульовує питання, щодо того, у якій мірі витрати на правничу допомогу, які сторона погодилась заплатити адвокату, стануть судовими витратами, і які підлягають стягненню з іншої сторони судового процесу.
		Для забезпечення дотримання приписів статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд здійснює аналіз інформації, вказаній у поданих представником доказах, зокрема, в актах наданих послуг, як інформації про виконану правову допомогу її тривалість та вартість та зазначає наступне.
		У пункті 1 детального опису та вартості наданих послуг міститься інформація про те, що адвокатом позивачу у справі надано таку правову допомогу яка полягала у проведенні аналізу судової практики щодо розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин.
		В той же час у вказаному пункті зазначено, що адвокатом позивачу у справі надано таку правову допомогу яка полягала у зібранні доказів, підготовленні та направленні до суду позову про розірвання договору.
		В Додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 916/1914/20, а саме пункті 29 цієї постанови, зазначено наступне «Відповідно до актів виконаних робіт учасники справи, окрім таких робіт та послуг як "складання відзиву на касаційну скаргу та участь у судовому засіданні", окремо включили також інші види послуг, зокрема: "надання юридичних консультацій щодо звернення до суду - 1 094,50 грн (1 година), вивчення, дослідження та аналіз документів - 1094,50 грн (1 година), аналіз нормативно - правових актів, судової практики для підготовки правової позиції - 2 189,00 грн (2 години); підготовка до судового засідання - 1000,00 грн (1 година); опрацювання законодавчої бази та судової практики - 2000,00 грн (2 години), формування правової позиції, консультування - 1000,00 грн (1 година)". Верховний Суд вважає, що сама по собі послуга "складання відзиву на касаційну скаргу (5 годин)" охоплює вчинення відповідних дій, тому не вбачає підстав для здійснення окремої оплати цих послуг за рахунок позивача.»
		Як наслідок, є підстави стверджувати, що вказані у пункті 1 детального опису та вартості наданих послуг, Акті приймання-передачі послуг №22 від 16.09.2022 види правової допомоги мають включатися у послуги саме по підготовці позову, і не можуть бути підставою для здійснення окремої оплати цих послуг за рахунок позивача.
		Крім того суд зазначає, що при підготовці відзиву на зустрічний позов (вид правової допомоги вказаний у пункті 3 детального опису та вартості наданих послуг, Акті приймання-передачі послуг №23 від 07.11.2022) адвокат використав деякі тези з позовної заяви (вид правової допомоги вказаний у пункті 1 детального опису та вартості наданих послуг, Акті приймання-передачі послуг №22 від 16.09.2022). А відтак є підстави стверджувати, що адвокат при підготовці відзиву на зустрічний позов затратив не стільки часу, як він вказав у поданих доказах на підтвердження понесених позивачем витрат.
		Також слід зазначити, що не обгрунтованим є вид правової допомоги, зазначений у п. 5 детального опису та вартості наданих послуг, Акті приймання-передачі послуг №12/01 від 12.01.2023, а саме щодо підготовки до судового засідання. 
		За приписами пункту 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2) у разі відмови в позові - на позивача;
		3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату витрат на професійну правову допомогу не є співмірним із складністю даної справи та часом затраченим адвокатом на надання послуг.
		Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем за первісним позовом заяв по суті справи, клопотань, часу витраченого у судових засіданнях, вірності здійснених розрахунків сум, суд вважає за можливе покласти на відповідача за первісним позовом витрати понесені позивачем за первісним позовом на професійну правничу допомогу в сумі 23 700 грн. 00 коп.
		В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
		У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
		Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
		Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до пункту 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Керуючись статтями 129, 221, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.
		2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту" (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, буд. 20, офіс 41, код ЄДРПОУ 36100693) 23 700 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
		3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
		 
		Суддя Марач В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...