Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 703/3601/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2023. Зареєстровано: 13.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2023.
Дата набрання законної сили: 16.03.2023
Номер судового провадження: 2/703/51/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 703/3601/21 
		2/703/51/23 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 лютого 2023 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
		головуючого-судді Прилуцького В.О. 
		секретаря судовогозасідання Захарченко І.В.
		за участі:
		представника відповідачки ОСОБА_1 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-
		встановив:
		У листопаді 2021 року представник АТ КБ "Приватбанк" звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з цим позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 звертався до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 22 квітня 2013 року. При цьому, ОСОБА_4 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_4 отримав відповідну кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
		Таким чином, АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_4 , як позичальнику, можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та у межах встановленого кредитного ліміту.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер. Згідно норм ЦК України, спадкоємці померлого ОСОБА_4 мали право подати заяву про прийняття спадщини або відмову від спадщини у строк з 01 травня 2019 року по 1 листопада 2019 року включно. 
		Спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідачі по справі  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується даними в паспортах позичальника та відповідачів.
		16 червня 2020 року позивачем на виконання вимог норм закону ЦК України до Смілянської державної нотаріальної контори була направлена претензія кредитора, на яку 18 вересня 2020 року було отримано відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа була заведена на підставі претензії АТ КБ "Приватбанк".
		05 травня 2021 року до спадкоємців позичальника направлено лист-претензію, але ніяких дій не було виконано.
		Позивач вважає, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять в тому числі і зобов`язання померлого позичальника. Станом на дату смерті ОСОБА_4 його заборгованість перед банком за кредитним договором № б/н від 22 квітня 2013 року становить 8371 грн. 85 коп. заборгованості за тілом кредиту.
		Враховуючи викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідачів зазначену вище заборгованість та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.
		Ухвалою судді від 24 листопада 2021 року відкрито позовне провадження в цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом спадкодавця та постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи. 
		У судове засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справ не з`явився, але подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
		Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явились. 
		Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
		Відповідачі скористались своїм правом, передбаченим ст. 76-83, 174 та 191 ЦПК України та подали до суду відзиви на позовну заяву.
		У відзивах на позовну заяву відповідачі вказали, що заперечують проти позовних вимог у повному обсязі. Зазначили, що вони, як спадкоємці після смерті ОСОБА_4 спадщину не отримували та із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались. Просили суд відмовити у задоволені позову через його безпідставність та необґрунтованість.
		Представник відповідачки, адвокат Кочетков Г.О. в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що позивачем не доведено факт отримання відповідачами спадкового майна, після смерті кредитора ОСОБА_4 . Зокрема вказав на те, що банк сам зазначає про те, що відповідачі не звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, відповідно вони не мають відповідати за борговими зобов`язаннями померлого боржника.
		Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, врахувавши позицію сторін, викладену письмово, дійшов наступного висновку.
		22 квітня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, без зазначення бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою "Універсальна" (а.с.24).
		Згідно з довідкою позичальнику ОСОБА_4 було надано 12 кредитних карт, остання з яких за № 5168755421713070 та терміном дії до грудня 2021 року (а.с.59).
		Позивач 22 квітня 2013 року здійснив старт карткового рахунку № НОМЕР_1 та надав цього ж дня ОСОБА_4 у користування грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту у сумі 300 грн. на вказаний вище картковий рахунок, який 17 червня 2013 року було збільшено до 800 грн., 25 листопада 2015 року було збільшено до 2500 грн., 25 квітня 2017 року  збільшено до 15000 грн., 13 жовтня 2017 року збільшено до 17000 грн., 15 лютого 2018 року збільшено до 19000 грн., 15 січня 2019 року збільшено до 25000 грн., а 16 травня 2019 року - зменшено до 0 грн. 00 коп. (а.с. 22).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07 травня 2019 року (а.с.67).
		Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 22 квітня 2013 року за клієнтом ОСОБА_4 станом на 1 травня 2019 року рахувалась заборгованість на загальну суму 8371 грн. 85 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту (а.с.9-14).
		16 червня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» направлено до Смілянської державної нотаріальної контори претензію кредитора про включення кредиторських вимог до ОСОБА_4 в спадкову масу (а.с. 68,69).
		З відповіді Смілянської державної нотаріальної контори вих. № 443/02-14 від 01 липня 2022 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 до Смілянської державної нотаріальної контори надійшла претензія кредитора ПАТ «Приват Банк», на підставі даної претензії була заведена спадкова справа за № 328/2020 р. (а.с. 184).
		05 травня 2021 року позивачем на адресу відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було направлено лист-претензію щодо проведення оплати заборгованості померлого ОСОБА_4 за кредитним договором з АТ КБ «Приватбанк» від 22 квітня 2013 року (а.с. 71,72), але з позовної заяви вбачається, що ніяких дій відповідачі не виконали.
		У позовній заяві представник АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що спадкоємцями, які на час відкриття спадщини проживали зі спадкодавцем, є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де адресою місця реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.60-66).
		Згідно з копії спадкової справи № 630/02-14 від 17 серпня 2022 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була заведена на підставі претензії кредитора АТ КБ «Приват Банк». Заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не подавав, свідоцтво про право власності на спадщину нікому не видавалось (а.с.174-186).
		Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
		Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
		Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
		Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, визначені у частинах третій і четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
		Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		За змістом статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
		Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
		Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
		Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року №640/6274/16-ц при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
		- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
		- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
		- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
		- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
		Разом з тим, за змістом положень ст. 1282 ЦК України задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
		Проте, АТ КБ «Приватбанк» не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/нерухомого майна та його вартості.
		Будь-які інформаційні довідки про нерухоме майно, що належали безпосередньо спадкодавцю  померлому ОСОБА_4 - в матеріалах даної справи відсутні.
		Таким чином, реєстрація за місцем проживання будь-якої особи зі спадкодавцем сама по собі не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.
		Вказане узгоджується з правовими висновками, висловленими в постанові Верховного Суду по справі № 320/6489/16-ц від 21 серпня 2019 року.
		З матеріалів справи слідує, що станом на 01 травня 2019 року заборгованість ОСОБА_4 перед АТ КБ «Приват Банк» складала 8371 грн. 85 коп. (а.с. 9  14).
		Як роз`яснив Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані проценти, штрафи тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові (спадкоємцеві) за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися для сплати спадкоємцям.
		Оскільки зі смертю позичальника відносини між кредитором АТ КБ «Приватбанк» і позичальником ОСОБА_4 припинилися, а його спадкоємці сторонами кредитного договору не були, дані відносини також не можуть регулюватися нормами закону, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань.
		За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3  отримали у спадщину будь-яке майно після смерті ОСОБА_4 , а тому і не набули статусу спадкоємців, а відтак у них відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
		Крім того, оскільки зі смерт`ю позичальника ОСОБА_4 відносини між кредитором АТ КБ «Приватбанк» і позичальником договору припинилися, а його спадкоємці сторонами кредитного договору не були, дані відносини не можуть регулюватися нормами закону, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань.
		Зобов`язання по поверненню позики у даному випадку включається до складу спадщини, тому у такому випадку застосовуються не умови договору позики щодо строків повернення позики чи його сплати, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною 2 цієї статті, а саме: суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, якщо вони відмовилися від одностороннього платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року по справі № 6-2962цс16.
		Статтею 12 ЦПК України передбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Враховуючи недоведеність позивачем факту наявності та обсягу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , у межах вартості якого спадкоємці останнього несуть відповідальність перед кредитором, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову банку до спадкоємців боржника про стягнення боргу.
		За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця є необґрунтованими, тому з урахуванням норм матеріального права та представлених доказів, у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» слід відмовити.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати пов`язанні з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, оскільки позов не підлягає до задоволення, відповідно вимога про стягнення судового збору з відповідачів не підлягає до задоволення.
		У відповідності до ст. 11, 15, 16, 1281, 1282 ЦК України та керуючись ст. 10-13, 76-81, 141, 247, 263-265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,-
		вирішив:
		У задоволені позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця  відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його складення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повний текст рішення виготовлено 13 лютого 2023 року.
		Головуючий:                        В. О. Прилуцький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...