Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/930/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2023. Зареєстровано: 14.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2023.
Дата набрання законної сили: 28.06.2023
Результат оскарження 28.06.2023 Західний апеляційний господарський суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02.02.2023 Справа № 907/930/15 
		 
		За позовом: Акціонерного товариства «SOTRA HOLDING AG» (Швейцарська Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м.Герізау, вул.Бангофштрассе, 6; код компанії СНЕ-100.913.007)
		до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Карпати» (89502, Закарпатська область, м.Чоп, вул. Європейська, 1; ідент.код 30015807), -
		Третя особа (на стороні Відповідача), що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору: Національне агенство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - АРМА (01001, м.Київ, вул.Б.Грінченка, буд.1; ідент.код 41037901), - 
		про: визнання за Акціонерним товариством «SOTRA HOLDING AG» права приватної спільної часткової власності (з часткою 60%) на об`єкт нерухомості  комплекс, а саме: ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожева (літера Г), трансформаторна (літера Д), розташовані у смт.Батьово (Берегівського району, Закарпатської області), на вулиці Свободянська (колишня вулиця Колгоспна), 3.
		 
		Головуючий суддя: Стороженко О.Ф
		Судді: Березяк Н.Є.,
		Трускавецький В.П.
		 
		Секретар: Беднар А.М.
		 
		Представники:
		Позивача: Сєргєєв П.О. - Довіреність б/н від 02.01.2019;
		Відповідача: Пашковський Я.В. - Ордер №1142786 від 18.05.2022;
		Третьої особи: Самарчук М.В.  Посвідчення №022547 від 15.09.2021.
		 
		Процесуальні дії вчинено Судом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.
		 
		Суд встановив:
		 
		Господарським судом Закарпатської області, Ухвалою від 27.08.2015, відкрито провадження у справі №907/930/15 за позовом Акціонерного товариства SOTRA HOLDING AG до Українсько-австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал Карпати (на даний час  ТзОВ Термінал Карпати) з вимогою: визнати за Позивачем право приватної спільної часткової власності з часткою 60% (60/100) на об`єкт нерухомості (комплекс): ангар (А), насосна (Б), водойма (В), сторожева (Г), трансформаторна (Д)), розташований у смт. Батьово (Берегівського району, Закарпатської області), вул. Свободянська,3 (колишня вулиця Колгоспна).
		Господарським судом Закарпатської області двічі ухвалювались Рішення у даній справі (від 28.12.2015 та 15.07.2016), які скасовано і Постановами Вищого господарського суду України від 11.05.2016 та 06.03.2017 справа двічі передавалась на новий розгляд у Суд першої інстанції.
		Господарським судом Закарпатської області, на підставі норми ст.31 (п.2 ч.1) ГПК України та Розпорядження №01-04/4/19 від 28.03.2019, передано справу №907/930/15 на розгляд Господарському суду Львівської області, як найбільш територіально наближеному, - у зв`язку з неможливістю утворення складу суду для розгляду даної справи.
		Господарським судом Львівської області, Ухвалою від 19.09.2019, позов було залишено без розгляду. Вказану Ухвалу скасовано Верховним Судом, Постановою від 17.03.2020. 
		Господарським судом Львівської області, Ухвалою від 29.09.2021, було зупинено провадження у даній справі (у зв`язку з призначенням експертизи), а Ухвалою від 14.03.2022 поновлено провадження (у зв`язку з надходженням Висновку Експертів).
		Сторонами, у ході судового процесу, подано низку заяв по суті справі та письмових пояснень. 
		 
		Позивачем підставами позову, зокрема, зазначено:
		- згідно з Договором про спільну інвестиційну діяльність №152/01 від 19.12.2001 з Додатковою угодою від 19.12.01, Відповідачем та Акціонерним товариством «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» (Швейцарська Конфедерація), відповідно до законодавства України, було засновано Просте товариство (без прав юридичної особи);
		- предметом спільної інвестиційної діяльності, згідно з умовами вказаного Договору, були реконструкція та будівництво критого перевантажувального комплексу на залізничній станції «Батьово» Львівської залізниці з метою його подальшої експлуатації;
		- комплекс було фактично побудовано у 2002-2004 роках, після чого почалася його комерційна експлуатація, яка триває і на сьогодні;
		- за умовами Договору (про спільну інвестиційну діяльність) та згідно з вимогами чинного податкового і господарського законодавства України, особою, відповідальною за будівництво, комерційну експлуатацію комплексу на території України, облік та сплату податків, оформлення необхідних документів (в т. ч. правовстановлюючих документів на майно) є український учасник (тобто Відповідач);
		- внесок AT «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» у спорудження спільного майна, згідно з п.5.2.1 Договору (про спільну інвестиційну діяльність) повинен був скласти 3000000 дол. США у вигляді обладнання, будівельних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей;
		- деталі внесення Позивачем вкладу в спільну інвестиційну діяльність зазначені у Додатковій угоді від 19.12.01 (до Договору про спільну інвестиційну діяльність);
		- фактичний внесок Позивача у створення спільного майна (за період 2002  2003р.р.) виявився більшим і склав 3734030,79 дол. США;
		- згідно зі ст. 112, 432 ЦК УРСР, ст. 355, 1134 ЦК України та п.1.2., 6.2 Договору (про спільну інвестиційну діяльність), побудований об`єкт нерухомого майна належить до спільної часткової власності Сторін Договору;
		- відповідно до п.6.2 Договору про спільну інвестиційну діяльність, після завершення реконструкції і будівництва критий перевантажувальний термінал та інше майно, що створено або придбано в результаті спільної інвестиційної діяльності, є спільною частковою власністю Сторін Договору у таких частках: український учасник (ТОВ «Термінал Карпат»)  40%, іноземний учасник («SVT Sojuzvneshtrans Holding AG») - 60%;
		- 24.11.08 Компаніями «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» та «SOTRA HOLDING AG» прийнято рішення про проведення реорганізації, а саме : укладено Договір про приєднання AT «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» до AT «SOTRA HOLDING AG» і таке приєднання відбувалося згідно з Передавальним балансом станом на 30.06.08;
		- за наслідками проведеної процедури реорганізації, реєстрація AТ «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» у торговельному реєстрі кантону Аппенцель-Ауссерроден була припинена 04.12.08, про що було здійснено офіційну публікацію 10.12.08;
		- з моменту проведення реєстрації припинення AT «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG», Позивач є правонаступником всіх цивільних та господарських прав і обов`язків зазначеної компанії «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG»;
		- 05.02.15 Позивач звернувся до Відповідача з Листом, яким поінформував його про проведену реорганізацію і факт свого правонаступництва всіх прав та обов`язків AT «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG», зокрема і за Договором про спільну інвестиційну діяльність №152/01 від 19.12.2001;
		- Позивачем до Листа були додані Витяги з торговельного (комерційного) реєстру кантону Аппенцель-Ауссерроден стосовно правопопередника («SVT Sojuzvneshtrans Holding AG») та правонаступника («SOTRA HOLDING AG»);
		- крім Повідомлення про факт правонаступництва (Позивачем) також було запропоновано Відповідачу викупити частку Позивача у спільному майні (згідно з умовами Договору про спільну інвестиційну діяльність, у випадку реорганізації Учасника Договору інший Учасник вправі претендувати на переважне право придбання частки Учасника, що реорганізується);
		- у випадку відмови від оферти Відповідачу пропонувалося: актуалізувати умови Договору про спільну інвестиційну діяльність (зокрема стосовно внесення коректив в частині реквізитів іноземного учасника), повідомити Позивача про розмір належних йому дивідендів за результатами спільної інвестиційної діяльності та надати (Позивачу) документи про фінансово-господарську діяльність Простого товариства за 2005 - 2014 pp., в тому числі - правоустановлюючі документи на майно, що є спільною частковою власністю Сторін;
		- на вказаний Лист Відповідач надав відповідь Листом від 12.03.15., у якому зазначив про необхідність надання додаткових (до Виписки з реєстру) документів, що свідчать про правонаступництво, зокрема, висунуто вимогу про надання копій Договору про приєднання від 24.11.08. та Передавального балансу станом на 30.06.08;
		- тобто, по суті, Відповідач ухилився від надання копій або ознайомлення Позивача зі змістом правовстановлюючих документів на спільне майно Сторін, хоча наявною була офіційна Виписка з торговельного реєстру кантону Аппенцель-Ауссерроден, у якій було чітко зазначено про факт правонаступництва і передачу всіх активів реорганізованої юридичної особи Позивачу; 
		-зазначеної Виписки було достатньо для підтвердження прав Позивача на частку у Простому товаристві і частку у спільному майні, проте Позивач надав Відповідачу витребувані документи із Супровідним листом від 02.04.15;
		-однак Відповідач, Листом від 20.05.15, повідомив, що, на його думку, вказані документи не є доказом правонаступництва Позивача за Договором про спільну інвестиційну діяльність №152/01 від 19.12.2001, оскільки вони не містять про вказаний Договір чіткої згадки, а лише містять узагальнену вартість активів, що передаються;
		-у Листі Відповідача було висловлено повторне прохання (безпідставне) про надання додаткових документів на підтвердження правонаступництва;
		-враховуючи явне затягування з вирішенням прохання Позивача, що викликало підозри відносно причин очевидно непартнерського відношення українського учасника, Позивачем було отримано електронним шляхом Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реестру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (№38181592 від 27.05.15) щодо основного активу Простого товариства  . нерухомого майна, а саме : комплексу будівель і споруд (в тому числі-критого перевантажувального автомобільно- залізничного терміналу), розташованого на вул. Свободянська, 3 у смт. Батьово, Берегівського району, Закарпатської області (реєстраційний номер майна 4596711);
		-з отриманої Інформаційної довідки Позивачем було виявлено, що речові права на вказаний комплекс було зареєстровано Відповідачем 04.02.2004 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серії САА №242544), виданого 03.02.04 Виконкомом Батьовської селищної Ради;
		- при цьому, речові права були оформлені не зовсім коректно, очевидно внаслідок помилки і недостатньої юридичної компетентності працівників Виконкому Селищної ради, а саме : замість вказівки про спільну часткову власність на нерухоме майно в пропорції 40% (Відповідач) / 60% (AT «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG») згідно з п.6.2 Договору про спільну інвестиційну діяльність №152/01 від 19.12.2001, зазначено лише Відповідача з часткою 1/1, але з одночасним посиланням на колективну власність і спільну інвестиційну діяльність Відповідача з Фірмою «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG»;
		-таке зазначення суб`єкта права власності, форми власності і режиму власності створює потенційні ризики порушення речових прав Позивача, як правонаступника AT«SVT Sojuzvneshtrans Holding AG», та не відповідає приписам ст. 112, 432 ЦК УРСР, ст.355, 1134 ЦК України та умовам п.1.2., 6.2. Договору про спільну інвестиційну діяльність №152/01 від 19.12.2001;
		-хоча право колективної власності було передбачено розділом IV Закону України «Про власність» в редакції, що діяла на момент видачі вказаного Свідоцтва (поруч з державною і приватною - ст.2 Закону), проте Свідоцтво видавалося вже в умовах дії Цивільного кодексу України в редакції 2003 pоку, що набув чинності з 01.01.04;
		-нормами ст.325-327 ЦК України передбачалося лише право приватної, державної та комунальної власності, тобто такої форми власності як колективна не передбачалося (ст.86 і інші норми ЦК УРСР з 01.01.04 вже втратили чинність);
		-суб`єктами права приватної власності, згідно з нормами ЦК України, є також і юридичні особи;
		- згідно з ч.2 ст.4 ЦК України, Кодекс є основним актом цивільного законодавства, а решта законів України повинні прийматися на його основі (тобто не суперечити йому);
		-згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, якщо права і обов`язки продовжують існувати після набрання ним чинності;
		-глава 10 Господарського кодексу України побічно допускала можливість існування колективної форми власності, передбачаючи її лише для відносин між засновниками певних юридичних осіб, а саме : корпоративних та унітарних підприємств, виробничих кооперативів, підприємств споживчої кооперації, громадських та релігійних організацій, а для договорів про спільну діяльність такого регулювання речових прав не передбачалось;
		- тому у Свідоцтві повинно було зазначатись не право колективної, а право приватної власності на реконструйоване нерухоме майно;
		- крім цього, Виконкомом Батьовської селищної Ради у Свідоцтві помилково ототожнено колективну форму власності з режимом спільної часткової власності, так як у Свідоцтві право власності зазначено в цілому (1/1, тобто 100%) за Відповідачем, хоч і вказано колективний характер права та зроблено посилання на спільну інвестиційну діяльність (з AT «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG»), а це є юридично помилковим підходом, який за певних обставин може створити враження про володіння об`єктом одноосібно Відповідачем (через зазначення частки  1/1 та відсутність вказівки на частки співвласників), що не відповідає правовідносинам Сторін і нормам чинного законодавства України;
		- з огляду на це Позивачем 11.06.15 надіслано Відповідачу Лист з детальним описом позиції Позивача стосовно ситуації, що склалася навколо Простого товариства;
		-так, Позивачем зазначено, що він є єдиним правонаступником AT «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG», а відтак має права на всі його активи, наявні на момент реорганізації;
		-правом, застосовуваним до процедури реорганізації юридичної особи, створеної за законодавством Швейцарії, є швейцарське матеріальне право;
		-застосовуване право не передбачає поіменної вказівки активів, щодо яких здійснюється правонаступництво, якщо всі вони передаються одній юридичній особі (поіменна вказівка потрібна у випадку поділу юридичної особи на кілька нових юридичних осіб чи виділення однієї юридичної особи з іншої);
		-у даному випадку мало місце приєднання однієї юридичної особи до іншої, причому приєднання повне, а не часткове, тому всі активи правопопередника перейшли до правонаступника і правопопередник як юридична особа повністю припинив своє існування, що підтверджено Випискою з торговельного реєстру (яка, з-поміж іншого, містить також вказівку на передачу активів та пасивів юридичній особі-правонаступнику);
		-наяні документи чітко доводять права Позивача як на частку у Простому товаристві з Відповідачем, так і на частку у спільному майні, зокрема і нерухомому;
		-з огляду на це Позивач запропонував Відповідачу припинити ухилення від визнання прав Позивача і скликати на 06.07.15 Правління спільної діяльності;
		-крім цього, Позивач надіслав Відповідачу оферту щодо укладення додаткової угоди до Договору про спільну інвестиційну діяльність №152/01 від 19.12.2001, у проекті якої зазначено про правонаступництво Позивача за Договором про спільну інвестиційну діяльність №152/01 від 19.12.2001, вказано нові платіжні реквізити для проведення розрахунків між Сторонами, а також відкориговано зміст арбітражного застереження, оскільки в основному тексті Договору про спільну інвестиційну діяльність Сторонами було некоректно вказано назву арбітражної інституції (вказано Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП у м.Відень, якого не існує, а потрібно - Віденський міжнародний арбітражний центр (VIAC) при Федеральній палаті економіки Австрії);
		-Відповідач у Листі від 20.07.15 знову поставив вимогу про надання додаткових доказів правонаступництва Позивача, уточнивши, що мотивом таких дій є дані Передавального балансу від 30.06.08, згідно з якими сума інвестицій іноземного Учасника є суттєво меншою 3 млн. дол. США (на думку Відповідача це свідчило про те, що активи / права за Договором про спільну інвестиційну діяльність Позивач не отримував);
		-зазначена позиція Відповідача є необґрунтованою, так як у AT «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» немає іншого правонаступника, крім Позивача, а саме AT «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» свою діяльність припинило;
		-Передавальний баланс від 30.06.08 (складений відповідно до швейцарського законодавства) містить не перелік активів, що передаються правонаступнику, а їх узагальнену вартість;
		-національні та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають різні варіанти вказівки вартості активів : за первісною або історичною вартістю (тобто за ціною придбання), за залишковою вартістю (ціна придбання мінус амортизація (знос)), за справедливою вартістю (з урахуванням покращень, дооцінок, уцінок), за ринковою вартістю (ціна можливого негайного продажу) тощо;
		- вибір конкретного методу обліку (оцінки) активів здійснюється управлінським персоналом суб`єкта господарювання, виходячи з облікової політики підприємства, і має виключно бухгалтерське значення для інвесторів та кредиторів підприємства та жодним чином не впливає на речові права підприємства на вказані активи;
		- тобто, вартість об`єкта в балансі може дорівнювати навіть нулю (наприклад, у зв`язку з повною амортизацією), тоді як право власності на вказаний об`єкт не припинено і підприємство продовжує його здійснювати у повному обсязі (володіти, користуватися, розпоряджатися майном);
		-у даному випадку початком створення (придбання) активу є 19.12.2001, коли було підписано Договір про спільну інвестиційну діяльність, експлуатація об`єкта почалася у 2004 pоці, а Передавальний баланс складено за результатами І півріччя 2008 р.;
		-за чотири з половиною роки експлуатації об`єкта і через майже шість з половиною років після початку інвестиційного проекту Позивач (його правопопередник) не отримав жодної економічної вигоди (дивідендів) від його функціонування, спроби усно домовитися у березні 2011 року про продаж частки Позивача Відповідачу успіху не мали, а довгостроковий характер Договору про спільну інвестиційну діяльність, необхідність консенсусу при вирішенні питань коригування договірних умов та встановлені українським законодавством обмеження на можливість його розірвання в односторонньому порядку фактично зробили цей актив таким, що не передбачав реальної можливості отримання економічних вигод у найближчій перспективі, внаслідок чого управлінський персонал Позивача мав достатні підстави для уцінки вказаного активу в цілях бухгалтерського обліку (без будь-якої відмови від цивільних чи господарських прав);
		-аналогічно Позивач вправі був у будь-який час зробити і дооцінку активу, якщо його економічна цінність збільшувалась (з`являються перспективи отримання економічних вигод);
		- не дивлячись на надіслану Позивачем оферту і висловлену в Листі пропозицію дружнього врегулювання, Відповідач продовжує ігнорувати законні вимоги Позивача, зміни до Договору про спільну діяльність не погоджує, права Позивача на спільне майно підтверджувати відмовляється, заходів з приведення правовстановлюючого документа на спільне нерухоме майно у відповідність до вимог чинного законодавства не вживає, чим порушує вимоги ст.41 Конституції України, ст. 355, 357, 1131, 1134 ЦК України, ст.134, 176 ГК України, ч.5 ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном);
		- звернення Позивача до Виконкому Батьовської селищної Ради щодо необхідності коригування правоустановлюючих документів також успіху не мало (Листом №225 від 22.07.15 Виконком порекомендував Позивачу звернутися за вирішенням питання до Реєстраційної служби Берегівського РУЮ);
		-Позивач не в змозі самостійно у позасудовому порядку вжити заходів до виправлення помилки, допущеної у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно, і перенесення даних (з їх виправленням і видачею нового свідоцтва про право власності) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки, згідно з п.42, 49, 53 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджених Постановою КМ України №868 від 17.10.13), для цього необхідне подання державному реєстратору оригіналу Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серії САА №242544, виданого 03.02.04 Виконкомом Батьовської селищної Ради) та Технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна, однак, оригінали зазначених документів знаходяться у Відповідача; 
		-з огляду на це, відповідно до норми ст. 392 ЦК України, Позивач вправі у судовому порядку ставити питання про визнання його права власності, яке не визнається Відповідачем, так як можливість коригування правовстановлюючих документів в позасудовому порядку відсутня; 
		- у Постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №907/915/15 зазначено: «колегія суддів касаційного суду враховує, що на даний час у Господарському суді Закарпатської області перебуває на розгляді справа №907/930/15 за позовом Акціонерного товариства «SOTRA HOLDING AG» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Карпати" про визнання за Акціонерним товариством права приватної спільної часткової власності з часткою 60% на спірний об`єкт нерухомого майна, в якому і вирішується наявність чи відсутність права власності у позивача по даній справі на спірний об`єкт нерухомості»;
		-тобто Суд зауважив, що Позивач може і повинен захищати свої права насамперед у межах справи № 907/930/15, яка є основним спором для Сторін;
		- у справах №№907/915/15, 907/1096/15, 907/930/15 суди відзначали, що саме результати розгляду справи стосовно права власності будуть визначальними для взаємовідносин Сторін, зокрема, у разі позитивного для позивача результату, дадуть підстави для коригування реєстраційних записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно), а тому справи №№907/915/15 і 907/1096/15 є технічними і не призводять до ефективного вирішення спірної ситуації;
		- тому рішення у справах 907/915/15, 907/1096/15 жодним чином не перешкоджають захисту прав Позивача, хоча і роблять цей захист довшим ніж можна було сподіватися;
		-оскільки, згідно з чинним законодавством України, особою, відповідальною за ведення спільної діяльності від імені учасників за Договором, укладеним за участю іноземної юридичної особи, може бути тільки резидент України, тому в документах по введенню в експлуатацію реконструйованого об`єкта зазначено саме Відповідача;
		-після прийняття і початку реалізації Відповідачем рішення про реконструкцію, Відповідач, не маючи достатніх коштів та доступу до відповідних технологій, запропонував правопопереднику Позивача увійти до проекту на умовах спільної діяльності і залучив його як співінвестора (показавши реальність проекту і надання органами влади необхідних дозволів), після чого проект реалізовувався Сторонами спільно;
		- більше того, саме той факт, що дозволи на реконструкцію видавалися Відповідачу ще до укладення Договору про спільну діяльність, очевидно і став причиною вказівки лише Відповідача в документах на введення в експлуатацію реконструйованого об`єкта;
		- наявні докази підтверджують факт і підстави участі правопопередника Позивача у реконструкції спірного майна, а договірні умови такого співінвестування за чинним цивільним та господарським законодавством зумовлюють виникнення у Сторін права спільної часткової власності на результат таких інвестицій (в іншому випадку Відповідач матиме безпідставне збагачення, оскільки не в змозі пояснити будь-які інші підстави передачі йому майна на суму в мільйони доларів США правопопередником Позивача);
		-ствердження Відповідача про те, що внески до спільної діяльності не були внесені, не відповідає дійсності і суперечить доказам якими є: Додаткова угода (з Додатками) до Договору про спільну діяльність, де специфіковано майновий внесок правопопередника Позивача у вигляді будівельних матеріалів, конструкцій та обладнання; Вантажні митні декларації на підтвердження фактичного ввезення даного майна на митну територію України на адресу Відповідача; Інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції, зареєстроване Закарпатською обласною державною адміністрацією з відміткою податкового органу про фактичне внесення інвестицій та зарахування їх на баланс спільної діяльності тощо;
		-посилання Відповідача на відсутність у Позивача права на спірне майно спростовуються самим Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, у якому є чітке посилання на спільну діяльність Відповідача з правопопередником Позивача (якщо такий не мав права на спільне майно, тоді Відповідач повинен пояснити підставу зазначення правопопередника Позивача у правопосвідчуючому документі на майно);
		-правонаступництво Позивачем всіх прав і обов`язків свого правопопередника підтверджено: Витягом з реєстру компаній з усіма необхідними засвідченнями в країні видачі та перекладом українською мовою, Договором про приєднання та Передавальним балансом;
		-при цьому важливо, що перехід прав відбувався за законодавством Швейцарської Конфедерації (Позивачем подано як належний переклад Закону, так і відповідні юридичні висновки);
		-реєстрація правопопередника припинена у зв`язку з приєднанням до Позивача і будь-яких інших правонаступників (крім Позивача) немає;
		-вартість активу в цілях бухгалтерського обліку не повинна відповідати номінальній вартості майна, оскільки активи можуть уцінюватися чи дооцінюватися в балансі за правилами бухобліку країни місця реєстрації компанії; якщо об`єкт ніколи не давав економічну віддачу інвестору (Позивач ніколи не отримував дивіденди за всі роки діяльності об`єкта), він не міг і не повинен був бути оцінений у розмірі номінальної вартості внеску;
		-Договір про спільну діяльність було укладено на 50 років, тому взаємовідносини Сторін є триваючими, в тому числі в їх речовій частини (адже між Сторонами, в результаті виконання Договору, виникає спільна часткова власність, пропорційно до фактично здійснених внесків Сторін);
		- за таких обставин стверджувати про пропущення Позивачем строку позовної давності підстав немає, так як право власності Позивача повинно захищатися протягом всього часу його існування;
		- крім цього, Позивач звернувся до суду після отримання у 2015 році Листів Відповідача, з яких стала зрозумілою його позиція;
		- 24.11.2008 Компаніями AT "SVT SojuzvneshtransHolding AG" та AT "SOTRA HOLDING АС прийнято рішення про проведення реорганізації і укладено Договір про приєднання AT "SVT Sojuzvneshtrans Holding АС до AT "SOTRA HOLDING AG";
		- за наслідками проведеної процедури реорганізації (злиття), реєстрація AT "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" y торговельному реєстрі була припинена 04.12.2008, про що було здійснено офіційну публікацію 10.12.2008;
		-на підтвердження того, що, внаслідок злиття, AT SOTRA HOLDING AG, в силу закону, автоматично отримало всі права та активи, належні AT "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG", надано переклад німецькомовного офіційного тексту Федерального Закону Швейцарської Конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна" ( Закон про злиття);
		-також на пітвердження дійсного змісту норм законодавства Швейцарії та з метою підтвердження того, що внаслідок злиття AT "SOTRA HOLDING AG" в силу закону, автоматично отримало всі права та активи, належні AT "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG", надано юридичний висновок адвоката, допущеного до заняття адвокатською діяльністю в Швейцарії;
		- у Постанові ВГСУ від 11.05.2016 у даній справі вказано про наявність перекладу Закону про злиття та зазначено: відповідно до cm. 22 Федерального Закону Швейцарської Конфедерації "Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна", злиття набирає чинності з дати реєстрації у торговому реєстрі, і з цього моменту всі активи та пасиви товариства, шо входить, в силу закону переходять до приймаючого товариства;
		- при цьому, Суд касаційної інстанції зазначив, що відображення у бухгалтерському обліку інвестицій не за собівартістю і наявність відмінностей між первісною вартістю інвестицій та їх балансовою вартістю не свідчить про відсутність у товариства, що приймає інше товариство, прав або втрату цих прав на всі активи та пасиви товариства, оскільки реорганізація юридичної особи шляхом приєднання (злиття за законодавством Швейцарської Конфедерації) має наслідком універсальне правонаступництво (повне), яке не передбачає перехід від одного суб`єкта лише окремих прав і обов`язків;
		- Відповідач надав переклад англомовного неофіційного тексту Закону про злиття, який по-іншому трактує положення ст. 22 Закону;
		- німецькомовний текст, який був наданий Позивачем та на переклад якого посилався ВГСУ у Постанові від 11.05.2016, повністю відповідає тому офіційному німецькомовному тексту, який було надано органами Швейцарської Конфедерації;
		- умовами Договору № 152/01 ( в тому числі п. 8.2) не передбачено підстав для його дострокового припинення або припинення прав Сторін на об`єкти спільної власності внаслідок реорганізації одного із Учасників;
		- не передбачено такі підстави і законодавством України;
		- нормою ч. 1 ст. 1141 Цивільного кодексу України передбачено, як підставу припинення договору простого товариства, ліквідацію юридичної особи - учасника договору простого товариства, а не його реорганізацію;
		- за результатами проведеної експертизи (на виконання Ухвали Господарського суду Львівської області від 12.05.2021) надано Висновок експерта, яким встановлено документально підтверджені обставини щодо здійснення Компанією «СВТ Союзвнештранс Холдінг АГ» внеску у спільну інвестиційну діяльність у формі поставок, які є інвестицією, на загальну суму 3 000 230,41 доларів США, тобто  на суму, яка відповідає (навіть перевищує) розміру внеску, визначеного умовами п. 5.2.1 статті 5 Договору про спільну інвестиційну діяльність від 19 грудня 2001 року № 152/01;
		- отже, Компанією «СВТ СоюзвнештрансХолдінг АГ» повністю виконано свої зобов`язання щодо здійснення інвестиційного внеску у спільну інвестиційну діяльність щодо реконструкції та будівництва критого перевантажувального комплексу на станції Батьово Львівської залізниці (відповідно до Договору про спільну інвестиційну діяльність від 19 грудня 2001 року № 152/01 та Додаткових угод до нього). 
		- згідно з п. 1.1 статті 1 Договору про спільну інвестиційну діяльність від 19 грудня 2001 року № 152/01, предметом даного Договору є спільна інвестипійна діяльність з реконструкції та будівництва критого перевантажувального комплексу на станції «Батьово» Львівської залізниці з ціллю його подальшої експлуатації;
		- Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 16.09.2003 підтверджено готовність критого ангару до введення в експлуатацію;
		- згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.02.2004, виданим Виконавчим комітетом Батьовської селищної ради на підставі Рішення Виконавчого комітету Батьовської селищної ради № 3 від 28.01.2004:
		·тип об`єкта: комплекс,
		·адреса об`єкта: Закарпатська обл., Берегівський p., смт. Батьово, вул. Свободянська (вул. Колгоспна), буд. З,
		· власники: Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Карпати» (спільна інвестиційна діяльність ТОВ «Термінал Карпати» та Фірми «СВТ СоюзвнештрансХолдінг АГ»),
		· форма власності: колективна,
		· частка: 1/1,
		·опис об`єкта: ангар, А; насосна, Б; водойма, В; сторожева, Г; трасформаторна, Д;
		- 04.02.2004 внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію колективного права власності з часткою 1/1 за ТОВ «Термінал Карпати» (з посиланням на спільну інвестиційну діяльність ТОВ «Термінал Карпати» та фірми «СВТ Союзвнештранс Холдінг АГ») на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА N 242544, виданого 03.02.2004 Виконкомом Батьовської селищної ради;
		- звертаємо увагу, що в мотивувальній частині Висновку експерта від 20.01.2022 встановлено, що результатом діяльності Сторін Договору про спільну інвестиційну діяльність є створений об`єкт нерухомого майна - комплекс (тип об`єкта), а саме: ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожова (літера Г), трансформаторна (літера Д), розташовані на вул. Свободянська (колишня вул. Колгоспна), 3 у смт. Батьово Берегівського району;
		-з огляду на зазначене, зважаючи на: предмет Договору про спільну інвестиційну діяльність від 19 грудня 2001 року № 152/01, Рішення № 3 від 28.01.2004 Виконавчого комітету Батьовської селищної ради Берегівського району, Закарпатської області, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.02.2004 (видане Виконавчим комітетом Батьовської селищної ради на підставі Рішення Виконавчого комітету Батьовської селищної ради №3 від 28.01.2004), Висновки судової експертизи від 20.01.2022, вбачається, що результатом діяльності Сторін Договору про спільну інвестиційну діяльність від 19 грудня 2001 року № 152/01 (тобто Компанії «СВТ Союзвнештранс Холдінг АГ» та ТОВ «Термінал Карпати») є нерухоме майно у вигляді комплексу споруд, а саме: ангар (літера А), насосна (літепа Б), водойма ( літераВ), сторожева (літера Г), трансформаторна (літера Д), розташовані у смт Батьово (Берегівського району, Закарпатської області), на вулиці Свободянська (колишня вулиця Колгоспна), 3;
		-зазначення Відповідачем про те, що при введенні в експлуатацію замовником реконструкції вказано лише ТОВ Термінал Карпати, не спростовує участі АТ «SVT Sojuzvneshtrans Holding» у реконструкції та будівництві, а лише вказує на те, що Товариство Термінал Карпати, як сторона Договору, здійснювало представництво інтересів обох Сторін спільної діяльності та оформлення формальних процедур, пов`язаних з реконструкцією, як це було передбачено Договором № 152/01;
		-згідно з п.1.2 статті 1 Договору про спільну інвестиційну діяльність від 19 грудня 2001 року № 152/01, Український учасник та Іноземний учасник розпоряджатимуться на праві спільної часткової власності створеним, у результаті спільної інвестиційної діяльності, майном (критим перевантажувальним комплексом), а розподіл прибутку від цієї діяльності відбуватиметься пропорційно часткам, які належать Українському учаснику та Іноземному учаснику у спільному майні;
		-відповідно до п. 6.2 статті 6 Договору про спільну інвестиційну діяльність від 19 грудня 2001 року № 152/01, після завершення реконструкції і будівництва критий перевантажувальний комплекс та інше майно, створене або придбане в результаті спільної інвестиційної діяльності, є спільною частковою власністю Учасників в наступних частках: частка Українського учасника складає 40 %; частка Іноземного учасника складає 60 %;
		- при цьому, як вбачається з п. 6.2. статті 6 Договору про спільну інвестиційну діяльність від 19 грудня 2001 року № 152/01, за результатами спільної інвестиційної діяльності, внесення Учасниками внесків відповідно до умов Договору та після завершення реконструкції, частка кожного учасника визначається саме виходячи із встановленого у Договорі (про спільну інвестиційну діяльність від 19 грудня 2001 року № 152/01) розміру, а не з урахуванням конкретного розміру вкладу кожного з Учасників;
		- відповідно до п. 3.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55, право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо);
		-при цьому вказані в правовстановлюючих документах розміри часток співвласників на об`єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю;
		- раховуючи, що частки у спільній частковій власності у Договорі № 152/01 визначаються у процентному відношенні, вважаємо за необхідне визначити арифметично такі частки також у вигляді простого правильного дробу;
		- вважаємо, що позовні вимоги у даній справі слід розглядати саме з урахуванням визначення частки Позивача, в тому числі у вигляді простого дробу;
		- отже, за наслідками спільної діяльності Сторін Договору № 152/01, в тому числі  інвестиційного внеску Компанії «СВТ СоюзвнештрансХолдінг АГ», та за результатами реконструкції та будівництва комплексу (а саме: ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожова (літера Г), трансформаторна (літера Д)), який розташований за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, смт Батьово, вул. Свободянська,3, Сторонами Договору набуто право спільної часткової власності на вказаний комплекс у відповідних частках;
		- вказане право власності було набуто AT "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" як інвестором в силу п. 6.2 Договору, внаслідок здійснення внеску у спільну діяльність щодо реконструкції та будівництва вказаного комплексу;
		-з огляду на зазначене, станом на момент приєднання AT "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" до AT "SOTRA HOLDING AG", Компанія "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" була власником частки у 60 % (60/100) вказаного комплексу, а тому, внаслідок приєднання AT "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" (04.12.2008) до AT "SOTRA HOLDING AG", до Позивача перейшло в тому числі право спільної часткової власності з часткою 60 % (60/100) на комплекс, а саме: ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожова (літера Г), трансформаторна (літера Д), що розташований за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, смт. Батьово, вул. Свободянська, 3;
		- зважаючи на те, що Відповідачем не визнається та оспорюється право власності АТ «SOTRA HOLDING AG» на частку у 60%, Позивачем заявлено позов про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України;
		- при цьому, відсутність реєстрації у 2003-2004 спірного майна саме за АТ "SVT Sojuzvneshtrans Holding AG" не спростовує факту набуття ним права власності на частку у 60% (60/100) у спільному майні та не перешкоджає захисту прав власника майна на підставі ст. 392 ЦК України, оскільки:
		·державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням Державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації (Постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18);
		· ототожнювати факт набуття права власності з фактом його реєстрації, а тим більше тлумачити факт реєстрації як підставу виникнення такого права є юридичною помилкою, намаганням підмінити поняття причини та наслідку (Постанова КГС ВС від 21.01.2021 у справі № 922/4140/19);
		-у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору про інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України (Постанова ВС від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц);
		- не заслуговують на увагу доводи Відповідача з приводу неналежності способу захисту, передбаченого ст. 392 ЦК України, стосовно необхідності захисту прав у зобов`язально-правовий спосіб через існування правовідносин за Договором (про спільну інвестиційну діяльність);
		- так, спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України, є різновидом загального способу захист - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права;
		- тобто зазначений спосіб захисту (визнання права) може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права (Постанова ВС від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц);
		- відповідно до висновків КГС ВС, зазначених у Постанові від 18.02.2020 у справі 917/154/15, позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 Цивільного кодексу, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, тому на ці позови не поширюються правила про позовну давність;
		- тобто позовна давність до вимог AT "SOTRA HOLDING АС' про визнання права власності застосуванню не підлягає.
		 
		Відповідачем викладено обгрунтування безпідставності позовної вимоги та, зокрема, зазначено:
		-відповідно до положень ст.26 Закону України «Про міжнародне приватне право», цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи, тобто питання правоздатності та дієздатності компанії СВТ вирішується за законодавством Швейцарської Конфедерації; 
		- Позивач не довів факту правонаступництва щодо компанії СВТ у правовідносинах, які виникли в зв`язку з укладенням Договору №152/01;
		- Позивач не обгрунтував, яким матеріальним законом Швейцарської Конфедерації визначено наслідки припинення компанії СВТ, а також перехід прав та обов`язків до Позивача, а також обсягу таких прав;
		-відповідно до ст. 25 Закону України "Про міжнародне приватне право", особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи; для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави;
		-за відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи;
		-згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України "Про міжнародне приватне право", на вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має надати оформлений, з урахуваннями ст. 13 Закону, документ, що є доказом правосуб`єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо);
		-Компанії «Сотра Холдинг АГ» (Позивач) та «Союззовніштранс Холдінг АТ» створені за законодавством Швейцарської Конфедерації, а правовий статус іноземної юридичної особи визначається за законом країни, де створено (інкорпоровано) юридичну особу, тому при вирішенні спору цивільну правоздатність та дієздатність зазначених Компаній слід перевірити та встановити відповідно до вимог процесуального закону щодо належності та допустимості доказів;
		-аналіз поданих документів не дає можливості встановити та підтвердити наявність у СВТ будь-яких прав на спірне майно; такі права навіть не обліковуються в балансі СВТ станом на момент реорганізації останнього;
		-не можна погодитись з припущеннями Позивача про те, що різниця та невідповідність наведеного в об`єднавчому балансі розміру інвестиційних вкладень СВТ пояснюється вірогідною амортизацією майна СВТ у зв`язку з його можливим використанням упродовж 4 років;
		-СВТ до припинення могло розпорядитись майновими правами за Договором №152/01 та відчужити їх будь-якій третій особі, і саме цим пояснюється відсутність в обліку СВТ відповідних інвестиційних вкладень;
		-Рахунки-проформи, надані Позивачем, не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять необхідних реквізитів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
		-Договір про спільну діяльність №152/01 припинився та не регулює і не може регулювати спірні правовідносини Сторін;
		-Позивач вважає, що Договір є чинним і породжує для Відповідача та Позивача (як правонаступника СВТ) відповідні зобов`язання, проте такі доводи Позивача є помилковими та не відповідають дійсності, а також не ґрунтуються на положеннях законодавства і самого Договору №152/01 від 19.12.2001;
		-до правовідносин Сторін Договору №152/01, у частині, не врегульованій ним, застосовується українське законодавство (п.10.1);
		-на час укладання Договору діяв ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) і, враховуючи правову природу Договору, взаємовідносини Сторін за цим Договором, на час його укладання і до 01.01.2004, регулювались, крім умов Договору, главою 38 (сумісна діяльність) цього Кодексу;
		-починаючи з 01.01.2004 набув чинності новий ЦК України і, в силу його Прикінцевих та перехідних положень, до цивільних відносини Сторін, які виникли або продовжували існувати після набрання цим Кодексом чинності, необхідно застосовувати положення цього Кодексу, в тому числі  глави 77 (спільна діяльність);
		-таким чином, до правовідносин Сторін Договору, які існували після 01.01.2004, слід застосовувати відповідні положення ЦК України та ГК України у відповідних редакціях, які регулюють питання щодо договору простого товариства;
		-згідно зі ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору; 
		-згідно з п.8.1, Договір №152/0Ф1 набрав чинності з 10.06.2002, після його державної реєстрації, і укладено його строком на 50 років;
		-відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом;
		-згідно зі ст. 604 ЦК України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін;
		-відповідно до ч.1 ст.1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону;
		-нормою ст.1131 ЦК України встановлено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності;
		-згідно з ч.1 ст.1141 ЦК України, договір простого товариства припиняється у разі: смерті фізичної особи-учасника або ліквідації юридичної особи-учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками); 
		-таким чином, факт припинення, як юридичної особи, одного з Учасників Договору №152/01, зумовлює відповідні правові наслідки, які мають безумовний та безальтернативний характер;
		- такі наслідки настають в силу того, що Договором №152/01 не передбачено можливості заміщення Учасника (в даному випадку СВТ) його можливими правонаступниками;
		-відповідно до ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації;
		- юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення;
		-СВТ, як юридичну особу, було припинено 04.12.2008, що підтверджується Виписками з торгового реєстру Кантону Аппенцель-Ауссерроден;
		-згідно зі ст.22 Федерального Закону Швейцарської Конфедерації «Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна», злиття набирає чинності з моменту державної реєстрації в торговельному реєстрі;
		- вказана норма підлягає застосуванню відповідно до положень ст.25 Закону України "Про міжнародне приватне право" як особистий закон юридичної особи за її місцезнаходженням;
		-таким чином, в силу наведених норм, Договір №152/01 припинився з 04.12.2008 з відповідними правовими наслідками;
		- вказане також кореспондується з п.8.2. Договору, за яким при реорганізації або ліквідації одного з Учасників Договору іншій Стороні гарантується переважне право придбання об`єктів спільної діяльності;
		- вказане підтверджує відсутність будь-яких механізмів чи умов заміщення учасників їх правонаступниками, а також врегульовує питання щодо результатів спільної діяльності;
		- припинення Договору зумовлює припинення всіх договірних зобов`язань, які виникли на його підставі, і внесення будь-яких змін до припиненого Договору діючим законодавством не передбачено, тому Відповідач неодноразово звертався до Позивача з пропозиціями надати докази наявності в нього відповідних правових підстав для заміщення Сторони Договору №152/01, які не надано;
		- Позивач не набув жодних прав на нерухоме майно в результаті приєднання СВТ;
		-СВТ, на момент приєднання, було неплатоспроможним, шо зазначено в п.5 Договору приєднання; там же зазначено, шо кредитор відступив своє першочергове право вимоги іншим кредиторам відносно своїх вимог в розмірі 4 млн. швейцарських франків;
		-першочергові вимоги покривають підсумкові збитки та половину акціонерного капіталу приєднуваного товариства (СВТ); 
		-експерт-ревізор представив адміністративній раді відповідний ревізійний звіт;
		-згідно з Балансом злиття, станом на 30.06.2008 в структурі активів СВТ не відображались необоротні активи у вигляді інвестицій за Договором №152/01; більше того, загальний розмір інвестицій, які згадуються в балансі СВТ на момент приєднання, складає 23 712 швейцарських франків, шо не стосується та не може стосуватись спірного нерухомого майна або Договору №152/01 (ідентифікація характеру таких інвестицій в Балансі не наведена);
		-проте, як із змісту Договору про приєднання, так і відповідно до ст.14,15 Федерального Закону Швейцарської Конфедерації «Про злиття, поділ, перетворення та передачу майна» вбачається, шо до Позивача перейшли активи СВТ тільки в обсязі, визначеному в Балансі;
		-Баланс підлягав перевірці та грунтувався на інвентаризаційній оцінці (п.3 Договору приєднання); право на будь-які інші активи, які не обліковувались в СВТ на момент приєднання, не перейшли до Позивача і не могли перейти в силу зазначених норм та положень як Договору, так і швейцарського законодавства;
		-бухгалтерська звітність в Швейцарській Конфедерації врегульована двома законодавчими актами: Кодекс зобов`язань і Керівництво з аудиту;
		-згідно зі ст.959 Кодексу зобов`язань, балансовий звіт має мітити активи та фінансове положення суб`єкта господарювання на звітну дату, поділені на активи і пасиви; серед активів має бути показаний коефіцієнт ліквідності, виходячи та включаючи наступні пункти: оборотний капітал; готівкові кошти і еквіваленти та оборотний капітал акцій по ціні біржі; дебіторська заборгованість; поточна дебіторська заборгованість; інвентар; виставлені в рахунку фактурі послуги; накопичений дохід; відкладені витрати;
		-таким чином, правила бухгалтерського обліку в Швейцарській Конфедерації відповідають міжнародним стандартам бухгалтерського обліку і подання фінансової звітності, тому не відповідають дійсності ствердження Позивача про те, що відсутність в Передавальному балансі відповідного активу не має правового значення;
		-тому обставини, якими Позивач обґрунтовує позовні вимоги, зокрема в частині правонаступництва щодо прав СВТ, а також - обсягу такого правонаступництва, не підтверджені належними та допустимими доказами;
		-крім того, аналіз поданих документів підтверджує той факт, що СВТ будь-яких прав на спірне майно, на момент його приєднання до Позивача, не мало; такі права навіть не обліковувались в балансі СВТ станом на момент реорганізації;
		-у Позивача не виникали жодні речові права щодо спірного майна, тому їх захист в порядку ст. 392 ЦК неможливий;
		-порядок набуття права власності на новостворене майно, станом на 2004 рік, було визначено нормами ст. 331 ЦК України, згідно з якими право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації;
		-згідно зі ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації;
		-вказані норми підлягають застосуванню відповідно до ст.39 Закону України «Про міжнародне приватне право»;
		-таким чином, речові права на нерухомість не виникали і не могли виникнути ні в Позивача, ні в приєднаного Товариства;
		-нормою ст.392 ЦК України передбачено захист власника, тобто суб`єкта, який у встановленому порядку набув прав на майно, але лише в разі оспорювання таких прав або невизнання їх іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності;
		-Позивач пропустив строк позовної давності, який в даному випадку є загальним; 
		-спірні правовідносини виникли в 2004 році, з моменту реєстрації речових прав на нерухоме майно, і з цього часу спливло 11 років;
		-з моменту реєстрації припинення СВТ пройшло вже понад 7 років, і саме з вказаного часу Позивач повинен був та міг дізнатись про можливі «порушення» його права, а відтак тоді і почала збігати позовна давність щодо спірних правовідносин;
		-також в позовній заяві Позивач вказує, що йому відомі обставини щодо даного спору з 2008 року, а в 2011 році проводились якісь консультації;
		-вказаним підтверджується факт обізнаності Компаній СВТ та Сотра Холдинг АГ щодо обставин, які зумовили виникнення спору, та закінчення строку позовної давності, визначеного ст.267 ЦК України;
		-Позивач надав Договір №152/01, укладений СВТ та Фірмою Алпіна Мейредер Вау ГмбХ, згідно з яким останній здійснює поставку стальних конструкцій і будівельних матеріалів для спорудження залізничного терміналу на станції Батьово (Чоп), а також всіх матеріалів, установок та технологічного устаткування, вказаних в технічному завданні та проектній документації (ціна поставки складає 3,488 тис. євро);
		-проте, відсутні докази набрання таким Договором чинності (п. 13.1 Договору);
		-крім того, як вбачається з наданих позивачем ВМД, всі поставки (згідно з Митними деклараціями) були зроблені не Компанією Алпіна Мейредер Бау ГмбХ, а іншими компаніями, і це додатково підтверджує, що виконавець не зідйнював поставок за вказаним Контрактом, а ВМД не стосуються такого Договору;
		-аналіз ВМД свідчить про те, що поставки були виконані на суму значно меншу, ніж передбачено Договором про спільну діяльність №152/01 та Контрактом №152/01 (між СВТ та Алпіна Мейредер Бау ГмбХ);
		-Позивач не надав жодного належного доказу на підтвердження факту повного виконання СВТ зобов`язань за Договором про спільну діяльність №152/01;
		-Протокол про повне виконання зобов`язань щодо поставки ангару не є належним та допустимим доказом;
		- оригінал такого документу не надано, а копія не містить ні печаток, ні інших обов`язкових реквізитів, які передбачені для такого типу документів;
		-крім того, такий спосіб фіксації виконання зобов`язань не передбачено Договором та не є первинним документом відповідно до законодавства про бухгалтерський облік;
		-згідно з п.5.1 Договору №152/01, Відповідач повинен був внести свій внесок у спільну діяльність шляхом передачі перевантажувальної рампи площею 40240 м.кв.;
		-матеріали справи не містять доказів внесення Відповідачем перевантажувальної рампи у спільну діяльність;
		- тобто, якщо враховувати матеріали справи та наявні докази, можна прийти до висновку, що така рампа Товаривством «Термінал Карпати» не передавалась, а її реконструкція була проведене не відповідно до Договору №152/01;
		-тобто, могла мати місце реконструкція нерухомого майна, яке належало Відповідачу, який був користувачем земельної ділянки, на якій таке майно знаходилось;
		-право власності на нерухоме майно (рампу), а також земельні права Відповідача підтверджені належними та допустимими доказами;
		-таким чином, суттєвим є з`ясування того, чи було внесено Відповідачем нерухоме майно в спільну діяльність (чи не було внесено);
		-якщо матеріалами справи такого факту не підтверджено, то тоді реконструкція майна могла проводитись не відповідно до Договору №152/01, і на спірне майно не поширюються умови Договору №152/01;
		-такі обставини потребують правової оцінки, оскільки є суттєвими для вирішення даного спору;
		-з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Термінал Карпати» в жовтні 2001р., як власник рампи та постійний користувач земельної ділянки, розпочав реконструкцію власного нерухомого майна: отримав дозвіл на реконструкцію від 09.10.2001, дозвіл на виконання будівельних робіт від 29.10.2001; 
		-земельна ділянка під такою нерухомістю належала ТОВ «Термінал Карпати» на праві постійного користування (згідно з Державним актом від 16.01.2000);
		-проте Договір про спільну інвестиційну діяльність, за яким Сторони зобов`язались спільно діяти з метою подальшої експлуатації спільного майна, був укладений ТОВ «Термінал Карпати» та АТ «СВТ Союзвнештранс АГ» (СВТ) тільки 19.12.2001, а набрав чинності тільки 10.06.2002;
		-реконструкція була завершена, а перевантажувальний комплекс на станції Батьово прийнятий в експлуатацію 16.09.2003, згідно з Актом державної комісії, відповідно до якого замовником є ТОВ «Термінал Карпати»;
		-після реконструкції майна власник рампи - ТОВ «Термінал Карпати» здав реконструйоване майно в експлуатацію та подав заяву на оформлення права власності на таке майно;
		-спірне майно: (ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожена (літера Г), трансформаторна (літера Д), що розташоване на вул. Свободянська, №3 (у смт. Батьово) не є критим ангаром чи його складовими; 
		-це окремі споруди, які створені Відповідачем самостійно, не в рамках спільної діяльності, не з матеріалів, про які зазначено в позовній заяві, а тому Позивач не міг набути на них жодних речових прав;
		-станом на момент прийняття будівлі в експлуатацію норма, яка передбачала виникнення права на нерухомість з моменту його державної реєстрації, ще не діяла; права виникали в забудовинка з моменту завершення будівництва та підлягали оформленню, що згодом було проведено;
		-необхідно зауважити, що первинно право власності на нерухоме майно Відповідач набув після передачі учасником ТОВ «Термінал Карпати» такого майна до статутного фонду Товариства;
		-Відповідач набув права колективної власності на рампу з моменту передачі її до статутного фонду Товариства, тому після завершення реконструкції, у вересні 2003 року, у ТОВ «Термінал Карпати» право власності на перероблену будівлю не припинилось, а форма власності, відповідно до зазначених норм, залишилась колективною;
		-крім того, на підставі Договору про спільну діяльність, виникли зобов`язальні, а не речові правовідносини, які передбачають виконання Сторонами своїх зобов`язань;
		- так, для набуття речових прав СВТ на частку в спірному майні, власник рампи, на виконання своїх зобов`язань, повинен був після реконструкції виконати свої зобов`язання та передати (відчужити) результати робіт (частку в спірному майні) іншій стороні - «СВТ Союззовніштранс АГ»;
		- ТОВ «Термінал Карпати» своїх обов`язків в цій частині не виконало, і матеріали справи не містять документальних даних про фактичну передачу Компанії «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» та облік нею будь-яких активів, пов`язаних із сумісною діяльністю з Відповідачем (з реконструкції і експлуатації об`єкта), як результат виконання Договору від 19.12.2001;
		-потенційне паво Позивача на певну частину у спільній власності може виникнути при виконанні Відповідачем відповідного зобов`язання (відповідно до договірних умов та чинного законодавства України);
		-отже, між Сторонами продовжують існувати зобов`язальні правовідносини;
		- ні правопопередник Позивача, ні сам Позивач не оформляли речові права на спірне майно;
		-тобто, Позивач не набув певне речове право, не став власником, у якого може виникнути юридичне право на захист власності відповідно до норми ст. 392 ЦК України;
		- за таких обставин Позивач не може захищати свої права, які виникають з зобов`язальних правовідносин, способами захисту, визначеними для титульного власника (ст.392 ЦК);
		-захист прав власності осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права (правова позиція Верховного Суду України у Постанові від 23.12.2014 у справі №3-191г 14);
		-Позивач звернувся з позовом, який може використовуватись тільки власником для захисту своїх прав та інтересів, яким Позивач не став із врахуванням вказаного, і позовні вимоги з огляду на це задоволенню не підлягають;
		-також слід зазначити, що відповідно до умов Договору про спільну діяльність, метою спільної діяльності була не реконструкція нерухомого майна з метою створення об`єкту права спільної часткової власності, а спільна діяльність з перевантаження вантажів (з вагонів на вузьких коліях на вагони на широких коліях, і навпаки);
		-тобто реконструкція майна не була самоціллю спільної діяльності чи окремою метою Договору, це був тільки початковий та підготовчий її етап, необхідний власне для здійснення спільної діяльності з перевантаження вантажів, отримання прибутку від ведення такої господарської діяльності (ці умови чітко визначені в п. 1.1, 1.3, 2.2, 2.3, 4.3, 6.10, 8.1 Договору про спільну діяльність);
		-тривалий строк дії Договору підтверджує дійсні наміри Сторін та мету Договору, яка полягала саме в тривалому наданні послуг третім особам, а не реконструкції;
		-за таких обставин заявлений Позивачем позов з використанням речових способів захисту, з врахуванням дійсних обставин справи та мети Договору, є безпідставним;
		-виконуючи умови Договору про спільну діяльність стосовно внесення внесків, Сторони отримували право на отримання доходів та результатів від такої діяльності у відповідних частках, визначених Договором (п.6.10);
		- тільки у разі припинення здійснення спільної діяльності, результати від такої діяльності, відповідно до умов Договору, підлягали поділу у відповідних пропорціях (згідно з умовами Договору);
		-наявність між Сторонами зобов`язальних правовідносин виключає можливість задоволення вимог, які є речовими, що узгоджується з відповідною правовою позицією ВСУ та ВГСУ в аналогічних справах;
		-у Постанові Верховного Суду України у справі №3-191г14 від 23.12.2014 вказано: «Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права. Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, якщо особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах. Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права»;
		-аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВГСУ від 24.12.2014 910/15143/13: «За змістом норми ст.392 ЦК України, цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов`язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб. Позивачем у справі про визнання права власності завжди є особа, яка мас право власності на майно, тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову. Наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин, для яких характерним є повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред`явлення позову про визнання права власності. В такому випадку права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права».
		 
		Судом, Ухвалою від 07.07.2022, залучено до участі у справі Третю особу.
		Третьою особою надано Пояснення з обгрунтуванням відсутності підстав для задоволення позову, у яких, зокрема, зазначено:
		- Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 10.05.2022 у справі № 463/2408/22 накладено арешт на майно ТОВ «Термінал Карпати»;
		- Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.05.2022 у цій же справі (Ухвала) арештовано активи ТОВ «Термінал Карпати» і передано в управління АРМА;
		- Активи, на які Позивач просить визнати у справі № 907/930/15 за ним право приватної спільної часткової власності з часткою 60% на об`єкт нерухомості, є речовим доказом у кримінальному провадженні, на яке накладено арешт;
		- Ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 10.05.2022 та 20.05.2022 у справі №463/2408/22 не скасовані, а отже обов`язкові до виконання;
		- згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку).
		- відповідно до частини першої статті 19 Закону, Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову, лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року;
		- зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора;
		- приписами частин першої, другої статті 21 Закону унормовано, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління;
		- активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам -підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі;
		- таким чином, у разі задоволення позову, мета та ціль арешту в світлі статті 170 КПК України (позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном) будуть нівельовані, а право власності на Активи, які визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №62022000000000160 від 04.04.2022 та щодо яких накладено арешт, фактично частково буде передано у власність та розпорядження Позивача.
		 
		 
		Представники Учасників справи надали пояснення стосовно обставин спору.
		 
		У судовому засіданні Судом оголошувалась перерва до 02.02.2023.
		 
		Справу, згідно з нормами статей 12, 247 ГПК України, розглянуто за правилами загального позовного провадження.
		 
		У ході дослідження обставин справи та поданих доказів, - Суд встановив:
		 
		19.12.2021 УкраїнськоАвстрійським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Карпати» (у тексті Договору зазначено : Відкрите акціонерне товариство «Термінал Карпати») та Фірмою «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» (Іноземний Учасник) укладено Договір №152/01 про спільну інвестенційну діяльність, умовами якого визначено:
		- предметом Договору є спільна інвестенційна діяльність з реконструкції і будівництва критого перевантажувального комплексу на станції «Батьово» Львівської залізниці з метою його подальшої експлуатації (п.1.1);
		- внески Сторін Договору є їх спльною частковою власністю (п.6.1);
		- Сторони (Учасники) Договору, після створення критого перевантажувального комплексу, будуть розпоряджатися вказаним об`єктом нерухомості на праві спільної часткової власності (п.1.2);
		- після завершення реконструкції та будівництва критого перевантажувального комплексу та іншого майна, створеного у результаті спільної діяльності, усі ці об`єкти є спільною частковою власністю Учасників Договору, при цьому частка Українського Учасника (Відповідача) складає 40%, а частка Іноземного Учасника (Позивача)  60% (п.6.2);
		- Український Учасник (Відповідач) здійснює свій внесок у спільну діяльність у формі передання перевантажувальної рампи на станції «Батьово» Львівської залізниці ( загальною площею 40,24 м2), яка належить йому на праві власності (п.5.1);
		- внесок Іноземного Учасника у спільну діяльність здійснюється у формі поставок (Українському Учаснику) обладнання, будівельних матеріалів і інших матеріально  технічних цінностей загальною вартістю 3000000 доларів США, перелік та умови поставки яких визначаються додатковими угодами до Догоговору (п.2.1);
		- поставки Іноземним Учасником можуть здійснюватись, за його дорученням, третіми особами (п.2.2);
		- Український Учасник зобов`язаний: здійснювати окремий бухгалтерський облік фінансовогосподарської діяльності за Договором; укласти (і забезпечити виконання) контракт з будівельним підрядником, виконуючи, при цьому, функції замовника; забезпечити необхідною проектною документацією і отримати необхідні дозволи; забезпечити відвід землі для реконструкції та будівництва (п.4.1);
		- при реорганізації або ліквідації одного з Учасників Договору іншому Учаснику гарантується переважне право придбання об`єктів спільної діяльності (п.8.2).
		Право іноземних інвесторів на укладення договорів про спільну інвестиційну діяльність (не пов`язану зі створенням юридичної особи) встановлено нормою ст.23 Закону України «Про режим іноземного інвестування».
		19.12.2001 Сторонами Договору укладено також Додаткову угоду до Договору, якою встановлено: 
		- Іноземний Учасник, на виконання Договору, здійснює поставку стальних конструкцій і будівельних та інших матеріалів, обладнання і технологічного оснащання, передбачених проєктною документацією, загальною вартістю 3000000 долорів США (п.1.1, 2.1);
		- поставка є інвестицією і реєструється (як інвестиція) згідно з чинним законодавством України (п.2.3, 3);
		- оплата поставки не здійснюється (п.3).
		Додатковими угодами від 15.05.2002, 15.05.2003 та 03.11.2003 Сторонами деталізовано окремі види продукції, яка підлягала поставці, а Додатками до Договору визначено номенклатуру продукції (яка підлягала поставці).
		Відповідно до Вантажних митних декларацій (№30501/2/202275 від 03.08.02; №30501/2/202386 від 12.08.02; №30501/2/202641 від 14.09.02; №30501/2/202642 від 14.09.02; №30501/2/203539 від 05.11.02; №30501/2/203745 від 15.11.02; №30501/2/203893 від 23.11.02; №30501/2/204018 від 28.11.02; №30501/2/204339 від 13.12.02; №30501/2/204340 від 13.12.02; №30501/2/204341 від 13.12.02; №30501/2/204531 від 26.12.02; №30501/2/204532 від 26.12.02; №30501/2/204533 від 26.12.02; №30501/2/204534 від 26.12.02; №30501/3/200096 від 04.02.03; №30501/3/201511 від 07.05.03; №30501/3/201512 від 07.05.03; №30501/3/202053 від 20.05.03; №30501/3/202054 від 20.05.03; №30501/3/202465 від 29.05.03; №30501/3/202464 від 29.05.03; №30501/3/202558 від 09.06.03; №30501/3/202559 від 09.06.03; №30501/3/202690 від 13.06.03; №30501/3/202804 від 21.06.03; №30501/3/202842 від 24.06.03; №30501/3/202966 від 03.07.03; №30501/3/203035 від 07.07.03; №30501/3/203666 від 16.08.03; №30501/3/206345 від 10.12.03), Іноземним Учасником здійснено поставку обумовленої продукції через третю особу, що відповідає умовам п.2.2 Договору.
		Згідно з нормою ст.1 Закону України «Про режим іноземного інвестування», іноземні інвестиції  це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об`єкти інвестиційної діяльності.
		Договір про спільну інвестиційну діяльність зареєстровано у встановленому порядку (структурним підрозділом Закарпатської обласної державної адміністрації) з видачею Картки від 10.06.2002 стосовно державної реєстрації Договору.
		Згодом, на підставі Додаткових угод та Додатків до Договору, видано ще три Картки державної реєстрації Договору (від 10.11.20003, 05.12.2003, 08.12.2003).
		Про здійснення вказаної реєстрації зазначено у Листі Закарпатської обласної державної адміністрації від 04.08.2015, у якому також вказано про здійснення державної реєстрації іноземних інвестицій за Договором з видачею Інформаційного повідомлення від 31.12.2003 про внесення іноземної інвестиції.
		Обовязковість державної реєстрації договорів та іноземних інвестицій встановлювалась нормами статей 13, 24 Закону України «Про режим іноземного інвестування» (у чинній на той час редакції).
		Відповідно до даних, зазначених в Інформаційному повідомлені про внесення іноземної інвестиції, Фірмою «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» внесено інвестиції (у формі поставок за Вантажно-митними деклараціями) загальною вартістю 15995798,38 грн (за курсом НБУ станом на 31.12.2003).
		Відповідачем (Український Учасник) використано інвестиції Іноземного Учасника і здійснено реконструкцію та будівництво комплексу будівель (розташованих на вул. Свободянській, 3 у смт.Батьово Берегівського району, Закарпатської області), після чого його введено в експлуатацію (на підставі Акту від 16.09.2003 Державної технічної комісії про готовність об`єкту до експлуатації) і Виконкомом Батьовської селищної ради прийнято (за зверненням ТзОВ Термінал Карпати) Рішення №3 від 28.01.2004 про оформлення Відповідачу права колективної власності на вказаний комплекс будівель.
		При цьому, у Рішенні Виконкому зазначено, що комплекс будівель  результат спільної інвестиційної діяльності ТОВ «Термінал Карпати» та Фірми «СВТ Союзвнєштранс Холдінг AГ», а також  зазначено про наявність Картки державної реєстрації Договору про спільну інвестиційну діяльність.
		На підставі вказаного Рішення Виконкомом Батьовської селищної ради видано Відповідачу 03.02.2004 Свідоцтво про право колективної власності (з часткою 1/1) на збудований, у результаті спільної інвестиційної діяльності з Фірмою "СВГ Союзвнєштранс Холдінг АГ", комплекс об`єктів нерухомості, а саме: ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожева (літера Г), трансформаторна (літера Д), які розташовані на вул. Свободянська, 3 (колишня вул. Колгоспна) у смт. Батьово Берегівського району, Закарпатської області.
		Тобто, самим Відповідачем подано (для оформлення права власності) Виконкому Батьовської селишної ради документи на підтвердження факту створення вказаного комплексу об`єктів нерухомості у результаті здійснення спільної інвестиційної діяльності (з Фірмою SVT Sojuzneshtrans Holding AG), що зумовлює безпідставність його заперечень (у Відзиві) стосовно вказаного факту.
		При цьому важливо, що виконання Відповідачем функцій замовника будівництва передбачено умовами п.4.1 Договору, тому в Акті про готовність об`єкту зазначено ТОВ «Термінал Карпати».
		На час прийняття Виконкомом Батьовської селишної ради Рішення про оформлення Відповідачу права власності на створене (у результаті спільної діяльності) нерухоме майно, відносини щодо набуття права власності на майно регулювались вже нормами Цивільного кодексу України (у редакції Закону від 16.01.2003), якими встановлювалось:
		- набуття права власності здійснюється на підставах, які не заборонені законом, зокрема - із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК);
		- право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК) ;
		- право власності на нову річ, яка створена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.331 ЦК);
		- право власності на новостворене нерухоме майно виникає, після завершення будівництва ( створення майна), з моменту прийняття його до експлуатації (ч.2 ст.331 ЦК);
		- якщо право власності на нерухоме майно, відповідно до закону, підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.2 ст.331 ЦК);
		- право власності на нерухомі речі, його виникнення і перехід підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182 ЦК); 
		-майно, що є у власності двох осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (ч.1 ст.355 ЦК);
		- спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч.4 ст. 355 ЦК);
		- власність двох осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч.1 ст.356 ЦК);
		- частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч.1 ст.357 ЦК);
		- право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч.1 ст.358 ЦК);
		- у разі продажу частки у праві спільної часткової власності, співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю (ч.1 ст.362 ЦК);
		- право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову іншого співвласника (ч.1 ст.365 ЦК);
		- форми права власності: право приватної власності, право державної власності та право комунальної власності (ст.325-327 ЦК);
		-за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти (без створення юридичної особи) для досягнення певної мети (ч.1 ст.1130 ЦК);
		-спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників - просте товариство (ч.2 ст.1130 ЦК України); 
		- умови договору про спільну діяльність (у тому числі - координація спільних дій або ведення спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна) визначаються за домовленістю сторін (ч.2 ст.1131 ЦК);
		- за договором простого товариства сторони ( учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або для досягнення іншої мети (ст.1132 ЦК);
		- вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), у тому числі - грошові кошти та інше майно (ч.1 ст.1133 ЦК); 
		- грошова оцінка вкладу учасника проводиться за погодженням між учасниками (ч.2 ст. 1133 ЦК);
		- внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди є спільною частковою власністю (ч.1 ст. 1134 ЦК);
		- договір простого товариства припиняється у разі ліквідації юридичної особи - учасника договору (п.3 ч.1 ст. 1141 ЦК);
		- власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.392 ЦК).
		 
		 
		Іноземний Учасник Договору (про спільну інвестиційну діяльність), виконавши умови Договору щодо внесення обумовленого вкладу у спільну діяльність, з невідомих причин не здійснив із Відповідачем реєстрації права спільної часткової власності на новостворений об`єкт нерухомості. 
		24.11.2008 Іноземним Учасником Договору (про спільну інвестиційну діяльність) та Позивачем укладено Договір про приєднання (об`єднання), згідно з умовами якого Акціонерне товариство SVT Sojuzneshtrans Holding AG було реорганізовано шляхом приєднання (злиття) до Акціонерного товариства «SOTRA HOLDING AG».
		04.12.2008 відбулась реєстрація, за законодавство Швейцарської Конфедерації, факту припинення АТ SVT Sojuzneshtrans Holding AG, що підтверджується Витягом з Торгового реєстру від 03.02.2015.
		Відповідно до норми ст.22 Федерального Закону Швейцарії Про злиття, розділення, перетворення та передачу майна (офіційний текст якого німецькою мовою надано компетентним органом Швейцарії), злиття набуває чинності з моменту реєстрації в Торговому реєстрі і в цей момент всі активи та пасиви товариства, що приєднується, в силу закону переходять до товариства, що приймає.
		Умовами п.1 Договору про приєднання також передбачено перехід до Позивача усього майна реорганізованого Товариства з усіма його активами та пасивами.
		Отже, внаслідок приєднання Акціонерного Товариства - Іноземного Учасника Договору (про спільну інвестиційну діяльність) до Акціонерного товариства SOTRA HOLDING AG , Позивач, як правонаступник, набув права на всі активи та пасиви приєднаного Товариства, у тому числі - на ті, які виникли на підставі Договору про спільну інвестиційну діяльність. Тому, безпідставним є ствердження Відповідача про ненабуття Позивачем прав приєднаного Товариства ( Іноземного Учасника Договору), які виникли у зв`язку з виконанням Договору про спільну інвестиційну діяльність. 
		Тобто, правонаступництво Позивачем усіх майнових прав Іноземного Учасника Договору про спільну інвестиційну діяльність (правового попередника) виникло на підставі Договору та норми Закону Швейцарії (яка не суперечить і нормі ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у разі реорганізації юридичної особи її майно, права та обов`язки переходять до правонаступника). 
		При цьому, грошове вираження в Об`єднавчому (Передавальному) балансі вартості активів і пасивів реорганізованого Товариства не має жодного впливу на факт правонаступництва Позивачем усіх наявних у правового попередника (приєднаного Товариства) майнових прав, у тому числі - прав за Договором про спільну інвестиційна діяльність.
		Враховуючи факт виконання правовим попередником Позивача зобов`язань, визначених умовами Договору про спільну інвестиційну діяльність та Додаткових угод до Договору (від 19.12.2001, 15.05.2002, 15.05.2003, 03.11.2003), стосовно поставки стальних конструкцій, будівельних матеріалів, обладнання та інших матеріально-технічних цінностей, як внесення інвестиційного вкладу у спільну діяльність, до Позивача перейшли усі майнові права, які виникли (у правового попередника) у зв`язку з виконанням умов Договору. 
		При цьому важливо, що Відповідачем не надано доказу укладення із Акціонерним Товариством SVT Sojuzneshtrans Holding AG договору про поставку чи доказу здійснення оплати вартості поставленої продукції, що зумовлює безпідставність його ствердження про те, що поставка здійснювалась не на виконання Договору про спільну інвестиційну діяльність і Додаткових угод до нього. 
		Безпідставним також є ствердження Відповідача про припинення Договору про спільну інвестиційну діяльність у зв`язку з реорганізацією Іноземного Учасника, так як факт приєднання Фірми АТSVT Sojuzneshtrans Holding AG до АТ«SOTRA HOLDING AG» зумовив прехід до Позивача усіх прав реорганізованого Товариства і, згідно з нормами статей 104 (ч.1), 1141 (п.3 ч.1) ЦК України, не зумовив припинення Договору.
		При цьому, умови п.8.2 Договору предбачають лише право Відповідача на перевжне право придбання ним частки іншого Учасника у випадку його реорганізації, яке виникає виключно у випадку наявності оферти про продаж частки.
		Відповідачем таке право не реалізовано у зв`язку з неприйняттям оферти, викладеної Позивачем у Листі від 05.02.2015.
		Згідно з нормою ст.629 ЦК України, Договір про спільну інвестиційну діяльність є обов`язковим до виконання для його Сторін (Позивача та Відповідача).
		 
		За результатами проведеної у справі комісійної судової економічної експертизи надано Висновок Експертів від 20.01.2022, у якому зазначено:
		1.Відображення в бухгалтерському обліку результатів спільної діяльності Українсько-австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал Карпати та Фірми СВТ Союзвнєштранс Холдінг АГ (SVT Sojuzneshtrans Holding AG), в межах наданих на дослідження документів, не підтверджується.
		Проте, виконання Фірмою СВТ Союзвнєштранс Холдінг АГ(SVT Sojuzneshtrans Holding AG) своїх зобов`язань щодо здійснення інвестиційного внеску у спільну інвестиційну діяльність щодо реконструкції та будівництва критого перевантажувального комплексу на станції Батьово Львівської залізниці, шляхом здійснення на митну територію України поставок на адресу ТзОВ Термінал Карпати, відповідно до Договору про спільну інвестиційну діяльність від 19 грудня 2001 року № 152/01 ( з урахуванням умов Додатків та Додаткових угод до нього), обладнання, будівельних матеріалів та інших матеріально-технічних цінностей, як іноземних інвестицій, протягом 2002 - 2003 років, документально підтверджується на загальну суму 3000230,41 доларів США.
		2.Зміна напрямку використання, отриманих Українсько-австрійським підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал Карпати (на даний час - ТзОВ Термінал Карпати), згідно з Митними деклараціями, товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів, конструкцій, тощо) у вигляді іноземної інвестиції від Фірми СВТ Союзвнєштранс Холдінг АГ (SVT Sojuzneshtrans Holding AG), документально не підтверджується.
		3. Частка майна Фірми СВТ Союзвнєштранс Холдінг АГ(SVT Sojuzneshtrans Holding AG) у витратах, здійснених у 2001-2004 роках Українсько-австрійським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал Карпати (на даний час - ТзОВ Термінал Карпати), на спорудження ( реконструкцію) нерухомого майна (комплексу), а саме: ангару (літера А), насосної (літера Б), водойми (літера В), сторожевої (літера Г), трансформаторної (літера Д), - розташованих у смт. Батьово (Берегівського району, Закарпатської області), вулиця Свободянська (колишня вулиця Колгоспна)3, - у вигляді іноземної інвестиції, документально підтверджується у сумі 3000230,41 доларів США.
		 
		Висновок Експертів додатково підтвердив наявність обставин (що входять у предмет доказування), які встановлено на підставі належних та допустимих доказів (наявних у матеріалах справи) у їх сукупності, а саме:
		-правовим попередником Позивача здійснено інвестиційний внесок, передбачений умовами Договору № 152/01 від 19.12.2001 про спільну інвестиційну діяльність та Додаткової угоди (до Договору) від 19.12.2001, а також-Додаткових угод від 15.05.2002, 15.05.2003, 03.11.2023 та Додатків до Договору;
		- вартість інвестиційного внеску правового попередника Позивача складає 3000250,41 доларів США, що відповідає умовам п.2.1 Додаткової угоди від 19.12.2001;
		-Відповідачем використано поставлену продукцію як іноземну інвестицію (зміна напряму використання не здійснювалась).
		 
		Згідно з умовами п.1.2, 6.1, 6.2 Договору (про спільну інвестиційну діяльність) та нормами статей 328, 331, 355, 356, 357, 358, 1134 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), у Фірми «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» та Відповідача, після введення (Відповідачем) в експлуатацію комплексу об`єктів нерухомості, створених у ході виконання Договору про спільну інвестиційну діяльність, виникло право спільної часткової власності на вказане нерухоме майно із такими частками:
		-у Фірми «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG»  60%;
		-у Відповідача  40%. 
		При цьому важливо, що нормою ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України передбачено сожливість набуття особою права власності на підставах, які не заборонено законом. 
		Необхідність державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, що передбачена нормами статей ст.182 (ч.1), ст.331 (ч.2) Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), не мала жодного юридичного впливу на факт набуття Сторонами Договору права власності на майно, створене у ході спільної інвестиційної діяльності, оскільки державна реєстрація права є лише засвідченням Державою вже набутого особами права власності, а не підставою набуття (виникнення) такого права.
		Відповідний висновок викладено Верховним Судом у Постановах: від 24.01.2020 у справі №910/10987/18, від 21.01.2021 у справі №922/4140/19, від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.
		Тобто, з моменту введення (Відповідачем  Українським Учасником) в експлуатацію комплексу об`єктів нерухомості, у Сторін Договору (про спільну інвестиційну діяльність) виникло право спільної часткової власності на вказане нерухоме майно, і оскільки це право належало Іноземному Учаснику на час приєднання його до Фірми «SOTRA HOLDING AG», тому Позивачу, як правонаступнику, перейшло право власності на майно з тією ж часткою (яка належала правовому попереднику)  60%.
		Враховуючи зазначене, заперечення Відповідача стосовно наявності у Позивача права спільної часткової власності на спірний комплекс (із часткою 60%)  безпідставні.
		При цьому, Рішення №3 від 28.01.2004 Батьовської селищної ради стосовно оформлення Відповідачу права «колективної» власності на спірний комплекс об`єктів нерухомості «у цілому» не відповідало вказаним вимогам чинного законодавства та умовам Договору про спільну інвестиційну діяльність, що, згідно з нормою ч.7 ст.11 ГПК України, унеможливлює прийняття його як доказу наявності у Відповідача «права колективної власності».
		Крім цього важливо, що нормами Цивільного кодексу України, які діяли на час оформлення Відповідачу права «колективної» власності, не передбачалось вказаної форми права власності. 
		Згідно з нормами ст. 325 ЦК України, у Сторін Договору про спільну інвестиційну діяльність виникло право приватної власності. 
		Позивачем обрано ефективний спосіб захисту свого права власності (яке не визнається Відповідачем), так як у випадку невизнання за Іноземним інвестором, який виконав умови Договору про спільну інвестиційну діяльність, права спільної часткової власності на новостворений об`єкт інвестування (який введено в експлуатацію), ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі норми ст.392 ЦК України (якою передбачено право власника майна на пред`явлення позову про визнання його права власності у випадку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою).
		Відповідний висновок викладено Верховним Судом у Постанові від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц, у якій також зазначено, що такий спосіб захисту як визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам факт перебування осіб у тих чи інших відносинах (у тому числі  договірних) не може перешкоджати застосуванню до цих відносинах норм інститутів загальної частини цивільного права (зокрема  норми ст. 392 ЦК України).
		Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 18.02.2020 у справі №917/154/15, право особи на власність підлягає захисту упродовж усього часу наявності в особи титулу власника, тому, оскільки позови про визнання права власності, які пред`явлені на підставі ст.392 ЦК України, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого права, то на ці позови правила про позовну давність  не поширюються.
		Виходячи із зазначеного висновоку Верховного Суду (обов`язковість врахування якого передбачено нормою ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), позовна давність, передбачена нормою ст. 257 ЦК України, до вимоги Позивача (у даній справі) застосуванню не підлягає.
		 
		Оскільки Судом встановлено факт виникнення у Позивача права приватної спільної часткової власності (з часткою 60%) на спірний комплекс об`єктів нерухомості, наявні підстави, передбачені нормою ст.392 ЦК України, для задоволення позову про визнання за ним такого права.
		При цьому важливо, що факт накладення на майно Відповідача арешту (Ухвалами Личаківського районньго суду м.Львова від 10.05.2022 та 20.05.2022) не є правовою підставою для невизнання за Позивачем права власності на майно, яке набуто ним на законних підставах.
		Інші обставини, зазначені Учасниками справи, не впливають на правильне вирішення спору, а тому, згідно з нормою ч.2 ст.76 ГПК України, встановленню не підлягають.
		 
		 
		Згідно з нормою п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, наявні підстави для покладення 
		на Відповідача понесених Позивачем витрат на судовий збір (за подання позову) у сумі 73080,00 грн.
		 
		Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 2, 12-14, 73-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України,-
		 
		Суд вирішив:
		 
		1.Позов задоволити повністю.
		2.Визнати за Акціонерним товариством «SOTRA HOLDING AG» (Швейцарська Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м.Герізау, вул.Бангофштрассе, 6; код компанії СНЕ-100.913.007) право приватної спільної часткової власності, з часткою 60% (60/100), на об`єкт нерухомості  комплекс, а саме: ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожена (літера Г), трансформаторна (літера Д), які розташовані на вул. Свободянська, 3 (колишня вулиця Колгоспна) у смт. Батьово, Берегівського району, Закарпатської області.
		3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Карпати» (89502, Закарпатська область, м.Чоп, вул. Європейська, 1; ідент.код 30015807) на користь Акціонерного товариства «SOTRA HOLDING AG» (Швейцарська Конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м.Герізау, вул.Бангофштрассе, 6; код компанії СНЕ-100.913.007) витрати на судовий збір у сумі 73080,00 грн.
		 
		 
		Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:
		- у випадку відсутності апеляційного оскарження у 20-денний строк  після закінчення вказаного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (до Західного апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;
		- у випадку апеляційного оскарження (у 20-денний строк) і відсутності факту скасування  після ухвалення Західним апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.
		 
		 
		Повне Рішення складено 13.02.2023.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя: Стороженко О.Ф.
		 
		 
		Судді: Березяк Н.Є.
		 
		 
		Трускавецький В.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...