Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/8472/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 15.02.2023. Зареєстровано: 15.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2023.
Дата набрання законної сили: 08.02.2023
Номер судового провадження: 22-ц/807/373/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 08.02.2023 Справа № 336/8472/21
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний№336/8472/21       Головуючийу 1інстанції Галущенко Ю.А.
		Провадження № 22-ц/807/373/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 
		 
		08 лютого 2023 року м. Запоріжжя
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого Онищенка Е.А.
		суддів: Бєлки В.Ю.,
		Кухаря С.В.
		 
		за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», як правонаступника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору частково недійсним, визнання недійсним договору страхування, зобов`язання вчинити певні дії,-
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору частково недійсним, визнання недійсним договору страхування, зобов`язання вчинити певні дії.
		В обґрунтування позову зазначено, що 22.09.2017 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № 630738171. 
		За умовами цього договору позивачу надавався кредитний ліміт у сумі 61000 грн. 00 коп. у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. 
		Зазначає, що примірник договору на руки не отримувала та певний час не користувалась кредитними коштами. 
		У вересні 2018 року нею було частково використано кредитні кошти та виявлено, що з неї утримуються за рахунок кредитних коштів суми оплати за РКО кредитної картки. Вважає, що встановлення плати за розрахунково-касове обслуговування картки здійснено незаконно, оскільки ці умови договору є несправедливими та створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві.
		Також, між ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Альфа Страхування» був укладений Договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630738171.111 від 12.11.2020 року, за яким повіреним та Вигодонабувачем є AT «Альфа-Банк».
		Зазначає, що позивачу не надано жодного шансу на припинення Договору добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630738171.111 від 12.11.2020 року, який продовжує свою дію і у разі внесення страхового платежу і на випадок виникнення заборгованості за кредитним договором №630738171 від 22.09.2017 року, без будь-якого вибору, нав`язана споживачу послуга з страхування продовжує діяти, що значно обмежу права ОСОБА_1 як споживача кредитних послуг. 
		Просила суд визнати недійсним кредитний договір від 22.09.2017 року № 63073817 в частині зобов`язання позичальника сплачувати щомісячну комісію (розрахунково-касове обслуговування) за кредитом, зобов`язати AT «Альфа-Банк» здійснити перерахунок кредитних зобов`язань без врахування розрахунково-касового обслуговування за кредитом, також визнати недійсним Договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630738171.111 від 12.11.2020 року, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок кредитних зобов`язань згідно Договору добровільного страхування» ризиків позичальника №227.630738171.111 від 12.11.2020 року, без врахування страхових внесків. Окрім того, відшкодувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2022 року позов задоволено частково.
		Визнано частково недійсним кредитний договір № 63073817 від 22.09.2017 року, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , а саме в частині зобов`язання позичальника сплачувати щомісячну комісію (розрахунково-касове обслуговування) за кредитом.
		Зобов`язано AT «Альфа-Банк» здійснити перерахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 63073817 від 22.09.2017 року без врахування щомісячної комісії (розрахунково-касового обслуговування) за кредитом.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду АТ «СЕНС БАНК», як правонаступник АТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
		Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права. 
		Рішення суду першої інстанції оскаржено в частині задоволених вимог, а саме в частині визнання частково недійсним кредитного договору в частині зобов`язання позичальника сплачувати щомісячну комісію за кредитом та в частині зобов`язання здійснити перерахунок кредитних зобов`язань без врахування щомісячної комісії. В іншій частині рішення суду не оскаржено, тому апеляційним судом рішення в цій частині не переглядається.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що умови кредитного договору в частині сплати комісії є несправедливими та порушують істотний дисбаланс сторін.
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Положеннями ч. 1, 2ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За приписами статей 525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відводу від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048- 1052, 1054- 1055),статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Положеннями статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі; недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті536,638,1056-1 ЦК).
		За нормами частин першої-другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Згідно ч.1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
		Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності); 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
		За приписами частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
		Згідно п. 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
		Судом першої інстанції вірно втсанволено, що 22.09.2017 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Акцепт пропозиції на укладання Угоди про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії.
		Відповідно до Оферти на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписаної позивачем 22.09.2017 встановлено, що сторони домовились про укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії на умовах, зокрема, тип кредиту - «кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії», ліміт кредитної лінії - «200000,00 грн.», процентна ставка, % річних - «26 %», тип ставки фіксована».
		Дослідивши копію анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» від 22.09.2017, копію оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.09.2017 №630738171, копію паспорту споживчого кредиту від 22.09.2017, які підписані ОСОБА_1 , які є невід`ємними частинами Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, сплатою відсотків за користування кредитними коштами, що не оспорюється сторонами. 
		При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено наявність безпідставного нарахування АТ «Альфа-Банк» ОСОБА_1 плати за розрахунково-касове обслуговування у сумі 46371,69 грн., оскільки остання не передбачена договором про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» від 22.09.2017.
		Згідно з листом від 02.09.2021 №76738-23.1-б/б за період з 22.09.2017р. по 28.08.2021р. з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 було списано за розрахунково-касове обслуговування - 46371,69 грн.
		 
		В силу приписів статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про визнання недійсною умови кредитного договору про щомісячну плату за розрахунково-касове обслуговування кредиту безпідставною, оскільки остання не передбачена договором, водночас, відповідач безпідставно списав з рахунку позивача плату за розрахунково-касове обслуговування, а тому враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, вказана плата підлягає поверненню позивачу шляхом зарахування в рахунок погашення заборгованості за кредитом.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено, тому колегією суддів не переглядається.
		З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
		Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. 
		Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
		Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», як правонаступника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2022 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2023 року.
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...