Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 567/80/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2023. Зареєстровано: 15.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2023.
Дата набрання законної сили: 18.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/567/44/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022181170000176

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 567/80/23 
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		15.02.2023 м. Острог
		Острозький районний суд Рівненської області у складі:
		головуючий суддя -  ОСОБА_1  
		при секретарі -  ОСОБА_2  
		з участю:
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Оженин Рівненського району Острозької ТГ Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України
		встановив:
		ОСОБА_4 , в порушення «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробника для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями, метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України №662 від 21 серпня 1998 року і «Положення про дозвільну систему», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992, незаконно придбав за невстановлених обставин у невстановленому слідством місці та час, предмет ззовні схожий на гранату, який відповідно до висновку комплексної вибухово-технічної експертизи за експертною спеціальністю 5.1 «Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу», 5.2 «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху» від 02.12.2022 №КСЕ-19/118-22/10148 є осколковою гранатою РГД-5 та відноситься до бойових припасів.
		В подальшому, 11 жовтня 2022, незаконно придбану гранату РГД-5, ОСОБА_4 переніс до салону автомобіля «Opel Vectra С» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та цього ж дня близько 22 години приїхав на вказаному транспортному засобі до Хорівського лісництва обхід №6, що на околиці с.Оженин Рівненського району Острозької територіальної громади Рівненської області, неподалік вул. Богдана Хмельницького, де внаслідок неправильного поводження із вищенаведеним бойовим припасом ОСОБА_4 у салоні автомобіля «Opel Vectra С» реєстраційний номер НОМЕР_1 спровокував вибух наступальної осколкової гранати РГД-5.
		Згідно висновку комплексної вибухово-технічної експертизи від 02.12.2022 №КСЕ-19/118-22/10148, в складі нашарувань речовини, що наявна на представлених на експертизу металевих уламках наявні сліди вибухового перетворення (продукти вибуху) бризантної вибухової речовини - «тротил».
		11.10.2022 року в автомобілі «Opel Vektra С» реєстраційний номер НОМЕР_1 стався вибух наступальної гранати РГД-5.
		Під час досудового розслідування між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 , 11.01.2023 було укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.468, 469, 472 КПК України. 
		Згідно умов вказаної угоди прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України, щодо обставин, викладених в обвинувальному акті від 11.01.2023, ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину. 
		Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у разі затвердження такої угоди, а саме за ч. 1 ст. 263 КК України у позбавлення волі строком на 4 роки, із застосуванням ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання із встановленням іспитового строку.
		В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
		Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримавши угоду, повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України в обсязі обвинувачення, підтвердив фактичні обставини справи та пояснив, що розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. 
		Захисник в підготовчому судовому засіданні просить затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що його підзахисний свою вину у вчинені кримінального правопорушення як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні визнає, угоду про визнання винуватості уклав добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого немає. 
		Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно з ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
		Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відноситься до тяжких злочинів.
		Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
		З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, а також те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд доходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та вважає за необхідне призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання.
		Покарання, яке узгоджене сторонами є достатнім для виправлення обвинуваченого та відповідає загальним засадам призначення покарання.
		Оцінюючи зміст угоди та суб`єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов`язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов`язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст. 476 КПК України.
		При цьому судом з`ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання та в судовому засіданні пояснив, що спроможний його виконати. 
		Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, прийшовши до висновку, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України, тобто придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
		При вирішенні питання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 суд виходить з того, що ухвалою слідчого судді від 11.01.2023 відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та при цьому було встановлено наявність ризиків того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Клопотань про скасування запобіжного заходу не надходило.
		Оскільки в судовому засіданні вбачається, що ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України не зникли, суд вважає, що запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 слід залишити без змін.
		При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з такого.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Витрати на проведення комплексної судової вибухово-технічної експертизи становлять 6040,96 грн., відтак наявні фактичні та правові підстави для стягнення з обвинуваченого витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.
		Вжиті під час досудового розслідування заходи забезпечення кримінального провадження, відповідно до ухвали слідчого судді Острозького районного суду Рівненської області від 17.10.2022 - арешт автомобіля марки «OPEL Vectra C», реєстраційний номер НОМЕР_1 , підлягають скасуванню відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.
		Долю речових доказів, слід вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 377, 475 КПК України суд
		засудив:
		затвердити угоду від 11.01.2023 про визнання винуватості, укладену між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .
		ОСОБА_4  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік та 6 місяців.
		Покласти на  ОСОБА_4 , відповідно до п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_4 особисте зобов`язання.
		Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 6040,96 грн. витрат на проведення експертизи.
		Скасувати арешт майна, накладений ухвалою  слідчого судді Острозького районного суду Рівненської області від 17.10.2022, автомобіль марки «OPEL Vectra C», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
		Речові докази: 
		-автомобіль марки «Opel Vectra С», реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 , після вступу вироку в законну силу повернути власнику  ОСОБА_6 , 
		-металеві уламки різних розмірів, різної форми та різної конфігурації поміщені у спец пакет Експертної служби МВС України №2692867, передані на зберігання до камери речових доказів ВП №3 Рівненського РУП, після вступу вироку в законну силу знищити; 
		-оптичний диск «CD-R» зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
		Суддя Острозького районного судуОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...