Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/153/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2023. Зареєстровано: 16.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2023.
Дата набрання законної сили: 20.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/243/425/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023050000000096

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 243/153/23
		Провадження № 1-кп/243/425/2023
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 лютого 2023 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
		 
		головуючий        - суддя         ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання         ОСОБА_2 ,
		за участю:
		прокурора                     ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_4 ,
		захисника, адвоката                 ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів на підставінаказу № 29-к про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023050000000096 від 09.01.2023 року за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до обвинувального акту від 14.01.2023 року, 24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація (далі  РФ). 
		Згідно з п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		31.05.1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42 ФЗ). Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 №2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади та Збройних Сил Російської Федерації (далі  ЗС РФ) виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Своїх злочинних цілей представники влади і ЗС РФ вирішили досягти зокрема шляхом створення і фінансування терористичної організації на території України.
		Так, 07 квітня 2014 року в м. Донецьку Донецької області під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади РФ та ЗС РФ створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі  «ДНР»). Координація діяльності цієї терористичної організації, як і її фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється невстановленими на цей час представниками влади та ЗС РФ, окремими іноземними громадянами, а також окремими суб`єктами господарської діяльності та громадянами України, лояльно налаштованими до ідей та діяльності «ДНР». 
		Указана терористична організація має: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки; чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організацій; а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
		Так, на учасників силового блоку терористичної організації «ДНР» покладаються наступні обов`язки:
		-систематична організація та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України у особі представників сил АТО, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
		-створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;
		-вербування нових учасників до складу силового блоку терористичних організацій «ДНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;
		-захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області;
		-вчинення терористичних актів та диверсій на інший території України;
		-захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення АТО та забезпечення власної злочинної діяльності;
		-викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
		-силова підтримка учасників політичного блоку незаконних утворень «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
		-організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
		Водночас на учасників політичного блоку терористичної організації «ДНР» покладаються обов`язки: 
		-створення так званих «органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності;
		-видача документів, які мають ознаки нормативно-правових актів, від імені нелегітимних «органів державної влади «ДНР»;
		-організація та проведення незаконних референдуму та виборів на територіях, підконтрольних «ДНР»;
		-проведення агітаційної роботи серед населення Донецької області щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		-організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; 
		-налагодження взаємодії між лідерами «ДНР», представниками влади та ЗС РФ з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		-налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема протидії правоохоронним органам та силам АТО;
		-налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		-надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» та для забезпечення їх протиправної діяльності;
		-забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.
		Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Враховуючи викладене, так звана «Донецька народна республіка» є стійким об`єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.
		При цьому, терористична діяльність охоплює зокрема організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у них (ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»).
		07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі  АТО) із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань, яка тривала до 30 квітня 2018 року та надалі отримала формат «операції Об`єднаних сил».
		З квітня 2014 року учасники терористичної організації «ДНР», реалізуючи злочинний умисел представників влади РФ і ЗС РФ щодо досягнення зазначених завдань, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади і місцевого самоврядування, зокрема щодо визнання легітимності діяльності «ДНР» та влади її керівників, здійснюють захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Донецької області, акти застосування збройної сили проти держави України, чинять збройний опір військовослужбовцям Збройних Сил України та правоохоронним органам України, задіяним у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.
		Як наслідок, частина території Донецької області опинилась під контролем представників терористичної організації «ДНР» та відповідно до постанови Верховної Ради України № 254-VIII від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», постановою Верховної Ради України № 252-VIII від 17.03.2015 «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», Закону України від 18.01.2018 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» набула статусу тимчасово окупованої території.
		Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «ДНР» або за їх участі знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні ВРУ до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за № 129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВРУ від 14.01.2015 за № 106-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 за № 1597-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 за № 337-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за № 1596-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 за № 145-VIIІ.
		Факт створення «ДНР» за підтримки та під контролем Російської Федерації визнано Резолюцією ПАРЕ від 12.10.2016. При цьому в Резолюції зазначено, що «ДНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом. 
		З метою сприяння насильницькій зміні меж території України, на виконання завдань силового блоку терористичної організації «ДНР» з квітня 2014 року на частині території Донецької області групами осіб, які здійснювали захоплення адміністративних будівель органів державної влади України та правоохоронних органів України на території Донецької області, після незаконного заволодіння зброєю та бойовими припасами із зазначених будівель, утворено ряд підрозділів, що увійшли до складу силового блоку терористичної організації «ДНР», зокрема «Танковий батальйон НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_2 ), (ГСАДн) артилерійської бригади «Кальміус» (в/ч НОМЕР_3 ), «3 ОМСБр «Беркут» (в/ч НОМЕР_2 ).
		10.10.2014 р. ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Горлівка Донецької області (точний час та місце органом досудового розслідування не встановлені), усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її структурних підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до одного з її структурних підрозділів  не передбаченого законом збройного формування «Танковий батальйон НОМЕР_4 НОМЕР_5 (в/ч НОМЕР_2 )», з місцем дислокації на заводі «Стірол» за адресою м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, на посаду механіка-водія танку Т-64, з метою безпосередньої участі в протиправній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних Сил України, зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції.
		17.11.2014 ОСОБА_4 був переведений до складу підрозділу «3 відділення 3 взводу 6 роти НОМЕР_6 МСБ в/ч НОМЕР_2 » «ДНР» із місцем дислокації у АДРЕСА_2 на посаду механіка-водія БМП-2. У діяльності вказаного підрозділу ОСОБА_4 брав участь до 15.01.2015 р.
		16.10.2015 р. ОСОБА_4 , перебуваючи у Куйбишевському районі м. Донецька (точний час та місце органом досудового розслідування не встановлені), усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її структурних підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до одного з її структурних підрозділів  не передбаченого законом збройного формування «Гаубичний самохідний артилерійський дивізіон (ГСАДн) артилерійської бригади «Кальміус» (в/ч НОМЕР_3 )», з місцем дислокації у Куйбишевському районі м. Донецька (точне місце органом досудового розслідування не встановлені), на посаду механіка-водія гаубиці 2С1 «Гвоздика», з метою безпосередньої участі в протиправній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних Сил України, зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції. У діяльності вказаного підрозділу ОСОБА_4 брав участь до 16.01.2016. 
		03.09.2020 р. ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Горлівка, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її структурних підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до одного з її структурних підрозділів  не передбаченого законом збройного формування «1 взвод 2 механізованої роти НОМЕР_7 окремого батальйону територіальної оборони», який був прикомандирований до т.зв. «3 ОМСБр «Беркут» (в/ч НОМЕР_2 ), з місцем дислокації у АДРЕСА_2 (точне місце органом досудового розслідування не встановлені), на посаду механіка-водія БМП-2, з метою безпосередньої участі в протиправній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних Сил України, зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції. У діяльності вказаного підрозділу ОСОБА_6 брав участь до 03.09.2021.
		Перебуваючи протягом вказаного часу у складі терористичної організації «ДНР», ОСОБА_4 отримав позивний «Глухой», був забезпечений камуфльованою формою одягу, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї, отримував грошові кошти в російських рублях.
		Так, в періоди з 10.10.2014 до 15.01.2015, з 06.10.2015 до 16.01.2016 та з 03.09.2020 до 03.09.2021 ОСОБА_4 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, діючи умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, приймав участь у терористичній організації «ДНР», забезпечуючи реалізацію цілей та завдань її силового блоку. 
		Таким чином,  ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в участі в терористичній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		За вищевказаних обставин, 10.10.2014 р. ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Горлівка Донецької області (точний час та місце органом досудового розслідування не встановлені), усвідомлюючи, що діяльність не передбачених законом збройних формувань, які входять до складу терористичної організації «ДНР» та її структурних підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до одного з її структурних підрозділів  не передбаченого законом збройного формування «Танковий батальйон НОМЕР_4 НОМЕР_5 (в/ч НОМЕР_2 )», з місцем дислокації на заводі «Стірол» за адресою м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, на посаду механіка-водія танку Т-64, з метою безпосередньої участі в протиправній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних Сил України, зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції.
		17.11.2014 ОСОБА_4 був переведений до складу підрозділу «3 відділення 3 взводу 6 роти НОМЕР_6 МСБ в/ч НОМЕР_2 » «ДНР» із місцем дислокації у АДРЕСА_2 на посаду механіка-водія БМП-2. У діяльності вказаного підрозділу ОСОБА_4 брав участь до 15.01.2015 р.
		16.10.2015 р. ОСОБА_4 , перебуваючи у Куйбишевському районі м. Донецька (точний час та місце органом досудового розслідування не встановлені), усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її структурних підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до одного з її структурних підрозділів  не передбаченого законом збройного формування «Гаубичний самохідний артилерійський дивізіон (ГСАДн) артилерійської бригади «Кальміус» (в/ч НОМЕР_3 )», з місцем дислокації у Куйбишевському районі м. Донецька (точне місце органом досудового розслідування не встановлені), на посаду механіка-водія гаубиці 2С1 «Гвоздика», з метою безпосередньої участі в протиправній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних Сил України, зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції. У діяльності вказаного підрозділу ОСОБА_4 брав участь до 16.01.2016. 
		03.09.2020 р. ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Горлівка, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її структурних підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до одного з її структурних підрозділів  не передбаченого законом збройного формування «1 взвод 2 механізованої роти НОМЕР_7 окремого батальйону територіальної оборони», який був прикомандирований до т. зв. «3 ОМСБр «Беркут» (в/ч НОМЕР_2 ), з місцем дислокації у АДРЕСА_2 (точне місце органом досудового розслідування не встановлені), на посаду механіка-водія БМП-2, з метою безпосередньої участі в протиправній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних Сил України, зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції. У діяльності вказаного підрозділу ОСОБА_4 брав участь до 03.09.2021.
		Перебуваючи протягом вказаного часу у складі вищевказаних не передбачених законом збройних формувань, ОСОБА_4 отримав позивний «Глухой», був забезпечений камуфльованою формою одягу, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї, отримував грошові кошти в російських рублях.
		ОСОБА_4 , вступаючи до вищезазначених не передбачених законом збройних формувань, був достовірно обізнаним, що останні відносяться до збройних формувань, а саме  мають організаційну структуру військового типу (поділяються на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризуються наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України) та ставлять перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об`єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та має для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю  автомати, бойові припаси (патрони) та військову техніку.
		Крім того, ОСОБА_4 усвідомлював, що зазначені підрозділи не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про національну поліцію», Про державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
		Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
		Також, достовірно усвідомлюючи всі наведені вище обставини, 10.10.2014р. ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Горлівка Донецької області (точний час та місце органом досудового розслідування не встановлено), діючи умисно, добровільно, за попередньою змовою групою осіб (стосовно яких досудове розслідування здійснюється в інших кримінальних провадженнях), усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її структурних підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до одного з її структурних підрозділів  не передбаченого законом збройного формування «Танковий батальйон НОМЕР_4 НОМЕР_5 (в/ч НОМЕР_2 )», з місцем дислокації на заводі «Стірол» за адресою м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, на посаду механіка-водія танку Т-64, з метою безпосередньої участі в протиправній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних Сил України, зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції.
		17.11.2014 ОСОБА_4 був переведений до складу підрозділу «3 відділення 3 взводу 6 роти НОМЕР_6 МСБ в/ч НОМЕР_2 » «ДНР» із місцем дислокації у АДРЕСА_2 на посаду механіка-водія БМП-2. У діяльності вказаного підрозділу ОСОБА_4 брав участь до 15.01.2015 р.
		16.10.2015 р. ОСОБА_4 , перебуваючи у Куйбишевському районі м. Донецька (точний час та місце органом досудового розслідування не встановлені), усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її структурних підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до одного з її структурних підрозділів  не передбаченого законом збройного формування «Гаубичний самохідний артилерійський дивізіон (ГСАДн) артилерійської бригади «Кальміус» (в/ч НОМЕР_3 )», з місцем дислокації у Куйбишевському районі м. Донецька (точне місце органом досудового розслідування не встановлені), на посаду механіка-водія гаубиці 2С1 «Гвоздика», з метою безпосередньої участі в протиправній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних Сил України, зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції. У діяльності вказаного підрозділу ОСОБА_4 брав участь до 16.01.2016. 
		03.09.2020 р. ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Горлівка, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її структурних підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до одного з її структурних підрозділів  не передбаченого законом збройного формування «1 взвод 2 механізованої роти НОМЕР_7 окремого батальйону територіальної оборони», який був прикомандирований до т. зв. «3 ОМСБр «Беркут» (в/ч НОМЕР_2 ), з місцем дислокації у АДРЕСА_2 (точне місце органом досудового розслідування не встановлені), на посаду механіка-водія БМП-2, з метою безпосередньої участі в протиправній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних Сил України, зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції. У діяльності вказаного підрозділу ОСОБА_4 брав участь до 03.09.2021.
		Перебуваючи протягом вказаного часу у складі терористичної організації «ДНР», ОСОБА_4 отримав позивний «Глухой», був забезпечений камуфльованою формою одягу, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї, отримував грошові кошти в російських рублях.
		Так, в періоди з 10.10.2014 до 15.01.2015, з 06.10.2015 до 16.01.2016 та з 03.09.2020 до 03.09.2021 ОСОБА_4 , спільно з іншими його учасниками приймав безпосередню участь у бойових діях проти підрозділів Збройних Сил України, забезпечуючи реалізацію завдання окупаційної влади щодо силової зміни меж території та державного кордону України. 
		Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.
		14.01.2023 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22023050000000096 від 09.01.2023 року, з одного боку, та ОСОБА_4 , з іншого боку, за участю захисника, адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
		Згідно з угодою про визнання винуватості, обвинувачений ОСОБА_4 , якому повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину та тяжких злочинів, відповідно до класифікації злочинів за ст. 12 КК України, внаслідок яких шкода завдана лише державним та суспільним інтересам, під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів і зобов`язався: 1) у судовому провадженні беззастережно визнати свою винуватість в обсязі підозри; 2) сприяти у викритті кримінальних правопорушень у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях; 3) викриття ОСОБА_4 , який не є організатором терористичної групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, оскільки інформація, повідомлена ОСОБА_4 , підтверджена доказами.
		З урахуванням обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які виразилися у щирому каятті, активному сприянні розкриттю злочинів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, з огляду на дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 :
		- за ч. 1 ст. 258-3 КК України - у видіпозбавлення волі на строк 10 (десять) років, без конфіскації майна;
		- за ч. 2 ст. 260 КК України  у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без конфіскації майна;
		- за ч. 2 ст. 110 КК України  у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, без конфіскації майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, - призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років, без конфіскації майна.
		В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
		В судовому засіданні прокурор додатково зазначив, що в самій угоді про визнання винуватості припущено описку, а саме  невірно зазначено дату укладання угоди 14.01.2022 року замість вірної дати  14.01.2023 року, просив прийняти до уваги указану обставину, що підтвердила також сторона захисту. 
		Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд, під час судового засідання, з`ясував у обвинуваченого, чи цілком він розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також обвинувачений має такі права:
		- мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
		- мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
		- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
		Під час судового засідання, обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини зазначені в обвинувальному акті та визнав свою провину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110 КК України, щиро покаявся.
		Суд роз`яснив ОСОБА_4 наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та характер кожного обвинувачення, щодо якого обвинувачений визнає себе винуватим, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Сторони просять затвердити угоду про визнання винуватості. 
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
		Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
		Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 
		1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 
		2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;
		3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
		Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		В цьому випадку ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, однак, в угоді про визнання винуватості, укладеній між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника останнього, зазначено, що обвинувачений не є організатором терористичної організації та він викрив інших учасників терористичної організації, що підтверджується сторонами кримінального провадження під час судового засідання, тож угода укладена правомірно.
		В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110 КК України, які, згідно зі ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких та тяжких злочинів.
		При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження укладеної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди про визнання винуватості судом.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, і що угода відповідає вимогам закону, та вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 14.01.2023 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника, адвоката ОСОБА_5 , і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену сторонами міру покарання, а саме:
		- за ч. 1 ст. 258-3 КК України - у видіпозбавлення волі на строк 10 (десять) років, без конфіскації майна;
		- за ч. 2 ст. 260 КК України  у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без конфіскації майна;
		- за ч. 2 ст. 110 КК України  у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, без конфіскації майна.
		На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, слід призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років, без конфіскації майна.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
		Цивільний позов не заявлено.
		Речові докази та судові витрати відсутні. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Затвердити угоду від 14.01.2023 року про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22023050000000096 від 09.01.2023 року, з одного боку, та ОСОБА_4 , з іншого боку, за участю захисника, адвоката ОСОБА_5 .
		Визнати  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання:
		- за ч. 1 ст. 258-3 КК України  у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років, без конфіскації майна,
		- за ч. 2 ст. 260 КК України  у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без конфіскації майна,
		- за ч. 2 ст. 110 КК України  у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, без конфіскації майна.
		На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити  ОСОБА_4  покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років, без конфіскації майна.
		Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
		Заходи забезпечення кримінального провадження відповідно до видів, передбачених ст. ст.131,176 КПК України, стосовно ОСОБА_4 не обиралися.
		Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4ст. 394 КПК України, а саме: 
		- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4, 6, 7ст. 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;
		- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч. 4ст. 469 КПК Україниугода не може бути укладена.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
		 
		 
		 
		Суддя                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...