Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/3534/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2023. Зареєстровано: 16.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2023.
Дата набрання законної сили: 15.02.2023
Номер судового провадження: A/855/4636/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3534/21                                                                        Суддя першої інстанції: Клочкова Н.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 лютого 2023 року                                                                                            м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді-доповідача                              Глущенко Я.Б., 
		суддів                                                            Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
		секретаря                                                  Височанської Н.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2021, -
		 
		У С Т А Н О В И В:
		Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - позивач, АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз») звернулось у суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №41950413 від 22.01.2021.
		На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» штрафних санкцій на суму податкового боргу, яка є неузгодженою, а платежі зі сплати рентної плати за вересень-листопад 2020 не здійснювались Товариством в рахунок погашення заборгованості з рентної плати за травень 2017, оскільки такі платежі були сплачені вчасно, що підтверджується платіжними дорученнями за травень-червень 2017, а тому застосування оскаржуваним рішенням штрафних санкцій у розмірі 50% сплаченої суми грошового зобов`язання є неправомірним. 
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2021 позов задоволено. 
		Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивачем пропущені граничні строки сплати узгодженого зобов`язання.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
		Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
		Судом установлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасного подання платіжних доручень по сплаті рентної плати, за результатами якої складено акт №11492/Ж5/26-15-04-11/00153117 від 14.12.2020 (далі - Акт №11492).
		Відповідно до Акту №11492 встановлено порушення позивачем термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання, зазначеної в декларації з рентної плати, подання яких передбачено п. 57.1 та п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме:
		- за декларацією №9090836518 від 16.05.2017 дата сплати - 16.05.2017, фактично погашено борг 22.09.2020 на суму 13 567,60 грн (затримка - 1225 днів), 22.10.2020 на суму 185 000,00 грн (затримка - 1255 днів), 20.11.2020 на суму 30 471,10 грн (затримка - 1284 днів);
		- за декларацією №9089924103 від 15.05.2017 дата сплати - 30.05.2017, фактично погашено борг 20.11.2020 на суму 210 793,80 грн (затримка - 1270 днів).
		На підставі Акту №11492 ГУ ДПС у м. Києві 22.01.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення №41950413, яким на підставі ст. 124 ПК України за затримку сплати на 1225, 1255, 1270, 1284 календарних днів грошового зобов`язання на суму 439 832,50 грн АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% вказаної суми грошового зобов`язання, що становить 219 916,25 грн. При цьому згідно із доданим до цього рішення розрахунком штрафної санкції відповідач застосував до позивача штраф за прострочення:
		- на 1225 днів сплати грошового зобов`язання - 50% суми погашеного боргу у розмірі 13567,60 грн, сума штрафу - 6783,80 грн;
		- на 1255 днів сплати грошового зобов`язання - 50% суми погашеного боргу у розмірі 185000,00 грн, сума штрафу - 92500,00 грн;
		- на 1270 днів сплати грошового зобов`язання - 50% суми погашеного боргу у розмірі 210793,80 грн, сума штрафу - 105396,90 грн;
		- на 1284 днів сплати грошового зобов`язання - 50% суми погашеного боргу у розмірі 30471,10 грн, сума штрафу - 15235,55 грн.
		Не погоджуючись із указаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що притягнення до фінансової відповідальності за виявлені порушення термінів сплати (перерахування) грошового зобов`язання з рентної плати здійснено поза межами строків давності, визначених ст.102 ПК України, при цьому відповідачем помилково визначено норму ПК України, яка підлягає застосуванню до спірних відносин.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
		Згідно із пп. 16.1.3 та пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний:
		- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
		- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		За вимогами ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
		При цьому податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).
		Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
		Поряд із цим ст. 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Водночас згідно із пп. 14.1.217 п. 14.1 ст. 14 ПК України рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;
		Подання декларації, строки сплати, відповідальність платників та контроль за справлянням рентної плати визначено ст. ст. 257 і 258 цього Кодексу.
		Так, п.п. 257.1-257.4 ст. 257 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.
		Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати. Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, податкову декларацію.
		До речі, за вимогами пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
		Відповідно до п. 257.5 та п. 257.6 ст. 257 ПК України сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації. У разі якщо місце обліку платника рентної плати не збігається з місцезнаходженням ділянки надр, платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та платник рентної плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, подає за місцем податкової реєстрації платника або уповноваженої особи копію податкової декларації та копію платіжного документа про сплату податкових зобов`язань з рентної плати.
		Аналогічні положення щодо податкового обов`язку викладені у п. 57.1 ст. 57 ПК України, де вказано, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За вимогами п. 258.1 та пп. 258.2.1 п. 258.2 ст. 258 ПК України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів. На суму податкових зобов`язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом II цього Кодексу. Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати здійснюють контролюючі органи.
		Як вбачається з Акта №11492, за наслідками проведеної контролюючим органом камеральної перевірки термінів сплати АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» зобов`язання з рентної плати було встановлено порушення строків подання платіжних доручень по сплаті узгодженої суми зобов`язань за податковою декларацією №9089924103 від 15.05.2017 (гранична дата сплати 30.05.2017) та за уточнюючим розрахунком №9090836518 від 16.05.2017 (гранична дата сплати 30.05.2017), що свідчить про порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання з рентної плати, за що передбачено застосування штрафних санкцій відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України.
		Поряд із цим п. 126.1 ст. 126 ПК України (у редакції, що діяла на момент виявлення порушення та складання Акта №11492) встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
		- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
		- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
		Правовий аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що об`єктом застосування штрафу за ст. 126 ПК України є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов`язання. При цьому факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
		Тобто передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише у разі, якщо грошове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни. Незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.
		Водночас податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
		Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Отже, вказаною нормою ПК України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 ПК України.
		Натомість диспозиція п. 126.1 ст. 126 ПК України не визначає спосіб погашення боргу платником податків (самостійна сплата чи зарахування контролюючим органом в рахунок погашення боргу в порядку черговості його виникнення) як обставину, з якою законодавець пов`язує притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу. Визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за вказаною нормою є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.
		Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду №К/9901/56338/18 від 19.02.2019 (справа №823/457/18) та №К/9901/10221/18 від 31.08.2018 (справа №821/381/17).
		Таким чином, першочергове значення для вирішення судом даної справи є дослідження питання своєчасності сплати платником податків грошових зобов`язань, у т.ч. встановлення граничного строку подання податкових декларацій та фактичного терміну несплати (затримки) платником суми податкових зобов`язань, визначених у таких податкових деклараціях за податковий (звітний) період, яке, у свою чергу, є підставою для застосування штрафу на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України.
		Згідно із пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
		Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
		Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
		Таким чином, камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника податків. При цьому предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, а спрямування контролюючим органом сплаченого позивачем грошового зобов`язання в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, є фактично сплатою простроченого грошового зобов`язання, а тому є підставою для застосування штрафу на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України.
		Пунктами 76.2 та 76.3 ст. 76 ПК України передбачено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу.
		Водночас за вимогами ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
		Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним ст. 102 цього Кодексу (ст. 114 ПК України).
		Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить, що контролюючий орган має право провести камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України, тобто до закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання платником податків податкової декларації, згідно із чим виключно в межах зазначеного строку контролюючий орган має право притягнути платника податків до фінансової відповідальності, встановленої п. 126.1 ст. 126 ПК України.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду №К/9901/4268/18 від 05.07.2019 (справа №820/11541/13-а).
		З Акту №11492 вбачається, що камеральна перевірка термінів сплати позивачем податкових зобов`язань за податковою декларацією №9089924103 від 15.05.2017 (гранична дата сплати 30.05.2017) та уточнюючим розрахунком №9090836518 від 16.05.2017 (гранична дата сплати 16.05.2017) була проведена відповідачем 14.12.2020, тому датою початку перебігу 1095-денного терміну є 16.12.2017 Однак, ураховуючи останні дні граничного строку подання вказаних в Акті податкової декларації (22.05.2017) та уточнюючого розрахунку (16.05.2017), дає підстави для висновку про проведення контролюючим органом камеральної перевірки та, власне, притягнення АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» до фінансової відповідальності за виявлені порушення термінів сплати (перерахування) грошового зобов`язання з рентної плати відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України поза межами строків давності, визначених ст. 102 ПК України, тобто із порушенням вимог п. 76.3 ст. 76 та ст. 114 ПК України.
		Крім того, як вбачається з розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного рішення, порушення відповідачем визначеного ст. 102 ПК України граничного 1095-денного строку для застосування штрафних санкцій призвело до неправомірного нарахування АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» штрафу за порушення термінів сплати у розмірі 50% на загальну суму 219916,25 грн на підставі ст. 124 ПК України. При цьому у розрахунку зазначено примітку (у разі повторного порушення) - податкове повідомлення-рішення №0721720406 від 06.08.2020.
		Проте слід звернути увагу на п. 113.3 ст. 113 ПК України, яким установлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
		Водночас 23.05.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-IX (далі - Закон №466), яким внесено ряд змін до ПК України, зокрема: у частині кваліфікації податкового правопорушення; суб`єктів, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень; розміру відповідальності за вчинення податкового правопорушення; встановлено обставини, що пом`якшують відповідальність особи, а також передбачено відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів - набрали чинності лише з 01.01.2021.
		Так, згідно із п. 64 Закону №466 ст. 111:
		…3) доповнити пунктами 111.3 - 111.5 такого змісту:
		« 111.3. Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб/юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів.
		Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом.
		111.4. Особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку.
		111.5. Триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом»…
		За п. 79 Закону №466 ст. 124 викласти в такій редакції:
		«Стаття 124. Порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання
		124.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
		при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
		при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
		Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
		124.2. Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, -
		тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.
		124.3. Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, -
		тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.
		124.4. За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія такий банк/орган сплачує штрафи в розмірах, встановлених пунктом 124.1 цієї статті.
		124.5. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання»...
		Отже, починаючи з 01.01.2021, Законом №466 при затримці сплати узгодженої суми грошового зобов`язання ст. 124 ПК України встановлено нові розміри штрафів та обставини їх нарахування. До того ж цим Законом визначено розмір штрафу за діяння, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПК України, які вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків.
		Тобто, фінансова відповідальність за окремо визначені ПК України правопорушення нерозривно пов`язана із можливістю органів ДПС довести цілеспрямованість (умисність) дій платника податків, його вину у вчиненні податкового правопорушення. Вказане визначає необхідність дій з боку органів ДПС у зборі належної та допустимої доказової бази, яка переконливо буде доводити, що саме платник податків створив такі умови, за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення. При цьому він міг та мав можливість дотриматися встановленого порядку, проте свідомо це проігнорував.
		Згідно із цим, при встановлені порушення з несвоєчасності сплати податкових зобов`язань аргументами на підтвердження можливості виконати платником податків обов`язок можуть бути: наявність в ПК України інформації про граничні строки подання податкової звітності; наявність у офіційних джерелах інформації про рахунки, на які здійснюється погашення податкового зобов`язання; відсутність з боку платника податків інформування контролюючого органу про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань; обізнаність платника податків власне із наявністю обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання (адже, якщо платник податків сплатив суму податкового зобов`язання навіть із запізненням, то він усвідомлював, що такий обов`язок в нього існує); платником податків було самостійно визначено суму податкового зобов`язання (або у випадку визначення контролюючим органом - платником податку дане зобов`язання не оскаржувалось), тобто на етапі підготовки податкової звітності платник усвідомлював про обов`язок в подальшому сплатити дані зобов`язання.
		Тим же часом з 01.01.2021 додатковим, але необов`язковим підтвердженням вини особи також може бути вчинення нею повторного правопорушення. Повторність вчинення правопорушення також впливає і на розмір фінансової відповідальності особи, яка є значно вищою, ніж за вчинення податкового правопорушення вперше. Підставами для висновків під час проведення перевірок є наявні у контролюючого органу матеріали, зокрема матеріали попередніх перевірок, що свідчать про здійснення платником податків умисно повторного аналогічного правопорушення (з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів).
		Проте під час судового розгляду цієї справи відповідач на підтвердження правомірності застосування до позивача штрафної санкції за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання на підставі п. 124.3 ст. 124 ПК України не надав суду ані жодних належних доводів наявності умислу або вини в діях позивача у вчиненні податкового правопорушення, ані належної та допустимої доказової бази, яка переконливо б свідчила про здійснення платником податків повторного аналогічного правопорушення умисно з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів.
		Водночас колегія суддів звертає увагу на п. 155 Закону №466, яким розділ XX «Перехідні положення» ПК України доповнено п. 56 такого змісту: «Проведення перевірок, що були розпочаті до 1 січня 2021 року, розгляд заперечень платників податків до актів (довідок) таких перевірок, прийняття за їх результатами податкових повідомлень-рішень, а також їх оскарження здійснюються за правилами цього Кодексу, що діяли до 1 січня 2021 року».
		Таким чином, оскільки камеральну перевірку позивача було проведено 14.12.2020, тому прийняття за її результатами податкового повідомлення-рішення та нарахування штрафних санкцій повинно було здійснюватися контролюючим органом за правилами ст. 126 ПК України, що діяла до 01.01.2021, у зв`язку із чим застосовування контролюючим органом штрафних санкції за правилами ст. 124 ПК України, яка почала діяти з 01.01.2021, також дає підстави для висновку про неправомірність оскаржуваного рішення.
		Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
		З огляду на викладене, апеляційний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним та неправомірним, а тому підлягає скасуванню.
		Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Приписи ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 33, 34, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2021 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                Я.Б. Глущенко
		 
		Судді                                                                                                     О.Є. Пилипенко 
		 
		                                                                                                              Л.Т. Черпіцька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...