Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/1747/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2023. Зареєстровано: 16.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2023.
Дата набрання законної сили: 15.02.2023
Номер судового провадження: К/990/3301/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		про відмову у відкритті касаційного провадження
		 
		15 лютого 2023 року 
		м. Київ
		справа №580/1747/22
		адміністративне провадження № К/990/3301/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 
		на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року
		у справі № 580/1747/22
		за позовом Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради 
		до  ОСОБА_1  
		про зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		20 січня 2023 року ОСОБА_2 (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року.
		Як убачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про зобов`язання відповідача за власний рахунок знести самочинно збудований 8-ми поверховий будинок.
		Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
		Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України до справ незначної складності віднесено, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. 
		За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
		Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
		Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
		Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
		Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
		Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
		Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
		Суд також звертає увагу на положення пункту 32 Копенгагенської Декларації, схваленої 12-13 квітня 2018 року у Комітеті міністрів Ради Європи, згідно з яким схвалюється суворе та послідовне застосування критеріїв стосовно прийнятності заяви у судовому процесі та в повному обсязі використання можливості оголосити заяву неприйнятною, якщо заявники не постраждали від значної шкоди.
		Скаржником наведено наступні підстави для касаційного оскарження рішення судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №580/1747/22, які передбачені частинами четвертою та п`ятою статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №    820/3183/16, від 28 листопада 2018 року у справі №    815/2311/15, від 06 березня 2019 року у справах №    810/5680/15, №    814/2645/15, від 26 червня 2019 року у справі №    1640/3394/18, від 17 липня 2019 року у справі №    822/714/16, від 24 грудня 2019 року у справі №    822/716/16, від 20 січня 2020 року у справі №    822/2149/18, від 26 лютого 2020 року у справі N 826/7847/17, від 23 квітня 2020 року у справі №    813/1790/18, від 21 травня 2020 року у справі №    208/6557/16-a (2-a/208/219/16), від 22 травня 2020 року у справі №    825/2328/16, від 21 жовтня 2020 року у справі №    420/228/19, від 21 вересня 2022 року у справі №    540/1808/19, від 27 жовтня 2022 року у справі №    300/339/19.
		Крім того, скаржник також вказав, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, що є підставою для скасування судових рішень  у відповідності до положень пункту 2 частини другої статті 353 КАС України.
		Проте, Суд не бере до уваги такі доводи скаржника, з огляду на положення частини четвертої статті 12 КАС України, які містять виключний перелік справ, що розглядаються за правилами загального позовного провадження. Натомість, предмет спору, що виник у справі №    580/1747/22, рішення у якій оскаржуються, не відносить її до категорії справ, які вказані у частині четвертій статті 12 КАС України. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість розгляду вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №    820/3183/16, від 28 листопада 2018 року у справі №    815/2311/15, від 06 березня 2019 року у справах №    810/5680/15, №    814/2645/15, від 26 червня 2019 року у справі №    1640/3394/18, від 17 липня 2019 року у справі №    822/714/16, від 24 грудня 2019 року у справі №    822/716/16, від 20 січня 2020 року у справі №    822/2149/18, від 26 лютого 2020 року у справі N 826/7847/17, від 23 квітня 2020 року у справі №    813/1790/18, від 21 травня 2020 року у справі №    208/6557/16-a (2-a/208/219/16), від 22 травня 2020 року у справі №    825/2328/16, від 21 жовтня 2020 року у справі №    420/228/19, від 21 вересня 2022 року у справі №    540/1808/19, від 27 жовтня 2022 року у справі №    300/339/19 та вважає безпідставними посилання скаржника на їх неврахування судом апеляційної інстанції перш за все тому, що вказані постанови та оскаржувані судові рішення хоча і стосуються подібних правовідносин, проте прийняті за різних фактичних обставин справи, з урахуванням відмінних доводів та доказів сторін кожного спору, за різного законодавчого врегулювання, а також різних підстав, обставин та результатів проведення перевірки органом будівельного контролю, які мають суттєве значення та впливають на результати вирішення спірних правовідносин. 
		Крім того, колегія суддів враховує висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірна восьмиповерхова забудова не відповідає вимогам містобудівної документації, оскільки згідно детального плану територій передбачено будівництво п`ятиповерхового житлового будинку готельного типу.
		Вказане у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції у справі №580/1747/22. Тому такі посилання скаржника Верховний Суд не може вважати релевантним. 
		До того ж, у разі застосування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підстави для відкриття касаційного провадження, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
		До того ж, Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
		Вказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 та від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16.
		Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався при перегляді рішення суду першої інстанції у справі № 580/1747/22, відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 805/1039/16-а,  від 24 вересня 2019 року у справі № 495/1294/13-а, від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18, від 17 серпня 2021 року у справі № 657/1284/16-а, від 16 серпня 2022 року у справі №1340/4767/18, від 18 жовтня 2022 року у справі №826/17802/16, про що суд апеляційної інстанції і зазначив в оскаржуваній постанові.
		На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а передбачені статтею 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником належним чином не обґрунтовані у касаційній скарзі, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
		Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом в ухвалах від 03 жовтня 2022 року у справі №640/14307/19, від 31 січня 2023 року справа №    826/11257/18, від 06 лютого 2023 року у справі №916/3444/19.
		Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
		УХВАЛИВ:
		1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі № 580/1747/22 за позовом Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії.
		2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
		3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя -доповідач                                                                                           Я.О. Берназюк
		 
		Судді                                                                                                               Н.В. Коваленко
		 
		                                                                                                              Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...