Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/26/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2023. Зареєстровано: 17.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2023.
Дата набрання законної сили: 16.02.2023
Номер судового провадження: А/857/17567/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 300/26/22 пров. № А/857/17567/22
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
		головуючого судді                                       Большакової О.О.,
		суддів                                                            Затолочного В.С., Качмара В.Я.
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року (суддя першої інстанції Біньковська Н.В., м. Івано-Франківськ)
		В С Т А Н О В И В :
		У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними; скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, прийняте 24 листопада 2021 року; зобов`язання повторно розглянути заяву від 18 листопада 2021 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 11.10.1999 по 11.06.2003 та призначити пенсію за віком.
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погодившись із рішенням, вважаючи таке постановленим з порушенням норм чинного законодавства України, його оскаржив ОСОБА_1 . Просить скасувати оскаржене рішення 10.11.2022 та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Отже суд, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 11.10.1999 по 03.06.2002 до страхового стажу, що надає право на призначення мені пенсії за віком, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.11.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.47).
		Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24.11.2021 за №092850011137 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. 
		Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 29.11.2021 №0900-0210-8/44711 повідомило ОСОБА_1 про те, що його страховий стаж становить 27 років 04 місяці 27 днів. Зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано в повному обсязі періоди роботи: з 11.10.1999 по 03.06.2002, оскільки назва підприємства при прийнятті не відповідає назві на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. Інформація про реорганізацію підприємства відсутня (а.с.45).
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно розрахунку стажу позивача періоди роботи з 01.06.2002 по 31.01.2003 та з 01.02.2003 по 11.06.2003 зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 . До стажу роботи позивача зараховано період роботи у ПП «Гермес», зокрема, з 01.06.2002 по 31.01.2003, а також періоди роботи у ТОВ фірма «Гоба» з 01.02.2003 по 11.06.2003. Враховуючи, що період роботи позивача з 13.09.2002 по 11.06.2003 зараховано до його страхового стажу, тому в задоволенні позову у цій частині відмовлено. При цьому, положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено зарахування до страхового стажу періоду роботи за основним місцем та за сумісництвом, одночасно. Щодо періоду роботи позивача з 11.10.1999 по 03.06.2002 на посаді директора ДП «Укренергомашкомплект» суд зазначив, що підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу роботи позивача цього періоду стало те, що назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. Жодних пояснень щодо підстав засвідчення запису про звільнення з роботи з посади директора ДП «Укренергомашкомплект» 03.06.2002 відтиском печатки ТОВ «Променергоресурс» позивач не надав. Також позивач не надав суду жодних додаткових документів на підтвердження спірного періоду роботи у ДП «Укренергомашкомплект». Покликання лише на записи у трудовій книжці у цьому випадку є недостатнім. Також позивачем не доведено належним чином обставину неможливості видачі відповідною архівною установою документів для підтвердження стажу роботи у період з 11.10.1999 по 03.06.2002. При цьому з жовтня по грудень 1999 позивач працював також у ПП «Гермес», яким не сплачувалися страхові внески у цей період. Доводи ОСОБА_1 про те, що відповідальність за несплату страхових внесків покладається на роботодавця, суд не приймає до уваги, оскільки позивач обіймав посаду директора ДП «Укренергомашкомплект», тобто саме позивач мав контролювати сплату підприємством страхових внесків. Враховуючи відсутність будь-яких документів, які б підтверджували період роботи позивача з 01.01.2000 по 31.07.2000, з 22.08.2000 по 30.04.2002, з 26.05.2002 по 31.05.2002 на посаді директора ДП «Укренергомашкомплект», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги.
		Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
		Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
		Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
		Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
		Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
		Згідно ч.1 ст.1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. 
		Статтею 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
		Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 досяг 60-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Таким чином, право на призначення пенсії за віком позивач набуває за наявності страхового стажу не менше 28 років.
		Відповідно до ст.62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, (далі Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
		Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
		Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
		Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція).
		Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств,  селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному  страхуванню.
		Згідно п.2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
		Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 11.10.1999 прийнятий на роботу на посаду директора ДП «Укренергомашкомплект» на підставі наказу від 01.09.1999 №1-09/1; 03.06.2002 звільнений з посади директора ДП «Укренергомашкомплект» згідно статті 36 п.1 Кодексу законів про працю України на підставі наказу №03-06 від 03.06.2022; 13.09.2002 прийнятий на роботу до ТОВ фірма «Гоба» на посаду менеджера по будівельним матеріалам згідно наказу №41 від 13.09.02; 11.06.2003 звільнений з роботи за згодою сторін згідно ст.30 п. 1 КЗпП України на підставі наказу №9 від 11.06.03. Такі обставини підтверджено відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 17.11.1983.
		Вказані записи виконані у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця.
		При цьому доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даного періоду роботи відповідачем не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу.
		Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.06.2003 у справі №24/280-б встановлено, що суд постановою від 01.11.2002 визнав ДП «Укренергомашкомплект» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено Крикуна В.Б.
		Листом арбітражного керуючого Крикуна В.Б. від 06.12.2022 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працював на посаді директора ДП «Укренергомашкомплект» з 11.10.1999 по 03.06.2002 і був звільнений із займаної посади ТОВ «Променергоресурс» у зв`язку з ліквідацією ДП «Укренергомашкомплект». Також у вказаному листі зазначено, що при звільненні у ОСОБА_1 був запис ТОВ «Променергоресурс» та поставлена печатка ТОВ «Променергоресурс», тому що печатка ДП «Укренергомашкомплект» була відсутня у зв`язку з ліквідацією підприємства, а фірма ТОВ «Променергоресурс» була правонаступником ДП «Укренергомашкомплект». 
		Отже, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працював на посаді директора ДП «Укренергомашкомплект» з 11.10.1999 по 03.06.2002.
		При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи довідці. 
		Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, вказане не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
		Така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17) та від 06.03.2018, 29.03.2019, у справі № справа №548/2056/16-а (№К/9901/44334/18), у справі №754/14898/15-а.
		При цьому наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
		Такі висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №127/9055/17. Як зазначив Верховний Суд, наявність в органів, що призначають пенсію, права вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку №22-1.
		У свою чергу суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган Пенсійного фонду добросовісно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Частинами 1, 2, 3 ст.24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. 
		Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
		Відповідно до ч.1 ст. 15 цього Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч.1 ст. 12 вказаного Закону.
		Абзацом 1 ч.1 ст.20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
		Згідно ч.2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
		Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
		Відповідно до ст. 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
		Статтею 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
		Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
		Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
		Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
		Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
		Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17, від 05 грудня 2019 року у справі № 242/2536/16-а, від 06 липня 2020 року у справі № 242/2179/17.
		Отже, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, цей запис є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.  
		Також період роботи ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Укренергомашкомплект» з 11.10.1999 по 03.06.2002 підтверджено листом арбітражного керуючого ОСОБА_2 від 06.12.2022. 
		Таким чином, позивач має право на зарахування до його страхового стажу періоду його роботи з 11.10.1999 по 11.06.2003, оскільки такий підтверджено матеріалами справи.
		При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відповідачем до страхового стажу роботи позивача зараховано періоди роботи з 11.10.1999 по 31.12.1999, 01.08.2000 по 21.08.2000, з 01.05.2002 по 25.05.2002, з 01.06.2002 по 31.01.2003, з 01.02.2003 по 11.06.2003, що підтверджено розрахунком стажу пенсійного органу.
		Отже, позовні вимоги про зарахування до страхового стажу роботи позивача періодів роботи з 11.10.1999 по 31.12.1999, 01.08.2000 по 21.08.2000, з 01.05.2002 по 25.05.2002, з 01.06.2002 по 31.01.2003, з 01.02.2003 по 11.06.2003 є безпідставними, оскільки такі вже зараховано відповідачем до страхового стажу роботи позивача. 
		Однак, відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу роботи позивача період його роботи з 01.01.2000 по 31.07.2000, з 22.08.2000 по 30.04.2002, з 26.05.2002 по 31.05.2002 на посаді директора ДП «Укренергомашкомплект», оскільки вказаний стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача), недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
		Отже, матеріалами справи підтверджено, що страховий стаж роботи позивача становить більше 28 років.
		Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24 листопада 2021 року про відмову у призначенні позивачу пенсії є протиправним.
		Пунктом 1 ч.1 ст.45 Закону України №1058-ІV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
		Отже, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
		Встановлено, що пенсійного віку позивач набув 17.11.2021. Матеріалами справи підтверджено страховий стаж роботи позивача більше 28 років. Із заявою про призначення пенсії звернувся 18.11.2021, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку.
		Таким чином, необхідно зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 18.11.2021, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
		При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо зарахування певних періодів роботи до страхового стажу та призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу та призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен зарахувати періоди роботи до страхового стажу та призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - зарахувати періоди роботи до страхового стажу та призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
		Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.
		Отже, з метою ефективного відновлення порушеного права ОСОБА_1 , його позов необхідно задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24 листопада 2021 року про відмову у призначенні позивачу пенсії, зобов`язання відповідача зарахувати до його страхового стажу період роботи з 01.01.2000 по 31.07.2000, з 22.08.2000 по 30.04.2002, з 26.05.2002 по 31.05.2002 на посаді директора ДП «Укренергомашкомплект» та зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18.11.2021.
		Таким чином, рішення суду необхідно скасувати з прийняттям нового - про часткове задоволення позовних вимог.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24 листопада 2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2000 по 31.07.2000, з 22.08.2000 по 30.04.2002, з 26.05.2002 по 31.05.2002 на посаді директора ДП «Укренергомашкомплект».
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18.11.2021.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний   В. Я. Качмар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...