Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 188/1235/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2023. Зареєстровано: 17.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2023.
Дата набрання законної сили: 20.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/0186/61/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022130000000511

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №188/1235/22
		Провадження №1-кп/0186/61/23
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 лютого 2023 року м.Першотравенськ.  
		 
		Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 
		секретар ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в дистанційному провадженні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022130000000511 від 27 вересня 2022 року по обвинуваченню:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Георгїївка Лутугинського району Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 
		у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 (приймає участь у відеоконференції)
		захисника - адвоката ОСОБА_5 (приймає участь у відеоконференції)
		обвинуваченого ОСОБА_3 (приймає участь у відеоконференції)
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. вказано, шо Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72,73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування, судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		У окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 року проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»),
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		У результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VІІІ від 18.01.2018 року, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VІІІ від 17.03.2015 року та Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 р. визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 р., припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		Самопроголошеним Головою «ЛНР» 07 жовтня 2014 року виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.
		Оскільки ОСОБА_3 , будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, то у подальшому в червні 2014 року (більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе) у нього виник умисел на участь у діяльності НЗФ «ЛНР» з метою чинення збройного опору силам АТО задля досягнення кінцевої цілі  зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 р. № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_3 у червні 2014 року (більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе) на тимчасово окупованій території Луганської області добровільно вступив до лав не передбаченого законом збройного формування «батальйон ЗАРЯ» з місцем дислокації у м.Луганськ на посаду « старшого помічника мінометного розрахунку», який у подальшому увійшов до складу « 2 АК НМ ЛНР» де проходив службу до жовтня 2014 року (більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе). У подальшому, у жовтні 2015 року (більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе) громадянин ОСОБА_3 вступив до лав НЗФ «ЛНР», а саме «1 МСБ 1 МСР 2 АК НМ ЛНР» з місцем дислокації у АДРЕСА_3 на посаду «кулеметника», узявши до виконання визначені йому в «ЛНР» функції щодо чинення збройного опору силам Антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил (комплексу військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, направлених на деокупацію тимчасово окупованої території Луганської області та боротьбу з тероризмом) - залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, й з метою збройного опору силам АТО/ООС (недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації) отримав від не встановлених досудовим слідством співучасників «ЛНР» для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю - автомат системи Калашникова, із боєприпасами до нього, військову екіпіровку.
		Так, з червня 2014 року до жовтня 2014 року та з жовтня 2015 року до 02 жовтня 2016 року (більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе) на тимчасово окупованій території Луганської області ОСОБА_3 , перебуваючи у НЗФ «ЛНР» - «батальйон ЗАРЯ» та «1 МСБ 1 МСР 2 АК НМ ЛНР» на посадах «старшого помічника мінометного розрахунку» та «кулеметника» відповідно, виконував функції: транспортування військової техніки, виїзд на лінію бойового зіткнення зі збройними силами України, несення служби у добовому наряді, виконання інших наказів, спрямованих на посилення обороноздатності « ІНФОРМАЦІЯ_3 », тим самим, систематично вчиняв умисні дії з метою зміни меж території, державного кордону України.
		Відповідно до відведеної йому ролі у плані спільних злочинних дій та на виконання функцій, покладених на нього обов`язків, ОСОБА_3 у період з червня 2014 року до жовтня 2014 року та з жовтня 2015 року до 02 жовтня 2016 року (більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе), з власної ініціативи, виконував обов`язки, які покладені на нього військовою службою у вищевказаних НЗФ окупаційної адміністрації РФ, які направлені на чинення збройного опору ЗС України та іншим правоохоронним органам України з метою зміни меж території та державного кордону України.
		 
		Крім того, оскільки ОСОБА_3 ідеологічно розділяв такий розвиток подій і був обізнаний про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, то у подальшому у останнього з червня 2014 року (більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе) виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності підрозділів НЗФ «ЛНР» з метою чинення збройного опору силам АТО задля досягнення кінцевої цілі - зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого її порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 р. № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_3 у червні 2014 року (більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе) на тимчасово окупованій території Луганської області добровільно вступив до лав не передбаченого законом збройного формування «батальйон ЗАРЯ» з місцем дислокації у м. Луганськ на посаду «старшого помічника мінометного розрахунку», який у подальшому увійшов до складу «2 АК НМ ЛНР» де проходив службу до жовтня 2014 року. У подальшому, у жовтні 2015 року (більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе) громадянин ОСОБА_3 вступив до лав НЗФ «ЛНР», а саме «1 МСБ 1 МСР 2 АК НМ ЛНР» з місцем дислокації у АДРЕСА_3 на посаду «кулеметника» - структурної частини «Народної міліції ЛНР», узявши до виконання визначені йому в «ЛНР» функції щодо чинення збройного опору силам Антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил (комплексу військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, направлених на деокупацію тимчасово окупованої території Луганської області та боротьбу з тероризмом) - залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, й з метою збройного опору силам АТО/ООС (недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації) отримав від невстановлених досудовим слідством співучасників «ЛНР» для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю - автомат системи Калашникова, із боєприпасами до нього, військову екіпіровку.
		Так, з червня 2014 року до жовтня 2014 року та з жовтня 2015 року до 02 жовтня 2016 року (більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе) на тимчасово окупованій території Луганської області ОСОБА_3 , перебуваючи у НЗФ «ЛНР» - «батальйон ЗАРЯ» та «1 МСБ 1 МСР 2 АК НМ ЛНР» на посадах «старшого помічника мінометного розрахунку» та «кулеметника» відповідно, виконував функції: транспортування військової техніки, виїзд на лінію бойового зіткнення зі збройними силами України, несення служби у добовому наряді, виконання інших наказів, спрямованих на посилення обороноздатності «НМ ЛНР», тим самим брав участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		Отже встановлено, що ОСОБА_3 з моменту вступу до НЗФ «ЛНР» до 02 жовтня 2016 року, перебуваючи в місті Луганськ та інших населених пунктах на території проведення Антитерористичної операції (ООС), яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 р. за № 254-VIІI, є тимчасово окупованою територією України, брав участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		07 жовтня 2022 року між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22022130000000511, з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_3 з іншого боку, за участі адвоката ОСОБА_5 на підставі ст.ст.468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої підозрюваний ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначених діяннях і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Крім того, ОСОБА_3 зобов`язується сприяти правоохоронним органам та суду при здійсненні процесуальних дій у кримінальному провадженні щодо інших співучасників вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме надання показань у якості свідка під час досудового слідства та в суді про участь ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на прізвисько « ОСОБА_9 », ОСОБА_10 на прізвисько « ОСОБА_11 », ОСОБА_12 на прізвисько « ОСОБА_13 », ОСОБА_14 під прізвиськом « ОСОБА_15 », ОСОБА_16 під прізвиськом « ОСОБА_17 », ОСОБА_18 під прізвиськом « ОСОБА_19 », ОСОБА_20 під прізвиськом « ОСОБА_21 », ОСОБА_22 під прізвиськом « ОСОБА_23 », які брали участь у діяльності НЗФ «ДНР», з метою їх викриття та кримінального переслідування, а також інших невстановлених осіб після їх встановлення.
		 
		Згідно угоди сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст.110 КК України у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.2 ст.260 КК України у вигляді семи років позбавлення волі без конфіскації майна. У відповідність до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначили покарання у виді дев`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить із наступного.
		Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
		Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків,нетяжких злочинів,тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3     визнав себе винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260 КК України, а саме у вчинені умисних дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, та в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування, які згідно ст.12 КК України, є тяжкими кримінальними правопорушеннями.
		Обставини, які пом`якшують покарання, передбачені ст.66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України  судом не встановлено.
		При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абз.1, 4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою. 
		Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
		Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує, що він розлучений, раніше не судимий, скоїв тяжкі кримінальні правопорушення, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання за ч.2 ст.110 КК України у виді дев`яти років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.2 ст.260 КК України у виді семи років позбавлення волі без конфіскації майна. У відповідність до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді дев`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника адвоката ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. 
		Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_3  не обиралася.
		Речові докази та судові витрати по справі відсутні.
		 
		Керуючись ст.ст.314, 368, 370, 373-374, 468, 473-475 КПК України, - суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 07 жовтня 2022 року в кримінальному провадженні №22022130000000511 між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю адвоката ОСОБА_5 .
		 
		ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260 КК України та призначити йому покарання:
		-за ч.2 ст.110 КК України у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна;
		-за ч.2 ст.260 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна.
		 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
		 
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вказаним вироком законної сили.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. 
		Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_3  не обиралася.
		Речові докази та судові витрати по справі відсутні.
		 
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Першотравенський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
		1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;
		2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
		 
		Копію вироку негайно після його проголошення направити для вручення обвинуваченому, прокурору та захиснику.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...