Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21173/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 17.02.2023. Зареєстровано: 17.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2023.
Дата набрання законної сили: 15.02.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"15" лютого 2023 р.           Справа№ 910/21173/21
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Суліма  В.В.
		суддів:            Майданевича А.Г. 
		          Коротун О.М. 
		 
		при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
		за участю представників сторін: 
		від позивача: Бєлкін Л.М.;
		від відповідача: Михалевич М.М.,
		розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
		на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року (повне рішення складено 09.08.2022 року)
		у справі №910/21173/21 (суддя Демидова В.О.)
		за позовом ОСОБА_1 
		до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
		про стягнення 4 789,01 грн,-          
		 
		                                                            ВСТАНОВИВ: 
		           ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - відповідач) про стягнення 4  789,01 грн, з яких 4    251,27 грн частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій, 64,00 грн 3 % річних, 353,94 грн пені та 120,07 грн інфляційних нарахувань.
		          Позовні вимоги мотивовані тим, що  позивач є акціонером Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у кількості акцій - 60 штук. В силу вимоги абзацу 2 пункту 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у відповідача виник обов`язок перед акціонерами, у тому числі перед позивачем, сплатити частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій, зокрема позивачу 4    251,27 грн. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань та не виплатою позивачу частини чистого прибутку, останній нарахував та заявив до стягнення також 3% річних у розмірі 64,00 грн, пеню у розмірі 353,94 грн, втрати від інфляції у розмірі 120,07 грн, а всього 4    789,01 грн.
		          Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_1 частину чистого прибутку у розмірі 4  251,00 грн, 3% річних у сумі 64,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 120,07 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2  102,23 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено. 
		          Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»  звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі № 910/21173/21 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		          Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема Закон України «Про акціонерні товариства», рішення Конституційного Суду України. 
		          Так, скаржник наголосив, що враховуючи те, що Загальними зборами Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 18.05.2021 року рішення про виплату дивідендів та їх розмір не приймалось, а з огляду на те, що дивіденди за своєю суттю є частиною чистого прибутку, той підстав для  стягнення  відповідних коштів на підставі рішення суду не виникає.
		          При цьому, за твердженням скаржника, судом першої інстанції проігноровано той факт, що здійснення виплати частини чистого прибутку  безпосередньо «іншим учасникам» (акціонерам), як то передбачено Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», не вбачає за можливе з огляду на відсутність порядку здійснення такої виплати, оскільки жодним законодавчим актом не врегульовано питання щодо органу, уповноваженого приймати рішення про встановлення дати складання переліку осіб, які мають право на отримання частини чистого прибутку, про спосіб, порядок та умови виплати частини чистого прибутку таким «іншим учасникам» товариства.
		          Крім того, за твердженням скаржника, посилання суду першої інстанції в тексті оскаржуваного рішення на те, що сума в розмірі 1921 167  082,00 грн є «грошовим зобов`язанням по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету» не підтверджена жодними належним доказом, натомість саме на підставі відповідної суми було розраховано присуджену на користь позивача суму коштів до стягнення. 
		          Також скаржник зауважив, що відповідач з метою отримання роз`яснення щодо порядку та умов виконання ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» звертався до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. У відповідь комісія листом від 28.07.2021 року № 26/07/16550 повідомила, що питання виплати акціонерам частини чистого прибутку (про дату, на яку має бути складений перелік осіб, які мають право на отримання частини чистого прибутку, про орган уповноважений на прийняття рішення про встановлення цієї дати, про спосіб виплати частини  чистого прибутку, про порядок , умови та фактично строки виплати частини чистого прибутку, тощо) не врегульовано  законодавством і компетенція врегулювання зазначеного питання у Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку відсутня.
		          Водночас, відповідач звертався також і до Професійної асоціації корпоративного управління за отриманням експертних рекомендацій з реалізації ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік». У відповідь на зазначене звернення було отримано лист від 10.08.2021 року №013-10/08, де вказано, що на думку асоціації ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» аналогічно абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління  об`єктами державної власності» суперечать Конституції України, що сам Закон України «Про державний бюджет України на 2021 рік» взагалі не є нормативно-правовим актом, що регулює питання діяльності акціонерних товариств  чи питання управління об`єктами державної власності, що Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» не може встановлюватися обов`язок господарського товариства відраховуючи частину  чистого прибутку на користь приватних акціонерів без відповідного рішення  органу управління товариства. 
		          Враховуючи зазначене та в контексті позовних вимог про те, що «суд повинен виконати пряму норму абз. 2 п. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», стягнути з відповідача заявлену суму позову», суд першої інстанції мав вирішити справу з урахуванням положень п. 6 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, чого в даному випадку здійснено не було.
		          Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2022 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді:                    Коротун О.М., Майданевич А.Г.  
		          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі № 910/21173/21.
		           22.09.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі № 910/21173/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - без задоволення. 
		          Крім того, представник позивача, зокрема у відзиві зазначив, що  позов пред`явлено на виконання ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», яка передбачає обов`язок суб`єктів дії відповідної норми права в разі не нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, здійснити виплату частини чистого прибутку, зокрема учасникам товариства пропорційно розміру їх акцій у статутному капіталі до 1 липня року, що настає за звітним. З огляду на те, що позивач є акціонером відповідача, то відповідний обов`язок щодо здійснення виплати частини чистого прибутку, в даному випадку, виникає на підставі зазначеної норми закону. 
		          При цьому, представник позивача вважає абсолютно надуманим твердження відповідача  про неконституційність абзацу 2 п. 21 Закону України «про державний бюджет України на 21 рік», а відтак і твердження відповідача про необхідність застосування судом першої інстанції ч. 6 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України. 
		          Водночас, є невірним твердження відповідача, що однією з підстав для можливості застосування відповідних приписів процесуального законодавства щодо так званої неконституційності було посилання на рішення Конституційного Суду України від 22.07.2020 року по справі №3-313/2019 (7438/19), оскільки основна ідея цього рішення полягає у тому, що неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства  сплачується тільки державі, але не сплачується  «іншим учасника товариства». Тобто неконституційність полягає саме у цій дискримінаційній практиці. Так, у цьому рішенні  вказано «Вказане нормативне  регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими  учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування  частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття  рішення про нарахування дивідендів».
		          Отже, за твердженням представника позивача, Конституційний Суд України визнав неконституційним не перерозподіл частини чистого прибутку на користь Держави як такий, а дискримінаційний розподіл, коли не передбачається вимога спрямування частини чистого прибутку  на користь інших учасників товариства.
		          Також за твердженням представника позивача, норма абз.2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» жодним чином не здійснює  неконституційне втручання  у права власності відповідача як акціонерного товариства. Навпаки, з одного боку, таке правове регулювання надає акціонеру гарантії отримання ним частини прибутку акціонерного товариства, а з іншого боку, надає акціонерному товариству право вибору способу виплати акціонерам такої частини прибутку: або через прийняття рішення про виплату дивідендів, або без прийняття такого рішення - згідно з абз. 2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». 
		           30.11.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника  до суду надійшли  додаткові пояснення, відповідно до яких представник скаржника, зокрема зазначив, що загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», що відбулись 18.05.2021 року було прийнято рішення щодо виплати дивідендів за результатами 2018 року за наслідками чого були здійснені всі необхідні дії для відповідної виплати. Натомість рішення про виплату дивідендів за результатами 2020 року загальними зборами наприймалось, як результат Наглядова рада Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» не здійснювала дій, передбачених з-поміж іншого Законом України «про акціонерні товариства». 
		           04.11.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача  до суду надійшли  додаткові пояснення з приводу  дати складання списку, відповідно до яких представник позивача наголосив, що як вбачається з протоколу №31 від 18.05.2021 року, питання  13 порядку денного «Розподіл прибутку і збитків за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження  розміру річних дивідендів Товариства» наглядовою радою були затверджені та винесені  на голосування акціонерів два проекти рішення,  які голосувалися відповідно, бюлетенями №13 та №14.
		          Так, перший із запропонованих Наглядовою радою проектів рішення,  голосування  за яким проводилося  бюлетенем №13, передбачав наступне «У зв`язку з  наявністю непокритого збитку за даними річної фінансової звітності Товариства за 2020 рік, підтвердженої аудиторським висновком, дивіденди не нараховувати. Весь чистий прибуток Товариства за 2020 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським  висновком, спрямувати на покриття накопичення збитку». Рішення не було прийнято. 
		          Другий запропонований і затверджений Наглядовою радою проект рішення, голосування  за яким проводилося бюлетенем №14 передбачав таку редакцію «оскільки  Товариством не прийнято рішення  про виплату дивідендів до 21 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Рішення було прийнято у запропонованій Наглядовою радою редакції. 
		          Таким чином, загальні збори акціонерів, до виключної компетенції яких належить розподіл  прибутку товариства, вирішили розподілити прибуток товариства у спосіб, запропонований Наглядовою радою, - відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
		          Крім того, 04.11.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача  до суду надійшли  додаткові пояснення, відповідно до яких представник позивача наголосив, що в умовах нашої справи відповідач скористався вибором і на зборах  акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 18.05.2021 року прийняв наступне рішення: «Оскільки Товариством  не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021 року, дивіденти не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України» (п. 13 протоколу загальних зборів акціонерів  Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 18.05.2021 року №31).
		          Тобто, за твердженням представника позивача, відповідач належним чином розпорядився своїми правомочностями у сфері  прийняття рішень про розподіл прибутку. 
		          06.12.2022 року на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Міністерство оборони України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
		          Крім того, 08.12.2022 року на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду    від позивача надійшло клопотання про он-лайн трансляцію судового засідання на офіційному каналі YouTube "Судова влада України" та офіційному порталі "Судова влада України".
		           14.12.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача  до суду надійшли заперечення проти залучення Міністерства оборони України до участі у справі №910/21173/21.
		          Крім того, 14.12.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника   до суду надійшли  додаткові пояснення, відповідно до яких представник скаржника, зокрема вказав, що здійснюючи відповідний розрахунок позивач, не врахував того факту, що на відміну від коштів, сплачених Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» до державного бюджету  в якості  частини чистого прибутку, кошти,  які могли б бути нараховані та сплачені фізичній особі-акціонеру підлягали б оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовим збором і Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в даному випадку виступало б податковим агентом такого акціонера. 
		          Північний апеляційний господарський суд  клопотання представника ОСОБА_1 про транслювання перебігу судового засідання у справі №910/21173/21 на офіційному каналі YouTube "Судова влада України" та офіційному порталі "Судова влада України" задовольнив. Відмовив Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства оборони України, своєю ухвалою від 14.12.2022 року.
		           03.01.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача  до суду надійшли  заперечення проти додаткових пояснень від 4.12.2022 року та проти корегування належних до виплат сум на суми податків, відповідно до яких представник позивача, зокрема вказав, що обов`язок сплачувати податки з виплат чистого прибутку доходу покладається саме на емітента-відповідача. 
		          Тобто, саме відповідач а не акціонер, повинен нарахувати виплати, передбачені абз. 2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - пропорційно частці, нарахованій на користь держави, тобто з розрахунку на одну акцію стільки ж, скільки державі, і з нарахованих сум утримувати  відповідні податки. Той факт, що позивач самостійно зробив нарахування належної йому суми, пов`язано виключно із тим, що відповідач не виконав своїх обов`язків за абз. 2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
		          Разом з цим, представник позивача наголосив, що суд  за власною ініціативою може вийти за межі апеляційної скарги і змінити суму стягнення, скорегувавши її на суму податків. Однак це не може бути підставою для повної відмови у позові, як цього хоче відповідач виходячи з його так званих «додаткових пояснень».
		          З урахуванням запроваджених в країні обмежень та з метою збереження безпечних умов для учасників справи та оголошенням повітряної тривоги розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
		          Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2023 року відмовився від клопотання про транслювання перебігу судового засідання у справі №910/21173/21 на офіційному каналі YouTube "Судова влада України" та офіційному порталі "Судова влада України", заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
		          Представник апелянта в судовому засіданні 15.02.2023 року  не наполягав на транслюванні перебігу судового засідання у справі №910/21173/21 на офіційному каналі YouTube "Судова влада України" та офіційному порталі "Судова влада України", підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року підлягає зміні, а апеляційна скарга  Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»  - частковому задоволенню, з наступних підстав.
		          Відповідно до  ст. 269 Господарського процесуального кодексу України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		          Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» засноване відповідно до наказу Державного Комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 року № 57 шляхом перетворення державного підприємства «Виробниче об`єднання «Укрнафта» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року № 210/93.
		          Товариство є правонаступником державного підприємства - Виробничого об`єднання «Укрнафта».           Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 року змінено тил та назву Товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на Публічне акціонерне товариство  «Укрнафта», Організаційноправовою формою Товариства є акціонерне товариство. Товариство за типом є публічним акціонерним товариством.
		          Акціонерами Публічного акціонерного товариства  «Укрнафта» є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень Статуту та вимог чинного законодавства України.
		          Статутний капітал Товариства становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій.
		          Відповідно до загальнодоступних джерел, що не заперечується відповідачем, акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%)  належить 27  114    256 акцій відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», тобто 50% плюс 1 акція.
		          Тобто, відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.
		          Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є акціонером Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», що підтверджується депозитарною випискою від 15.12.2021 року, кількість акцій - 60 шт.
		           18.05.2021 року відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021 року.
		          За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання № 13 порядку денного: «Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства».
		          З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», що відбулись 18.05.2021 року було прийнято рішення щодо виплати дивідендів за результатами 2018 року, за наслідками чого були здійснені всі необхідні дії для відповідної виплати. Натомість рішення про виплату дивідендів за результатами 2020 року загальними зборами наприймалось.
		          Як вбачається з протоколу №31 від 18.05.2021 року, наглядовою радою були затверджені та винесені  на голосування акціонерів два проекти рішення,  які голосувалися відповідно, бюлетенями №13 та №14.
		          Так, перший із запропонованих Наглядовою радою проектів рішення,  голосування  за яким проводилося  бюлетенем №13, передбачав наступне «У зв`язку з  наявністю непокритого збитку за даними річної фінансової звітності Товариства за 2020 рік, підтвердженої аудиторським висновком, дивіденди не нараховувати. Весь чистий прибуток Товариства за 2020 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським  висновком, спрямувати на покриття накопичення збитку». 
		          Другий запропонований Наглядовою радою проект рішення, голосування  за яким проводилося бюлетенем №14 передбачав таку редакцію «оскільки  Товариством не прийнято рішення  про виплату дивідендів до 21 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». 
		          По питанню № 13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963 % від кворуму, прийнято рішення: «Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
		          По питанню №14 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963 % від кворуму, рішення було прийнято у запропонованій наглядовою радою редакцією. 
		          Таким чином, загальні збори акціонерів, до виключної компетенції яких  належить розподіл прибутку товариства, вирішили розподілити прибуток товариства у спосіб, запропонований Наглядовою радою - відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
		          Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що в силу вимоги абзацу 2 пункту 21  Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у відповідача виник обов`язок перед акціонерами, у тому числі позивачем, сплатити частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій, зокрема позивачу 4    251,27 грн. 
		          Частиною 1  ст. 11 Цивільного кодексу України  визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		          Згідно ч. 4  ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. 
		          Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		           Якщо строк встановлено для вчинення  дії, вона може бути вчинена  до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо  ця дія  має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі  за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України).
		          Відповідно до абз. 2  ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»  господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
		          На суму несвоєчасно сплачених коштів (частини чистого прибутку) до державного бюджету контролюючими органами нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
		          Таким чином, вказаним законом України передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.
		          Відповідач не заперечував, що рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, не приймалося.
		          Таким чином, право вимагати сплати частини чистого прибутку мають акціонери (учасники) господарського товариства, які обліковуються в реєстрі акціонерів (учасників) станом на кінець робочого дня 1 липня. 
		          Більш того, як було встановлене вище, 18.05.2021 року загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства  «Укрнафта» по питанню № 13 порядку денного прийнято рішення: «Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05. 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
		          Згідно п. 12 ч. 2  ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом. 
		          Відповідно до ч. 1  ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства»  загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. 
		          Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме загальними зборами Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» прийнято рішення про розподілення прибутку відповідно до вимог  ст.21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
		          З огляду на викладене, колегія судді не приймає як належне твердження скаржника  що враховуючи те, що Загальними зборами Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 18.05.2021 року рішення про виплату дивідендів та їх розмір не приймалось, а з огляду на те, що дивіденди за своєю суттю є частиною чистого прибутку, той підстав для  стягнення  відповідних коштів на підставі рішення суду не виникає.
		          З огляду на вказане позивач, як акціонер Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій, а саме на 4251,27 грн, виходячи із суми коштів в розмірі 1  921  167  072,00 грн, що розрахована відповідачем в рахунок погашення грошового зобов`язання по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету на підставі абз. 2  ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік»  (1    921    167    072,00 грн / 27    114    256 акцій) * 60).
		          При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що  сума в розмірі 1921 167  082,00 грн є «грошовим зобов`язанням по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету» не підтверджена жодними належним доказом, натомість саме на підставі відповідної суми було розраховано присуджену на користь позивача суму коштів до стягнення, з огляду на наступне.
		          В рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 року, постанові  Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 року та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 року у справі №640/18646/21 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до    Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, зокрема про визнання протиправною бездіяльність Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надміру сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3 268 749 760, 86 грн. шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072, 00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186, 00 грн), щодо відмови в поверненні (381 852 502, 87 грн.) на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку, тобто скаржник сам наполягає на  правильності розрахунку боргу перед Державою у розмірі, саме  1 921 167 072, 00 грн.
		          Водночас, колегія суддів відзначає, що скаржник у відзиві на позовну заяву не заперечував проти розрахунку позивача.
		          Відповідно до абз. 2  ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»  частина чистого прибутку має бути сплачена до 1 липня року, що настає за звітним.
		          Доказів виплати позивачу частини чистого прибутку до 01 липня 2021 року матеріали справи не містять.          
		          Посилання відповідача на те, що питання виплати акціонерам частини чистого прибутку не врегульовано законодавством, не може бути підставою для невиконання вимог Закону України та порушення прав позивача.
		          Щодо посилання скаржника на звернення за роз`ясненнями до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та Професійної асоціації корпоративного управляння (ПАКУ), колегія суддів відзначає наступне.
		          Так, у листі №26/07/16550 від 28.07.2021 року  НКЦПФР, зокрема вказано «Таким чином, оскільки ПАТ «Укрнафта» не прийнято рішення  про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди товариством не нараховуються, прибуток має розподілятися відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (а.с. 35). 
		          В листі від  10.08.2021 року за № 03-10/08 ПАКУ  , зокрема  вказано «Звісно, доки норми абз. 1-3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» є чинними, вони є такими, що підлягають виконанню» (а.с. 36 - 38).
		          Тобто, як правильно зазначив представник позивача,  даних листів не вбачається беззаперечний висновок, що невідомо, як  здійснювати виплати, які передбачені «іншим акціонерам» в порядку виконання  прямої норми абз.  2 п. 21 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2021 рік».  
		          Відповідно до ч. 11 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке  регулює  спірні відносини. 
		          Згідно, ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки  можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. 
		          При цьому, як встановлено вище, обов`язок відповідача щодо сплати позивачу заявленої суми прямо витікає із  акта законодавства, а саме - абз. 2 п. 21 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2021 рік». 
		          Разом з цим, посилання скаржника на Рішення  Конституційного суду України  від 22.07.2020 року по справі №3-313/2019 (7438/19), як на підставу  визнання неконституційним  абз. 2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», не спростовує висновків суду.
		          Колегія суддів погоджується з твердженням представника позивача, що  рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 року по справі №3-313/2019 (7438/19), встановлено, що неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства  сплачується тільки державі, але не сплачується  «іншим учасника товариства». Тобто неконституційність полягає саме у цій дискримінаційній практиці. Так, у цьому рішенні  вказано «Вказане нормативне  регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими  учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування  частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття  рішення про нарахування дивідендів».
		          Отже, Конституційний Суд України визнав неконституційним не перерозподіл частини чистого прибутку на користь Держави як такий, а дискримінаційний розподіл, коли не передбачається вимога спрямування частини чистого прибутку  на користь інших учасників товариства.
		          Водночас, колегія суддів відзначає, що норма абз. 2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» жодним чином не здійснює  неконституційне втручання  у права власності відповідача як акціонерного товариства.
		          За таких обставин порушене корпоративне право позивача підлягає захисту  в порядку ст. 14 Європейської Конвенції з прав людини, яка була ратифікована Україною 17.07.1997 року.
		          З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника,  що суд першої інстанції мав вирішити справу з урахуванням положень п. 6 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України,  адже підстав для її застосування  під час розгляду справи - не встановлено.    
		          З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства  «Укрнафта» на користь позивача частини чистого прибутку у розмірі 4251,00 грн.
		          Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 64,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 120,07 грн, колегія суддів відзначає наступне.           
		          Відповідно до ст.ст. 525,    526 Цивільного кодексу України   зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		          Згідно   ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		          Стаття 625 Цивільного кодексу України  розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання», а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.    
		          Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі  № 910/10156/17.
		          Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до  ст. 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та 3 % річних.
		          Колегія суддів,  перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, прийшла до висновку, що він є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства..
		          З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 64,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 120,07 грн.
		          Згідно з ч. 10    ст. 238 Господарського процесуального кодексу України    суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
		          Отже, зазначення в рішенні про нарахування відсотків річних є правом суду, а не його обов`язком.
		          Разом з тим, наведена норма не передбачає можливість її застосування для інфляційних втрат, а стосується лише пені та відсотків.
		          Виходячи із принципів диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві, суд не вбачає правових підстав для зазначення в рішенні про нарахування 3 % річних до моменту повного виконання рішення відповідачем за позовом, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
		          Крім того, відповідно до  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня, у сумі 353,94 грн.
		          Разом з тим,  Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»  регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.
		          Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем, у відповідності із  ст. 547 Цивільного кодексу України, письмового договору про забезпечення виконання зобов`язання у виді застосування неустойки (пені) укладено не було.
		          Відповідно до ч. 2  ст. 551 Цивільного кодексу України,  якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		          Разом з цим, абз. 2  ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»  також не передбачає нарахування та стягнення пені на суму несвоєчасно сплачених коштів (частини чистого прибутку) іншим учасникам господарського товариства.
		          Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені. 
		          При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що здійснюючи відповідний розрахунок основної заборгованості та штрафних санкцій позивач, не врахував того факту, що на відміну від коштів, сплачених Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» до державного бюджету  в якості  частини чистого прибутку, кошти,  які могли б бути нараховані та сплачені фізичній особі-акціонеру підлягали б оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовим збором і Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в даному випадку виступало б податковим агентом такого акціонера.
		          Разом з тим, колегія судів відзначає наступне. 
		          Відповідно до  ст. 168.1.1 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу  за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього кодексу.
		          Згідно ст. 168.1.2 Податкового кодексу України  податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. 
		          Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням представника позивача, що обов`язок сплачувати податки з виплат чистого прибутку доходу покладається саме на емітента-відповідача. 
		          Тобто, саме відповідач, а не акціонер, повинен нарахувати виплати, передбачені абз. 2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - пропорційно частці, нарахованій на користь держави, тобто з розрахунку на одну акцію стільки ж, скільки державі, і з нарахованих сум утримувати  відповідні податки. 
		          Водночас, колегія суддів відзначає, що на суд не може бути покладено  функцій податкового агента (в частині нарахування податків), суд лише зазначає суму без утримання відповідного податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.  Натомість  суду достатньо зазначити, що присуджені до стягнення суми нараховані без віднімання сум податків.  
		          Схожий за змістом правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі №9901/407/19, постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №359/10023/16-ц.
		          Відповідно до п. 1 ч. 6 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується порядок і строк виконання рішення.
		          При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідач  в разі добровільного виконання рішення суду, не очікуючи відкриття виконавчого провадження,  зможе утримати і перерахувати податки і збори з джерел  виплати.  
		          Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		          Відповідно до ст. 277  Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		          За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України    та змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення та з врахуванням норм ст. 269 Господарського процесуального кодексу України доповнити її мотивами викладеними в даній постанові  та змінити п. 2 резолютивної частини рішення. 
		          Інші доводи, учасників процесу не впливають на оцінку обставин та висновки, викладені рішенні суду першої інстанції та в цій постанові. 
		          Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
		          Керуючись ст. ст. 2, 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
		                                                                                
		                                                          ПОСТАНОВИВ:
		           1. Апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/21173/21 задовольнити частково.
		           2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/21173/21 доповнивши її мотивами викладеними в цій постанові. 
		          Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі № 910/21173/21 змінити, викласти дану частину в наступній редакції:
		          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКPНAФТА» (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) частину чистого прибутку у розмірі 4    251 (чотири тисячі двісті п`ятдесят одну) грн 00 коп., 3% річних у сумі 64 (шістдесят чотири) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 120 (сто двадцять) грн 07 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 23 коп, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
		           3. В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		           4. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
		           5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
		           6. Матеріали справи № 910/21173/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
		                    
		                    Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            В.В. Сулім 
		 
		Судді                                                                                А.Г. Майданевич
		 
		                                                                                О.М. Коротун
		 
		Дата складення повного тексту 17.02.2023 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...